Актуальні питання визначення поняття, ознак та принципів адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Запорізький національний університет

Кафедра адміністративного та господарського права

Актуальні питання визначення поняття, ознак та принципів адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності

Жуков М.С., аспірант



Анотація

У статті міститься ґрунтовний аналіз відмінності понять «державний» - «публічний», «адміністративно-правове регулювання» - «державне управління». Також автором досліджуються різні підходи до формулювання поняття «адміністративно-правове регулювання». Робиться висновок щодо сутності і значення термінологічної бази та визначення понять. У статті зазначається, що визначення поняття має значення для розуміння сутності адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності.

У статті містяться висновки щодо наявної специфіки, яка має враховуватись під час визначення поняття адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності, запропоноване оновлене визначення поняття «адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності», визначено ознаки, притаманні адміністративно-правовому регулюванню інвестиційної діяльності. У статті досліджуються принципи адміністративного права та принципи адміністративно-правового регулювання. За результатом дослідження принципів автором зроблено висновок щодо того, які керівні ідеї, основоположні засади мають бути в основі адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності. Крім того, автор робить висновок про те, що такі принципи, як доступність адміністративної послуги, об'єктивність та неупередженість, верховенства права, мусять мати своє втілення під час адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності. Саме ґрунтування адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності на вказаних принципах призводить до стану захищеності інвестицій (у тому числі й іноземних), утверджує розуміння у інвестора його недискримінації, а також забезпечує легкість надання інвестору адміністративної послуги. Вказане, своєю чергою, призводить до підвищення рівня інвестиційної привабливості України та збільшення рівня інвестицій.

Актуальність наукових рішень полягає у необхідності оновлення підходу до визначення поняття «адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності», його ознак та принципів такого регулювання, що зумовлюється наявним процесом перебудови теоретичної моделі адміністративно-правових відносин на публічно-сервісні відносини. Водночас вказана теоретична модель жодним чином не є такою, яка існує поза практикою. Навпаки, досліджені питання у цій статті можуть бути покладені в основу подальшого вдосконалення інституту інвестування, перш за все з метою збільшення інвестиційної привабливості України.

Ключові слова: управління, регулювання, державне управління, адміністративно-правове регулювання, інвестиційна діяльність, адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності, принципи адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності.



Annotation

Actual issues of definition, sign and principles of administrative law regulation of investments

The article provides a thorough analysis of the differences between the concepts of “public” - “public”, “administrative and legal regulation” - “public administration”. Also, the author explores different approaches to formulating the concept of “administrative and legal regulation”. The essence and meaning of the terminological base and definitions are made. The article states that the definition of the concept is important for understanding the essence of administrative and legal regulation of investment activity.

The article contains conclusions on the available specifics, which should be taken into account when defining the concept of administrative and legal regulation of investment activity, proposed updated definition of the concept of “administrative and legal regulation of investment activity”, identifies features inherent in the administrative and legal regulation of investment activity. The article explores the principles of administrative law and the principles of administrative and legal regulation. As a result of the study of the principles, the author concludes on what guiding ideas, fundamental principles should be the basis of administrative and legal regulation of investment activity. In addition, the author concludes that principles such as the availability of administrative services, objectivity and impartiality, the rule of law, should have their implications when regulating investment activity. It is the justification of administrative and legal regulation of investment activity on these principles that leads to a state of protection of investments (including foreign ones), affirms the investor's understanding of its non-discrimination, and also provides ease of providing the investor with administrative services. This, in turn, leads to an increase in the level of investment attractiveness of Ukraine and an increase in the level of investment.

The relevance of scientific decisions is the need to update the approach to defining the concept of “administrative and legal regulation of investment activity”, its features and principles of such regulation, which is conditioned by the existing process of restructuring the theoretical model of administrative and legal relations for public service relations. At the same time, this theoretical model is in no way an out-of-practice model. On the contrary, the issues explored in this article may form the basis for further improvement of the investment institute, above all, in order to increase the investment attractiveness of Ukraine.

