Інституційно-правове забезпечення надання страхових послуг в аграрному підприємництві України

Дослідженню організаційних підходів до побудови інституційного забезпечення надання страхових послуг в аграрному підприємництві, а саме за участі державної підтримки за моделі державно-приватного партнерства, присвячені праці багатьох іноземних учених, серед яких: Д. Бірллі [2], Р. Ітуріоз [4], М. Канг[5],0. Магул [6],С. Статлі[6], Р. Робертс[9], П. Хазель [3], У. Хесс[3]та ін.

Слід зазначити, що в даний час в економічній літературі приділяється велика увага проблемі розвитку сільськогосподарського страхування. Але потребує більш глибокого дослідження питання його розвитку з урахуванням застосування досвіду зарубіжних країн у частині вдосконалення інституційно- правового забезпечення надання страхових послуг в аграрному підприємництві України. У зв'язку з цим виникає необхідність проведення глибокого дослідження теоретичних і практичних аспектів організаційних підходів до побудови інституційного забезпечення надання страхових послуг в аграрному підприємництві за зарубіжним досвідом.

Мета та завдання статті

Метою даної статті є вдосконалення практичних рекомендацій щодо вдосконалення інституційно-правового забезпечення надання страхових послуг в аграрному підприємництві України.

Для досягнення поставленої мети у статті вирішено ряд завдань:

*визначити перешкоди, що постають перед аграрними підприємствами та виправдовують державне втручання в забезпеченні сільськогосподарського страхування;

*ініціювати створення Національної системи сільськогосподарського страхування в Україні;

*розглянути можливість прийняти модель державно-приватного партнерства, що ґрунтувалася б на поєднанні приватного сектору з багаторівневою системою державної підтримки.

Виклад основного матеріалу дослідження

Проаналізувавши інституційно-правове забезпечення страхування сільськогосподарських ризиків в Україні, можна зробити висновок, що інститути макро- та мікрорівнів проходять етап розвитку по відношенню до даного виду страхування у зв'язку з внесеними змінами до основних нормативно-правових актів та прийнятті закону, що стане основним у регулюванні страхування сільськогосподарських ризиків. Ініціювавши зміни, держава виступає за розвиток аграрного підприємництва.

Ринкові та регуляторні перешкоди, що постають перед аграрними підприємствами, часто виправдовують державне втручання в забезпечення сільськогосподарського страхування. Державі слід виявляти та вирішувати дані перешкоди, коротко описані нижче, щоб допомогти господарствам покращити їх діяльність з управління ризиками за рахунок потенційно рентабельного фінансового інструмента, такого, як страхування.

Перешкоди, з якими зіштовхуються аграрні підприємства [6,4]:

Системний ризик. Одним з центральних аргументів для державного втручання у забезпечення, управління та нагляд за сільськогосподарськими страховими програмами є наявність системного ризику (тобто ризику, який впливає на велику кількість учасників ринку одночасно). Системний компонент сільськогосподарських ризиків може генерувати значні втрати в портфелі страховиків, що здійснюють сільськогосподарське страхування. Ймовірні максимальні втрати при катастрофічних ризиках, які відбуваються раз на сто років, можуть перевищувати середні очікувані втрати у декілька разів і серйозно вплинути на платоспроможність страхових компаній. Державне втручання може бути виправдане, тому що жоден перестрахо- вик або пул перестраховиків не має потенціалу, щоб покрити таку велику відповідальність, коли ризики може бути важко диверсифікувати.

Асиметричність фінансової інформації. Існує дві важливі інформаційні проблеми, які не вносяться в програми страхування - це несприятливий вибір та моральний ризик. Вони тісно пов'язані з труднощами у вимірюванні ризиків і моніторингу поведінки фермерів. Для страховиків може бути дуже важко виміряти ризики, зібрати відповідні дані, а також створювати і забезпечити дотримання принципів андеррайтингу. Ці труднощі можуть привести до високих, іноді непомірно високих трансакційних витрати, які перешкоджають розвитку ринку приватного страхування.

Тому держава повинна відігравати значну роль у зниженні інформаційної асиметрії. Розробка і контроль за сільськогосподарськими і погодними базами даних може допомогти страховикам правильно спроектувати і визначити тарифи за програмами сільськогосподарського страхування, тим самим зменшуючи несприятливий вибір.

Обмежений доступ до міжнароднихринків перестрахування. Доступ до міжнародного ринку перестрахування часто обмежений для країн, що розвиваються, особливо для спеціалізованих напрямів, таких як агрострахування. В останні роки сільськогосподарські перестрахувальники і брокери показали зростаючий інтерес до розвитку свого бізнесу в країнах з низьким і середнім рівнем доходу, особливо в таких великих країнах, як Китай та Індія. Невеликі країни з набагато меншою кількістю можливостей для бізнесу можуть мати більше труднощів із залученням цих міжнародних компаній.

