Функції правозахисних громадських організацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права Університету державної фіскальної служби України

Функції правозахисних громадських організацій

Науменко О.П., аспірантка кафедри теорії, історії права і держави та конституційного права

Статтю присвячено функціям правозахисник громадських організацій та критеріям їх класифікації. З'ясовано, що функції правозахисник громадських організацій можна окреслити як основні напрями діяльності цих організацій, що виражають їхню сутність, соціальне призначення та зумовлені статутними завданнями та цілями. Встановлено, що більшість дослідників, аналізуючи функції того чи іншого виду громадських організацій, не поділяють їх на категорії. У зв'язку зі складністю емпіричної бази дослідження функцій будь-якого правового інституту виокремлення критеріїв їх класифікації зазвичай є досить дискусійним у правовій науці. Розмежування функцій громадських організацій, правозахисних громадських зокрема, за певними ознаками на групи не є виключенням. У науковій літературі є класифікація функцій правозахисних громадських організацій за об'єктами (сферами), суб'єктами, які здійснюють функції громадських організацій, способами (формами) та засобами здійснення діяльності. У процесі дослідження запропоновано додатковий критерій поділу зовнішніх об'єктних функцій правозахисних громадських організацій за їх пріоритетністю (на основні (титульні) та додаткові (субсидіарні)). Оскільки багато громадських організацій під час реалізації своїх статутних завдань тією чи іншою мірою здійснюють захист прав та інтересів людини та громадянина, саме пріоритетність (першочерговість) правозахисної функції у функціональному арсеналі певної громадської організації дає підстави розглядати її як правозахисну. При чому реалізація цієї функції має характеризуватися певною універсальністю - суто правозахисна громадська організація має здійснювати захист прав не лише своїх засновників чи учасників, а звичайно, з урахуванням спеціалізації організації, кожної людини та громадянина, що звернулися за правовою допомогою. Встановлено, що аналіз функцій правозахисних громадських організацій має цінність не лише з теоретичної, але і з практичної точки зору, адже їх правильне розуміння сприятиме підвищенню ефективності діяльності та створенню належного законодавчого підґрунтя для розвитку та популяризації цього виду громадських організацій.

Ключові слова: правозахисні громадські організації, функції, пріоритетність правозахисної функції, правозахисна діяльність, громадські об'єднання, права людини, громадянське суспільство.

Functions of human rights social organizations

The article deals with the functions of human rights social organizations and criteria for their classification. The functions of the human rights social organizations play a pivotal role in creating a theoretical basis of their activities. They may be defined as main directions of the human rights social organizations' activities which reflect their essence and social purpose in relation to implementation of their tasks and goals. Due to the complexity of the empirical basis, determination of the functions classification criteria in regard to any legal institution continues to raise considerable debate in legal circles today. Separation of functions of social organizations, in particular human rights social organizations, into groups according to certain characteristics is no exception. In the scientific literature the functions of the human rights social organizations are classified according to objects (environments), subjects that perform functions of social organizations, methods (forms) of their activities, activity performance techniques. During the course of the study it was proposed to introduce an additional criterion for classification of the functions of human rights social organizations which is based on priority (separation into main (titular) and additional (subsidiary) functions). Since the majority of social organizations, while performing their tasks, deal with protection of rights and interests, the priority (precedence) of the human rights protection in the function tool kit of a social organization makes it possible to classify it as a human rights social organization. With this, implementation of such function should be characterized by certain universality - in a classic case a human rights social organization should protect not only the rights of its founders or members, but also, by all means taking into consideration specialty of the organization, the rights of every single person and citizen who approach it asking for help. Analysis of functions of the human rights social organizations has not only theoretical but also practical value. The proper understanding of the functions will improve efficiency of such social organizations' activities and establish an appropriate legislative framework for their development and popularization.

Key words: human rights social organizations, functions, priority of the human rights function, human rights protection, civil associations, human rights, civil society.

