Адміністративно-правові заходи запобігання, що застосовуються за правопорушення у сфері земельних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України

Адміністративно-правові заходи запобігання, що застосовуються за правопорушення у сфері земельних відносин

Богданов А.П., здобувач

У статті досліджено заходи запобігання за правопорушення у сфері земельних відносин у вигляді накладення адміністративно-правових санкцій. Обґрунтовано необхідність за адміністративні проступки у сфері земельних відносин передбачити, крім штрафу, накладення такого виду адміністративного стягнення, як громадські роботи.

Зазначено, що лише адміністративне стягнення є мірою відповідальності за адміністративне правопорушення. Адміністративним стягненням притаманні характерні ознаки: мають державно-примусовий характер; вони передбачені конкретною правовою нормою, недотримання чи порушення якої ініціює їх застосування; поєднують у собі елементи виховного, запобіжного і карного характеру; покарання реалізується через інститут адміністративної відповідальності; наявне специфічне коло суб'єктів застосування - переважно поза- судові органи і їх посадові особи; встановлений спеціальний порядок їх застосування.

Акцентовано увагу на тому, що штраф є майже єдиним адміністративним стягненням за проступки у сфері земельних відносин. Але сьогодні він не здатен виконувати превентивну, виховну та каральну функції. З цією метою відстоюється позиція щодо необхідності збільшення розміру штрафу за всі адміністративні проступки, що вчиняються у сфері земельних відносин. А за адміністративні проступки екологічної спрямованості, в яких предметом протиправного посягання є земля як природний ресурс (у тому числі ґрунти), пропонується запровадити такий вид адміністративного стягнення, як громадські роботи, накладення якого покласти на суди. У зв'язку з цим запропоновано створити у структурі Міністерства юстиції України як державний орган - кримінально- та адміністративно-виконавчу інспекцію, яка виконуватиме функції виконання кримінальних покарань, що не пов'язані з позбавленням волі, й адміністративних покарань у виді громадських робіт. Функціонування цього органу визначити на засадах організації діяльності служб пробації, що існують у зарубіжних країнах.

Ключові слова: запобігання, адміністративно-правові санкції, правопорушення, земля, земельні відносини.

ADMINISTRATIVE AND LEGAL MEANS OF PREVENTION APPLIED for offences in land relations

The article investigates measures for prevention of violations in the field of land relations in the form of imposing administrative and legal sanctions. The necessity for administrative misdemeanors in the field of land relations is justified to provide, in addition to a fine, the imposition of such administrative penalties as public works.

It is noted that only administrative punishment is a measure of liability for an administrative offense. Administrative penalties are characterized by the following characteristics: they are of a state-compulsory nature; they are provided for by a specific rule of law, the non-compliance or violation of which triggers their application; combines elements of educational, preventive and punitive character; punishment is implemented through the institute of administrative responsibility; there is a specific range of entities, mainly non-judicial authorities and their officials; established a special procedure for their application.

Attention is drawn to the fact that the fine is almost the only administrative penalty for misconduct in the field of land relations. But today it is not capable of performing preventive, correctional and punitive functions. To this end, it argues for the need to increase the amount of the fine for all administrative offenses committed in the field of land relations. And for administrative misdemeanors of environmental orientation, in which the object of unlawful encroachment is land as a natural resource (including soil), it is proposed to impose a type of administrative punishment, such as public works, imposing on courts. In this regard, it is proposed to create, within the structure of the Ministry of Justice of Ukraine, as a state body - a criminal and administrative-enforcement inspection, which will perform the functions of executing non-custodial criminal penalties and administrative penalties in the form of public works. To determine the functioning of this body on the basis of the organization of the activities of probation services that exist in foreign countries.

Key words: prevention, administrative sanctions, offenses, land, land relations.

