Загальна характеристика Конституції України та принципів кримінального судочинства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ДЕРЖАВНИЙ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

Реферат на тему: “Загальна характеристика Конституції України та принципів кримінального судочинства”

Кримінальний процес

Виконала: Гажала О.В.

гр. ЮЗ-931МСН

Дніпро 2021



Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика Конституції України

1.1 Конституція, як першооснова кримінального права

1.2 Конституційні принципи судочинства

1.3 Роль конституційних засад в кримінальному судочинстві

2. Загальна характеристика принципів кримінального судочинства

2.1 Поняття і значення принципів кримінального процесу

2.2 Характеристика принципів кримінального процесу, які закріплені в Конституції України

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

З прийняттям Конституції України створено правову основу для реалізації можливостей демократичного шляху розвитку суспільства, побудови правової держави. Саме в Основному Законі одержали свій прояв такі найважливіші ознаки правової держави, як пріоритет прав та інтересів особи над правами та інтересами держави, взаємна відповідальність держави і особи, пов'язаність держави правом, пріоритет права над законом, незалежний суд як гарант прав особи.

Принципи кримінального процесу - це закріплені в законі основоположні ідеї, засади, найбільш загальні положення, що визначають сутність, зміст і спрямованість діяльності суб'єктів процесу, спосіб і процесуальну форму їх діяльності та здійснення правосуддя, створюють систему гарантій встановлення істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості правосуддя, засади від яких не відступають, а їх порушення тягне за собою скасування вироку та інших прийнятих за таких умов рішень по справі.

Так, ст. З Конституції проголошує людину, її життя і здоров "я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини -головним обов'язком держави. Правова держава, таким чином, с формою обмеження влади правами і свободами людини, що виступають противагою всесиллю державної влади.

Однак пріоритет прав людини не знімає з неї відповідальності за належне використання своїх прав і свобод. Складається особливий правовий зв'язок і взаємна відповідальність держави і громадянина, яка не порушує свободи останнього, а лише прагне розумно поєднувати свободи всіх індивідів суспільства.



1. Загальна характеристика Конституції України

1.1 Конституція, як першооснова кримінального права

У зв'язку з тим, що юридичною першоосновою кримінального права є Конституція України, тому багато статей Конституції України мають приписи, які прямо належать до законів про кримінальну відповідальність. Низка норм кримінального права безпосередньо закріплена в Конституції України, а інші випливають з неї. Згідно з положеннями Конституції України про те, що вона має найвищу юридичну силу, що закони та інші нормативні акти приймаються тільки на її основі й повинні відповідати їй, а також, що діяння, які є злочинами, та відповідальність за них визначаються виключно законами України. Кримінальний кодекс України ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. У цьому плані виникає запитання, чи можуть конституційні принципи бути застосовані при реалізації кримінального закону? З одного боку, частина перша статті 3 Кримінального кодексу України вказує, що законом про кримінальну відповідальність є винятково Кримінальний кодекс України. В той же час Кодекс вказує, що закони про кримінальну відповідальність набувають чинності тільки тоді, коли вони імплантовані, вписані в Кодекс. Тобто поза Кримінальним кодексом України жодних кримінальних законів не існує і не може існувати. І тоді виникає інша проблема. Навіть якщо стосовно сфери кримінального права діє принцип верховенства кримінального закону, все ж в цьому законі є посилання на Конституцію як джерело кримінального права, тобто принцип верховенства Конституції є невід'ємною стороною реалізації кримінального закону.

1.2 Конституційні принципи судочинства

Суди при здійсненні судочинства, керуються нормами Конституції, як нормами прямої дії, для обґрунтування своїх висновків (незалежно від галузі права). До принципів здійсненні судочинства, можна було б віднести такі конституційні положення:

- верховенство права;

- законність;

- правосуддя виключно судом;

- презумпція невинуватості;

- заборона двічі притягувати до відповідальності за одне і теж правопорушення;

- утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ч. 2ст. 3);

- Конституція України має найвищу юридичну силу (ч. 1ст. 8);

- міжнародні договори є частиною національного законодавства України (ч.1ст. 9);

- ніхто не може бути примушений робити те, що непередбачено законодавством (ч. 1ст. 19);

- права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ч. 2ст. 21) та інші.

