Принципи міжнародного права: теоретичні засади тлумачення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет права Національної академії наук України

ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТЛУМАЧЕННЯ

Вавілон К.І., здобувач вищої освіти факультету

правознавства та міжнародних відносин

Анотація

принцип міжнародний право суб'єкт

Стаття присвячена комплексному розгляду принципів міжнародного права та їх тлумаченню. Автором роз'яснено термін «принципи міжнародного права», особливості, притаманні цьому праву. Надано комплексне тлумачення принципів міжнародного права та їхньої ролі в сучасних відносинах між суб'єктами міжнародного права.

Ключові слова: суб'єкти міжнародного права, принципи міжнародного права, суб'єкти міжнародних відносин, співробітництво держав.

Аннотация

Статья посвящена комплексному рассмотрению принципов международного права и их толкованию. Автор пояснил значение термина «принципы международного права», особенности, присущие такому праву. Предложено комплексное толкование принципов международного права и их роли в современных отношениях между субъектами международного права.

Ключевые слова: субъекты международного права, принципы международного права, субъекты международных отношений, сотрудничество государств.

Annotation

PRINCIPLES OF INTERNATIONAL LAw: THEORETICAL PRINCIPLES OF INTERPRETATION

The article is devoted to the complex consideration of the principles of international law and their interpretation. The author clarifies the term principles of international law and the peculiarities that are inherent to them. The article provides a comprehensive interpretation of the interna tional law principles and their role in modern relations between subjects of international law and international relations. law, subjects of international relations, cooperation of states.

Key words: subjects of international law, principles of international

Виклад основного матеріалу

Роль міжнародного права у відносинах між державами важко переоцінити, адже воно є основою побудови мирних взаємин, які засновуються на нормах та принципах міжнародного права. Вони загальноприйняті всіма суб'єктами міжнародного права та мають бути суворо дотримані, адже порушення норм або принципів веде до дисбалансу у відносинах, може спричинити міжнародні спори та конфлікти. А підтримання миру та безпеки є однією з основних цілей міжнародної спільноти загалом. Норми міжнародного права встановлюються шляхом узгоджених дій держав, а принципи виробилися протягом тривалої практики суб'єктів міжнародного права та закріплені в міжнародно-правових актах. Принципи мають особливе значення, адже є важливими для всіх учасників, незалежно від обставин.

Однак, незважаючи на обширність та розвинутість норм міжнародного права, сьогодні воно також грубо порушується, а внаслідок відсутності контролюючого механізму немає можливості ефективно притягнути порушника до відповідальності. У контексті цього дослідження принципів міжнародного права набуває особливої актуальності. Не можна заперечувати, що вони відіграють суттєву роль у побудові міжнародних відносин між учасниками загалом, а також часто є основою формування конкретних норм міжнародного права, які потім стають загальнообов'язковими для всіх учасників. Крім того, багато держав здійснюють імплементацію принципів міжнародного права у своє національне законодавство, що також є свідченням їхньої важливості. Отже, для ефективної діяльності будь-якої держави на міжнародній арені та вирішення міжнародних спорів необхідне всебічне та глибинне дослідження принципів міжнародного права.

Мета та завдання статті полягають у досліджені поняття принципів міжнародного права, їхньої сутності та нормативно-правового закріплення, особливостей їх розуміння, а також ролі принципів міжнародного права в міжнародних відносинах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій Питання принципів міжнародного права вивчалося в працях видатних українських та закордонних науковців, зокрема: М. Антонович, Г Анцелевича, М. Баймуратова, Н. Блатової, М. Буроменського, В. Буткевича, В. Ватраса, Р. Джоха, В. Денисова, А. Дмитрієва, В. Додонова, А. Домбровської, О. Задорожнього, Г Ігнатенка, І. Килимника, Ю. Колосова, В. Кононенка, В. Кузнєцова, І. Лукашука, С. Марочкіна, Г. Мєлкова, В. Репецького, К. Савчука, Л. Тимченка, О. Тіунова, Ж. Тускоза, М. Черкеса, Ю. Щокіна й інших.

