Види проектів державно-приватного партнерства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Види проектів державно-приватного партнерства

Пророчук Микола Васильович,

аспірант кафедри економічної політики та врядування НАДУ

Анотація

законодавство державний приватний партнерство

У роботі розглянуто визначення ДІЛІ у міжнародних документах та законодавстві розвинутих країн, встановлено основні переваги проектів ДІЛІ над традиційними проектами. Досліджено законодавство та регулюючі органи, що сприяють розвитку відносин ДІЛІ на різних рівнях у розвинутих країнах. Виділено найбільш ефективні моделі проектів ДІЛІ між державою та бізнесом у сучасних умовах, у міжнародній практиці найбільш поширеними моделями є централізована, нецентралізована, змішана. На основі міжнародних документів досліджено основні етапи підготовки та реалізації проектів ДІЛІ та класифікацію проектів, розроблену Світовим банком: контракти на управління та орендні угоди; концесії; проекти, які передбачають нове будівництво «під ключ»; часткову приватизації активів. Виявлено, що у сучасних умовах у розвинутих країнах існує три підходи до оцінки успішності проектів: витратний, порівняльний, дохідний. Зазначено, що за період 1992-2018 роки країнами ЄС було укладено 2241 угоду на загальну суму 1147,9 млрд. євро. Визначено частку розвинутих країн в реалізації проектів державно-приватного партнерства в ЄС за останні 19 років, а також особливості відносин ДІЛІ в країнах Європи.

Ключові слова: державно-приватне партнерство, проекти ДПП, інвестиційна діяльність, моделі та види ДПП, методи оцінки ефективності проектів, держава, бізнес.

Abstract

Types of public-private partnership projects

Prorochuk V. Mykola

Postgraduate

Student of the Department of Economic Policy and Admission

The paper considers the definition of PPP in international documents and legislation of developed countries, establishes the main advantages of PPP projects over traditional projects. It is studied the legislation and regulatory bodies that promote the development of PPP relations at various levels in developed countries. The most effective models of PPP projects between the state and business in modern conditions are allocated, in international practice the most widespread models are: centralized, decentralized, mixed. Based on international documents, the main stages of preparation and implementation of PPP projects and the classification of projects developed by the World Bank are investigated: management contracts and lease agreements; concessions; projects involving new building; partial privatization of assets. It is revealed, that in modern conditions in developed countries there are three approaches to assessing the success of projects: cost, comparative, profitable. It is noted, that for the period 1992-2018 the EU countries concluded 2,241 agreements totaling 1,147.9 billion euros. It is defined the share of developed countries in the implementation of public-private partnership projects in the EU over the past 19 years, as well as the peculiarities of PPP relations in European countries.

Key words: public-private partnership, PPP projects, investment activity, PPP models and types, methods of project effectiveness assessment, state, business.

Основна частина

Постановка проблеми У сучасних умовах державно-приватне партнерство (ДІЛІ) утворюється завдяки об'єднанню зусиль держави, органів місцевого самоврядування і бізнесу. Сьогодні в усьому світі державно-приватне партнерство є ефективним та інноваційним інструментом економічного і соціального розвитку держави, воно сприяє залученню фінансів у проекти, налагодженню співпраці з новими інвесторами, збереженню контролю держави у стратегічних сферах економіки та соціальної сфери. За умов співпраці держави та приватного сектору покращуються техніко-економічні показники, ефективніше використовуються державні ресурси і комунальне майно та досягаються найкращі для економіки результати. Особливої уваги сьогодні заслуговує дослідження світового досвіду впровадження та розвитку проектів державно - приватного партнерства, їх найефективніші види та можливість застосування цього досвіду в Україні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. До теперішнього часу проблемам і перспективам розвитку державно-приватного партнерства приділяли увагу відомі вчені: О.В. Берданова, В.М. Вакуленко, В.Г. Варнавський, Є.А. Коровін, В.Є. Манжикова, В.Н. Мочальников, А.Ф. Ткачук, І.О. Федів, Л.І. Єфімова, В.І. Якунін. У роботах вчених досліджувались сутність, механізми та форми державно-приватного партнерства як нової технології для покращенню стану економіки.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Сьогодні існують серйозні проблеми на шляху впровадження ДІІ в усьому світі, а саме недостатність висококваліфікованих спеціалістів та недооцінка переваг ДІЛІ для усіх учасників; неефективність існуючих механізмів взаємодії влади та бізнесу та складні умови роботи для приватного сектору. Саме тому доцільним є вивчення досвіду європейських країн щодо ефективної державно-приватної взаємодії. Подальших досліджень потребує аналіз категорії ДПП у міжнародних документах, визначення регулюючих органів, що сприяють розвитку відносин ДПП в різних країнах та найбільш ефективних моделей для проектів ДПП, аналіз статистики щодо кількості проектів ДПП у країнах ЄС, а також вибір найбільш ефективних та цікавих проектів.

