До проблеми визначення напрямів взаємодії Державної міграційної служби України з правоохоронними органами у сфері протидії незаконній міграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

До проблеми визначення напрямів взаємодії державної міграційної служби україни з правоохоронними органами у сфері протидії незаконній міграції

Бурлака І.С.

Постановка проблеми. Враховуючи соціально-економічну ситуацію, міграційна прива-бливість України порівняно з іншими державами, які приймають мігрантів, сьогодні невисока. Водночас загальна міграційна криза у державах Європейського Союзу, цілеспрямовані дії дер- жав-членів Європейського Союзу щодо врегулювання міграційних потоків і вжиття заходів щодо встановлення обмежень в'їзду на свою територію, зокрема, через перекриття кордонів дає під-стави стверджувати, що найближчим часом Україна може опинитися перед необхідністю швидко і гнучко реагувати на зростання інтенсивності міграційних потоків. Існування на теренах Украї-ни нелегальної міграції та відсутність ефективної системи державного регулювання міграційних процесів становлять пряму загрозу національній безпеці країни, створюють додаткове наванта-ження на державний бюджет, сприяють зростанню криміналізації, утворенню організованих зло-чинних груп, знижують асиміляційний потенціал некорінного населення, сприяють загострен-ню соціальної, етнічної та етнонаціональної напруги, посиленню впливу тіньової економіки тощо [1]. Варто при цьому зазначити, що протидія незаконній міграції є комплексним і багато- аспектним явищем, яке здійснюється у різних напрямах, дослідженню яких і буде присвячено наукове дослідження.

Окремі проблемні питання діяльності Державної міграційної служби України у сво-їх наукових дослідженнях розглядали такі вчені: В.М. Снігур, Д.Б. Муратова, Я.І. Соловій, Ю.В. Александров, А.П. Гель, С.В. Ківалов, Л.О. Курій, О.В. Ткаченко, В.В. Новіков, Н.М. Тка- чова, РА. Мартьянова, С.В. Слінько, Є.В. Погорєлов, В.В. Шейбут та багато інших. Однак, не-зважаючи на чималу кількість наукових розробок, в юридичній літературі відсутні комплексні дослідження, присвячені проблемі взаємодії ДМС з правоохоронними органами, зокрема, це сто-сується напрямів здійснення такої спільної діяльності.

Постановка завдання. Метою статті є визначити та надати характеристику напрямам взаємодії Державної міграційної служби України з правоохоронними органами у сфері протидії незаконній міграції.

Результати дослідження. З етимологічного погляду «напрямок» - це лінія руху, шлях розвитку. Це поняття не вказує на характер діяльності, тоді як термін «функція» відображає і со-ціальний напрям, і характер діяльності будь-якого органу державної влади [2, с. 295]. А отже, під напрямом взаємодії Державної міграційної служби України з правоохоронними органами щодо протидії незаконній (нелегальній) міграції необхідно розуміти вектор, в якому мають рухатись окреслені вище органи державної влади з метою досягнення кінцевої мети, яка стоїть перед ними в цій сфері.

На нашу думку, напрями взаємодії Державної міграційної служби України з правоохорон-ними органами у сфері протидії незаконній міграції необхідно поділити на декілька ключових груп:

напрям, який включає в себе формування законодавчої та політичної бази у сфері про-тидії незаконній міграції. До цього напряму також слід віднести:

а) створення нового та вдосконалення вже чинного законодавства, наприклад, щодо легіти- мізації трудової міграції в Україні (зокрема, і вдосконалення законодавства з питань свободи пе-ресування та вільного вибору місця проживання в Україні). Взагалі, система законодавства - це сукупність джерел права, які є формою виявлення правових норм. Тому право не існує без зако-нодавства. Вони співвідносяться як форма і зміст. Саме в законодавстві (джерелах права) правові норми та їхні різні структурні утворення отримують своє реальне виявлення, зовнішнє виражен-ня [3]. Зрозуміло, що створити раз і назавжди це досконале законодавство реально неможливо. Тому вдосконалення законодавства необхідно розглядати як постійний процес, що охоплює як діяльність зі створення нових якісних законів, внесення якісних змін і доповнень у чинні законодавчі акти, так і діяльність з «усунення» або «пом'якшення» неякісних властивостей чинного законодавства [4]. А отже, створення та вдосконалення законодавства, безперечно, слід вважати одним із ключових напрямів взаємодії Державної міграційної служби України з правоохоронними органами у сфері протидії незаконній міграції, адже якісно побудоване правове поле апріорі є запорукою: по-перше, якісної співпраці ДМС з правоохоронними органами у досліджуваній сфері; по-друге, запобігання випадкам вчинення порушень міграційного законодавства як із боку громадян, так і з боку органів державної влади, які наділені владними повноваженнями в цій галузі;

