До питання перехідного правосуддя

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання перехідного правосуддя

О. Чубінідзе, асп.

Анотації

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

Розглянуто особливості здійснення перехідного правосуддя. Наведено визначення та цілі цього поняття, розкрито його історичні корені. Зазначено, що перехідне правосуддя включає судові та позасудові механізми, наприклад, переслідування, компенсацію, комісії зі встановлення правди, інституційні трансформації та поєднання вищезазначених елементів.

Ключові слова: перехідне правосуддя, порушення прав людини, політичний режим, судові та позасудові механізми.

O. Chubinidze, Ph.D student

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

TO THE QUESTION OF TRANSITIONAL JUSTICE

The article deals with the matters of transitional justice in international law. The author gives definition and aims thereof, discloses the historical roots of this notion. It is stated that transitional justice includes judicial and non-judicial mechanisms, including prosecution, reimburse, truth, institutional transformation, and a combination of the above.

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, Украина судовий переслідування компенсація

К ВОПРОСУ О ПЕРЕХОДНОМ ПРАВОСУДИИ

Рассматриваются особенности осуществления переходного правосудия. Автор дает определение и цели этого понятия, раскрывает его исторические корни. Отмечается, что переходное правосудия включает судебные и внесудебные механизмы, например, преследования, компенсацию, комиссии по установлению истины, институциональные трансформации и сочетание вышеупомянутых элементов.

Міжнародний центр перехідного правосуддя наводить таке визначення терміна перехідне правосуддя - "це сукупність способів, за допомогою яких держава розв'язує проблеми, що виникли у процесі переходу від режиму, який толерував масові порушення прав людини до нового, демократичного політичного режиму".

Перехідне правосуддя - це ключ до розв'язання критичних проблем, які виникають, наприклад, під час переходу від воєнного стану до мирного або від режиму авторитаризму до демократії. Перехідне правосуддя має на меті як надання відшкодування за грубі порушення міжнародного та національного права, так і визначення структурних передумов цих порушень. Хоча перехідне правосуддя включає кримінальну відповідальність, воно підкріплюється також і ширшим розумінням справедливості, яке враховує спектр потреб і пріоритетів для людей, які опинилися у пост- конфліктній ситуації [1].

Перехідне правосуддя включає судові та позасудові механізми, наприклад, переслідування, відшкодування збитків, комісій зі встановлення правди, інституційні трансформації та поєднання вищезазначених елементів. Усі вжиті заходи повинні відповідати міжнародним стандартам і зобов'язанням [2].

Основна мета політики перехідного правосуддя - це припинення безкарності та встановлення верховенства права в умовах демократичного управління. Перехідне правосуддя сприяє створенню атмосфери, у якій повага до прав людини є головною цінністю, а головною метою стає підзвітність. Загалом, перехідне правосуддя спрямоване на:

• припинення постійних порушень прав людини;

• розслідування скоєних злочинів;

• виявлення осіб, винних у порушенні прав людини;

• притягнення зазначених осіб до відповідальності;

• надання компенсацій жертвам;

• упередження майбутніх порушень;

• реформи безпекового сектору;

• підтримка миру;

• сприяння загальнонаціональному примиренню [3].

Перехідне правосуддя бере початок у праві прав

людини та в міжнародному гуманітарному праві. Як окрема концепція, воно розвинулось у період після Другої світової війни, зі створенням Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі та проведенням судових процесів над воєнними злочинцями Токійським трибуналом. Ця концепція знову набула популярності у І980- х рр., новими справами були засудження колишніх членів військової хунти у Греції (1975) та Аргентині (1983). Загалом, у 1970-х і 1980-х рр. теорія перехідного правосуддя сфокусовувалася на кримінальному судочинстві, з акцентом на захисті прав людини. Це призвело до активного розвитку права захисту прав людини, що завершилось прийняттям багатьох міжнародних конвенцій у сфері прав людини [3].