Key words: management, regulation, governance, administrative and legal regulation, investment activity, administrative and legal regulation of investment activity, principles of administrative and legal regulation of investment activity.



Постановка проблеми

Поняття «адміністративне правове регулювання різних сфер суспільних відносин» дуже часто використовується у науковій літературі. Однак здебільшого доктрина розкриває зміст адміністративно-правового регулювання, в тому числі і в сфері інвестиційної діяльності, не наводячи при цьому точного та однозначного визначення цього поняття у конкретній сфері суспільних відносин.

Стан опрацювання проблематики. Незважаючи на численні наукові роботи, які присвячені питанням різних сфер адміністративно-правового регулювання, авторами яких є В.Б. Авер'янов, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, С.І. Бевз, Ю.П. Битяк, В.І. Теремецький, не до кінця визначеним залишається поняття «адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності». Окрім цього, в умовах трансформації суспільних відносин доцільним є оновлення наукового підходу до визначення поняття «адміністративно-правове регулювання».

З огляду на вказане, постала необхідність у дослідженні наявних наукових підходів до розкриття поняття «адміністративно-правове регулювання» як загалом, так і окремих його складників. Під окремими складниками розуміється відмінність понять «державне» - «адміністративне», «регулювання» - «управління». Лише комплексне дослідження поняття «адміністративно-правове регулювання», яке виражається у зіставленні окремих його частин, дасть змогу вивести точне та коректне в умовах трансформування адміністративного права визначення поняття. Надалі відповідні наукові розробки можуть бути використані під час визначення інвестиційної стратегії країни та покладені в основу розуміння вектора, якого Україна має дотримуватись задля збільшення інвестиційної привабливості.

Власне, комплексний підхід такого дослідження та доцільність подальшого вдосконалення інституту залучення інвестицій в Україну і зумовлюють новизну та актуальність. Актуальність наукових рішень полягає у необхідності оновлення підходу до визначення поняття «адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності», його ознак та принципів такого регулювання, що зумовлюється наявним процесом перебудови теоретичної моделі адміністративно-правових відносин на публічно-сервісні відносини. Водночас вказана теоретична модель жодним чином не є такою, яка існує поза практикою. Навпаки, досліджені питання у цій статті можуть бути покладені в основу подальшого вдосконалення інституту інвестування, перш за все з метою збільшення інвестиційної привабливості України.

Метою статті є оновлення наукового підходу до визначення поняття «адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності», розкриття ознак цього поняття та визначення принципів адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності.

Науково-дослідними завданнями є:

1) вивчення різних підходів до розкриття поняття «адміністративно- правове регулювання»;

2) з'ясування відмінності між поняттями «державне» - «адміністративне», «регулювання» - «управління»;

3) з'ясування ознак, притаманних поняттю «адміністративно-правове регулювання»;

4) з'ясування специфіки, яка має враховуватись під час визначення поняття «адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності»;

5) запропонувати оновлене визначення поняття «адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності»;

6) дослідження принципів адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності.

Серед методів, які застосувались під час здійснення наукового дослідження, є такі як: аналіз, аксіоматичний метод, порівняльно-правовий метод.

адміністративний правовий інвестиційний ринковий фінансовий



Виклад основного матеріалу

Перед безпосереднім дослідженням пропонується визначити місце і роль поняття у праві.

Так, спеціальні засоби юридичної техніки - терміни (поняття) використовуються з метою точного й однозначного визначення чи пояснення предмета, явища, дії. Відповідні слова чи словосполучення дають змогу чітко зрозуміти предмет дослідження, його природу. Окрім цього, однакове та однозначне застосування спеціально- юридичних термінів у нормативно-правових актах дає змогу уникнути можливих колізій та забезпечує реалізацію одного з принципів верховенства права - принципу правової визначеності.

Власне, поняття у праві - це відображення шляхом узагальненого опису результатів наукового осмислення відповідних сегментів правової дійсності.

Мета утворення понять полягає в тому, щоб представити об'єкт осмислення у найбільш конкретному і визначеному вигляді [4, с. 78-79].

З огляду на вказане, визначення поняття «адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності» має велике значення для розуміння сутності та смислу такого регулювання.

