Окремі напрями вдосконалення структурно-функціонального забезпечення організації протидії злочинності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Окремі напрями вдосконалення структурно-функціонального забезпечення організації протидії злочинності в Україні

У статті розглянуто методологію та моделі правоохоронної діяльності. На основі зарубіжного та вітчизняного досвіду проаналізовано основні напрями щодо вдосконалення структурно-функціонального забезпечення організації протидії злочинності шляхом використання кримінального аналізу, моделей комп'ютерної статистичної поліцейської діяльності, а також елементів розвідувальної аналітики. Аргументовано, що з метою вдосконалення структурно-функціонального забезпечення процесів, спрямованих на ефективну організацію заходів щодо протидії злочинності з урахуванням процесів реформування правоохоронної системи загалом у межах держави, виникає потреба щодо імплементації ILP-моделі в чинну систему організації правоохоронної діяльності. Доведено, що запровадження європейських стандартів у національну систему боротьби зі злочинністю з метою поступової її інтеграції до європейської системи правоохоронної безпеки є ключовим вектором розвитку правоохоронної системи України.

Соціально-орієнтована поліцейська діяльність спрямована на зміцнення довіри і посилення комунікацій між поліцією та громадськістю. Встановлено, що зміст діяльності суб'єктів протидії злочинності може полягати як у прямому управлінському впливі на діяльність цих суб'єктів у разі їх безпосереднього підпорядкування, що є характерним для системи державних органів, так і в організуючій діяльності суб'єктів, які не перебувають у відносинах субординації, зокрема у випадках взаємодії державних корпорацій із протидії злочинності з установами інших відомств, недержавними установами й організаціями або з правоохоронним органами інших країн. Обумовлено, що запровадження нової методології вивчення кримінального середовища та оцінки ризиків і загроз на кшталт розробленої Європолом SOCTA (оцінка загроз організованої та серйозної злочинності), IOCTA (кіберзагрози), TE-SAT (терористичні загрози) є запорукою реалізації інновацій і вдосконалення структурно-функціонального забезпечення організації протидії злочинності в Україні.

Злочинність є, по суті, відображенням суспільства, яке створює відповідні умови для розвитку цього явища. Геополітична картина світу швидко змінюється - звична для нас дво-полюсна структура поступово руйнується, і дуже скоро ми побачимо її повну трансформацію; при цьому новий, досить динамічний і нестабільний порядок дасть поштовх аналогічним змінам у кримінальному світі, який теж еволюціонує, проходячи через низку перетворень. Організова-на злочинність у «чистому» вигляді або ж ті її види, що пов'язані з терористичною діяльністю, завжди були одним із найскладніших викликів для правоохоронних органів і служб безпеки з огляду на ускладнену структуру та різноманіття форм реалізації. Слід додати, що експерти ото-тожнюють поняття «організована злочинність» і «бізнес» - річний дохід від здійснення проти-правної діяльності організованими злочинними групами оцінюється в сотні мільярдів дол. США (за статистикою ООН, 1996 р.). Водночас новий світовий порядок прискорює еволюцію та ра-дикально змінює масштаби організованої злочинності з посиленням її транснаціонального ком-понента (нині у світі немає жодного населеного пункту чи особи, яка б не перебувала під за-грозою стати її жертвою). Наприклад, згідно з доповіддю Європолу за 2017 р. «Організовані злочинні угрупування (ОЗУ) та інші кримінальні суб'єкти», у державах-членах ЄС діють близько 5 000 організованих злочинних угруповань на міжнародному рівні. Кримінальні ринки, пов'язані з незаконними наркотиками, торгівлею людьми та незаконним ввезенням мігрантів, привертають найбільшу кількість ОЗУ і продовжують приносити найбільший прибуток серед різних кримі-нальних ринків в ЄС. Однак виникають кримінальні явища, такі як онлайн-торгівля незаконними товарами і послугами, що можуть затьмарити ці ринки за розміром і прибутком у майбутньому. Онлайн-торгівля незаконними товарами і послугами вже не просто спосіб дії, а швидко поширю-ваний, дуже динамічний і вагомий кримінальний ринок [1].