На кінець 1980 - початок 1990-х рр. концепція перехідного правосуддя змінюється. Сфера її застосування переходить від більш вузьких правових до широкого кола політичних питань, які стосуються створення та функціонування стабільних демократичних інститутів та оновлення громадянського суспільства. У цій ситуації перехідне правосуддя повинно розв'язати безліч питань, зокрема і сприяти відродженню справедливості, підтриманню демократичних процесів шляхом створення судових або позасудових майданчиків, і впровадженням освітніх і культурних програм.

Нововведення тих часів - це поява комісій зі встановлення правди. У Аргентині в 1983 р., у Чилі в 1990 р. і в Південній Африці 1995 р. комісії зі встановлення правди стали символом перехідного правосуддя. Однак кілька спроб створити регіональну комісію зі встановлення правди в колишній Югославії ^ЕКОМ) провалилися через політичні перешкоди. Останніми роками також розглядаються пропозиції щодо комісій зі встановлення правди та примирення в конфліктних зонах Близького Сходу, і цілком імовірно, що ці перехідні інститути правосуддя колись будуть створені в Ізраїлі та Палестині, Іраку, Лівані й регіонах, населених курдами [3].

Ще одним важливим інституційним нововведенням є поява програм так званої люстрації в Центральній і Східній Європі у 1990-х рр. Країни використовували цей інструмент по-різному: більшість намагалися очистити владні інституції від людей, пов'язаних зі злочинами колишніх режимів за допомогою скринінгу та моніторингу, інші країни застосували інклюзивні методи, які дозволили особам, дискредитованим своїми зв'язками з колишньою владою, отримати другий шанс для продовження кар'єри [2].

Розслідування серйозних міжнародних злочинів, таких як геноцид, злочини проти людства та воєнні злочини, сприяє зміцненню верховенства права. Воно також демонструє, що особи, винні в порушенні прав людини будуть обов'язково нести відповідальність за свої дії [1]. Вироки в цих справах виносять, наприклад, Міжнародний трибунал щодо Руанди, Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії, такі гібридні суди, як Спеціальний суд для Сьєрра-Леоне, Надзвичайні палати суду Камбоджі тощо, а також Міжнародний кримінальний суд (МКС).

Нагадуємо, що універсальна природа міжнародних злочинів створюють для міжнародної спільноти право на здійснення кримінального розслідування й застосування покарання незалежно від того, хто вчинив ці злочини та проти кого вони були спрямовані. Отже, із погляду міжнародного права, МКС володіє універсальною юрисдикцією, що закріплено у Главі 7 Статуту Організації Об'єднаних Націй, у якій зазначено, що Суд може здійснювати юрисдикцію незалежно від місця вчинення злочину чи громадянства суб'єкта вчинення злочину у випадку, якщо Рада Безпеки ООН передасть йому на розгляд ситуацію згідно з повноваженнями, визначеними у Статуті ООН [4].

Перехідне правосуддя передбачає заходи для заміни репресивного правління демократичним. Нові уряди зазвичай вважають, що кримінальні процеси чи інші заходи перехідного правосуддя створюють надійний захист від повернення тиранії та сприяють соціальній і політичній трансформації суспільства. Якщо перехід передбачає застосування міжнародного права, то в цьому випадку йому надається патерналістське значення "загального захисника". Нагадаємо в цьому зв'язку про справу Аугусто Піночета, яку розпочав суд Великобританії у 1998 р., за заявами чилійських громадян, які були жертвами його режиму [5, с. 141].

Згодом, особливо в Латинській Америці, в Африці та частково в Європі судді стали спиратися на це рішення для засудження диктаторських режимів, які раніше вважалися юридично недоторканними. У серпні 2003 р. дві палати Аргентинського парламенту проголосували за скасування двох законів про амністію, прийнятих щодо керівників режиму "чорних полковників". На цю подію, вплинуло рішення іспанського судді Балтазара Гарсона видати ордер про видачу 45 офіцерів аргентинської армії й деяких цивільних осіб, пов'язаних із цим режимом [6].

Репарації мають відшкодувати особам, що постраждали від порушень прав людини їхні страждання: допомогти подолати наслідки зловживань і забезпечити реабілітацію. Ці заходи можуть включати фінансові виплати, надання соціальних послуг, включаючи медичні чи освітні послуги або символічну компенсацію на кшталт публічних вибачень. Одним із прикладів є офіційна заява-вибачення від уряду Канади - "Заява про примирення" перед корінними канадськими сім'ями за те, що уряд вивіз їхніх дітей і помістив їх в індіанські школи-інтернати. Уряд Канади також створив фонд у розмірі 350 млн дол. для допомоги постраждалим від цих дій [7].