Роль принципів міжнародного права є значною в регулюванні міжнародних відносин, однак перш ніж перейти до аналізу принципів, необхідно визначити їх поняття та сутність. Загалом, нині не вироблено сталого поняття принципів міжнародного права, тому для їх глибинного розуміння необхідно звернутися до доктрини міжнародного права. На думку видатних українських науковців В. Буткевича, О. Задорожного та В. Мицика, основні принципи міжнародного права - це система основоположних норм міжнародного права, які регулюють відносини між його суб'єктами і є критерієм правомірності міжнародних правотворчого і правозастосовчого процесів, дійсності інших міжнародно-правових норм [1]. Український науковець В. Денисов уважає, що «принципи міжнародного права є основоположною частиною міжнародного права і міцно пов'язані з його визначальними засадами» [4, с. 127]. Інший вітчизняний дослідник К. Савчук зазначає, що основні принципи міжнародного права відображають характерні риси міжнародного права та мають вищу юридичну силу. В їх основі лежать такі важливі для всього міжнародного співтовариства цінності, як міжнародний мир та безпека, співробітництво держав, повага до прав людини. Основні принципи міжнародного права відіграють надзвичайно важливу роль у підтриманні міжнародного правопорядку, оскільки вони є правовою основою всіх міжнародних договорів і поширюють свою дію на ті відносини, що безпосередньо не врегульовані міжнародним договором, міжнародним звичаєм чи іншими джерелами міжнародного права [7, с. 354]. А. Домбровська й І. Килимник зазначають: «Принципи міжнародного права - це юридично узагальнене правило поведінки суб'єктів міжнародного права в певній сфері правовідносин» [6, с. 14].

Отже, спираючись на зазначені вище визначення, можна стверджувати, що принципи міжнародного права - це узагальнені правила поведінки, обов'язкові для всіх суб'єктів міжнародного права та міжнародних відносин.

Принципам міжнародного права притаманні певні ознаки. Так, вони є універсальними, загальновизнаними, взаємопов'язаними, фундаментальними та виступають критерієм законності всієї системи міжнародно-правових норм. Універсальність принципів міжнародного права проявляється в їхній обов'язковості для всіх учасників міжнародних правовідносин. Вони формулюють базові правила поведінки безвідносно до суб'єктів міжнародного прав. Загальновизнаність принципів проявляється через нормативне закріплення принципів у Статуті Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) 1945 р., Декларації про принципи міжнародного права 1970 р., заключному акті НБСЄ 1975 р. та низці інших актів міжнародного права [8; 3; 5]. Крім того, протягом часу існування принципів міжнародного права жодна держава світу не заявили про те, що вона їх не визнає. Взаємозв'язність принципів міжнародного права проявляється в їх комплексному характері, тобто вони обумовлюють один одного. Тому зміст одного із принципів можна зрозуміти лише у результаті його розгляду через інший або в сукупності. Фундаментальність принципів зумовлена тим, що вони досить часто застосовуються за наявності прогалин у міжнародному праві. Це нерідко практикується в нових сферах міждержавного співробітництва, де ще не вироблено відповідного міжнародно-правового масиву норм [6, с. 14]. Щодо останнього - критерію законності - зазначимо, що основні принципи міжнародного права мають перевагу над іншими нормами цієї системи права. Відповідне положення закріплене в ст. 103 Статуту ООН та ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. [8; 2]. Відповідно до цих міжнародних актів, норми міжнародного права не можуть суперечити основним принципам міжнародного права. Отже, характерні риси принципів міжнародного права виражають їхню особливості та сутність.

Для розуміння юридичного змісту принципів міжнародного права необхідно з'ясувати, в якому міжнародно-правовому акті вони закріплені. Якщо принцип не був кодифікований і випливає з міжнародно-правових звичаїв, необхідно підтвердити його наявність належною згодою держав. Принцип повинен містити конкретні права й обов'язки суб'єктів міжнародного права. Одним із засобів підтвердження наявності обов'язковості принципу є його використання в міжнародній судовій практиці, зокрема в рішеннях Міжнародного суду ООН [1].

