Розвиток конституціоналізму в Україні на сучасному етапі

Размещено на http://allbest.ru

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Розвиток конституціоналізму в Україні на сучасному етапі

Бобріченко В.В., студентка II курсу юридичного факультету

Анотація

У статті проаналізовано основні наукові думки щодо поняття «конституціоналізм» та визначено авторське бачення цього терміна. Зроблено розбір основних елементів конституціоналізму. Розглянуто поняття «лібертаріанство» з урахуванням визначень яскравих представників цієї ідеології. Встановлено, що дана ідеологія не є ефективною для стабільного життя України.

Проаналізовано сучасний стан конституціоналізму України та запропоновано шляхи удосконалення цього явища. Надано бачення продовження конституційної реформи та удосконалення вже існуючих положень Конституції під наявні суспільні відносини. У ході дослідження було констатовано, що законодавство України має прогалини у регулюванні забезпечення конституційних прав і свобод громадян держави. Зокрема, це гарантія здійснення права на референдум. Відсутність регулювання у цьому питанні перешкоджає участі народу України у державних справах.

Згідно з Конституцією це робить рішення влади неправомірними. Зазначено, що Україна потребує особливої ідеології, яка не суперечитиме встановленим звичаям і традиціям в українському суспільстві, а також сприятиме побудові реальної правової держави, соціально-економічному розвитку країни, накопиченню матеріальних благ та підвищенню рівня правосвідомості населення. Ця ідеологія має давати можливість втілювати у життя ефективну соціально-економічну політику, забезпечувати права і свободи громадян України.

Важливо не просто запозичити ідеологію іншої країни у чистому вигляді, а обрати окремі положення світової практики, які дадуть позитивні результати. Зауважено, що на сучасному етапі розвитку конституціоналізму в Україні відсутній чіткий механізм контролю за діяльністю органів виконавчої влади. Це пов'язано з відсутністю конкретизації формулювання норм положень, що регулюють діяльність таких органів. Відсутність партнерських зв'язків між різними гілками влади стає перешкодою для проведення поступової політики щодо побудови держави. Стверджується, що для підвищення рівня розвитку нашої країни та розуміння громадянами важливості їхньої участі у політичному та державному житті необхідно прийняти закони, які регулюють питання всеукраїнського та місцевого референдумів.

Ключові слова: конституція, лібертаріанство, теорія конституційного будівництва, всеукраїнський референдум, фактична конституція, юридична конституція.

Abstract

Development of constitutionalism in Ukraine at the current stage

In the article was analysed basic scientific ideas about understanding of the term “constitutionalism” and defined the author's vision of the term. The basic elements of constitutionalism were analyzed. The concept of “libertarianism” was considered with accepting definitions of the bright representatives of this ideology. It is established that this ideology is not effective for the stable life of Ukraine. The state of the development of modern constitutionalism in Ukraine was analyzed and ways of improvement of this phenomenon were suggested.

There was provided a vision of continuation of the constitutional reform and improvement of the provisions of the Constitution which has already exist up to the present social relations. In the research it was found out that the legislation of Ukraine has gaps in the regulation of ensuring the constitutional rights and freedoms of citizens of the state, directly - this is a guarantee of implementation of the right to referendums.

The lack of regulation in this sphere lead to impossibilities for people to take part in state affairs. Accordinly to the Constitution decisions which were made by the authorities in this way are illegal. It is noted that Ukraine needs a special ideology which is not opposes to the exist customs and traditions in Ukrainian society and one that will contribute to the construction of a real constitutional state, socio-economic development of the country, accumulation of material goods and raising the level of public sense of justice.

