До проблеми визначення цілей та завдань систематизації трудового законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

До проблеми визначення цілей та завдань систематизації трудового законодавства

Обушенко Н.М.

Анотації

У статті на основі аналізу наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства України визначено ключові цілі систематизації трудового законодавства, відповідно до яких сформульовано завдання такої діяльності. Обґрунтовано, що цілі та завдання є надзвичайно важливими елементами процесу систематизації трудового законодавства, оскільки саме у них виражається та місія, те соціальне призначення, що вкладається у цей процес, а також ті результати, до яких прагнуть його здійснювачі. З'ясовано, що системність законодавства як джерела об'єктивного права проявляється у такому: ієрархічність, що характеризує вертикальну організацію системи нормативно-правових актів, за якої ключовим критерієм виступає юридична сила останніх. Завдяки ієрархічності забезпечується послідовність розміщення нормативно-правових актів у системі трудового законодавства та національного загалом, визначається їх пріоритетність під час урегулювання відповідних суспільних відносин; внутрішня узгодженість, яка передбачає, що законодавчі акти та їх положення не суперечать один одному, а логічно доповнюють, продовжують та розвивають один одного; діють не розрізнено та ізольовано один від одного, а як єдине утворення, як цілісний механізм; не містять прогалин. Прогалини у законодавстві - це повна або часткова відсутність (пропуск) необхідних юридичних норм у чинних законодавчих актах, якими, з огляду на принципи права, мають бути врегульовані певні суспільні відносини. Наголошено, що недотримання вимог юридичної техніки в тексті актів законодавства призводить до появи чималої кількості юридичних помилок, наявність яких помітно знижує якість законодавчої бази, викликає труднощі в тлумаченні норм та перешкоджає їх реалізації в конкретних суспільних відносинах. Саме тому є гостра необхідність подальшого теоретичного опрацювання проблем правового характеру, вивчення критеріїв якості нормативних актів, більш інтенсивна наукова розробка наявних та формування принципово нових юридичних конструкцій норм, інститутів і галузей права, які повинні слугувати забезпеченню та реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Ключові слова: цілі, завдання, системність, систематизація, трудове законодавство, ієрархічність, узгодженість.

In the article, on the basis of the analysis of scientific views of scientists and norms of the current legislation of Ukraine, the key goals of the systematization of labor legislation are determined in accordance with which the tasks of such activity are formulated. It is substantiated that the goals and objectives are extremely important elements of the process of systematization of labor legislation, because they express the mission, the social purpose that is embedded in this process, and the results that its implementers seek. It has been found that the systematic nature of legislation, as a source of objective law, is manifested in the following: hierarchy, which characterizes the vertical organization of a system of legal acts, according to which the legal force of the latter acts as a key criterion. Due to the hierarchy, the consistency of placement of normative legal acts in the system of labor legislation and national in general is ensured, their priority in determining the relevant social relations is determined; internal consistency, which implies that legislative acts and regulations do not contradict each other, but logically complement, continue and develop each other; act not in isolation and in isolation from each other, but as a single formation, as a coherent mechanism; no gaps. Gaps in the legislation - complete or partial absence (omission) of the necessary legal norms in the current legislative acts, which, based on the principles of law, must be regulated by certain social relations. It was emphasized that failure to comply with the legal requirements in the text of the acts of the legislation leads to a considerable number of legal errors, the presence of which significantly reduces the quality of the legislative base, causes difficulties in interpreting the rules and hinders their implementation in specific social relations. That is why there is an urgent need for further theoretical elaboration of problems of a legal nature, study of quality criteria of normative acts, more intensive scientific development of existing and formation of fundamentally new legal constructs of norms, institutions and branches of law, which should serve to ensure and exercise the rights and freedoms of the individual and the citizen.

