Макроекономічний аспект у системі правового регулювання неплатоспроможності та банкрутства

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Макроекономічний аспект у системі правового регулювання неплатоспроможності та банкрутства

Вольвач Б.В.

Анотація

Статтю присвячено проблемам формування ефективної системи правових відносин у сфері неплатоспроможності та банкрутства. Проведено аналіз еволюції стратегії економічного розвитку України в 1992-1999 рр., за результатами якого було зроблено висновки щодо формалізованого характеру змін у національному законодавстві у сфері запобігання неплатоспроможності та банкрутства через відсутність взаємозв'язку з економічними процесами, що обумовило плюралізацію їх цілей, виникнення колізій та, як наслідок, відсутність стійкого базису політико-правового та економічного розвитку. На основі яскравих прикладів формування правових основ регулювання відносин неплатоспроможності та банкрутства в розвинених країнах автором відзначено необхідність тісної взаємодії правової політики та економіки у контексті їх гнучкої адаптації та взаємозалежності. Відповідно до результатів проведеного дослідження в статті обґрунтовано доцільність формування концепції регулювання відносин неплатоспроможності та банкрутства, яка повинна бути легітимізована та спрямовуватись на забезпечення усталеності економічного розвитку через відповідні механізми правової політики, які повинні формуватись на основі аналізу сучасного стану та тенденцій розвитку національної економіки. Було розглянуто закордонний досвід формування правової системи регулювання відносин неплатоспроможності та банкрутства.

Обґрунтовано на прикладі розвинених країн тривалість процесу формування правових основ регулювання питань неплатоспроможності та банкрутства в нашій країні. Визначено, що відносини неплатоспроможності та банкрутства мають чітко виражений макроекономічний контекст, що обов'язково має враховуватися у змісті чинного законодавства України у цій сфері. Доведено необхідність адекватного врахування макроекономічний аспекту. Ключовим є врахування макроекономічного підходу до формування законодавства України про неплатоспроможність та банкрутство має враховувати суттєві аспекти які формуються на основі аналізу сучасного стану та тенденцій розвитку національної економіки. Надана пропозиція створення концепції відносин неплатоспроможності та банкрутства щодо формування можливості використання законодавства у сфері регулювання неплатоспроможності та банкрутства для заміщення ринку та залучення альтернативних інвесторів у випадку настання банкрутства вітчизняних підприємств.

Ключові слова: неплатоспроможність, банкрутство, правові відносини, приватизація, концепція, регулювання, колізія, базис.

The article is devoted to problems of formation of effective system of legal relations in the sphere of insolvency and bankruptcy. The analysis of the evolution of the strategy of economic development of Ukraine 1992-1999, the results of which conclusions were drawn regarding the formalized nature of the changes in national legislation in the sphere of prevention of insolvency and bankruptcy because of the lack of relationship with the economic processes that led to plurality their goals, the occurrence of collisions and, as a consequence, the lack of a sustainable basis of political, legal and economic development. Based on vivid examples of formation of legal bases of regulation of relations of insolvency and bankruptcy in developed countries, the author noted the need for close interaction between legal policy and Economics in the context of their flexible adaptation and interdependence. According to the results of the study the article justifies expediency of formation of the concept of regulation of relations of insolvency and bankruptcy, which should be legitimized and be directed to ensuring sustainable economic development through appropriate mechanisms of legal policy, which must be formed on the basis of the analysis of the current state and tendencies of development of the national economy.

It is justified on the example of developed countries the length of the process of formation of legal bases for regulation of insolvency and bankruptcy in our country.

The proposal to create a concept of insolvency and bankruptcy relations regarding the possibility of using legislation in the field of insolvency and bankruptcy regulation to replace the market and attract alternative investors in the event of bankruptcy of domestic enterprises.

Key words: insolvency, bankruptcy, legal relations, privatization, concept, control, conflict, basis.

Вступ

Сучасний розвиток економіки України характеризується значними реформаторськими змінами у всіх сферах суспільного розвитку, що обумовлено чітким визначенням європейського вектору співробітництва та поглибленням міжнародних інтеграційних процесів. Відповідних змін на теперішній час і зазнає політико-правова сфера, яка розвивається у тісному взаємозв'язку з національною економікою. Важливим в реаліях сьогодення є врахування стадії економічного циклу розвитку економіки України, встановлення якого дасть можливість гнучко регулювати законодавство у сфері неплатоспроможності та банкрутства, змінюючи його характер - на продебіторський чи на прокредиторський залежно від стадії економічного циклу.