Вступ

Постановка проблеми. Для характеристики будь-якого соціально значущого явища надзвичайно важливим є виокремлення виконуваних ним функцій, оскільки саме вони «відображають його сутність, призначення та закономірності розвитку» [1, с. 132]. У зв'язку з посиленням ролі громадянського суспільства у вирішенні суспільно значимих питань дедалі більшої актуальності набуває дослідження функцій його інститутів, серед яких особливе місце завдяки своєму головному призначенню - захисту прав і свобод кожної людини і громадянина - займають правозахисні громадські організації (далі - ПГО). Аналіз функцій ПГО важливий не лише з теоретичної, але і з практичної точки зору. Їх правильне розуміння сприятиме підвищенню ефективності діяльності громадських організацій цього виду та створенню належного законодавчого підґрунтя для їх розвитку та популяризації.

Стан опрацювання цієї проблематики. Загальні питання функціонування громадських організацій (далі - ГО) були предметом дослідження таких вчених, як В.Б. Авер'янов, І.В. Дробуш, В.Ф. Погорілко, Ц.Я. Ямпольська та інших. Безпосередньо проблему визначення функцій громадських організацій та їх класифікації висвітлювали, зокрема, О.М. Ващук, Є.Є. Додіна, функції певних видів громадських організацій: професійних правничих громадських - Т.О. Коломоєць, М.Ю. Віхляєв; правозахисних громадських - Є.Ю. Захаров, І.Т Темех та інші. У зв'язку зі складністю емпіричної бази дослідження функцій будь-якого правового інституту виокремлення критеріїв їх класифікації є досить складним та зазвичай дискусійним у правовій науці. Розмежування за певними ознаками на групи функцій громадських організацій, правозахисних громадських зокрема, не є виключенням. З огляду на багатоаспектність категорії функцій ПГО видається доцільним проведення їх аналізу з додаткових раніше не окреслених позицій, що зумовлює актуальність розвідки.

Метою статті є дослідження функцій правозахисних громадських організацій та проблем їх класифікації.

Виклад основного матеріалу

Визначення функцій будь-якого виду громадських формувань не можливе без аналізу самого поняття «функція» з урахуванням різних думок науковців, висловлених як у словникових виданнях, так і в юридичній літературі взагалі.

Вперше поняття «функції» виникло як одне з основоположних у математичній науці і трактувалось як «здійснення дій над кількостями» [2, с. 623]. Згодом воно було запозичене багатьма суспільствознавчими науками, його зміст видозмінився та набув різного смислового навантаження залежно від сфери наукового пізнання.

У філософії «функція» (походить від лат. functio) визначається як здійснення, виконання, звершення - спосіб діяння речі або елементу системи, спрямоване на досягнення певного ефекту [3, с. 784]. Академічний словник української мови окреслює цей термін, по-перше, як «роботу кого-, чого-небудь, обов'язок, коло діяльності когось, чогось», а по-друге, як «призначення, роль, специфічну діяльність чого-небудь» [4, с. 653]. Новий тлумачний словник поряд із вже наведеними значеннями визначає функцію також як «місію, повинність» [5, с. 320]. Отже, термін «функція» трактується не лише як просте виконання чи реалізація дії, а розглядається через призму зовнішнього прояву властивостей, призначення досліджуваного об'єкта в межах певної системи відносин.

В юридичній літературі є велике різноманіття поглядів на поняття «функції». Деякі науковці ототожнюють функції з цілями та завданнями [6, с. 35; 7, с. 101]. Слушно зазначає В.А. Шатіло, що хоча вони тісно пов'язані між собою, але не можуть вважатися рівнозначними. «Ціль - це те, чого прагнуть, що необхідно здійснити», чого досягти в процесі реалізації завдань. «Своєю чергою, завдання потребує виконання, вирішення. Цілі та завдання визначають наявність та існування певних функцій, їх конкретний зміст» [1, с. 131]. Подібною є позиція В.С. Ковальського, який, аналізуючи функції права, підкреслює, що саме із завдань права в конкретний історичний період випливає прагматичний аспект його функцій. Залежність функцій права від завдань та інтересів, на думку науковця, дістає вияв у тому, що: завдання та інтереси тісно пов'язані між собою; вони часто безпосередньо зумовлюють саме існування функцій; визначають їх зміст, а також суттєво впливають на історично зумовлені форми їх реалізації, функціонування певних державних інституцій [8, с. 13].