З метою недопущення можливих протиріч у використанні термінів розмежуванню підлягають поняття «управління» - «регулювання». У загальному розумінні змісту цих понять управлінський вплив більше спрямований безпосередньо на об'єкти управління, натомість регулювання спрямоване на середовище функціонування суб'єктів, створення відповідних умов для їх діяльності.

В академічному тлумачному словнику української мови дається таке тлумачення слова «регулювати»: впорядковувати що-небудь, керувати чимось, підкорювати його відповідним правилам, певній системі [10].

Управління пов'язується з наявністю у суб'єктів управління підлеглих їм об'єктів, а регулювання - із впливом переважно на організаційно не підпорядковані об'єкти.

У розділі ІІ параграфу 5 тому І Академічного курсу з адміністративного права, який готував Є.Б. Кубко, зазначається, що управління і регулювання взаємопов'язані, адже регулювання не може бути використане без застосування методів безпосереднього впливу на об'єкти управління, тому регулювання неможливе без управління. Крім того, відмінністю регулювання від управління є те, що управління означає цілеспрямований вплив саме на об'єкти управління, тоді як регулювання пов'язано не стільки з впливом на об'єкти управління, скільки на оточуюче середовище [2, с. 66].

На думку С.І. Бевз, основною метою державного регулювання господарської діяльності можна визначити встановлення правового господарського порядку, за якого забезпечено баланс приватних і публічних інтересів як у разі здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання, так і у разі здійснення державного регулювання господарської діяльності органами державної влади [3, с. 93].

Таким чином, різницю між поняттями «управління» та «регулювання» можна прослідкувати залежно від їх спрямованості.

Крім того, відмінність між цими двома поняттями можна прослідкувати залежно від того, які інтереси вони забезпечують. Так, управління забезпечує інтереси управляючого суб'єкта, тоді як регулювання спрямоване на збалансоване забезпечення інтересів державно-владного суб'єкта (суб'єкта публічної адміністрації) та суб'єкта не наділеного державно-владними повноваженнями, зокрема суб'єкта приватного сектору.

У контексті співвідношення державного управління та державного регулювання можна зазначити, що державне управління спрямоване на реалізацію функцій держави, впорядкування відносин в окремих сферах, галузях діяльності суспільства. Державне регулювання не передбачає прямого втручання, а спрямоване на створення умов для здійснення окремих видів діяльності (підприємницької, господарської, зовнішньоекономічної, банківської, науково-технічної тощо).

Поняття «регулювання» доцільно використовувати там, де є потреба у забезпеченні балансу публічних та приватних інтересів. До такої сфери, зокрема, належить інвестиційна діяльність, що своєю чергою і зумовлює превалювання цього поняття над поняттям «управління».

Окрім цього, враховуючи утвердження концептуально нової доктрини адміністративного права, що виражається у перебудові теоретичної моделі адміністративно-правових відносин на публічно-сервісні відносини, у межах яких і завдяки яким держава обслуговує правомірні потреби й інтереси приватних осіб, вживання поняття «регулювання» є цілком логічним та доцільним, коли йдеться про упорядкування відносин у сфері інвестиційної діяльності.

Дослідивши відмінність у поняттях «регулювання» та «управління», можна переходити і до дослідження поняття «адміністративно-правове регулювання».

У науці адміністративного права відсутнє єдине визначення поняття «адміністративно-правове регулювання».

Так, більшість науковців наводять визначення адміністративно-правового регулювання залежно від сфери такого регулювання, не наводячи при цьому визначення загального поняття. А отже, такі вчені здебільшого зосереджуються на предметі адміністративно-правового регулювання, залишаючи проблему визначення поняття неви- рішеною.

Водночас прибічниками такого підходу є далеко не всі вчені-адміністративісти. Так, на загальнотеоретичному рівні питання визначення терміна «адміністративно-правове регулювання» та дослідження його сутності було розкрито у наукових роботах, зокрема, такими вченими як Ю.П. Битяк, О.М. Мельник, В.Й. Разводовський та інші.

