Функції конституційного права: стан дослідженості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функції конституційного права: стан дослідженості

Сінькевич О.В.,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри конституційного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Резюмовано, що функції конституційного права України залишаються доволі малодослідженою категорією, коли йдеться про конституційне право як галузь права. Значно частіше автори звертають увагу на функції конституційного права як науки та щонайменше перераховують їх. Ознайомлення з учбово-методичними виданнями, академічними курсами з конституційного права свідчить про майже повну відсутність критичного ставлення до функцій науки конституційного права, що надає підстави стверджувати - їх часто включають до підручників «за традицією», не оцінюючи матеріал з погляду його відповідності сучасним реаліям українського конституціоналізму.

Крім переходу до демократичних стандартів викладання дисципліни «Конституційне право України», наявність зазначеної тенденції пояснюється також і змістом Програми ЗНО з права для вступу в магістратуру. Програма першого блоку єдиного фахового вступного випробування - тесту з восьми базових правничих дисциплін, затверджена наказом МОН №152 від 7 лютого 2020 року, передбачає, що «єдине фахове вступне випробування з права <...> включає завдання з 8 базових правничих дисциплін», у тому числі з конституційного права України. Усі передбачені Програмою чотири когнітивні рівні охоплення (знання, розуміння, застосування, аналіз - синтез - оцінка) поділено на кілька блоків запитань у межах кожної галузі права; кожен блок складається щонайменше з двох запитань, що конкретизують його. Про функції конституційного права як галузі права ані у назвах блоків, ані у конкретизуючих їх запитаннях не йдеться.

Запропоновано уважати перспективним підхід, відповідно до якого під час дослідження функцій конституційного права України як галузі права плідним є звернення до праць теоретиків у тій частині, яка стосується функцій держави. Навіть більше, застосування відповідних теоретичних розробок з урахуванням галузевих особливостей для конституційного права України слід рекомендувати зробити домінантним. Адже конституційне право України є галуззю права, якій притаманний найвищий ступінь політизації. Можливість застосування праць фахівців з теорії права та держави щодо функцій держави під час визначення функцій конституційного права України як галузі права є можливим і з огляду на предмет цієї галузі.

Ключові слова: функції конституційного права, функції конституційного права як галузі права, функції конституційного права як науки, функції конституції, конституційне право, конституціоналізм.

Functions of constitutional law: doctrinal researches

конституційне право україна

Постановка проблеми

В Україні з моменту проголошення незалежності відбувається конституційна реформа. Її черговий етап стосується значної кількості проблем - від питань захисту прав людини (омбудсмани) до питань децентралізації публічної влади (адміністративно-територіальна та муніципальна реформи). Зміни та доповнення до Основного Закону України часто не укладаються в єдиний вектор, що істотно впливає на якість законів та підзаконних актів, які приймають у зв'язку зі змінами в Конституції або до яких вносять необхідні зміни та доповнення.

Вказане привертає увагу до необхідності забезпечення належного доктринального підґрунтя конституційної реформи в Україні. Одним зі складників такого підґрунтя можна уважати оновлення уявлень про функції національного конституційного права.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання функцій конституційного права України поки що не знайшло свого відображення на монографічному рівні. Що ж до публікацій у наукових фахових виданнях, то вони є поодинокими і здебільшого належать автору цієї статті. У нашому дослідженні ми звертаємося до академічних підручників з конституційного права України, які було видано в останні п'ять років представниками основних наукових шкіл національного конституційного права.

Метою статті є аналіз стану дослідженості питань, пов'язаних з функціями конституційного права України як галузі національного права.

Результати дослідження

Функції конституційного права України залишаються доволі малодослідженою категорією, коли йдеться про конституційне право як галузь права. Значно частіше автори звертають увагу на функції конституційного права як науки та щонайменше перераховують їх (майже не існує навчально-методичних видань, у яких приділялася б увага характеристиці науки конституційного права, однак не аналізувалися б її функції; один з винятків ставить навчальний посібник О.О. Майданика, дивись [1, с. 36-40]).

