Проблема правового забезпечення в контексті протидії "активним заходам"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема правового забезпечення в контексті протидії "активним заходам"

Калетнік В.В.

Анотації

У статті досліджено різні погляди на поняття "активні заходи" в контексті актуалізації норм внутрішнього, національного законодавства України (в розвідувальній, контррозвідувальній та оборонній сферах) до вимог сьогодення. контррозвідувальний влада законодавство

Проаналізовано погляди американських науковців та експертів на проблему "активних заходів" під час протистояння СРСР із США періоду холодної війни.

Розглянуто підходи до визначення типових методів реалізації "активних заходів" запропоновані американськими практиками.

Проаналізовано діяльність органів влади та спецслужб США щодо протидії "активним заходам" та мінімізації негативних наслідків їх впливу у періоду холодної війни та в сучасних умовах з точки зору правового регулювання.

Здійснено пошук спільного між "активними заходами" СРСР в період холодної війни та "активними заходами", які здійснювалися РФ проти нашої держави, наслідком яких стала гібридна війна.

На підставі проведеного аналізу наведено пропозиції щодо можливого вирішення окреслених правових прогалин в національному законодавстві України (в розвідувальній, контррозвідувальній та оборонній сферах).

Обґрунтовано необхідність внесення змін в доктринальні положення щодо формування та реалізації воєнної політики, зокрема ввести поняття "активні заходи" у Воєнну доктрину України, як основу для розробки конкретних програм за складовими державної політики національної безпеки та у Закон України "Про контррозвідувальну діяльність".

Ключові слова: гібридна війна, активні заходи, національна безпека та оборона України, контррозвідувальна діяльність.

The article is dedicated to modern approaches to a term "active measures" in the context of updating of domestic, national legislation of Ukraine (in the intelligence, counterintelligence and defense spheres) according to the requirements of the present.

The views of American scientists and experts on the problem of "active measures" during the USSR confrontation with the US during the Cold War have been analyzed.

Approaches to defining typical methods of implementing "active measures" proposed by American practices.

The study provided an analysis of the activity of the US authorities and special services on counteracting "active measures" and minimizing the negative effects of their influence during the Cold War and in the current conditions in view of legal regulation.

The research has provided a comparison of the "active measures" of the USSR and "active measures" used by the Russian Federation against our country, which led to a hybrid war.

Based on the analysis, possible solutions were offered to the abovementioned legislative gaps in the national legislation of Ukraine (in the intelligence, counterintelligence and defense spheres).

The findings has proven the necessity to amend the doctrinal provisions in the part of the decision-making and implementation of military policy, for instance, to introduce the concept of "active measures" into the Military Doctrine of Ukraine as the basis for the development of specific programs commensurate with the components of national security policy, as well as into the Law of Ukraine "On counterintelligence activities".

Keywords: hybrid war, active measures, national security and defense of Ukraine, counterintelligence activities.

Постановка проблеми. Понад п'ять років Україна протистоїть російській агресії. За цей час проти нашої держави було застосовано широкий асортимент впливу (крім хіба що прямого повномасштабного вторгнення), які мали змінити українську політику та / або взяти під контроль Українську державу. Для цього ворог вдався чи намагався вдатися як до невійськових (політичних, гуманітарних, економічних, кібер- та інформаційно-психологічних), так і військових заходів. Таке поєднання різнорідних заходів набуло особливого характеру і найчастіше позначається сьогодні поняттям "гібридна війна".

Українські та закордонні експерти зробили вже чимало для узагальнення цього нового досвіду протистоянь, а також наповнення операційним змістом поняття "гібридна війна". Водночас до моменту вироблення певного парадигмального підходу концепція гібридної війни залишається дискусійною та піддається критиці з боку окремих дослідників.

Цікавим залишається і той факт, що до настання гібридної війни суб'єкт впливу вже вживає заходів, які мають на меті досягти стратегічного задуму без застосування військової сили. Усе це змушує дослідників акцентувати увагу на вивченні концепції "активних заходів". Надто, якщо зважати на те, що саме ці методи застосовуються в межах гібридної війни, яку веде РФ проти України.

Аналіз актуальних досліджень. Важливі публікації з цієї теми були зроблені такими науковцями, як: Баровська А.В., Дубов Д.В., Горбулін В. П., Ісакова Т О., Коваль І. О. відомими експертами світового рівня, в тому числі С. Віттл, Д. Кукс, Л. Сулк, Ч. Ліченштейн, К. Хохол, Дж. Пілон, У Кейсі, Ф. Хілл, У Кортні, М. Лібіцкі та інші.

Попередній аналіз проблеми визначення поняття "гібридна війна" в контексті актуалізації норм внутрішнього, національного законодавства України (в оборонній сфері) до вимог сьогодення з наданням пропозицій щодо її вирішення засвідчив обумовленість концептів "активні заходи" та "гібридна війна" [9].