Характер та зміст завдань, які виконують державні органи, вимагають застосування у їх діяльності специфічних методів. Те, яким чином вони будуть виконувати поставлені державою завдання, визначатиме ступінь та якість досягнення правоохоронної мети. Тому для кращого вирішення проблем адміністративно-правового забезпечення діяльності органів у запобіганні правопорушенням необхідно дослідити адміністративні санкції, які накладаються за порушення у сфері земельних відносин. З'ясування змісту санкцій дасть змогу сформулювати відповідь на питання про те, якими способами найбільш дієво та раціонально можна досягти мети запобігання.

Визначення міри відповідальності за адміністративні проступки можливе передусім через застосування адміністративних санкцій.

Вчені висловлюють різні погляди щодо розуміння поняття «адміністративна санкція». Зокрема, Є.В. Додін дотримується думки про те, що санкція, як елемент адміністративно-правової норми, встановлює наслідки її порушення, при цьому не проводячи відмежування між санкцією та адміністративним стягненням, фактично ототожнюючи їх [1, с. 170].

Водночас, на наш погляд, більш слушною є думка В.А. Юсупова, який поряд із примусовими санкціями виділяє санкції-попередження та санкції-заохочення, називаючи останні санкціями позитивного стимулювання [2, с. 117]. Зазвичай адміністративна санкція є негативною реакцією держави в особі її уповноважених органів у разі будь-якого порушення адміністративно-правової норми [3, с. 174].

Адміністративні санкції застосовуються переважно через адміністративні стягнення, що істотно відрізняються від інших примусових заходів своєю функціонально-цільовою спрямованістю (тільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності за адміністративне правопорушення; тільки воно містить підсумкову юридичну оцінку протиправного діяння порушника) [4, с. 13]. Застосування адміністративно-примусових заходів впливу, які не належать до адміністративних стягнень (стаття 24-1 КУпАП передбачає застосування до неповнолітніх за вчинення правопорушення примусових заходів впливу), є також адміністративно-правовою санкцією, що застосовується до правопорушника уповноваженим органом, однак не передбачають настання адміністративної відповідальності.

Покарання за адміністративні проступки у сфері земельних відносин переважно виявляється у вигляді стягнень.

С.Т. Гончарук визначає стягнення як матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, як негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка повинна відповісти за свій протиправний вчинок і понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального та фізичного впливу, - є останньою ланкою в системі заходів адміністративного примусу. Вони є мірою відповідальності [5, с. 23].

На думку Л.В. Коваля, адміністративні стягнення є необхідним наслідком порушення (невиконання) адміністративних заборон, що полягає в осуді поведінки правопорушника й обмеженні його особистих благ, матеріальних та інших правових інтересів [6, с. 114].

Адміністративним стягненням притаманні характерні ознаки: мають державно-примусовий характер; вони передбачені конкретною правовою нормою, недотримання чи порушення якої ініціює їх застосування; поєднують у собі елементи карного, виховного та запобіжного характеру; покарання реалізується через інститут адміністративної відповідальності; досить часто вбачають у специфічному колі суб'єктів застосування, а саме: переважно позасудовий характер застосування; законодавством передбачено спеціальний порядок їх застосування.

Адміністративна відповідальність за вчинений проступок має характер перетерплювання. У суб'єкта правопорушення, у зв'язку з настанням відповідальності, виникають особливі обов'язки. Специфіка цих обов'язків у тому, що вони мають характер обмежень і тимчасово змінюють правовий статус суб'єкта. Такі обов'язки обтяжують особу, і вона повинна їх перетерпіти, особисто зазнати нестатків [7, с. 181]. Недаремно закон забороняє виконання стягнень іншими, крім правопорушника, особами і детально регламентує такі процедури. Так, відповідно до статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений особисто порушником; відповідна сума грошей вноситься особисто порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення [8].

Міра покарання, що накладається, повинна відповідати характеру вчиненого проступку, а тому при цьому врахуванню підлягають як суб'єктивні, так і об'єктивні обставини, що містяться як у рамках складу вчиненого адміністративного проступку, так і поза його межами. Це є необхідною передумовою реалізації принципу індивідуалізації покарання.

