Інтерпретаційні помилки: поняття, види, техніко-юридичні шляхи подолання негативних наслідків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтерпретаційні помилки: поняття, види, техніко-юридичні шляхи подолання негативних наслідків

Питання неякісного тлумачення правових приписів зачіпає інтереси всіх сторін правотворення, правореалізації і правозастосування. Теоретичне і практичне дослі-дження правоінтерпретаційних помилок дає змогу інтерпретатору уникнути неа-декватного тлумачення, законодавцю - довести норму до користувача у належному сутнісному змісті та надалі - запобігти неадекватному тлумаченню, а правозастосувачу - правильно зрозуміти її зміст і реалізувати на практиці. Отже, необхідність на-дання теоретико-правової характеристики сутності та видам право інтерпретаційних помилок і пошук шляхів їх усунення зумовило актуальність дослідження.

Для вирішення вказаних завдань було проаналізовано різні погляди щодо сутнос-ті категорії «інтерпретаційна помилка» та визначення основних причин їх виникнен-ня вченими-правознавцями. При цьому зазначається, що єдиної класифікації причин виникнення таких помилок немає. Також автор наводить приклади помилок самого законодавця, що містяться в текстах нормативно-правових актів, які, у свою чергу, можуть призводити до помилок у правоінтерпретаційній діяльності надалі.

Зазначається, що законодавець часто припускається помилки при спробі дати визначення певних термінів, які є спеціальними юридичними конструкціями, а не загальновідомими та широковживаними. Особливо це стосується випадків, коли надається роз'яснення термінів один через одного, без точного визначення сутності кожного з них. Також непоодинокі випадки мовних помилок у текстах норматив-но-правових актів, недотримання правил єдності термінології тощо.

Також немає єдності серед науковців у підставах класифікації самих помилок. Авторські класифікації інтерпретаційних помилок дуже різноманітні, насамперед, через відсутність єдиних класифікуючих ознак, мають лише одиничні тотожні групи.

Досліджено запропоновані заходи запобігання та техніко-юридичного подолання негативних наслідків правоінтерпретаційних помилок. Одним із заходів ефективної бо-ротьби з інтерпретаційними помилками автор уважає наявність максимально широкої, достовірної інформації про них. Також зазначається, що допоможуть уникати вказаних помилок під час тлумачення такі заходи: закріплення поняття правоінтерпретаційної по-милки в нормативно-правовому акті; підготовка аналітичних узагальнень інтерпретаційними органами таких помилок; прийняття нормативно-правового акта, де буде закріпле-но основні правила тлумачення та критерії визначення правильності тлумачення.

Питання неякісного тлумачення правових приписів зачіпає інтереси всіх сторін правотворення, правореалізації і правозастосування. У зв'язку з цим теоретичне і практичне до-слідження правоінтерпретаційних помилок актуальне для інтерпретатора, законодавця і право- користувача. Це дасть змогу інтерпретатору уникнути неадекватного тлумачення, законодавцю - довести норму до користувача у належному сутнісному змісті та надалі запобігти неадекватному тлумаченню, а правозастосувачу - правильно зрозуміти її зміст і реалізувати на практиці.

Це питання у вітчизняному правовому полі досліджували А.В. Зубенко, В.М. Косович,

А.В. Мочерад, Н.М. Оніщенко, Ю.Н. Тодика та інші.

Серед закордонних учених слід виокремити М.Л. Голубеву, Н.Н. Крестініну, О.Д. Овчин-никову, І.В, Чулкову, А.М. Шаганян та інші.

Значну увагу цій проблемі приділила свого часу російська вчена С.Г. Пішіна - як у періо-дичних виданнях [1; 2], так і у своїй дисертаційній роботі [3].