Постановка завдання. Метою статті є поглиблене дослідження особливостей взаємозв'язку правової та економічної політики держави у сфері запобігання неплатоспроможності та банкрутства та розробка заходів щодо формування концептуальних засад регулювання відносин неплатоспроможності та банкрутства. Завдання статті полягають у відображенні доцільності формування концепції регулювання відносин неплатоспроможності та банкрутства, яка повинна бути легітимізована та спрямовуватись на забезпечення усталеності економічного розвитку через відповідні механізми правової політики, які в свою чергу повинні формуватись на основі аналізу сучасного стану та тенденцій розвитку національної економіки.

Результати дослідження

Досвід останніх 25 років формування ринкової моделі економіки України свідчить, що в нашій країні все ще не створені ефективні умови для стабільного економічного зростання, а подальше економічне відставання від розвинених країн світу перетворилося в тенденцію і, як наслідок, призводить до зниження конкурентоспроможності вітчизняної економіки. І сьогодні вітчизняні підприємства стикаються з серйозними проблемами диверсифікації господарської діяльності внаслідок переорієнтації на європейські ринки, а отже - і забезпечення життєздатності в складних економічних умовах. Відповідно, постає проблема фінансової стійкості та стабільності розвитку, нагальне вирішення якої обумовлюється посиленими ризиками втрати платоспроможності та підвищення імовірності банкрутства.

Проведене дослідження еволюції правових відносин у сфері неплатоспроможності та банкрутства в Україні свідчить про те, що цей процес є тривалим, а його вплив на економічний розвиток є переважно негативним. Для визначення причин автором вбачається за необхідне зупинитись більш детально на основних етапах формування правової політики України у сфері запобігання неплатоспроможності та банкрутства.

Швидке прийняття, після проголошення незалежності України, першого законодавчого акту з регулювання відносин неплатоспроможності та банкрутства - Закону України «Про банкрутство», який введений в дію Постановою Верховної Ради України від 14.05.1992 р. №2344-ХІІ [1] не забезпечило швидкі позитивні зміни в економіці країни. Це пов'язано, насамперед, як зі спрямованістю даного законодавчого акту на захист переважно інтересів кредиторів-юридичних осіб, так і відсутністю економічного обґрунтування такого захисту. Незважаючи на його прокредиторський характер, ініціаторами відкриття справ про банкрутство у той час були переважно державні податкові інспекції (понад 80% справ порушувались саме з їх подання), відповідно ні кредитори, ні боржники не були основними суб'єктами правових відносин, так як їх інтереси фактично не враховувались. Крім того, в Законі в якості процедур відновлення платоспроможності визначено санацію та ліквідацію, але на практиці застосовувалась тільки ліквідація, що нівелювало інтереси підприємств-боржників у розробці та реалізації програм фінансового оздоровлення та пошуку компромісних рішень при вирішенні питань з кредиторами. На думку автора, реалізація цього Закону фактично сприяла формуванню механізму привласнення майна за рахунок збільшення кількості збанкрутілих підприємств.

Необхідним є також провести аналіз стратегії економічного розвитку України у контексті відносин неплатоспроможності та банкрутства. Як вбачається з проведеного аналізу стратегії економічного розвитку України в 1992-1999 рр. який свідчить про відсутність комплексного підходу у формуванні політики приватизації, в результаті чого з поля зору випала її початкова мета - утворення мережі дієвих суб'єктів приватної економічної стратегії. В цей період приватизація дедалі більш відверто розглядалася не як стратегічний напрям, а як один з інструментів політики наповнення Державного бюджету, що нівелювали її цінність для формування конкурентного ринкового середовища в країні. Посилення процесів «лібералізації» цінової та монетарної політики у 1994-1999 рр. сприяло збільшенню грошової маси в країні у 45 разів, а кредиторської заборгованості підприємств - більш ніж у 170 разів.

У таблиці 1 наведено динаміку індексу споживчих цін, монетарної бази та кредиторської заборгованості суб'єктів господарювання України [7].