Дослідження даного питання з точки зору розуміння "формули" гібридної війни через розкриття сутності "активних заходів", екстраполюючи їх методи та інструменти на сучасні реалії, звичайно, порушує питання про можливі механізми реагування на них і в правовій сфері.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на власний український досвід протидії російській агресії, важливо зрозуміти, як свого часу схожим викликам протистояли інші держави, їхні уряди та інституції, до яких дій вони вдавалися, щоб мінімізувати негативні наслідки "активних заходів" і що робили для того, щоб не допустити відкритого воєнного конфлікту.

Метою статті є аналіз сучасних поглядів на концепцію "активних заходів" в контексті актуалізації норм внутрішнього, національного законодавства України до вимог та викликів сьогодення.

Виклад основного матеріалу. Можливість тих чи інших держав застосувати окремі методи та інструменти проти своїх супротивників не свідчить про те, що вони здатні реалізовувати гібридні війни. Вочевидь, лише держава з певним військовим та економічним потенціалом (а також особливою політичною системою, яка дозволяє консолідувати зусилля в межах єдиної ієрархії прийняття рішень) спроможна вести війну гібридного типу. До того ж економічний тиск або фінансова підтримка структур впливу потребують не лише певного рівня економічного розвитку держави (її фінансової спроможності), а й інтегрованості держави у світову економіку. В іншому разі такі зусилля будуть малоефективними [9].

Крім того, існує відмінність у ситуативному (ad hoc) застосуванні методів та використанні сукупності методів з метою досягнення політичного стратегічного задуму. Тобто, мова йде про наявність чіткого військово-політичного рішення, ухваленого державою - суб'єктом впливу. Де-факто момент прийняття такого рішення, якщо про нього стає відомо, можна трактувати як своєрідний "акт оголошення війни".

Ухвалення такого рішення державою - суб'єктом впливу запускає своєрідний механізм атаки на іншу державу, одним зі способів реалізації якого стає гібридна війна, якій, зазвичай, передує комплекс підготовчих заходів. Підпорядкованість єдиному задуму сукупності застосовуваних методів тиску на інші держави є ознакою розгортання "активних заходів" (англ. active measures) - практики, що постала з діяльності радянських спецслужб. Дезінформація, агенти впливу, квазігромадські організації, інформаційний тиск стали системними реаліями того часу.

З 2000 року влада в Росії, фактично, опинилася в руках тих, хто безпосередньо вів "приховану війну" проти демократичного Заходу протягом усіх років холодної війни. Мова йде про вдале запровадження цілісної систематичної практики використання "активних заходів". Зі слів Жака Бо, колишнього генерала швейцарської розвідки, автора "Енциклопедії розвідувальних і секретних служб", КДБ не зник, а просто розпорошився на різні служби [10].

До 2014 року "активні заходи" Росії були засобами постійного впливу на Україну, їх ігнорування завершилося для нас конфліктом на сході України та анексією АР Крим. Наразі РФ продовжує здійснювати масштабні атаки на інші країни світу.

Американські дослідники та практики бачать безсумнівний зв'язок між гібридною війною сучасної РФ та використанням "активних заходів" за часів СРСР Стратегічна мета "нових "активних заходів" залишилася тією самою, а їх використання стало невідокремленою частиною гібридної стратегії Росії [16].

Датою зародження концепції "активних заходів", на думку американської дослідниці С. Віттл [22] є дата затвердження статуту Третього інтернаціоналу (Комінтерну) - 1919 рік. Саме в цьому документі закріплено ідею "боротьби всіма засобами, навіть із зброєю в руках, за падіння міжнародної буржуазії та створення Міжнародної Радянської республіки як перехідного етапу до повного знищення держави". Інші дослідники вважають, що концепція "активних заходів" зародилася у 1920-х років, з часу створення Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією і саботажем при Раді Народних Комісарів РРФСР [8].

Предметом пильної уваги наукової та експертної спільноти США тематика "активних заходів" стає лише у 1984-1985 роках.

У листопаді 1984 року Фонд "Спадщина" (Heritage Foundation) організував круглий стіл, присвячений проблемі "активних заходів", зокрема діяльності радянських організацій прикриття (front organizations). До участі був запрошений заступник голови Національної розвідувальної ради (NationalIntelligence Council) пан Х. Майер [16].

У 1985 році Гуверівський інститут (Hoover Institution on War, Revolution and Peace) провів конференцію щодо "активних заходів" СРСР у Західній Європі [15]. Ця конференція стала частиною проекту викриття "діяльності" СРСР та його "довірених осіб" (проксі) щодо дестабілізації ситуації в різних регіонах Заходу.