Водночас за останні кілька років злочинці понад 180 національностей були залучені в діяльність організованої злочинності в ЄС. Більшість ОЗУ, що працюють на міжнародному рів-ні, складаються з членів більш ніж однієї національності. Втім, більшість підозрюваних (60%), причетних до організованої злочинності в ЄС, є громадянами держави-члена [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями організаційно-правового та струк-турного забезпечення щодо організації протидії злочинності займались провідні вітчизняні та за-рубіжні дослідники. Ця проблематика розкрита, зокрема, у працях Ю.М. Антоняна, М.Г. Вербен- ського, В.О. Глушкова, В.В. Голіни, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.П. Закалюка, О.Г. Кальмана та інших. Водночас проблемою організованої злочинності як комплексним науковим поняттям, а також удосконаленням заходів щодо протидії та боротьби з нею займалися такі вчені: Л.І. Ар-куша, Л.В. Багрій-Шахматов, А.В. Гайдук, І.П. Голосніченко, О.О. Дульський, М.І. Камлик, Я.Ю. Кондратьєв, М.В. Корнієнко, Н.В. Кузнєцова, О.А. Мартиненко, Н.П. Матюхіна, М.І. Мель-ник, Я.Є. Мишков, С.Г Стеценко, О.В. Ткаченко та інші.

Водночас науковці, що вивчають проблематику інформаційно-аналітичного забезпечення функціонування правоохоронних органів та його роль у боротьбі з організованою злочинністю, а саме С.В. Албул, О.М. Бандурка, О.В. Власюк, В.С. Гуславський, Ю.А. Задорожний, О. М. Заєць,

О.Є. Користін, А.В. Махнюк, А.В. Мовчан, Б.Г Розовський, С.В, Сеник, О.Ю. Шостко та інші, зазначають, що таке забезпечення, безумовно, є надзвичайно важливим, однак попри це невирі- шеною залишається низка організаційних, кадрових, технічних і комунікаційних проблем. Вра-ховуючи й те, що злочинність сьогодні трансформується надзвичайно швидко, змінюючи свої прояви та форми, використовуючи новітні інструменти та технології, питання щодо вдоскона-лення структурно-функціонального забезпечення організації протидії злочинності в Україні нині є надзвичайно актуальним і потребує подальшого розроблення з урахуванням реалій сьогодення.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз ключових напрямків щодо удосконалення структурно-функціонального забезпечення організації протидії злочинності в Україні, а також огляд моделей правоохоронної діяльності.

Результати дослідження. Сьогодні є велика кількість визначень поняття «організована злочинність», але дефініція, яка обрана як базова, визначає її ключові характеристики: корумпо- ваність, застосування насильства та використання методик залякування, накопичення матеріаль-них благ і залучення великої кількості як фізичних, так і юридичних осіб; саме тому організована злочинність постійно у фокусі будь-яких стратегій і програм, що розробляються правоохоронни-ми структурами, урядами держав і міжнародними організаціями - UNODC, Інтерпол, Європол, OLAF та іншими. Корумпованість і залякування, незаконний обіг зброї, підробка документів і незаконне використання персональних даних, злочини екологічного характеру, відмивання гро-шей, крадіжки об'єктів історичної та культурної спадщини, незаконний обіг наркотиків, злочини проти жінок і дітей, кіберзлочинність, торгівля людськими органами - саме такі виклики кидає організована злочинність міжнародній спільноті. І як же забезпечити ефективну протидію, кон-троль і запобігання цим загрозам державним і міжнародним структурам?

Використання нового підходу - організації правоохоронної діяльності, керованої розві-дувальною аналітикою (Intelligence-Led Policing), і систематизації процесів використання стра-тегічної і тактичної інформації - дало змогу розробити новий інструментарій для забезпечення ефективного контролю і запобігання подальшому зміцненню позицій злочинних організованих груп у суспільстві.

Останні роки у ЗМІ та на різних майданчиках активно обговорюється питання реформи правоохоронних органів (далі - п/о), особливо їхнього кримінального блоку. Справді, рівень до-віри до всіх правоохоронних інституцій, особливо кримінального сектору, вкрай низький, він коливається за інтегральною оцінкою ситуації від 8 до 20%, і це ще оптимістичні показники. Зазвичай впливають на це такі чинники:

- низька результативність роботи правоохоронних органів (люди не почуваються в безпе-ці), особливо з розкриття найбільш резонансних справ, неспроможність останніх винайти ефек-тивні способи протистояння рейдерським захопленням;

- причетність окремих правоохоронців до протиправної діяльності, зокрема корупції;

- особисті негативні враження людей, які були залучені як учасники кримінального про-цесу, від дій правоохоронців;

- факти неправомірного втручання в приватне життя громадян;

- необгрунтований тиск на бізнес тощо.