У деяких учбово-методичних виданнях автори не тільки перераховують, але й стисло характеризують функції науки конституційного права. Так, М.В. Афанасьєва, автор розділу «Конституційне право України - галузь права, юридична наука та навчальна дисципліна» у підручнику «Конституційне право України: прагматичний курс» визначила перелік функцій науки конституційного права на підставі тих завдань, які покладені на цю науку, та послідовно охарактеризувала кожну з функцій.

На думку М.В. Афанасьєвої:

- «наука конституційного права України - це система знань і уявлень про правовий статус людини і громадянина, про організацію та функціонування державного та суспільного ладу в Україні»;

- «основними функціями науки конституційного права є: політична, методологічна, ідеологічна, прогностична, комунікативна, експертна» [2, с. 20].

Автор надає пояснення щодо кожної з перерахованих вище функцій, присвячуючи цьому одне-два речення. Наприклад, вона зазначає, що «політична функція полягає в тому, що наука спрямована на формування політичних переконань і орієнтації в суспільстві, на становлення високої політико-правової культури. Наука обґрунтовує політико-правову активність держави, у тому числі у взаємозв'язках з іншими країнами», що «прогностична функція науки полягає в тому, що сьогодні підвищується роль соціального й юридичного прогнозування в стратегії законотворчості, прогнозування конституційного процесу розвитку держави, того, як державно-правові новації сприйме народ України» [2, с. 21], і так щодо кожної з функцій у переліку.

Ознайомлення з учбово-методичними виданнями, академічними курсами з конституційного права свідчить про майже повну відсутність критичного ставлення до функцій науки конституційного права, що надає підстави стверджувати - їх часто включають до підручників «за традицією», не оцінюючи матеріал з точки зору його відповідності сучасним реаліям українського конституціоналізму. Одним з небагатьох прикладів іншого (критичного) ставлення до доктринальних положень про функції науки конституційного права у навчально-методичній літературі знаходимо у М.В. Савчина, який зазначає: «У науці конституційного права України прийнято виділяти такі функції: політичну, методологічну, ідеологічну, прогностичну, комунікативну, експертну тощо. Набір деяких таких функцій викликає справедливу критику, оскільки політична й ідеологічна функції несумісні з ідеєю верховенства права, що вимагає від юриста ставитися неупереджено до різноманітних політичних течій та ідеологій і попереджувати поширення тих, які суперечать конституційному порядку. Деякі інші з вищенаведених стосуються принципів наукового дослідження, а не функцій науки. Тому серед функцій науки конституційного права можна виділити: гносеологічну, онтологічну, аксіологічну, інтегративну, прогностичну, методологічну» [3, с. 40].

Повертаючись до таких, що є предметом нашої уваги, функцій конституційного права як галузі права, слід зазначити, що М.В. Савчин у процитованій вище праці їх не аналізує, так само, як і автори найбільш популярних учбово-методичних видань з конституційного права України останніх років (стислий огляд уміщення матеріалів про функції конституційного права України як галузі національного права у найбільш популярних за останні п'ять років підручників з навчальної дисципліни «Конституційне право України» наведено у Таблиці 1).

Таблиця 1

Наявність положень про функції конституційного права України як галузі права у сучасних підручниках з навчальної дисципліни «Конституційне право України» (2016-2020)

До більшості підручників з навчальної дисципліни «Конституційне право України», виданих у період з 2016 по 2020 роки, матеріали про функції конституційного права України як галузі національної правової системи не включено. Натомість все частіше з'являються положення про конституціоналізм (як про конституціоналізм загалом, так і про сучасний український конституціоналізм), та ще частіше - про цінності та принципи конституціоналізму загалом та сучасного українського конституціоналізму зокрема. Автори підручників з навчальної дисципліни «Конституційне право України» все більше відходять від радянських традицій змістовного наповнення навчально- методичних матеріалів (з дисципліни «Державне право») та все більше наближаються до підходу, який застосовують їхні колеги з демократичних країн «зі стажем».