Дехто з авторів розглядає функцію як «результат будь- якої соціальної дії та процесу» [9, с. 29]. Багато науковців визначає її як напрям діяльності [8, с. 10; 20, с. 76-77; 18, с. 195]. Інші під функціями розуміють не лише напрям, а й сторону діяльності. Такої позиції дотримувалися зокрема вчені Л.І. Загайнов та В.М. Черноголовкін, які в процесі дослідження функції держави дійшли висновку, що в основу цього поняття варто покласти дуалістичність його природи: з одного боку, це здатність до певної діяльності (потенційне), а з іншого - реалізація цієї здатності (реалізація потенційного). Визначаючи функції держави і як напрям, і як сторону діяльності автори поєднали в дефініції поняття і «потенційний аспект», і реальну діяльність держави [10, с. 13-14; 11, с. 8].

Важливим для аналізу будь-якого правового явища має і розмежування понять «функція» та «функціонування». Попри те, що зазначені слова семантично тісно взаємопов'язані, як юридичні категорії вони відображають різні правові явища. «Поняття «функція» уособлює основні напрями впливу певного явища, системи на суспільні відносини, характеризуючи його соціальну роль, виконання певних завдань відповідно до соціального призначення». Термін «функціонування права» виражає безпосередньо дію певного явища в суспільстві. Якщо функція - поняття комплексне в часово-просторовому аспекті, бо відображає не лише теперішній час, а й майбутній (мету, завдання, ціль), то «функціонування», наприклад права, віддзеркалює дію права лише в контексті сучасних умов, теперішнього часового проміжку, якщо інше спеціально не зумовлено [1, с. 142].

Органічним висновком у розрізі цього питання є позиція Н.М. Оніщенко: «Система функцій завжди пов'язана з системою завдань, які ставляться перед досліджуваним явищем, а функція є еволюційною здатністю системи до певної діяльності, тоді як функціонування - це ознака самої діяльності, процес реалізації цієї здатності у певному середовищі». Погоджуємося також із позицією автора про багатовимірність терміна «функція», його придатність для характеристики будь-яких динамічних структур [12, с. 49]. правозахисний громадський законодавчий

На багатозначності цієї категорії зупиняється також вчена Л.Р. Наливайко та акцентує, що вона «може бути застосована до будь-яких систем: соціальних, технічних, біологічних тощо. Структура будь-якої системи визначається її функціями. Безвідносно до функцій взагалі неможливо говорити про доцільність та ефективність структури будь-якого об'єкта. Зміна функцій призводить до зміни структури, тому функціональний метод пізнання завжди є первинним порівняно зі структурним методом. Для певної сукупності функцій існує оптимальна структура, тому ефективність, наприклад, будь-якої соціальної організації безпосередньо залежить від чіткості й точності виявлення її функцій» [13, с. 208 ].

В юридичній літературі значна кількість наукових праць присвячена проблематиці теорії і практики функцій різних інститутів. Наприклад, «функцій права» [14, с. 313], «функцій держави» [14, с. 313], «функцій конституційного механізму державної влади» [1, с. 143], «функцій державних органів» [15, с. 78], «функцій управління», «функцій територіальної громади», «функцій політичних партій», «функцій політичної системи» тощо. Буде доцільно використати зазначений правовий досвід щодо визначення поняття «функції ПГО».