One which would give an opportunity to implement an effective socio-economic policy, to guarantee the rights and freedoms of Ukrainian citizens. It is important not just to borrow the ideology of another country in its pure form, but to select individual provisions of world practice which will give us positive results. It is noted that at the present stage of constitutionalism in Ukraine there is no clear mechanism of controling the activity of executive bodies, which is explaining as the lack of specific formulation of norms which provisions regulating their activity. Lack of partnerships between different branches of government, which is prevent to do a gradual policy of state-building. There is statement that it is necessary to adopt laws that regulate the issues of nationwide and local referendums for increasing the level of development of our country and the citizens' understanding of the importance of their participation in political and state life.

Key words: constitution, libertarianism, constitutional construction, allukrainian referendum, actual constitution, legal constitution.

Постановка проблеми

Визначення розвитку конституціоналізму на сучасному етапі в Україні є однією з найважливіших потреб української юридичної науки, адже конституціоналізм уособлює передові політичні, фінансові, економічні ідеї, які виступають рушієм суспільного прогресу, а також визначає засади такого найвищого за юридичною силою документа держави, як Конституція. Він є індикатором прогресу і розвитку всього суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанню конституціоналізму присвячено багато наукових праць. Це пов'язано, зокрема, з проблемою визначення терміна «конституціоналізм». Так, до дослідження цього питання зверталися М.В Савчин, В.М. Шаповал, В.В. Головченко, І.І. Забокрицький, А.Ю. Олійник, Ж.М. Пустовіт, А.Н. Медушевський, Н.С. Бондар, С.В. Шевчук, О. Бориславська. Однак в їхніх роботах не був розглянутий розвиток сучасного українського конституціоналізму у зв'язку з ідеологією нового уряду - лібертаріанством.

Метою статті є аналіз розвитку конституціоналізму в Україні і формулювання авторського підходу до визначення поняття «конституціоналізм», а також розкриття поняття «лібертаріанство».

Виклад основного матеріалу

У сучасній українській науці навряд вдасться знайти однозначне визначення конституціоналізму. Це пов'язано не з вузькою сферою досліджень, а з тим, що, напевно, цей термін може вмістити в себе все те, що пов'язано з Конституцією, і те, що передує їй. Термін «конституціоналізм» має багато значень, а найпоширенішими з них є такі: 1) форма правління, що реально обмежена конституцією; 2) політико-правова теорія про необхідність встановлення конституційного устрою; 3) політична система, підґрунтям якої є конституція та конституційні методи правління. Що стосується наукового визначення, то, як зазначає М.В. Савчин, «конституціоналізм є сукупністю ідей та уявлень про роль конституції у суспільстві та про відповідне їх втілення у політико-правових відносинах. Інтелектуальною основою конституціоналізму є ідеї обмеження публічної влади та забезпечення основних прав і свобод, гарантією чого виступає судовий конституційний контроль» [13, с. 23]. В.М. Шаповал розглядає конституціоналізм як політико- правову ідеологію, інтелектуальні узагальнення, притаманні певному етапу історичного розвитку, а також як державне правління, обмежене змістом конституції [14, с. 17]. Угорський вчений А. Шайо пише так: «Конституціоналізм - це обмеження державної влади в інтересах суспільного спокою. Він намагається охолодити поточні пристрасті, не загрожуючи ефективності управління» [5, c. 20]. Вчений вважає, що таке неточне визначення конституціоналізму робить його більш зрозумілим та зручним, адже усе консервативне виступає проти тиранії дефініцій [5, c. 20]. У наведених вище визначеннях можна знайти спільне твердження, яке є одним із принципів конституціоналізму, - обмеження державної влади Конституцією. Деякі автори вважають це визначення багатогранним та універсальним. На їхню думку, цей термін охоплює як юридичні, так і неюридичні поняття [7, c. 47-48]. Інші вчені трактують його настільки вузько, що головною його сутністю проголошують обмеження державної влади, недопущення державного свавілля [8, c. 56].