Слід зазначити, що загалом небагато робіт досліджує це питання, увагу в юридичній літе-ратурі переважно приділяють аналізу різних аспектів правозастосовних і правотворчих помилок, у межах якого лише характеризують правоінтерпретаційні помилки. Ці дослідження слугують ваговим інформаційним підґрунтям для питання, що досліджується. Адже ми повною мірою згодні з А.В. Малько та Н.І. Матузовим, що саме нормативний «правовий акт виступає основою, зокрема, для інтерпретаційних актів. Тому помилки, допущені в правотворчому процесі під час прийняття нормативного правового акта, з неминучістю спричиняють за собою помилки в пра- возастосуванні, тлумаченні, автономному регулюванні» [4, с. 138].

Отже, це питання залишається малодослідженим, особливо у вітчизняному правовому просторі.

Постановка завдання. Основною метою статті є теоретико-правова характеристика сут-ності та видів правоінтерпретаційних помилок і розроблення шляхів їх усунення.

Результати дослідження. Є різні погляди щодо сутності категорії «інтерпретаційна помил-ка». Наприклад, С.Г Пішіна під правоінтерпретаційною помилкою розуміє відступ, що виникає в процесі юридичної інтерпретації, від правил тлумачення, який породжує юридичний результат, що суперечить критеріям істинності тлумачення і що тягне негативні соціальні та інші наслідки [5, с. 18-19].

С.Г. Пішіна основні причини виникнення правоінтерпретаційних помилок поділяє на три групи (рис. 1).

Ю.М. Тодика значно розширює коло причин виникнення правоінтерпретаційних поми-лок, проте не проводить їхню класифікацію (рис. 2).

Як ще одну причину вчений виділяє помилки самого законодавця, які унеможливлюють правильну інтерпретацію правових норм. Прикладом цього він уважає ситуацію з редакція-ми Закону України «Про громадянство України». В редакції від 18 січня 2001 р. зазначається, що громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їхніх взаємних правах та обов'язках [7], тоді як у редакції від 16 квітня 1997 р. грома-дянство України визначалось як постійний правовий зв'язок особи та Української держави, що знаходить свій вияв у їхніх взаємних правах та обов'язках [8]. Це уточнення було більш точним, адже підкреслювало, що громадянство - це не просто правовий зв'язок, а постійний правовий зв'язок. Наприклад, за оновленою редакцією громадянином України можна вважати й іноземця, який має правовий зв'язок з Україною, перебуваючи на її території, проте цей зв'язок є тимча-совим.

Рис. 1. Класифікація причин виникнення правоінтерпретаційних помилок [6, с. 22]

Рис. 2. Основні причини виникнення правоінтерпретаційних помилок [9, с. 93]

Отже, усунено основоположний критерій відокремлення статусу громадянина від статусу іноземця. Отже, це є прикладом, коли помилки в законодавстві ведуть до помилок в інтерпретаці- йній діяльності. У зв'язку з цим під час тлумачення цієї норми інтерпретаторам слід акцентувати увагу на тому, що громадянство - це не тимчасовий, а стійкий правовий зв'язок між фізичною особою і Україною.

А.В. Зубенко також уважає, що діяльність законодавця іноді призводить до виникнення необхідності у тлумаченні та його ускладненні саме через помилки законодавця. Наприклад, він припускається помилки під час спроби дати визначення певним термінам, які є спеціальними юридичними конструкціями, а не загальновідомими та широковживаними. Прикладом є норми Закону України «Про благодійництво та благодійні організації», які визначають поняття благо-дійна діяльність і благодійна організація:

- благодійна діяльність - добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності;

- благодійна організація - недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб [10].

Тобто маємо замкнені визначення: благодійна діяльність - це діяльність благодійних ор-ганізацій, а благодійні організації - це ті, що здійснюють благодійну діяльність. Отже, виникає необхідність у тлумаченні цієї ситуації: «Благодійною є певна діяльність фізичних або юридич-них осіб, яка підпадає під кваліфікаційні ознаки, що містяться у визначенні, а благодійною орга-нізацією є та організація, для якої благодійна діяльність є основною» [11, с. 112].