б) формування та реалізація міграційної політики. У найбільш загальному розумінні мі-граційна політика є системою загальноприйнятих на рівні управління і концептуально об'єдна-них засобів, за допомогою яких, перш за все держави, а також суспільні інститути, дотримуючись певних принципів, відповідних конкретним історичним умовам країни, припускають досягнення цілей, адекватних як цьому, так і наступному етапу розвитку суспільства [5, с. 167]. У сукупності засади державної міграційної політики України зводяться до регулювання міграційних процесів фізичних осіб з урахуванням національних інтересів України, захисту національного ринку пра-ці, інтересів громадян України, які працюють за її межами, та необхідності розвитку міжнарод-ного співробітництва в цій сфері, і вдосконалення законодавчих механізмів їх регулювання. Прі-оритетними напрямами правового регулювання міграційних процесів України визначено такі: удосконалення законодавства з питань свободи пересування та вільного вибору місця проживан-ня в Україні; забезпечення функціонування загальнодержавної бази вакансій Державної служби зайнятості; запобігання надмірному дисбалансу в територіальному розміщенні населення Украї-ни [6, с. 51]. Нині державну міграційну політику складно назвати ідеальною, ознаками її низької ефективності є невелика частка легальних працівників серед іноземців, надзвичайно низький рівень охоплення заробітчан працевлаштуванням за допомогою офіційних посередників, неви- рішеність численних проблем зовнішньої трудової міграції, зокрема низький рівень соціальної захищеності українських працівників за кордоном, формування в частини населення (особливо в західних областях) стійких стереотипів, що пристойний рівень життя забезпечує лише закор-донна зайнятість [7, с. 12]. А отже, не викликає сумніву, що міграційна політика України потребує перегляду та вдосконалення, а діяльність у цьому напрямі повинна посідати першочергове місце;

в) забезпечення дотримання міграційного режиму. Метою міграційного режиму в Україні є: забезпечення закріплених правовими актами України прав мігрантів, які перебувають в умовах відповідного режиму, для встановлення їхнього правового статусу; створення відповідних умов для суб'єктів перебування в пунктах тимчасового утримання; виконання відповідних обов'язків публічних органів у межах встановленого режиму; підтримання та реалізація пріоритетних на-прямів міграційної сфери [8, с. 163-164]. Тож взаємодія Державної міграційної служби України з правоохоронними органами у сфері протидії незаконній міграції в окресленому напрямі має велике значення з погляду забезпечення прав мігрантів. Крім того, створення відповідного мігра-ційного режиму є важливим превентивним заходом від порушення міграційного законодавства;

г) розроблення та запровадження спеціальних норм кримінального і адміністративного права проти організаторів нелегальної міграції та їхніх посібників. Адміністративна відповідаль-ність - це різновид юридичної відповідальності, що являє собою сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв'язку із застосуванням уповноваженими органами (посадови-ми особами) до осіб, що вчинили адміністративний проступок, передбачених нормами адміні-стративного права особливих санкцій - адміністративних стягнень [9, с. 430-431]. У свою чергу, кримінальна відповідальність - це визначена кримінально-правовими нормами специфічна фор-ма реалізації повноважень держави у кримінально-правових відносинах щодо обвинувачуваного у злочині, що встановлює юридичний обов'язок винного вимушено зазнати державного осуду, а також передбачених КК України обмежень особистого, майнового або іншого характеру та пра-вові наслідки вчиненого ним злочину, які визначені обвинувальним вироком суду та покладають-ся на винного спеціальними органами держави [10]. Сутність взаємодії Державної міграційної служби України з правоохоронними органами у сфері протидії незаконній міграції в окресленому напрямі має велике стратегічне значення, оскільки сьогодні в Україні є не досить розроблений і неякісний механізм притягнення організаторів нелегальної міграції та їхніх посібників до адміністративної та кримінальної відповідальності. Крім того, сьогодні постала нагальна необхідність підвищення рівня відповідальності осіб, що вчинили проступки та/або злочини в цій сфері суспільних відносин;