На думку вченого О.М. Мельник, правове регулювання - це здійснюваний усією системою юридичних засобів державно-владний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, закріплення, охорони та розвитку (6).

В.Й. Разводовський визначає адміністративно-правове регулювання як: комбінацію способів правового регулювання, в якій переважають зобов'язання та заборони. Ця комбінація формується через наділення учасників правовідносин суб'єктивними юридичними правами й покладання на них обов'язків шляхом визначення та закріплення у правових актах певних правил поведінки внаслідок пра- вотворчої діяльності уповноважених на це органів (посадових осіб) [9, с. 169].

На думку Ю.П. Битяка, адміністративно-правове регулювання є діяльністю органів виконавчої влади, що охоплює суспільні відносини управлінського характеру, які складаються у цій сфері державної діяльності з керівництва економікою, соціальною сферою і культурою, адміністративною діяльністю [1, с. 23].

В.І. Теремецький визначає адміністративно-правове регулювання як таке, що являє собою цілеспрямований вплив правових норм, прийнятих державою, і постає відповідними адміністративними засобами забезпечення прав та законних інтересів фізичних, юридичних осіб та держави у суспільних відносинах з метою підпорядкування їх юридично встановленому правопорядку, а також охорони та розвитку в інтересах суспільства і держави [11, с. 51].

Професори Т.О. Коломоєць та В.К. Колпаков у своїй спільній науковій праці поняттю «адміністративно-правове регулювання» дають таке визначення: процес переводу нормативності права в упорядкованість суспільних відносин [4, с. 228-229].

У другому томі академічного курсу «Адміністративне право» В.Б. Авер'янов, розкриваючи сутність адміністративно-правового регулювання у різних сферах суспільного життя, це поняття розуміє як впорядкування відносин.

Виходячи із запропонованих вище визначень, можна прослідкувати еволюцію зміни визначення поняття «адміністративно-правове регулювання» та відмінність у підходах до його дослідження. Так, адміністративно-правове регулювання як цілеспрямований вплив органів виконавчої влади на суспільні відносини шляхом використання примусу та заборони трансформується у впорядкування відносин.

З огляду на вказане, можна дійти висновку, що адміністративно-правове регулювання є різновидом правового регулювання, яке своєю чергою є складником загального регулювання. Однак те впорядкування відносин, яке здійснюється за допомогою права, власне, і називається правовим регулюванням. А те правове регулювання, яке здійснюється із використанням адміністративно-правових засобів суб'єктами, що мають державно-владні повноваження (публічною адміністрацією), має назву адміністративно-правове регулювання. Водночас адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності є лише різновидом загального поняття «адміністративно-правове регулювання» та визначає особливості регулювання у певній сфері.

Поняття «адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності», на відміну від поняття самої інвестиційної діяльності, не має нормативного визначення. На доктринальному рівні досить часто трапляється поняття саме державного, а не адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності.

При цьому науковці здебільшого визначають ознаки, методи державного регулювання інвестиційної діяльності, не наводячи при цьому визначення цього поняття. Водночас державне регулювання не слід ототожнювати з адміністративно-правовим регулюванням.

Державне регулювання більшою мірою спирається на використання економічних методів управління, механізмів обмежуючого та стимулюючого характеру (встановлення певних стандартів, нормативів, квот, лімітів, тарифів тощо) [5, с. 96-97], тоді як адміністративно-правове регулювання використовує виключно адміністративно- правові засоби.

Також за суб'єктним складом адміністративно-правове регулювання є ширшим поняттям, оскільки до суб'єктів регулювання належать не тільки органи виконавчої влади, а й органи місцевого самоврядування, які об'єднуються загальним поняттям «публічна адміністрація».

Таким чином, використання поняття «адміністративно-правове регулювання» дає змогу ізолювати адміністративно-правові методи, які використовуються під час такого регулювання від економічних методів управління, що можуть використовуватися під час державного регулювання та дає змогу розширити коло суб'єктів регулювання.

