Основні категорії соціальної політики в контексті ризик-менеджменту соціальних ризиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні категорії соціальної політики в контексті ризик-менеджменту соціальних ризиків

Березіна Світлана Борисівна

канд. екон. наук, доц.,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

Розглянуті поняття і сутність основних категорій соціальної політики з позиції їх впливу на соціальне становище і життєвий рівень суспільства. Мета і завдання, суб'єкти і об'єкти, принципи побудови, функції і інструменти реалізації соціальної політики уточнені і систематизовані. Уточнений перелік функцій соціальної політики охоплює найважливіші сторони її функціонування і базується як на теоретичних постулатах економічної теорії, так і на практичному досвіді багатьох держав. До принципів соціальної політики доданий принцип системності, який передбачає її побудову і функціонування як єдиної системи взаємопов'язаних між собою елементів, що націлені на розвиток і вдосконалення.

Ключові слова: соціальна політика, суб'єкти і об'єкти соціальної політики, функції та принципи соціальної політики.

Аннотация

Основные категории социальной политики в контексте риск-менеджмента социальных рисков

БЕРЕЗИНА Светлана Борисовна

канд. экон. наук, доц.,

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко

Рассмотрены понятие и сущность основных категорий социальной политики с позиции их влияния на социальное положение и уровень жизни общества. Цель и задачи, субъекты и объекты, сферы и принципы построения, функции и инструменты реализации социальной политики уточнены и систематизированы. Уточненный перечень функций социальной политики охватывает важнейшие стороны ее функционирования и базируется как на теоретических постулатах экономической теории, так и на практическом опыте многих стран. К принципам социальной политики добавлен принцип системности, который предусматривает ее построение и функционирование как единой системы взаимосвязанных между собой элементов, которые нацелены на развитие и совершенствование.

Ключевые слова: социальная политика, объекты и субъекты социальной политики; функции и принципы социальной политики.

Abstract

Main categories of social policy in the context of risk-management of social risks

BEREZINA Svitlana

PhD in Economics, Associate Professor,

Taras Shevchenko National University of Kyiv

The concept and essence of the main categories of social policy are considered from the point of view of their influence on the social situation and the standard of living of society. The purpose and objectives, subjects and objects, spheres and principles of construction, functions and tools for the implementation of social policy are refined and systematized. The specified list of functions of social policy covers the most important aspects of its functioning and is based both on the theoretical postulates of economic theory and on the practical experience of many countries.

Key words: social policy, objects and subjects of social policy; functions and principles of social policy.

Вступ

Стійкість економічних систем у вирішальній мірі залежить від соціального становища всіх членів суспільства. Кожна людина, в кінцевому рахунку, має на меті створення матеріальної бази для поліпшення умов життя. Оскільки люди у своїй життєдіяльності тісно пов'язані між собою, то зміна умов життя окремої людини не може відбуватися у відриві від зміни цих умов для інших людей. А це вимагає узгодженої діяльності щодо забезпечення сприятливих умов життя всіх членів суспільства.

Рівень розвитку галузей соціальної сфери безпосередньо впливає на рівень добробуту та якість життя населення, що є важливими передумовами сталого економічного зростання. З розвитком суспільства практично у всіх країнах світу гостро постають питання вибору моделей соціальної політики, бо від того, які основи закладені у соціальну політику, яким чином вона реалізується в умовах наявності складних і завжди болючих ризиків, залежить соціальна стабільність й успіх кожної держави.

Суспільство у повсякденному житті стикається з політичними, економічними, соціальними, екологічними та багатьма іншими видами ризиків. Ризик розглядається як можливе настання небажаного об'єктом ризику негативного стану, конкретного явища чи події. Під соціальними ризиками розуміються усі ризики, що виникають у соціальній сфері суспільства. їх передумовами є нерівність доходів, відмінності в соціальному і економічному положенні людей, нерівномірність розподілу матеріальних і духовних благ, різні можливості для молодих поколінь у сфері освіти, охорони здоров'я, а також інші умови формування людського потенціалу, у той час як вони є найважливішими чинниками соціально-економічного розвитку держави. В економіці завжди існують такі проблеми: як задовольнити соціальні потреби людей; здійснити справедливий розподіл матеріальних благ, з тим щоб збільшення добробуту відбувалося разом із зростанням ефективності економіки; сформувати надійну і ефективну систему соціального захисту і допомоги для незаможних членів суспільства, тощо.

Успішне вирішення цих проблем створює умови для ефективного розвитку суспільства, становлення його соціальної стійкості і благополуччя, а вони є основними ознаками соціально орієнтованої держави і тільки вміле регулювання цих процесів може наблизити успіх реформ, що проводяться в країні, і знизити ризикованість заходів реформування соціальної сфери.

Огляд літератури

Проблемі визначення сутності, принципів і напрямів вдосконалення соціальної політики присвячено багато публікацій. Серед напрацювань вітчизняних вчених слід відмітити роботи Базилевича В.Д. [3], Надрати В.І. [19], Колота А.М. [5], Лібанової Е.М. [1], Макарової О.В.[4], Пенькової О.Г. [10] та багато ін.

