Студентський та учнівський плагіат як порушення принципу академічної доброчесності: причини та шляхи подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Студентський та учнівський плагіат як порушення принципу академічної доброчесності: причини та шляхи подолання

Plagiarism by students and pupils as a violation of the academic integrity principle: causes and ways to overcome it

Чепис О.І.

кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права та процесу

юридичного факультету

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Чепис Т.В.

переможниця І етапу конкурсу-захисту

науково-дослідницьких робіт секції «Правознавство»

відділення філософії та суспільствознавства

Малої академії наук України

Анотація

плагіат академічний доброчесність

У пропонованій авторами статті проаналізовано сутність плагіату в контексті базового принципу існування та діяльності світової академічної спільноти - академічної доброчесності. Досліджено п'ять фундаментальних засад, дотримання яких Міжнародний центр академічної доброчесності вважає ключовими під час реалізації цього основоположного принципу. Особливу увагу звернуто на юридичну природу академічного плагіату. Досліджено положення Закону України «Про освіту», який закріпив ключові положення про академічну доброчесність, види її порушення та ввів новий вид відповідальності - академічну відповідальність. Зроблено спробу знайти відповідь на запитання про причини поширеності учнівського та студентського плагіату в Україні та інших державах. Сформульовано найбільш ефективні способи протидії цьому явищу. Досліджено способи захисту прав інтелектуальної власності під час порушення їх шляхом вчинення плагіату. Особливу увагу звернуто на роль судової експертизи під час встановлення наявності чи відсутності плагіату в роботах студентів. Проаналізовано судову практику щодо студентського плагіату в Україні. Зроблено такі висновки: 1) творчість, в тому числі наукова, - це сфера, яку складно врегулювати чи обмежити. Однак саме автор у цих відносинах є ключовою фігурою, яка не тільки користується юридичним захистом своїх прав (зокрема права на визнання свого авторства, на недоторканість твору тощо), але й заслуговує на повагу з боку суспільства та окремих його членів, що проявляється, крім іншого, в добросовісному та законному використанні його творів; 2) сьогодні студентський та учнівський плагіат досягли масштабів епідемії, з якою просто необхідно боротися;

необхідні комплексні підходи щодо протидії плагіату, а саме: поєднання превентивних заходів та санкцій, заохочень та максимального розширення індивідуальної роботи зі студентами і учнями.

Ключові слова: плагіат, академічний плагіат, академічна доброчесність, відповідальність, попередження, захист.

Summary

The authors of the article analyze the essence of plagiarism in the context of the basic principle of existence and activity of the world academic community - academic virtue. Five fundamental principles have been investigated, which the International Center for Academic Integrity considers to be key in the implementation of this fundamental principle. Particular attention is paid to the legal nature of academic plagiarism. The provisions of the Law of Ukraine “On Education” were investigated, which enshrined the key provisions on academic integrity, the types of its violation and introduced a new type of responsibility - academic responsibility. An attempt has been made to find out the reasons for the prevalence of student and student plagiarism in Ukraine and other countries. The most effective ways of counteracting this phenomenon are formulated. The ways of protection of intellectual property rights in violation of them by plagiarism are investigated. Particular attention was paid to the role of forensic examination in determining the presence or absence of plagiarism in students' work. Case law on student plagiarism in Ukraine is analyzed. Conclusions were made: 1) that creativity, including scientific, is an area that is difficult to regulate or limit. However, it is the author in this relationship who is a key figure who not only enjoys the legal protection of his rights (including the right to acknowledge his authorship, the integrity of the work, etc.), but also deserves respect from society and its individual members, that manifests, among other things, in the fair and lawful use of his works; 2) Today, student and student plagiarism have reached the scale of an epidemic that simply needs to be combated; 3) comprehensive approaches are needed to counteract plagiarism, namely: combining preventive measures and sanctions, encouragement and maximizing individual work with students and students.

