Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ДВНЗ «Одеський коледж економіки, права та готельно ресторанного бізнесу»

Циклова комісія правознавчих дисциплін

КУРСОВА РАБОТА

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЦИВІЛЬНЕ ТА СІМЕЙНЕ ПРАВО

на тему “Позбавлення батьківських прав”

Студентки 4 курсу гр.9П-36/17

Спеціальності 081 «Право»

Наумчевської Ксенії Олегівни

Одеса - 2020р

Зміст

Вступ

Розділ 1. Підстави позбавлення батьківських прав

1.1 Підстави позбавлення батьківських прав в Україні

1.2 Хто може звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав

Розділ 2. Процес позбавлення особи батьківських прав

2.1 Етапи позбавлення батьківських прав особи

Розділ 3. Правові наслідки позбавлення батьківських прав

3.1 Правові наслідки позбавлення батьківських прав

3.2 Наслідки позбавлення батьківських прав для дитини

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Дитина має особливе положення як у родині, так і за її межами,це зумовлене, насамперед її соціальною та психологічною незрілістю, чи повною або частковою фізичною неповноцінністю. Сама природа поклала на батьків роль захисника своєї дитини. Якщо говорити мовою права,це виглядає як формула, відповідно до якої “ забезпечення, захист прав і інтересів дітей покладається на батьків”. Належне сімейне виховання, підтримка, передача цінного досвіду та знань, забезпечення нормальних матеріально-побутових умов життя дитини тощо. Обираючи шлях батьків, сімейна пара стає люблячим захисником для свого чада.

Держава, будучи зацікавленою щодо підростаючого покоління, покладає на батьків права й обов'язки по вихованню, утворенню, забезпеченню захисту своїх дітей. Батьківські права видаються не тільки для задоволення материнських та батьківських потреб, а й, насамперед, для задоволенння інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав не повинно здійснюватися в протиріччі інтересам і правам самої дитини.

Найчастіше діти страждають із вини батьків-коли ті неналежно використовують свою батьківські права чи взагалі ставляться до них байдуже. В результаті-неблагополучна родина. Неблагополуччя родини може проявлятися в недостатньому матеріальному забезпеченні,або напружених стосунках між батьками та дитиною.

Як розуміти термін “ позбавлення батьківських прав”?

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов'язків. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається тільки тоді коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків по відношенню до дитини.

Мета моєї курсової роботи - розповісти за яких умов настає позбавлення батьківських прав, детально викласти усі етапи процесу позбавлення цих прав. А також, визначити, які правові наслідки позбавлення батьківських прав для батьків та дітей.

Розділ 1. Підстави позбавлення батьківських прав

1.1 Підстави позбавлення особи батьківських прав

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, окрім тих випадків коли компетентні органи згідно з ріщенням суду, визнають що в кращих інтересах дитини це саме розлучення. Таке розлучення може бути необхідним, наприклад, коли батьки не виконуючи свої обов'язки жорстоко відносяться до дитини ( фізичне чи психологічне насилля) або не піклуються про неї належним чином.

Крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, є позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захисту її інтересів, що ґрунтується на факті спорідненості дитини і батьків і та надані батькам до досягнення дитиною повноліття. Питання про його застосування слід вирішувати лише після чіткого, повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, в першу чергу ставлення батьків до дітей.[2,с.56]

Захід позбавлення батьківських прав може бути застосований тільки у судовому порядку. Інші органи не мають права розглядати дане питання. Справи даної категорії розглядаються у порядку цивільного судочинства.

В якості підстав позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав Кодекс передбачає їхню винну протиправну поведінку, що виражається в різних формах, вичерпний перелік яких даний в ч. 1 164 статті СК України. До них зокрема належать:

1) відмова забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявлення щодо неї батьківського піклування.

За ст. 143 СК- мати та батько зобов'язані забрати дитини з полового будинку чи з іншого закладу охорони здоров'я . Це є перший за хронологічним відліком обов'язок матері/батька щодо дитини.

2) ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" це має місце, коли батьки не піклуються про духовний, фізичний розвиток дитини, її навчання, зокрема[п.7,с.25]

? не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток;

? не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;

? не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;

? не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;

? не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Кожен зазначений вище факт, та їх сукупність можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками щодо дитини.

3) жорстоке поводження з дитиною.

Відповідно до абзацу 3 п. 16 вказаної вище Постанови жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві (побої, биття дитини, загрози на її адресу, замах на їх статеву недоторканість), застосуванні аморальних методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.

Ч. 7 ст.150 СК України забороняє фізичні покарання дитини, а також інщі покарання які можуть принижати людську гідність.

4) хронічний алкоголізм або наркоманія.

При захворюванні батьків хронічним алкоголізмом чи наркоманією дитина потрапляє в хвору сімейну обстановку, вона надана сама собі, а отже, не може піклуватися про себе належним чином, через що страждає морально та фізично.

Здійснення батьками протиправних дій проти дитини при цьому необов'язкове, хочу й вони можуть мати місце при різних обставинах. При позбавленні батьківських прав батьків, хворих на хронічний алкоголізмом або наркоманію, протиправних дій загалом не виявляеться. І все ж, у зв'язку з тим, що алкоголізм і наркоманія виникають в результаті свідомого доведення батьками себе до такого стану, то в даному випадку можна говорити про винну поведінку батьків. Хоча на практиці при розгляді даної категорії справ питання про вину батьків не обговорюється. Хронічний алкоголізм і наркоманія батьків створюють реальну загрозу для дитини, її фізичного, психічного та морального розвитку.[13,с.89]

Відповідно до абз. 4 п. 16 вказаної Постанови хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію повинні бути підтверджені відповідними медичними висновками.

5) будь-які види експлуатації дитини, примушення дитини до жебракування та бродяжництва.

Експлуатацію дитини слід розглядати як залучення, примушення її до заняття проституцією, тяжкою працею, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

6) засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тут йдеться про замах на вбивство, нанесення тяжких тілесних ушкоджень,доведення до самогубства, побої, катування тощо. По даній формі винної поведінки батьків необхідно враховувати наступні обставини.:

По-перше, підстави для позбавлення батьківських прав відсутні при здійсненні злочину батьками через необережність (наприклад, випадкове заподіяння шкоди здоров'ю дитини під час гри). Тому тут украй важлива кваліфікація скоєних дій.

По-друге, слід мати на увазі, що згідно зі ст. 62 Конституції України “Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.”

І по-третє, винність батьків (одного з батьків) в здійсненні злочину не відносно дітей не може бути підставою для позбавлення їх (його) батьківських прав.

Батьки не можуть бути позбавлені батьківських прав на підставах, не передбачених ст. 164 СК України. Це має відношення і до випадків, коли формально проглядаються ознаки нібито неналежного виконання батьками своїх обов'язків по вихованню дітей (наприклад, коли дитина здійснює правопорушення, причинно-наслідковий зв'язок якого не пов'язаний з виною батьків).

Для позбавлення батьківських прав достатньо однієї з вказаних підстав, хоча на практиці можливе поєднання декількох підстав. Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох перерахованих в статті підстав, суд повинен перевіряти та обґрунтовувати в своєму рішенні кожну з них. Особи можуть бути позбавленні батьківських прав за перерахованих підстав, тільки в разі досягнення ними повноліття ( 18 років).

Винятком, при якому можливе позбавлення батьківських прав неповнолітніх батьків тільки у випадках, зазначених у п. 1, 3 ч. 1 ст. 164 СК, а саме якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважних причин і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування(п.1 ч.1 ст. 164 СК) або якщо вони жорстоко поводяться з дитиною(п.3 ч.1. ст 164 СК).

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Позбавлення батьків батьківських прав можливе тільки відносно конкретної дитини (дітей), не можна позбавити батьківських прав відносно дітей, яких ще немає (тобто на майбутнє).[13,с.45]

1.2 Хто може звернутися з позовом про позбавлення батьківських прав?