Key words: goals, objectives, systematicity, systematization, labor legislation, hierarchy, coherence. правовий законодавство трудовий

Вступ

Будь-яка діяльність має свої цілі та завдання, а також реалізує певні функції. Це повною мірою стосується і систематизації трудового законодавства, встановлення яких дозволить більш чітко та змістовно зрозуміти сутність та призначення означеної систематизації. Мета являє собою ідеальне передбачення у свідомості результату, на досягнення якого спрямовані дії. А тому вона, тобто мета, виступає безпосереднім свідомим мотивом, що спрямовує та регулює дії [1, c. 496]. Отже, мета діяльності із систематизації трудового законодавства- це, з одного боку, та місія, що вкладається у певну діяльність, і яку суб'єкт її здійснення повинен, бажає реалізувати, втілити, а з іншого - той орієнтир, фінальний (кінцевий) результат до якого цей суб'єкт прагне у своїй діяльності. А отже, не викликає сумніву, що дослідження цілей та завдань систематизації трудового законодавства має важливе теоретичне та практичне значення.

Стан дослідження. Проблема систематизації трудового законодавства неодноразово була у полі зору вчених із галузі трудового права. Зокрема, їй приділяли увагу Н.П. Долгіх, В.П. Марущак, А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана, О.А. Любчик, В.О. Антоненко, О.В. Петришин, С.П. Погребняк, В.С. Смородинський, Л.П. Гаращенко та багато інших. Однак, незважаючи на чималу кількість наукових розробок, деякі моменти залишаються малодослідженими, зокрема це стосується цілей та завдання систематизації трудового законодавства, невизначеність яких є суттєвою прогалиною на теоретичному та практичному рівнях.

Постановка завдання. Саме тому мета статті - визначити цілі та завдання систематизації трудового законодавства.

Результати дослідження. Аналіз наукової літератури показав, що позиції дослідників з приводу цілей і завдань систематизації законодавства різняться. Найчастіше правники не проводять суттєвої різниці між цілями та завданнями систематизації, ведучи про них мову як про тотожні, взаємозамінні категорії. Однак, хоча цілі та завдання - це тісно пов'язані поняття, вони все ж таки не синонімічні. Перші виражають певний стан, кінцевий результат, якого слід досягти, бажано отримати за підсумками виконаної роботи. Своєю чергою завдання являє собою якусь конкретну роботу, що слід здійснити, проблемне питання, яке має бути вирішене задля досягнення мети (цілей).

Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що цілями систематизації трудового законодавства є:

1) забезпечення системності цього законодавства, яка сьогодні у ньому відсутня. І.В. Блауберг, Є.М. Мирський та В.М. Садовський, розмірковуючи про системність у її найбільш загальному розумінні, відмічають, що зміст цієї категорії наповнюють уявлення про цілісність об'єктів світу, про співвідношення цілого і його частин, про взаємодію системи із середовищем як про одну з умов існування системи, про загальні закономірності функціонування і розвитку системи, про структурованість кожного системного об'єкту і таке інше [2, с. 54]. У правознавстві про системність ведуть мову зазвичай як про властивість права. Так, наприклад, К.Г Волинка, відмічає, що право - це складне системне утворення. Норми права є не простою сукупністю, сумою, а системою, якій притаманні внутрішня погодженість, упорядкованість, взаємозв'язки складових елементів. Первинним елементом системи права є правові норми, що поєднуються у більші утворення - інститути права і правові галузі. Це - традиційний погляд на систему права. Також систему права можна розглядати і як розподіл права на публічне і приватне, міжнародне і національне, об'єктивне і суб'єктивне. Крім того, системність притаманна і окремій нормі права [3, с. 98]. В.В. Васильєв вважає, що системність права - це об'єктивна властивість права, яка є фундаментальною і об'єктивною передумовою об'єднання структурних елементів системи права: правових норм, інститутів, підгалузей і галузей в цілісне і внутрішньо несуперечливе системне ціле, всередині якого існують нерозривні правові зв'язки, що дозволяють говорити про єдність системи [4, с. 17]. З позиції М.І. Матуза, системність права виражається у тому, що воно є не механічною сукупністю юридичних норм, а внутрішньо узгодженим, упорядкованим організмом, де кожен елемент має своє місце і відіграє свою роль, де юридичні приписи взаємопов'язані, розташовані певним ієрархічним чином, групуються по галузях і інститутах [5, с. 137]. Н.Б. Болотіна відмічає, що для юридичних норм характерною є їх системність - вони діють не окремо одна від одної, а переважно в комплексах, асоціаціях, у складі цілих правових інститутів і у більш широких підрозділах - галузях права. Система галузі права - це сукупність елементів, які певним чином зв'язані між собою та утворюють певну цілісність. Системність - закономірна, неодмінна властивість об'єктивного права. Її деформація, руйнування - аномалія, "хвороба" права, яка може звести нанівець його регулятивні можливості, перешкодити очікуваному законодавцем соціальному результату [6, с. 77].