Інфраструктура ринку сільськогосподарського страхування. Важливою виробничо-збутовою перешкодою для надання сільськогосподарського страхування в країнах, що розвиваються, є відсутність інфраструктури підтримки сільськогосподарського страхування. Держава може створити умови, такі як сільськогосподарські та погодні бази даних і моделювання впливу ризиків на сільськогосподарські культури, що забезпечують внутрішніх страховиків надійними даними та кількісними інструментами для підвищення якості оцінки впливу ризику катастроф і, таким чином, провести актуальні актуарні розрахунки для страхових продуктів.

Відсутність страхової культури. Зазвичай, причиною низького попиту на сільськогосподарське страхування в країнах, що розвиваються, є обмежене розуміння її переваг. Страхування часто сприймається як нежиттєздатна і не рентабельна інвестиція, тому що внески збираються щороку, але відшкодування виплачуються набагато рідше.

Законодавчі перешкоди. Регулюючі структури, що регулюють страхові ринки в країнах із низьким і середнім рівнем доходу, як правило, недостатньо розвинені. В результаті розвитку нормативно-правової бази, в деяких випадках збільшилося проникнення страхування, у тому числі сільськогосподарського страхування. Інноваційні сільськогосподарські страхові продукти, такі як індексні продукти (на основі страхування врожаю або погодних даних) страхування врожаю, потребують сприятливої нормативно-правової бази.

Опрацювавши досвід зарубіжних країн в організації страхування в аграрному підприємництві, було визначено ряд практичних пропозицій для розвитку ринку страхових послуг в аграрному підприємництві України. На думку авторів, необхідно ініціювати створення Національної системи сільськогосподарського страхування. Складність створення Національної системи страхування полягає у ретельному плануванні та поетапному розвитку. Для побудови Національної системи сільськогосподарського страхування в Україні вважаємо необхідним, створення дорожньої карти системи державно-приватного партнерства у страхуванні сільського господарства. Задля розвитку моделі державноприватного партнерства дорожня карта для страхування сільського господарства буде включати в себе координацію діяльності між суб'єктами ринку сільськогосподарського страхування. Становлення системи сільськогосподарського страхування в Україні має відбуватися поетапно і через залучення різних суб'єктів ринку, починаючи від Міністерства сільського господарства та продовольства України [1] до міжнародних перестрахових організацій. У наступній таблиці 1 наведені ролі у системі державно-приватного партнерства, які кожен суб'єкт повинен виконувати при запровадженні Національної системи сільськогосподарського страхування.

Національна система сільськогосподарського страхування

Як було зазначено раніше, попередні умови для розвитку системи сільськогосподарського страхування в Україні будуть виконані, якщо наступні фактори будуть враховані при побудові системи, а саме:

*існуючий ризик і потенційний попит на страхові послуги;

*доступні дані по галузі сільського господарства та система інформування;

*доступні дані погодних умов та розвинута інфраструктура метеостанцій;

*урядова політика та інтерес до розвитку сільського господарства;

*розвинуте нормативно-правове середовище.

Державний сектор повинен формалізувати бачення процесу страхування і координувати свої дії, в той час як сторони повинні нарощувати власний потенціал, щоб зробити розвиток системи страхування сільського господарства можливим. Міністерству сільського господарства та продовольства України і Міністерству фінансів слід розробити спільне бачення і план впровадження Національної системи сільськогосподарського страхування.

Сільськогосподарські виробники і уряд України мають спільно розробити стратегію по управлінню ризиками для боротьби з виробничими потрясіннями, з якими стикається сільськогосподарський сектор.

Більші, але менші за частотою несистемні втрати можуть бути об'єднані у взаємний страховий фонд. Тим не менш, відносно великі і часті системні втрати, якими не можливо управляти через механізми ухилення від ризику на аграрних підприємствах або за рахунок взаємного страхового фонду, повинні бути передані страховим компаніям та перестраховикам. Уряд повинен- відігравати важливу роль щодо катастрофічних ризиків, діючи в якості перестраховика або здійснювати надання допомоги після катастрофічних подій.

Дані дії будуть сигналізувати всім суб'єктам взаємовідносин на ринку, що держава має системний підхід до розвитку сільськогосподарського страхування в Україні. Бачення уряду повинне ілюструвати, яким чином держава буде координувати та надавати страхове покриття, для яких культур, а також, яким буде подальший розвиток Національної системи сільськогосподарського страхування.

Міністерство сільського господарства та продовольства України може розпочати зі створення робочої групи, що відповідатиме за реалізацію системи, встановить середньострокові й довгострокові цілі на основі сільськогосподарських, метеорологічних і фінансових ресурсів. Тому робоча група при Міністерстві, має співпрацювати з ключовими міністерствами та відомствами державного сектору та визначити ролі та функції для кожного суб'єкта робочої групи. Спеціалісти, що задіяні у робочій групі, повинні координувати діяльність державних і приватних організацій, серед основних завдань яких є: оцінка страхових організацій; участь у розробці та подача проектів нормативно-правових актів; критичний аналіз даних та інфраструктури; збір та аналіз метеорологічних даних від гідрометеорологічного центру.