На нашу думку, конституціоналізм - це особлива система конституційно-правових відносин, яка забезпечує верховенство права над суспільством і над державою, при цьому захищаючи демократичні принципи суспільства, права і свободи людини і громадянина, а також обмежуючи державну владу Конституцією. Він складає особливу систему конституційно-правових відносин, які є посередньою ланкою для вираження народовладдя і суверенітету народу. Але даним визначення не можна надати вичерпного тлумачення конституціоналізму. За своїм змістом конституціоналізм є нормативною основою демократичного розвитку суспільства. Первинною метою конституціоналізму є забезпечення свобод людини, гарантування її прав шляхом обмеження державної влади, а конституція як основний закон держави, який встановлює порядок здійснення державної влади і тим самим вводить державне свавілля у певні межі, - це вторинне явище. Без потреби в обмеженні державної влади усі формальні конструкції втрачають сенс. Таке важке сприйняття терміна «конституціоналізм», на думку А.Ю. Олійника, пов'язане з тим, що «розуміння конституціоналізму як режиму конституційності суспільного життя, засобу реалізації на практиці теоретичних положень демократичної, правової, соціальної, конституційної держави передбачає усвідомлення теорії конституціоналізму як філософської, загальнотеоретичної і конституційної категорії юридичної дійсності» [1, c. 13].

З цього можна зробити логічний висновок, що конституціоналізм є поняттям набагато ширшим, ніж сама Конституція. Конституціоналізм - це складна система з характерною тільки йому структурою і функціональними характеристиками. Науковці конституційного права вважають, що елементами конституціоналізму є фактична і юридична конституція, конституційна теорія, конституційні відносини та конституційна правосвідомість.

Конституційний процес в Україні розпочався повною мірою з прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року.

Прийняття та функціонування Конституції в країні є важливим елементом конституціоналізму. Цей документ забезпечує співіснування людини, суспільства та держави. Відносини між людиною і суспільством, людиною і державою повинні бути урегульовані та охоронятися, особливо коли людина визнається найвищою соціальною цінністю. Регулювання Конституцією загальнолюдських цінностей має на меті утвердити демократичний і гуманістичний вибір народу України, вказати на прихильність України до загальновизнаних норм міжнародного права.

Специфіка конституційного процесу в сучасній Україні, як і в інших пострадянських країнах, була зумовлена соціально-політичними чинниками. Удаваний конституціоналізм, за визначенням російського вченого О.М. Меду- шевського, повинен був слугувати перехідною фазою до реального конституціоналізму [6, c. 81]. Коли відбувся розпад Радянського Союзу, перед Україною як перед ново- створеною державою постало завдання перебудувати країну на новий лад, тобто запровадити ринкову економіку, законодавчо закріпити статус людського життя як найвищої соціальної цінності та змінити соціалістичну ідеологію СРСР на менш тоталітарну та більш демократичну. Цій меті мало слугувати законодавство незалежної України. На жаль, події останніх років - постійні конфлікти між Президентом України та Верховною Радою України, вибори президентів, конфлікти на виборах, відсутність миру та політичної і фінансової стабільності в нашій країні - свідчать про відсутність компромісу між політичними силами України, а також про протистояння законодавчої та виконавчої влади. Нова Конституція України 1996 року мала принести стабільність. Для цього передбачався жорсткий механізм змін і доповнень. З цього можна зробити висновок, що конституційна реформа потребує свого продовження в напрямах прийняття значної кількості законів, які передбачені нормами Конституції України, а також тих, які прямо не передбачені її нормами, але без конкретизації не можуть бути реалізовані.

У теорії конституційного права розділяють юридичну та фактичну конституції. Так, юридична конституція - це конституція, яка офіційно визнає відносини, що існують в державі, та на законодавчому рівні закріплює їх. Фактична конституція - це реально існуючі відносини в суспільстві, які визначають найбільш важливі соціальні, економічні, політичні та інші риси суспільства у взаємозв'язку їх між собою. Співвідношення цих двох конституцій є складним, адже їх не варто ототожнювати. Можна сказати, що юридична конституція за основу бере фактичну, яка існує незалежно від того, чи закріплена вона. На нашу думку, сучасна фактична конституція випереджає юридичну, що призводить до невизначеності у певних сферах життєдіяльності і можливості обходити закон.