Key words: plagiarism, academic plagiarism, academic virtue, responsibility, warning, protection.

У плагіатора є дві музи: одну звати Copy, іншу - Paste.

Ашот Наданян

Постановка проблеми. З прийняттям Закону України «Про освіту» ключові положення про академічну доброчесність, випадки її порушення та академічну відповідальність закріплено вже на законодавчому рівні. Попри це, на цей час ми маємо масові випадки академічного плагіату. Особливо у роботах учнів та студентів. А недостатнє інформування та брак широкого висвітлення проблеми порушення прав інтелектуальної власності внаслідок академічного плагіату створює в суспільстві враження про відсутність цієї проблеми як такої. Отже, що таке академічна доброчесність? Які дії вважаються плагіатом загалом та академічним плагіатом зокрема? Які причини поширеності учнівського та студентського плагіату? Чи існують ефективні способи протидії цьому явищу? Як діяти, якщо права інтелектуальної власності вже порушені шляхом вчинення плагіату? Спробуємо знайти відповіді на ці запитання.

Стан дослідження. Питанням охорони авторського права та захисту прав від плагіату присвячено чимало досліджень, зокрема, цією проблематикою займалися: К. Афанасьєва, І. Брус, Т Вахонєва, Г Грабовська, О. Жилінкова, В. Зеленецький, Ю. Калиновський, О. Кохановська, О. Мельник, М. Мінц, О. Орлюк, О. Підопригора, І. Петренко, О. Піхурець, І. Порало, А. Сингаївська, О. Харитонова, Р. Шишка, О. Штефан, Д. Шевчук, Г. Ульянова та інші. Серед зарубіжних дослідників варто назвати таких авторів, як Н. Толочкова, Т Якушева, І. Глендіннінг, І. Хекхем, Х. Tюммерс, Т. Бретаг, Р.Д. Моудслі, Т Фішман та інші.

Виклад основного матеріалу. Копіювання як факт присвоєння чужих культурних та інтелектуальних здобутків має глибоке історичне коріння, не є новим явищем сьогодення і таке ж давнє, як і саме людство [1]. На жаль, прагнення отримати переваги від творчої, інтелектуальної діяльності стають поштовхом для привласнення чужих результатів та видання їх як власних [2, с. 19]. Це стосується і сфери освіти та науки, яка повинна базуватися на фундаментальному принципі - академічній доброчесності.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про освіту» під академічною доброчесністю розуміють сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень [3, ст. 42]. Багато викладачів та студентів сповідують цінності академічної доброчесності, оскільки знають, що цілі викладання, навчання і наукової діяльності можуть бути досягнуті тільки в тому середовищі, де дотримуються і підтримуються стандарти етики. Міжнародний центр академічної доброчесності визначає академічну доброчесність як дотримання п'яти фундаментальних принципів: 1) чесність (необхідно, щоб академічні правила і практики спільноти несли чіткий посил про те, що фальсифікація даних, брехня, обман, шахрайство, привласнення та інші форми нечесної поведінки є неприйнятними); 2) довіра (справедливе, коректне і неупереджене оцінювання грає важливу роль в освітньому процесі і є невіддільною умовою формування довіри між викладачами і студентами); 3) справедливість (як базова цінність); 4) повага (повага до чужої інтелектуальної діяльності є ключовим джерелом виховання звичок етичної, високоморальної та чесної поведінки); 5) відповідальність (відповідальність за дотримання і відстоювання цінностей доброчесності є одночасно і особистим обов'язком, і загалом справою кожного члена академічної спільноти). Без цих базових засад все, що роблять викладачі, студенти та вчені, втрачає цінність і може бути поставлено під сумнів [4, с. 28].

Закон України «Про освіту» у ст.42 відносить до порушень академічної доброчесності, серед інших: 1) академічний плагіат - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства; 2) самоплагіат - оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів [3, ст. 42].