Крім того, практично всі перелічені у Розділі ІІ Конституції України права, свободи людини і громадянина фактично є конституційною основою для застосування судами, зокрема і в кримінальному судочинстві як норм прямої дії при вирішенні питань, що стосуються прав і законних інтересів особистості

1.3 Роль конституційних засад в кримінальному судочинстві

Судочинство - це власне судовий процес, це процесуальна діяльність суду як державного органу по відправленню правосуддя. Конституційні засади судочинства є тими фундаментальними, основними ідеями, які виражають сутність та зміст діяльності суду при здійсненні судочинства, метою якого є відправлення правосуддя. Вони відмінні від засад судоустрою, якими визначаються побудова та організація судової системи в державі.

Конституційні засади судочинства є вкрай важливими для організації судової системи в цілому та відправлення правосуддя в державі зокрема, оскільки вони забезпечують однакове розуміння і застосування законів та спонукають суддю під час здійснення судочинства дотримуватися вимог закону. Конституційні засади судочинства важливі для кожного виду судочинства. Проте, для кримінального судочинства вони набувають особливої актуальності, оскільки саме в кримінальному процесі відбувається обмеження більшості гарантованих Конституцією України прав та свобод людини і громадянина. При цьому, в кримінальному судочинстві конституційні засади визначають форму судочинства, тобто такий хід судового процесу, при якому максимально ефективно забезпечуються права сторони захисту і сторони обвинувачення, право особи на судовий захист, і результатом якого є відправлення правосуддя - винесення законного і обґрунтованого рішення суду.

У науковій літературі усталеною є думка, що засади судочинства не існують відособлено окремо, а складають певну систему. На основі дослідження значної кількості наукової літератури та узагальнення наявних визначень поняття «засада», вважаємо, що найбільш вдалим було б таке визначення: конституційні засади судочинства є системою закріплених в Конституції України основних, фундаментальних, керівних положень, ідей, які виражають сутність та зміст діяльності суду при здійсненні судочинства результатом якого є винесення законного і обґрунтованого рішення суду - відправлення правосуддя.



2. Загальна характеристика принципів кримінального судочинства

2.1 Поняття і значення принципів кримінального процесу

Перш за все підкреслимо: кримінально-процесуальна діяльність суттєво зачіпає права і законні інтереси учасників процесу. Кримінальне судочинство може бути джерелом підвищення небезпеки для кожної особи і для судочинства в цілому, якщо воно не базується на демократичних і гуманних принципах або якщо ці принципи тільки проголошені, але їх не додержують. кримінальний право конституція судочинство

Принципами кримінального процесу є основні положення, які закріплюють найбільш загальні і суттєві властивості кримінального процесу, виражають його природу і демократичну суть.

Кримінальний процес, як діяльність органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду по порушенню, розслідуванню і розгляду кримінальних справ, суворо регламентований нормами кримінально-процесуального права. Тому принципи, як основні положення цієї діяльності, теж повинні бути закріплені в кримінально-процесуальних нормах, бо інакше вони не будуть регулювати правову діяльність і правовідносини.

Основні положення, щоб отримати значення принципів, повинні діяти на всіх стадіях кримінального процесу, або на деяких з них. Але кожне основне положення, яке визнається принципом, обов'язково повинно діяти в стадії судового розгляду, що обумовлено значимістю і. місцем цієї стадії в кримінальному процесі

Таким чином, принципи кримінального процесу - це найважливіші правові положення, які визначають кримінального процесу в цілому, форму і зміст його стадії та інститутів, порушення яких обов'язково тягне за собою скасування вироку та інших рішень у справі.

На мою думку значення принципів полягає в тому, що вони: по-перше, відображують демократизм і гуманізм кримінального процесу, визнають структуру і систему; по-друге, служать основою для подальшого удосконалення кримінально-процесуальних норм і кримінально-процесуальних інститутів; по-третє, є базою для розтлумачення і застосування кримінально-процесуальних норм, їх дотримання є необхідною умовою для досягнення всіх завдань кримінального судочинства.

2.2 Характеристика принципів кримінального процесу, які закріплені в Конституції України

Принцип законності в кримінальному процесі

Принцип законності - у загальному формулюванні - можна визначити як вимогу точного і неухильного дотримання законів органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, а також всіма учасника провадження в кримінальній справі.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції, органи законодавчої і судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією в межах і у відповідності до законів України.

Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. В ч.І ст.68 Конституції закріплений обов'язок громадян України неухильно додержуватись Конституції та законів України.

Принцип законності знаходить своє відображення в єдиному і обов'язковому порядку провадження по всіх кримінальних справах (ст.ІКПК), що є гарантією від свавілля у діяльності державних органів. Суд, прокурор, органи дізнання не зважаючи на різні компетенції і процесуальне положення, спрямовують свою діяльність на здійснення в кінцевому підсумку завдань кримінального судочинства, в тому числі і на забезпечення правильного застосування закону (ст.2 КПК).

Принцип недоторканості особи, охорона її честі і гідності.

Даний принци закріплено в ст.ст.28 і 29 Конституції, ст.14 КПК України.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.І ст.З Конституції).

Кожний має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ч.І і ч.2 ст. 28 Конституції).

Кожна особа має право на свободу і особисту недоторканість (ч.І ст.29 Конституції).

Зазначені норми гарантують кожному громадянинові охорону його честі і гідності. Але під час кримінально-процесуальної діяльності в інтересах розкриття і розслідування злочинів може виникнути необхідність в обмеженні вказаного конституційного права.

Принцип недоторканості особи, охорони її честі і гідності в кримінальному процесі може бути сформульований таким чином: ніхто не може бути позбавлений волі, заарештований, затриманий за підозрою у вчиненні злочину, підданий особистому обшуку, приводу, примусово поміщений в медичний заклад для обстеження не інакше як на підставах і в порядку, передбачених законом.

Його зміст розкривається в таких положеннях:

1. Особа може бути позбавлена волі, як кримінальне покарання, тільки за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

2. Запобіжний захід взяття під варту може застосовуватись до особи не інакше як за мотивованим рішенням суду на підставах і в порядку, встановлених в законі (ч.2 ст.29 Конституції).

3. Короткочасне затримання особи за підозрою у вчиненні злочину може провадитись тільки на підставах і в порядку, вказаних в ст.ст. 106,115 КПК. Відповідно до ч.З ст.29 Конституції обґрунтованість затримання повинна бути перевірена судом протягом 72 годин.

4. Особистий обшук, якщо він проводиться не під час затримання або під час арешту і не є складовою частиною обшуку в приміщенні або іншому місці, здійснюється за постановою органів дізнання або слідчого і тільки з санкції прокурора.

5. Привід свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, якщо вони без поважних причин не з'явилися з органи попереднього розслідування або в суд, здійснюється органами внутрішніх справ лише за мотивованою постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду (ст.ст.70, 72, 136, 288, 290, 292 КПК).

6. Поміщення обвинуваченого в медичні заклади для проведення судово-медичної або судово-психіатричної експертизи здійснюється лише за постановою слідчого і санкції прокурора або його заступника (ст.205 КПК) або за постановою судді чи ухвалою суду.

7. Під час провадження в кримінальній справі не допускається вчинення дій, які принижують честь і гідність особи. Слідчий не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це зв'язане з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню. При освідуванні не допускаються дії, які принижують гідність освідуваної особи або небезпечних для її здоров'я.

Для забезпечення незалежності від будь-яких органів і осіб закон передбачає додаткові гарантії недоторканості Президента, кандидатів в Президенти України, депутатів ВРУ, кандидатів в депутати, суддів. Завідомо незаконний арешт, затримання або привід, а також винесення судами завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали тягнуть за собою кримінальну відповідальність посадових осіб за ст.ст. 173 і 176 КК України.

Принцип таємності листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень.

Ст. 31 Конституції України гарантує громадянам таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Винятками можуть бути встановлені тільки судом у випадках передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Пленум Верховного Суду України в постанові №9 "Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року роз'яснив, що гарантовані ст.ст. ЗО і 31 Конституції України, недоторканість житла і таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної й іншої кореспонденції є невід'ємним правом громадян. Дозвіл на проникнення до житла чи до іншого володіння особи, на накладення арешту на кореспонденцію, її виїмку в поштово-телеграфних установах та на зняття інформації з каналів зв'язку надається тільки судом. За результатами розгляду матеріалів про надання такого дозволу, який здійснюється судом з додержанням таємниці слідства, ухвалюється процесуальне рішення.

