Американська конституція: рецепція античності

Конституція Сполучених Штатів Америки була прийнята у кінці ХVNІ ст. і досі залишається основним законом США. Конституція США пройшла тернистий шлях, для імплементації її окремих положень потрібно було здолати численні перепони.

Дана дослідницька проблема вивчалась цілою низкою американських дослідників (Д. Бедерман, С. Брайс, Дж. Максейнер, В. Нікгорскі, М. Селлерс), завдяки чому є доволі добре розробленою в англомовній історіографії [3; 4; 5; 6; 7; 8]. Разом із тим слід відзначити, що в українській історіографії вона не знайшла належного відображення.

Метою статті є аналіз рецепції античності в найголовніших положеннях Конституції США, а також відтворення прикладів запозичення окремих надбань політичної думки стародавніх Греції та Риму, що були сформульовані видатними філософами античності.

Першим засадничим документом американських штатів, які згодом утворили США, стала Декларація незалежності 1776 р. Згодом штати об'єдналися довкола Статей Конфедерації 1778 р. [9]. Однак "батьки- засновники" США зіштовхнулись із суттєвими недоліками новоутвореної системи, зокрема з недостатнім забезпеченням захисту від іноземних втручань і невеликими важелями впливу Конгресу в питаннях запобігання війни [11, с. 279]. Тому в 1787 р. було порушене питання перегляду законодавчої бази держави та централізації форм урядування. Континентальний Конгрес, як вищий законодавчий орган США, скликав делегатів у Філадельфії, де 55 його учасників виробили проект Конституції, ґрунтуючись на нормах централізованої федеральної влади зі значними повноваженнями у сфері міжнародних відносин, оборони та взаємин зі штатами [9].

Обговорення Конституції США супроводжувалося палкими дебатами, що розділило прихильників федералізму та конфедерації. Провідну роль серед федералістів відігравали такі діячі, як Томас Джефферсон, Джеймс Вільсон, Джон Адамс і Джордж Вашингтон, погляди яких ґрунтувались на історичних класичних зразках. На засіданнях Т. Джефферсон спершу запропонував перегляд законодавчих принципів шляхом оновлення існуючих інституцій [6, с. 40], а Дж. Медісон розвинув цю ідею у праці "Недоліки політичної системи США" (квітень 1787 р.), що згодом втілилося у т.зв. "Вірджинський план" - на противагу альтернативному проекту конфедератів з Нью-Джерсі [11, с. 279]. Федералісти розуміли необхідність нових форм урядування для заміни колоніальних структур, які вже давно себе дискредитували [8, с. 271].

Дискусії про конституційні підвалини США проходили під значним впливом античних ідей та поглядів, що свідчило про ґрунтовну освіту провідних американських діячів та глибоке вивчення ними античних творів. Наприклад, у колоніальних граматичних школах вивчали латинську й грецьку мову та літературу, хоч і з більшим акцентом на античну історію, ніж класичну філософію [4, с. 405, 408]. Більше того, важливим фактором стало те, що у фокусі класичної освіти на той час була концепція "Золотих віків" стародавніх Греції та Риму, тому "батьки-засновники" застосовували передовсім республіканський приклад Риму і демократичний приклад Афін для написання Конституції [5, с. 9].

Загалом слід зазначити, що у розробці Філадельфійської конвенції взяла участь значна кількість високоосвічених людей. Так, серед 55 делегатів конгресу 24 особи були випускниками вищих навчальних закладів (дев'ятеро - Принстонського університету, троє - Єльського університету, двоє - Гарварду, двоє - Філадельфійського коледжу, а також Колумбійського університету та Оксфорду) і принаймні 31 делегат мав юридичний фах [3, с. 20]. Тому більшість представників Конвенції з легкістю читали грецькі й римські твори мовами оригіналів. Таким чином, праці античних мислителів та сформульовані в них ідеї справили помітний вплив на зміст Конституції США.

Вплив античних мислителів на Конституцію США. Найбільший вплив на світогляд чільних представників політичної еліти США справили праці таких відомих філософів, як Платон, Аристотель, Полібій, Цицерон і, частково, Тацит та Лівій. Найбільше послуговувалися працями "Закони" Платона, "Політика" Аристотеля, "Загальна історія" Полібія, "Про республіку", "Про закони" та "Про обов'язки" Цицерона разом з "Анналами" Тацита й "Історією від заснування міста" Тіта Лівія, які разом з поширеними ідеями Просвітництва найчастіше згадувались під час диспутів делегатів.