Відповідно ст. 165 СК України,

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 164 СК позбавлення батьківських прав здійснюється тільки судом. Стаття встановлює вичерпний перелік осіб, уповноважених подати позов про позбавлення батьківських прав. Таке право мають: один з батьків; опікун, піклувальник; особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому перебуває дитина; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Особами, в сім'ї яких проживає дитина, що мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, відповідно мають бути: фактичні вихователі - особи, які взяли у свою сім'ю позбавлену батьківського піклування або дитину-сироту; патронатні вихователі (ст. 252 СК); прийомні батьки (ст. 256 СК); батьки-вихователі (ст. 256 СК).

Таким чином, даний позов можуть подати особи, чиїй сім'ї проживає дитина, незалежно від родинних зв'язків з дитиною. Основна умова подання позову зазначеними вище особами позову є проживання дитини у їх сім'ї більше ніж шість місяців. Оскільки відсутність батьківського піклування протягом цього періоду є однією з підстав для позбавлення батьківських прав.

До закладів, в яких перебуває дитина, належать навчально-виховні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Це дитячі будинки, школи-інтернати, що знаходяться як у віданні Міністерства охорони здоров'я, так і Міністерства освіти України. Дошкільні, середні та позашкільні навчальні заклади, у яких діти знаходяться протягом обмеженого часу впродовж дня, не мають права звертатися до суду з позовом про позбавлення батьків (або одного з них) дитини батьківських прав.

Органи опіки та піклування обов'язково мають приймати участь при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, які він одержав у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які брали або хочуть брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування якщо висновок суперечить інтересам самої дитини, або містить недостатньо обґрунтовані підстави для позбавлення батьківських прав.

При розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь прокурора. Це встановлює п.8.1 Наказу Генерального Прокурора України від 15.04.2004 № 6/1 "Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод неповнолітніх".

Дитина, яка може висловити свою думку також має бути вислухана при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. Але, суд, в свою чергу має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Стаття містить вичерпний перелік осіб, які можуть звернутися до суду з позовом, але в судовій практиці зустрічаються випадки розгляду справ про позбавлення батьківських прав за позовами інших родичів дитини. Так, згідно з ч. 2 ст. 258 СК і ч. 2 ст. 262 СК бабуся, дідусь, брат, сестра, вітчим, мачуха мають право звернутися за захистом прав та інтересів дитини в орган опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Розділ 2. Процес позбавлення особи батьківських прав

2.1 Етапи позбавлення батьківських прав

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати ґрунтовна підготовка, зокрема, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які являються підставою для прийняття позитивних рішень у справах про позбавлення батьківських прав, мають оцінювальний характер та залежать від конкретних обставин справи.

Збір доказової бази у справі про позбавлення батьківських прав передбачає обов'язкове отримання переліку документів, який залежить від підстав для позбавлення батьківських прав, якими керувався позивач і орган опіки. Це можуть бути:

? медичні висновків про хронічний алкоголізм батьків та захворювання на наркоманію;

? рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини;

? довідки відповідного відділу державної виконавчої служби про заборгованість зі сплати аліментів за останні мінімум 6 календарних місяців, якщо така є.

? документального факту перешкод матір'ю або батьком дитини, стосовно якої вирішується питання про позбавлення батьківських прав, у виїзді дитини за кордон та необхідності у такому виїзді (участь у спортивних змаганнях, навчання, рекомендації лікаря).

? довідки з місцевої поліклініки, до якої прикріплена дитина, які містять інформацію про те в якому стані перебуває дитина, та хто з батьків здійснює її супровід при відвідуванні лікарів і догляд за дитиною;

? характеристики з місця навчання дитини (з дитячого садочку, школи тощо), в якій, у тому числі, відображається участь обох батьків у її вихованні .

? за наявності приводів до міліції, сімейних сварок, неправомірної обо аморальної поведінки з боку матері або батька, яких вирішується питання про позбавлення батьківських прав, - відповідних характеристик на особу від депутата, органу місцевого самоврядування, з місця роботи тощо.

Збір доказової бази є початковою задачею,яка передує всім іншим етапам процесу позбавлення батьківських прав. Етап збору доказової бази можна назвати підготовчим й основним. Далі процес позбавлення батьківських прав можна умовно поділити на три етапи:

Перший етап - звернення до суду з відповідною заявою (позовом). Цей етап складається з складання позовної заяви, та відповідно, подачу позову.