У психологічному плані репарації є важливими для потерпілих осіб, оскільки вони свідчать про суспільне визнання їхніх страждань. Задля досягнення цієї мети, в Аргентині, наприклад, була виокремлена окрема юридична категорія "особи, що зникли безвісти внаслідок насильства" [8]. У Марокко 1999 р. було створено Незалежну арбітражну комісію, яка призначала компенсацію жертвам насильницьких зникнень і незаконних затримань. У 2004 р. її замінила Комісія з питань справедливості та примирення (1ER). Вона присуджувала індивідуальні, інклюзивні компенсації тим, хто став жертвою інших порушень: катування, позасудові страти та сексуальне насильство. IER розширила положення про компенсацію цим жертвам, а також змусила Марокко надати постраждалим послуги з реабілітації та відновити їхні цивільні права [9, с. 30].

Для процесу репарації існує три керівні принципи її надання: (1) повнота та всебічність; (2) злагодженість дій; (3) відповідність і пропорційність. По-перше, повнота і всеосяжність передбачають, наскільки це можливо, надання відшкодування всім жертвам злочинів, які зазнали серйозної шкоди [10, с. 462].

Щодо другого принципу, то механізми репарації повинні бути злагодженими, тобто включати різні типи репарації, зокрема індивідуальні й колективні. Такі заходи повинні бути внутрішньо та зовнішньо когерентними відносно порядку відшкодування збитків, і доповнювати такі механізми перехідного правосуддя, як судові комісії та комісії зі встановлення правди [10, с. 463].

По-третє, із погляду пропорційності, розмір відшкодувань за порушення прав людини має дорівнювати нанесеній шкоді. Остання теза чітко проявилася у справі Гаррідо та Байгорія проти Аргентини, 1998 р., яка слухалася Міжамериканською комісією з прав людини (далі - Комісія). Цей кейс стосувався зникнення двох осіб, Гаррідо Кальдерона і Байгоррія Бальмаседа, які були заарештовані поліцією міста Мендоса, Аргентина. Через декілька днів їхній автомобіль був знайдений порожнім. Родичі шукали Кальдерона та Бальмаседа, проте жодних слідів не знайшли. Справа пройшла всі судові інстанції Аргентини та згодом потрапила на розгляд Комісії [11, с. 2].

Комісія встановила, що Аргентина несе повну відповідальність за зникнення Кальдерона та Бальмаседа. Було визначено, що Аргентиною порушено статті 4 (право на життя), 5 (право на гуманне поводження), 7 (право на особисту свободу), 8 (1) (право бути заслуханим у розумний термін компетентним і незалежним судом) і 25 (право на судовий захист) Американської конвенції про права людини 1969 р. [20].

Виходячи з вищенаведеного, Комісія рекомендувала Аргентині: 1) відкрити розслідування щодо встановлення місцезнаходження жертв, 2) розшукати та повернути останки жертв, 3) виявити та притягнути до кримінальної відповідальності осіб, відповідальних за їхнє зникнення, 4) компенсувати збитки сім'ям жертв [21].

Ця справа стала ключовою для регіону Південної Америки, упродовж наступного десятиліття Міжамериканською комісією з прав людини було розглянуто що- найменш три подібні гучні кейси, які торкалися питань, пов'язаних із перехідним правосуддям [22].

Пошук правди та відновлення правди охоплює ініціативи з розслідування здійснених злочинів. Ці процеси спрямовані на те, щоб суспільства пригадали, а згодом примирилися зі скоєними злочинами та порушеннями прав людини, аби запобігти їхньому повторенню. Задля цього відновлюються архіви, які перешкоджають переписуванню історії. Заходи щодо пошуку правди можуть включати прийняття законодавства про свободу поширення інформації, розсекречення архівів, проведення розслідування та утворення комісії зі встановлення правди [12].