Знаний в Україні вчений-цивіліст Р.Б. Шишка вважає, що особливо тривожним сьогодні є ринок навчальних робіт - від учнівської контрольної до магістерської роботи студента. Протидії такій діяльності ніякої, а шкода для інтелектуалізації' суспільства та знецінення «диплома» про вищу освіту лише зростає. Студенти, на його думку, повинні самостійно опановувати навчальні дисципліни, у тому числі виконувати передбачені навчальним планом письмові роботи. Несамостійний реферат - перший крок до подальшого плагіатизму. Біда в тому, що тим продукується інтелектуальна убогість. І деякі магістранти, як свідчить практика, не мають елементарних навичок проведення дослідної роботи, аналізу емпіричного матеріалу, здатності робити узагальнення та виважені висновки і пропозиції' [5, с. 172].

Про актуальність проблеми запобігання та виявлення плагіату не лише в Україні свідчить те, що у 2013 р. у країнах ЄС проведено дослідження щодо впливу плагіату у вищій освіті (Impact of Policies for Plagiarism in Higher Education Across Europe). В опитуванні, проведеному на той час у 27 країнах ЄС, взяли участь майже 5 000 студентів і викладачів ВНЗ. Так, у Франції на запитання, поставлене студентам, «Коли вам стало відомо про плагіат та його негативні наслідки?»: близько 52% опитуваних зазначили, що вони були поінформовані ще до того, як почали навчатися в університеті, близько 39% - стало відомо під час навчання (бакалаврату) та близько 1% - під час навчання в аспірантурі (докторантурі). Водночас 9% опитаних відверто зізналися, що досі не знають про плагіат. Тобто майже половина студентів підтвердили обізнаність щодо питань плагіату ще до навчання у ВНЗ. Імовірно, що ознайомлення здійснено ще в середній школі [6, с. 30-31]. З наведених даних опитування випливає, що найбільш поширеними ймовірними причинами плагіату є: брак часу для самостійного виконання завдання; сподівання на те, що викладачі не помітять плагіату в роботі; невміння студентів висловити думки власними словами; легкість відтворення твору з мережі Інтернет; незнання про відповідальність за плагіат [6, с. 32].

На думку зарубіжного дослідника С.В. Голунова, головною причиною є прогрес інтернет-техноло- гій і розширення можливостей доступу до них. Вже не треба власноруч переписувати або передруковувати текст з книги або журналу - його можна швидко завантажити або копіювати, вставити в свою роботу і з'єднати декількома фразами відповідні уривки. З іншого боку, в багатьох країнах збільшуються навантаження на викладача, йому доводиться витрачати все більше часу на бюрократичні формальності. Через це він менше часу приділяє індивідуальній роботі зі студентами. Ретельна перевірка письмових завдань на оригінальність є нелегкою додатковою і зазвичай нео- плачуваною працею [7, с. 244-245].