Викладене означає, що норма Конституції, що регламентують процесуальний порядок накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію і її виїмку (ст. 187 КПК), а також норми Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", що передбачають порядок здійснення таких оперативних заходів як негласне проникнення в житло, зняття інформації з каналів зв'язку, вступили в протиріччя з Конституцією України.2 В цих випадках повинні застосовуватись норми Основного закону України. Оскільки вони є нормами прямої дії.

Принцип недоторканості житла, охорони особистого життя громадян

Відповідно до ч.І ст. 30 Конституції і ч. 1 ст. 14 КПК України, громадянинові гарантується недоторканість житла. Під житлом слід розуміти приміщення, яке призначене для тимчасового проживання осіб, а також ті його складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших власних потреб. Ніхто не має права безперешкодно ввійти в житло проти волі осіб, які проживають в ньому. Не допускається проникнення в житло або в інше володіння особи, проведення в них оглядів або обшукачів не інакше як за мотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов'язаних з рятуванням людей і майна або безпосереднім переслідування осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом порядок проникнення в житло або інше володіння особи, проведення в них обшуку чи огляду (ч.2 ст. 30 Конституції).

Під поняттям "особисте життя громадян" - слід розуміти інтимні сторони життя, зокрема сімейного, спосіб улаштування житла, ведення домашнього господарства, використання вільного часу, а також переконання, інтереси, уподобання, звички тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Принцип здійснення правосуддя тільки судом.

Згідно з ч.І ст.124 Конституції правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Судочинство здійснюється судом України та судами загальної юрисдикції. Правосуддя здійснюють професійні судді, і у випадках, визначених законом, народні засідателі і присяжні (ч.І ст.127 Конституції).

Положення Конституції знайшло своє відображення в ст. 15 КПК України, де зазначено, що ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню не інакше як за вироком суду і відповідно до закону. Цим визначається виключне положення суду серед інших державних органів, що ведуть процес.

Слідчий і прокурор в стадії попереднього розслідування також вирішують питання про винуватість обвинуваченого. Але їх висновок про винуватість особи має попередній характер. Дане питання вирішується остаточно тільки в стадії судового розгляду на основі дослідження і оцінки всіх доказів, зібраних як до суду, так і в суді. Дія принципу здійснення правосуддя тільки судом поширюється на всі судові стадії процесу. Скасування або зміна судового рішення першої інстанції допускається не інакше як вищестоящим судом і в порядку здійснення не можу бути скасоване або змінене будь-яким державним органом, в тому числі і вищою державною владою.

Відповідно до ч.5 ст.125 Конституції створення надзвичайних і особливих судів не дозволяється. Це означає, що революційні трибунали, військово-польові суди канули в історію. Принцип здійснення правосуддя тільки судом є гарантією того, що без судового розгляду з дотриманням всіх процесуальних правил, жоден громадянин не може бути визнаним із застосуванням до нього кримінального покарання.

Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону.

Незалежність сувої влади і їх рівність з іншими гілками державної влади є ознаками правової держави, в якій кожний громадянин має право на захист своїх прав і свобод незалежним і неупередженим судом. Відповідно до ч.І ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Вплив на суддів будь-яким чином забороняється. При здійсненні правосуддя щодо кримінальних справ судді і народні засідателі незалежні і підкоряються тільки закону. Судді і народні засідателі вирішують кримінальні справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів (ст. 18 КПК). Зміст даного принципу знаходити свій вираз у наступному:

1. Будь-яке втручання в діяльність суду при вирішенні ним кримінальних справ з боку громадян, громадських організацій, посадових осіб, державних органів не допускається. Ніхто не вправі вказувати суддям, як вони повинні вирішувати справу, який вирок винести, кого засудити, яке покарання призначити. Суддя при здійсненні правосуддя і прийнятті рішення по справі повинен керуватись лише законом, виходити з свого внутрішнього переконання, ґрунтуючись на всебічному, об'єктивному, повному дослідженні всіх обставин справи.

2. Вищестоящий суд, в тому числі і Верховний Суд. України, Скасовуючи вирок суду першої інстанції і повертаючи кримінальну справу на новий розгляд в іншому складі суддів, не вправі вказувати ім, як вони повинні її вирішити. Судді, повторно розглядаючи кримінальну справу після скасування першого вироку, вирішують її за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом.