Комісії зі встановлення правди - це позасудові комісії з розслідування, які мають виявити порушення прав людини, скоєні урядовими чи неурядовими суб'єктами [13]. Одним із прикладів таких комісій є Комісія з правди та примирення Південно-Африканської Республіки, яка була створена для подолання проблеми апартеїду та зниження напруженості у країні. У цьому випадку, репарації були ключовою частиною мандату такої Комісії, яка присудила 2700 дол кожній жертві, яка дала свідчення перед ТРК, загалом їх було приблизно 22 000 осіб [14, с. 184]. Однак, багато жертв так не отримали повну фінансову компенсацію через економічну кризу у ПАР [9, с. 31].

Меморіали мають зберегти спогади про людей чи події. Вони служать для вшанування загиблих під час конфлікту та виявлення поваги до них. Один із прикладів меморіалів - група пам'ятників, біля яких проводиться щорічна молитовна церемонія, а також братська могила поряд із нею, які розташовані на півночі Уганди та створені в пам'ять про військовий конфлікт між армією опору Господа та її противниками, який розпочався у 1986 р. [13].

У авторитарних режимах, найчастіше, саме державні установи, включаючи поліцію, війська та судові органи, сприяють репресіям та іншим порушенням прав людини. Коли відбувається перехід влади до демократичного режиму, ці інститути повинні бути реформовані, задля сприяння їхньої підзвітності й запобіганням повторним зловживанням. Інституційна реформа включає процес реструктуризації державних органів так, аби надалі вони стали гарантами забезпечення поваги до прав людини та дотримання верховенства права [15].

Реформи можуть включати такі заходи, як перевірки, люстрації та роззброєння, демобілізацію і реінтеграцію (DDR). Проведення перевірки - це процес усунення зловживань держслужбовців. Наприклад, в Афганістані кандидати на парламентських і місцевих виборах 2009 і 2010 рр. проходили перевірку [16]. Порівняно з люстрацією, термін "перевірка" є більш широкою категорією, яка стосується процесів, спрямованих на виявлення осіб, винних у порушенні прав людини в державних установах, тоді як термін "люстрація" належить саме до звільнень таких посадових осіб, що було характерним для колишніх комуністичних країнах східної й центральної Європи після закінчення холодної війни [І7]. Проведення перевірки не обов'язково означає звільнення особи з апарату державного органу. Кілька країн розробили й альтернативні кадрові системи, які передбачають збереження за держслужбовцями часів "тоталітарного режиму" їхньої роботи в обмін на їх свідчення про злочини попереднього режиму [19]. Програми DDR допомагають колишнім учасникам бойових дій у адаптації до мирного життя, як це відбувалось, наприклад, у СШІА після В'єтнамської війни [18, с. 32].

Отже, перехідне правосуддя складається із судових і позасудових заходів, що вживаються з метою відшкодування спадщини порушень прав людини. Такі заходи включають кримінальне переслідування, вчинення правди, компенсаційні програми й різні види інституційних реформ. Перехідне правосуддя є засобом політичного переходу від насильства й репресій до суспільної стабільності, оскільки суспільство прагне відновити соціальну довіру, відновити систему правосуддя та побудувати демократичну систему управління.

Список використаних джерел

1. What is Transitional Justice? [Electronic source] // International Center for Transitional Justice. - Access mode : https://www.ictj.org/about/transitional-justice

2. Rule of Law - Transitional Justice [Electronic source] // The Office of the High Commissioner for Human Rights. - Access mode: https://www.ohchr.org/RU/Issues/RuleOfLaw/Pages/TransitionalJustice.aspx

3. Sustainable Peace After Mass Atrocities: The Case for Transitional Justice" [Electronic source] // International Center for Transitional Justice (ICTJ). - Access mode: https://www.ictj.org/ news/sustainable-peace-after-mass-atrocities-case-transitional-justice

4. Організація Об'єднаних Націй. Статут Організації Об'єднаних Націй 1965 pь^ [Електронний ресурс]. - Режим доступа: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010

