Актуальні питання правового регулювання профілактики фінансових правопорушень в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОФІЛАКТИКИ ФІНАНСОВИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ В УКРАЇНІ

Чечетт С.В.,

аспірант кафедри фінансового права Університету державної фіскальної служби України

У статті аргументовано наукову позицію про те, що для ефективного функціонування економіки необхідне створення умов щодо попередження вчинення правопорушень у цій сфері, оскільки адміністративні правопорушення в сукупності становлять складний феномен, на розвиток якого впливає багато чинників. Доведено, що вітчизняна система профілактики фінансових правопорушень сьогодні перебуває в процесі реформування та є не зовсім досконалою. З'ясовано, що характерними рисами на даному етапі розвитку є наявність різноманітних проблем та перешкод, котрі суттєво знижують ефективність її функціонування.

Розкрито думку про те, що адміністративні правопорушення у сфері економіки - це серйозна деструктивна основа, а недооцінка їхньої небезпеки в нашому суспільстві, на жаль, стала вже традиційною. Саме тому важливе значення має профілактична діяльність суб'єктів, покликаних попереджати та запобігати вчиненню правопорушень у цій сфері. Доведено, що попередження фінансових правопорушень - це система різноманітних видів діяльності та заходів спеціально визначених суб'єктів і державних, і громадських, спрямованих на усунення причин та умов, які сприяють вчиненню правопорушень. З'ясовано, що ключовими елементами (складовими) у цьому понятті є: 1) здійснення спеціальних заходів системою державних та громадських суб'єктів попереджувальної діяльності; 2) усунення причин та умов, які сприяють вчиненню правопорушень (профілактика).

Науково доведено думку про те, що нормативно-правове регулювання управлінської діяльності у сфері профілактики фінансових правопорушень необхідно розуміти як цілеспрямовану діяльність суб'єктів нормотворчого процесу щодо врегулювання та впорядкування засобами юридичної техніки суспільних відносин, які виникають з приводу попередження та припинення протиправних учинків. З огляду на означене, зміст нормативно-правового регулювання профілактичної діяльності треба розуміти як сукупність засобів юридичного впливу на суспільні відносини, які виникають під час (у процесі) фінансової діяльності (в широкому її розумінні).

Ключові слова: фінансові правопорушення, профілактика, попередження, адміністративна відповідальність, фінансова відповідальність, правове регулювання, попереджувальна діяльність.

CURRENT ISSUES OF LEGAL REGULATION OF PREVENTION OF FINANCIAL OFFENSES IN UKRAINE

The article argues that the effective functioning of the economy requires the creation of conditions to prevent the commission of offenses in this area, because administrative offenses in the aggregate constitute a complex phenomenon, which develops under the influence of many factors. It is proved that the domestic system of prevention of financial offenses today is in the process of reforming and is not quite perfect. It is found out that at this stage of development there are various problems and obstacles that significantly reduce the effectiveness of its functioning. The opinion that administrative offenses in the sphere of economy are a serious destructive basis has been revealed, and the underestimation of their danger in our society, unfortunately, has become traditional. For this reason, the preventive action of the subjects, intended to prevent and prevent the committing of offenses in this sphere, is of great importance. It has been proved that financial offense prevention is a system of various activities and activities of specially designated entities, both state and public, aimed at eliminating the causes and conditions conducive to the commission of offenses. It is found that the key elements (components) in this concept are: 1) implementation of special measures by the system of state and public subjects of preventive activity; 2) eliminating the causes and conditions that contribute to the commission of offenses (prevention).

The scientific opinion has been proved that the normative legal regulation of administrative activity in the field of prevention of financial offenses should be understood as the deliberate activity of the subjects of the law-making process in the regulation and regulation of the means of legal technique of public relations arising from the prevention and termination of wrongdoing. Given this, the content of regulatory regulation of preventive activity should be understood as a set of means of legal influence on public relations that arise during (in the process of) financial activity (in its broadest sense).

Key words: financial offenses, prevention, prevention, administrative responsibility, financial responsibility, legal regulation, preventive activity.

Для ефективного функціонування економіки необхідно створити умови щодо попередження вчинення правопорушень у цій сфері, оскільки адміністративні правопорушення в сукупності становлять складний феномен, що розвивається під впливом багатьох чинників. Водночас адміністративні правопорушення у сфері економіки - це серйозна деструктивна основа, а недооцінка їхньої небезпеки в нашому суспільстві, на жаль, стала вже традиційною. Саме тому важливу роль у цьому процесі відіграє профілактична діяльність суб'єктів, покликаних попереджати та запобігати вчиненню правопорушень у цій сфері.