Принципи міжнародного права прийнято розподіляти за різними критеріями, оскільки в міжнародному праві немає єдиної класифікації. Однак варто зазначити, що для їх тлумачення, на нашу думку, найбільш зручним є такий поділ: принципи в галузі прав людини; принципи в галузі гарантування миру і безпеки; принципи в галузі мирного співробітництва. Щодо принципів в галузі прав людини зазначимо, що до них належать такі принципи, як принцип поваги прав і свобод людини, принцип рівноправності і права народів розпоряджатися своєю долею [6, с. 16]. Принципи, що належать до галузі захисту прав людини, накладають на суб'єктів міжнародного права обов'язки поважати права людини без будь-якої дискримінації, сприяти можливостям ефективної реалізації громадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних та інших прав і свобод. Крім того, держави зобов'язані поважати права національних меншин та забезпечувати для них можливість користуватися правами людини й основними свободами, захищати їхні законні інтереси в цій галузі. З метою реалізації захисту прав людини держави можуть ухвалювати акти національного законодавства, спрямовані на забезпечення визнаних основних прав і свобод людини. На сьогодні кожній особі надано право звертатися до міжнародних інститутів захисту прав людини регіонального й універсального рівнів, якот Верховний комісар ООН із прав людини, Комісія з прав людини, Підкомісія щодо попередження дискримінації і захисту меншин, Європейський суд з прав людини, Суд Європейського Союзу (далі - ЄС) тощо. Усі ці установи сприяють ефективному захисту прав людини, надають їй можливість відновити порушене право, а також створюють норми, які є основоположними для суб'єктів міжнародного права в питанні захисту прав людини. Отже, загалом принципи міжнародного права в галузі прав людини покликані створити можливість для кожної людини захистити свої права. Права людини мають бути непорушними та недоторканими і надаються кожному.

Що стосується принципів в галузі гарантування миру і безпеки, то виокремимо серед них такі: принцип незастосування сили чи погрози силою в міжнародних відносинах, принцип мирного врегулювання спорів [6, с. 17]. Принцип незастосування сили чи погрози силою застосовується для всіх суб'єктів без винятку і є доволі комплексним. Він включає в себе обов'язок утримуватися від реального застосування сили або будь-яких погроз щодо можливості такого застосування, а також актів репресії за допомогою сили та застосування сили під час вирішення міжнародних спорів. Такі положення виражають нормативний зміст принципу. Конкретні ж дії, на які відповідний принцип накладає заборону, випливають із численних резолюцій та декларацій ООН і регіональних організацій.

Проте варто зазначити, що Статутом ООН допускаються два випадки, коли застосування сили є законним. Так, відповідно до ст. 51 Статуту ООН, сила може бути застосована з метою самооборони. У свою чергу, відповідно до положень ст. ст. 39 та 42 Статуту ООН, застосування збройної сили вважається правомірним, якщо воно відбулось за рішенням Ради Безпеки в разі загрози миру, порушення миру [8]. Варто наголосити на тому, що право на самооборону може використати як держава-жертва агресії, так і на прохання останньої інша держава. Принцип незастосування сили або загрози силою поширюється не тільки на безпосередні дії або погрожування ними, а й на пропаганду таких дій [6, с. 17].