Взагалі теорія функцій правозахисних громадських організацій має виходити з соціального призначення, завдань та цілей цих громадських формувань, нормативно-правового регулювання їх діяльності, а також враховувати досвід практичної діяльності та досягнення наукової думки як у галузі теорії держави і права, так і низки прикладних наук.

У теорії держави і права функції зазвичай трактуються як основні напрями та види діяльності певного інституту, що виражають його ціль і соціальне призначення, роль і місце в суспільстві [8, с. 10] або ж як напрями чи види впливу певного правового явища на суспільні відносини, в яких виражаються його найважливіші риси [14, с. 313].

І.Т. Темех надає визначення функціям правозахисних громадських організаціям із точки зору цих двох позицій: в одному варіанті (в дисертаційному дослідженні) - це основні напрями та види їх діяльності, що відображають сутність, зміст і призначення ПГО в суспільстві як громадських організацій, які пов'язані із захистом прав та свобод людини і громадянина, та зазначає, що це визначення є квінтесенцією істотних ознак функцій ПГО [16, с. 86], в іншому (у статті «Юридичний статус громадських правозахисних організацій в Україні: проблеми та можливості вдосконалення») - напрями впливу ПГО на суспільні відносини [17].

Загальновідомо, що однією з проблем комплексного пізнання функцій будь-якого правового інституту чи галузі права є багатоманітність емпіричної бази дослідження. Л.Й. Петражицький більш ніж століття тому писав: «З відмінностями специфічної природи правової, атрибутивної, і моральної, часто імперативної психіки пов'язана диференціація функцій, що здійснюються в соціальному житті тією й іншою гілкою людської етики» [18, с. 132]. Тобто саме суб'єкт і мотиви його діяльності зумовлюють множинність функцій будь-яких громадських утворень, спрямованих на забезпечення прав та свобод людини. Оскільки громадські правозахисні організації є різновидом громадських організацій, логічно, що характеризуючись певною специфікою функціонального арсеналу, вони апріорі наділені загальними функціями, притаманними громадським організаціям.

Для чіткого розуміння функцій громадських організацій вбачається за необхідне розглянути точки зору з цього приводу науковців-правознавців. Є.Є. Додіна поділяє функції громадських організацій на такі групи:

1) функції громадських організацій, делеговані державою (контролюючі функції профспілок, об'єднань споживачів);

2) соціальні функції (соціальний захист населення);

3) здійснення державних функцій, які держава виконує неналежним чином (захист навколишнього середовища);

4) реалізація і захист прав та інтересів членів (учасників) громадських організацій (садівничі товариства, кредитні спілки) [19, с. 9].

О.М. Ващук до основних властивостей функцій громадських організацій зараховує їх загальність і стабільність та виділяє такі їх істотні ознаки: 1) безпосередньо відображають та конкретизують сутність громадських організацій; за змістом враховують, передусім, групові (корпоративні) інтереси їх членів; 2) виникають та розвиваються згідно зі статутними цілями та завданнями громадських організацій; 3) у функціях проявляються специфіка, особливості та закономірності розвитку кожної конкретної організації; 4) в них втілюється активна роль громадської організації у формуванні громадянського суспільства, реалізується різноманітна практична діяльність [20, с. 192-193].

З урахуванням означених основних властивостей функцій та мети, на яку спрямовується вся діяльність конкретної громадської організації, автор під функцією громадської організації розуміє головні напрями і види її діяльності, що характеризують суть та соціальне призначення цієї організації та зумовлені її статутними задачами та цілями, мають недержавну природу [20, с. 195].

