Загальнотеоретична характеристика механізму міжнародно-правового забезпечення охорони праці: значення та сутність

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕХАНІЗМУ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ: ЗНАЧЕННЯ ТА СУТНІСТЬ

ЧЕРНЕГА Р.Т.

Анотація

правовий забезпечення регулювання праця

Сформовано авторське визначення понять «механізм правового забезпечення» та «механізм правового регулювання». Встановлено їхній взаємозв'язок, який розкривається через поглинання поняттям «механізм правового забезпечення дефініції» механізму правового регулювання. Цей висновок може бути важливим у контексті використання наукових робіт, присвячених механізму правового регулювання, в подальших деталізованих дослідженнях - механізму правового забезпечення для більш детальної його характеристики. Визначено, що ознаками норм як елемента міжнародного механізму правового забезпечення охорони праці є: юридична значущість; регулятивний характер; соціальний характер. З'ясовано, що на практиці правил про надання додаткових відпусток за роботу у шкідливих і небезпечних умовах праці часто не дотримуються роботодавці, а працівники, своєю чергою, або не знають про наявність у них права на щорічну додаткову оплачувану відпустку, або не хочуть починати полеміку з роботодавцем під загрозою звільнення. Наголошено, що однією з важливих гарантій дотримання законодавства у сфері охорони праці є створення спеціальних органів, метою діяльності яких є забезпечення дотримання встановлених правил. Надано визначення міжнародному механізму правового забезпечення охорони праці та проаналізовано його структурні елементи, а саме норми, гарантії та суб'єктів, що діють нині, а також виділено їхні ознаки. Виявлено, що найбільший вплив на забезпечення охорони праці на міжнародному рівні здійснюється Міжнародною організацією праці, тому проаналізовано нормативно-правові акти у сфері охорони праці, встановлені ними правила поведінки та гарантії забезпечення дотримання відповідних правил. Зроблено висновок, що до ознак гарантій як складника механізму правового регулювання охорони праці ми можемо зарахувати такі: а) нормативний характер: встановлені гарантії за своєю природою є нормами права, що, своєю чергою, дає змогу дійти висновку про належність ознак норм права до гарантій; б) охоронюваний характер: гарантії є нормами права, що встановлюють умови застосування прав та обов'язків суб'єктами відносин у сфері охорони праці, а також встановлюють правила реагування компетентних органів на порушення правил поведінки в цій сфері.

Ключові слова: наймані працівники, законодавство, роботодавці, профілактика, трудове законодавство.

Annotation

The author's definition of the concept of the mechanism of legal support and the mechanism of legal regulation has been formed. Their relationship is established, which is revealed through the absorption of the concept of legal support for the definition of the mechanism of legal regulation. This conclusion may be important in the context of the use of scientific works on the mechanism of legal regulation in further detailed studies of the mechanism of legal support for its more detailed characterization. It is determined that the signs of the norms, as an element of the international mechanism of legal protection of labor protection are: legal significance; regulatory nature; social nature. It has been found that, in practice, the rules for granting additional leave for work in hazardous and hazardous working conditions are often not observed by employers, and workers, in turn, are either unaware of their entitlement to an annual additional paid leave

or do not want to start a controversy with employer at risk of dismissal. It is emphasized that one of the important guarantees for the observance of the legislation in the field of labor protection is the creation of special bodies whose purpose is to ensure compliance with the established rules. The definition of the international mechanism of legal protection of labor protection is given and its structural elements are analyzed, namely norms, guarantees and entities currently in force, as well as their features. It is revealed that the greatest influence on labor protection at the international level is exercised by the International Labor Organization, therefore the normative legal acts in the field of labor protection are analyzed, the rules of behavior established by them and guarantees of ensuring compliance with the relevant rules are established. It has been concluded that the following can be attributed to the features of guarantees as a constituent of the mechanism of legal regulation of labor protection: a) normative nature: the established guarantees are by nature rules of law, which in turn allows to conclude that the features of the rules of law are safeguards; b) protected nature: safeguards are rules of law that set out the conditions for the exercise of rights and obligations by the subjects of relations in the field of occupational safety, as well as set rules for the response of competent authorities to violations of the rules of conduct in this field.

Key words: employees, legislation, employers, prevention, labor law.

Вступ

Головною ознакою цивілізованого європейського суспільства є високий рівень дотримання прав людини і, насамперед, прав особи у сфері праці, що закріплюються профільним законодавством. Водночас, незважаючи на те, що забезпечувати права найманих працівників мають положення трудового права, основною проблемою є реалізація належного стану фактичних трудових правовідносин у суспільстві належного та режиму використання найманої праці, за яких усі вимоги законодавства та встановлені ними права й інтереси найманих працівників були б дотримані.