Зважаючи на суспільну думку, що, по суті, впливає на прийняття урядових рішень і зако-нодавчі ініціативи, причинами такого становища є: відсутність ефективних механізмів кадрового відбору; надмірні повноваження правоохоронців; намагання олігархічних кланів узяти під кон-троль правоохоронну систему; визначально корупційна постать самого правоохоронця; низьке грошове утримання правоохоронців тощо.

На перший погляд така думка людей не є безпідставною, однак останні дослідження на-справді доводять принципово інше причинне коріння такого становища - вони, як не дивно, кри-ються в системі організації правоохоронної діяльності.

Чинна модель організації правоохоронної діяльності є спадщиною радянських підходів, сформованих на іншій парадигмі. Це - інша система ставлення до прав і свобод громадян та процедур їх обмеження під час виявлення, розкриття та розслідування злочинів. Про що йдеть-ся? Для держави окремий громадянин або бізнесмен є визначально правопорушниками (справді, в наявних умовах відсутності вибору окремі громадяни або бізнесмени вимушені діяти у не- правовий спосіб, правопорушення стає закономірним наслідком їхньої поведінки). Наприклад, фактично 100% бізнесу ухиляються від оподаткування або уникають його, використовуючи різні схеми оптимізації. З огляду такі обставини на перший погляд перевірки контролюючими органа-ми бізнесу стають цілком виправданим інструментом контролю за його діяльністю й, відповід-но, використовуються як першоджерело інформації про правопорушення та спосіб тиску. Вони є найбільш простими способами контролю за криміногенними процесами [2].

Рис.

Щодо загальнокримінальних злочинів ситуація схожа: правоохоронці під час їх виявлення та розкриття за допомогою контактних дій намагаються просіяти через «сито перевірок» якомога більшу кількість осіб; дії у такий спосіб мають високі корупційні ризики та нівелюють ідею за-хисту прав і свобод громадян.

Аналізуючи природу організаційного забезпечення діяльності суб'єктів протидії злочинності, слід зазначити, що його зміст може полягати як у прямому управлінському впливі на діяльність цих суб'єктів у разі їхнього безпосереднього підпорядкування, що є характерним для системи держав-них органів, так і в організуючій діяльності суб'єктів, які не перебувають у відносинах субординації. У другому випадку може йтися про взаємодію державних корпорацій із протидії злочинності з уста-новами інших відомств, недержавними установами й організаціями або з правоохоронним органами інших країн. У разі здійснення прямого управлінського впливу державних органів щодо організації діяльності у сфері протидії злочинності його слід віднести до більш широкого поняття державного

Якщо узагальнити причинно-наслідкові зв'язки наявного стану правоохоронної системи, можна дійти висновку, що:

- державні інституції не формують систему безпеки, встановлюючи адекватні витрати на відвернення кримінальних загроз щодо збитків, спричинених останніми;

- населення поки не здатне уособлювати себе частиною системи правопорядку, а лише розглядає її з позиції суб'єкта, якому делегована така функція;

- на відміну від західних правоохоронних інституцій, усі роки правоохоронці переважно намагалися боротися з конкретними протиправними проявами, а не системними кримінальними явищами (усунення підґрунтя їхнього існування та руйнування кримінальної інфраструктури), не будували механізми відвернення загроз і визначення ризиків, і, як наслідок, це призвело до екстенсивного шляху розвитку правоохоронної системи (збільшення кількості правоохоронців), вимушеного задіяння великої кількості людських і матеріальних ресурсів для виявлення та роз-слідування злочинів;

- ми не розглядаємо національні правоохоронні органи як елементи міжнародної системи правопорядку. У зв'язку з цим ми маємо слабку інтеграцію до європейських правоохоронних інституцій;

- недовіра до правоохоронних інституцій призвела до дублювання функцій між ними та запровадження складних процедур у системі досудового розслідування.

- наявний правоохоронний інструментарій унеможливлює виявлення ієрархічно розбу-дованих і територіально розгалужених ОЗГ та ЗО, а також складних кримінальних схем тощо.

Західна та американська моделі, навпаки, вибудовувались переважно на принципах із мі-німальним втручанням у приватне життя громадян, тому безконтактні розвідувально-аналітичні дії (Big Data) та заходи, поєднані із сучасними системами оцінки ризиків і загроз, посіли важливе місце в системі боротьби зі злочинністю.