Використання логіко-семантичного аналізу й узагальнення наукових позицій до розуміння досліджуваного поняття дає змогу виділити у вищенаведених визначеннях те спільне, що його характеризує, а саме:

1) адміністративно-правове регулювання спрямоване на впорядкування суспільних відносин, тобто дію (функціонування) права;

2) здійснюється за допомогою комплексу засобів;

3) передбачає певну мету досягнення цілей.

З огляду на вищенаведене, пропонується таке визначення, яке повною мірою б відображало сутність адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності.

Адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності - впорядкування суспільних відносин публічною адміністрацією, що здійснюється з використанням адміністративно-правових засобів та спрямоване на забезпечення реалізації прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб під час здійснення ними інвестиційної діяльності (в тому числі залучення інвестицій) з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики.

Виходячи із запропонованого визначення, можна виокремити такі ознаки адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності:

- спрямоване на впорядкування суспільних відносин;

- здійснюється з використаннямадміністра

тивно-правових засобів;

- регламентується нормами права;

- спрямоване на забезпечення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб під час здійснення ними інвестиційної діяльності;

- здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики.

Загальну спрямованість адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності визначають принципи.

На думку В.Б. Авер'янова, принципи адміністративного права визначають характер механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, природу зв'язків, які формуються в процесі цього регулювання. Своєю чергою принципи державного управління - це основоположні ідеї, які визначають порядок організації та здійснення управління. Можна сказати, що вони є правовими вимогами, обов'язковими для виконання і дотримання в процесі виконавчої ' діяльності [2, с. 64].

Виходячи із загальної теорії права, принципи поділяються на загальні та спеціальні.

Загальні принципи мають фундаментальне значення для правових наук. Вони деталізуються в галузевих принципах адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності.

Загальні принципи права закріплені в Конституції України, нормативно-правових актах, що регулюють широке коло суспільних відносин. До цих принципів можна віднести такі як:

- верховенство права;

- законність (утвердження верховенства вимог законодавства в адміністративно-правовому регулюванні);

- пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

- рівність громадян перед законом (створення рівних, однакових умов для всіх осіб незалежно від будь-яких ознак);

- демократизм нормотворчості та реалізації права (доступ громадськості до нормотворчого процесу, забезпечення своїх прав і свобод);

- взаємна відповідальність особи і держави (зв'язок особи і держави через взаємно кореспондуючі права та обов'язки);

- гуманізм і справедливість у взаєминах між особою і державою [4, с. 97].

До спеціальних принципів адміністративного права можна віднести такі:

- належного врядування;

- заснованості на законі;

- прозорості;

- підзвітності (відповідальності) (суб'єкти публічної адміністрації є підзвітними перед приватними особами);

- ефективності (всі процедури та суб'єкти публічної адміністрації створюють результат, що задовольняє потреби суспільства, раціонально використовуючи надані ресурси);

- неупередженості (вимога до суб'єктів публічної адміністрації під час вчинення дій (прийняття рішень) бути незаангажованими, тобто не мати та не виявляти жодної особистої заінтересованості у результаті вирішення справи) [7, с. 81-87].

У 1996 році Рада Європи опрацювала та видала підручник про основні принципи адміністративного права, які стосуються відносин між адміністративними органами та приватними особами. Цей документ не може претендувати на винятковість запропонованого переліку, проте дає досить повне уявлення про явище. Принципи адміністративного права поділяються на дві групи: засадничі та процедурні.

До засадничих належать:

законність (вимога чіткого дотримання органами публічної адміністрації та їх посадовими особами норм законів та правових актів вищого рівня);

рівність перед законом (під час розгляду справ адміністрація має однаково трактувати випадки, що є об'єктивно схожими і, навпаки, по-різному - у випадках розбіжності, незалежно від особи, що вступила у правовідносини з нею (стать, раса, мова, релігія, політичні переконання, соціальний статус);

реакція адміністрації на індивідуальний випадок має бути значною мірою передбачувана в світлі її попередніх актів, не має бути відхилень від попередньої практики, якщо для цього немає обґрунтованих причин;

не можна використовувати цей принцип для виправдання ширшого застосування незаконної практики);

