Заходи запобігання суїциду серед засуджених у виправних колоніях та шляхи їх удосконалення

METHODS OF PREVENTION OF SUICIDE CONVICTS IN PENAL COLONIES AND WAYS OF THEIR IMPROVEMENT

The article deals with the main measures to prevent suicide among convicts in correctional colonies and conditionally divides them into three categories: measures of primary (suicidal prevention), secondary (suicidal intervention) and tertiary (suicide poisoning) prophylaxis of suicides. It is proved that in order to increase the effectiveness of measures to prevent suicide among convicts, penal colonies should use the following forms and methods of preventing this destructive phenomenon: criminal, legal, organizational, disciplinary, educational and medical. The ways of improvement of measures to prevent suicide among convicts in penal colonies are determined.

Key words: penal colonies, convict, deviant behavior, suicide, prevention of suicide.

суїцид засуджений колонія правовий

Анотація

У статті розглянуто основні заходи запобігання суїциду серед засуджених у виправних колоніях та умовно поділено їх на три категорії: заходи первинної (суїцидальної превенції), вторинної (суїцидальної інтервенції) та третинної (суїцидальної поственції) профілактики суїцидів. Доведено, що з метою підвищення ефективності заходів запобігання суїциду серед засуджених, працівники виправних колоній мають використовувати такі форми та методи профілактики цього деструктивного явища, як: кримінально-правові, організаційні, дисциплінарні, виховні та медичні. Визначено шляхи удосконалення заходів запобігання суїциду серед засуджених у виправних колоніях.

Ключові слова: виправні колонії, засуджений, девіантна поведінка, суїцид, запобігання суїциду.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день очевидним є той факт, що Україна твердо і рішуче стала на шлях до інтеграції з країнами Європейського Союзу. А це означає, що поширення, розуміння і підтримка серед народу України євроінтеграційних ідей та настроїв є обов'язковою умовою перетворення нашої країни на справжню, прогресивну європейську державу. Протягом останніх декількох років відмічається значний прогрес, досягнутий у сфері поваги прав людини та її основоположних свобод.

Однак, незважаючи на такі позитивні зрушення у сфері дотримання прав людини, існують певні прогалини в процесі реалізації передбачених державою гарантій права людини на життя. На нашу думку, актуальною є проблема щодо визначення дієвих способів і шляхів запобігання девіантній поведінці в сучасному суспільстві, зокрема такій її небезпечній формі, як суїцид.

Так, відповідно до положень статті 3 Загальної декларації прав людини, частини першої статті 2 Європейської конвенції з прав людини, а також частини першої статті 27 Конституції України кожна людина має право на життя. Крім того, у статті 3 Основного Закону України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суїцид як форма девіантної поведінки людини, спрямована на навмисне позбавлення себе життя, є свідомим нехтуванням цими цінностями. Тобто, це деструктивне явище можна розцінювати як злочин людини проти себе самої та віднести його до найбільш складних і болючих психолого-правових проблем сьогодення.

Людей завжди цікавило питання про те, чи має людина право сама позбавити себе життя. У різних країнах світу з плином часу існувало діаметрально протилежне ставлення до суїциду: від схвалення до кримінальної відповідальності. В Україні, як і в ряді інших сучасних цивілізованих країн, суїцид не переслідується законом.

Водночас, дотепер немає єдиного як міжгалузевого, так і правового підходу до феномену суїциду. Триває дискусія щодо доцільності віднесення суїциду до елементів предмета кримінології, а відтак, - розгляду його як об'єкту кримінологічних досліджень, або ж вивчати суїцид лише як психосоціологічну проблему. На нашу думку, існує тісний зв'язок між суїцидом і віктимологією в її широкому розумінні та латентністю злочинності; є багато спільного в причинах, які породжують злочинність і суїцид; суїцид потерпілого може бути наслідком багатьох злочинів, а також доведення до самогубства; показники злочинності та суїциду корелюють між собою.

Вбачається, що розгляд самогубства з позицій кримінологічного вчення про злочинність як негативного і асоціального явища, що корелює за абсолютнимита відносними показниками із відповідними показниками злочинності, є новим та достатньо актуальним підходом до даної проблеми.

З розвитком наукової думки про суїцид як кримінологічне явище виникла необхідність вивчення суїциду серед засудженихяк самостійного об'єкта дослідження.