ґ) розроблення програм поступової легалізації незаконних мігрантів. Економічні аргумен-ти на користь легалізації нелегалів в Україні зараз менш вагомі, ніж, наприклад, у країнах Європи. Та вони не виключаються, якщо співставити витрати на затримання, утримання та депортацію неле-гальних мігрантів із вигодами узаконення частини з них. Також зазначимо, що в майбутньому еконо-мічні міркування можуть стати ще вагомішими, адже в умовах демографічної кризи і в разі подальшого розвитку української економіки, потреба у робочій силі зростатиме. Легалізація певної частини неле-галів, не пов'язаних із злочинністю, і виведення їх зі сфери впливу «тіньових» економічних відносин і корумпованого чиновництва - в інтересах держави [11; 12]. Тож прийняття ліберальніших законо-давчих актів щодо легалізації певної категорії незаконних мігрантів поступово виходить на перший план і вимагає вже сьогодні наполегливої роботи над цим питанням [12, с. 255];

напрям розроблення та формування організаційних та інших інституційних механізмів протидії незаконній міграції в Україні, який, зокрема, включає таке:

а) протидія корупції в досліджуваній сфері. Загалом, корупція - це, насамперед, соці-ально-політичне явище, головною особливістю якого є використання посадовими особами за-конодавчої, виконавчої та судової влади, а також громадських об'єднань, установ і організацій господарського управління всіх форм власності свого службового становища для одержання ма-теріальних цінностей, послуг чи пільг для себе або третіх осіб [13, с. 44]. Зважаючи на вказане вище, протидія корупції має велике практичне значення. У широкому розумінні протидія коруп-ції - це будь-яка діяльність у сфері соціального управління, яка, не переслідуючи спеціальної мети, сприяє зменшенню можливостей для корумпування суспільних відносин, зокрема, шляхом забезпечення верховенства права, реалізації інших принципів права, розвитку демократичного суспільства та утвердження правової держави [14]. У вузькому розумінні протидія корупції - це система заходів політичного, правового, організаційно-управлінського, ідеологічного, соці-ально-психологічного та іншого характеру, що мають цільове спрямування на зменшення обся-гів корупції, зміну характеру корупційних проявів, обмеження взаємовпливу корупції та інших соціальних явищ і процесів, збільшення ризику для осіб, які вчиняють корупційні правопору-шення, нейтралізацію дії та усунення факторів корупції, виявлення, припинення та розсліду-вання проявів корупції, притягнення винних у вчиненні корупційних правопорушень осіб до юридичної відповідальності, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь [14]; правовий акт мігрант

б) створення окремих (спільних) структурних підрозділів із протидії незаконній міграції в Україні. Варто зазначити, що сьогодні процес створення окремого структурного підрозділу, який би забезпечував якісну взаємодію ДМС з іншими органами державної влади, зокрема пра-воохоронними, є дещо повільним, що суттєво погіршує ефективність їхньої спільної діяльності, а тому ця прогалина має бути обов'язково вирішена протягом найближчого часу;

в) ведення статистики щодо стану незаконної міграції в державі. Взагалі, статистика - це наука, яка вивчає кількісні закономірності масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з їх-нім якісним змістом. Отже, статистика надає суспільним наукам необхідний матеріал для подаль-ших теоретичних узагальнень, забезпечення постійного зв'язку з практикою [15]. У свою чергу, правова статистика вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів, що стосуються діяльності правових і юридичних органів, тенденції та закономірності розвитку в конкретних умовах місця і часу в нерозривному зв'язку з їхніми якісними характеристиками. Цілі правової статистики - це кількісна характеристика правових явищ, процесів і заходів, розкриття їхньої якісної своєрідно-сті, безпосередньої діяльності правоохоронних органів із позиції дотримання ними законності в роботі й оцінка її ефективності [16, с. 8]. Основні завдання правової статистики: 1) здійснення всебічного обліку, збирання й аналізу статистичної інформації про факти соціально-економічно-го життя, що детермінують правопорушення; 2) розроблення і впровадження наукових методів обліку, міжнародних стандартів і рекомендацій; 3) забезпечення достовірності, об'єктивності, оперативності, стабільності показників правової статистики, що служать надійною базою для розроблення державної політики у сфері боротьби зі злочинністю, сприяють побудові право-вої держави; 4) забезпечення доступності, відкритості, гласності зведених статистичних даних про правові явища. Теоретичною основою, базою правової статистики є теорія статистики. Для виконання поставлених завдань правова статистика використовує методи теорії статистики [16, с. 8-9]. Справедливим буде зазначити, що статистика щодо стану незаконної міграції в дер-жаві не може вестись виключно одним органом державної влади, зокрема ДМС;