Принцип мирного врегулювання спорів покладає на суб'єктів міжнародного права зобов'язання вирішувати суперечки і розбіжності суто мирними засобами та протягом найкоротшого терміну. Якщо сторони не можуть врегулювати суперечку самостійно, вони мають право вжити визнаних у міжнародному праві мирних засобів, серед яких: переговори, розслідування, посередництво, арбітраж, судове розслідування, інші засоби на власний вибір, узгоджені до виникнення спору. Відповідний принцип забезпечений і належною інституційною основою. Практично всі відомі регіональні організації безпеки створили власну структуру мирного врегулювання міжнародних спорів: Ліга арабських держав - Раду Ліги і спеціалізований юридичний комітет, Організація африканської єдності - Комісію з питань посередництва, примирення та арбітражу, Організація американських держав - Раду ОАД, потім - Міжамериканський комітет миру, згодом - Постійну раду, Організація з питань безпеки та співробітництва в Європі - Суд і Комісію з питань примирення [6, с. 18].

Принципи в галузі мирного співробітництва такі: принцип суверенної рівності держав, принцип непорушності державних кордонів, принцип територіальної цілісності держав, принцип співробітництва держав; принцип добросовісного виконання зобов'язань у міжнародному праві [6, с. 18]. Відповідні принципи надають державам певні права в питанні їх політичного та соціального розвитку, дотримуватися нейтралітету або визначати і здійснювати на власний розсуд свої відносини з іншими державами відповідно до міжнародного права. Зазначеним правам кореспондуються відповідні обов'язки держав, а саме: поважати правосуб'єктність інших держав, виконувати добросовісно й сповна свої міжнародні зобов'язання, жити в мирі з іншими державами, не нав'язувати групових правил поведінки іншим державам тощо.

Співробітництво держав має бути рівноправним, справедливим, без тиску і втручання у внутрішні справи. Вигода від співробітництва повинна бути не тільки взаємною, а і для блага інших держав, світового співтовариства. Крім того, міжнародні договори, створені державами в результаті співпраці, мають обов'язково дотримуватися ними.

Висновки

Отже, принципи міжнародного права - це узагальнені правила поведінки, обов'язкові для всіх суб'єктів міжнародного права та міжнародних відносин. Тлумачення принципів міжнародного права відбувається на взаємній основі, тобто одного принципу через інший, що вкотре підтверджує їхню взаємозалежність. Загалом, вони відіграють важливу роль у міжнародних відносинах, особливо в тих питаннях, які не врегульовані нормами міжнародних договорів. Принципи мають комплексний характер, адже один принцип може трактуватися в багатьох сферах і застосовуватися різнобічно. Крім того, принципи підкріплені міжнародними інститутами, які надають державам можливість урегульовувати свої суперечки тоді, коли сталося порушення їхніх інтересів, на забезпечення яких і спрямовані принципи міжнародного права. Громадяни цих країн також можуть захищати свої права за допомогою міжнародних установ. Отже, принципи є фундаментальними засадами, без яких неможливе ефективне, безпечне та регулярне міжнародне співробітництво.

Список використаних джерел

1. Буткевич В., Мицик В., Задорожній О. Конспект лекцій з основ теорії міжнародного права. URL: http://iir-mp.narod.ru/books/ipl/ konspekt.pdf (дата звернення: 25.03.2019).

2. Віденська конвенції про право міжнародних договорів: Закон України № 995-118 від 23 травня 1969 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_118 (дата звернення: 25.03.2019).

3. Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН: Закон України № 995_569 від 24 жовтня 1970 р. UrL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_569 (дата звернення: 23.03.2019).

4. Денисов В. Принципи міжнародного права. Юридична енциклопедія. Т 5. Київ: Укр. енцикл, 2003. С. 126-128.

5. Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва у Європі: Закон України № 994-055 від 1 серпня 1975 р. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_055 (дата звернення: 23.03.2019).

6. Килимник І., Домбровська А. Конспект лекцій із навчальної дисципліни «Міжнародне право» (для студентів денної та заочної форм навчання усіх спеціальностей університету). Харків: ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, 2018. 64 с.

7. Савчук К. Поняття та зміст принципів міжнародного права у працях Всеволода Пійовича Даневського. Часопис Київського університету права. 2015. № 3. С. 354-357.

8. Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду: Закон України № 995-010 від 26 червня 1945 р. URL:https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010 (дата звернення: 23.03.2019).

Размещено на Allbest.ru