У роботах Лібанової Е.М. [1] та авторського колективу під її керівництвом [2] обгрунтовано необхідність модернізації соціальної політики з урахуванням демографічних ризиків, наведено результати аналізу тенденцій регіонального людського розвитку, диспропорцій рівня та якості життя, сформульовані пропозиції щодо необхідних змін у системі державних соціальних стандартів і гарантій, підходи до модернізації інструментарію розробки та реалізації соціальної політики.

У підручнику за редакцією Базилевича В.Д. [3], присвяченому розгляду особливостей страхових послуг, також містяться концептуально нові пропозиції щодо окремих напрямів вдосконалення соціальної політики, особливо у частині інструментів реалізації її теоретичних засад.

Безпосередньо соціальній політиці присвячена Грунтовна робота Макарової О.В [4], в який представлені результати досліджень щодо принципових засад реалізації соціальної політики в Україні, необхідності врахування чинників глобального порядку та національних особливостей соціально-економічного розвитку, ціннісних настанов українського населення. Обгрунтовано економічні передумови здійснення соціальної політики та необхідність пошуку міри державного втручання задля забезпечення справедливого перерозподілу благ у суспільстві, співвідношення між політикою доходів і соціальною політикою.

Питання необхідності соціального ризик-менеджменту при реформуванні соціальної політики висвічують автори таких робіт: у демографічній сфері [15]; в екологічній сфері [16-18]; в області зайнятості [19]; у сфері охорони здоров'я [20, 21]; у сфері освіти [22]; у фінансовій сфері [23].

Іноземні автори розглядають необхідність перегляду умов соціального партнерства громадян і держави як дієвий метод соціальної політики [27-31]. Проте дослідження сутності, формування соціальної політики залишаються недостатньо висвітленими і носять фрагментарний характер.

Мета та завдання статті

Метою статті є аналіз і систематизація сутнісних складових компонентів основних категорій соціальної політики в контексті соціального ризик-менеджменту для ефективного їх використання у процесі управління соціальними ризиками.

Завдання статті. У статті поставлені наступні завдання:

www.ukrbizn.com

• аналіз та узагальнення трактувань сутності соціальної політики;

• формулювання власного визначення поняття соціальної політики;

• визначення методологічних підходів до формування соціальної політики в частині визначення переліку та змісту основоположних системоутворюючих її елементів.

Методи дослідження. Системний підхід роботи дозволив комплексно дослідити соціальну політику як систему, тобто як єдине ціле з узгодженим функціонуванням усіх елементів і складових. В основу дослідження покладено політологічний аналіз, який містить у собі історичний метод, системний, порівняльний, інсти- туціональний аналіз та ін., а також узагальнення та інтерпретацію методичних та практичних даних.

Застосування різних методів дослідження дає змогу усвідомити складові існуючих проблем та визначити напрямки подолання кризових явищ соціальної політики в контексті соціального ризик-менеджменту в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Ринкова економіка не гарантує населенню право на працю, добробут, освіту; не забезпечує соціальний захист інвалідів, малозабезпечених верств населення. Відповідно, виникає необхідність втручання держави в сферу перерозподілу доходів шляхом використання засобів соціальної політики. Перші паростки соціальної політики виникли з появою держави. Вона у тій чи іншій формі вирішувала соціальні проблеми, які, перш за все, зводилися до негайної допомоги постраждалим від природних катастроф, неврожаїв, посухи, епідемій, тощо. Зі становленням державного устрою соціальна політика розширює свої можливості і поширюється на інші верстви населення, на недержавні об'єднання і вплітається в загальну систему державної політики.

З формуванням наприкінці XIX ст. теорії і практики соціальної держави була сформована концепція втручання у суспільні процеси з метою їхнього регулювання і стабілізації. При цьому соціальна держава - це суспільний інститут, який, існуючи одночасно в багатьох іпостасях: законодавця, власника, гаранта прав і свобод, органа виконавчої влади, посередника, партнера, суб'єкта громадянського суспільства - одночасно та/або поперемінно спрямовує свої повноваження і можливості на реалізацію соціальних цінностей. У найза- гальнішому й дещо спрощеному тлумаченні соціальна держава - це інститут, політика якого спрямована на забезпечення гідного життя, рівності прав, вільного розвитку абсолютної більшості населення країни [5, С.11]. Досягнення цих завдань вимагає формулювання відповідної концепції соціальної політики, що передбачає, насамперед, уточнення її понятійного апарату, визначення мети, принципів, функцій, завдань, суб'єктів і об'єктів.

На сьогодні, попри наявність у науковій літературі значної кількості визначень, загальноприйнятого трактування сутності поняття «соціальна політика» не існує, хоча всі вони і характеризують як сенс соціальної політики, так і її зміст.

Переважна більшість авторів надає перевагу процесно-функціо- нальному підходу із зазначенням суб'єктів та об'єктів даної політики. Так Макарова О.В. відмічає, що «На сучасному етапі розвитку суспільства сутність державної соціальної політики трактується як діяльність держави щодо підтримання відносин між соціальними групами; створення умов для забезпечення добробуту та прийнятного рівня життя членів суспільства; забезпечення соціальних гарантій. Останнім часом у трактуванні соціальної політики переважають терміни соціальної рівності (нерівності), що очевидно пов'язано з актуалізацією проблематики соціальної справедливості» [4, с. 8].