Отже, системність є властивістю, що характеризує спосіб організації та існування засобів правового регулювання, а саме - єдине, цілісне, внутрішньо узгоджене утворення. Забезпечується системність права, як в цілому, так і його окремих галузей й інститутів, законодавством. Зокрема, О.Ф. Скакун з цього приводу пише, що і системність, й ієрархічність будови привносяться у право законодавством [7, с. 228]. В.К. Бабаєва зазначає, що виражені в законодавстві норми права набувають властивість системності, тобто взаємозв'язку, узгодженості. Системність у право привноситься саме законодавством. Існуючі в свідомості, в поведінці, нормативні правові установки цієї властивості не мають. Законодавець, закріплюючи в приписах нові юридичні норми, обов'язково погоджує їх з уже існуючими. Тільки системне, несуперечливе, офіційно існуюче право здатне виконати поставлені перед ним завдання. Правник вважає, що найважливішим і невідкладним завданням кожної держави є зміцнення системності права. Без цього ефективність правового регулювання буде мізерно малою [8, с. 205-206]. Звісно, не слід ототожнювати систему права і систему законодавства, в тому числі трудового права і законодавства, однак водночас не можна й спростовувати тієї обставини, що саме законодавство є способом об'єктивації права, формою його існування нормативно у практичному житті. Отже, системність права, насамперед об'єктивного, прямим чином залежить від системності законодавства.

Системність законодавства як джерела об'єктивного права проявляється у такому:

а) ієрархічність, що характеризує вертикальну організацію системи нормативно-правових актів, за якої ключовим критерієм виступає юридична сила останніх. Завдяки ієрархічності забезпечується послідовність розміщення нормативно-правових актів у системі трудового законодавства та національного загалом, визначається їх пріоритетність під час урегулюванняя відповідних суспільних відносин;

б) внутрішня узгодженість, яка передбачає, що законодавчі акти та їх положення:

- по-перше, не суперечать один одному, а логічно доповнюють, продовжують та розвивають один одного;

- по-друге, діють не розрізнено та ізольовано один від одного, а як єдине утворення, як цілісний механізм;

- по-третє, не містять прогалин. Прогалини у законодавстві - це повна або часткова відсутність (пропуск) необхідних юридичних норм у чинних законодавчих актах, якими, з огляду на принципи права, мають бути врегульовані певні суспільні відносини [7, с. 427].

Для досягнення цієї цілі необхідно:

- проведення систематичної, послідовної роботи із виявлення та усунення законодавчих недоліків. Забезпечення системності та ефективності трудового законодавства неможливе без з'ясування та ліквідації тих факторів, які порушують системні зв'язки у структурі цього законодавства. Такими факторами є суперечності, прогалини, дублювання, розпорошення нормативно-правових положень, термінологічні недоліки тощо. Одним із ключових кроків для вирішення цього завдання є вдосконалення юридичної техніки. Юридична техніка - це сукупність вироблених в юриспруденції засобів і правил зовнішнього виразу в текстах різних правових актів (нормо-установчого, нормозастосовного або інтерпретаційного характеру, актів систематизації законодавства) загальнообов'язкових правил поведінки [9]. Н.В. Пильгун та В.В. Бурбеза у своїх працях пишуть, що питання юридичної техніки в юридичній науці та практиці займає важливе місце, адже темпи соціальних перетворень суспільства потребують оперативності в прийнятті нових нормативних актів, розробки актуальних теоретичних і практичних питань їх удосконалення. За сучасних умов розвитку суспільних відносин постійно виникає необхідність звернення громадян та юридичних осіб до певних правових положень нормативно-правових актів, які вміщують вимоги, заборони та дозволи щодо поведінки суб'єктів та закріплюють відповідні юридичні наслідки за їх невиконання чи порушення. Чимало таких документів у нашій державі є неякісними, що пов'язано з допущенням суперечливих положень у законодавстві, невдалим формулюванням чи вживанням термінів, посиланнями на неіснуючі нормативні акти. Все це негативно впливає на реформування сфер державного і громадського життя, викликає непорозуміння в юридичній практиці та труднощі у тлумаченні норм права. Саме юридична техніка є тим інститутом, що надає змогу не лише сформулювати зміст юридичного документа, а й забезпечити адекватне усвідомлення змісту правових норм, можливість коригування тих або інших правовідносини відповідно до їх вимог [10, с. 58]. Правники підкреслюють, що недотримання вимог юридичної техніки в тексті актів законодавства призводить до появи чималої кількості юридичних помилок, наявність яких помітно знижує якість законодавчої бази, викликає труднощі в тлумаченні норм та перешкоджає їх реалізації в конкретних суспільних відносинах. Саме тому існує гостра необхідність подальшого теоретичного опрацювання проблем правового характеру, вивчення критеріїв якості нормативних актів, більш інтенсивна наукова розробка існуючих та формування принципово нових юридичних конструкцій норм, інститутів і галузей права, які повинні слугувати забезпеченню та реалізації прав і свобод людини і громадянина [11];