Питанням, пов'язаним з профілактикою правопорушень загалом та у сфері економіки зокрема, присвячено значну кількість наукових праць. Вказана тематика була предметом розгляду таких вчених, як В. Авер'янов, О.Андрійко, С. Алексєєв, О. Бандурка, Д. Бахрах, Ю. Битяк, І. Бородін, Н. Бортник, В. Гаращук, І. Голосніченко, В. Заросило, М. Ковалів, В. Колпаков, О. Кузьменко, В. Ортинський, О. Остапенко, В. Плішкін, А. Подоляка, В. Шамрай, В. Шкарупа, Х. Ярмакі та інших.

Дослідження різних аспектів фінансових правопорушень, що передбачають відповідальність за порушення даного законодавства, проводилося з урахуванням напрацювань відомих вітчизняних учених, як-от: І. Арістова, А. Берлач, В. Білоус, В. Грохольський, Є. Додін, А. Іван- ський, С. Єсімов, Р. Ігонін, Р. Калюжний, Л. Касьяненко, С. Ківалов, Л. Коваль, Т. Коломоєць, А. Комзюк, М. Корнієнко, М. Кучерявенко, І. Личенко, О. Музика-Стефанчук, Нижник, О. Орлюк, В. Пєтков, Л. Савченко, А. Суббот, Хомишин та інші.

Основною метою статті є розкриття проблемних аспектів правового регулювання категорії «профілактика фінансових правопорушень» на сучасному етапі та проведення порівняльного аналізу вітчизняного законодавства в цій сфері.

Попередження фінансових правопорушень - це система різноманітних видів діяльності і заходів спеціально визначених суб'єктів і державних, і громадських, спрямованих на усунення причин та умов, які сприяють вчиненню правопорушень. Отже, ключовими елементами (складовими) у цьому понятті є:

1) здійснення спеціальних заходів системою державних та громадських суб'єктів попереджувальної діяльності;

2) усунення причин та умов, які сприяють вчиненню правопорушень (профілактика).

Як і будь-яка діяльність, профілактика правопорушень у сфері економіки має певну, чітко визначену ціль. Метою профілактичної діяльності насамперед є:

- обмеження дії негативних соціальних явищ та процесів;

- усунення або взагалі нейтралізація причин правопорушень та умов, що їм сприяють;

- нейтралізація негативного впливу мікросередовища особи (сім'ї, школи, вищого навчального закладу, друзів, співробітників тощо), яке формує антисоціальну установку особи та негативно впливає на мотивацію її поведінки;

- вплив на особу, яка за своїми морально психологічними якостями здатна вчинити адміністративний проступок чи продовжувати протиправну діяльність.

В умовах побудови правової, демократичної держави оцінка надзвичайно важливих економічних, політичних, національних, культурних та інших соціальних процесів неможлива без урахування впливу на них права та його нормативної юридичної форми - законодавства. «Нормативно-правове регулювання стає необхідною передумовою цілеспрямованої демократичної організації суспільних відносин, надання їм певної рівноваги, упорядкованої свободи та соціальної справедливості» [1, с. 22].

Юридичної форми набувають основні та найважливіші комплекси суспільних відносин у різних сферах людської діяльності. При цьому слід наголосити, що основні комплекси суспільних відносин у різних сферах людської діяльності потребують не просто законодавчої форми, а й змістовної правової наповненості. У цьому плані спеціальні юридичні знання про особливості та вияви права, правового регулювання, що досягаються правознавством, дозволяють свідомо і точніше розібратися в тих соціальних процесах, які піддаються юридичному впливу з боку держави і вимагають свого юридичного оформлення з одночасним наповненням його правовим змістом [2, с. 14].

Слід зазначити, що правове регулювання профілактики правопорушень здійснюється у трьох основних напрямках:

1) матеріально-правовому;

2) процесуально-правовому;

3) організаційно-управлінському.

Матеріально-правове охоплює заходи впливу на її об'єкти (окремих осіб), причини й умови, що сприяють здійсненню правопорушень. Метою цих заходів є запобігання вчиненню правопорушень, усунення причин і умов, що сприяють їх вчиненню. До цієї групи норм належать заходи, що забезпечують участь громадян у профілактичній діяльності.

Процесуально-правовий напрямок включає систему заходів процесуального чи, точніше сказати, процедурного характеру, що регламентують порядок виявлення об'єктів протиправної поведінки, порядок застосування заходів впливу у відношенні до останніх тощо [3, с. 10].

Організаційно-управлінський напрямок має забезпечити (скоординувати) профілактичну діяльність різних суб'єктів правоохоронної діяльності, тобто встановити, які саме державні органи і громадські організації мають право здійснювати профілактику правопорушень.