г) надання інформаційних, консультаційних, правових, посередницьких послуг. Зміст цьо-го напряму полягає в тому, що ДМС разом із правоохоронними органами може проводити кон-сультації населення, які переважно мають консультативний і превентивний характер;

залежно від напряму реалізації певного заходу протидії нелегальній міграції:

а) запобігання надмірному дисбалансу в територіальному розміщенні населення України. Порівняно з іншими напрямами взаємодії, зазначений вектор виглядає досить лаконічно і зрозу-міло. В цьому контексті йдеться про те, щоби створити на місцях такі умови, за яких буде ско-рочено внутрішню міграцію населення. Однак при цьому в цьому напрямі повинен зберігатись певний баланс для того, щоби не призвести до збезлюднення певних територій;

б) посилення контролю за діяльністю суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні громадян України за кордоном. Існування зазначеного на-пряму взаємодії Державної міграційної служби України з правоохоронними органами у сфері протидії незаконній міграції зумовлено об'єктивною необхідністю, адже протягом останніх п'я-ти років кількість фірм, які «допомагають» українцям працевлаштуватись за кордоном, зростає в геометричній прогресії. Зокрема, станом на початок березня 2019 р. в Україні офіційно працю-ють 1793 підприємства (і це без урахування фірм, які працюють без відповідних ліцензій), які займаються працевлаштуванням українців за кордоном - такі дані Міністерства соціальної по-літики. Саме воно ліцензує компанії, які допомагають заробітчанам знаходити роботу. Протягом 2018 р. ці фірми працевлаштували 97 098 громадян України, з них більшість (19 243) - у Кіпрі, 12 539 - у Польщі, 10 558 - у Німеччині. По одній людині працюють у Бахрейні, Ірані, Казахстані і на островах Кука. Більшість компаній вказує своєю вузькою спеціалізацією працевлаштування моряків - загалом понад 400 підприємств знаходять для українців роботу в морі. Популярні та-кож професії, пов'язані з будівництвом і сферою обслуговування. При цьому в уряді немає даних щодо українців, які працевлаштовуються за кордоном самостійно [17];

в) визначення механізму виявлення на території України іноземців та осіб без громадян-ства, які постраждали від торгівлі людьми на території інших держав, надання їм необхідної допомоги; тощо.

Висновки

Підбиваючи підсумки цього наукового дослідження, слід констатувати, що окреслений нами перелік напрямів взаємодії Державної міграційної служби України з правоохо-ронними органами у сфері протидії незаконній міграції не можна назвати вичерпним, він є більш широким та охоплює чималу кількість різноманітних аспектів. Однак при цьому слід зазначити, що саме визначені та охарактеризовані вище напрями та робота у них окреслених вище органів державної влади є запорукою для успішного досягнення кінцевої мети, яка стоїть перед ними у сфері протидії незаконній міграції в нашій державі.

Список використаних джерел

1. Ткачова Н.М., Мартьянова Р.А. Необхідність взаємодії органів державної влади щодо протидії нелегальній міграції як потенційній загрозі національній безпеці. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2017. № 12.

2. Слінько С.В. Теорія і практика досудового розслідування: генезис та перспективи реформування : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.09 / Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. Дніпро-петровськ, 2010. 425 с.

3. Івчук Ю.Ю. Теоретичні підходи до системи трудового права України в умовах ринкової економіки : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05 / Харків. нац. ун-т внутріш. справ. Харків, 2004. 18 с.

4. Погорелов Є.В. Кодифікаційна діяльність в правовій системі України (загальнотеоре-тичний аспект) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Університет внутрішніх справ. Харків, 2000. 167 арк.

5. Рыбаковский Л.Л. Миграция населения: прогнозы, факторы, политика. Москва : Наука, 1987. 200 с.

6. Шейбут В.В. Сучасна державна міграційна політика в Україні . Наше право. 2014. № 3. С. 49-53.

7. Малиновська О. Міграційна політика в Україні: формування, зміст, відповідність сучас-ним вимогам / Рада національної безпеки і оборони України. Київ, 2014. 18 с.

8. Муратова Д.Б. Адміністративно-правове регулювання перебування мігрантів у пунктах тимчасового утримання : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Київ. нац. ун-т внутрішніх справ. Київ, 2009. 221 с.

9. Голосніченко І.П. Поняття адміністративної відповідальності та її законодавче регу-лювання. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 тт. : Т. 1: Загальна частина. Київ : Юридична думка, 2004. С. 430-432.

10. Соловій Я.І. Межі кримінальної відповідальності : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. Київ, 2004. 222 арк.