відповідність законній меті (адміністрація має діяти виключно з метою, на яку її уповноважують відповідні закони, приймаючи рішення, адміністрація має керуватися не лише буквою закону, а й духом його та правовими принципами);

пропорційність (використання адміністрацією засобів, що є відповідними поставленим цілям, вжиті заходи мають встановлювати справедливу рівність між суспільними інтересами та інтересами приватними так, щоб уникнути зайвого втручання в права та інтереси приватних осіб);

об'єктивність та неупередженість (усі фактори, що стосуються окремого адміністративного акта, мають братись до уваги з відповідним зауваженням кожного із них, отже, фактори, які не стосуються акта, не мають розглядатись, на адміністративний акт не мають впливати приватні чи особисті інтереси або упередженість особи, яка його приймає, з цим пов'язана і вимога сумісності - жоден службовець не має приймати адміністративний акт у справі, що стосується його фінансових та інших інтересів або інтересів його родичів чи друзів, або коли виникли інші обставини, що стоять на заваді його неупередженості);

привселюдність (гласність) (доступ громадськості до інформації, якою володіють публічні службовці, з певними винятками;

право на запит має не лише особа, яка особисто зацікавлена у питанні, адміністрація зобов'язана відповісти на запит чи надати необхідну інформацію у «розумно обґрунтований проміжок часу» та «у дієвий і відповідний спосіб»).

Процедурні принципи адміністративного права: доступність послуг публічної адміністрації; право приватних осіб «бути почутими» (на отримання обґрунтованої відповіді адміністрації); право приватних осіб на представництво та правову допомогу у відносинах з адміністрацією; часові обмеження розгляду адміністративних справ; обов'язок адміністрації повідомити про прийняття та зміст адміністративного акта та спосіб його оскарження.

Окрім того, у контексті перегляду принципів адміністративного права, оновлення їх ряду у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині висловлюється пропозиція врахування:

а) принципів Європейського адміністративного простору як квінтесенції змісту принципів європейського адміністративного права (А.А. Пухтецька), а саме: юридичної визначеності, відкритості і прозорості, відповідальності, ефективності і результативності;

б) принципів європейського адміністративного права (в узагальненому вигляді надані у роботі Юргена Шварца «Європейське адміністративне право» (1988), а саме: законності, можливості скасування незаконного адміністративного акта, недискримінації, юридичної визначеності, права на захист, пропорційності, поваги до фундаментальних прав людини та громадянина, субсидіарності, незалежної адміністрації, прозорості;

в) двох принципів права ЄС: застосування, прямої дії. Щоправда, важливим є врахування особливостей самого європейського адміністративного права та виокремлення оптимальних шляхів запозичення його принципів для національної галузі права [4, с. 103-106].

З огляду на вказане, всі зазначені принципи можна віднести до загальних принципів адміністративно-правового регулювання, в тому числі і інвестиційної діяльності.

На законодавчому рівні свого закріплення принципи інвестиційної діяльності не знайшли. Однак на доктринальному рівні виокремлюють такі:

- захист інвестицій;

- рівність статусу іноземного та національного інвесторів;

- недискримінація інвесторів;

- ефективного використання ринкових механізмів для сприяння інвестиційній діяльності, підтримки підприємства у науково-виробничій сфері;

- підготовки кадрів у сфері інвестиційної діяльності;

- публічного сприяння розвиткові інвестиційної інфраструктури;

- інформаційного забезпечення суб'єктів інвестиційної діяльності;

- фінансової підтримки, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інвестиційної діяльності [5, с. 361].

З огляду на вказане, слід зазначити, що, попри певну специфіку у адміністративно-правовому регулюванні інвестиційної діяльності, загальні та спеціальні принципи адміністративного право мусять мати своє широке застосування і в цій сфері суспільних відносин.

Адже такі принципи, як доступність адміністративної послуги, об'єктивність та неупередженість, верховенства права, мусять мати своє втілення під час адміністративно- правового регулювання інвестиційної діяльності. Саме ґрунтування адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності на вказаних принципах призводить до стану захищеності інвестицій (в тому числі й іноземних), утверджує розуміння у інвестора його недискримінації, а також забезпечує легкість надання інвестору адміністративної послуги. Вказане, своєю чергою, призводить до підвищення рівня інвестиційної привабливості України та збільшення рівня інвестицій.

