До проблеми визначення поняття "адміністративно-правова охорона та захист відбору осіб на службу в Національну поліцію України"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

До проблеми визначення поняття «адміністративно-правова охорона та захист відбору осіб на службу в Національну поліцію України»

Гарбузюк К.Г.

Метою статті є надати авторське визначення поняттю «адміністративно-правова охорона та захист відбору осіб на службу в Національну поліцію України». Зокрема, у статті на основі аналізу наукових поглядів учених і норм чинного законодавства України запропоновано авторське визначення поняття «адміністративно-правова охорона та захист відбору осіб на службу в Національну поліцію України». З'ясовано, що об'єктом адміністративно-правової охорони відбору осіб, які уперше приймаються на службу в Національну поліцію України (НПУ), є суспільні відносини з приводу реалізації громадянами України права бути прийнятими на службу в поліцію на конкурсній основі та діяльності державних інституцій, що провадять відбір. Охорона цих відносин відображена у нормативно-правових актах у формі: заборон, приписів, санкцій тощо, які мають на меті уникнення негативних станів, як права бути прийнятими на службу в поліцію, так і виконання обов'язків із проведення конкурсу. Визначено, що під адміністративно-правовою охороною відбору осіб, які вперше приймаються на службу в НПУ, ми пропонуємо розуміти закріплення у нормативно-правових актах норм права, направлених у сфері відбору до поліції на недопущення негативного: запобігання правопорушенням, зокрема проступкам; збереження умов поведінки учасників правовідносин; відновлення і усунення перешкод у здійсненні права прийняття на службу в НПУ та виконанні обов'язків із проведення конкурсу уповноваженими державними інституціями. Встановлено, що чинне законодавство передбачає шляхи захисту кандидатом своїх прав - звернення до адміністративного суду або/та до вищого органу або посадової особи, а також розгляд суті скарги в суді чи керівництвом, включно з перевіркою під час дисциплінарного провадження. Відповідно, під адміністративно-правовим захистом відбору осіб, які вперше приймаються на службу в НПУ, розуміємо суспільні відносини з відновлення порушеного права прийняття на службу в НПУ або обов'язку проведення конкурсу уповноваженими державними інституціями, а також усунення перешкод під час його здійснення засобами адміністративного права.

Попри фактичне існування суспільних відносин у сфері відбору до поліції, поняття гарантування відбору в адміністративно-правову науку не введено, хоча адміністративно-правове гарантування в інших сферах суспільного життя було предметом дослідження вчених, а гарантії відбору до поліції існують у законодавстві та застосовуються на практиці. Високе соціальне значення цього питання беззаперечне, адже від нього також залежить формування нової поліції. У зв'язку із цим у статті ми сфокусуємо нашу увагу на розробленні поняття адміністративно-правової охорони та захисту відбору осіб на службу в Національну поліцію України.

Окремі аспекти адміністративно-правового забезпечення відбору осіб до поліції були предметом наукових досліджень таких учених, як: Ю.П. Битяк, С.О. Бондар, Х.З. Босак, В.М. Вац, В.Д. Гончаренко, А.В. Губанов, О.Ю. Дрозд, М.П. Запорожець, В.О. Заросило, А.М. Клочко, М.О. Живко, В.М. Плішкін, В.В. Посметний, О.С. Проневич, Ю.І. Римаренко, О.С. Юнін та інші. Однак, незважаючи на чималу кількість наукових розробок, вченими невиправдано мало уваги було приділено питанню адміністративно-правової охорони та захисту відбору осіб на службу в Національну поліцію України.

Постановка завдання. Метою статті є надати авторське визначення поняттю «адміністративно-правова охорона та захист відбору осіб на службу в Національну поліцію України».

Результати дослідження. У правничій літературі широко вживають термін «охорона», але його законодавче визначення відсутнє, а наявні у ньому варіації тлумачення не можуть бути повністю використані нами через їхній специфічний контекст [1]. Неоднаковим є розуміння і тлумачення понять «охорона» та «захист», а також їхнє співвідношення з іншими суміжними категоріями в юридичній літературі. Найбільш дискусійним видається розмежування цих понять. З цього приводу справедливо зазначає О.Л. Коцовська: «У законодавстві відсутнє тлумачення цих понять, тим більше, інколи видається, що законодавець використовує ці терміни в одних випадках як синоніми, в інших - як різні за змістом. Тлумачні словники української мови також не дають чіткого визначення згаданих вище понять і переважно не розмежовують їх за змістом і не дають нам відповіді на питання про конкретний зміст і співвідношення понять «охорона» та «захист» [2, c. 270-271].