Таблиця 1

Динаміка індексу споживчих цін, грошової маси та кредиторської заборгованості підприємств України у 1993-1999 рр., рази

Загострення демонетизації економіки обумовило поширення негрошових (бартерних) розрахунків, розвиток платіжної кризи, дефіцит ліквідних коштів підприємств та труднощі сплати податків, збільшення вартості кредитних ресурсів. Так, за період 1991-1999 рр. ліквідна частка в оборотних коштах підприємств (товарно-матеріальні цінності та гроші) скоротилася з 76,6 до 27%, у той час як частка дебіторів зросла з 4,4 до 67,1%, що значною мірою погіршило дієздатність приватних суб'єктів господарювання (рис. 1) [7].

Рис. 1. Структура оборотних коштів підприємств на кінець року у 1990-1999 рр., %

правовий економічний неплатоспроможність банкрутство

Поглиблення дестабілізуючих факторів економічного розвитку сприяло наростанню проблем і у сфері неплатоспроможності та банкрутства українських підприємств, що підтверджується наведеними у табл. 2 статистичними даними [8].

За даними таблиці 2 можна зробити висновок, що протягом аналізованих років не зважаючи на невелику кількість підприємств, які були визнані банкрутами (за період 1992-1999 рр. - 27), щорічно збільшувалась кількість підприємств, проти яких порушувались справи про банкрутство та кількість ліквідованих підприємств.

Таблиця 2

Динаміка розвитку процесів банкрутства та неплатоспроможності підприємств України

При цьому, відсутня кореляція між кількістю порушених справ про банкрутство і кількістю прийнятих заходів щодо підприємств-боржників, що дає змогу стверджувати про відсутність результативності існуючої правової політики у сфері запобігання неплатоспроможності та банкрутства. Причиною цього є спроба імітування національним законодавством у сфері запобігання платоспроможності та банкрутства законодавства розвинених країн. При цьому не було враховано важливого аспекту - законодавство розвинених країн чітко узгоджує цілі та завдання правової політики з цілями та завданнями економічного розвитку у їх взаємодії та взаємозалежності.

Протягом наступних років зміни у національному законодавстві у сфері запобігання неплатоспроможності та банкрутства носили формалізований характер через відсутність взаємозв'язку з економічними процесами, що обумовило плюралізацію їх цілей, виникнення колізій та, як наслідок, відсутність стійкого базису політико-правового та економічного розвитку. Так, і в Законі України від 30.06.1999 р. №784-ХГУ «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» [2], і в Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №4212-УІ [3], який набрав чинності 19.01.2013 р. [3], які мають продебіторську спрямованість, відсутнє врахування сучасного стану національної економіки, внаслідок чого реалізація цих законодавчих актів не створила належного економічного ефекту. Зміна пріоритетів державного регулювання повинна здійснюватись відповідно до зміни економічної ситуації в країні, а підтримка вітчизняних підприємств не повинна зводитись до їх захисту в якості боржників, що створює всі умови для зниження рівня мотивації щодо розробки останніми дієвих заходів з фінансового оздоровлення.

Підприємства-кредитори в таких умовах також не мають стимулів щодо вирішення питань неплатоспроможності та банкрутства і, як наслідок, відсутня стійкість національної економіки. Як результат, з одного боку, держава втрачає необхідні важелі впливу на суб'єктів правових відносин у сфері запобігання неплатоспроможності та банкрутства, а з іншого - ці суб'єкти, не маючи відповідної державної підтримки, не зацікавлені у досягненні консенсусу у вирішенні даної проблеми. У цьому випадку виникає колізія інтересів підприємств-кредиторів та боржників, яка при відсутності дієвої правової політики, загострює економічну ситуацію в країні, формуючи дестабілізаційні основи її подальшого розвитку. Причиною такої ситуації, на думку автора, є кон'юнктурний характер цілей правової політики в даній сфері, відсутність їх взаємозв'язку з цілями та завданнями економічної політики.

Варто звернути увагу на закордонний досвід формування правової системи регулювання відносин неплатоспроможності та банкрутства. Наприклад, тривалість процесу формування правових основ регулювання питань неплатоспроможності та банкрутства в нашій країні можна обґрунтувати на прикладі розвинених країн. У США підготовка до реформи законодавства про неплатоспроможність була розпочата в 1970 р., а завершена прийняттям нового закону («Bankruptcy Act») тільки у жовтні 1979 р. У ФРН реформування законодавства про неплатоспроможність здійснювалася спеціальною комісією з 1978 р., а новий закон («Insolvenzordnung») був прийнятий Бундестагом в жовтні 1994 р., а набрав чинності з 01.01.1999 р. Однак у цьому випадку слід звернути увагу не на тривалість чи на ступінь розроблення законодавства, а на результат їх впливу на економіку.