Забезпечення законності у відносинах охорони праці є комплексною категорією, яку варто розглядати як сукупність динамічних правових елементів, кожен з яких відіграє свою конкретну роль у забезпеченні законності у відповідних правовідносинах. Кожен із таких елементів виконує відповідні функції у правовому забезпеченні законності, створюючи єдиний системний механізм динамічних елементів, основною метою якого є забезпечити законність у суспільних відносинах, що врегульовані положеннями про охорону праці. Тому дослідження такого механізму дасть змогу більш комплексно підійти до вивчення категорії законності та її функціонального динамічного вияву в системі правовідносин у сфері охорони праці.

Зазначимо, що упровадження дієвого механізму застосування правових засобів забезпечення охорони праці є запорукою досягнення необхідного рівня ефективності забезпечення безпечного виконання працівниками своєї трудової функції. Без налагодження ефективної системи заходів, що входять до механізму забезпечення, норми, що закріплюють комплекс прав у сфері охорони праці, набувають статусу декларативних, фактично без реальної можливості забезпечення їх дотримання та реалізації.

Дослідження питань, пов'язаних із механізмом правового забезпечення охорони праці, в тому числі в межах міжнародного регулювання, стали предметом наукового інтересу таких вчених, як С.С. Алєксєєв, В.С. Венедіктов, Ю.А. Вєдєрніков, О.Е. Данильян, І.В. Дашутін, В.О. Демиденко, Р.Я. Демків, А.Д. Зайкін, РВ. Зуєв, М.І. Іншин, Т.Г. Корж-Ісаєва, Ю.В. Кривицький, О.М. Куракін, І.В. Лагутіна, О.М. Литвинов, Я.В. Лазур, Е.Я. Мотьвилавка, О.І. Наливайка, О.В. Негодченко, В.А. Ойгензіхт, О.В. Петришин, В.В. Радзієвська, Н.П. Свиридюк, О.Г. Середа, B.C. Сірко, М.В. Цвік, ГІ. Чанишева, В.І. Шевченко.

Результати дослідження

Актуальність цього дослідження пов'язана зі станом фактичного забезпечення законності у взаємовідносинах між роботодавцем та працівником, який корелюється із перехідним періодом правового забезпечення від адміністративно-командної економіки, в часи якої єдиним роботодавцем була держава, до ринкової моделі, що передбачає визначення роботодавцем кожного окремого власника підприємства. Цей перехідний період характеризується наявністю значної застарілості правових норм, які за своєю природою були призначені до регулювання трудових відносин за іншої економічної моделі, та потребує значного оновлення та узгодження із сучасним рівнем суспільних відносин. У цьому аспекті орієнтиром до реформування можуть стати міжнародні нормативно-правові акти, які увібрали в себе позитивний досвід багатьох країн світу, як частина багатогранного міжнародного механізму правового забезпечення охорони праці.

Міжнародні нормативно-правові акти про працю, безперечно, є джерелами трудового права. При цьому, згідно із встановленою ієрархією у правовій силі відповідних актів, вони мають пріоритет над внутрішнім законодавством, якщо не суперечать Конституції України, що зумовлює необхідність їх додаткового дослідження з метою імплементації та застосування. Мова йде, зокрема, про ратифіковані конвенції Міжнародної організації праці, норми Європейської конвенції з прав людини у частині, що стосується трудових відносин.

Так, проголосивши «доктрину євроінтеграції», Україна визначила, що для країни надзвичайно важливими є соціальні стандарти, закріплені в актах Ради Європи. Одним з основних актів, прийнятих для забезпечення соціальних прав, звичайно, є Європейська соціальна хартія, підписана З травня 1996 р. та ратифікована Україною у 2006 р. Відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» Україна взяла на себе зобов'язання вважати ч. І Хартії декларацією цілей, здійснення яких вона прагнутиме відповідними засобами. Основна частина статей, які визнані обов'язковими до виконання для України, стосується трудових прав людини [1, с. 418]. Ратифікувавши Хартію, Україна створила правову основу для проведення реформ у соціальній сфері та внесення відповідних змін до національного законодавства, узгоджуючи його з вимогами цього документа. Хартією передбачено дві системи контролю за виконанням зобов'язань: подання національних доповідей (звітів) і право колективного оскарження. Відповідно до вимог Хартії, Україна зобов'язана щорічно направляти національні доповіді про виконання вимог за статтями однієї з чотирьох тематичних груп, в яких має звітувати, як саме виконуються взяті нею зобов'язання. Особливістю доповідей є те, що держава зобов'язана звітувати не лише за стан правової відповідності національного законодавства положенням Хартії, але й практичної її реалізації із застосуванням статистичних відомостей за відповідними питаннями [2, с. 43]. Отже, можемо спостерігати застосування в Україні міжнародного механізму охорони праці через імплементацію норм міжнародних нормативно-правових актів як складових елементів відповідного механізму.