Стан наукового розроблення понять «охорона» і «захист» є дзеркальним і для адміністративно-правової науки. Не вступаючи у глибоку полеміку щодо цих понять, розглянемо основні позиції щодо феномена адміністративно-правової охорони чи захисту з фокусуванням уваги на пошуку спільного та відмінного. Наприклад, М.В. Шиленко під час дослідження одного з видів адміністративно-правової охорони ототожнює її із захистом [3, с. 1193]. Аналіз дає змогу виділити в його дефініції об'єкт охорони (захисту) - суб'єкт малого підприємництва, а в ролі суб'єкта охорони (захисту) - публічну адміністрацію. О.М. Єщук, на відміну від М.В. Шиленка, вважає, що адміністративно-правова охорона є широким поняттям, вона включає в себе дефініцію адміністративно-правового захисту [4, с. 53]. Аналогічної позиції дотримується також Л.О. Кожура. Остання під категорією «адміністративно-правовий захист» як частиною феномена «адміністративно-правової охорони» розуміє «організаційно-правову діяльність органів публічної адміністрації, яка здійснюється на основі адміністративно-правових норм, підкріплена системою правових гарантій; сутністю якої є забезпечення та захист за допомогою правових засобів прав осіб від протиправних діянь із притягненням правопорушників до юридичної відповідальності» [5, с. 121]. Авторка робить висновок, що об'єктом адміністративно-правового захисту виступають порушені законні права, свободи та інтереси осіб, а суб'єктами співзвучно М.В. Шиленку називає органи публічної адміністрації.

Розмежовуючою є позиція ще однієї групи вчених. В.В. Галунько, вивчаючи питання адміністративно-правової охорони та захисту права власності, дійшов такого висновку: «Адміністративно-правова охорона суб'єктів права власності - це позитивний статичний стан норм права, спрямований на запобігання правопорушенням у сфері власності, забезпечення збереження майна та відновлення і усунення перешкод у його здійсненні. Адміністративно-правовий захист - це динамічні (активні) дії, спрямовані на відновлення порушеного права власності та усунення перешкод під час його здійснення засобами адміністративного права» [6, с. 193-197].

І.М. Риженко, подібно до В.В. Галунька, розрізняє поняття адміністративно-правового захисту та адміністративно-правової охорони прав підприємців. Вона з цього приводу зазначає: «Захист поширюється не тільки на випадки, коли права особи уже порушені, а охорона починає діяти з моменту прийняття того чи іншого нормативно-правового акта, в якому встановлюються гарантії прав підприємця» [7, с. 188].

Порівняння наведених дефініцій дає змогу виявити їхню схожість і відмінність. Схожі всі дефініції через однакову їхню елементну будову, де присутні об'єкт і суб'єкт. Різниця полягає в тому, що вчені, які розмежовують поняття адміністративно-правового захисту чи охорони, роблять більший акцент на об'єкті, у ролі якого зазначають права, правовий стан або ж суб'єктивне право. На нашу думку, доцільно відрізняти адміністративно-правову охорону від захисту, функціональне призначення яких різне. Аргументом сказаного може бути відома думка в теорії права, яку висловлювала О.Ф. Скакун [8, с. 235-237], за якою охороняти та захищати може один і той самий суб'єкт, наприклад суд, або ж, навпаки, тільки захищати, наприклад адвокат. Натомість об'єкт без охорони не захищається. І дійсно це - апріорі в теорії права. І навіть, якщо хтось наведе контраргумент із площини «де-факто», як-от реальна відсутність охорони, то «де-юре» - залишиться «охорона» за умови її нормативно-правового закріплення. Якщо ж не буде цієї умови, то розглядати питання у правовій площині не має жодного сенсу.

Враховуючи присутність у дефініціях усіх трьох груп учених-адміністративістів таких елементів будови поняття, як об'єкт і суб'єкт, нам убачається за можливе продовжувати їхню характеристику щодо адміністративно-правової охорони чи захисту відбору осіб, які вперше приймаються на службу в НПУ як правовідносин.

Об'єктом адміністративно-правової охорони відбору осіб, які вперше приймаються на службу в НПУ, є суспільні відносини з приводу реалізації громадянами України права бути прийнятими на службу в поліцію на конкурсній основі та діяльності державних інституцій, що провадять відбір. Охорона цих відносин відображена у нормативно-правових актах у формі: заборон, приписів, санкцій тощо, які мають на меті уникнення негативних станів, як права бути прийнятими на службу в поліцію, так і виконання обов'язків із проведення конкурсу. Зокрема, до заборон можемо віднести норму права, яка стосується заборони кандидатам не спілкуватися один з одним на тестуванні. Доцільність існування такої заборони безапеляційна - у протилежному випадку виникне сумнів щодо самостійності складання тесту і не буде відібрано достойного кандидата. Є заборони, які стосуються не тільки кандидата, а й члена поліцейської комісії. Наприклад, повторне призначення на посаду члена поліцейської комісії забороняється.