Наведені приклади є яскравим свідченням тісного взаємозв'язку між національною економікою та правовою політикою у сфері неплатоспроможності та банкрутства. Автор вважає, що немає сенсу визначати першочерговість значущості правової політики чи економіки, якщо це стосується врегулювання питань неплатоспроможності та банкрутства, так як вони мають як правовий, так і економічний зміст. І врегулювання цих питань не можливе лише економічним шляхом, без відповідного правового забезпечення, в той час як і розробка законодавства без його ґрунтування на економічній основі не дасть позитивного результату.

Слід зазначити, що тривалість підготовки реформ в розвинених країнах є свідченням не затягування процесів вирішення нагальних питань економічного розвитку, до яких безумовно відноситься і питання врегулювання відносин у сфері неплатоспроможності та банкрутства, а ґрунтовністю проробки усіх аспектів правового забезпечення. При цьому, важливим є концентрація уваги на відповідності цілей правового регулювання з цілями економічного розвитку, які визначаються на основі існуючих тенденцій національної економіки та можливих перспектив її подальшого функціонування. Як зазначав І. Кант, правом може бути не будь-яке законодавче свавілля, а лише така система регулювання суспільних відносин, завдяки законів, які розробляються державою, яка спирається на вже створені та активно функціонуючі у суспільстві механізми впорядкованості [6, с. 79]. У контексті правових відносин у сфері неплатоспроможності та банкрутства врахування особливостей сучасного розвитку економічної сфери сприятиме конструктивному врахуванню існуючого досвіду формування та реалізації ефективної правової політики розвинених країн у сфері регулювання банкрутства.

В якості прикладу відсутності швидкого реагування законодавства на кризові явища у розвинених країнах можна розглянути глобальну фінансову кризу 2008 р. Фінансова сфера, яка забезпечувала процес виробництва та торгівлі, стала домінувати та стрімко розвиватись, випереджаючи за темпами зростання і обсяги світового виробництва, і обсяги міжнародної торгівлі. Розвиток фінансового сектору сприяв виникненню нових видів фінансових товарів - фінансових деривативів, свопів, опціонів, ф'ючерсів, які забезпечували прибуток за рахунок їх ефективного розміщення та перепродажу на фондовому ринку. Міжнародні економічні відносини почали втрачати виробничу основу та набувати характеру торгівлі фінансовими інструментами. Уряди переважної більшості країн не створили відповідні правові умови для локалізації кризи у фінансовому секторі, що спричинило масові банкрутства промислових підприємств, звільнення працівників, зростання безробіття та соціального невдоволення (як це відбувалося в Латвії, Ісландії, Ірландії, Естонії, Болгарії та інших країнах). Враховуючи вище наведені негативні наслідки відсутності дієвих механізмів запобігання поглибленню кризових явищ у економічній сфері на теперішній час в рамках правової політики розвинених країн розроблено механізм динамічних адаптаційних змін законодавства у сфері неплатоспроможності та банкрутства відповідно до змін у економічній сфері. І слід особливо зазначити, що ці зміни здійснюються кожні 2-3 роки, що, на думку автора, є оптимальним періодом коригування правової політики з метою попередження та запобігання неплатоспроможності та банкрутства компаній.

При цьому, врахування макроекономічного підходу до формування законодавства України про неплатоспроможність та банкрутство. Стосовно характеру взаємодії правової політики та економіки, доцільно розглядати його у контексті гнучкої адаптації та взаємозалежності. При цьому така адаптація має як активний, так і пасивний прояв. Правова політика може впливати на економічні процеси, їх характер, динаміку, вектор розвитку шляхом розробки та реалізації відповідного нормативно-правового забезпечення. Водночас саме розвиток економіки створює умови для коригування існуючої правової політики. Особливо це стосується питань запобігання неплатоспроможності на банкрутства, так як відставання розробки відповідних правових основ від економічного розвитку обумовлюватиме загострення проблеми неплатоспроможності вітчизняних підприємств. Важливим у даному контексті є питання формування таких концептуальних основ правової політики у сфері запобігання неплатоспроможності та банкрутства, які б повною мірою відповідали сучасним реаліям розвитку економіки України, забезпечували сталий економічний розвиток та створювали б ефективний базис для подальшого економічного зростання.