Франклін-Стоукс та Ньюстед серед основних причин студентського плагіату називають також: бажання допомогти другові, страх перед невдачею, лінь, відсутність жорсткого контролю, можливість отримання грошової винагороди та «всі так роблять» [8, с. 163]. Ще однією поширеною причиною плагіату є погана підготовка конспектів лекцій, що може призвести до неадекватного посилання на тексти [9, с. 301]. Шпрайц та інші з'ясували, що до плагіату студентів підштовхує занадто багато завдань, заданих за короткий проміжок часу [10, с. 40]. Погане пояснення, погане викладання та незадоволення змістом курсу також можуть підштовхнути студентів до плагіату. Одним із факторів, що впливають на плагіат, може бути також ставлення вищих установ до цього явища, тобто чи мають вони чітку політику щодо плагіату та його наслідків. Ефективне просвітницьке спілкування, підвищення обізнаності студентів про можливе покарання та реальне виконання цих покарань зазвичай зменшують нечесну поведінку. Як стверджують Рамзан та інші, студенти усвідомлюють, що плагіат є негативною поведінкою, але їм не до кінця зрозуміло, що являє собою плагіат і як його уникнути [11, с. 74-75]. Студенти були здивовані, дізнавшись, що їх твори, написані під час пар, захищені авторським правом, і що для того, щоб мати можливість повторно використовувати цю роботу, вони повинні цитувати себе; інакше буде мати місце самоплагіат [12, с. 10]. А в дослідженні Доусона та Оверфілда студенти вимагали від викладачів також дотримуватися правил, створених для уникнення плагіату [13]. Професор з питань освіти, яка викладала на чотирьох континентах, Тара Брабазон стверджує, що під час її експерименту 2012 року викладачі зазвичай були здивовані, що їм доведеться мати справу з плагіатом в межах свого предмету. Вони очікували, що інші викладачі ознайомлять студентів із плагіатом на першому курсі чи навіть у середній школі. Викладачі в цьому конкретному дослідженні пояснювали, що вони в основному навчають, як уникнути плагіату, як тільки побачать, що це відбувається і що роз'яснення не відбувається до цього часу [12, с. 154].

Дж. Віліамс виділяє три категорії студентів, які вдаються до плагіату: 1) «ледачі плагіатори» (the lazy plagiarist) - з низькою успішністю і немотивовані студенти, які повністю копіюють чужі роботи; 2) «хитрі плагіатори» (the cunning plagiarist) знають, що таке плагіат і докладають значних зусиль для того, щоб він не був виявлений; 3) «випадкові плагіатори» (the accidental plagiarist) - студенти з недостатнім рівнем навчальних навичок, без досвіду самостійного написання робіт і відсутністю знань про академічні норми [14].

А які основні причини спонукають учнів та студентів вдаватися до плагіату в Україні? Вітчизняна дослідниця В. Троцька, серед можливих причин (чинників) поширення плагіату в студентському середовищі в Україні називає такі: 1. Необхідність виконання великого обсягу письмових робіт протягом навчального семестру / року. 2. Повторюваність / неактуальність тем письмових робіт / розрив між темами та сучасними / актуальними / цікавими потребами. 3. Відсутність практичного застосування (перспективи застосування) результатів робіт. 4. Відсутність розуміння необхідності та мети написання письмових робіт (непрофільні, нецікаві, застарілі предмети). 5. Узвичай- нені дії, що пов'язані з умовами підготовки письмових робіт у середній школі. 6. Ставлення викладачів до плагіату (нейтральне чи відверте потурання). 7. Низький рівень професіоналізму, мотивації та зацікавленості викладачів. 8. Відсутність чітких і універсальних норм щодо оцінки оригінальності текстів, а також її зв'язку з оцінкою письмової роботи [6, с. 35].

Щодо засобів боротьби з плагіатом у викладацькому та науково-педагогічному співтоваристві точаться жваві дискусії. Якщо одна частина викладачів та дослідників пропонує робити акцент на покаранні за несумлінне запозичення, то інша вважає за краще діяти шляхом роз'яснення та попередження, а третя - зосередитися на ефективній організації самостійної роботи студентів з метою максимального утруднення фальсифікації результатів. Кожен із цих підходів має раціональне зерно. На підтримку першого говорить те, що санкції за плагіат в багатьох західних вузах досить серйозні. Типовими покараннями є попередження (іноді зі штрафом) на перший раз і на другий - відрахування без права вступу до того ж вузу і в інші вузи за даною спеціальністю в межах країни і з обнуленням зароблених кредитів. У Канадському університеті Bishop's University попереджають студентів про те, що плагіат неприпустимий не тільки в готовій роботі, але і в чорновому її варіанті, що здається викладачеві на попередню перевірку. А сам плагіат в університеті вважається серйозним проступком, оскільки він «ображає викладача, є нечесним по відношенню до однокурсників та до самого себе і руйнує процес університетської освіти» [15].