Основними критеріями класифікації функцій ГО авторка визначає основні елементи їхньої діяльності: 1) об'єкти (сфери діяльності), 2) суб'єкти; 3) технологія функціонування (способи, засоби і методи діяльності). Залежно від сфери діяльності громадських організацій розрізняються такі об'єктні функції: соціальні, культурні, екологічні, економічні і політичні. При чому дві останні є найменш характерними для ГО. Своєю чергою, об'єктні функції залежно від напряму діяльності організації поділяються на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх функцій усіх громадських організацій О.М. Ващук зараховує такі: установча, організаційна; управлінська; розширення кола членів громадської організації (агітація, пропаганда своєї діяльності); здійснення комерційної, підприємницької діяльності, що є необхідною для реалізації функцій і завдань громадської організації (наприклад, зайняття видавничою діяльністю та поширення видавничої продукції); регулювання відносин (у т.ч. і майнових) між осередками громадської організації; правотворча (створення корпоративних норм та закріплення їх у статуті).

Серед зовнішніх функцій громадських організацій науковець виділяє такі: виявлення спільних інтересів окремих груп населення; сприяння забезпеченню та реалізації прав та свобод людини і громадянина; охорона прав та свобод людини і громадянина; створення сприятливих умов громадянам для реального користування своїми правами та обов'язками; правотворча (участь у розробці законопроектів); співпраця з органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями; благодійницька (надання допомоги); інформаційна; консультаційна, дорадча та ін.

За суб'єктами, на захист прав та інтересів котрих спрямована діяльність цієї організації, визначено функції молодіжних, дитячих, жіночих, авторських, ветеранських, споживацьких організацій та ін.

Ще одним критерієм класифікації функцій виокремлено сукупність способів, засобів, методів діяльності громадської організації. Вчена наголошує, що всі окреслені критерії знаходяться в певній послідовності та є необхідними для реалізації функцій. До таких належать: право- захисні (правоохоронні), соціального контролю, організаційні, бюджетно-фінансові, матеріально-технічні, інформаційні, нормотворчі. Зазначені функції є загальними для всіх видів громадських організацій та тісно пов'язані з об'єктними функціями, реалізація яких може відбуватися тільки завдяки системі технологічних функцій [20, с. 193-194].

Т.О. Коломоєць і М.Ю. Віхляєв, аналізуючи функції одного з видів ГО - професійних правничих громадських організацій (ППГО), визначають їх як «основні напрями їхньої діяльності, що характеризують суть та соціальне призначення організацій, зумовлені досягненням цілей та підпорядковані вирішенню конкретних завдань, визначених у чинному законодавстві України та в їхніх внутрішніх документах» [21, с. 76-77] та пропонують здійснювати їх диференціацію за такими критеріями:

- залежно від об'єкта, на який спрямована діяльність ППГО, виокремлюють соціальні функції, в рамках яких виділяють другу окрему групу - професійні функції;

- залежно від напряму спрямування діяльності - внутрішні (забезпечують належне функціонування організації та її внутрішній розвиток) та зовнішні (охоплюють всю іншу діяльність ППГО, спрямовану на вирішення зовнішніх проблем та питань як загального соціального, так і суто професійного характеру).

Внутрішні функції, своєю чергою, дослідники пропонують поділити на такі види: матеріально-фінансова - напрям діяльності щодо забезпечення формування матеріальної бази організацій, а також щодо залучення та витрачання коштів; інформаційна - забезпечення належного висвітлення досягнутих результатів у процесі функціонування організації; нормотворча - розробка внутрішніх нормативних документів (статут, правила, інструкції, положення тощо) та внесення змін до них; установча - формування керівних та допоміжних органів організації; організаційна - забезпечення вирішення адміністративних питань (організація роботи органів, ведення бази членів тощо);

- залежно від приналежності функцій усім або деяким видам ГО - загальні (функції, що охоплюють діяльність, характерну для всіх або більшості ГО, - наприклад, сприяння становленню правової та демократичної держави), спеціальні (притаманні лише ППГО (наприклад, участь у реформуванні адвокатури, нотаріату, судової системи тощо));