Не менш важливою для розуміння конституціоналізму є конституційність, тобто міри відповідності існуючих суспільних відносин, актів та дій державних та громадських структур до вимог Основного Закону держави. З даною метою в Україні був створений Конституційний Суд України (далі - КСУ), який покликаний перевіряти рішення органів державної влади на їх відповідність до Конституції України [9. ст. 7]. Однак можна виявити деяку недосконалість у системі. Зокрема, хоча рішення і висновки КСУ є обов'язковими для виконання, не всі державні органи належним чином реагують на них, наприклад, несвоєчасно вносять відповідні зміни до нормативно-правових актів у зв'язку з визнанням неконституційними їх положень, що призводить до тимчасових прогалин, невизначеності у правовому регулюванні суспільних відносин.

Так було, наприклад, з Законом України «Про Всеукраїнський референдум», який був прийнятий 06 листопада 2012 і визнаний неконституційним 26 квітня 2018 року [10], що призвело до неозначеності у регулюванні такого основного конституційного права громадянина України, як право на Всеукраїнський референдум. Важливою складовою частиною конституціоналізму як теорії і практики конституційного будівництва є саме теорія, відповідно до якої проводиться конституційне будівництво, а також формуються найважливіші суспільні та держані інститути. Такою ідеологією нинішнього уряду, зокрема партії «Слуга народу» та Президента України В.О. Зеленського, є лібертаріанство. Пропонуємо визначення цього поняття.

Лібертаріанство (від латинського “libellas” - «свобода») - термін, який використовується спектром політичних філософій, що просувають ідею індивідуальної свободи та мінімізації розміру державного апарату [2]. Один із яскравих представників лібертаріанства Девід Боуз вважає так: «Лібертаріанство - це переконання у тому, що кожна людина має право жити так, як їй заманеться, якщо вона поважає права інших. Лібертаріанці захищають право кожної людини на життя, свободу та власність, тобто права, якими люди володіють з самого початку незалежно від існування держави < . .> Держава має існувати для захисту прав, для захисту нас (людей) від тих, хто може використати силу проти нас. Коли держава застосовує примус по відношенню до людей, які порушили права інших, вона сама стає порушником цих прав. З огляду на це лібертаріанці засуджують такі дії держави, як цензура, військова повинність, регулювання цін, конфіскація власності, а також втручання в особисте життя, в тому числі й економічний аспект» [11, с. 2-3].

Основні принципи лібертаріанства:

- основоположник всього - свобода. Головним є принцип самоналежності, тобто природне право людини вільно розпоряджатися власним тілом і виробленими або отриманими за добровільним обміном предметами власності. Закони мають лише забезпечувати цю свободу та виконання вільно укладених договорів;

- принцип неагресії, тобто будь-яке насильство щодо особи або її майна є нелегітимним. Лібертаріанці виступають проти загальної військової повинності і військового втручання в справи інших країн. Вони вважають, що можливий лише захист від агресії;

- неприпустимість втручання у життя людини навіть з боку держави. У зв'язку з цим податки сприймаються як грабіж, тому їх необхідно замінити добровільними методами фінансування послуг, які надаються державою населенню. Такі послуги можуть надаватися приватним бізнесом, благодійними та іншими організаціями. Лібертаріанство виступає проти будь-яких державних дотацій;

- вільний ринок без митних бар'єрів;

- лібертаріанці виступають проти законодавчого закріплення мінімального рівня оплати праці;

- лібертаріанці виступають проти заборони на володіння зброєю. Вони висувають вимоги щодо повної легалізації всіх або більшості наркотиків, а також проституції і одностатевих контактів;

- лібертаріанці виступають проти державного контролю за безпекою та ефективністю лікарських засобів;

- частина лібертаріанців виступає проти обов'язкової шкільної освіти [5].