О.Яременко вважає, що соціальна політика в вузькому розумінні

- «діяльність суб'єктів соціальної політики, спрямована на захист груп населення, неспроможних до самозахисту та самозабезпечення, організаціясоціальнихслужб» [6, С. 27].

Подібне трактування надає і Дерега В.В. «соціальна політика - це система заходів інститутів суспільно-політичного життя, спрямованих на забезпечення оптимального розвитку соціальної сфери, підвищення добробуту та задоволення потреб суспільства як загалом, так і окремого громадянина. Під суспільно-політичними інститутами мається на увазі сукупність суб'єктів, які беруть участь у здійсненні соціальної політики» [7, С. 8].

Окремі автори до змістовного навантаження даного поняття включають також сукупність теоретичних принципів: «Змістовним контекстом поняття «соціальна політика» є сукупність теоретичних принципів і система практичних заходів, які розробляються і втілюються державними і недержавними органами, організаціями та установами та які спрямовані на створення необхідних умов життєдіяльності, задоволення соціальних потреб населення, створення в суспільстві сприятливого соціального клімату, поліпшення стану соціальної сфери в цілому» [8, С. 622].

Отже, найчастіше під соціальною політикою в прикладному, практичному сенсі (контексті) розуміють сукупність (систему) конкретних заходів, спрямованих на життєзабезпечення населення. Залежно від того, хто їх головний ініціатор (суб'єкт), розрізняють відповідні види соціальної політики - державна, регіональна, муніципальна, корпоративна і так далі. Але у широкому сенсі і з наукових позицій

- це не стільки система заходів, скільки система взаємовідносин і взаємодій між соціальними групами, соціальними верствами суспільства, в центрі яких і головна їх кінцева мета - людина, її добробут, соціальний захист і соціальний розвиток, життєзабезпечення і соціальна безпека населення в цілому.

З цих позицій більш коректним є визначення Кочеткова А.А., який вважає, що соціальна політика - це система економічних відносин, коли держава забезпечує кожному члену суспільства гарантії певного рівня життя, мінімально необхідного для розвитку і використання його здібностей (трудових, підприємницьких, особистіс- них) і забезпечує його при втраті цих здібностей (люди похилого віку, хворі, інваліди, діти, тощо) [9, с. 472].

Загальним недоліком усіх формулювань соціальної політики є та обставина, що в їх основу закладена лише позитивна сутність результатів, соціальної політики, у той час як результати можуть бути як позитивні, так і негативні. Наприклад, негативними результатами можуть бути ризики введення платної медицини, якщо до того вона була безоплатною, або посилення податкового навантаження тощо. Окрім того, у більшості формулювань є спроба охопити цілі чи функції соціальної політики, що обтяжує поняття і затіняє його сутність. Проведений нами аналіз дозволяє запропонувати наступне формулювання поняття соціальної політики: up політика в області соціальної сфери життєдіяльності суспільства, що проводиться суб'єктами соціальної політики (державними і недержавними органами, організаціями, установами) відносно об'єктів соціальної політики (населення в цілому, його окремих верств і груп).

Таке формулювання є нейтральним відносно якості результатів проведення соціальної політики, відповідає її сутності, показує головних фігурантів і розкриває їх взаємовідносини як у процесі побудови, так і у процесі функціонування соціальної політики.

Схематичне зображення взаємодії об'єктів та суб'єктів в процесі формування і реалізації соціальної політики в контексті ризик-ме- неджменту показане на рис. 1. Рішення, що приймаються суб'єктами соціальної політики, трансформовані у конкретних заходи, спрямовуються об'єктам соціальної політики і у разі виникнення ризикових ситуацій у соціальній сфері методами ризик-менеджменту розроблюються пропозиції і передаються суб'єктам соціальної політики для прийняття узгоджених рішень.

Рис. 1. Схематичне зображення взаємодії об'єктів та суб'єктів в процесі формування і реалізації соціальної політики (СП) в контексті ризик-менеджменту

Джерело '.розроблено автором

В процесі формування і функціонування соціальної політики вирішальну роль відіграє її методологічна основа, системоутворюючі структурні елементи.

Мета і завдання соціальної політики. Виходячи з попередньо розглянутих підходів до визначення сутності поняття соціальної політики можна вважати, що головною її метою є підвищення рівня і якості життя населення за рахунок досягнення соціальної ефективності.

Більш поширений варіант формулювання цілі соціальної політики наводять у наступному вигляді: головна ціль соціальної політики - формування соціально стабільного і високорозвиненого суспільства, здатного забезпечувати гідний рівень життя і його якість при достатній мірі громадської згоди, без протиріч і соціальних конфліктів, в умовах нейтралізації негативних наслідків ринкової економіки.

Як відмічає Лібанова Е.М., є вагомі підстави стверджувати, що при здійсненні цілеспрямованої політики, в першу чергу, по формуванню і поширенню серед українського населення стандартів здорового способу життя, можна добитися істотного зменшення демографічних втрат економічно і репродуктивно активного віку і відповідного зростання тривалості життя населення. Повинно йтися про забезпечення безпеки праці (у широкому сенсі), створення і підтримку безпечних умов проживання, про раціональне харчування, дотримання гігієнічних вимог і температурного режиму (зокрема, загартовуванню і тренуванню імунітету), про формування і розвиток можливостей (шляхом придбання знань і навичок) витримувати значні психологічні навантаження, раціоналізації психосексуального життя, відмову від шкідливих звичок, про рухову активність (дозо- ванихфізичних навантаженнях) [1. С. 16].