- залежно від мети діяльності ППГО: освітня - забезпечує підвищення рівня професійних знань правників, а також правової освіти населення завдяки правопросвітницькій роботі членів організації; комунікативна - забезпечує обмін досвідом у правничій спільноті, започаткуванню професійних дискусій та обговорень; представницька - забезпечує ефективне представництво як усієї правничої спільноти, так і окремих правників ППГО у відносинах з органами держави, місцевого самоврядування, з іншими національними та міжнародними громадськими формуваннями тощо; наглядова - спрямована на виявлення неправомірних дій, рішень чи бездіяльності різних суб'єктів права щодо інтересів правничої спільноти чи окремих її складників; захисна функція - спрямована на захист прав, у першу чергу, членів організації та юристів взагалі або представників окремих правничих професій, а також інших осіб, яка реалізовується шляхом здійснення профілактичної діяльності щодо попередження правопорушень та діяльності щодо відновлення порушених прав зазначених суб'єктів неправомірними діями; установча - участь у формуванні певних публічних юридичних осіб, у тому числі органів державної влади; заохочувальну; нормотворча - охоплює діяльність щодо обговорення, розробки, вдосконалення та лобіювання проектів нормативних актів, спрямованих на вдосконалення правового регулювання професійної діяльності правників, а також інших важливих правовідносин; міжнародна - забезпечення співпраці з іноземними та міжнародними професійними правничими організаціями з метою обміну досвідом; етична - розробка та прийняття етичних правил поведінки, стандартів та сприяння їх дотримання членами ППГО [21, с. 77-80].

Досить цікавим щодо виокремлення функцій неурядових організацій (НУО), громадських зокрема, є підхід А.В. Бодрова. Автор виокремлює «кілька важливих функцій, що виконують НУО в умовах демократії», не розмежовуючи їх на окремі категорії:

- функція легітимації та управління, яка є свідченням того, що громадський сектор потрібен державній владі як легітимація самої влади;

- функція захисту прав людини НУО - зумовлює у взаємодії з державою вираження інтересів кожного члена суспільства, захист невід'ємних прав і свобод людини і громадянина;

- функція артикуляції та представництва інтересів громадян і суспільних груп - мається на увазі представництво як суспільних, так і групових інтересів;

- функція соціалізації та виховання громадян;

- функція громадянського контролю - на її реалізацію орієнтовані в основному правозахисні та суспільно-політичні (протестні) організації, котрі стають на шляху одвічного прагнення державної влади до поширення і централізації свого панування, до виходу її з-під контролю суспільства. Таким чином, неурядові організації пристосовують політичні системи ближче до сподівань громадян, еволюціонізують політичний режим до оптимального і збалансованого варіанту;

- функція саморозвитку - спрямована на забезпечення вільного розвитку особи в умовах ринкової економіки, існування різних форм власності, правової держави;

- функція солідаризації та інтеграції - передбачає створення умов для усвідомлення кожним членом суспільства високої цінності об'єднаних (групових, колективних) зусиль і суспільної солідарності;

- функція формування суспільних норм і цінностей, які згодом закріплюються в законах держави, зумовлює, що саме інституції громадянського суспільства, а не держава, є основним джерелом виникнення та розвитку суспільних цінностей. Держава лише закріплює їх законодавчо, якщо ж державні інститути сповідують інші цінності, це призводить до їхнього відчуження та революційного чи мирного повалення чинного політичного режиму;

- функція соціально-політичної стабілізації суспільства стимулює співтовариства громадян генерувати ідеї, об'єднувати людей, формувати так звану «асоціативну демократію» з верховенством закону для всіх, прозорістю і відповідальністю політичної еліти перед суспільством;

- соціальна комунікація та мобілізація - виконують роль посередника між різними групами і структурами, окремими людьми, а також між усіма ними та державою;

- функція соціального конструювання - притаманна цілій групі НУО дослідницького характеру, що ставить собі за мету забезпечити суспільство в його взаємовідносинах із державою аналітичною оцінкою її діяльності [22, с. 5-8].