Виклад основного матеріалу. Необхідність пошуку і впровадження нових форм взаємодії влади та бізнесу викликана процесами диверсифікації, існуючими в країнах реформами, недостатністю державних фінансових ресурсів, наряду зі зростанням потреби суспільства у підвищенні якості послуг та розширенні інфраструктури. Державно-приватне партнерство розглядається як особливий вид відносин між державою та приватним сектором, поєднуючи досвід та ресурси учасників для задоволення потреб економіки та населення, використовуючи державну власність та фінанси бізнесу.

Існує значна кількість визначень категорії «державно-приватне партнерство», але у міжнародних документах воно є недостатньо уніфікованим та досконалим, що впливає на ефективність реалізації проектів ДПП у розвинутих країнах (табл. 1).

Таблиця 1. Визначення ДПП у міжнародних документах та законодавстві розвинутих країн

В усіх розвинутих країнах існують відмінності ДПП від інших форм взаємодії влади та бізнесу, закріплені у законодавчих документах: обов'язковими учасниками є держава і бізнес; їх взаємодія базується на основі добровільності і рівноправності та закріплюється юридично; присутня рівність учасників перед законом; ресурси сторін об'єднуються та існує справедливий розподіл ризиків.

Основними перевагами проектів ДПП над традиційними проектами є:

- державні органи влади можуть скористатися досвідом та ефективністю приватного сектору, що зменшить витрати і підвищить якість послуг; і

- з'являється інструмент залучення додаткових інвестицій у проект, відбувається зниження цін та залучення інновацій; і

- співробітники зосереджені на вирішенні важливих проблем;

- за умови відповідної підготовки та моніторингу ДПП існує більша вірогідність щодо кращого управління державними та муніципальними активами [6; 7, с. 6-7].

В розвинутих країнах існує спеціальне законодавство та регулюючі органи, що сприяють розвитку відносин ДПП на різних рівнях: Партнерство Великобританії (Partnerships UK); Спеціальний секретаріат ДПП в Греції; Асоціація ДПП Чехії; Департамент ДПП Міністерства фінансів в Індії; Департамент ДПП Міністерства фінансів Ізраїлю; Державна Рада з ДПП в США; Державний форум ДПП Австралії і ін.; Дорадчий орган по ДПП при Світовому Банку (PPIAF); Європейський центр ДПП у Будапешті; Компетенц - центр по ДПП Міністерства фінансів в Німеччині; Місія з підтримки реалізації партнерських контрактів у Франції; Технічний центр по фінансуванню проектів в Італії; Канадська Рада з ДПП [8]. Головним нормативним документом Європейського Союзу з ДПП є Зелена книга «Державно-приватне партнерство та законодавство Співтовариства за державними контрактами та концесій», що діє з квітня 2004 р. [9].

Аналізуючи фахову літературу можна виділити найбільш ефективні моделі проектів ДПП між державою та бізнесом у сучасних умовах (табл. 2).У міжнародній практиці існують такі моделі - централізована, коли створюється єдиний організації механізму ДПП: орган ДПП (досвід Канади);

- нецентралізована, коли усі міністерства чи органи місцевої влади мають справу з ДПП (досвід Франції та Португалії);

- змішана, коли центральний координуючий орган займається розробкою політики ДПП, а департаменти окремих міністерств розробляють і реалізують відповідні проекти (досвід Великобританії, Італії, Нідерландів) [12].

Таблиця 2. Найбільш ефективні моделі проектів ДПП [7, с. 2-4; 10, с. 46-47; 11]

Вивчаючи міжнародні документи виділяємо основні етапи підготовки та реалізації проекту ДПП:

- ідентифікація (етап включає розробку початкової концепції проекту ДПП та проведення попереднього техніко-економічного моніторингу для масштабних проектів, а також необхідних досліджень якщо необхідно);

- розробка концепції проекту ДПП та підготовка техніко-економічного обгрунтування проекту;

- оцінка проекту ДПП та аналіз ефективності здійснення ДПП;

- вивчення інтересів потенційних інвесторів шляхом надання інформації щодо основних характеристик проекту (info memo);

- проведення конкурсу з визначення приватного партнера та підписання договору («комерційне закриття»);

- залучення фінансових ресурсів для реалізації проекту (фінансове закриття);

- оцінка та контроль;

- завершальний моніторинг [13].

Найпоширенішою у світовій практиці є класифікація проектів, розроблена Світовим банком, згідно з якою виділяють чотири категорії ДІЛІ: 1) контракти на управління та орендні угоди; 2) концесії; 3) проекти, які передбачають нове будівництво «під ключ»; 4) часткова приватизація активів [14, с. 46]. Найбільш розширена класифікація проектів ДПП представлена у таблиці 3 [15].

Сьогодні у розвинутих країнах існує три підходи до оцінки успішності проектів: витратний, порівняльний, дохідний, але найбільш об'єктивним та ефективним є дохідний підхід [16, с. 161]. Згідно з дослідженнями С. Науменкової та Я. Овсянникової, в сучасних умовах найбільш показовими є основні альтернативні методи оцінки ефективності проектів ДПП: Cost-Benefit Analysis (СВА) - повний аналіз витрат і вигід; Public Sector Comparator (PSC) - порівняльний аналіз витрат державного сектору; конкурсні торги (тендери) [17, с. 48].