У літературних джерелах наводиться ще багато цілей соціальної політики, але усі вони так чи інакше виходять похідними від головної мети і просто деталізують її.

Враховуючи головну мету соціальної політики в ринковій економіці, можна виділити наступні її напрями, або часткові важливі підцілі (завдання):

• створення правової основи для прийняття рішень в частині регулювання ринку праці і підприємницької діяльності, визначення прав і обов'язків громадян тощо;

• забезпечення належного рівня життя, поліпшення соціального і економічного стану населення держави в міру зростання його ділової активності;

• посилення трудової мотивації і ділової активності населення;

• стимулювання економічного зростання, забезпеченні зацікавленості працівників у підвищенні ефективності їх економічної діяльності;

• забезпечення надійної і ефективної системи соціального захисту і соціальних гарантій. Держава гарантує мінімум заробітної плати, рівень прожиткового мінімуму, пенсії за віком, інвалідністю, допомоги на випадок безробіття, малозабезпеченості і та ін.;

• підтримку безконфліктних стосунків між соціальними групами населення і усередині них;

• створення рівних початкових можливостей для молодих поколінь у сфері освіти, охорони здоров'я, а також інших умов формування людського потенціалу;

• забезпечення загальної доступності населення до основних предметів споживання і послуг, які визначають гідний рівень життя;

• запобігання надмірній диференціації доходів населення, дотримання допустимої різниці доходів і споживання економічних агентів залежно від результатів підприємницької діяльності і активності, бо виправдана диференціація доходів економічних агентів є найважливішим стимулом розвитку суспільства;

• збереження культурної і природної спадщини, національної своєрідності і самобутності, тощо.

Можна наводити ще й інші цілі, але у підсумку всі цілі і завдання соціальної політики спрямовані на те, щоб забезпечити належний рівень життя населення та дати людям шанс для підвищення свого добробуту і соціального статусу за рахунок підвищення ефективності своєї праці. Все це відповідає вимогам ринкової економіки і працюватиме на розвиток суспільства.

Суб'єкти і об'єкти соціальної політики. Суб'єктами соціальної політики є ті органи чи організації, установи, що визначають цілі, завдання, пріоритети і нормативно-правову основу соціальної політики і здійснюють дії з її реалізації. В якості суб'єктів соціальної політики виступають:

• держава в особі законодавчої і виконавчої влади;

• регіональні і місцеві органи влади;

• профспілкові організації;

• громадські організації;

• бізнес, працедавці в державному і недержавному секторах економіки;

• підприємства і організації;

• окремі громадяни.

До об'єктів соціальної політики відносять:

• населення усієї країни;

• населення регіону;

• окремі верстви населення;

• групи громадян, об'єднані за якимось ознаками;

• сім'ї;

• окремі громадяни.

Суб'єкти соціальної політики виконують стабілізуючі і стимулюючі функції. Реалізація цих функцій здійснюється за допомогою перерозподілу доходів, розвитку системи соціальних гарантій і соціального захисту усіх членів суспільства і певних верств населення. Суб'єкти соціальної політики забезпечують підтримку і стимулювання економічної активності суспільства у рамках законодавства, формування трудової мотивації працівників до високопродуктивної праці, облік трудового вкладу кожного працездатного члена суспільства в створення продуктів чи послуг.

Основним суб'єктом, що координує здійснення соціальної політики, є держава. На державному рівні визначаються цілі, завдання і пріоритети соціального розвитку, приймаються нормативно-правові акти, встановлюються соціальні гарантії щодо оплати праці, пенсійного забезпечення, стипендій, медичного обслуговування, освіти, культури, визначається порядок надання громадянам пільг і соціального обслуговування, розробляються цільові соціальні програми.

Таблиця 1. Перелік функцій соціальної політики

Назва функції	Що вона включає
1. Функція соціального відтво-рення населення	- сприяння формуванню демографічної політики; - стимулювання репродуктивного зростання кількості населення; - збереження і нарощування людського потенціалу (капіталу); - охорону материнства і дитинства; - регулювання шлюбно-сімейних відносин; - геронтологічну політику; - міграційну політику тощо.
2. Функція проведення політики зайнятості та охорони праці.	- політику регулювання ринку праці й забезпечення ефек-тивної зайнятості населення; - посилення трудової мотивації і ділової підприємливості; - стимулювання економічного зростання і підпорядкування виробництва інтересам споживання; - політику організації та нормування праці; - політику забезпечення необхідних умов праці; - політику страхування праці (в разі безробіття, хвороби або каліцтва) тощо.
3. Функція соціального забезпе-чення і соціального страхування.	- захист конституційних прав і свобод громадян; - політику пенсійного забезпечення та пенсійного страхування; - політику медичного забезпечення і медичного страхування; - субсидіарну політику (політику надання адресної соціальної допомоги); - політику мінімальних соціальних гарантій і стандартів; - політику ліквідації бідності; - забезпечення соціальної безпеки.
4. Функція здійснення політики формування, розподілу і пере-розподілу суспільного продукту	- політику формування доходів населення; - стимулювання найманої праці; - політику формування доходів власників засобів вироб-ництва і капіталу; - оподаткування доходів і майна населення; - політику прямого і непрямого оподаткування доходів; - політику оподаткування майна населення (нерухомості); - індексацію доходів населення; - надання пільг (компенсацій та привілеїв); - обмеження тіньових доходів.
5. Функція гармонізації соціально- економічних інтересів і забезпе-чення соціального діалогу	- забезпечення соціальних гарантій; - узгодження особистих, колективних і громадських інтересів; - гендерну політику; - молодіжну політику; - житлову політику; - розвиток соціальної сфери; - захист прав споживачів. - політику соціального партнерства тощо.
6. Функція забезпечення еко-логічної безпеки і збереження навколишнього природного середовища, культурної та природної спадщин	- рекреаційну політику; - політику захисту водоймищ від забруднення; - політику захисту повітря від забруднення; - збереження земельного фонду держави; - захист навколишнього середовища від енергетичного забруднення; - захист від руйнування ландшафту; - захист від негативного впливу на біоресурси; - захист від знищення об'єктів рослинного і тваринного світу; - розвиток соціальної інфраструктури суспільства; - збереження природно-заповідного фонду держави; - збереження національної своєрідності і самобутності тощо.