У той же час починають з'являтися окремі дослідження з осмислення концепту "активних заходів" поза термінологічною рамкою, яка була запозичена зі словника радянських розвідувальних органів. Д. Кукс, який перший звернув увагу на цей факт [17], пропонує розглядати практики Радянського Союзу з реалізації "активних заходів" за допомогою понять "білої", `сірої' та "чорної' діяльності в інтересах зовнішньої політики. До "білої" він відносить усі "класичні" форми дипломатичної роботи: власне дипломатія, торгівля, різні форми допомоги та інформаційні зусилля. "Сіра" діяльність - це використання комуністичних організацій, комуністичних партій, приховане (нелегальне) радіомовлення (clandestine radio broadcasting) або використання відомих медіа для поширення дезінформації. Такі заходи офіційно не пов'язані із Радянським Союзом, але всі добре знають, що за ними стоїть саме він. І нарешті, "чорна" діяльність - використання агентів впливу, поширення чуток, введення в оману політиків і журналістів, розповсюдження підроблених документів. За Д. Куксом, "активні заходи" охоплюють саме "сірі" та "чорні" дії, межа між якими часто є розмитою, оскільки в реальному світі явища не завжди легко чітко розрізнити. Цитуючи екс-заступника Держсекретаря Л. Іглбургера, дослідник зауважує, що "в англійській мові складно знайти відповідник поняттю "активні заходи". Напевно, найбільш близьким будуть психологічні військові операції (psychological warfare operation)" [17]. Про такі саме проблеми перекладу свідчать й інші експерти, що іноді зводить "активні заходи" до одного з методів їх реалізації, найчастіше - до дезінформації.

Публікується також ціла низка масштабних досліджень, серед яких на особливу увагу заслуговують роботи Л. Сулка - екс-співробітника ЦРУ з понад 20-річним стажем служби. У 1985 році опубліковане його дослідження "Активні заходи, "тиха війна" та дві соціалістичні революції" [11].

Л. Сулк істотно розширює перелік дій, що, на його думку, можна охопити поняттям "активні заходи": використання/створення партій, незаконних військових формувань (бойовиків) та структур (організацій) прикриття; використання міжнародних груп і неурядових структур; використання агентів впливу; здійснення терористичних актів; вбивства ("мокрі" справи); введення в оману; підроблення документів; дезінформація; культурне протиборство; використання можливостей іномовлення; використання спортивних подій.

У 1986 році виходить ще одне дослідження Л. Сулка - "КДБ та ООН" [19], присвячене масштабам проникнення та характеру використання радянськими спецслужбами Організації Об'єднаних Націй. Автор стверджує, що приблизно чверть всіх радянських співробітників ООН були офіцерами розвідки.

Також, у своїх роботах Л. Сулк зазначає, що основні завдання, виконувані радянськими співробітниками в ООН, цілком вкладаються в концепцію "активних заходів" і спрямовані на два основні завдання: справляння впливу та здійснення розвідувальної діяльності.

В сучасних умовах, на рівні ООН, Росія повернулася до перевіреної тактики використання голосів окремих країн Азії, Африки та Латинської Америки в обмін на економічні й військові преференції. Для демонстрації виходу з міжнародної ізоляції використовуються майданчики БРІКС і ШОС [7].

У 1988 році опубліковане ґрунтовне дослідження "Радянські комунікації: активні заходи та інформаційний менеджмент" [14], в якому докладно аналізується як загальний контекст здійснення "активних заходів", так і механізми їх реалізації. Автор дослідження, К. Хохол, крім ретельного огляду ключових технік, робить і важливі констатації щодо застосування окремих методів здійснення "активних заходів", наприклад підроблення документів. Зокрема, він вказує на очевидну циклічність та наполегливість КДБ (або тих структур, які відповідали за такі заходи): якщо перші спроби розміщення підробленого документа або потрібного тексту в пресі були невдалими, ця дія повторювалась доти, доки мети не досягалося. На його думку, основою радянських "активних заходів" був певний обмежений набір спеціальних методів (він називає їх "класичними"): дезінформація, маніпулювання та контроль іноземних ЗМІ, підроблення документів, використання агентів впливу, використання міжнародних організацій прикриття, використання комуністичних партій за кордоном, створення та використання товариств дружби та культури, приховане (нелегальне) радіомовлення.

Отже, як ми можемо бачити у практичній діяльності з протидії "активним заходам" СРСР під час холодної війни органи влади США часто стикалися з проблемою, на яку сьогодні наразилися фахівці з гібридної війни: як найбільш точно визначити, чим є "активні заходи" і чим вони не є?

Для відповіді на це питання важливими є визначення поняття "активні заходи", запропоновані американськими практиками.

Загалом спроби визначити поняття "активні заходи" робилися за двома основними напрямами:

1) через сукупність задіяних методів та інструментів;

2) через характеристику цілей діяльності.

Узагальнення найбільш типових методів реалізації "активних заходів", з якими зіткнувся Західний світ у 80-х роках ХХ ст., дозволяє говорити про такий їх перелік: використання агентів впливу (в усіх сферах); підготовка та поширення дезінформації; використання політичних партій (найчастіше лівого спрямування); створення / участь / підтримка діяльності міжнародних рухів, організацій, маніпулювання ними; створення організацій прикриття; маніпулювання медіа (створення та використання власних); поширення інформаційних вкидань через медіа країн "третього світу"; застосування прихованого (нелегального) мовлення; шантаж; операції політичного впливу; надсилання до країни військових радників; навчання та підтримка бойовиків та терористичних угруповань; економічна допомога; поширення чуток; введення в оману політиків і журналістів; розповсюдження підроблених документів; політичні вбивства; культурне протиборство; використання можливостей іномовлення; використання спортивних подій; підтримка та організація "мирних" демонстрації; активне використання ООН та інших міжнародних структур; використання релігійних організацій [8].