Другий підхід видається ефективним, але потребує тривалої превентивної роботи ще у школі. Адже молоді люди потрапляють зі школи в університет вже з певними сформованими звичками щодо навчання - як вчитися, як виконувати завдання, що є прийнятним і нормальним в процесі навчання, що можна, а чого не можна робити [16, с. 7]. У «Довіднику з академічної доброчесності для школярів» для уникнення плагіату автори формулюють ключові поради для учнів:

Бути самостійним. 2. Висловлювати власну думку. 3. Шукати свій стиль [16, с. 48, 50, 51]. Ми переконані, що роз'яснювальну роботу про плагіат дійсно потрібно починати зі школи. Адже звичка працювати чесно та самостійно, сформована ще у школі та відточена в університеті, допоможе досягти успіхів у майбутньому.

Стосовно третього підходу цікаву думку висловила Т. Барчунова: «Ролан Барт у своїй знаменитій статті “Смерть автора” писав про те, що текст знаходить єдність не в походженні <...> а в призначенні .... Спираючись на ці міркування, можна припустити, що виходом із тотальної практики копіпасту є розширення сегмента індивідуальної роботи зі студентами, роботи в мікрогрупах, обговорення їх робіт у соціальних мережах, а також розширення курсів навчання академічному письму, яке становить найважливішу компетенцію будь-якого фахівця» [17, с. 65-66].

Ми вважаємо, що варто застосовувати ще один підхід - заохочення учнів та студентів до творчості. Вчителям та викладачам потрібно допомагати їм побороти страх зробити щось «неправильно», оскільки часто навіть добросовісні учні / студенти переписують чужі думки, бо бояться, що їхні власні судження та висновки недостатньо «розумні».

Нам видається, що тільки у разі поєднання усіх цих підходів можна досягнути позитивного результату в боротьбі з плагіатом у роботах учнів та студентів. Нарізно ці заходи не є достатньо ефективними.

Але як діяти, якщо права інтелектуальної власності вже порушені шляхом вчинення плагіату? Відповідно до чинного законодавства України за порушення у вигляді плагіату передбачена дисциплінарна, цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність. Закон України «Про освіту» також вводить нову дефініцію «академічна відповідальність». Відповідно до ч.6 ст. 42 вищезгаданого Закону за порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до таких видів академічної відповідальності: повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо); повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми; відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту); позбавлення академічної стипендії; позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання [3]. За приписами ч. 3 ст. 32 Закону України «Про вищу освіту» вищі навчальні заклади зобов'язані вживати заходів, зокрема й запроваджувати відповідні новітні технології задля запобігання та виявлення академічного плагіату в наукових роботах наукових, науково-педагогічних, педагогічних, інших працівників і здобувачів вищої освіти та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності [18, ст. 32]. Ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, наукового відкриття тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом [19, ст. 51-2]. За порушення авторського права у вигляді незаконного (без дозволу автора або іншої правової підстави, передбаченої законом) розповсюдження або тиражування творів, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі (станом на лютий 2020 року це сума від 21 020 грн), передбачено кримінальну відповідальність у вигляді штрафу від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк [20, ст. 176].

Цивільно-правовий захист прав інтелектуальної власності від плагіату - це діяльність, спрямована на вжиття заходів з виявлення, доведення, припинення плагіату та унеможливлення його подальшого здійснення плагіатором, відновлення порушених прав та інтересів [2, с. 288]. Згідно зі ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» плагіат є порушенням авторського права, що дає підстави для захисту, у тому числі судового [21, ст. 50]. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про: а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права, з визначенням розміру відшкодування; б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права; в) стягнення із порушника авторського права доходу, отриманого внаслідок порушення; г) виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права замість відшкодування збитків або стягнення доходу; д) заборону опублікування творів, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників тощо.