Крім переходу до демократичних стандартів викладання дисципліни «Конституційне право України», наявність зазначеної тенденції пояснюється також і змістом Програми ЗНО з права для вступу в магістратуру. Програма першого блоку єдиного фахового вступного випробування - тесту з восьми базових правничих дисциплін, затверджена наказом МОН №152 від 7 лютого 2020 року, передбачає, що «єдине фахове вступне випробування з права < . .> включає завдання з 8 базових правничих дисциплін» [4], у тому числі з конституційного права України. Усі передбачені Програмою чотири когнітивні рівні охоплення (знання, розуміння, застосування, аналіз - синтез - оцінка) поділено на кілька блоків запитань у межах кожної галузі права; кожен блок складається щонайменше з двох запитань, що конкретизують його. Про функції конституційного права як галузі права ані у назвах блоків, ані у конкретизуючих їх запитаннях не йдеться.

Найбільш близьким до проблематики функцій конституційного права України як галузі права є перший блок питань «Конституційне право як основа національного права». Цей блок має два складники - 1.1. «Поняття та предмет конституційного права» та 1.2. «Принципи конституційного права». Варто підкреслити, що якраз з числа принципів конституціоналізму, які знайшли своє відображення у галузевих нормах, можуть випливати функції конституційного права як галузі права.

У Програмі про функції, найбільш близькі до функцій конституційного права як галузі права, йдеться у другому блоку питань «Джерела конституційного права», до складу якого входить підпункт 2.2. «Поняття конституції. Функції та юридичні властивості конституції».

Слід підкреслити, що положення про функції конституційного права як галузі національної правової системи відсутні не тільки у підручниках, що вийшли друком в останні п'ять років, а й у більш давніх навчальних виданнях (наприклад, дивись підручник авторського колективу у складі Г.В. Задорожній, Ю.А. Задорожного, І.М. Сопілко «Конституційне право України», 2010 рік [5], підручник О.Ф. Фрицького «Конституційне право України», 2002 рік [6]).

Повертаючись до того, як у підручниках відображені матеріали про функції конституційного права України як галузі права, слід звернутись до найбільш нового з навчальних видань, автори якого приділили увагу цьому питанню. Таким підручником є цитоване вище видання «Конституційне право України: прагматичний курс», у якому відповідні положення сформулювала М.В. Афанасьєва у розділі «Конституційне право України - галузь права, юридична наука та навчальна дисципліна». Зокрема, вона зазначила, що:

- «конституційне право України - це фундаментальна та провідна галузь права, сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що визначають політичні, економічні, соціальні, екологічні, культурні та духовні основи конституційного ладу України, організацію та функціонування демократичної правової держави, громадянського суспільства та правовий статус людини й громадянина» [2, с. 17];

- «функції конституційного права як галузі права - це загальні, найважливіші напрями його впливу на суспільні відносини» [2, с. 19];

- «до основних функцій конституційного права як галузі права належать: установча, регулююча, охоронна, ідеологічна, стабілізуюча, програмна, інформаційна» [2, с. 19].

Як і у випадку з аналізом функцій конституційного права як науки, М.В. Афанасьєва охарактеризувала кожну з функцій, включених до переліку, зробивши це надзвичайно стисло. Наприклад, щодо установчої функції конституційного права підкреслено, що вона «виражається в тім, що воно (конституційне право України. - О.С.) легалізує саму державу, її суспільно-політичний, економічний лад, встановлює основні політико-правові інститути держави і суспільства, визначає основи правового статусу людини та громадянина, систему органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо» [2, с. 19]. Щодо регулюючої функції автор розмірковує, що ця галузь права «регулює найважливіші, фундаментальні суспільні відносини, є основою правової системи та правопорядку в країні; дає імпульс розвитку законодавства та прийняттю масиву нових нормативно-правових актів, що втілюють загальні ідеї й окремі положення конституції» [2, с. 19].

Варто зауважити, що у цьому підручнику продемонстровано як такий, що тяжіє до радянського, підхід до аналізу конституційного права як галузі права (у тому числі функціонального аналізу) та водночас більш сучасний підхід, відповідно до якого це навчальне видання відкриває розділ про сучасний український конституціоналізм, у якому в тому числі проаналізовані його принципи (а отже, уявлення про функції конституційного права України як галузі права можна отримати з цього розділу).