Положення Хартії зобов'язують роботодавців усувати ризики, пов'язані з виконанням робіт у шкідливих і небезпечних умовах праці, а там, де неможливо усунути або достатньою мірою знизити їх вплив, забезпечити захист іншим чином. Роботодавцю необхідно або надавати таким працівникам щорічну додаткову відпустку, або встановлювати скорочений робочий час на таких роботах. Трудове законодавство України повністю виконує зазначену вимогу, встановлену Хартією. Однак на практиці правил про надання додаткових відпусток за роботу у шкідливих і небезпечних умовах праці часто не дотримуються роботодавці, а працівники, своєю чергою, або не знають про наявність у них права на щорічну додаткову оплачувану відпустку, або не хочуть починати полеміку з роботодавцем під загрозою звільнення.

Досліджуючи акти МОП щодо охорони праці безпосередньо, зазначимо, що І.Я. Кисельов пропонує класифікувати їх як акти, якими встановлюються міжнародні правила безпеки і гігієни праці, та акти, що спрямовані на забезпечення дотримання цих правил [3, с. 520-521]. Відповідна класифікація є достатньо обґрунтованою, в тому числі, з огляду на те, що механізм правового забезпечення охорони праці становлять не тільки норми, але і гарантії їх виконання. Таким чином, відповідна класифікація актів МОП збігається зі змістом механізму правового забезпечення, зокрема, нормами є правила безпеки та гігієни праці, тоді як гарантіями є акти, які спрямовані на забезпечення дотримання цих правил.

Враховуючи цю класифікацію, О.Г Середа пропонує зарахування конкретних актів до відповідних груп. До першої групи, на наш погляд, доцільно зарахувати: 1) принципи національної державної політики в царині безпеки та гігієни праці (Конвенція № 155 і Рекомендація № 164); 2) загальні та галузеві правила з техніки безпеки і спеціальні технічні правила оснащення верстатів і машин захисними пристроями (Конвенція № 119 і Рекомендація № 118); 3) правила з гігієни праці (повітря, шум, вібрація), забезпечення гігієни праці за використання на виробництві хімічних речовин (Конвенції № 148, 177, Рекомендації № 156, 177); галузеві правила з гігієни праці у промисловості, у торгівлі, в установах, на морському транспорті (Конвенція № 120, Рекомендація № 120); санітарно-гігієнічні правила, що захищають працівників від виробничих загроз у вигляді небезпечних токсичних речовин: бензолу, азбесту, білого фосфору, канцерогенних речовин, свинцевих білил, радіації, спор сибірської виразки (із цих питань прийнято більше 10 конвенцій); 4) заходи щодо запобігання нещасних випадків на виробництві (Конвенція № 174 і Рекомендація № 181); 5) міжнародні стандарти з перенесення і пересування тягарів (Конвенція № 127 і Рекомендація № 128); 6) медичний огляд трудящих, зайнятих на особливо шкідливих роботах (Рекомендація № 97). До другої групи належать: 1) створення на підприємствах служб гігієни праці (Конвенція № 161 і Рекомендація № 171); 2) інспекція праці у промисловості, торгівлі, сільському господарстві, у будівництві, на транспорті, в гірничодобувній промисловості (Конвенція № 81, Протокол 1995 р. до Конвенції № 81, Конвенція № 129, рекомендації № 81, 82, 133) [4, с. 220]. Цілком погоджуємось із проведеним вченою аналізом та виокремленням відповідних актів із визначенням їх належності до окремої групи. Можемо зазначити, що першій групі відповідають саме встановлені МОП правила щодо забезпечення охорони праці, тоді як створення спеціальних органів, до повноважень яких входить контроль за дотриманням встановлених правил, на нашу думку, цілком відповідає другій групі актів, які приймались на забезпечення виконання встановлених правил та за своєю природою є гарантіями дотримання нормативів та стандартів охорони праці.