Дослідники та правоохоронна література зазвичай розкривають методологію правоохо-ронної діяльності на основі п'яти моделей правоохоронної діяльності [4, с. 18-21]:

Традиційна поліцейська діяльність є найбільш відомою поліцейською моделлю і залиша-ється стандартним стилем правоохоронної діяльності. Це стосується реактивного і інцидентного стилю, за якого поліцейські більшою мірою тільки реагують відповідним чином на злочин і ви-могу надання сервісних послуг Відповіді на дзвінки, прийом заяв, патрулювання в громадських місцях, створюючи видимість присутності поліції, а також розкриття злочинів, що вчиняються або вчинені в минулому, є сутністю традиційної поліцейської діяльності.

Соціально-орієнтована поліцейська діяльність спрямована на зміцнення довіри і посилення ко-мунікацій між поліцією та громадськістю. Community Policing програми включають створення громад-ських форумів із залученням представників різних громадських груп та інститутів, де обговорюються і розглядаються питання безпеки, включно з правопорушеннями і окремими злочинами в регіоні. Клю-човою метою Community Policing є відновлення репутації правоохоронних органів і підвищення довіри населення, «легітимізація» їхньої діяльності, вироблення нових стандартів поведінки та етики, передача процесу визначення пріоритетів у правоохоронній діяльності під контроль громади.

В Україні взаємодія поліції та громади врахована в ст. 11 Закону України «Про Націо-нальну поліцію», де, зокрема, зазначено, що діяльність поліції здійснюється в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об'єднаннями на засадах партнерства і спрямована на забезпечення їхніх потреб [5]. Наприклад, з 2016 р. впроваджується пілотний проєкт «Шкільний офіцер поліції», який став першим у реалізації концепції Community Policing в Україні. Цей проєкт було розроблено з метою розв'язання проблеми підліткової й дитя-чої злочинності, який поєднує зусилля двох організацій - Національної поліції, що відповідає за профілактику скоєння злочинів, і закладів середньої освіти, які забезпечують навчання дітей [6].

Окрім вищевказаного, працівниками поліції реалізовуються проєкти, що спрямовані на спільну роботу громад і поліції для створення безпечного середовища, зокрема «Сусідська вар-та» [7], «ПОЛіС» [8], «Безпечне місто» [9] та інші.

У проблемно-орієнтованої поліцейської діяльності ідентифікація й аналіз «проблем» є го-ловним напрямом роботи поліції, а не конкретним злочином, справою, викликом або інцидентом. У цій моделі особлива увага приділяється загальним проблемам злочинності та питанням безпе-ки. Поліція активно вибудовує превентивну стратегію з можливістю вирішення проблеми, а не простого реагування на шкідливі наслідки.

Модель комп'ютерної статистичної поліцейської діяльності (CompStat) - це система управління на основі розробленої моделі, у якій менш тяжкі злочини розглядаються елемен-том зниження кількості більш тяжких злочинів. Отже, на підставі аналізу статистики вчинених злочинів окремі регіональні керівники правоохоронних органів є відповідальними за впрова-дження на місцевому рівні розроблених завчасно заходів. Compstat часто плутають з моделлю ILP. Compstat певним чином пов'язаний із практиками, які використовувалися поліцією Нью-Йор-ка для зниження рівня злочинності в 1990-х. Compstat концентрується переважно на вуличних і серійних злочинах із забезпеченням короткострокової підзвітності в процесі вирішення нових кримінальних викликів; Compstat фокусується на злочинності.

Поліцейська діяльність, керована розвідувальною аналітикою (Intelligence-Led Policing, ILP), - це сучасна модель, яка передбачає інкорпорування розвідувальної аналітичної функції в загальну місію правоохоронної системи. Комплексне завдання - прогнозування ризиків і вплив на дії - передбачає комбінування аналізу та процесу прийняття рішень, що створює додатко-ві виклики для спеціалістів розвідувальних аналітичних служб. Аналітики набувають особли-вої відповідальності у процесі безпосереднього долучення до забезпечення суспільної безпеки, оскільки при цьому їхня функція із суто допоміжної перетворюється на ключовий компонент етапу планування стратегій і прийняття рішень.

ILP спрямований на залучення ширшого спектру джерел даних, які використовуються і в контексті інших підходів, для нього притаманний пошук комплексних вирішень проблем із можливістю закріплення довготривалих результатів і вироблення стратегії мінімізації ризиків, фокусується на ідентифікації загроз. ILP чіткіше визначає роль поліції, забезпечуючи підтримку довгострокового стратегічного менеджменту та притягнення порушників до відповідальності. Саме тоді поліція може бути досить проактивною та прогнозувати ризики, гарантуючи спокій і безпеку в довгостроковій перспективі.