Джерело: розроблено автором

Суб'єкти регіонального рівня регулюють соціально-економічні стосунки на певній території, розробляють соціальні програми, спрямовані на вирішення конкретних проблем регіону.

Цілеспрямована взаємодія суб'єктів і об'єктів соціальної політики забезпечує створення відповідних умов для задоволення нагальних потреб населення, підвищення добробуту людей, адресної під тримки малозабезпечених верств населення, відтворення робочої сили та ін.

Функції соціальної політики визначаються з позиції її ролі в розвитку суспільства, мети і завдань. У наукових джерелах і навчальних виданнях називають багато різних функцій соціальної політики, іноді ототожнюючи цілі і функції, або видаючи за функцію окремі позиції потреб суспільства. Зазвичай перелік функцій не завжди є достатньо повним і цілеспрямованим. Відповідно, на сучасному етапі виникає потреба систематизувати їх і згрупувати у певному порядку.

Виходячи з цих позицій та самого поняття, цілей і завдань пропонується наступний систематизований перелік функцій сучасної держави, що повинні покладатися в основу побудови соціальної політики(табл. 1).

Наведений перелік функцій соціальної політики охоплює найважливіші сфери її функціонування і базується як на теоретичних постулатах економічної теорії, так і на практичному досвіді багатьох держав. Практична реалізація перерахованих функцій вимагає величезних зусиль для вирішення цього комплексу складних і порою суперечливих вимог, на яких базується соціальна політика. До того ж кожна держава реалізує у різній мірі перелічені функції, але влада завжди повинна спрямовувати свої дії у напрямку їх реалізації щоб підвищити рівень життя і добробут населення.

Принципи соціальної політики. Під принципами розуміється коло (система) вихідних положень, на основі яких будується сама система соціальної політики (цілі і завдання, функції і логіка побудови, структурні компоненти, методи і моделі визначення способів досягнення цілей тощо).

В роботі [10, С. 97] принципи названі аксіомами, тобто положеннями, що не потребують доказів. З цим можна погодитися, бо правильно сформульовані принципи, з одного боку, підтверджуються багатократною практикою, а з іншого - самою сутністю соціальної політики, її цілями і призначенням.

Основоположні принципи побудови і функціонування соціальної політики в більшості своїй були сформовані у процесі розвитку суспільства і набули сучасного змісту у процесі розробки основ ефективної держави.

Визнаючи, що соціальна політика є найважливішою складовою частиною сучасної діяльності суспільства і держави, більшість держав покладає в основу своєї діяльності перші 6 принципів, що наведені у табл. 2. Іноді до них додають принцип наступності.

Таблиця 2. Перелік принципів побудови і функціонування соціальної політики

Принципи	Сутність принципу
1. Принцип соціальної справедливості	Цей принцип забезпечує рівний і справедливий доступ до соціальних благ, незалежно від фізичної або інтелектуальної повноцінності, стану здоров'я, несприятливого соціального становища, шляхом перерозподілу виробленого продукту.
2. Принцип індивідуальної соціальної відповідальності	Принцип індивідуальної соціальної відповідальності передбачає як рівність усіх членів суспільства незалежно від їх індивідуальних і соціальних відмінностей, так і їх диференціацію до винагороди відповідно практичного внеску їх праці в створення благ. Кожен дієздатний член суспільства повинен докладати максимум зусиль для самостійного забезпечення своїх потреб.
3. Принцип соціального партнерства	Принцип соціального партнерства передбачає рівноправність державної влади, працівників і роботодавців на переговорах і при прийнятті рішень. Соціальне партнерство здатне знизити соціальну напруженість, воно служить інструментом балансування суперечливих інтересів різних соціальних верств і груп населення і держави.
4. Принцип соціальної компенсації	Принцип соціальної компенсації спрямований на забезпечення правової та соціальної захищеності громадян, обумовлених їх соціальним статусом. Він передбачає створення сприятливої сфери життєдіяльності населення, надання певних пільг і відповідного соціального обслуговування.
5. Принцип соціальних гарантій	Принцип соціальних гарантій передбачає надання громадянам гарантованого державою мінімуму соціальних послуг з навчання, виховання, духовного та фізичного розвитку, професійної підготовки та раціонального працевлаштування, обсяг, види і якість яких повинні забезпечити необхідний розвиток особистості і підготовку до самостійного життя
6. Принцип субсидіар- ності (підтримки)	Принцип субсидіарності (підтримки) передбачає надання переваги громадським ініціативам у порівнянні з відповідною діяльністю державних органів і установ при реалізації і фінансуванні заходів в сфері соціальної політики. Реалізація цього принципу дозволяє більш ефективно використовувати існуючі ресурси, а також більш гнучко реагувати на виникаючі соціальні запити. надаючи субсидії найбільш нужденним громадянам.
7. Принцип системності	Принцип системності передбачає побудову і функціонування соціальної політики як єдиної системи взаємопов'язаних між собою елементів, що націлені на її розвиток і вдосконалення. Тобто, розглядаючи усю політику як систему, слід мати на увазі, що зміна окремого параметра системи (заходу чи дії соціальної політики) зачіпає деякі інші елементи системи і може порушувати її збалансованість.