П.Є. Недбайло наголошує, що, приймаючи рішення про застосування до винної особи заходів адміністративної відповідальності, орган адміністративної юрисдикції також повинен враховувати те, що в рамках одного закону може бути знайдено кілька правильних рішень, які будуть законними, оскільки жодне з них не буде виходити за його рамки. Таким чином, законодавець ніби надає органу адміністративної юрисдикції юридичну свободу, хоча й у певних межах [9, с. 325].

У разі накладання адміністративного стягнення обов'язково враховується характер вчиненого проступку, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують й обтяжують відповідальність. правопорушення адміністративний земельний

Статтею 24 КУпАП встановлені такі види адміністративних стягнень:

1) попередження;

2) штраф;

2-1) штрафні бали;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого цьому громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

6) 1) громадські роботи;

7) виправні роботи;

8) 1) суспільно корисні роботи;

9) адміністративний арешт;

10) арешт з утриманням на гауптвахті [8].

Крім того, законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.

Як зазначає В.К. Колпаков, держава не бачить необхідності в конструюванні нових видів примусу, її інтереси перебувають у площині вдосконалення наявних заходів примусу, підвищення їх ефективності аж до повної реалізації принципу невідворотності покарання за вчинене правопорушення [7, с. 153].

Водночас варто наголосити, що адміністративні стягнення, які існують нині, не здатні виконувати своїх функцій (ні виховної, ні каральної, ні превентивної) у тому обсязі, щоб забезпечити дотримання суб'єктами вимог законодавства. Ці обставини підтверджуються результатами анкетування. Зокрема, із 1 040 опитаних осіб 47% вважають, що сьогодні, якби вони притягалися до адміністративної відповідальності, то не відреагували б на заходи адміністративного впливу, якби була така можливість. Лише 32% опитаних вважають обов'язковим виплату штрафу за встановленою санкцією, а 21% респондентів не визначилися. Ця обставина свідчить про те, що для тих осіб, які б не відреагували на заходи адміністративного впливу і які виявили байдуже ставлення до санкцій, передбачених КУпАП (68% респондентів), заходи адміністративного впливу не є дієвими [3, с. 177].

Отже, є необхідність поряд із посиленням відповідальності за адміністративні проступки у сфері земельних відносин, ще й шукати інші, більш дієві засоби впливу на правопорушників.

Під час застосування санкції законодавець пішов шляхом встановлення різних видів та розміру санкцій за проступки, вчинені навмисно і з необережності. Такий підхід відіграє важливу роль у втіленні у практику принципу індивідуалізації покарання за вчинений адміністративний проступок. Також різні розміри адміністративних стягнень накладаються на фізичних, посадових та службових осіб. Відносно посадових і службових осіб зазвичай застосовуються більш суворі санкції, ніж за ті самі діяння, вчинені фізичними особами. У накладанні різного розміру санкцій є підстави, які пов'язані з компетенцією посадових осіб, з наявністю у них владних повноважень. Як наголошує В.Ф. Ломакіна, це пов'язано ще і з тим, що адміністративній відповідальності такі особи підлягають не лише за власні дії, але і за видання неправомірних вказівок, що штовхають підлеглих на порушення загальнообов'язкових правил, а також на невжиття заходів щодо дотримання правил, забезпечення яких належить до кола їх службових обов'язків [10, с. 25-26].

У разі вчинення однією особою двох і більше адміністративних проступків адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо (стаття 36 КУпАП). Із цього правила зроблено виняток (абзац 2 цієї ж статті), яким передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних проступків, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом або посадовою особою, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозний проступок з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке із вчинених проступків. Водночас необхідно зауважити, що за проступки у сфері земельних відносин накладання додаткових стягнень не передбачено.