Нарешті, у контексті аналізу підручника «Конституційне право України: прагматичний курс» слід зазначити, що до авторського колективу входить Н.В. Мішина, яка під час дослідження конституційно- та муніципально-правових норм тяжіє до визначення функцій відповідної галузі права не тільки шляхом запозичення застосування загальнотеоретичних напрацювань щодо функцій права, однак і відповідних розробок щодо функцій держави (дивись, наприклад, [7; 8]). Однак ці розробки, викладені у статтях автора у наукових виданнях, до відповідної частини підручника не увійшли.

Варто уважати перспективним підхід, відповідно до якого під час дослідження функцій конституційного права України як галузі права плідним є звернення до праць теоретиків у тій частині, яка стосується функцій держави.

Навіть більше, застосування відповідних теоретичних розробок з урахуванням галузевих особливостей для конституційного права України слід рекомендувати зробити домінантним. Адже конституційне право України є галуззю права, якій притаманна найбільша ступінь полі- тизації. Можливість застосування праць фахівців з теорії права та держави щодо функцій держави під час визначення функцій конституційного права України як галузі права є можливим і з огляду на предмет цієї галузі. Так, В.Л. Федоренко, досліджуючи теоретико-методологічні аспекти системи конституційного права України сформулював, що «конституційне право України - це провідна галузь українського публічного права, норми якої визначають конституційно-правовий статус людини і громадянина, виражають волю та законні інтереси Українського народу, Української держави, територіальних громад, громадянського суспільства та його інститутів, а також регулюють політичні й інші найважливіші суспільні відносини в економічній, соціальній, культурній (духовній) та інших сферах життя і діяльності суспільства і держави» [9, с. 13]. А В.М. Шаповал зазначив, що «сучасне конституційне право як галузь - це сукупність юридичних норм, які регулюють державно-політичні відносини владарю-вання у контексті визнання людини найвищою соціальною та особистісною цінністю і належного забезпечення її прав» [10, с. 13].

Висновки

Варто вважати перспективним підхід, відповідно до якого під час дослідження функцій конституційного права України як галузі права плідним є звернення до праць теоретиків у тій частині, яка стосується функцій держави. Навіть більше, застосування відповідних теоретичних розробок з урахуванням галузевих особливостей для конституційного права України слід рекомендувати зробити домінантним. Адже конституційне право України є галуззю права, якій притаманна найбільша ступінь полі- тизації. Можливість застосування праць фахівців з теорії права та держави щодо функцій держави під час визначення функцій конституційного права України як галузі права є можливим і з огляду на предмет цієї галузі.

Список використаних джерел

1. Майданник О.О. Конституційне право України : навчальний посібник. Київ : Алерта, 2011. 380 с.

2. Конституційне право України: прагматичний курс : навчальний посібник. Одеса : Юрідична література, 2017. 256 с.

3. Савчин М.В. Конституційне право України : підручник / відп. ред. проф., д.ю.н. М.О. Баймуратов. Київ : Правова єдність, 2009. 1008 с.

4. Програма першого блоку єдиного фахового вступного випробування - тесту з восьми базових правничих дисциплін: Затверджена наказом Міністерства освіти та науки України №152 від 7 лютого 2020 року. URL: https://osvita.ua/doc/files/news/642/64242/5e4283ea57 dcc258601164.pdf.

5. Задорожня Г.В., Задорожний Ю.А., Сопілко І.М. Конституційне право України : підручник. Київ : Вид-во Нац.авіац.ун-ту «НАУ - друк», 2010. 448 с.

6. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. Київ : Юрінком Інтер, 2002. 536 с.

7. Мішина Н.В. Актуальні проблеми викладання муніципального права в Україні. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». Одеса, 2016. Т 15. С. 161-167.

8. Мішина Н.В. Формування моральних традицій сучасного українського конституціоналізму. Наукові праці Одеської національної юридичної академії. 2010. С. 318-324.

9. Федоренко В.Л. Конституційне право України : підручник. Київ : Видавництво Ліра-К, 2016. 616 с.

10. Шаповал В.М. Феномен конституційного права : монографія. Київ : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2017. 423 с.

Размещено на Allbest.ru