- визначення форм та методів систематизації, що є найбільш доцільними та ефективними для усунення наявних проблем у системі трудового законодавства. В умовах сучасного стану трудового законодавства особлива роль має відводитися кодифікації, яка передбачає не лише зовнішнє упорядкування джерел права, а й глибоке вивчення та перероблення змісту нормативно-правового матеріалу задля його приведення у єдину, внутрішньо узгоджену, дієву систему;

- залучення до процесу систематизації висококваліфікованих фахівців у сфері нормотворчості та правозастосовної діяльності. Проблема полягає у тому, що досить часто нормативно-правові акти, які приймаються в нашій державі, зокрема у сфері регулювання відносин використання найманої праці, не отримують належного експертного опрацювання та оцінювання. Це призводить до того, що нормативно-правові акти мають яскраво виражений політичний характер і водночас позбавлені системних зв'язків з іншими законодавчими актами, а закріплені у них положення не вирізняються необхідною регулятивною ефективністю та дієвістю;

2) забезпечення відповідності законодавства:

- по-перше, об'єктивно існуючому рівню розвитку суспільних відносин;

- по-друге, стратегічним цілям та перспективам подальшого розвитку українських суспільства і держави. Реалізація цієї мети вимагає не лише зовнішнього впорядкування нормативно-правових актів, але й перевірки актуальності їх змісту та його відповідності ключовим правовим принципам, визнаним та проголошеним у суспільстві. Звісно, не кожна із форм систематизації законодавства передбачає перегляд його змісту, однак у контексті сучасного стану трудового законодавства України, яке, як справедливо зазначає К.В. Мельник, є результатом адаптації застарілих норм колишнього соціалістичного законодавства до умов ринкових перетворень, що відбуваються у нашій державі, особливо актуальним є питання саме змістовного перегляду нормативно-правового матеріалу, що регулює сферу трудових відносин [12]. Крім того, як наголошує дослідниця, концептуальна позиція радянських норм та принципів ґрунтувалась радянським законодавцем на специфічній для соціалістичної системи нормативістській теорії права. Ця теорія виходила з марксистського визначення права як зведеної в закон волі панівного класу, що за своєю природою покликана пригнічувати інтереси нижчих класів. Так, за нормативістською доктриною, всі закони визнавались правовими незалежно від їхнього змісту, а отже, право і закон були узагальнені [12].