Детальний аналіз функцій безпосередньо правозахис- них громадських організацій здійснив І.Т. Темех. Ним було запропоновано їх авторську класифікацію за такими критеріями:

1) об'єктами (сферами) - внутрішні та зовнішні функції (дослідник посилається на перелік зовнішніх та внутрішніх функцій ГО, окреслений О.М. Ващук, та зазначає, що він може бути використаний і у процесі визначення відповідних видів функцій ПГО);

2) суб'єктами, які здійснюють функції громадських організацій, - родові (притаманні усім видам ГО) та видові (індивідуальні) (властиві окремим видам ГО, зокрема ПГО); видовими для ПГО визначено правозахисну, контрольну, нормотворчу, інформаційну, аналітично-дослідницьку;

3) способами (формами) діяльності - правозахисна, контрольна, нормотворча, інформаційна, аналітично- дослідницька;

4) засобами здійснення діяльності - інформаційна, планування, нормотворча, фінансова, матеріально-технічна, громадського контролю.

При цьому науковець зауважує, що наведена класифікація не є вичерпною, вона може бути доповнена й іншими критеріями, а коло класифікаційних рядів розширене [16, с. 144-145].

Загалом погоджуючись із запропонованою І.Т. Теме- хом класифікацією, вважаємо, що її можна доповнити додатковим критерієм поділу зовнішніх об'єктних функцій ПГО - за їх пріоритетністю у функціональному арсеналі організації (розмежувавши за цією ознакою функції на основні (титульні) та додаткові (субсидіарні)).

Обґрунтовуючи цю позицію, зазначимо:

- «у процесі визначення належності громадської організації до правозахисної недостатньо брати до уваги лише факт захисту нею прав людини; необхідно також враховувати, чи є захист прав та свобод людини її основним статутним завданням, чи він здійснюється внаслідок реалізації інших статутних завдань» [16, с. 55];

- «мета діяльності правозахисних громадських організацій охоплює не лише захист прав та свобод людини в разі їх реального чи можливого порушення, а й громадський контроль за виконанням державою її зобов'язань перед суспільством в галузі реалізації, охорони і захисту прав та свобод людини і громадянина» [16, с. 54-55].

З огляду на наведені тези, до основних (титульних) зовнішніх об'єктних функцій ПГО можна зарахувати правозахисну та контролюючу, а до додаткових (субсидіарних) - правовиховну, нормотворчу, просвітницьку, інформаційну, аналітично-дослідницьку та інші.

Звичайно, такий поділ є досить умовним, оскільки під функцією можна розуміти як один, так і кілька взаємопов'язаних напрямів діяльності організації [23]. Слушною є позиція деяких науковців, які в процесі дослідження, зокрема функцій профспілок, дійшли висновку щодо неможливості та непотрібності створення їх універсальної та єдиної класифікації [23]. Вважаємо, що це є доречним і щодо аналізу функцій ПГО. Крім того, на нашу думку, саме варіативність таких класифікацій буде створювати умови для більш поглибленого розуміння особливостей правової природи та багатогранності діяльності цього виду громадських організацій.

Висновки

Функції правозахисних громадських організацій можна окреслити як основні напрями діяльності цих організацій, що виражають їхню сутність і соціальне призначення та зумовлені їх статутними завданнями та цілями. Для розуміння правової природи ПГО важливе значення має виокремлення їхніх основних (титульних) та додаткових (субсидіарних) функцій. Оскільки багато громадських організацій у процесі реалізації своїх статутних завдань тією чи іншою мірою здійснюють захист прав та свобод людини, саме пріоритетність (першочерговість) правозахисної функції у функціональному арсеналі певної громадської організації дає підстави для її визначення як суто правозахисної. Причому реалізація цієї функції має характеризуватися певною універсальністю - в класичному варіанті ПГО має здійснювати захист прав не лише своїх засновників чи учасників, а кожної людини і громадянина, що за таким захистом звернулися, звичайно, з урахуванням спеціалізації організації та наявності достатнього рівня компетентності її представників для надання якісної правової допомоги в конкретному випадку.