Майкл Сендел у своїй книзі «Справедливість» визначає такі основні принципи лібертаріанців: 1) ніякого патерналізму (тобто ніякого підпорядкування в державі) та ніяких законів, бо вони обмежують свободу людини, навіть якщо вони йдуть їй на користь(« які захищають людину саму від себе, < . .> бо вони заважають людині самій вирішувати, на який ризик зважитися»); 2) ніякого законодавства стосовно моралі («лібертаріанці виступають проти використання примусу закону для просування загальновизнаних чеснот або висування моральних переконань більшості»); 3) ніякого перерозподілу доходів та багатств. Якщо коротко, то ніяких податків [12, с. 21].

На практиці лібертаріанство не втілилося ні в одній країні. Здебільшого воно виступає як опозиція будь-якому сучасному ладу. На нашу думку, дана ідеологія дещо не відповідає сучасним потребам та інтересам українського народу. Зокрема, вона виступає за свободу в усьому, до якої готове лише свідоме політичне суспільство, в якого вже немає іншої звички, крім того, щоб жити за законами. Лібертаріанство забезпечує основну мету сучасного суспільства - людина має бути вільною у своєму житті, але робить це в дивний спосіб. Воно проголошує демократичні принципи, але ніяк не захищає людину від її ж дурості, що може призвести до обмеження її свободи (навіть у фізичному плані, наприклад, через каліцтво). Ця ідеологія виступає проти будь-яких законів, а отже, проти законів про безпеку. Нам також видається дивним саме поняття цієї свободи. Сьогодні існує принцип, який звучить так: «свобода людини закінчується там, де починається свобода іншої», тобто кожна людина має певні права та обов'язки, які роблять її рівною з іншими і визначають межі її поведінки. У лібертаріанстві ж на людину не може бути впливу, поки вона не зашкодить третій особі. Але вона ж їй вже зашкодила. конституційний виконавчий право лібертаріанство

Тому виникає питання, про яку свободу може бути мова? Жити у страху, що хтось захоче випробувати вибухівку і випадково зачепить чиюсь домівку? Тому, на нашу думку, існують закони, щоб більша частина суспільства розуміла, що кожне діяння породжує наслідок, тобто кожна дія або бездіяльність може мати як позитивний характер, так і негативний (за останній настає відповідальність).

Ми вважаємо, що Україна потребує такої ідеології, яка б допомогла розширити особисті права і свободи громадянина, розбудувати ринкову економіку, сформувати потужний середній клас. Ця ідеологія має допомогти Україні стати заможною і конкурентоспроможною, але при цьому з втручанням і регулюванням державою суспільних відносин.

Висновок

Проблема сучасного конституціоналізму полягає в тому, що він застряг на стадії уявного конституціоналізму. Сучасна Конституція України має більш програмний, декларативний характер, аніж чіткі правила, які мають бути дотримані. Вона проголошує, якими засадами має керуватися кожен, але на практиці ними дуже часто нехтують. Отже, сучасне конституційне законодавство України потребує розширеного реформування та дій, які забезпечать відповідність фактичної конституції юридичній. Це зумовлюється навіть не тим, що воно недосконале, а тим, що, як висловлювався Геракліт Ефеський, «усе тече, усе змінюється. Ніхто не може побувати двічі в одній річці, бо через мить і річка вже не та, і сам він вже не той» [16]. Дане твердження можна застосувати і до держави теж, бо її творить суспільство. Існує потреба в удосконаленому законодавстві, регулюванні суспільних відносин, яке б відповідало потребам часу, потреба в поліпшенні відносин, які вже існують, а також тільки зароджуються. Але якщо казати не про радикальну зміну Конституції, то нашою пропозицією буде спочатку налагодити законодавчу процедуру проведення всеукраїнського та місцевого референдумів, що сприятиме вирішенню питань законним чином. У ст. 5 ідеться про таке: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами». У ст. 38 проголошується таке: «Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» [15].