Аналіз досліджень та публікацій. Аналізу та висвітленню проблем суїциду як об'єкту кримінологічних досліджень були присвячені праці таких відомих вчених як Ю. В. Александров, Ю. М. Антонян, І. Г. Богатирьов, С. В. Бородін, Е. К. Волконська, М. Г. Дебольський, О. Г. Єрмолаєва, І.А. Матвєєва, Л. М. Мелентьєв, А. С. Михлин, O.М. Моховіков, В. В. Новіков, Г. О. Радов, В. В. Розанов, В. М. Синьов, О. В. Старков, В. В. Сулицький, А. П. Тищенко, В. А. Тихоненко, Г. Ф. Хохряков, В. О. Шаповалов, Л. М. Шестопалова, P.А. Шахманов, В. В. Шкуро та ін., в яких вони торкалися окремих питань проблеми суїциду в установах виконання покарань. Зокрема, частково розкрито віктимологічні аспекти суїцидальної поведінки засуджених, індивідуально-психологічні особливості засуджених, які вчиняють суїцид в установах виконання покарань, рівень імовірності повторної спроби вчинення суїциду засудженими. Проте, питання суїциду серед засуджених у виправних колоніях та заходи його запобігання комплексно науковцями не досліджувалось, що зумовлює актуальність теми дослідження та необхідність проведення відповідного комплексного наукового пошуку.

Метою даної статті є визначення основних заходів запобігання суїциду серед засуджених у виправних колоніях та шляхів їх удосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Виходячи з етимології слова «суїцид» (англ. suicide < лат. Sui - сам, себе + caedes - вбивство), суїцид це аутоагресія, яка спрямована агресором на позбавлення себе життя. Отже, суїцид це цілком свідомо вчинювані дії окремою особою, що спрямовані на припинення свого існування, а їх наслідком є смерть. Тобто, суїцид є свідомим і умисним вчинком, ключовим моментом у якому є факт позбавлення життя себе самим.

Аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що різні особливості середовища, в якому знаходиться людина, підвищують або знижують ймовірність виникнення агресивних дій. В умовах виправної колонії соціально-психологічні чинники агресії є найбільш значущими. Чим довше особа перебуває у виправній колонії, тим більше на неї впливають такі соціально-психологічні чинники агресії як страх, відчуття приниження.

При позбавленні волі тривалість строку відбування покарання спричиняє значний вплив на особистість і поведінку засуджених. Внаслідок високого ступеню соціальної ізоляції, соціальної депривації, залежно від відбутого строку покарання спостерігаються зміни особистості і поведінки засудженого, що виражається у втраті навичок соціально адаптивної поведінки і розвитку негативних якостей, що призводять до регресу особистості [1, с. 47]. Так, тривала ізоляція викликає у засуджених деформацію особистості, вони починають реагувати на умови в яких вони перебувають більш неадекватно, ніж в початку відбування покарання, в них частіше з'являються думки про суїцид.

Наведене вище дає підстави стверджувати, що засуджені до позбавлення волі складають «групу підвищеного ризику» осіб, схильних до суїциду.

Попередній аналіз літератури з суїцидології та кримінології дає підстави розділити всі заходи запобігання суїциду на заходи первинної (суїцидальної превенції), вторинної (суїцидальної інтервенції) та третинної (суїцидальної поственції) профілактики суїцидів.

Суїцидальна превенція полягає у інформативній роботі з особами, засудженими до позбавлення волі, які потенційно можуть вчинити суїцид, і спрямована на його упередження та надання їм психологічної допомоги.

Вторинна профілактика - суїцидальна інтервенція, що являє собою допомогу при потенційному суїциді (але до вчинення суїцидальної спроби), яка спрямована на відвернення акту саморуйнування, самознищення та має за мету зберегти життя людині як найвищу суспільну цінність [2].

Зазвичай, суїцидальна інтервенція застосовується до осіб, які перебувають під інтенсивним впливом факторів, що з великою часткою вірогідності здатні спричинити підвищення суїцидальної активності у поєднанні з кримінальною чи віктимною [3, с. 177].

Наступний етап - третинна профілактика, яка має назву суїцидальної поственції, включає в себе комплекс заходів, які полягають у наданні реабілітаційної допомоги особі, яка вчинила суїцидальну спробу, спрямованої на нейтралізацію детермінантів суїциду; надання психологічної підтримки найближчому соціальному оточенню особи, яка вчинила акт аутоагресії, а також запобігання повторній суїцидальній спробі.