Для дослідження функцій ПГО важливим є визначення їх сутнісних характеристик. Необхідність такого наукового аналізу пояснюється тим, що всі ці функції так чи інакше визначають зміст діяльності ПГО. Враховуючи обмеженість обсягу цієї статті, у процесі подальших наукових розвідок плануємо більш детально зупинитися на окресленій проблематиці.

Список використаних джерел

1. Шатіло В.А. Теоретичні проблеми конституційного механізму державної влади: співвідношення організаційних структур та функцій (вітчизняний і світовий досвід): монографія. Київ: Юридична думка, 2017. 364 с.

2. Математическая энцикопедия: в 5 т. / гл. ред. И.М. Виноградов. Москва: Сов. Энциклоп., 1977-1985. Т 5. 1985. 623 с.

3. Філософський словник / за ред. В.І. Шинкарука. 2-ге вид. перероб. і доп. Київ: Гол. Ред. УРЕ, 1986. 800 с.

4. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР Інститут мовознавства; за ред. І.К Білодіда. Київ: Наукова думка, 1970-1980. Т 10. 1979.

5. Новий тлумачний словник української мови / вид. 2-ге, випр. Київ: Аконіт, 2007. Т. 3. 740 с.

6. Гурней Б. Введение в науку управления. Москва: Прогресс, 1969. 430 с.

7. Куценко В.И. Социальная задача как категория исторического материализма. Киев: Наук. думка, 1972. 371 с.

8. Ковальський В.С. Охоронна функція права: монографія. Київ: Юрінком Інтер, 2010. 336 с.

9. Карташов В.Н. Функции правовой системы общества: определения и классификации. Вестник Ярославского университета им. П.Г Демидова: Серия «Гуманитарные науки». 2009. № 4.

10. Загайнов Л.И. Экономические функции советского государства. Москва: Юрид. лит., 1968. 263 с.

11. Черноголовкин Н.В. Теория функций социалистического государства. Москва: Юрид. лит., 1970. 215 с.

12. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: монографія. Київ: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. 352 с.

13. Наливайко Л.Р Державний лад України: теоретико-правова модель: монографія. Харків: Право, 2009. 597 с.

14. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. Київ: Укр. енцикл. Т 6. Т-Я. 2004. 768 с.

15. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти): Навч. посібник для студ. вищ. закл. 3-є вид. змін й доп. / М.В. Кравчук (авт. - упор). Київ: Алерта, 2014. 608 с.

16. Темех І.Т. Конституційно-правовий статус правозахисник громадських організацій: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. Київ, 2010. 203 с.

17. Темех І.Т. Юридичний статус громадських правозахисних організацій в Україні: проблеми та можливості вдосконалення. Радник. Український юридичний портал. URL: http://radnuk.info/home/24576-2013-08-13-08-12-36.html

18. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. Вибрані праці: у 2 кн.; Кн. 2 / уклад. І.С. Гриценко, В.А. Короткий; за ред. І.С. Гриценка. Київ: Либідь, 2011. 544 с.

19. Додіна Є.Є. Адміністративно-правовий статус громадських організацій в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса, 2002. 21 с.

20. Ващук О.М. Визначення та класифікація функцій громадських організацій України. Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2003. № 3-4. С. 191-195. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Unzap_2003_3-4_36

21. Коломоєць Т.О., Віхляєв М.Ю. Адміністративно-правове регулювання порядку створення і діяльності професійних правничих громадських організацій в Україні: монографія. Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2010. 286 с.

22. Бодров А.В. Неурядові організації як індикатор розвитку громадянського суспільства. Державне будівництво. 2007. № 1(1). URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2007_1%281%29__42

23. Цесарський Ф.А. Функції профспілок за сучасних умов. Мего-інфо. Юридичний портал. № 1. URL: http://mego.info/%D0%BC%D0 %B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB/11-B2?page=2#_ftn42

Размещено на Allbest.ru