Крізь призму візії Платона обговорювались принципи ефективного урядування, прав людини і справедливості. Зокрема, Платон обґрунтував ідею про природний закон для добробуту суспільства, а не окремих індивідів через структуризацію законів і принципу регуляції для втілення загальних принципів. Платон у "Законах" обстоював ідею правителів як служителів закону, які мають бути його суб'єктами для гарантії безпеки держави. Цю лінію продовжив Аристотель у своїй "Політиці", який обстоював думку про рівність людей, верховенство закону та доцільність обрання магістратів й урядовців задля уникнення концентрації влади. Водночас, він вказував на потребу знаходження у законах неточностей і можливості вносити поправки [5, с. 27-28].

Одним із визначальних принципів, на якому ґрунтували свою аргументацію "батьки-засновники", стала концепція змішаних форм влади, яку висловив Полібій і згодом розвинув французький правник і мислитель Ша- рль-Луї де Монтеск'є. В основу концепції було покладено антагонізм трьох основних форм влади як окремої домінанти, що забезпечує поділ влади і рівність [3, с. 26]. Цими важелями стали монархія, аристократія й демократія як "чисті" форми влади, які водночас мають небезпеку трансформуватися у тиранію, олігархію й охлократію внаслідок динамічних циклічних змін. Задля уникнення подібної прикрої тенденції змішане правління вважалося Полібієм найкращою формою влади. Найяскравішим прикладом при цьому були три гілки влади Римської Республіки: вищі магістрати (один або два консули, які обиралися щорічно), Сенат і трибуни (асамблеї) [4, с. 414].

Головним прихильником системи змішаної влади Полібія став Джон Адамс, який висвітлив свої погляди у творі "Захист конституцій Сполучених Штатів" (1788 р.). Його ідеї підтримали Т. Джефферсон і Дж. Медісон, причому останній також посилався на Полібія у своїй праці "Федераліст". Слід зазначити, що Д. Адамс вірив у досконалість даної системи влади і можливість завдяки Конституції досягнути єднання штатів та забезпечити стабільність новоутворених органів. Більше того, він вірив у виокремлення "пост-античних" надбань, пропонуючи розмежування виконавчої, законодавчої та судової гілок влади, критикуючи при цьому відсутність останньої категорії у Полібія [2].

Вплив філософських ідей Цицерона для вироблення принципів судової влади також був дуже вагомим. Саме Цицерон надихнув батьків-засновників на визначення терміну "республіка", а також формулювання мети - "свободи" при підготовці тексту Конституції. Цицерон ідентифікував закон з поняттям "раціо", який мав стверджувати юридичне і політичне верховенство задля добробуту суспільства. У творі "Про обов'язки" висувається фундаментальне припущення про природне походження закону та природний обов'язок людей його дотримуватися [8, с. 25і, 271]. Цицерон взагалі порівнював конституцію з гармонією в музиці та прагнув встановити справедливість через збалансовані інституції (ідея "checks and balances").

У розумінні Т. Джефферсона, ідеї Цицерона були одними з найважливіших підвалин у формуванні традиції "громадянських прав" в контексті Декларації незалежності [7]. Натхненний ідеями філософа, Д. Адамс у своєму листі до Ричарда Генрі Лі (1776 р.) зазначав, що "немає кращої форми влади за республіканську", де має місце верховенство закону, а не індивідів, адже тоді будь-яка форма влади буде захищена справедливими законами [8, с. 251]. Д. Вільсон також визнавав принципи природного закону та непорушного "раціо" [7].

Огляд ключових античних ідей в Конституції США. Апелювання до ідей античних філософів та історичні ремінісценції посідали чільне місце в аргументації й полеміці делегатів Філадельфійської конвенції. Найчастіше під час виступів згадувались окремі події з історії Афін, Спарти, Карфагенської республіки, але основним джерелом для наслідування була Римська республіка (509-50 рр. до Р.Х.). При цьому праці Т. Лівія й Тацита цитувалися найчастіше [4, с. 411]. До уваги брався передовсім приклад "Золотих віків" та їхнього найбільшого розквіту, тому зазвичай дискусії велися навколо доцільності застосування їхніх прикладів часів занепаду. На засіданнях такі діячі, як А. Гамільтон, П. Батлер, Дж. Медісон та інші неодноразово згадували небезпеку тиранії, зменшення впливу римських трибунів, домінування виконавчої влади на прикладі тріумвірату з протиставленням позитивного розподілу виконавчої влади між римськими консулами та кризу Сенату, що пришвидшило падіння Карфагену [3, с. 22].

Один із провідних делегатів - Джеймс Вільсон - висловлював побоювання з приводу небезпеки тиранії, апелюючи при цьому до прецедентів тридцяти афінських тиранів або римських децемвірів. Він обстоював думку про те, що найефективнішим був би контроль розділеної законодавчої влади, тоді як виконавчу треба навпаки - об'єднати, згадуючи тріумвірат та суперництво між тріумвірами з метою забезпечення собі першості [5, с. 25]. Натомість А. Гамільтон висловив ідею бажаності спадкової монархії, адже королівська репутація зав'язана на добробуті народу (ця пропозиція не знайшла підтримки). Б. Франклін вважав, що задля уникнення тиранії та наближення до ідеалів афінської демократії, доцільно було би не сплачувати зарплату урядовцям. Цю ідею пізніше підносив й Дж. Вашингтон, хоча відсутність зарплати означала суттєве обмеження доступу до влади з боку незаможних верств населення [11, с. 282].