Необхідно зазначити, що з метою запобігання суїциду серед засуджених працівники виправних колоній мають можливість використовувати різноманітні форми та методи профілактики цього деструктивного явища, а саме: кримінально-правові, організаційні, дисциплінарні, виховні та медичні. На жаль, в практичній діяльності не всі із вищеперерахованих методів використовуються повністю та достатньою мірою, що значно знижує ефективність заходів, спрямованих на запобігання суїциду серед засуджених.

На нашу думку, в контексті ефективної реалізації профілактичних заходів відомчого рівня, спрямованих на запобігання суїциду засуджених у виправних колоніях, доцільно розглянути систему виокремлених нами відомчих адміністративно - службових заходів, які включають в себе спеціалізовані комплекси: кримінально-правові, виховні, психологічні, медичні та неспеціалізовані комплекси профілактичних заходів.

Так, одним із основних елементів кримінально-правових заходів запобігання суїциду серед засуджених у виправних колоніях є такий самостійний інститут кримінально-виконавчого права, як режим виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі. Режим виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі являє собою встановлену систему правил поведінки засуджених, що виражається в ізоляції, диференціації умов тримання, правообмежень і забезпеченні розпорядку дня та застосування заходів виправного впливу з метою ресоціалізації і виправлення засуджених, виключення можливості здійснення ними нових злочинів й інших антигромадських вчинків [4; с. 121], до яких слід віднести і аутодеструктивну поведінку засуджених, у тому числі й суїцид.

Профілактичний вплив режиму полягає не тільки в примусовому впливі на засуджених, а ще і в певному наборі правообмежень, покликаних дисциплінувати поведінку та забезпечити виправлення особи.

Роль режиму, як засобу запобігання суїцидальної поведінки в умовах виправної колонії визначається необхідністю і можливістю нейтралізації об'єктивних передумов та детермінант цього деструктивного явища. На нашу думку, досягненню вказаних цілей сприяють: встановлений розпорядок дня в установі, періодична перевірка наявності засуджених, порядок їх пересування, вилучення заборонених до використання речей і предметів, особистий огляд, огляд житлових приміщень (камер), чітка фіксація і аналіз всіх випадків суїцидальної поведінки, постановка на профілактичний облік осіб з суїцидальною активністю, а також осіб, віднесених до групи підвищеного ризику здійснення суїцидального акту.

У системі режимних заходів запобігання суїциду серед засуджених у виправних колоніях значний запобіжний потенціал як у виявленні та усуненні причин і умов, які сприяють формуванню саморуйнівної поведінки, так і в запобіганні суїцидальному акту та усуненні його причин, має нагляд. Працівники виправної колонії вправі втрутитись та перешкодити засудженому здійснити спробу суїциду чи членоушкодження, у разі виявлення такої ситуації. Зважаючи на складність та багатоас- пектність досліджуваного нами питання, форми та методи нагляду та інших режимних заходів в рамках даного наукового дослідження доцільно умовно розділити на дві групи запобіжних заходів, а саме: загально-профілактичного та спеціального характеру.

Першу групу складають загально-профілактичні заходи, направлені на виявлення та усунення причин і умов аутодеструктивної, в тому числі суїцидальної, поведінки осіб, засуджених до позбавлення волі та безпосередньо пов'язані із забезпеченням порядку виконання і відбування покарань у виправній колонії. Дана група включає в себе як забезпечення виконання особами, які відбувають покарання у виправній колонії своїх обов'язків, так і охорону їх законних прав та інтересів, серед яких найбільш пріоритетними є право на особисту безпеку та право на життя.

До загально-профілактичних заходів варто віднести: проведення регулярних обшуків засуджених та камер, у яких вони утримуються; огляд житлової та виробничої зон виправної колонії з вилученням заборонених предметів; запобігання зберіганню та використанню засудженими промислового обладнання, робочого інструментарію не за цільовим призначенням, а також інших предметів, що можуть бути використанні такими особами з метою навмисного нанесення собі членоушкоджень.

Крім того, важливе місце серед загально- профілактичних заходів запобігання суїцидальної поведінки займає інформування засуджених про негативні для них наслідки вчинення правопорушень, передбачених правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, зокрема про передбачені за такі дії каральні заходи.