Джерело: розроблено автором

Аналізуючи сутність наведених в таблиці 2 принципів побудови і функціонування соціальної політики, варто відзначити, що в жодному з них спрямованість соціальної політики на підвищення рівня життя населення у явному вигляді не проглядається. Окрім того, зовсім випав з точки зору дослідників і практиків принцип системності, який передбачає побудову і функціонування соціальної політики як єдиної системи взаємопов'язаних між собою елементів, що націлені на її розвиток і вдосконалення. Тобто, розглядаючи усю політику як систему, слід мати на увазі, що зміна окремого параметра системи (заходу чи дії соціальної політики) зачіпає деякі інші елементи системи і може порушувати її збалансованість. Відповідно, принцип системності повинен бути основоположним принципом побудови і функціонування соціальної політики, бо він спрямовує систему на досягнення її головної цілі і на комплексність і збалансованість здійснюваних нею заходів.

Відповідно, принцип системності автором доданий у перелік принципів побудови і функціонування соціальної політики.

У такому вигляді наведені принципи створюють надійну ідеологічну основу побудови соціальної політики як на стадії її формування, так і на стадії функціонування.

В їхній основі закладена підтримка сильних, життєздатних індивідів і їх груп і захист слабких, непристосованих, які не мають достатніх коштів для успішного існування в жорстких умовах ринкової економіки.

Кожен з розглянутих принципів важливий сам по собі. Вони використовуються для створення основ соціальної політики, для підвищення ефективності її впливів.

Жоден з них окремо не може характеризувати методологію функціонування соціальної політики, але кожен відображає ту чи іншу суттєву його сторону. Додержання цих принципів надасть можливість підвищення якості соціальної політики та буде сприяти економічному і соціальному розвитку країни.

Висновки та перспективи подальших досліджень

соціальна політика держава

Виникнення і рівень впливу соціальних ризиків у вирішальний мірі залежать від діючої системи соціальної політики, від змісту її основних категорій, від спроможності держави виконувати її основні вимоги. Рішення в сфері соціальної політики майже завжди є потенційними джерелами ризиків. Відповідно, соціальний ризик-менеджмент починається з аналізу і систематизації основ соціальної політики, з розгляду її теоретичних категорій.

Аналіз і систематизація сутнісних складових основних категорій соціальної політики доповнює її теоретичну основу і, разом з цим, створює практичну базу для органів влади у процесі підготовки і реалізації управлінських рішень. Чітке формулювання основних категорій соціальної політики дозволить уникнути багатьох ризиків у відносинах суб'єктів формування і реалізації економічної політики і різних верств населення.

Вирішення багатьох проблем соціальної політики пов'язане з фінансуванням соціальної сфери, а зниження ризикованості заходів соціальної політики майже повністю залежить від зростання економіки, бо лише стійкий і тривалий розвиток економіки забезпечить можливості держави та інших інституцій спрямовувати необхідну частину коштів на соціальні потреби.

Список літератури

1. Либанова Э.М. Демографические сдвиги в контексте социального развития / Е.М. Лібанова // Демографія та соціальна економіка. - Київ, 2014. -№ 1(21). - С. 9-23.

2. Людський розвиток в Україні. Модернізація соціальної політики: регіональний аспект (колективна монографія) / за ред. Е.М. Лібанової ; Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України. - К., 2015. - 356 с.

3. Страхові послуги. Підручник. - у 2 част. / За ред. В.Д.Базилевича. - К.: Лотос, 2014. - 496 с.

4. Макарова О.В. Соціальна політика в Україні: Монографія. / О.В. Макарова // Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України. - К., 2015. - 244 с.

5. Колот А.М., Герасименко О.О. Соціальна держава: генезис та перспективи розвитку. Збірник наукових праць «Соціально- трудові відносини: теорія та практика». - 2017. - №1. - С.8-36.

6. Яременко О. О. Соціальна політика: теоретико- методологічні основи дослідження процесів формування та ефективності реалізації: Монографія / О.О.Яременко. - К. : Ін-т економіки та прогнозування НАН України; УІСД ім. О. Яременка, 2006. - 480 с.

7. Дерега В. В. Соціальна і гуманітарна політика: навчальний посібник / В.В.Дерега. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. - 152 с.