Суспільні відносини, що створюють предмет правового регулювання профілактики правопорушень, можна звести до двох груп. До першої з них належать відносини внутрішнього управління системою профілактики правопорушень. Їх учасниками є суб'єкти попереджувальної діяльності (наприклад, вимоги виконкому місцевої ради, органів внутрішніх справ у частині попередження крадіжок і викрадень автомашин - С. Ч.). До другої належать суспільні відносини зовнішнього управління [4, с. 23-27].

Системний погляд на роль права в управлінні профілактичною діяльністю дозволяє зробити висновок про те, що за допомогою правових норм здобувають юридичне закріплення:

1) усі основні зв'язки між суб'єктами та об'єктами управління у сфері профілактичної діяльності в її державно-правовому виявленні;

2) повноваження відповідних спеціальних суб'єктів управління щодо здійснення профілактичної діяльності, а в ряді випадків правомочність суб'єктів громадського управління (наприклад, права профспілок, трудових колективів, громадських формувань з охорони правопорядку тощо) [5];

3) основні параметри взаємодії державних та недержавних організацій в означеній сфері соціального управління;

4) інтереси учасників управлінських відносин, об'єктом яких є криміногенні фактори;

5) обов'язки, що взаємно покладаються на суб'єктів та об'єктів управління у сфері профілактики правопорушень;

6) система заходів юридичного примусу в інтересах забезпечення стабільності та ефективності управлінської діяльності щодо профілактики правопорушень.

Таким чином, управління у сфері профілактичної діяльності здійснюється на основі правових норм, що створюють певний правовий режим реалізації управлінських функцій [6].

Механізм правового регулювання профілактики правопорушень охоплює дуже широке коло питань. Правові норми, що діють у даній сфері, можна об'єднати в чотири групи. До першої належать ті, які регулюють поведінку людей, визначають права та обов'язки громадян. Ці норми містяться в різних правових актах: законах, указах Президента; постановах Кабінету Міністрів; нормативних актах міністерств і відомств; рішеннях місцевих органів місцевого самоврядування.

Друга група правових норм регулює суспільні відносини у сфері профілактики правопорушень. Сюди входять установлені державою заборони щодо вчинення протиправних дій, а також норми, що передбачають відповідальність за вчинення подібних дій. Заборонні норми визначають загальні рамки поведінки людей. Механізм правового впливу на профілактику правопорушень через названу групу правових норм характеризується також застосуванням санкцій до осіб, що порушили установлені державою заборони. Реалізація заборонних норм через правовідносини буде мати місце лише у випадках встановлення факту порушення однієї з них. Третя група норм складається з регулятивних правил, які визначають повноваження органів та їх посадових осіб щодо виконання функції з профілактики правопорушень, а також форми, методи, і способи здійснення цієї функції. Правові норми цієї групи визначають державно-владні повноваження органів, підрозділів та служб, які виконують функції з профілактики правопорушень. В четверту групу входять норми, які регулюють порядок створення, організацію діяльності, структуру, завдання, обов'язки і права органів громадської самодіяльності, що здійснюють профілактику правопорушень на добровільних засадах [7].

Отже, нормативно-правове регулювання управлінської діяльності у сфері профілактики фінансових правопорушень необхідно розуміти як цілеспрямовану діяльність суб'єктів нормотворчого процесу щодо врегулювання та впорядкування засобами юридичної техніки суспільних відносин, які виникають з приводу попередження та припинення протиправних учинків. З огляду на означене, зміст нормативно-правового регулювання профілактичної діяльності треба розуміти як сукупність засобів юридичного впливу на суспільні відносини, які виникають під час (в процесі) фінансової діяльності (в широкому її розумінні).

Звернемо також увагу на інтенсивне використання в наукових дослідженнях й у відповідному законодавстві декількох близьких за значенням термінів - «попередження», «профілактика», «запобігання». Щодо їх співвідношення серед фахівців немає єдиної думки. Так поняття «попередження» та «профілактика» нерідко розглядаються як тотожні, однак існує й позиція, згідно з якою вони різняться за значенням.

Наприклад, у роботі колективу науковців на чолі з доктором юридичних наук, професором О. Бандуркою стверджується, що різниця між термінами «попередження» та «профілактика» полягає в тому, що перший відображає діяльність із недопущення адміністративних правопорушень як явища, частини єдиної цілісної картини правопорушень, що мають місце в державі; другий же термін позначає спеціальні заходи з недопущення негативних змін у самому явищі. Оскільки злочинність або адміністративні правопорушення існують об'єктивно, тому їх не можна попередити, з ними можна тільки боротися, долати. У зв'язку з цим про профілактику правопорушень можна говорити відповідно до всієї їх сукупності, тобто потрібно не допускати негативних змін у цьому явищі, а саме - їх збільшення. Крім того, потрібно брати до уваги, що профілактична робота ведеться не тільки у разі правомірної поведінки особи, а й тоді, коли правопорушення вже вчинено. Отже, попередити правопорушення, яке вже вчинено, ми не можемо, його можна тільки припинити. На фоні зазначених міркувань О. Бандурка пропонує профілактику правопорушень розуміти як соціально спрямовану діяльність держави, її органів і посадових осіб, громадських організацій та окремих громадян, направлену на виявлення причин і умов вчинення правопорушень, ліквідацію факторів, які призводять до формування антигромадської поведінки особи, ліквідацію правопорушень як соціального явища та забезпечення під час такої діяльності прав та свобод громадян [8, с. 179-180].