Погіршення режиму тягне за собою погіршення дисципліни, що частіше за все проявляється у таких формах аутодеструктивної поведінки як вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин, в результаті чого збільшується кількість конфліктних ситуацій, випадків суїциду та нанесення собі членоушкоджень особами, засудженими до позбавлення волі.

Друга група - спеціальні запобіжні заходи суїциду безпосередньо пов'язані з впливом на осіб, віднесених до групи підвищеного ризику вчинення суїцидальних актів в умовах виправної колонії. Такі заходи направлені на здійснення посиленого нагляду і контролю за поведінкою осіб, схильних до суїциду, особливо у період їх утримання в дисциплінарному ізоляторі, приміщеннях камерного типу, одиночних камерах, на виробництві, та реалізуються за допомогою технічних засобів нагляду та контролю.

Окрім вже перерахованих режимних заходів запобігання суїциду, на нашу думку, доцільно також використовувати такі режимні заходи, як догляд посилок і бандеролей, цензуру кореспонденції адресованої засудженим, до участі у якій доцільно залучати психолога виправної колонії, а у випадку виявлення у кореспонденції інформації, що може спровокувати особу до суїцидальних дій - тимчасового її вилучення з метою обрання тактики проведення заходів запобігання суїциду.

Враховуючи викладене вважаємо, що режим утримання засуджених є важливою складовою запобігання суїциду серед засуджених, тому удосконалення правових норм спрямованих на посилення режиму у виправних колоніях сприятиме підвищенню рівня забезпечення гарантованого державою права на життя відносно осіб, засуджених до позбавлення волі.

Іншим, не менш важливим елементом кримінально-правових заходів запобігання суїциду серед засуджених у виправних колоніях є діяльність оперативних підрозділів виправних колоній, яка повинна включати в себе заходи загального і спеціального характеру.

До комплексу заходів загального характеру, на нашу думку, слід віднести заходи, спрямовані на запобігання протиправним діянням з боку засуджених осіб, викоріненню тюремної субкультури та інших норм і традицій, які мають місце в умовах виправної колонії.

Серед заходів спеціального характеру варто виокремити такі: виявлення причин і умов, що сприяють порушенню засудженими порядку відбування покарання; виявлення осіб, які за своїми психологічними характеристиками потенційно є об'єктами фізичного або психічного насилля з боку інших засуджених; контроль за поведінкою таких осіб; використання різних способів та засобів запобігання суїцидальній поведінці засуджених.

Особливу увагу персоналу виправної колонії необхідно приділяти засудженим із психічними відхиленнями, оскільки вони несуть особливу небезпеку в контексті можливого вчинення агресивних дій.

Окремо необхідно зупинитись на такому важливому напрямку запобігання суїциду серед засуджених у виправних колоніях як спеціально-кримінологічне запобігання.

Спеціально-кримінологічне запобігання - це діяльність персоналу установи виконання покарань, спрямована на недопущення суїцидальної поведінки і, перш за все, такої, що зумовлена злочином (доведенням засуджених до суїциду, що передбачено статтею 120 Кримінального кодексу України).

Під час проведення заходів з встановлення потенційних суїцидентів у виправних колоніях, персоналу установ необхідно зосередитись на особах, відносно яких надходять дані, що свідчать про їх небезпечне становище в мікросоціальному середовищі засуджених в плані соціальної адаптації, тобто про такі обставини, що можуть призвести до конфліктної ситуації, агресивних проявів чи суїциду.

Зазначене дозволяє стверджувати, що у роботі персоналу виправної колонії, спрямованій на запобігання суїциду серед засуджених, особливу увагу необхідно приділяти вивченню негативних процесів, які відбуваються, могли або можуть відбутися у середовищі засуджених, з метою завчасного виявлення засуджених, найбільш схильних до суїциду. Що в свою чергу, дасть змогу своєчасно запобігти вчиненню засудженим акту самогубства, шляхом проведення різноманітних профілактичних заходів як відносно самого засудженого, схильного до суїциду, так і у середовищі, яке його оточує.

Виховна робота із засудженими, належить до основних заходів запобігання суїциду серед засуджених у виправних колоніях та повинна бути спрямована на весь спецконтингент, так як у співвідношенні з іншими соціальними групами населення дана категорія входить до групи підвищеного ризику вчинення суїциду. Методи і прийоми виховної роботи із засудженими, що спрямовані на запобігання згаданому деструктивному явищу мають бути підібрані індивідуально залежно від їх психологічного типу. Успішність реалізації таких виховних заходів на практиці прямо залежить від ступеню налагодженості взаємозв'язку між відділом соціально-виховної роботи та психологом установи.