Зазначається, що завдяки актам першої групи здійснюється розвиток законодавства, оскільки встановлюється значна кількість техніко-юридичних стандартів та правил [5, с. 263]. Зокрема, за загальним правилом, на роботодавця покладається обов'язок створити та облаштувати працівникам умови праці, що будуть відповідати вимогам безпеки. Вказується, що відповідний обов'язок роботодавця як сторони трудового договору складається з окремих елементів, а саме: обов'язки забезпечити безпеку виробничих приміщень, устаткування, технологічних процесів та надати працівнику необхідні для індивідуального захисту засоби, надати робітнику необхідну для безпечного виконання трудової функції інформації, а також проводити медичні огляди працівників у разі такої необхідності [6, с. 114]. Таким чином встановлюється система правил щодо організації охорони праці, встановлення стандартів, яких мають дотримуватись роботодавці, які є особами, що відповідальні за встановлення належних умов праці для своїх працівників. Встановлення окремих обов'язків, які передбачають конкретні правила для роботодавців, беззаперечно, є важливим елементом норм права як елемента механізму правового забезпечення з метою розвитку і урегулювання відносин в сфері охорони праці.

Враховуючи наведений аналіз, можемо зазначити, що ознаками норм як елемента міжнародного механізму правового забезпечення охорони праці є:

1. юридична значущість. Норми мають безпосередній вплив на відносини у сфері охорони праці, оскільки встановлюють правило поведінки для суб'єктів відповідних правовідносин;

2. регулятивний характер. Норми призначені для надання суб'єктам правовідносин у сфері охорони праці комплексу прав та покладення на них низки обов'язків;

3. соціальний характер. Метою встановлення норм у сфері охорони праці є забезпечення працівників безпечними умовами праці.

Іншим важливим елементом механізму правового регулювання є гарантії, оскільки саме встановлення будь-якого обов'язку не може гарантувати його належне виконання тими суб'єктами, на яких він покладається. Відповідна необхідність встановлення гарантій підтверджується О.І. Наливайко, який зазначає, що не забезпечені засобами захисту права є лише декларативними права в разі їх порушення [7, с. 13]. Цілком погоджуємось із науковцем, оскільки відсутність контролю за дотриманням прав та виконанням обов'язків і відсутність окремих гарантій та можливостей захисту не може вказувати на належний стан правового забезпечення, оскільки встановлені правила поведінки не є гарантованими до виконання, що нівелює можливість використання механізму правового забезпечення з метою досягнення необхідного рівня урегульованості правовідносин.

Однією із важливих гарантій дотримання законодавства у сфері охорони праці є створення спеціальних органів, метою діяльності яких є забезпечення дотримання встановлених правил. М. Зоммер зазначає, що дотримання норм міжнародного права відповідно до їх визначення МОП має стати звичайною справою в усіх країнах планети [8, с. 36]. Враховуючи кількість членів МОП, відповідна практика та ціль не є недосяжною, а завдяки створенню відповідних органів та їх належній роботі можна забезпечити належні стандарти дотримання необхідних для безпечної праці правил. Відповідна увага до актів цієї організації та необхідності їх застосування в максимальній кількості країн пов'язана із високим рівнем розробки методів регулювання, закладених у прийнятті організацією норми, що ґрунтується на значних аналітичних дослідженнях успішного досвіду ефективного регулювання трудових відносин, в тому числі у сфері охорони праці.

Так, ст. 1 та ст. 22 Конвенції МОП № 81 1947 р. передбачено обов'язок за країнами - членами МОП створювати інспекції праці на промислових та торговельних підприємствах. Ст. 2 цієї Конвенції визначає мету діяльності відповідних інспекцій, а саме забезпечення належного застосування норм і стандартів охорони праці. Саме у відповідних цілях інспектори наділені правом безперешкодно та в будь-який час інспектувати підприємство, при цьому отримуючи доступ до будь-яких приміщень та документів [9]. Зазначимо, що діяльність відповідних інспекцій є дієвим механізмом дотримання законодавства у сфері трудових відносин загалом та охорони праці зокрема. Необхідно вказати, що зазначена вище конвенція є ратифікованою в Україні, на виконання положень якої свої повноваження реалізує Державна служба праці України, яка особливо після збільшення санкцій за недотримання трудового законодавства здійснює досить активну діяльність із виявлення та покарання порушників чинних правил трудових відносин.

Додатково, з профілактичною метою, відповідно до Конвенції МОП від 26.06.1985 р. № 161 [10], в країнах, в яких ратифіковано відповідну Конвенцію мають створювати служби гігієни праці, до сфери відповідальності яких належать профілактичні функції та консультування суб'єктів трудових правовідносин щодо питань, які виникають у зв'язку з гігієною праці та її забезпеченням. Необхідно зазначити, що, незважаючи на ратифікацію Україною цієї конвенції, єдиного органу, на якого покладались би вищевказані функції, нині не створено.