Щодо класифікації видів правоінтерпретаційних помилок теж має місце різноманіття під-ходів і поглядів.

Наприклад, М.Л. Голубєва пропонує виділяти лише три групи:

- логічні помилки (порушення принципів і положень формальної логіки в процесі засто-сування закону);

- системні помилки (недотримання вимог системності під час тлумачення норм закону);

- філологічні помилки (неправильне роз'яснення значень і сенсу окремих слів, понять, що вживаються в законі) [12, с. 12-13].

Н.М. Оніщенко правоінтерпретаційні помилки класифікує залежно від порушуваного правила за способами тлумачення (помилки граматичного, логічного, систематичного, телеоло-гічного, історико-політичного, функціонального та інших способів) та за обсягами тлумачення (помилки необгрунтовано обмежувального або необгрунтовано поширювального тлумачення, помилки від «захоплення» буквою закону без врахування його «духу») [13, с. 78-79].

С.Г. Пішіна правоінтерпретаційні помилки поділяє на види залежно від сутності порушу-ваного правила тлумачення, виокремлюючи такі групи:

- помилки під час відступу від правил визначення об'єкта або предмета тлумачення, що призводить до їхнього неправильного встановлення;

- порушення правил під час реалізації наявних способів тлумачення: помилки, що вини-кають під час здійснення мовного, логічного, систематичного, історико-телеологічного способів тлумачення;

- помилка у вигляді прогалини тлумачення (неповне з'ясування сенсу правової норми через її невсебічний аналіз);

- помилки в обсязі тлумачення - необгрунтовано обмежувальне і необгрунтовано розши-рювальне тлумачення;

- помилки офіційного тлумачення і помилки неофіційного тлумачення;

- за характером правового принципу, якому суперечить результат тлумачення (рис. 3);

- характер негативних наслідків, спричинених результатом тлумачення під час наявності правоінтерпретаційної помилки: помилка, що спричинила значний збиток, і помилка, що спричи-нила незначний збиток, і кожна з них - на помилки, що спричинили моральну шкоду, і помилки, що викликали матеріальний збиток;

- за зв'язком з юридичними помилками: що спричинили правореалізаційні помилки, що спричинили правозастосовні помилки, що спричинили правотворчі помилки;

- за якістю негативних наслідків - усувні і неусувні (аналогічні види виокремлює

І.В. Чулкова) [14, с. 36-38];

- за галузями права, під час тлумачення норм яких допущено помилки.

На нашу думку, для повноти класифікації до цих груп ще слід додати поділ за складністю виявлення на явні і неявні.

Схожу класифікацію пропонує М.Л. Давидова щодо юридичних помилок законодавця: явні (наявність яких безспірна - арифметичні, граматичні неточності, фактографічні помилки, одруківки, технічні погрішності) та неявні (виявляються у законі з великими труднощами: перша група - це невдалі граматичні конструкції, формулювання, зміст яких у принципі зрозумілий, але міг би бути виражений значно ясніше і логічно правильніше; друга група - це декларативність, інформаційна надлишковість, колізійність, дублювання) [15, с. 317-326].

П.Б. Євграфов і Є.П. Євграфова теж виокремлюють схожу групу юридичних помилок се-ред законотворчих: латентні (приховані) та очевидні (явні). Очевидні законодавчі помилки, на їхню думку, лежать наче на поверхні і виявити їх не складно, латентні - приховані в тексті закону, не дають виявити себе зразу, а лише упродовж певного часу, виказуючи себе у процесі їхньої дії в механізмі правового регулювання [16, с. 179]. Цей підхід вважаємо повною мірою застосовний і до поділу інтерпретаційних помилок.

Рис. 3. Класифікація правоінтерпретаційних помилок за характером правового принципу, якому суперечить результат тлумачення

Отже, авторські класифікації інтерпретаційних помилок дуже різноманітні, насамперед, через відсутність єдиних класифікуючих ознак, маючи лише одиничні тотожні групи.