Хоча в окремих випадках згадуються і постачання зброї, військові операції, розміщення військових сил поза межами держави, але ці методи дослідники 80-х років визначали найрідше. Варіативність методів обумовлюється не стільки різними поглядами авторів на сутність "активних заходів", скільки об'єктивною складністю навіть теоретичного підрахунку всіх видів дій, які можуть бути застосовані заради досягнення цілі, передбаченої "активним заходом".

Визначення через цілі дозволяє виділити два основні підходи:

- через широке визначення цілей (наприклад, коли "активні заходи" трактують як "здійснення впливу на політику інших держав з використанням заходів, що відрізняються від шпигунства чи контррозвідки");

- через уточнення та конкретизацію цілей (зокрема, "ізолювання об'єкта атаки від іноземних партнерів, вплив на громадську думку").

Цікавим є і той факт, що самі органи КДБ у 1972 році дещо інакше визначали мету й суть "активних заходів": "дії контррозвідки, які дозволяють їй проникнути в задум противника, попередити його небажані дії, ввести противника в оману, перехопити в нього ініціативу, зірвати підривні акції". Незважаючи на те, що заходи описані тут як частина саме контррозвідувальних дій, це визначення чітко ідентифікує їх як "наступальні" й такі, які "надають можливість викрити та попередити ворожу діяльність на ранньому етапі виникнення, примусити противника виявити себе, нав'язати йому свою волю, змусити його діяти у не вигідних для нього умовах та в потрібному для контррозвідки напрямі". Методи, які пропонуються для використання в такій "контррозвідувальній" діяльності, цілком вкладаються у розуміння "активних заходів" службами Західних держав: "створення агентурних мереж у середовищі противника, ведення оперативних ігор із противником з дезінформації, компрометування та деморалізації".

Тематика "активних заходів" і всі пов'язані з нею поняття через 35 років знов стали частиною американського політичного лексикону. Так посиленої уваги тематика "активних заходів" набуває з 2016 року. У травні 2016 року сенатори, які входять до Комітету з розвідки Сенату США, поміж іншого, закликали Президента США "створити міжвідомчий комітет для протидії "активним заходам" Росії" [8].

Пізніше, 30 листопада 2016 року, Палата представників ухвалила законодавчий акт "Intelligence Authorization Actfor Fiscal Year 2017", в якому "активні заходи" було чітко визначено як "дії з впливу на людей чи уряди, які реалізуються за взаємодії або на вимогу політичних лідерів чи секретних служб Російської Федерації, роль якої залишається прихованою або невизнаною публічно, і включають: заснування або фінансування груп прикриття (front group), приховане (нелегальне) мовлення, маніпулювання медіа, дезінформацію та підроблення документів, фінансування агентів впливу, провокації та наступальну (offensive) контррозвідку, вбивства за політичними мотивами, терористичні акти" [8].

Про використання "активних заходів" під час президентських виборів у США ще у вересні 2016 року свідчив американський сенатор Т. Карпер [20]. Загалом американські політики (передусім з-поміж членів Демократичної партії) досить активно використовували поняття "активні заходи" та звинувачували РФ у їх вжитті під час передвиборчої кампанії 2016 року. З 2017 року використання даного поняття стало нормою політичного лексикону США.

Те, що Росія знову звернулася до "активних заходів", розуміють і в НАТО. Ексзаступник генерального секретаря О. Вершбоу, окреслюючи цілі НАТО "в добу Трампа", вказує, що "союзники мають допомогти підвищити роль НАТО у відповіді на зусилля... щодо захисту проти надзвичайно складних операцій впливу, дезінформації та "активних заходів", які здійснюються Росією" [21].

Дослідник Леон Арон з Американського інституту підприємництва (одного з ключових аналітичних центрів "неоконсерваторів") зазначає: "Фейкові новини - це давня та добре описана стратегія. Як і хакінг, вона спрямована на розмивання легітимності демократичних інститутів та процедур. За часів Радянського Союзу дезінформація була одним із найпоширеніших "активних заходів" КДБ проти Заходу. ... Володимир Путін, який є випускником Червонопрапорного інституту [КДБ СРСР], безсумнівно, вивчав ці техніки. Він просто адаптував їх до нових умов" [12].

У контексті "активних заходів" РФ сьогодні розглядається й сирійська проблема: Росія активно допомагає режиму Б. Асада і звинувачує Захід у вжитті проти нього "активних заходів" [18].