3.Судді при вирішенні кримінальних справ незалежні від висновків попереднього розслідування, а також від правової позиції прокурорів, захисників та інших учасників судового розгляду.

4.Незалежність у середині самого складу суду, зокрема народних засідателів від судді, суддів - членів складу суду від головуючого, тобто можливість кожного судді і народного засідателя вільно брати участь у дослідженні доказів, обговоренні і прийняття рішень за своїм переконанням. При постановлені вироку суддя має право залишитись при своїй думці.

Принцип здійснення правосуддя в кримінальних справах на засадах рівності громадян перед законом і судом.

Даний принцип кримінального процесу закріплений в ряді конституційних норм, а також в КПК України (ст. 16). Відповідно до ст. 21 Конституції усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Громадяни мають рівні конституційні права та свободи і є рівними перед законом (ч.І ст. 24 Конституції).Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження; майнового стану, місця проживання, за шовними або іншими ознаками (ч.2 ст.24 Конституції). Згідно з п.2 ст.129 Конституції, одним з основних принципів судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зазначені положення Конституції, відтворені в КПК, не створюють ніяких привілеїв або підстав для дискримінації жодній особі, яка бере участь у справі. Ці вимоги поширюються на все провадження справи, а не тільки на судові стадії.

Всі суб'єкти кримінального судочинства, які займають однакове процесуальне положення, рівні перед законом і судом, прокурором і органами попереднього розслідування. Кожний з них в рамках свого процесуального положення має рівну можливість користуватися передбаченими законом процесуальними правами і в рівній мірі виконувати покладені на них обов'язки. Щодо підозрюваних і обвинувачених це виявляється в їх рівному праві на кваліфіковану юридичну допомогу з боку захисника у всіх, без винятку, кримінальних справах.

Рівність громадян перед судом і законом виявляється і в тому, що при порушенні , розслідуванні, розгляді, вирішенні кримінальних справ щодо, всіх громадян застосовується одне й те ж кримінальне і (кримінально-процесуальне законодавство. Всі громадяни несуть рівну відповідальність перед судами, не маючи при цьому ніяких привілеїв і не .зазнаючи ніяких обмежень. Наявність правил про підслідність і підсудність кримінальних справ не суперечить принципу рівності громадян перед законом і судом. Громадяни не отримують ніяких привілеїв, у тих випадках, наприклад, коли кримінальна справа розглядається по суті вищестоящим судом. Щодо всіх справ встановлений єдиний і обов'язковий для всіх судів, органів прокуратури і попереднього розслідування порядок кримінально- процесуального провадження.

Принцип національної мови судочинства.

Державною мовою в Україні є українська мова (ч.І ст.10 Конституції). Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України і визначається законом (ч.5 ст.10 Конституції). Детально цей принцип врегульований в Законі України "Про мови", ст. 19 КПК.

Зміст принципу національної мови судочинства розкривається в таких положеннях:

1. Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості (ч.І ст.19 КПК). Однією із вимог, що пред'являється до кандидатів у судді, є володіння державною мовою (ч.З ст.127 Конституції).

2. Особам, що беруть участь у справі (підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, цивільному позивачу, їх представниками, експертам, свідкам та іншим), і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача (ч.2 ст.19 КПК).Володіння мовою передбачає здатність особи добре її розуміти і вільно нею висловлюватись.

3. Слідчі і судові документи, відповідно до встановленого законом порядку, вручаються обвинуваченому в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє (ч.З ст.19 КПК).

Принцип гласності судового процесу

Одним з принципів судочинства є гласність судового процесу і його повне фіксування технічними засобами (п.7 ч.З ст. 129 Конституції).Гласність кримінального процесу полягає в тому, що, за загальним правилом, суд розглядає справи у відкритих засідання у присутності громадян, які не є учасниками процесу, представників засобів масової інформації, які мають вільний доступ до залу судового засідання. Діюче законодавство передбачає винятки з принципу гласності. Розгляд справ, в яких зачіпаються інтереси державної таємниці, завжди провадяться у закритих судових засіданнях (ч.І ст. 20 КПК). Крім того за мотивованим рішенням суду, закритий судовий розгляд допускається у справах про злочини осіб, які не досягли 16-го віку, в справах про статеві злочини, а також в інших справах з метою запобігання розголошення відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі (ч. 2 ст. 20 КПК). Закритий судовий розгляд може мати місце також у випадках коли цього вимагають інтереси безпеки осіб, взятих під захист (ч. 1 ст.16 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві").