8. Політологія: навч. енцикл. словник-довідник для студентів ВНЗ I-IV рівнів акредитації/ за заг. ред. Н.М. Хоми [В.М. Денисенко, Л.Я. Угрин, Г.В. Шипунов та ін.]. - Львів: Новий Світ-2000, 2014. - 766 с.

9. Кочетков А.А. Основы экономической теории: Курс лекций 2-е изд./ А.А. Кочетков. - М.: «Дашков и Ко», 2005. - 492 с.

10. Пенькова О.Г. Стратегія розвитку економіки: методологічні засади: монографія./О.Г.Пенькова. - Умань: Видавець «Сочінський», 2012. - 393 с.

11. Безтелесна Л. І., Юрчик Г. М. Сутність та складові соціальної політики: теоретичний аспект // Вісник соціально- економічних досліджень. - 2013. - Вип. 2(49). - С. 141-147.

12. Мосіюк І.П., Салатюк Н.С. Державне регулювання економіки: Курс лекцій для студентів економічних спеціальностей денної та заочної форм навчання./ Уклад.: І.П. Мосіюк, Н.С. Салатюк. - К.: НУХТ, 2010. - 98 с.

13. Основні показники ринку праці/ Державна служба статистики України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.ukrstat.gov.ua/

14. Звіти Державної казначейської служби України за 20122016 роки. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. treasury.gov.ua

Феленчак Ю.Б. Ризики демографічних втрат регіону. - Львів: Інститут регіональних досліджень, 2010 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: file:///E:/DW/Documents/felenchak _y_b.PDF

Шапоренко О.І. Економіко-екологічні ризики: визначення, оцінка, менеджмент і принципи // Університет економіки і права «Крок». - Випуск 35, 014.// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?..

Маєвська Н.В. Екологічні ризики в системі державного регулювання економікою. -Макіївка: Макіївський економіко- гуманітарний інститут, 2008 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rusnauka.com/8_NIT_2008/Tethis/.../27576.doc. htm

Пономаренко О.М., Бекетова Є.Г. Страхування екологічних ризиків. - Харків: ХНУМГ, 2016. //[Електронний ресурс]. - Режим доступу: eprints.kname.edu.ua/.../2015%20ne4.%2038H%20 Конспек..

Надрага В.І. Соціальні ризики в трудовій сфері / В.І.Надрага. - К.: Інститут демографії та соціальних досліджень, 2015.-471 с.

Пашков В. Ризики запровадження реформ у сфері охорони здоров'я. - 2017 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www. apteka.ua/article/61844

Шельпякова Т.В. Страхування як спосіб управління ризиками в сфері охорони здоров'я // Часопис Київського університету права. - 2015 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64. ехе?...2...

Каленюк І., Куклін О. Ризик-менеджмент у системі вищої освіти України. - 2015.// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: cyberleninka.ru/article/n/ rizik-menedzhment-u-sistemi-vischoyi-osviti-ukrayini

Івашко О. Фінансова безпека України в умовах кризових явищ в економіці. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?...

Ярова Л. «Соціальний менеджмент» та «соціальна держава» у традиції європейської теорії та практики // Вісник НТУУ «КПІ» Політологія. Соціологія. Право. - 2013. - Випуск 2 (18)// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: visnyk-psp. kpi.ua/article/ download/33196/29775

Надрага В.І. Соціальний захист в системі мінімізації соціальних ризиків. - 2017. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?...

Михайловська І.М., Неліпович О.В. Система соціального захисту населення в Україні: Сутність, основні складові та напрямки вдосконалення // Вісник Хмельницького національного університету. - 2011. - №6. - Т.4 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: journals.khnu.km.ua/vestnik/pdf/ ekon/2011_6_4/255-260.pdf

Holzmann R., Sherburne-Benz L., Tesliuc E. Social Risk Management: The World Bank's Approach to Social Protection in a Globalizing World.- Washington D.C., 2003. P.24 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: siteresources.worldbank. org/SOCIALPROTECT...

Holzmann R., Kozel V. The Role of Social Risk Management in Development: A World Bank View - Reply to Comments.- IDS Bulletin Volume 38 Number 3 May 2007[Електронний ресурс]. - Режим доступу: bulletin.ids.ac.uk/idsbo/article/ view/840/PDF

Improving IFC's Approach to Environmental and Social Risk Management.,2017[EueKTpoHHHft ресурс]. - Режим доступу: www.ifc.org/.../Improving-IFCs-+Approa...

Environmental and social risk management.-Standard Bank Group, 2016 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: sustainability.standardbank.com/.../Standard_Ba...

Kabir F. Guidelines on Environmental & Social Risk Management (ESRM) for Banks and Financial Institutions in Bangladesh.-Bangladesh Bank Sustainable Finance Department, 2017[Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.bb.org. bd/.../esrm_guideline_feb20...

References

1. Lybanova E.M.(2014). Demographic shifts in the context of social development. Demography and social economics. No. 1 (21). pp. 9-23.

2. Liudskyi rozvytok V Ukraini. Modernization of social politics: the regional (aspect of collective monophology) (2015) / E. Liba- nova;. Ptoukha Institute of Demography and Social Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine. K. 356 p.