Безпосереднім волевиявленням народу є референдуми, а їх відсутність робить рішення влади нелегальними. Зокрема, на нашу думку, зміна ідеології на лібер- таріанство - це є зміна конституційного ладу, який згідно з Конституцією України не може бути змінений без референдуму.

Додатково існує потреба у виробленні такої ідеології, яка допоможе Україні зайняти місце поряд з провідними країнами світу, а не просто проголосить свободу особистості, яка, на нашу думку, може призвести до анархії, тому що кожен буде думати лише про свою особистість, а не про інтереси держави в цілому. У сучасному світі треба навчитися втілювати здобутки цивілізації, які вже перевірені часом і досвідом, але не просто їх переносити без будь-яких змін, а робити це з урахуванням специфіки українського менталітету та стадії розвитку, на якій перебуває Україна. Наукові дослідження у цій сфері мають велике практичне значення, бо вони можуть сприяти виробленню ідеальної для України ідеології.

Список використаних джерел

1. Актуальні проблеми конституційного права України / за заг. ред. проф. Олійника А.Ю. Київ : «Центр учбової літератури», 2017. 554 с.

2. Лібертаріанство. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Лібертаріанство.

3. Труднощі перекладу: у чому небезпека ідеології команди Зеленського. URL: https://apostrophe.ua/ua/article/politics/2019-06-06/ trudnosti-perevoda-v-chem-opasnost-ideologii-komandyi-zelenskogo/26226.

4. Президент України Зеленський і партія «Слуга народу» незаконно проводять в державне управління лібертаріанство, яке порушує Конституцію України і руйнує нашу державу. URL: https://petition.president.gov.ua/petition/81472.

5. Шайо А. Самоограничение власти. Краткий курс конституционализма. Москва, 2001. 292 c. URL: https://docplayer.ru/73665254- Shayo-a-samoogranichenie-vlasti-kratkiy-kurs-konstitucionalizma-m-c.html.

6. Медушевский А.Н. Сравнительное конституционное право и политические институты : курс лекций. Москва, 2002. 734 с.

7. Бондарь Н.С. Философия российского конституционализма: в контексте теории и практики конституционного правосудия. Философия права в начале ХХІ столетия через призму конституционализма и конституционной экономики / пред. В.В. Миронов, Ю.Н. Солонин Москва : Летний сад, 2010. 320 с. С. 46-68.

8. Шевчук С.В. Доктрина верховенства права та конституціоналізму: історична ґенеза. Право України. 2010. № 3. С. 52-61.

9. Про Конституційний Суд України : Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-19.

10. Про Всеукраїнський референдум : Закон України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5475-17.

11. Дэвид Боуз. Либертарианство: история, принципы, политика / пер. с англ. и ред. А.В. Куряева. Челябинск : Социум, Cato Institute, 2004. 392 c. URL: http://static.my-shop.ru/product/pdf/97/963065.pdf.

12. Майкл Сэндел. Справедливость. Как поступать правильно? URL: http://loveread.ec/read_book.php?id=76793&p=21.

13. Савчин М.В. Конституціоналізм і природа конституції : монографія. Ужгород : Поліграфцентр «Ліра», 2009. 372 с. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/510/1/Savchyn_The%20Constitutionalism%20and%20Nature%20of%20Constitution.pdf.

14. Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм : монографія. Київ : Юридична фірма «Салком» ; Юрінком Інтер, 2005. 560 с. URL: http://aspirant.at.ua/Books/shapoval_suchasnij_konstitucionalizm_2005.pdf.

15. Конституція України. Ст. 5, 38. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.

16. Гераклит. Цитаты известных людей. URL: https://citaty.info/man/geraklit.

Размещено на Allbest.ru