При обговоренні Конституції "батьки-засновники" передовсім прагнули втілити грецькі ідеї політичного життя, зокрема принципу "isonomia", що означало рівне застосування закону до особи, без врахування її майнового або соціального статусу. Концепція федералізму в міркуваннях "батьків-засновників" також асоціювалася зі Стародавньою Грецією, особливо з полісною системою організації. Вони вбачали у ній інструмент для розподілу влади не лише в рамках всієї держави та урядів штатів, але і рівнів влади як такої. При цьому вони приділяли особливу увагу успіхам та невдачам античних грецьких ліг - амфіктіоній, які Д. Вільсон ідеалістично ототожнював із "Конгресом Сполучених Штатів Греції" і прагненням репрезентувати всю Грецію.

Виходячи з прикладів Стародавньої Греції, "батьки- засновники" особливо побоювались за можливе перевищення повноважень та заволодіння основними важелями впливу разом зі швидким ослабленням, що було притаманне для ахейської та етолійської ліг. І саме це вплинуло на рівнопропорційну репрезентацію штатів у Сенаті, незважаючи на їхню площу або кількість населення, що в них проживало [5, с. 2о, 31]. Загалом, федералізм в американському контексті був запропонований як компроміс між поняттям унітарного "національного" урядування Великої Британії й попереднього досвіду Конфедерації [11, с. 281]. Водночас ідеї з праці Платона "Республіка" суттєво вплинули на оформлення поняття конституціоналізму, в якому його наступник Аристотель вбачав емпіричний опис інституційної форми держави. Надалі ці погляди розвинув Цицерон, базуючись на універсальних принципах [і0, р. 764].

Текстовий аналіз античних запозичень у Конституції США. Як відомо, Конституція США була прийнята 17 вересня 1787 р. та офіційно ратифікована 4 березня 1789 р. Вона складалась із преамбули та VII статей з розділами, в яких було послідовно визначено сутність та прерогативи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, а також визначені принципи міжнародних відносин, внутрішньої регуляції між штатами, торгівлі, громадянства [9]. Перша стаття стосується Конгресу як вищого законодавчого органу влади, який "має складатися із Сенату і Палати представників" (Розділ 1). Члени Палати представників обиралися "кожні два роки" (Розділ 2) [1].

Д. Адамс у праці "Есе про людське прагнення до влади" (1763 р.) наголосив, що ідеалом слід вважати змішані форми влади на основі афінської демократії й Римської республіки, а задля уникнення анархії, в яку може впасти демократія, необхідно відмежувати націю від прямого впливу на національне урядування. Він вважав, що у тому випадку, якщо народ відчуватиме своє незаперечне домінування, це може призвести до його відмови від принципів свободи й власності. Т. Джефферсон поділяв думки останнього, підкреслюючи, що "вибір народу не завжди визначається його мудрістю" [5, с. 25]. Як наслідок, вплив під час виборів високопосадовців мають передовсім вибірники, а не виборці, які можуть прямим чином голосувати лише за Палату представників.

У Конституції США визначається, що Сенат "має складатися з двох сенаторів від кожного штату", а також пояснюються принципи їх переобрання та набуття права імпічменту (розділ 3) [1]. При обговоренні ідей щодо Конгресу "батьки-засновники" відкинули як нерелевант- ну ідею репрезентації "соціальних груп", що могло перетворити Сенат на владний орган аристократії. Основна проблема полягала у можливості формування національного уряду з чітко визначеними функціями і, водночас, із виразним народним суверенітетом [4, с. 425]. Укладачам Конституції імпонувала ідея античного римського сенату як образ захисника свободи й стабільності. Саме тому для протиставлення "народній стихії" Сенат має обиратися непрямим чином.

Цицерон був одним із тих філософів, який наштовхнув "батьків-засновників" на думку про двопалатний поділ, хоча він виділяв конгрес (comitia) народу і сенат провідних діячів, чиї спільні рішення мають затверджувати закони [8, с. 250]. Дж. Вашингтон вважав, що Сенат США врівноважує "запал" Палати представників, адже він має репрезентувати не думку народу, а штати та їхні інтереси у федеральному уряді [5, с. 31]. Як для Сенату, так і для Палати представників був встановлений віковий ценз: до числа сенаторів могли обиратись особи, що досягли 30 років, до числа конгресменів - з 25 років, балотуватись на посаду президента - з 35 років. Такий ценз було запроваджено з метою просування досвідчених лідерів із вагомим політичним "минулим" та задля уникнення спадковості, що стало також причиною запровадження положення про обмеження терміну повноважень [4, с. 430].