У практичній діяльності сформувалась система альтернативних судовим процедур вирішення спорів, які дозволяють сторонам обрати найбільш прийнятний для них варіант та урегулювати конфлікт на взаємовигідних умовах. Сьогодні ми спостерігаємо поступову зміну підходів до вирішення конфліктів - від винятково судового порядку, який є основним у вітчизняній практиці, до мирного вирішення шляхом пошуку компромісів. З метою вирішення спорів, які виникають у зв'язку з порушенням прав інтелектуальної власності внаслідок плагіату, можливим є застосування таких альтернативних способів вирішення спорів, як: третейський суд, переговори, медіація. Шляхом звернення до медіації можуть бути вирішені серед інших такі категорії спорів: порушення прав інтелектуальної власності в межах договірних відносин; порушення прав у позадоговірних відносинах, у тому числі й щодо плагіату; визначення умов використання спільного об'єкту інтелектуальної власності тощо. Разом з тим результати вирішення приватноправового спору шляхом медіації між автором та плагіатором не впливають на вирішення питання щодо офіційної оцінки наукової праці плагіатора відповідно до вимог, встановлених у законодавстві [2, с. 329].

Українська дослідниця К. Сопова особливу увагу звертає на ту обставину, що встановлювати наявність або відсутність факту правопорушення у формі плагіату може винятково суд, ґрунтуючись у своїй діяльності на нормах законодавства. Такий факт може підтверджуватися відповідними засобами доказування, одним з яких є судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності. Крім того, судовий експерт під час дослідження запозичень фрагментів твору або твору загалом не може прямо дати відповідь на питання щодо наявності факту плагіату, оскільки таке питання є правовим і не належить до компетенції експерта. Судовий експерт у сфері інтелектуальної власності може встановити лише наявність або відсутність у творі чи його частинах ознак плагіату [22, с. 31].

Прикладом слугує цікава в контексті нашого дослідження справа про студентський плагіат, який став підставою для відрахування з університету, а саме справа № 758/14649/15-ц [23]. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка 03.06.2014 під час засідання державної екзаменаційної комісії Університету виступала перед її членами на захист своєї кваліфікаційної роботи, проте її робота була оцінена «незадовільно». Відповідно до рішення державної екзаменаційної комісії Університету позивачка була відрахована зі складу студентів за наявний у її дипломній роботі плагіат. За наслідками експертизи було встановлено, що у зв'язку з тим, що твір наукового характеру не може бути створений без глибокого дослідження праць інших вчених у певній галузі знань, відповідно, наявність у творі окремих фрагментів, що мають текстові збіги з фрагментами твору іншого автору, ще не є свідченням використання чужого твору. Генерація нових ідей та опис наукових концепцій здійснюється саме завдяки вивченню та аналізу здобутків інших вчених. Як вказує експерт, дослідження роботи позивачки показало, що ряд збігів у текстах досліджуваних творів мали фрагментарний характер, при цьому не було відтворено закінченої думки автора у її автентичному формулюванні. Враховуючи обсяг та характер виявлених у результаті дослідження текстуальних збігів із фрагментами робіт інших авторів, на думку експерта, відсутні підстави ставити під сумнів самостійність та творчій характер виконаної кваліфікаційної роботи позивачки. Тобто у цій справі судовий експерт дійшов висновку, що робота позивачки є результатом її творчої праці і не містить ознак плагіату.

Отже, творчість, в тому числі наукова, - це сфера, яку складно врегулювати чи обмежити. Тому в цій сфері необхідним є пошук компромісів. Однак саме автор у цих відносинах є ключовою фігурою, яка не тільки користується юридичним захистом своїх прав (зокрема, права на визнання свого авторства, на недоторканість твору тощо), але й заслуговує на повагу з боку суспільства та окремих його членів, що проявляється, крім іншого, в добросовісному та законному використанні його творів. І цьому потрібно навчати ще зі школи. Адже звичка працювати чесно та самостійно, сформована ще у школі та відточена в університеті, допоможе досягти успіхів у майбутньому.