В.М. Косович дослідив нормативно-правові України на предмет відповідності їхнього тексту мовним правилам, вказує на наявність у них чималої кількості мовних помилок, що при-зводить до виникнення інтерпретаційних помилок. Як основні причини він виокремлює такі:

- певну «затеоретизованість» наукових досліджень;

- плюралізм наукових підходів;

- суттєві відмінності між доктринальними напрацюваннями та мовними правилами, закріпленими в таких актах.

Як заходи подолання зазначених недоліків учений пропонує такі:

- провести уніфікацію наявних щодо правничої мови результатів досліджень і сформува-ти єдину наукову доктрину;

- удосконалити на цій основі нормативні і рекомендаційні приписи, які встановлюють правила текстуального оформлення нормативно-правових актів;

- запровадити практики проведення мовних експертиз проєктів нормативно-правових актів;

- залучити до розроблення проєктів нормативно-правових актів фахівців із питань прав-ничої мови;

- розробити словники юридичної термінології [17, с. 398].

А.В. Мочерад за результатами аналізу техніко-технологічного показника ефективності інтерпретаційної діяльності встановив безпосередній зв'язок між якістю й ефективністю: на-лежна техніко-технологічна якість інтерпретаційного акта, тобто коли зрозумілість є умовою його застосування, зумовлює ефективність цього акта. І, навпаки, неналежна якість акта тлу-мачення (нормативні положення якого є нечіткими, незрозумілими, суперечливими, неповни-ми) спричинює недостатню або навіть малоефективну дію акта інтерпретаційної діяльності [18, с. 33].

Для формування техніко-юридично якісних інтерпретаційних актів, на думку вченої, тре-ба усунути дві головні перешкоди.

Розробити для інтерпретаторів норм права конкретизовані рекомендації щодо організації оптимально вдалого процесу інтерпретації та вдосконалення всіх його форм і видів. Усунути про-блему відсутності уніфікованих правил створення інтерпретаційних актів, створивши єдиний за-конодавчо закріплений документ, який міститиме вимоги, правила, принципи інтерпретаційної ді-яльності. Це дасть змогу істотно підвищити рівень ефективності актів інтерпретаційної діяльності.

Забезпечити відповідний рівень техніко-юридичних знань інтерпретаторів - вміння опе-рувати теоретично і практично категоріями інтерпретаційної техніки, володіння культурою мис-лення та мистецтвом логічного аналізу, знання загальних законів аналізу й уміння правильно їх вибудовувати в письмовій та усній формах. До того ж слід залучати до процесу тлумачення фахівців - нормопроєктантів, знавців юридичної техніки, проводити відповідне навчання задля підвищення рівня спеціальних знань суб'єктів інтерпретаційної діяльності.

В аспекті вироблення ефективних напрямів техніко-юридичних умов виникнення право- інтерпретаційних помилок слушною виявляється думка С.Г Пішиної, яка в основу заходів кладе застосування юридичної техніки у процесі створення норми права. Зокрема, на її думку, необ-хідно виключити або звести до мінімуму використання в правовому тексті синонімів і сино-німічних понять, полісемічних слів і зовнішніх лексичних смислових відступів, непоширених архаїзмів і жаргонних слів. Іноземні слова слід використовувати в тексті норми тільки в тому разі, якщо вони стали частиною вітчизняної мови, а так слід використовувати еквівалент слова у вітчизняній мові. Іноземні терміни доцільно включати в текст нормативного акта в оригіналі, супроводжуючи перекладом. Відсутня необхідність у виключенні з тексту норм кліше та штам-пів. Оціночні поняття бажано вживати тільки за наявності нормативно закріплених критеріїв їх визначення. Під час створення норми законодавцю слід обирати слова з обмеженою кількістю значень, супроводжувати професіоналізми в нормі легальною дефініцією. При цьому легальни-ми дефініціями доцільно супроводжувати не тільки терміни, але і слова, вжиті законодавцем у тому значенні, в якому вони зазвичай не вживаються. Легальна дефініція повинна включати в себе всі суттєві ознаки явища, найбільш зручно подавати її у формі переліку, розташовувати в першому розділі нормативного акта. Доцільно прагнути до скорочення вживання в норматив-них актах бланкетної норми. У преамбулу слід включати всі відомості, здатні висвітлити історич-ну обстановку, в якій був створений нормативний акт, а також мету створення нормативного акта.