Психологічні заходи запобігання суїциду серед засуджених у виправних колоніях реалізовуються шляхом психологічної діагностики засуджених відразу після їх прибуття до виправної колонії, яка проводиться за допомогою анкетування, інтерв'ювання, особистих бесід, а також детального вивчення матеріалів особової справи засудженого.

Важливим напрямком у діяльності персоналу виправних колоній спрямованій на запобігання суїциду серед засуджених є корекція агресивних проявів, яка полягає у виявленні засуджених, схильних до агресії.

Визначення різновиду агресії дає можливість персоналу установи правильно обрати найбільш дієві психокорекційні заходи, форми та методи роботи із конкретним засудженим.

До медичних заходів запобігання суїциду серед засуджених у виправних колоніях відносимо: виявлення медичних факторів, що можуть зумовлювати аутодеструктивної поведінки; ретельну діагностику та виявлення психічних розладів і відхилень у осіб, засуджених до позбавлення волі; проведення профілактичних заходів відносно осіб з психічними розладами; надання допомоги особам, які здійснили акт членоушкодження чи спробу суїциду; проведення навчань з персоналом виправних колоній з питання надання невідкладної допомоги особам, які здійснили акт членоушкодження чи спробу суїциду.

Беззаперечно, що вагоме значення у реалізації заходів запобігання суїциду серед засуджених мають організаційні заходи, наприклад розробка заходів підвищення ефективності службових розслідувань у виправних колоніях за фактами смерті засуджених, з метою встановлення її істинних причин, а також за фактами доведення до самогубства та вбивств засуджених, замаскованих під самогубства.

1) Заходи запобігання суїциду серед засуджених у виправних колоніях доцільно розподілити на три категорії: заходи первинної (суїцидальної превенції), вторинної (суїцидальної інтервенції) та третинної (суїцидальної поственції) профілактики суїцидів, під час реалізації кожної з яких, працівники виправних колоній мають використовувати такі форми та методи профілактики цього деструктивного явища, як: кримінально-правові, організаційні, дисциплінарні, виховні та медичні. Це, в свою чергу, значно підвищить ефективність заходів, спрямованих на запобігання суїциду серед засуджених.

2) Під час проведення заходів з встановлення потенційних суїцидентів у виправних колоніях, персоналу установ необхідно зосередитись на особах, відносно яких надходять дані, що свідчать про їх небезпечне становище в мікросоціальному середовищі засуджених в плані соціальної адаптації, тобто про такі обставини, що можуть призвести до конфліктної ситуації, агресивних проявів чи суїциду.

3) Усі випадки суїциду та суїцидальних спроб серед засуджених у виправних колоніях, як правило, є наслідком недостатнього розуміння та належної реалізації службами виправної колонії заходів запобігання суїциду. Комплекс заходів запобігання суїциду серед засуджених у виправних колоніях має здійснюватись шляхом організації тісної взаємодії всіх служб виправної установи між собою та з державними, громадськими і релігійними організаціями.

Список літератури

1. Максимова Н. Ю. Психологічна профілактика суїциду та агресивної поведінки у засуджених до довічного позбавлення волі: метод. рек. / Н. Ю. Максимова. - К.: ПАЛИВОДА А.В. 2011. - 128 с. - С. 47.

2. Мінц М. О. Соціологія девіантної поведінки. Навчальний посібник. - Миколаїв: Вид- во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. - 244 а (дата звернення: 10.01.2019).

3. Шкуро В. В. Суїцидальність в Україні: кримінологічна характеристика та протидія: монографія / В. В. Шкуро; За наук. ред. д-ра юрид. наук, доцента Ю. В. Орлова; Кримінологічна асоціація України. - Харків: Панов, 2017. - 262 с. - С. 177.

4. Кашинський М. Ю. Соціально- психологічні фактори розвитку особистості з девіантною поведінкою / М. Ю. Кашинський, Н. В. Пономаренко // Технології безперервної освіти та саморозвитку особистості: матеріали Міжнарод. наук. конф., Гродно, 15-16 травня 2001 р.: в 3 ч. / Гродн. держ. ун-т; редкол.: В. П. Тарантей та ін. - Гродно, 2001. - Ч. 2. - С. 119-121.

Размещено на Allbest.ru