Серед адміністративних стягнень найбільш розповсюдженою і дієвою санкцією є штраф. Штрафом визнається грошове стягнення, що полягає у вилученні в порушника певної суми у власність держави, тим самим справляється вплив на його майнові інтереси. Штраф як адміністративна санкція має низку відмінностей від кримінального, адміністративно-господарського і цивільного штрафу.

Так, для штрафу, передбаченого КК України, характерно, що він є покаранням за вчинений злочин, у зв'язку з чим йому притаманна насамперед каральна функція. Кримінальний штраф застосовується винятково за вироком суду в порядку кримінального судочинства.

Адміністративно-господарський штраф, згідно зі статтею 241 Господарського кодексу України, - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету в разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. А статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що метою застосування штрафу має бути припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідація його наслідків [11].

Цивільні штраф чи пеня, згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Головна особливість штрафу і пені як неустойки полягає у тому, що вони виникають безпосередньо з факту невиконання (неналежного виконання) забезпеченого ними зобов'язання, а їх вид і розмір визначено в договорі чи законі [12].

Фактично, штраф передбачений як вид стягнення за всі адміністративні проступки, що вчиняються у сфері земельних відносин, які закріплені у КУпАП статтями 52, 53, 53-1, 53-2, 53-3, 54, 55, 56 [8; 13, с. 250]. Його розмір визначається в межах санкцій конкретної статті. Крім того, розмір штрафу залежатиме від тяжкості проступку, ступеня вини правопорушника та обставин, що обтяжують або пом'якшують адміністративну відповідальність. Однак розмір штрафу, що накладається, має бути в межах статті, яка застосовується.

Водночас під час встановлення адміністративного стягнення у виді штрафу необхідно враховувати розмір штрафу, що передбачений за кримінальні злочини. Адже, як зауважують автори навчального посібника за загальною редакцією А.Т. Комзюка, нині штрафи, передбачені за адміністративні проступки, у багатьох випадках перевищують штрафні санкції КК України, тим самим нівелюється відмінність між адміністративною і кримінальною відповідальністю, що, звісно, неприпустимо. Ці автори пропонують, ураховуючи рівень економічного розвитку суспільства, матеріального добробуту населення, у КУпАП закріпити максимальний розмір адміністративного штрафу на рівні середньої заробітної плати у країні, крім адміністративних проступків з підвищеним ступенем суспільної небезпеки, за вчинення яких штраф у підвищеному розмірі може застосовуватися винятково в судовому порядку [14, с. 31-32].

Аналізуючи розміри санкцій, що накладаються за адміністративні проступки, родовим об'єктом протиправного посягання яких є земельні відносини майнового характеру, ми з'ясували, що розміри штрафів за їх вчинення є більшими, ніж розміри штрафів за проступки, коли родовим об'єктом протиправного посягання є суспільні відносини у сфері раціонального використання та охорони земель (екологічної спрямованості). Так, за проступок, що полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки, нині передбачений максимальний розмір штрафу, що накладається на громадян - до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ), а на посадових осіб - до ста НМДГ. Водночас за адміністративний проступок, що полягає у псуванні й забрудненні сільськогосподарських та інших земель, максимальний розмір штрафу, що може бути накладений на громадян, становить двадцять НМДГ, а на посадових осіб - тридцять НМДГ. Враховуючи те, що деградація ґрунтів в Україні досягла критичного стану, є необхідність суттєво підвищити розміри штрафів за проступки, в яких родовим об'єктом протиправного посягання є суспільні відносини у сфері раціонального використання, відновлення та охорони земель [8].

Сьогодні необхідно підвищити розміри штрафів за всі адміністративні проступки, які вчиняються у сфері земельних відносин. При цьому вважаємо, що буде доцільним відмінити санкцію у вигляді попередження за проступок, передбачений статтею 141 КУпАП, та встановити за це протиправне діяння штраф у розмірах, що будуть адекватними вчиненому адміністративному проступку.