Щоправда, дієвих порад щодо протидії новій атаці на Західний світ експерти не дають або їхні рекомендації є досить загальними. Наприклад, У Кортні та М. Лібіцкі, посилаючись на досвід США 80-х років (кампанія з публічного викриття "активних заходів", розгорнута з ініціативи адміністрації Р Рейгана), пропонують і зараз діяти аналогічним чином: "Висвітлення залишається найліпшим запобіжником.. . Для іноземних інвесторів і міжнародних структур провокативні "активні заходи" Москви мають стати передумовою усвідомлення серйозних ризиків ведення бізнесу в Росії" [8]. Однак ефективність такої публічності залишається дискусійним питанням. Кількість великих бізнес- структур (зокрема на Заході), які шукають шляхів обходу запроваджених санкцій, засвідчує, що надія на "світло правди" є певним перебільшенням.

Відповідна концепція якнайточніше, принаймні з погляду американських політиків і науковців, характеризує не лише взаємовідносини США та РФ, а й відносини на більш глобальному рівні.

Але попри значну практичну діяльність США щодо протидії радянським "активним заходам", саме поняття "активні заходи" досі має не зовсім чіткі обриси. Водночас можна скористатися визначенням запропонованим групою науковців Національного інституту стратегічних досліджень в якому враховані сучасні, зокрема українські, реалії та загальна оцінка потенціалу сучасних "активних заходів" РФ. "Активні заходи" - це діяльність, спрямована на досягнення зовнішньо та внутрішньополітичних цілей держави - суб'єкта впливу, що реалізується з метою негативно вплинути на громадську думку в державі - об'єкті впливу, змінити діяльність та політику її уряду й підірвати довіру до її політичних лідерів та інститутів, а також дезорієнтувати світову громадську думку в оцінках діяльності держави - об'єкта впливу [8]. Негативний вплив означає передусім налаштування населення проти чинної влади, її інститутів і тих зусиль, яких вони докладають у сфері економіки, дипломатії та військової справи.

Порівнюючи "активні заходи" СРСР та "активні заходи", що їх використовує сучасна Росія, експерти зауважують, що масштаби сучасних російських інформаційних кампаній є набагато більшими, а цілі - масштабнішими, що забезпечується можливостями інтернету, кабельного телебачення та, особливо, соціальних медіа (Twitter, Telegram, Facebook, YouTube...); використання економічних важелів впливу на іноземні уряди є значно ширшим. Крім того, сучасна Росія не обмежена певною ідеологією, а отже, може бути більш витонченою у виборі методів та цілей [23].

Отже, зважаючи на нинішній контекст та резюмуючи визначення та узагальнення американських теоретиків і практиків, ми пропонуємо таку структуру "активних заходів":

а) легальна діяльність: військових аташе, традиційні дипломатичні дії, використання економічних відносин, культурні заходи;

b) діяльність у кіберпросторі: шпигунство, диверсії, атаки;

c) використання агентів впливу: медіа, науковці, політичні діячі, релігійні організації, економічні суб'єкти, політичні партії;

d) дезінформація: розміщення матеріалів у пресі, підробки, приховане мовлення, використання соцмереж (Twitter, Telegram, Facebook, YouTube. ..);

e) створення організацій прикриття, "братські" організації, спільноти дружби, фонди, громадські рухи, культурні товариства та центри;

f) діяльність ad hoc: шантаж, омана, залякування, вбивства;

g) вплив енергетичними важелями (Північний потік-2, Турецький потік).

У своєму протиборстві з РФ Україна зіткнулася з переважною більшістю зазначених методів. Водночас для нас ситуація розгорнулася в принципово новому напрямі. Акцент на застосуванні кібер- та інформаційно-психологічних методів, активне використання трендів та умов розвитку сучасного світу (поширення військових технологій, глобалізація, інформаційна революція) доповнилися військовою агресією. З одного боку, вона стала наслідком "активних заходів", безперешкодно здійснюваних проти нашої держави протягом багатьох років, а з іншого - "активні заходи" реалізуються проти України і зараз, під час військової агресії.

Саме наявність військового чинника "перетворює" реалізацію "активних заходів" на гібридну війну. Початок гібридної війни підтверджує факт неспроможності суб'єкта впливу досягти своїх цілей невійськовими методами [9].

На нашу думку, "активні заходи" доцільно розглядати через їхню мету, коротко зазначаючи ключові методи та інструменти, не обмежуючи їх вичерпним переліком та закріпити у нормах внутрішнього, національного законодавства України. Розуміння позначуваної діяльності як деструктивної й забезпечить можливість більш гнучкого реагування на окремі методів реалізації "активних заходів".

Аналіз внутрішнього, національного законодавства в розвідувальній, контррозвідувальній та оборонній сферах дозволяє стверджувати про відсутність визначення поняття "активних заходів" та окремих їх методів.

Не зважаючи на те, що нова редакція Воєнної доктрини України прийнята Радою національної безпеки і оборони України 02 вересня 2015 року, і введена в дію Указом Президента України 24 вересня 2015 року № 555/2015, поняття "активні заходи" не визначено [5]. Хоча в п. 7 другого розділу "Безпекове середовище (глобальні, регіональні та національні аспекти) у контексті воєнної безпеки" доктрина встановлює актуальні воєнні загрози для України, серед яких присутні і деякі із зазначених нами вище "активних заходів".