До того ж однією з вимог ефективної боротьби з інтерпретаційними помилками є наяв-ність максимально широкої, достовірної інформації про них. У цьому сенсі значну роль відіграє статистика, яка широко охоплює явища правозастосовної та правоінтерпретаційної практики. Аналітичні узагальнення інтерпретаційних органів дають змогу виявляти і вести цілеспрямовану боротьбу з їх усунення [19, с. 23-24].

У продовження думки вченої слід зазначити таке. Необхідно визначити, в якому норматив-но-правовому акті слід закріпити поняття правоінтерпретаційної помилки. На додаток до цього необ-хідне нормативне закріплення правил тлумачення та критеріїв визначення правильності тлумачення.

Висновки

Отже, під час тлумачення необхідно використати всі його способи в сукуп-ності для того, щоби спрямувати інтелектуально-розумовий процес інтерпретатора на розуміння і роз'яснення істинного сенсу норми права, закладеного в неї законодавцем. Процес тлумачен-ня покликаний забезпечити повну і всебічну реалізацію норм права в діяльності усіх правозастосовних органів. За відсутності такого комплексного підходу до норми, що інтерпретується, вірогідність виникнення помилок зростає. Відповідно, інтерпретаційна діяльність сприяє одна-ковому розумінню і застосуванню норм права і робить вплив на стан законності і правопорядку в суспільстві [20, с. 25].

Отже, доведено актуальність і поширеність як у правовому просторі, так і в часі проблеми регулювання правоінтерпретаційних помилок, що вимагає розроблення оптимального способу її правового вирішення.

Список використаних джерел

правовий інтерпретаційний помилка

1.Пишина С.Г. Понятие интерпретационной ошибки. Проблемы юридической науки и практики в исследованиях адъюнктов и соискателей : сб. науч. тр. Нижний Новгород, 1999. Вып. 5. Ч. 2. С. 110-118.

2.Пишина С.Г. Интерпретационные ошибки, возникающие при осуществлении грамма¬тического способа толкования. Проблемы юридической техники : сб. науч. ст. Нижний Новгород, 2000. С. 249-256.

3.Пишина С.Г. Правоинтерпретационные ошибки. Проблемы теории и практики : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Нижний Новгород, 2000. 176 с.

4.Российская правовая политика : курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. Москва, 2003. 528 с.

5.Пишина С.Г. Правоинтерпретационные ошибки. Проблемы теории и практики : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Нижний Новгород, 2000. 176 с.

6.Пишина С.Г. Правоинтерпретационные ошибки. Проблемы теории и практики : автореф. ... дисс. канд. юрид. наук : 12.00.01. Нижний Новгород, 2000. 24 с.

7.Закон України «Про громадянство України» № 2235-Ш від 18 січня 2001 р. Голос України від 6 березня 2001 р. № 42.

8.Закон України «Про громадянство України» № 1636-ХІІ від 8 жовтня 1991 р. в редакції Закону № 210/97-ВР від 16.04.1997. ВВР. 1997. № 23. Ст. 169.

9.Тодыка Ю.Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика : монография. Харьков : Факт, 2003. 328 с.

10.Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16 вересня 1997 р. № 531/97-ВР. Відомості Верховної Ради України від 02.12.1997. 1997. № 46.

Размещено на Allbest.ru