При складанні позовної заяви необхідно викласти детальну інформацію щодо ситуації з батьком або матір'ю відносно дитини, вказати конкретні підстави позбавлення батьківських прав та навести докази,якими підтверджується існування таких обставин. Важливо буде обґрунтувати чому таке позбавлення буде в інтересах самої дитини.

Рекомендоване звернення до органу опіки та піклування, який повинен надати письмовий висновок про можливість позбавлення батьківських прав.

Але положення ч .6 ст. 19 СК України зазначає, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав),якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Подання заяви

До суду позовна заява подається вже з усіма підготовленими доказами до відповідної Служби у справах дітей органу місцевого самоврядування відповідного району в місті або місцевої державної адміністрації в районі відповідної області за місцем реєстрації матері або батька, стосовно яких вирішується питання про позбавлення батьківських прав згідно з вимогами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. №866, якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини

Судовий розгляд позовної заяви про позбавлення батьківських прав- другий етап. Як показує практика, такі справи не розглядаються за один раз. Тому не можливо точно знати, як скоро суд може вирішити дану справу.

Виконання судового рішення про позбавлення батьківських прав.

Останній, третій етап - це виконання рішення яке було прийнято у ході другого етапу розгляду справи про позбавлення батьківських прав.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану. Однак, можливо самостійно звернутися до органів РАЦСу з рішенням, щоб пришвидшити процес його виконання.[12,с.233-234]

Результатом набрання законної сили рішенням суду про позбавлення батьківських прав батька і/або матері є втрата всіх прав, заснованих на спорідненості з дитиною.

Розділ 3. Правові наслідки позбавлення батьківських прав

3.1 Правові наслідки позбавлення батьківських прав

Стаття 166 СК України:

1. Особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

2. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Зазначена вище стаття встановлює правові наслідки позбавлення особи батьківських прав. Така особа втрачає як особисті немайнові, так і майнові права щодо дитини. Ці права виникають із сімейних, цивільних, трудових та інших відносин.

Отже, батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають, по-перше -права, що пов'язані з дитиною, які засновані на факті спорідненості, відносно якої вони позбавлені батьківських прав. До цих прав відносяться не тільки ті що батьки мали до досягнення дитиною повноліття, а й ті права які дитина могла б одержати у майбутньому у разі своєї непрацездатності.

До таких прав зокрема відносяться:

? право на виховання дитини (ст. 151 СК);

? право на захист дитини (ст. 154 СК);

? право на витребування дитини від інших осіб (ст. 163 СК);

? право на отримання аліментів від повнолітніх дочки, сина (ч. 2 ст. 202 СК);

? право на спадкування за законом майна дітей у разі їх смерті (ч. 3 ст. 1224 ЦК);

? право на дачу згоди на надання дитині повної цивільної дієздатності (ст. 35 ЦК);

? право на дачу згоди на вчинення дітьми у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років тих правочинів, які вони не мають права вчиняти самостійно (ч. 2 ст. 32 ЦК);

? право на клопотання про обмеження або позбавлення неповнолітньої особи права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами (п. 5 ст. 32 ЦК);

? право на відшкодування шкоди у разі смерті потерпілого (ст. 1200 ЦК);

? право на дачу згоди на усиновлення (удочеріння) дитини (ст. 219 СК);

? право на пенсійне забезпечення після смерті дітей (ст. 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року) і інші права.

По-друге, батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають право на пільги і державні допомоги, встановлені для громадян, що мають дітей. Відповідно до п.13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 виплата одноразової допомоги при народженні дитини припиняється у разі позбавлення отримувача допомоги батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав тягне повну втрату батьками права на отримання призначених дітям пенсій, державних допомог, аліментів (ст. 179 СК).