Принцип презумпції невинності.

Особа вважається не винуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ч.І ст.62 Конституції України). Це - загальний зміст принципу презумпції (припущення) невинуватості в кримінальному процесі. Ніхто не може бути визнаним винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню, не інакше як за вироком суду відповідно до закону (ч.2 ст.15 КПК).

Зміст даного принципу знаходить свій вияв у таких правилах:

1. Визнати особу винуватою у вчиненні злочину може тільки суд обвинувальним вироком, що набрав законної сили. Презумпція невинуватості є виявом не особистої думки тієї чи іншої особи, яка здійснює провадження по справі, а об'єктивно-правовим положенням.

2. Обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обов'язок доводити вину лежить на обвинувачеві. Вказане положення випливає з ч.2 ст.62 Конституції. Частина 2 ст.22 КПК забороняє прокурору, суду, слідчому, особі, яка провадить дізнання, перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

3. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Всі сумніви стосовно вини особи тлумачаться на її користь (ч.2 ст.327 КПК).

4. Недоведена винуватість має юридично те ж значення, що і доведена невинуватість.

Принцип презумпції невинуватості діє на всіх стадіях кримінального процесу і націлює всіх посадових осіб і органи держави на об'єктивне, неупереджене встановлення всіх обставин справи, без чого не можливе обґрунтоване і справедливе вирішення і справедливе вирішення кримінальної справи судом. Відхилення від вимог презумпції невинуватості веде до порушення законності в правосудді і порушення прав і законних інтересів громадян.

Принцип всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Злочин, який є предметом дослідження по кримінальній справі, завжди є подією минулого щодо діяльності слідства і суду. Слідчий приступає до розслідування справи, а суд до його розгляду після того, як злочин вже був вчинений. Тому їх діяльність має ретроспективний характер (звернена в минуле) і спрямована на відтворення обставин вчинення злочину. Особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд, прокурор не може спостерігати досліджуєму ними подію, а встановлюють всі факти за допомогою доказів. Всі обставини справи повинні бути досліджені повно, об'єктивно, всебічно, що гарантією встановлення істини у справі.

Вимога всебічного дослідження означає, що по кримінальній справі повинні бути висунуті і перевірені всі можливі версії про подію злочину, осіб, що його вчинили, мотиви злочину та інше. Така перевірка спрямовує доказову діяльність, запобігає однобічності і суб'єктивізму, забезпечує правильний хід доказування. Об'єктивність означає неупереджене дослідження посадового особою всіх обставин справи. Провадження по справі повинно бути позбавлене як обвинувального, так і виправдувального ухилу.

Принцип всебічності, повноти і об'єктивності забезпечується рядом процесуальних гарантій, в тому числі правилами про відводи зацікавлених у результаті справи осіб (ст.ст.54-63 КПК), про визнання незаконними внаслідок однобічності і неповноти попереднього або судового слідства винесених по справі рішень (ст.ст. 246,281,368 КПК).

Принцип змагальності сторін та свобода в наданні ними свої доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Пунктом 4 ч.З ст.39 Конституції України до основних засад кримінального судочинства віднесена змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів, і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності найбільш чітко виявляється у стадії судового розгляду, особливо в такій його частині, як судові дебати. в досудових стадіях його дія обмежена.

Основними елементами змагальності є:

- відокремлення функцій обвинувачення і захисту від функції правосуддя і здійснення їх незалежними один від одного суб'єктами;

- наділення сторін рівними процесуальними правами для здійснення свої функцій (ст.261 КПК);

- керуючи положення суду в процесі і надання тільки суду права й приймати по справі рішення.

Одним з напрямків судово-правової реформи в Україні є подальший розвиток змагальності в кримінальному судочинстві, усунення обвинувального нахилу в діяльності суду.

Принцип участі представників громадських організацій і трудових колективів у кримінальному судочинстві.