Після того, як визначені ролі та функції суб'єктів, необхідно зазначити основні завдання, які мають важливе значення при розробці системи страхування:

Усі суб'єкти ринку, державний та приватний сектор, повинні будувати власний внутрішній потенціал у сільськогосподарському страхуванні. Нарощування потенціалу має вирішальне значення для забезпечення процесу прийняття рішень від державного сектору і кращого процесу реалізації та підвищення технологічних можливостей приватним сектором.

Уряд повинен провести оцінку всіх фінансових асигнувань, що були виділені на підтримку сільського господарства через втрати. Дана оцінка допоможе уряду закласти у бюджет необхідний обсяг коштів та здійснити перерозподіл цільової підтримки для сільськогосподарських товаровиробників, їх вразливої частини.

Сільськогосподарське страхування є за своєю специфікою технічним видом страхування, що вимагає не лише значного досвіду зі сторони страхових компаній та розробки інноваційних страхових послуг, а й глибокого розуміння та активної участі сільськогосподарських товаровиробників, які повинні відігравати певну роль в розробці страхових послуг для задоволення власних потреб. Сільськогосподарське страхування включає в себе систему, елементи якої мають працювати скоординовано. Приватні страхові компанії мають передавати частину ризиків у перестрахування, через недостатність ділової та технічної компетентності. Підтримка з боку держави сприятиме розвитку страхових послуг в агарному підприємництві, в той час, як відсутність даних може блокувати розвиток.

Для ефективного розвитку ринку сільськогосподарського страхування, Національної системи страхування в Україні, пропонується прийняти наступну модель державно-приватного партнерства (рис. 1).

Запропонована модель державно-приватного партнерства поєднує в собі приватний сектор з багаторівневою системою державної підтримки. Модель державно-приватного партнерства для України, заснована на дослідженні досвіду запровадження систем державної підтримки у Бразилії та Іспанії. Досвід даних країн брався до уваги, через те, що запроваджені моделі партнерства в цих країнах, дозволяють охопити максимальне число фермерських господарств, і вирішує проблему доступності страхування для дрібного фермерства.

Участь державного сектору в Україні може відбуватися через основні три канали:

Аграрний страховий пул.

Стабілізаційний фонд сільськогосподарського страхування (Внутрішнє перестрахування).

Національна програма страхування сільськогосподарського страхування, що поділяється на:

Програму страхування для сімейного сільського господарства / дрібних фермерських господарств;

Програма підтримки аграрного підприємництва (стандартизовані страхові послуги).

Рис. 1. Модель державно-приватного партнерства, щодо формування страхових послуг в аграрному підприємництві для України

*Джерело: розроблено авторами

Аграрний страховий може функціонувати наступним чином. Субсидії поширюватимуться на приватні страхові компанії, які пройшли акредитацію в Міністерстві сільського господарства продовольства України та отримали ліцензію від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Ставки за субсидіями можуть варіюватися в залежності від врожайності сільськогосподарських культур, регіону та розмірів фермерського господарства. За практикою системи державної підтримки в Бразилії [6] для більшості сільськогосподарських культур субсидії встановлюються у розмірі 40% від суми страхових премій. Для України, де пріоритетними сільськогосподарськими культурами є озимі культури (пшениця, ячмінь, жито, ріпак, тритикале), доцільно встановити субсидії на рівні 60-70%, що буде сприяти розвитку аграрного сектора та підтримці малих фермерських господарств і забезпеченні ресурсами.

Стабілізаційний фонд сільськогосподарського страхування - створений у формі фонду перестрахування. Діяльність фонду полягає у покритті втрат (від неврожаю, граду, хвороби, посухи та повені), у випадку коли непокритий збиток складає 100-150% та більше. Спрямований на подолання катастрофічних збитків. Фонд передає частину ризиків у перестрахування міжнародним перестраховим компаніям.

Національна програма сільськогосподарського страхування складається з двох програм страхування, кожна з яких має свої особливості та націлена на різні групи фермерських господарств:

Програма страхування для сімейного сільського господарства / дрібних фермерських господарств. Пропонований страховий захист на мікрорівень для фермерів з низьким рівнем доходу через мікрострахування. Сільськогосподарське мікрострахування можна розглядати як категорію сільськогосподарського страхування або в якості механізму доставки, щоб охопити фермерів з низьким рівнем доходів на ринку. Сільськогосподарське мікрострахування відрізняється від традиційних послуг сільськогосподарського страхування, насамперед цільовою аудиторією, розміром страхових премій, масштабами покриття і розподілу. Через здійснення мікрострахування, держава може значно підвищити розвиток малого підприємництва та створити умови для зростання рівня продовольчої безпеки у країні.

Програма підтримки аграрного підприємництва. Це стандартизовані страхові послуги на основі врожайності. Можуть надаватися як за одним обраним ризиком, так і комплексній формі страхування (мультиризикове страхування врожаю) за визначеним переліком сільськогосподарських культур та продукції тваринництва.

Висновки та перспективи подальших досліджень