Особи, позбавлені батьківських прав, втрачають право на отримання пільг, встановлених законодавством для громадян, що мають дітей, зокрема право на додаткові пільги працівникам, що мають дітей, що дозволяють поєднувати працю з вихованням дітей. До таких пільг (в більшості випадків вони торкаються працюючих матерів) відносяться наступні:

? заборона залучати до робіт в нічний час, у вихідні дні, до надурочних робіт і направляти у відрядження жінок, що мають дітей у віці до трьох років (ст. 176 КЗпП);

? б) заборона залучення до надурочних робіт або мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів без їх згоди (ст. 177 КЗпП);

? в) додаткова відпустка працівникам, що мають дітей (ст. 182-1 КЗпП);

? г) надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років із зарахуванням часу відпустки до загального, безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю (ст. 181 КЗпП);

? д) збереження місця роботи на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (ст. 184 КЗпП);

? е) встановлення скороченої тривалості робочого часу для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда (ст. 51 КЗпП);

? з) переведення на іншу роботу жінок, які мають дітей у віці до трьох років із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою (ст. 178 КЗпП);

? і) інші пільги, передбачені трудовим законодавством і законодавством про соціальне забезпечення.

Втрата батьками перерахованих пільг настає лише відносно дітей, вказаних в рішенні суду про позбавлення батьківських прав. Якщо у них є інші діти або вони з'являються потім, то батьки мають право на відповідні допомоги і пільги, встановлені для громадян, що мають дітей.

Окрім перерахованих вище прав, батьки втрачають також можливість придбання деяких особистих прав у сфері сімейних відносин:

? право бути усиновлювачами (ст. 212 СК);

? право бути призначеними опікуном (піклувальником) (ст. 244 СК);

? право бути приймальними батьками (ст. 2562 СК);

? право бути батьками-вихователями (ст. 2566 СК).

З позбавленням батьківських прав припиняються й обов'язки батьків по вихованню дитини, але зберігається їх обов'язок щодо утримання дитини. Тому суд, розглядаючи справу про позбавлення батьківських прав, вирішує питання про стягнення аліментів на дитину з батьків, позбавлених батьківських прав, на вимогу позивача або з власної ініціативи.

При позбавленні батьківських прав обох батьків або одного з них, коли передача дитини іншому з батьків неможлива, аліменти підлягають стягненню в залежності від того, куди була влаштована дитина. Якщо дитина перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі за рішенням суду аліменти можуть перераховуватись на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України (ч. 3 ст. 193 СК).

Суми коштів, що належать прийомним дітям як пенсія, аліменти, інші види державної допомоги, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей (п. 11 Постанови Кабінету міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 "Про затвердження Положення про прийомну сім'ю"). Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців (п. 14 Постанови Кабінету міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу").

На особу, позбавлену батьківських прав, суд може покласти відповідальність за шкоду, заподіяну його дитиною протягом трьох років після позбавлення особи батьківських прав, якщо відповідна поведінка дитини, що призвела до заподіяння шкоди, є наслідком неналежного здійснення батьківських обов'язків (ст. 1183 ЦК).

Таким чином, позбавлення батьків батьківських прав не тільки виконує каральну функцію відносно батьків,а й служить меті захисту прав і інтересів дітей, створення передумов для належного виховання дітей, забезпеченню усунення небезпеки для здоров'я та життя дитини.

3.2 Наслідки позбавлення батьківських прав для дитини

До тепер мова йшла про правові наслідки позбавлення батьківських прав для батьків. Та слід звернути увагу й на правові наслідки позбавлення батьківських прав відносно дитини. Так, в результаті аналізу норм чинного законодавства, можна зробити висновок, що за дитиною зберігається право спадкування за законом у випадку смерті її батька чи матері, позбавлених батьківських прав. Зберігається право на отримання обов'язкової частки і в тих випадках, коли позбавлена батьківських прав особа залишила заповіт з порушенням прав дитини на 8 обов'язкову частку. Зберігається також більшість майнових прав дитини (право на житло, майно).

Позбавлення батьківських прав як захід сімейно-правової відповідальності відбувається без встановлення строку.