Стаття ІІ надавала вищу виконавчу владу Президентові. У ній представлені докладний опис процедури обрання вибірників, визначення терміну повноважень (чотири роки) та окреслення випадків усунення від влади (імпічмент). Існувало багато пересторог щодо президентської посади; "батьки-засновники" найбільше не хотіли уподібнювати її до Цезаря, а прагнули до схожості з римським магістратом [5, с. 35]. Прагнучи дистанціюватись від британського конституціоналізму, протягом сесій Філадельфійської конвенції делегати навіть визначали посаду президента як "головного або першого магістра". А. Гамільтон вважав цю посаду втіленням спартанських і римських чеснот кращих політиків того часу [4, с. 429, 432].

Повноваження Верховного суду були визначені статтею ІІІ, в якій лаконічно описані межі його юрисдикції: конституційні справи, закони США, міждержавні договори, визначення статусу і повноважень послів, консулів, уповноважених від штатів (розділ 2) [1]. Про певну невизначеність окреслення судової системи також свідчить дозвіл Конгресу на заснування нових судів для законодавчого творення решти федеральної судової системи [5, с. 35].

Стаття IV розділу 4 забезпечує "республіканську форму правління" та "оборону кожного штату". Разом із тим, розділ 2 гарантує рівність громадян різних штатів, але поняття громадянства і його набуття не тлумачиться. Враховуючи погляди Цицерона, держава - власність людей, які допомагають об'єднати суспільство законами на захист власності. Видатний філософ акцентував на важливості приватної власності, яке забезпечувалося природними законами (так само як і права та свободи громадян) через справедливі суди [5, с. 10].

Висновок

Аналіз засвідчує, що приклад античності відіграв важливу роль у ранній історії США і, зокрема, був вагомим чинником, що вплинув на зміст державотворчих документів. Підписана в 1787 р., Конституція США була прийнята високоосвіченими делегатами, погляди яких були сформовані під впливом античних мислителів - Цицерона, Аристотеля, Платона, Полібія і Тацита. "Батьки-засновники" США широко посилалися на позитивні античні приклади федералізму і республіканського ладу та пам'ятали про негативний досвід тиранії для обґрунтування своїх поглядів на Конституцію. Таким чином, текст Конституції США чітко свідчить про вагомий вплив цих античних мислителів та сформульованих ними загальних ідей на Основний документ США.

Список використаних джерел

1. Конституція Сполучених Штатів Америки [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://bit.ly/2AdcmxJ.

2. Adams, J. Defence of the Constitutions of the United States / J. Adams. London: Da Capo Press a Division of Plenum Publishing Corporation, 1788. 383 p.

3. Ames, R.A. The Influence of Rome on the American Constitution / R.A. Ames, H.C. Montgomery // The Classical Journal. 1934. Vol. 30, No. 1. Рp. 19-27.

4. Bederman, D.J. The Classical Constitution: Roman Republican Origins of the Habeas Suspension Clause / D.J. Bederman // Emory Public Law Research Paper. 2008. No. 08-30. Рp. 405-456.

5. Brice, S. A Classy Constitution: Classical Influences on the United States Constitution from Ancient Greek and Roman History and Political Thought [Online] / S. Brice // Senior Honors Projects. 2015. 85. Pp. 140. Retrieved from http://collected.jcu.edu/honorspapers/85.

6. Maxeiner, J.R. Failures of American Methods of Lawmaking in Historical and Comparative Perspectives / J.R. Maxeiner. Cambridge: Cambridge University Press, 2018. 358 р.

7. Nicgorski, W. Cicero and the Natural Law [Online] / W. Nicgorski // Natural Law, Natural Rights, and American Constitutionalism. 2011. Retrieved from http://www.nlnrac.org/classical/cicero.

8. Sellers, M. The Influence of Marcus Tullius Cicero on Modern Legal and Political Ideas / M. Sellers // Ciceroniana, the Atti of Colloquium Tullianum Anni. 2009. MMVIII. Pp. 245-280.

9. The Basis of the American Republic [Online] // American History from Revolution to Reconstruction and Beyond. Retrieved from http://www.let.rug.nl/usa/outlines/government-1991/the-constitution-an- enduring-document/the-basis-of-the-american-republic.php.

10. Tushnet, M. The Oxford Handbook of the U.S. Constitution / M. Tushnet, M.A. Graber, S. Levinson. Oxford: Oxford University Press, 2015. 992 р.

11. Vile, J.R. The Constitutional Convention of 1787: A Comprehensive Encyclopedia of America's Founding. Vol. 1 / J.R. Vile. Santa Barbara, CA: ABC-CLIO, 2005. 1009 р.

Размещено на Allbest.ru