Таблиця 3. Класифікація проектів ДПП [15]

Вивчаючи дані Всесвітнього банку, Європейського інвестиційного банку та Європейського експертного центру державно - приватного партнерства та аналізуючи досвід впровадження проектів ДПП в країнах ЄС та в Україні, можна зазначити, що за період 1992-2018 роки включно країнами ЄС було укладено 2241 угоду на загальну суму 1147,9 млрд. євро [18], а також реалізовано 1839 проектів із загальним обсягом капіталовкладень 381,6 млрд. євро. Більшість проектів ДПП в ЄС були реалізовані в наступних сферах: транспорт - 31%, медицина - 19%, освіта - 13%, телекомунікації - 10% [19].

Ефективна технологічна модернізація промисловості в країнах ЄС має здійснюватися при застосуванні механізмів публічно-приватного партнерства. Серед країн ЄС на дослідницькі програми з розрахунку на душу населення найбільше коштів відраховуються у Фінляндії (93 євро), Данії (85 євро) та Швеції (84 євро), частка Данії становила 2,3% загальних коштів Євросоюзу, виділених на дослідницькі програми [20, с. 55].

Сьогодні в світі існує багато прикладів ефективної взаємодії держи та приватного секторів, в країнах Європи перші угоди ДПП були одноразовими та діяли поки фінансове становище органів влади були не стійким. У розвинутих країнах ДПП розвинуто у різних сферах:

- США спеціалізується на проектах ДПП, які об'єднують природоохоронну діяльність, життєзабезпечення сільських населених пунктів;

- Іспанія реалізує проекти ДПП у сфері

будівництва, експлуатації платних автомобільних доріг та систем життєзабезпечення міст; і

- Великобританія спеціалізується на проектах ДПП у сфері інфраструктури (школи, лікарні, тюрми, оборонні об'єкти і автомобільні дороги);

- Канада реалізує значну кількість проектів ДПП в сферах енергетики, транспорту, захисту навколишнього середовища, водопостачання та водовідведення, рекреаційних об'єктах, інформаційних технологіях, охороні здоров'я, освіті;

- Греція виконує проекти ДПП переважно у транспортній галузі; і

- Ірландія приділяє увагу таким проектам ДПП, як автомобільні дороги та міські транспортні системи;

- Австралія в якості пріоритетних напрямків для реалізації проектів ДПП визначила транспорт і системи життєзабезпечення міст;

- Нідерланди реалізують проекти ДПП у громадському житловому секторі та системахІ5ЕРІжиттєзабезпечення міст [21]. і і

За період 2014-2018 рр. найбільша кількість проектів ДПП була реалізована у Великобританії, Франції, Туреччині, Німеччині та Нідерландах (близько 90% усіх реалізованих в ЄС проектів). Далі йдуть Сербія, Словаччина, Фінляндіія, Польща, Австріія, Латвіія та інші країни, у 2018 році у Туреччині було найбільше проектів ДПП у вартісному виразі, а у Франції - у кількісному. Проекти ДПП вартістю більше 500 млн. євро у 2018 р. становили 98,25% усіх реалізованих проектів у Туреччині, близько 90% - у Нідерландах, близько 100% - у Німеччині та лише близько 30% - у Франції [22]. У таблиці 4 представлено частка розвинутих країн в реалізації проектів державно-приватного партнерства в ЄС за останні 19 років.

Таблиця 4. Частка_країн_ЄС_у_реалізащї_проект №_ДПП_[23]

Досліджуючи та аналізуючи досвід європейських країн, варто зазначити, що до особливостей відносин державно-приватного партнерства відносяться:

- довготривалість відносин між владою, органами місцевого самоврядування та бізнесом;

- відкритість і прозорість відносин для покращення стану приватного сектору;

- найвдалішим показником результативності й ефективності державно-приватного партнерства є надання якісних і дешевих послуг населенню;

- поєднання гарантій органів державної і місцевої влади та ресурсів фінансово-кредитних установ;

- розподіл ризиків, зобов'язань та відповідальності між суб'єктами державно-приватного партнерства;

- контроль за якістю надання послуг, захист інтересів та потреб громадян органами державної влади.

В свою чергу до недоліків європейського досвіду державно-приватного партнерства можна віднести: короткостроковість проектів між владою та приватним сектором, нечітке планування, недостатню мотивацію бізнесу до участі в соціально-економічному розвитку регіону та країни загалом; вплив нестабільної політичної ситуації на економічне становище; юридичні складності оформлення угод щодо партнерства; недосконалу правову базу та відсутність повноважень органів влади для чіткої взаємодії з приватним сектором; високі фінансові витрати та складність у проведенні переговорів.

Зважаючи на проведене дослідження, можемо зазначити, що найбільш привабливими сферами для реалізації проектів ДПП є:

• виробництво, розподілення і постачання теплової енергії з застосуванням енергоефективних технологій;

- охорона здоров'я, культура та спорт, освіта;

Размещено на Allbest.ru