М.І. Іншин вказує, що національні органи, до повноважень яких входять питання дотримання трудового законодавства, мають регулярно здійснювати моніторинг своїх програм та процедур нагляду, при цьому приділяючи особливу увагу секторам, в яких працюючі жінки становлять значну частку [11, с. 920]. Підтримуємо відповідну позицію, оскільки правовідносини у сфері охорони праці не є статичними, а у зв'язку з їхнім розвитком питання стандартів та контролю за їх дотриманням має змінюватись відповідно до змін у правовідносинах, що забезпечить належний рівень узгодженості у сфері регулювання.

Підсумовуючи, необхідно зазначити, що до ознак гарантій як складової частини механізму правового регулювання охорони праці ми можемо зарахувати такі:

1. нормативний характер. Встановлені гарантії за своєю природою є нормами права, що, своєю чергою, дозволяє зробити висновок про належність ознак норм права до гарантій;

2. охоронюваний характер. Гарантії є нормами права, що встановлюють умови застосування прав та обов'язків суб'єктами відносин у сфері охорони праці, а також встановлюють правила реагування компетентних органів на порушення правил поведінки у цій сфері.

Висновки

Проведений нами аналіз міжнародного механізму правового забезпечення охорони праці свідчить про низький рівень дослідження питання, що, вочевидь, пов'язано із специфічністю розглядуваного питання. Тому для формування висновків нами було використано наукові доробки вчених щодо загальних понять, які формують дефініцію міжнародного механізму правового забезпечення охорони праці.

У процесі дослідження нами сформовано авторське визначення понять механізму правового забезпечення та механізму правового регулювання. Встановлено їх взаємозв'язок, який розкривається через поглинання поняттям «механізм правового забезпечення дефініції» механізму правового регулювання. Цей висновок може бути важливим у контексті використання наукових робіт, присвячених механізму правового регулювання, в подальших деталізованих дослідженнях механізму правового забезпечення для більш детальної його характеристики.

Надано визначення міжнародному механізму правового забезпечення охорони праці та проаналізовано його структурні елементи, а саме норми, гарантії та суб'єктів, що діють нині, а також виділено їхні ознаки. Виявлено, що найбільший вплив на забезпечення охорони праці на міжнародному рівні здійснюється Міжнародною організацією праці, тому проаналізовано нормативно-правові акти у сфері охорони праці, встановлені ними правила поведінки та гарантії забезпечення дотримання відповідних правил.

Враховуючи важливе значення міжнародних нормативно-правових актів із метою регулювання відносин з охорони праці, вважаємо, що питання дослідження та формування ефективного міжнародного механізму правового забезпечення охорони праці потребує подальших досліджень.

Список використаних джерел

1. Загальна декларація прав людини: прийнята Резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. Документи ООН A/RES/217A: Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К. Качуренко. 2-ге вид. Київ, 1992.

2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: Пакт ООН від 16 грудня 1966 р. Вісник Конституційного Суду України. 2006. № 4.

3. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: [учебник для вузов]. Москва: Дело, 1999. 728 с.

4. Середа О.Г. Міжнародні стандарти з охорони праці: сучасний стан та перспективи адаптації законодавства України. Публічне право. 2013. № 2. С. 219-226.

5. Бойко М.Д. Порівняльне трудове право: навчальний посібник. Київ: Атіка, 2007. 384 с.

6. Киселев И.Я. Сравнительное трудовое право стран развитой рыночной экономики: учебное пособие. Москва, 1995. 210 с.

7. Наливайко О.І. Теоретико-правові проблеми захисту прав людини: автореф. дис.... канд. юрид наук: 12.00.01. Київський національний університет ім.Тараса Шевченка. Київ, 2002. 22 с.

8. Зоммер М. Європейська соціальна модель та вдосконалення прав найманих працівників за умов глобалізації. Профспілки України. 2007. № 10. С. 35-36.

9. Міжнародна організація праці; Міжнародний документ «Конвенція Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (укр/рос)» від 11.07.1947 р. № 81. URL: http://zakon2.rada.gov.Ua/laws/show/993_036/card2#Card (дата звернення 06.06.2019)

10. Міжнародна організація праці; Міжнародний документ «Конвенція про служби гігієни праці» від 26.06.1985 р. № 161: URL: http://zakon1.rada.gov.Ua/laws/show/993_042/card2#Card (дата звернення 06.06.2019)

11. Курс порівняльного трудового права: підручник / М.І. Іншин, А.Р. Мацюк, А.М. Соцький, В.І. Щербина. За ред. акад. А.Р. Мацюка. Харків: НікаНова, 2012. 980 с.

Размещено на Allbest.ru