Список використаних джерел

1. Мінц М.О. Плагіат як прояв девіантності: спроба соціологічного аналізу. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Сер.: Соціологія. 2012. Вип.172, т 184. С.38-42.

2. Ульянова ГО. Методологічні проблеми цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності від плагіату: дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.03. 2015. 445 с.

3. Про освіту. Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIN. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/214519?find=1&text =%22плагіат%22#w11.

4. Фундаментальные ценности академической доброчестности. Перевод с английского издания “The Fundamental Values of Academic Integrity”, издание второе. Международный центр академической доброчестности. Ред. Тедди Фишман. Университет Клемсон. 1999. С. 17-28. URL: https://www.academicintegrity.org/wp-content/uploads/2019/04/Fundamental_Values_version_in_Russian.pdf.

5. Шишка Р.Б. Плагіат та його прояви і небезпеки. Часопис Київського університету права. 2014. № 4. С. 170-176.

6. Троцька В. Запобігання та виявлення плагіату у вищій освіті (за матеріалами досліджень у єс та Україні). Теорія і практика інтелектуальної власності. № 5. 2016. С. 29-38.

7. Голунов С.В. Студенческий плагиат как вызов системе высшего образования в России и за рубежом. Вопросы образования. 2009. № 3. С. 243-257.

8. Franklin-Stokes A, Newstead S. Undergraduate cheating: Who does what and why? Studies in Higher Education. 1995; 20(2): 159-172.

9. Rettinger D.A., Kramer Y. Situational and personal causes of student cheating. Research in Higher Education. 2009; 50(3): 293-313.

10. Sprajc P., Urh M., Jerebic J., Trivan D., Jereb E. Reasons for plagiarism in higher education. Organizacija. 2017; 50(1): 33-46.

11. Ramzan M., Munir M.A., Siddique N., Asif M. Awareness about plagiarism amongst university students in Pakistan. High Educ. 2012; 64: 73-84.

12. Diana Stout. Teaching Students About Plagiarism: What it Looks Like and How It Is Measured. Western Michigan University. 6-2013.

13. Maureen M. Dawson & Joyce A. Overfield (2006) Plagiarism: Do Students Know What It Is?,Bioscience Education, 8:1, 1-15. URL: https://doi.org/10.3108/beej.8.1.

14. Williams J.B. Plagiarism: deterrence, detection and prevention. The Handbook for Economics Lecturers. URL: http://www.economicsnetwork.ac.uk/handbook/ printable/plagiarism.pdf.

15. Савочкина Т.С., Нератова И.В. Студенческий плагиат в высшем образовании. URL: http://www.eprints.tversu. ru/641/2/Савочкина_Нератова.pdf.

16. Довідник з академічної доброчесності для школярів. Видання 3-є, виправлене та доповнене / уклад. М.В. Григор'єва, О.І. Крикова, С.Г Пєвко; за заг ред. О.О. Гужви. Харків : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2018. 66 с.

17. Барчунова Т.В. Эссе о копипасте: заимствование, компиляция, плагиат. Вестн. Новосиб. гос. ун-та. Серия: Философия. 2014. Т 12, вып. 2. С. 58-66.

18. Про вищу освіту: Закон України від 01.07.2014 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/ print1369221587356216.

19. Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21). Кодекс України ; Кодекс, Закон від 07.12.1984 № 8073-X. Ст. 51-2 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.

20. Кримінальний кодекс України. Кодекс України; Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-IN. Ст.176. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

21. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993р^3793- XII. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1994. No 13. С. 64.

22. Сопова К. Методи виявлення плагіату в наукових публікаціях. Теорія і практика інтелектуальної власності. № 4. 2017. С. 31-37.

23. Єдиний державний реєстру судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/58674725.

Размещено на Allbest.ru