5. Harvey David. A Brief History of Neoliberalism /D. Harvey. - Oxford ; New York : Oxford University Press, 2007.

6. Правомерность создания и деятельности международного уголовного суда [Злектронньїй ресурс] // Московское региональное отделение "Ассоциация юристов". - Режим доступа: http://alrf.msk.ru/ pravomernost_sozdaniya_i_deyatelnosti_mezhdunarodnogo_ugolovn

7. Lisa Margarrell. Reparations in Theory and Practice"/ L. Malgarell // International Center for Transitional Justice

8. La Ley N° 24. 321 de "Ausencia por desaparicion forzada", 8 de junio de 1994 [Electronic source] // Libro de derecho penal argentine. - Access mode: https://www.oas.org/juridico/spanish/mesicic3_arg_codigo_penal.htm

9. Moffett L. Transitional Justice and Reparations: Remedying the Past? / C. Lawther, L. Moffett, & D. Jacobs (Eds.) // Research Handbook on Transitional Justice. - Edward Elgar Publishing, (2017).

10. Pablo de Greiff. Justice and Reparations / P. de Greiff (ed.) // Handbook of Reparations, OUP, 2006.

11. Garrido and Baigorria v Argentina, Judgment, Series C No. 39(lACtHR, 27 August 1998), §43 [Electronic source] // Inter-American Court of Human Rights. - Access mode: https://www.corteidh.or.cr/docs/casos/articulos/seriec_39_ing.pdf

12. "Truth and Memory" [Electronic source] // International Center for Transitional Justice. - Access mode: https://www.ictj.org/our-work/transitional-justice-issues/truth-and-memory

13. Julian Hopwood. We Can't Be Sure Who Killed Us: Memory and Memorialization in Post-conflict Northern Uganda [Electronic source] // International Center for Transitional Justice. - Access mode: https://www.ictj.org/publication/we-can%E2%80%99t-be-sure-who-killed-us- memory-and-memorialization-post-conflict-northern-uganda

14. The South African Truth and Reconciliation Commission, established under Promotion of National Unity and Reconciliation Act, No. 34 of 1995. TRC Vol.5, Chapter 5 [Electronic source] // Truth and Reconciliation Commission Website. - Access mode: https://www.justice.gov.za/trc/

15. "Institutional Reform" [Electronic source] // International Center for Transitional Justice. - Access mode: https://www.ictj.org/our-work/transitional-justice-issues/institutional-reform

16. Fatima Ayub, Antonella Deledda, Patricia Gossman. Vetting Lessons for the 2009-10 Elections in Afghanistan [Electronic source]// International Center for Transitional Justice. - Access mode https://www.ictj.org/publication/vetting-lessons-2009-10-elections-afghanistan

17. Pablo de Greiff, Alexander Mayer-Rieckh. Justice as Prevention: Vetting Public Employees in Transitional Societies / Pablo de Greiff [Electronic source] // ResearchGate. - Access mode: https://www.researchgate.net/publication/37722251_Justice_as_Prevention _Vetting_Public_Employees_in_Transitional_Societies

18. Roman David. Lustration and Transitional Justice. Personnel Systems in the Czech Republic, Hungary, and Poland / Roman David. [Electronic source] /https://www.researchgate.net/publication/287007472_ Lustration_and_transitional_justice_Personnel_systems_in_the_Czech_Rep ublic_Hungary_and_Poland

19. Disarmament, Demobilization, and Reintegration [Electronic source] // International Center for Transitional Justice. - Access mode: https://www.ictj.org/es/our-work/research/disarmament-demobilization-and- reintegration

20. American Convention on Human Rights (Pact of San Jose, Costa Rica) [Electronic source] // The Organization of American States. - Access mode: http://www.oas.org/dil/treaties_B-32_American_Convention_on_Human_ Rights.htm

21. Garrid and Baigorria v Argentina, Summary of the Case [Electronic source] // The Inter-American Court of Human Rights Project. - Access mode: https://iachr.lls.edu/sites/default/files/iachr/Cases/ Garrido_and_Baigorria_v_Argentina/peterson_garrido_and_baigorria_v._argentina.pdf

22. Loayza-Tamayo v. Peru, 1998 Inter-Am. Ct. H.R. (ser. C) No. 42

Размещено на Allbest.ru