11. Чіпко Т.М. Аналіз нелегальної міграції до України. Географія та туризм : наук. зб. / ред. кол. : Я.Б. Олійник (відп. ред.) та ін. Київ : Альтерпрес, 2012. Вип. 20. С. 247-256.

12. Невмержицький Є.В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії : мо-нографія. Київ : КНТ, 2008. 368 с.

13. Мельник М.І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. Київ, 2002. 506 арк.

14. Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. Кримінологія: Курс лекцій. Київ : МАУП, 295 с.

15. Захожай В.Б., Федорченко В.С. Правова статистика : навч. посібник. Київ : МАУП, 368 с.

Анотація

У статті на основі аналізу наукових поглядів учених і норм чинного законодав-ства України визначено та надано характеристику напрямам взаємодії Державної міграційної служби України (ДМС) з правоохоронними органами у сфері протидії незаконній міграції. Обґрунтовано, що під напрямом взаємодії ДМС з правоохо-ронними органами необхідно розуміти вектор, в якому мають рухатись окреслені органи державної влади з метою досягнення кінцевої мети, яка стоїть перед ними у сфері протидії незаконній міграції. Наголошено, що метою міграційного режиму в Україні є: забезпечення закріплених правовими актами України прав мігрантів, які перебувають в умовах відповідного режиму, для встановлення їхнього право-вого статусу; створення відповідних умов для суб'єктів перебування в пунктах тимчасового утримання; виконання відповідних обов'язків публічних органів у межах встановленого режиму; підтримання та реалізація пріоритетних напрямів міграційної сфери. Визначено, що засади державної міграційної політики України зводяться до регулювання міграційних процесів фізичних осіб з урахуванням наці-ональних інтересів України, захисту національного ринку праці, інтересів грома-дян України, які працюють за її межами, та необхідності розвитку міжнародного співробітництва в цій сфері, і вдосконалення законодавчих механізмів їх регулю-вання. Доведено, що правова статистика вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів, що стосуються діяльності правових і юридичних органів, тенденції та закономірності розвитку в конкретних умовах місця і часу в нерозривному зв'яз-ку з їхніми якісними характеристиками. Зроблено висновок, що перелік напрямів взаємодії Державної міграційної служби України з правоохоронними органами у сфері протидії незаконній міграції не можна назвати вичерпним, він є більш ши-роким та охоплює чималу кількість різноманітних аспектів. Однак при цьому слід зазначити, що саме визначені та охарактеризовані вище напрями та робота у них окреслених вище органів державної влади є запорукою для успішного досягнення кінцевої мети, яка стоїть перед ними у сфері протидії незаконній міграції в нашій державі.

Ключові слова: напрям, взаємодія, протидія, незаконна міграція, Державна міграційна служба, правоохоронні органи.

In the article, based on the analysis of scientific views of scientists and norms of the current legislation of Ukraine, the directions of interaction of the State Migration Service of Ukraine with law enforcement bodies in the sphere of combating illegal migration are defined and given. It is substantiated that in the direction of interaction of the LCA with law enforcement agencies it is necessary to understand the vector in which the delineated state authorities should move in order to achieve the ultimate goal which they face in the sphere of combating illegal migration. It was emphasized that the purpose of the migration regime in Ukraine is: to ensure the rights of migrants who are in the conditions of the respective regime enshrined in the legal instruments of Ukraine in order to establish their legal status; creation of appropriate conditions for subjects in temporary detention centers; fulfillment of the relevant responsibilities of public authorities within the established regime; maintaining and implementing the priority areas of the migration sphere. It has been determined that the principles of the state migration policy of Ukraine are reduced to regulating the migration processes of individuals based on the national interests of Ukraine, protection of the national labor market, interests of citizens of Ukraine who work abroad, and the need to develop international cooperation in this field, and improve their legislative mechanisms. regulation. It is proved that legal statistics examines the quantitative aspect of mass phenomena and processes concerning the activities of legal and legal bodies, tendencies and regularities of development in specific conditions of place and time, inseparable from their qualitative characteristics.

It is concluded that the list of areas of interaction between the State Migration Service of Ukraine and law enforcement agencies in the area of combating illegal migration cannot be called exhaustive, it is more extensive and covers a wide variety of aspects. However, it should be noted that the above defined and characterized areas, as well as the work of the abovementioned state authorities, are a guarantee for the successful achievement of the ultimate goal that they face in the field of combating illegal migration in our country.

Key words: direction, interaction, counteraction, illegal migration, State Migration Service, law enforcement agencies.

Размещено на Allbest.ru