Цей принцип включає в себе:

- участь народних засідателів, громадських обвинувачів і громадських захисників у судовому розгляді (ч.З ст.17, ст.265 КПК);

- участь у судовому розгляді справ про злочини неповнолітніх представників підприємств, установ і організацій за місцем навчання або роботи неповнолітнього, представників громадських організацій за місцем роботи батьків підсудного (ст.443 КПК);

- передача особи на поруки громадській організації чи трудовому колективу (ст. 10 КПК);

- передача закритої кримінальної справи або матеріалів про злочин на розгляд товариського суду (ст.8 КПК);

- особиста і громадська порука як запобіжні заходи (ст.152.154 КПК);

- покладення на колектив обов'язку по нагляду за засудженими умовно або з відстрочкою покарання і проведенню з ним виховної роботи (ч.Ю і 12 ст.335 КПК);

- рішення суду про призначення неповнолітньому засудженому громадського вихователя (ст.445 КПК);

- розгляд судом клопотань громадських організацій чи судових колективів про довгострокове зняття судимості (ч.І ст.414 КПК).

Широкий суспільно-політичний світогляд, багатий і різноманітний життєвий і професійний досвід народних засідателів, громадських обвинувачів і захисників, представників підприємств, установ і організацій, свіжість сприйняття, активна участь у судовому розгляді сприяють повному, всебічному й об'єктивному дослідженню обставин страви, прийняттю законних, обґрунтованих і справедливих рішень суду, охороні справ і законних інтересів громадян та організацій, виявленню та вжиттю заходів до усунення причин та умов вчинення злочинів, розширенню гласності, сприяють підвищенню авторитету суду і виховному впливу судових процесів.



Висновок

Кримінально-процесуальний закон не містить конкретних вказівок щодо того, які з його положень є принципами судочинства. Це дозволяє будувати систему принципів, враховуючи ті чи інші приписи процесуального закону. При цьому, виходячи з нормативного характеру принципів процесу, необхідно враховувати, що форма закріплення їх в законі може бути різною. Одні принципи безпосередньо виражені в конкретних правових нормах, наприклад, здійснення правосуддя виключно судом (ст. 124 Конституції України, ст. 15 КПК), гласність судового розгляду (ст. 20 КПК, ст. 129 Конституції України), інші можуть випливати з ряду процесуальних норм, наприклад, публічність процесу (статті 4, 29, 45, 47 КІІК та ін. ), законність (статті 1, 2, 5, 25.КПК).

Кримінально-процесуальний закон не формулює, навіть не містить такого поняття, як публічність. Однак вимоги щодо ініціативи офіційних осіб при розслідуванні ними кримінальних справ проглядаються у нормах закону, що регулюють кримінальний процес на всіх його стадіях. Аналогічно вирішується питання і про законність як принцип. У Конституції України в ст. 129 він не сформульований, а тільки проголошується. Та зміст статей КПК свідчить про верховенство саме закону над іншими нормативними актами, необхідність додержання його всіма суб'єктами кримінального процесу. Безперечно, це не виключає необхідності більш чіткого закріплення їх у законі. Враховуючи значущість принципів для кримінального процесу, в кодифікованому галузевому законі (Кримінально-процесуальному кодексі України) має бути окрема глава про принципи, в якій даватиметься визначення кожного з них.



Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 року.

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України/У Кодекси України: в 3-х кн.- К.: Юрінком Інтер.-1998.-кн.З.

4. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року.-К.: Каннон,2002.-с.67-76.

5. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України.- К.: Атіка, Академія, 2002.- 656с.

6. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України. Загальна частина.- Київ-Харків: Юрінком - Інтер - Право, 2002.-с.130-141.

7. Матишевський П.С., Андрушко П.П. Кримінальне право України. Загальна частина.-К.: Юрінком Інтер, 1999.-с. 150-168.

8. Коржанський М.Й. Кримінальне право України.-К., 1997.-С.89.

9. Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. Кримінальне право України. Загальна частина.-К.: Правові джерела, 2002.-с.219-232.

10. Коржанський М.Й. Словник кримінально-правових термінів.-Київ, 2000.- 200с.

11. Шемшученко Ю.С. Юридичний словник-довідник.- К.: РЕМША, 1996.- с. 189, 263

12. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник: пер. з рос./ О.Ф. Скакун.- Харків: Консум, 2001.- 656с.

Размещено на Allbest.ru