Висновки

Отже, з метою вдосконалення структурно-функціонального забезпечення про-цесів, спрямованих на ефективну організацію заходів щодо протидії злочинності з урахуванням процесів реформування правоохоронної системи загалом у межах держави, виникає потреба щодо здійснення таких заходів: імплементації ILP-моделі в чинну систему організації право-охоронної діяльності; формування нової корпоративної культури правоохоронної діяльності; запровадження європейських стандартів у національну систему боротьби зі злочинністю з ме-тою поступової її інтеграції до європейської системи правоохоронної безпеки; створення центрів оцінки ризиків для забезпечення управлінської діяльності п/о; запровадження нової методоло-гії вивчення кримінального середовища та оцінки ризиків і загроз на кшталт розробленої Єв- рополом SOCTA (оцінка загроз організованої та серйозної злочинності), IOCTA (кіберзагрози), TE-SAT (терористичні загрози).

Окрім того, не менш важливим є: запровадження дієвих механізмів кооперації між пра-воохоронними органами, де кожний правоохоронний орган розглядається як функціональний ін-струмент загальної системи протидії системним кримінальним проявам, з координуючою струк-турою сформованою за принципом «єдиної вежі»; оптимізація процедур досудового та судового розслідувань, визначення достатності й допустимості доказів, враховуючи європейські новації тощо; запровадження інституту презумпції правоти поліцейського в поєднанні з підвищенням його відповідальності перед законом.

Водночас держава повинна забезпечити автономність правоохоронного органу в системі організації досудового розслідування (з метою уникнення конфлікту інтересів, механізмів втру-чання на процес розслідування, перешкоджання витоку інформації). Необхідним також убача-ється запровадження нового напряму боротьби зі злочинами в частині руйнування кримінальних бізнес-моделей, а також обов'язкове проведення фінансових розслідувань із розшуку активів, набутих із джерел кримінального походження.

Не менш важливим є і той факт, що розроблення стратегій протидій системним кримі-нальним явищам повинне відбуватися на стратегічних сесіях, організованих за принципами та правилами фасилітації.

Список використаних джерел

правоохоронний злочинність поліцейський

1.Serious and organized crime threat assessment (SOCTA). Identifying the priorities in the fight against major crime. URL: https://www.europol.europa.eu/socta/2017/organised-crime-groups.html.

2.Концепція протидії економічній злочинності в контексті забезпечення економічної безпеки України та визначення місця органу фінансових розслідувань у цьому процесі : науковий проект / В.А. Некрасов, В.І. Мельник, О.Є. Користін. Київ : РВВ МВС України, 2016. 46 с.

3.Литвинов О.М. , Гладкова Є.О. Суб'єкти протидії злочинності як правоохоронні корпорації. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2019. № 1 (20). С. 90-98. С. 95.

4.Користін О.Є., Пефтієв Д.О., Пеньков С.В., Некрасов В.А. Довідник керівника поліції - поліцейська діяльність, керована розвідувальною аналітикою ILP : навч. посібник / за заг. ред. М.Г Вербенського. Київ, 2019. С. 18-21.

5.Про Національну поліцію : Закон України від 2 липня 2015 р. № 580-VIII. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/580-19.

6.Світлова Н. «Шкільний офіцер поліції» - у Дніпрі копи взялися проводити спеціальні уроки. URL: https://www.5.ua/regiony/shkilnyi-ofitserpolitsii-u-dnipri-kopy-vzialysia-provodyty- spetsialniuroky-167591.html.

7.У Києві запрацює «Сусідська Варта». URL: http://ukrainepravo.com/news/ukraine/u- kyyevi-zapratsyuye-susidska-varta.

8.Програма ПОЛіС (Поліція і Спільнота). URL: http://cop.org.ua/ua/ukrainskyi-dosvid/ zahalnoukrainskyi-dosvid/programa-polis-politsiya-i-spilnota.

9.Безпечне місто: використання інтелектуальних технологій для громадської безпеки. URL: https://www.unian.ua/science/10088759-bezpechne-misto-vikoristannyaintelektualnih-tehnologiy-dlya-gromadskoji-bezpeki.html.

Размещено на Allbest.ru