Одним із ключових завдань на шляху до цієї мети є приведення вітчизняного законодавства у відповідність до міжнародних норм і стандартів. З цього приводу Т.А. Занфірова слушно зазначає, що новий Трудовий кодекс України має стати своєчасною відповіддю на виклики реалій сьогодення у сфері регулювання трудових відносин з урахуванням стратегічних цілей концепції сталого розвитку держави і світу, що модернізується. Метою розроблення та прийняття Трудового кодексу України є визначення основних принципів і механізмів реалізації трудових прав і гарантій працівників, створення належних умов праці й забезпечення захисту інтересів працівників і роботодавців в умовах ринкової економіки, з урахуванням положень міжнародно-правових документів з питань праці. Норми проекту Трудового кодексу України спрямовані на адаптацію трудового законодавства України до Європейської соціальної хартії та інших міжнародно-правових актів: Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права, Конвенції та рекомендацій Міжнародної організації праці [13]. К.В. Мельник справедливо підкреслює, що модифікація національного трудового законодавства неможлива без виконання міжнародних зобов'язань держави та реалізації глобальної узгодженості трудового права України з міжнародними трудовими нормами, що випливають із ратифікованих та універсальних конвенцій ООН, МОП, регіональних норм ЄС. Для втілення міжнародних норм та принципів праці в України потрібно створити умови для їхнього сприйняття національним правом, зокрема, створити чітку законодавчу базу, яка визначатиме порядок застосування міжнародних актів, а також наслідків за їх порушення. Під час імплементації міжнародних норм праці потрібно враховувати характер національної правової системи, стан економіки, рівень культури, історичні особливості і традиції, внаслідок чого розкривається ефективність міжнародних норм праці та їх благотворний вплив на трудові відносини в державі [12];

3) забезпечення зручності користування законодавством. Справжня цінність та ефективність права як інструменту регулювання суспільних відносин, зокрема у сфері використання найманої праці, проявляється тільки під час практичного використання (реалізації, застосування) його норм. Систематизація законодавства дозволяє суб'єктам права оперативно знаходити необхідні правові норми, тобто систематизація, особливо така її форма, як кодифікація, є необхідною умовою забезпечення високого рівня якості практичної реалізації правових норм.

Висновки

Таким чином, резюмуючи вищевикладене, цілі та завдання є надзвичайно важливими елементами процесу систематизації трудового законодавства, оскільки саме у них виражається та місія, те соціальне призначення, що вкладається у цей процес, а також ті результати, до яких прагнуть його здійснювачі. Чітке постановлення цілей, визначення завдань та напрямів реалізації систематизації є необхідною умовою забезпечення її високого рівня якості та результативності.

Список використаних джерел

1. Философский словарь / Под ред. М.М. Розенталя и П.Ф. Юдина. Москва: "Политическая література", 1962. 544 с.

2. Блауберг И.В., Мирский Э.М., Садовский В.Н. Системный подход и системный анализ. В кн.: Системные исследования. Ежегодник. Москва, 1982, с. 52-58.

3. Волинка К.Г Правовий статус особи та гарантії реалізації прав і свобод за Конституцією України. Київ: РННУ "Дініт", 1998. 35 с.

4. Васильев В.В. Системность права как философско-правовая категория [Текст]. Государство и право: теория и практика: материалы Междунар. неуч. конф. (г. Челябинск, апрель 2011 г.). Челябинск: Два комсомольца, 2011. С. 15-18.

5. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: учебник / Москва: Юристъ, 2004. 512 с.

6. Трудове право України: Підручник. 4-те вид., стер. Київ: Вікар, 2006. 725 с (Вища освіта XXI століття).

7. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: Підручник. 2-ге видання. Київ: Алерта; КНТ ; ЦУЛ, 2010. 520 с.

8. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.К. Бабаева. Москва: Юристъ, 2003. 592 с.

9. Теорія держави та права: [підручник) / [за вимогами кредитно-модульної системи навчання] / Є.О. Гіда, Є.В. Білозьоров, А.М. Завальний та інші: зазаг ред. Є.О. Гіди. Київ: ФОП О.С. Ліпкан, 2011. 576 с.

10. Рабинович П.М. Юридическая техника законотворчества в Украине: общие проблемы. Журнал российского права. 2000. № 4. 136 с.

11. Пильгун Н.В., Бурбеза В.В. Поняття "механізм держави" в сучасній юридичній думці. Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. 2017. № 2. С. 46-51.

12. Мельник К.В. До питання адаптації трудового законодавства до міжнародних норм. Форум права. 2011. № 1. С. 645-651.

13. Занфірова Т.А. Вдосконалення правового регулювання трудових відносин в умовах трансформації сучасного суспільства. Трудове законодавство: шляхи реформування: матеріали ІІВсеукраїнськоїнаук.-практ. конф (м. Харків, 12 квіт. 2013 р.); за заг. ред. К.Ю. Мельника / МВС України, Харк. нац. унт внутр. справ. Харків: ХНУВС, 2013. С. 19-22.

Размещено на Allbest.ru