Щодо захисту житлових прав неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування внаслідок позбавлення батьків батьківських прав, то слід наголосити, що дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього (ч.6 ст. 167 СК України). В п.3 ч.3 ст.71 ЖК України вказано: дитина, поміщена в дитячій заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника, зберігає право на жиле приміщення протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї. У випадку, якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина і членів її сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини у дитячому закладі або до досягнення нею повноліття і повернення з дитячої установи, від родичів, опікуна чи піклувальника .Як бачимо, за дитиною залишається право користування житловим приміщенням.[3,с.87-88]

позов батьківський право виховання

Висновок

Дитина - найцінніший елемент нашого суспільства, яка потребує до себе уваги, піклування та любові від батьків. Але, трапляється, на жаль, порушення в здійсненні батьками свого обов'язку щодо піклування та виховання дитини.

Неправомірні дії по відношенню до дитини, недобросовісне й неналежне виконання батьківських обов'язків, насильницьке та жорстоке ставлення до дитини можуть послугувати причиною для позбавлення батьківських прав.

Згідно частин першої та п'ятої статті 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків повинні ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися нехтуючи інтересами дитини.

Статтею 164 СК України передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, зокрема, один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина.

Ставлення батьків до дітей - визначальне для з'ясування судом при розляді рішення про позбавлення прав.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав, які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.[4,с.156]

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків - найскладніша в плані доказування підстава для позбавлення батьківських прав. Ухилення має місце тоді, коли батьки (один з них) не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу тощо. Перераховані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батьків від виховання дитини лише за умови свідомого нехтування своїми обов'язками та їх винної поведінки.

Позбавлення батьківських прав - винятковий захід, який може бути застосовано лише судом.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), зокрема, батько (мати), позбавлений батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною;

7) не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Справи про позбавлення батьківських прав розглядаються за заявою державних або громадських організацій, одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, а також за позовом прокурора.

Орган опіки та піклування при підготовці справ до розгляду зобов'язаний вивчити умови життя і виховання дитини, поведінку батьків, їхні взаємовідносини з дітьми та ставлення до своїх батьківських обов'язків. За матеріалами перевірки органи опіки і піклування складаються письмовий висновок, який додається до матеріалів судового розгляду.

Орган опіки та піклування, а також прокурор не тільки мають право, а й зобов'язані взяти участь у розгляді кожної такої справи, незалежно від того, хто є позивачем.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав стосується лише тих дітей, щодо яких поведінка батьків була неправомірною. Відносно інших дітей, у тому числі тих, які народженні пізніше, батьківські права зберігаються. Позбавлення батьківських прав допускається тільки відносно дітей, які не досягли 18 років.

Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дітей .

Аліменти на дітей стягуються на користь другого з батьків чи опікуна (піклувальника), при якому дитина перебуває на утриманні, або організації, де дитина перебуває на вихованні.

Отже, позбавлення батьківських прав - санкція до батьків, які порушують свій обов'язок щодо виховання неповнолітніх дітей. Застосовується вона не тільки у сімейному а й у кримінальному праві. У кримінальному праві позбавлення батьківських прав призначається як додаткова міра покарання. Найчастіше застосовується як міра сімейно-правової відповідальності.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом впливу на батьків, які не виконують батьківських обов'язків і допустиме лише тоді, коли не можливо змінити поведінку батьків в кращу сторону.

Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише за наявності в діях батьків (або одного з них) вини.

Список використаних джерел

1. Конституція України: станом на 01.01.2020

2. Сімейний кодекс України: станом на 03.07.2020

3. Цивільний кодекс України: станом на 16.10.2020

4. Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів від 28.11.2020

5. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав": Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3

6. Казанцева А.Е., Обов'язку і права батьків по вихованню дітей і відповідальність за їхнє порушення. Томськ, 2011

7. Нечаєва А.М., Сімейне право. Курс лекцій. - М.: Юристь, 2005. - 144-221 с.

8. Позбавлення батьківських прав:підстави та порядок розгляду

9. Сорокін С. Конвенція ООН "ПРО права дитини" // Російська юстиція, 2018, №6.

10. Тарусина Н.Н. Сімейне право. Навчальний посібник - М.: Проспект, 2007

11. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України

12. Фазикош В.Г., Булеца С.Б.Сімейне право України. Підручник- /Знання, 2015.- 375с.

Размещено на Allbest.ru