Таким чином, профілактика передбачає специфічну діяльність, спрямовану, умовно кажучи, на стратегічне попередження скоєння правопорушень в основному через вплив на передумови їх вчинення та через налагодження відповідної виховної роботи. При цьому очевидно, що її мета- попередити правопорушення, а попередження - те, заради чого здійснюється профілактика. Згідно з Великим тлумачним словником в українській мові сполучення з «поперед» відображають: 1) просторові відношення (указує на особу чи предмет, перед якими рухається, відбувається або знаходиться хто-, що-небудь; указує на особу чи предмет, наперед від яких спрямована дія; указує на особу чи предмет, до попереднього боку яких спрямована дія); 2) часові відношення (указує на особу, раніше від якої хто-небудь виконав чи виконає дію; указує на момент, раніше якого здійснилось або здійсниться що-небудь);

3) обставинно-означальні відношення (указує на першість кого-, чого-небудь у чомусь, порівняно з кимсь-, чимсь-) [9, с. 1053].

Безпосередньо терміни «попереджати», «попереджувати», «попередити», можуть означати: наперед повідомлення кого-небудь про щось; застереження кого-небудь від чогось; попередження як вид стягнення; своєчасні заходи запобігання здійсненню або виникненню чого-небудь, переважно небажаного; передувати чому-небудь; здійснення руху, якої-небудь дії швидше від когось, випереджати тощо [9, с. 1053-1054].

Так у ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) наголошується, що одним із його основних завдань є запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до положень ст. 6 КУпАП органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України [10]. нормативний правопорушення юридичний фінансовий

Певну увагу питанню уточненого розуміння сутності протидії приділено в науковій літературі, хоча й у різних контекстах. О. Прохоренко в дослідженні, присвяченому боротьбі з корупцією, трактує протидію як систему спільних попереджувальних заходів, до яких долучається велика кількість суб'єктів, що запобігають корупційним проявам з метою їх недопущення. Поняття «протидія» є відповідно ширшим, ніж поняття «боротьба», поглинає його. Це зумовлюється тим, що протидія неможлива без контролю за всіма стадіями корупційних проявів [11].

Отже, підсумовуючи, можемо зазначити, що термін «протидія» також активно використовується в законодавстві (зокрема в КУпАП, Митному кодексі України, Податковому кодексі України, законах України «Про запобігання корупції» та «Про Національну поліцію» тощо), проте однозначне нормативне визначення цього поняття відсутнє.

Список використаних джерел

1. Селіванов В. Проблема методологічної обґрунтованості вітчизняного правознавства та юридичної практики. Право України. 1999. № 1.

2. Селіванов В. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів «верховенство права» і «верховенство закону». Право України. 1997. № 6.

3. Назаров В. Виникнення кримінально-процесуальних конфліктів та способи їх усунення на стадії попереднього розслідування: автореф. дис.... канд. юр. наук: 12.00.09. Національна Академія внутрішніх справ. Київ, 2000.

4. Научная организация управления органами внутренних дел: учебное пособие / под общ. ред. Г. Г. Зуйкова. Москва: Юридическая литература, 1984. 176 с

5. Музичук О. Організаційно-правові основи участі громадян в охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. Харків, 2003.

6. Макаренко О. Особливості правового регулювання профілактики правопорушень. Науковий вісник Міністерства внутрішніх справ України. 2004. № 2. С. 17-19.

7. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. Відомості Верховної Ради України. 2000. № 40.

8. Бандурка О. Адміністративна діяльність міліції: підручник. Харків: Вид-во Національного ун-ту внутрішніх справ, 2004. 448 с.

9. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. І допов.) / уклад. і голов. ред. В. Бусел. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005, 1728с.

10. Кодекс України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07 грудня 1984 р. Відомості Верховної Ради Української РСР 1984. додаток до № 51. С. 1122.

11. Прохоренко О. Протидія корупційним проявам у системі державної служби України (організаційно-правовий аспект): автореф. дис.... канд. юрид. наук: 25.00.03 «Державна служба». Національна академія державного управління при Президентові України. Київ, 2004. 20 с.

Размещено на Allbest.ru