У сучасних умовах розвитку України у контексті визначеного європейського вектору економічного, правового, політичного співробітництва вирішального значення, на думку автора, має формування концепції регулювання відносин неплатоспроможності та банкрутства. Ця концепція повинна бути легітимізована та спрямовуватись на забезпечення усталеності економічного розвитку через відповідні механізми правової політики, які формуються на основі аналізу сучасного стану та тенденцій розвитку національної економіки. На основі цієї концепції формуватимуться можливості використання законодавства у сфері регулювання неплатоспроможності та банкрутства для заміщення ринку та залучення альтернативних інвесторів у випадку настання банкрутства вітчизняних підприємств за об'єктивних умов, які, насамперед, проявляються у неспроможності їх керівництва здійснювати ефективну діяльність. Важливого значення у цьому зав'язку набуває врахування стадії економічного циклу розвитку економіки України, врахування якого дасть можливість гнучко регулювати законодавство у сфері неплатоспроможності та банкрутства, змінюючи його характер - на продебіторський чи на прокредиторський залежно від стадії економічного циклу. Так, в умовах економічної кризи доцільно використовувати продебіторське законодавство для стимулювання залучення інвестицій, в умовах економічної стабілізації та подальшого економічного зростання формуються умови для використання прокредиторського законодавства.

У монографії Д.В. Задихайла визначено, що господарсько-правова політика держави, базуючись на положеннях конституційного економічного порядку, економічної політики держави та наукової господарсько-правової доктрини і зафіксована у змісті державних програм економічного розвитку як обов'язкова, структурна та інструментальна їх складова є імперативною концептуальною позицією держави щодо напрямів та змісту подальшого розвитку господарського законодавства, удосконалення практики його застосування, оптимізації правового господарського порядку як такого [5].

Тому не постійна зміна законодавства, а розширення рамок його спрямованості залежно від характеру циклічності національної економіки і формує авторський підхід щодо розробки майбутньої концепції регулювання відносин у сфері неплатоспроможності та банкрутства в Україні. І тільки у такому контексті можливе узгодження політико-правових та економічних цілей та завдань як основи формування висококонкурентного бізнес-середовища в країні.

Висновки

Отже, Закон «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що регулює відповідні відносини, зазвичай досліджують у мікроекономічному контексті, предметом яких є безпосередньо відносини між їх суб'єктами, які мають взаємні суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Предметом є також сам механізм реалізації зазначених суб'єктами відповідних правовідносин. У цьому контексті зазначається лише характер правового регулювання, яке спрямоване або на захист інтересів кредитора, або боржника, або інших учасників процесу. Водночас відносини неплатоспроможності та банкрутства мають чітко виражений макроекономічний контекст, що обов'язково має враховуватися у змісті чинного законодавства України у цій сфері. Але для адекватного врахування цього аспекту, понятійний апарат законодавства та його концептуальна основа мають бути переглянутими та суттєво розширеними. Ключовим є врахування макроекономічного підходу до формування законодавства України про неплатоспроможність та банкрутство має враховувати наступні аспекти: зв'язок з іншими змінами, пов'язаними з напрямами економічної політики держави, зокрема приватизація, залучення іноземних інвестицій тощо; диференціація типів відносин у сфері банкрутства залежно від суспільно-економічної та правової характеристики суб'єктів банкрутства та його наслідків; різний суспільно-економічний результат процесів банкрутства залежно від етапів економічного розвитку національної економіки; вплив фінансово-економічних криз на національну економіку, її окремі елементи та можливості створення «ефекту доміно».

Список використаних джерел

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р. №2343-ХІІ (дата оновлення: 04.04.2018).

2. Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом: Закон України від 30.06.1999 р. №784-ХГУ (дата оновлення: 01.09.2001).

3. Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: Закон України від 22.12.2011 р. №4212-УІ (дата оновлення: 05.10.2016).

4. Аналітична інформація комплексної системи інформаційно-правового забезпечення. Ліга: Закон

5. Задихайло Д.В. Господарсько-правове забезпечення економічної політики держави: монографія. Харків: Юрайт, 2012. 456 с.

6. Кант И. Сочинения: Т 4. Ч. 2. / редкол.: В.Ф. Асмуса. А.В. Гулыги, Т.И. Ойзермана. Москва: Мысль, 1992. 79 с.

7. Офіційний сайт Державного комітету статистики. Троц І.В. Статистичний огляд банкрутства українських підприємств: національний та регіональний аспект. Вісник соціально-економічних досліджень. 2014. №3 (54). С. 170-178.

Размещено на allbest.ru