3. Bazylevych V.D. (2014) Insurance services. Textbook. Q: Lotos, 496 p.

4. Makarova O.V. Social policy v Ukraine: Monohrafia. (2015) Ptoukha Institute of Demography and Social Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine . K., 244 p.

5. Kolot A.M., Herasymenko O.O. (2017). Social state: genesis and development prospects. Collection of scientific works «SocialLabor Relations: Theory and Practice»No. 1. pp.8-36.

6. Yaremenko O. O. (2006) Social policy: Theoretical and methodological principles of doslidzhennia processes in the formulation and effectiveness of its implementation. Ptoukha Institute of Demography and Social Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine - 480 p.

7. Dereha V. (2012), Social and humanitarian policy: a manual. Nikolaev. 152 p.

8. Denysenko V., Uhryn L., Shypunov H., (2000) Politics: teach, encyclopedia Dictionary for the students of higher education institutions of the I-IV levels of accreditation. Lviv - 766 p.

9. Kochetkov A.A. (2005) Fundamentals of the Economical Theory: Courses oflectures in 2nd year. - M ., 492 p.

10. Penkova O.H. (2012) Strategy of economic development: methodological principles: monograph. Uman, 393 p.

11. Beztelelasna L. I., Yurchik G. M. (2013) Essence and components of social policy: theoretical aspect Bulletin of socio-economic research. Issue 2 (49). pp. 141-147.

12. Mosiyuk IP, Salatyuk N.S. (2010) State regulation of economy: A course of lectures for students of economic specialties of full-time and part-time forms of study. К .: NUKHT. - 98 p.

13. Key indicators of the labor market / State Statistics Service ofUkraine. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/

14. Reports of the State Treasury of Ukraine for 2012-2016. URL:http://www.treasury.gov.ua

15. Felenchak Yu.B. Risks of Demographic Losses in the Region. (2010) -Lviv: Institute for Regional Studies, URL:E: / DW / Documents / felenchak_y_b.PDF

16. Shaporenko O.I. Economic and Environmental Risks: Definition, Evaluation, Management and Principles // University of Economics and Law «Krok». Issue 35, 014. URL: www. irbis-nbuv.gov.ua/.../ cgiirbis_64.exe? ..

17. Mayevskaya N.V. (2008) Ecological risks in the system of state regulation of the economy. -Makievka: Makeevka Institute of Economics and Humanities, URL: www.rusnauka. com/8_NIT_2008/Tethis/.../27576.doc.htm

18. Ponomarenko O.M., Beketova E.G. (2016) Insurance of environmental risks.-Kharkiv: KhNUMG, URL: eprinct.kname. edu.ua/.../ 2015% 20pech.% 2038L% 20 Concourse

19. Nadraha V.I. Social Risks in the Labor Sphere (2015) - К .: Institute for Demography and Social Research, 471 p.

20. Pashkov V. (2017) Risks of Healthcare Reform. URL: www.apteka.ua/article/61844

21. Shelpyakova TV. (2015) Insurance as a way of risk management in the sphere of health care .// The journal of the Kyiv University of Law, 2015 URL: irbis-nbuv.gov.ua / cgi-bin / irbis_nbuv / cgiirbis_64.exe? ... 2 ...

22. Kaleniuk I., Kuklin O. (2015) Risk management in the system of higher education of Ukraine. 2015.// URL: cyberleninka.ru / article / n / rizik-menedzhment-u-sistim-vischoyi-osviti-ukrayini

23. Ivashko O. Financial safety of Ukraine in the conditions of crisis phenomena in the economy. URL: irbis-nbuv.gov.ua/.../ cgiirbis_64.exe? ...

24. Yarova L. «Social management» and «social state» in the tradition of European theory and practice. / / Bulletin of the NTUU «KPI» Political science. Sociology. Right. Issue 2 (18), 2013.// URL: visnyk-psp.kpi.ua / article / download / 33196/29775

25. Nadraha V.I. (2017). Social protection in the system of minimizing social risks. URL: irbis-nbuv.gov.ua/.../ cgiirbis_64. exe? ...

26. Mikhailovskaya IM, Nelipovich O.V. (2011) The system of social protection of the population in Ukraine: Essence, main components and directions of improvement. // Bulletin of the Khmelnytsky National University. 2011, No.6, T.4, URL: journals.khnu.km.ua/vestnik/pdf/ekon/2011_6_4/255-260.pdf

27. Holzmann R., Sherburne-Benz L., Tesliuc E. (2003) Social Risk Management: The World Bank's Approach to Social Protection in a Globalizing World. - Washington D.C., 2003. P.24 URL: siteresources.worldbank.org/SOCIALPROTECT ...

28. Holzmann R., Kozel V. The Role of Social Risk Management in Development: A World Bank View - Reply to Comments .- IDS Bulletin Volume 38 Number 3 May 2007 URL: bulletin.ids.ac.uk/idsbo/article/view/840/PDF

29. Improving the IFC's Approach to Environmental and Social Risk Management., (2017) URL: www.ifc.org/.../ Im- proving-IFCs- + Approa ...

30. Environmental and social risk management.-Standard Bank Group, (2016) URL: sustainability.standardbank.com /.../ Standard_Ba ...

31. Kabir F. Guidelines on Environmental & Social Risk Management (ESRM) for Banks and Financial Institutions in Bangladesh.

Размещено на Allbest.ru