Таким чином, принципи адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності формуються з метою забезпечення прав і свобод людини та громадянина і нормального функціонування громадянського суспільства та держави; установлюють керівні засади-настанови, що визначають найважливіші правила, за якими здійснюється та організується діяльність суб'єктів адміністративно-правового регулювання; характеризуються прогресивністю, засвідчують ідеальні для умов сучасності основоположні засади поведінки суб'єктів адміністративно-правового регулювання, які є реально досяжними.

Виходячи із наведеного, пропонується таке визначення принципів адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності: це основоположні ідеї, керівні засади, що лежать в основі адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності, за допомогою яких забезпечуються права та свободи суб'єктів інвестиційної діяльності, стале функціонування інституту інвестування.



Висновки

Таким чином, поняття «регулювання» доцільно використовувати там, де є потреба у забезпеченні балансу публічних та приватних інтересів. Поняття адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності, на відміну від поняття самої інвестиційної діяльності, не має нормативного визначення. Адміністративно-правове регулювання інвестиційної діяльності є впорядкуванням суспільних відносин публічною адміністрацією, що здійснюється з використанням адміністративно-правових засобів та спрямоване на забезпечення реалізації прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб під час здійснення ними інвестиційної діяльності (в тому числі залучення інвестицій) з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики.

Загальну спрямованість адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності визначають принципи. Попри певну специфіку в адміністративно-правовому регулюванні інвестиційної діяльності, загальні та спеціальні принципи адміністративного права мусять мати широке застосування і в цій сфері суспільних відносин. Принципами адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності є основоположні ідеї, керівні засади, що лежать в основі адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності, за допомогою яких забезпечуються права та свободи суб'єктів інвестиційної діяльності, стале функціонування інституту інвестування.

З огляду на вказане в основі залучення інвестицій має бути саме регулювання інвестиційної діяльності, а не жорстке управління. Крім того, саме неухильне дотримання публічною адміністрацією принципів адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності призводить до стану захищеності інвестицій (в тому числі й іноземних), утверджує розуміння у інвестора його недис- кримінації, а також забезпечує легкість надання інвестору адміністративної послуги.

Вказане, своєю чергою, призводить до підвищення рівня інвестиційної привабливості України та збільшення рівня інвестицій.



Список використаних джерел

1. Адміністративне право: підручник / Ю.П. Битяк (кер. авт. кол.), В.М. Гаращук, В.В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, В.В. Зуй. Харків: Право, 2010. 624 с.

2. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник у двох томах. Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). Київ: Видавництво «Юридична думка», 2004. 584 с.

3. Бевз С.І. Мета державного регулювання господарської діяльності. Часопис Київського університету права. 2014. №4. С. 90-93.

4. Коломоєць Т.О. Вступ до навчального курсу «Адміністративне право України» : навчальна лекція / Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков. Київ: Ін Юре, 2014. 240 с. Бібліогр.: с. 210-222.

5. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2004. 376 с.

6. Мельник О.М. Правове регулювання та шляхи підвищення його ефективності: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01. Київ, 2004. 20 с.

7. Мельник РІС., Бевзенко В.М. Загальне адміністративне право: навчальний посібник / За заг. ред. РІС. Мельника. Київ: Ваіте, 2014. 376 с.

8. Омельченко А.В. Адміністративно-правові засади зовнішньоекономічної діяльності в Україні: монографія. Київ: КНЕУ, 2011.309 с.

9. Разводовський В.Й. Особливості нормативно-правового регулювання державноуправлінських відносин у транспортній сфері. Вісник Національного університету внутрішніх справ. 2003. Випуск 23, С. 167-174.

10. Словник української мови: в 11 т. / за ред. І.К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1970-1980. Т. 8. С. 480.

11. Теремецький В.І. Поняття адміністративно-правового регулювання у сфері оподаткування. Держава та регіони. Серія «Право». 2012, №1 (35). С. 50-54.

Размещено на allbest.ru