Необхідно зазначити, що адміністративні проступки у сфері земельних відносин, що учиняються як юридичними, так і посадовими особами, є більш суспільно небезпечні, тому й відповідальність за них має бути більш суворою. Таким чином, на нашу думку, необхідно розміри штрафу, що на них накладаються, передбачити більші, ніж розміри штрафу, що накладаються на громадян.

Нині є досить проблемним виконання постанов про накладення адміністративних штрафів. Часто на практиці трапляються випадки, коли особа не сплачує накладене адміністративне стягнення у виді штрафу і в неї відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення, і в таких ситуаціях правопорушник фактично залишається поза впливом держави, а накладена адміністративна санкція не виконує своїх функцій. Отже, є потреба у збільшенні розміру штрафу за проступки у сфері земельних відносин та приведення їх у відповідність між собою. Навіть система примусового виконання рішень сьогодні не є дієвою через низький відсоток примусового стягнення штрафів. Крім того, штрафні санкції, що існують в адміністративному законодавстві, не здатні сприяти відновленню порушеного екологічного балансу. Оскільки протиправні адміністративні вчинки завдають незначну шкоду землям, то часто спеціально уповноважені органи державної влади у сфері земельних відносин або власники земельних ділянок чи землекористувачі не наполягають на покаранні винного. При цьому навіть ті незначні кошти, що надходять до державного бюджету від сплати порушником штрафу, не спрямовуються на відновлення порушених земель. Відповідно до цього є очевидним, що одного лише посилення санкцій буде недостатньо для того, щоб покращити екологічний стан земель. Таким чином, адміністративна відповідальність за земельні адміністративні проступки екологічної спрямованості має бути такою, щоб міра покарання була адекватною ступеню небезпеки, а також шкоді, що спричинена землям і суспільним відносинам. Тому, ґрунтуючись на вищезазначеному, вважаємо за доцільне за такі адміністративні проступки передбачити покарання у виді громадських робіт [3, с. 178].

Таке стягнення можливо встановити за проступки, об'єктом протиправного посягання яких є суспільні відносини в галузі раціонального використання та охорони земель (екологічної спрямованості), зокрема такі, що передбачені ст.ст. 52, 54, 141, ч. 1 ст. 142, покласти на суди повноваження щодо розгляду адміністративних справ за проступки, передбачені зазначеними статтями.

Такий захід покарання, як громадські роботи, буде дієвим в тому разі, якщо особа ухиляється від сплати штрафу або вона не має джерел доходів для його сплати, чи майна, на яке можна звернути стягнення. У такому разі буде доцільним, щоб за клопотанням Міністерства юстиції

України (виконавчої служби) суд мав право замінити адміністративне стягнення у виді штрафу на еквівалентні за вартістю громадські роботи.

Громадські роботи (згідно зі статтею 30-1 КУпАП) полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративний проступок, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам старше 55 років та чоловікам старше 60 років [8].

Виконання адміністративних стягнень у виді громадських робіт можливо покласти на службу, що подібна до тих, які є в багатьох країнах світу, й отримала назву «служба пробації». 5 лютого 2015 року було прийнято Закон України «Про пробацію» [15], який введено у дію 27 серпня 2015 року. В січні 2017 року на виконання даного закону створено 499 уповноважених органів з питань пробації та 6 управлінь пробації в міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань та пробації.

Відповідно до вказаного закону пробація - це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого. Суть пробації полягає у встановленні нагляду за засудженим з покладенням на нього певних зобов'язань й обмежень, без ізоляції його від суспільства (відвідувати центри пробації, періодично зустрічатися з наглядовим офіцером, брати участь у певних різновидах діяльності, дотримуватися законослухняної поведінки тощо).

Метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

На цю службу має бути покладено виконання не лише кримінальних покарань, що не пов'язані з позбавленням волі, а й адміністративних стягнень у виді громадських робіт. При цьому є потреба у зміні назви зазначеної служби на кримінально- та адміністративно-виконавчу інспекцію. Водночас така реорганізація відповідатиме й концепції декриміналізації суспільства.

У більшості країн Європи, Америки, у деяких азіатських та африканських країнах створено спеціалізовані органи, які виконують альтернативні покарання, - це служби пробації. Це позадержавне позаполіційне, поза- тюремне, у деяких країнах цивільне відомство, що отримало свою назву від одного з найпоширеніших за кордоном виду альтернативних покарань - пробації. Вона виникла у США в першій половині XIX століття на основі двох інституцій - умовного засудження і відстрочки відбування покарання.

У 80-90-х роках XX століття у деяких штатах США тюремне відомство, служби пробації, а також служби умовно-дострокового звільнення були об'єднані в єдину систему, у якій служба пробації була представлена відділом надання допомоги виконанню покарання у суспільстві. У низці штатів США ця служба є самостійним відомством, що виконує альтернативні покарання і належить і судам, і органам місцевого самоуправління одночасно [3, с. 178].

Сам характер робіт під час відбування покарання за адміністративний проступок у сфері земельних відносин у виді громадських робіт може полягати у благоустрої населеного пункту, впорядкуванні земельних ділянок, прилеглих до смуги відводу автомобільних шляхів, прибиранні сміття тощо, що безпосередньо пов'язано із здійсненням заходів з охорони земель. Також необхідно передбачити, що особа, яка працює за основним місцем роботи повну робочу зміну, не може відпрацьовувати громадські роботи в той же день, адже Конституцією України визначено, що робочий тиждень не може перевищувати сорока годин. Тому покарання у вигляді громадських робіт необхідно призначати з відривом від основного місця роботи. Зважаючи на цю обставину, є потреба у зміні підвідомчості розгляду адміністративних справ за проступки у сфері земельних відносин екологічного спрямування. Такі справи повинні розглядати лише суди.

Список використаних джерел

1. Державне управління: теорія та практика / під заг. ред. В.Б Авер'янова. Київ: Юрінком Інтер, 1998. 431 с.

2. Юсупов В.А. Теория административного права. Москва: Юрид. лит., 2005. 160 с.

3. Мілімко Л.В. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері земельних відносин: дис...канд. юрид. наук. Ірпінь, 2009. 190 с.

4. Мироненко Н.М., Стефан С.М., Виноградова О.І. Законодавство України про адміністративні правопорушення та адміністративне судочинство: посібник. Київ: Прецедент, 2007. 158 с.

5. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Київ: МВС України, 1995. 78 с.

6. Коваль Л.В. Адміністративне право України. Київ: Основи, 2004. 153 с.

7. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: монографія. Київ: Юрінком Інтер, 2004. 528 с.

8. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 7 груд. 1984 р. № 8073-X. Верховна Рада України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.

9. Недбайло П.Є. Вопросы обоснованности и целесообразности применения норм советского права. Вопросы общей теории советского права. Москва: Госюриздат, 1960. 406 с.

10. Ломакина В.Ф. Юридическая ответственность должностных лиц в управлении. Научно-аналитический обзор. Москва: ПИК ВИНИТИ, 1988. 56 с.

11. Господарський кодекс України: Закон від 16 січ. 2003 р. № 436-IV. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/436-15.

12. Цивільний кодекс України: Закон від 16 січня 2003 р. № 435-IV. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/435-15.

13. Мірошниченко О.С. Види та класифікація адміністративних правопорушень у сфері земельних відносин. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2007. № 36. С. 247-251.

14. Адміністративна відповідальність в Україні: навч. посіб. / за заг. ред. А.Т. Комзюка. 2-ге вид., перероб. і доп. Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. 99 с.

15. Про пробацію: Закон від 5 лютого 2015 р. № 160-VIN. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19.

Размещено на Allbest.ru