Є цікавим і той факт, що про деякі "активні заходи" є згадка в п. 3.1 третього розділу "Актуальні загрози національній безпеці України" та в четвертому розділі "Основні напрями державної політики національної безпеки України" Стратегії національної безпеки України, яку була введена в дію 26 травня 2015 року Указом Президента України [6]. Зазначені прогалини необхідно врахувати в новій, сучасній Стратегії національної безпеки України, поява якої була анонсована на установчому засіданні робочої групи з підготовки проекту Стратегії національної безпеки в Апараті РНБО України, ще до 20 листопада 2019 року. [2]. Так, 18 січня 2020 року проект Стратегії національної безпеки України "Безпека людини - безпека країни" була розглянута на засіданні Ради національної безпеки і оборони. Як повідомив директор Національного інституту стратегічних досліджень проект даної Стратегії був опрацьований відповідною робочою групою та презентований, зокрема, у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі у грудні 2019 року, де отримав схвальну оцінку.

14 березня 2016 року Указом Президента України введено у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 березня 2016 року "Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України". В концепції, зокрема, визначено систему поглядів на розвиток безпекових та оборонних спроможностей України у середньостроко- вій перспективі та актуальні загрози безпеці. В п. 1 другого розділу "Засади розвитку сектору безпеки і оборони" до основних загроз також визначені і "активні заходи" такі як: цілеспрямований інформаційний (інформаційно-психологічний) вплив на формування негативного міжнародного іміджу України..., реалізація іноземними державами, міжнародними злочинними угрупованнями кіберзагроз щодо автоматизованих систем державного та військового управління, об'єктів критичної інформаційної інфраструктури. [4]. В цьому ж розділі також визначено, що основною формою гібридної війни проти України є комбінація різноманітних і динамічних дій регулярних сил Російської Федерації, що взаємодіють зі злочинними озброєними угрупованнями та кримінальними елементами, діяльність яких координується і здійснюється за єдиним замислом і планом із активним застосуванням засобів пропаганди, саботажу, навмисного завдання шкоди, диверсій і терору, що в свою чергу входять до переліку "активних заходів".

Оскільки, однією із основних складових "активних заходів" на сучасному етапі є діяльність у кіберпросторі, в п. 2 "Загрози кібербезпеці" Доктрини інформаційної безпеки України (введена в дію Указом Президента України від 25 лютого 2017 року), метою якої є уточнення засад формування та реалізації державної інформаційної політики, насамперед щодо протидії руйнівному інформаційному впливу РФ в умовах розв'язаної нею гібридної війни, розкриваються деякі методи реалізації "активних заходів" [3].

З метою усунення зазначених прогалин в національному законодавстві, особливо в актах законодавства України, що стосуються оборонної сфери, потрібно здійснити перегляд та уточнення доктринальних положень щодо формування та реалізації воєнної політики України та ввести поняття "активні заходи" у Воєнну доктрину України, як основу для розробки конкретних програм за складовими державної політики національної безпеки.

Також, необхідно передбачати посилення законодавства в контррозвідувальній сфері, для чого доцільно в статті 7 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" від 26 грудня 2002 року № 374-ГУ до посягань на державну безпеку України доповнити "активними заходами" із зазначенням ключових методів не обмежуючи їх вичерпним переліком [1].

Боротьба з окремими виявами реалізації "активних заходів" не матиме перспективи через істотну варіативність відповідної діяльності іноземних держав. Але де-факто основу "активних заходів" складає обмежений набір методів / інструментів, який має залишатися у фокусі постійної уваги сектору безпеки і оборони України.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Подальша концептуалізація поняття "гібридна війна" з використанням поняття "активні заходи" дозволить істотно оптимізувати (систематизувати) механізми протидії агресору.

Також, у подальшому доцільно зробити інвентаризацію та опис усіх використовуваних РФ методів впливу, а також розробити базові сценарії протидії ним. Зважаючи на те, що гібридність війни виявляється в поєднанні різних елементів, важливо показати варіанти такого поєднання, що спростить ідентифікацію відповідних ланцюгів у майбутньому.

Список використаних джерел

1. Про контррозвідувальну діяльність: Закон України від 26 грудня 2002 року № 374-ІУ // Відомості Верховна Рада України. - 2003. - № 12. Ст. 89.

2. Про національну безпеку України: від 21 червня 2018 року № 2469-УШ // Відомості Верховна Рада України. - 2018. - № 31. Ст. 241.

3. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року "Про Доктрину інформаційної безпеки України" : указ Президента України від

25 лютого 2017 р. № 47/2017 // Офіційний вісник Президента України. - 2017. - № 5. Ст. 102.

4. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 березня 2016 року "Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України" : указ Президента України від 14 березня 2016 р. № 92/2016 // Офіційний вісник Президента України. - 2016. - № 10. Ст. 195.

5. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 вересня 2015 року "Про нову редакцію Воєнної доктрини України" : указ Президента України від 24 вересня 2015 р. № 555/2015 // Офіційний вісник Президента України. - 2015. - № 22. Ст. 1291.

6. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року "Про Стратегію національної безпеки України" : указ Президента України від

26 травня 2015 р. № 287/2015 доктрини України" : указ Президента України від 24 вересня 2015 р. № 555/2015 // Офіційний вісник Президента України. - 2015. - № 13. Ст. 874.

7. Горбулін В. Гібридна війна: все тільки починається... // Дзеркало тижня. - 2016. - 25 берез.

8. Дубов Д.В. "Активні заходи" СРСР проти США: пролог до гібридної війни: аналіт. доп. / Д.В. Дубов, А.В. Баровська, Т.О. Ісакова, І. О. Коваль, В.П. Горбулін; за заг. ред. Д.В. Дубова. - 2-ге вид. - К. : НІСД, 2017. - 52 с.

9. Калетнік В.В. Проблеми визначення поняття "гібридна війна" в концептуальних документах у сфері національної безпеки та оборони України / В.В. Калетнік // Юридичний вісник. Наукове видання. - 2018. - № 1. - С. 155-160.

10. Секретные операции КГБ во Франции - повторение истории? [Електронний ресурс]. URL: https://ghall. com.ua/2017/04/13/ sekretnyie-operatsyy-khb-vo-frantsyy- povtorenye-ystoryy/

11. АйАє measures, quiet war and two socialist revolutions [Електронний ресурс]. URL: https:// www.cia.gov/library/readingroom/docs/ CIA-RDP90- 00806R000200720008-2.pdf

12. Aron L. Russian subversion of Western democracies is old news [Електронний ресурс]. URL: https://www.aei. org/publication/russian-hacking-subversion-of-western-de- mocracies-old-news/

13. Burr Statement on DOJ Investigation on Russian Active Measures [Електронний ресурс]. URL: https://www. burr.senate.gov/press/releases/ burr-statement-on-doj-inves- tigation-on-russian-active-measures

14. Hohol K. H. Soviet Communication: Active Measures and Information Management // The University of Alberta, Canada. - 1988. - 197 p.

15. Hoover Institution conference on Soviet active measures in Western Europe [Електронний ресурс]. URL: https://www.cia.gov/ library/readingroom/docs/CIA-RD- P87R00529R000100020015-6.pdf

16. Letter to Herbert E. Meyer [Електронний ресурс]. URL: https:// www.cia.gov/library/readingroom/docs/CIA- RDP88T00528R000100100001-0.pdf

17. Soviet active measures and disinformation: overview and assessment [Електронний ресурс]. URL: https:// www.cia.gov/library/readingroom/docs/ CIA-RDP91- 00901R000600200001-2.pdf

18. Syria: Barrel Bombing as an "Active Measure" [Електронний ресурс]. URL: http://www.atlanticcouncil. org/blogs/menasource/syria-barrel-bombing-as-an-active- measure

19. The KGB and the United Nations [Електронний ресурс]. URL: https:// www.cia.gov/library/readingroom/ docs/CIA-RDP90-00806R000100470001-8.pdf

20. Twitter CEO on Covert Operations of Russian State Actors [Електронний ресурс]. URL: https://www.hsgac. senate.gov/media/minority-media/senator-carper-requests- information-from-twitter-ceo-on-covert-operations-of-rus- sian-state-actors

21. Vershbow A. A New Deal for NATO? Making the

Alliance Indispensable in the Trump Era [Електронний ресурс]. URL: http://www.atlanticcouncil.org/ blogs/natosource/a-new-deal-for-nato-making-the-allianceindis- pensible-in-the-trump-era

22. Whittle S. "Conquest from within": a comparative analysis between Soviet active measures and United States unconventional warfare doctrine // United States Military Academy, West Point, New York. - 2015. - P. 112.

23. Understanding Russian "Hybrid Warfare" And What Can Be Done About it : Testimony / Christopher S. Chiv- vis [Електронний ресурс]. URL: http://docs.house.gov/ meetings/AS/AS00/20170322/105746/HHRG-115-AS00- Wstate-ChivvisC-20170322.pdf

References

1. Pro kontrrozviduvalnu diialnist : Zakon Ukrainy vid 26 hrudnia 2002 roku № 374-IV // Vidomosti Verkhovna Rada Ukrainy. - 2003. - № 12. St. 89.

2. Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy : vid 21 cherv- nia 2018 roku № 2469-VIII // Vidomosti Verkhovna Rada Ukrainy. - 2018. - № 31. St. 241.

3. Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy vid 29 hrudnia 2016 roku "Pro Doktrynu informat- siinoi bezpeky Ukrainy" : ukaz Prezydenta Ukrainy vid 25 liutoho 2017 r. № 47/2017 // Ofitsiinyi visnyk Prezydenta Ukrainy. - 2017. - № 5. St. 102.

4. Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy vid 04 bereznia 2016 roku "Pro Kontseptsiiu roz- vytku sektoru bezpeky i oborony Ukrainy" : ukaz Prezydenta Ukrainy vid 14 bereznia 2016 r. № 92/2016 // Ofitsiinyi visnyk Prezydenta Ukrainy. - 2016. - № 10. St. 195.

5. Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy vid 02 veresnia 2015 roku "Pro novu redaktsiiu Voiennoi doktryny Ukrainy" : ukaz Prezydenta Ukrainy vid 24 veresnia 2015 r. № 555/2015 // Ofitsiinyi visnyk Prezydenta Ukrainy. - 2015. - № 22. St. 1291.

6. Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy vid 6 travnia 2015 roku "Pro Stratehiiu natsionalnoi bezpeky Ukrainy" : ukaz Prezydenta Ukrainy vid 26 travnia 2015 r. № 287/2015 doktryny Ukrainy" : ukaz Prezydenta Ukrainy vid 24 veresnia 2015 r. № 555/2015 // Ofitsiinyi visnyk Prezydenta Ukrainy. - 2015. - № 13. St. 874.

7. Horbulin V Hibrydna viina: vse tilky pochynaietsia...// Dzerkalo tyzhnia. - 2016. - 25 berez.

8. Dubov D. V "Aktyvni zakhody" SRSR proty SShA: proloh do hibrydnoi viiny: analit. dop. / D. V Dubov, A. V Barovska, T. O. Isakova, I. O. Koval, V P. Horbulin; za zah. red. D.V Dubova. - 2-he vyd. - K. : NISD, 2017. - 52 s.

9. Kaletnik V V Problemy vyznachennia poniattia "hibrydna viina" v kontseptualnykh dokumentakh u sferi natsionalnoi bezpeky ta oborony Ukrainy / V V Kaletnik // Yurydychnyi visnyk. Naukove vydannia. - 2018. - № 1. - S. 155-160.

10. Sekretniie operatsyy KHB vo Frantsyy - povtore- nye ystoryy? [Elektronnyi resurs]. URL: https://ghall.com. ua/2017/04/13/ sekretnyie-operatsyy-khb-vo-frantsyy-pov- torenye-ystoryy/

11. Active measures, quiet war and two socialist revolutions [Elektronnyi resurs]. URL: https://www.cia.gov/library/readin- groom/docs/ CIA-RDP90-00806R000200720008-2.pdf

12. Aron L. Russian subversion of Western democracies is old news [Elektronnyi resurs]. URL: https://www.aei.org/ publication/russian-hacking-subversion-of-western-democ- racies-old-news/

13. Burr Statement on DOJ Investigation on Russian Active Measures [Elektronnyi resurs]. URL: https://www.burr. senate.gov/press/releases/ burr-statement-on-doj-investiga- tion-on-russian-active-measures

14. Hohol K. H. Soviet Communication: Active Measures and Information Management // The University of Alberta, Canada. - 1988. - 197 p.

15. Hoover Institution conference on Soviet active measures in Western Europe [Elektronnyi resurs]. URL: https://www.cia.gov/ library/readingroom/docs/CIA-RD- P87R00529R000100020015-6.pdf

16. Letter to Herbert E. Meyer [Elektronnyi resurs].

URL: https:// www.cia.gov/library/readingroom/docs/CIA- RDP88T00528R000100100001-0.pdf

17. Soviet active measures and disinformation: overview and assessment [Elektronnyi resurs]. URL: https:// www.cia.gov/library/readingroom/docs/ CIA-RDP91- 00901R000600200001-2.pdf

18. Syria: Barrel Bombing as an "Active Measure" [Elektronnyi resurs]. URL: http://www.atlanticcouncil.org/blogs/ menasource/syria-barrel-bombing-as-an-active-measure

19. The KGB and the United Nations [Elektronnyi resurs]. URL: https:// www.cia.gov/library/readingroom/ docs/CIA-RDP90-00806R000100470001-8.pdf

20. Twitter CEO on Covert Operations of Russian State Actors [Elektronnyi resurs]. URL: https://www.hsgac.sen- ate.gov/media/minority-media/senator-carper-requests- information-from-twitter-ceo-on-covert-operations-of-rus- sian-state-actors

21. Vershbow A. A New Deal for NATO? Making the Alliance Indispensable in the Trump Era [Elektronnyi resurs].

URL: http://www.atlanticcouncil.org/ blogs/natosource/a- new-deal-for-nato-making-the-allianceindispensible-in-the- trump-era

22. Whittle S. "Conquest from within": a comparative analysis between Soviet active measures and United States unconventional warfare doctrine // United States Military Academy, West Point, New York. - 2015. - P. 112.

23. Understanding Russian "Hybrid Warfare" And What Can Be Done About it : Testimony / Christopher S. Chivvis [Elektronnyi resurs]. URL: http://docs.house.gov/meetings/AS/AS00/20170322/105746/HHRG-115-AS00-Wstate-ChivvisC-20170322.pdf

Размещено на Allbest.ru