Законодавство у сфері відбору на службу до НПУ закріплює низку механізмів, спрямованих на недопущення як порушень, так і будь-яких сумнівів під час конкурсу. Зокрема, на рівні закону встановлено можливість відводу чи самовідводу членів поліцейської комісії (у ч. 11 ст. 51 [1]), що дає змогу говорити у разі його застосування про неупередженість поліцейської комісії. Іншими подібного роду механізмами, закріпленими в підзаконних нормативно-правових актах, є такі: ознайомлення з матеріалами відсторонення від тестування; отримання результатів полі - графного опитування; оприлюднення результатів тестування (кількість набраних балів) безпосередньо після його завершення; отримання інформації про переможців конкурсу; тестування у разі документального підтвердження (до завершення конкурсу) поважних причин неявки та тестування з фізичної підготовки після одужання (або повторне виконання вправи). Як бачимо, факти нормативно-правового втілення заборон, приписів, санкцій і т. п. є охоронним фактором, що, по суті, не повинно ставити під сумнів результати конкурсу.

Суб'єкт - це не тільки спеціально створена державна інституція, що безпосередньо проводить конкурсну процедуру, але й низка інших уповноважених державних органів і посадових осіб, що беруть участь у відборі. Критерієм віднесення до цієї категорії суб'єктів може бути відповідний обов'язок чи право. Спеціально створена державна інституція - це поліцейська комісія, яка, проводячи відбір, одночасно не допускає сумнів у своїх оцінюваннях кандидата завдяки різним засобам і механізмам.

Наприклад:

- поліцейська комісія використовує під час визначення рівня фізичної підготовки кандидатів технічні прилади для вимірювань. Це дає їй змогу практично точно, достовірно та публічно вимірювати результати, а отже, диспозитивно - об'єктивно;

- випадки погіршання фізичного стану кандидата на момент тестування зумовили існування норми права щодо процедури повторного тестування і т. п.

Отже, наведені приклади дають підстави стверджувати про недопущення таких негативних явищ, як викривлення даних, упередженість, нерівність в умовах здачі фізичних нормативів і т.д., що вказують на характеристики охорони.

Отже, під адміністративно-правовою охороною відбору осіб, які вперше приймаються на службу в НПУ, ми пропонуємо розуміти закріплення у нормативно-правових актах норм права, направлених у сфері відбору до поліції на недопущення негативного: запобігання правопорушенням, зокрема проступкам; збереження умов поведінки учасників правовідносин; відновлення і усунення перешкод у здійсненні права прийняття на службу в НПУ та виконанні обов'язків із проведення конкурсу уповноваженими державними інституціями.

Тепер розглянемо адміністративно-правовий захист відбору.

У теорії права та деліктному законодавстві об'єктом захисту традиційно вважається порушене суб'єктивне право чи обов'язок. Так і у випадку з об'єктом адміністративно-правового захисту відбору осіб, які вперше приймаються на службу в НПУ. Ним є порушене право чи обов'язок у сфері відбору на службу в НПУ, для якого передбачено спеціальний механізм відновлення нормального стану. У чинному законодавстві закріплено норми, що передбачають захист, вони описують різного роду порушення порядку відбору на службу в НПУ.

Норми права, що передбачають захист, закріплено в Конституції України, де встановлено, що права і свободи людини й громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 [10]).

Крім того, передбачено, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40 [10]).

На виконання цих конституційних положень КАС України та Законом України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення громадян» закріплено можливість оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, а також рішень, дій (бездіяльності) у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності відповідно.

Наприклад, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється компетенція адміністративних судів, на що наголошувалось Вищим адміністративним судом України. «Цією нормою пояснюється визначальність для формулювання предмета позову у досліджуваній категорії справ, а його обсяг є диспозитивним правом позивача» [11, с. 16]. Предмет позову може стосуватися рішення керівника державного органу, постановленого за результатом проведення іспиту та відбору кандидатів на посаду в публічній службі.

Якщо брати до уваги зазначену позицію суду, виходить, що й юридичні особи публічного права в особі їхніх поліцейських комісій, керівників органів поліції та посадових осіб, служби персоналу органу поліції, де проходить конкурс, ВЛК закладів охорони здоров'я МВС України та інші подібні інституції є представниками влади. Вони здійснюють свою діяльність із відбору на службу до НПУ у межах та у спосіб, визначений законодавством. При цьому низка з них перебуває на державній службі особливого характеру - службі в поліції, а тому під час складання Присяги на вірність Українському народові взяли на себе зобов'язання сумлінно виконувати свої службові обов'язки (ч. 1 ст. 64 [9]).

Отже, кандидат через згадані нормативно-правові акти має право оскарження рішень, дій чи бездіяльності наведених інституцій як суб'єктів публічного права. Можна виділити два основні шляхи такого оскарження. Відповідно до КАС України, якщо в одному випадку за захистом кандидат звертається до адміністративного суду, то у другому - скарга подається в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність. У порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі по скарзі може бути призначене службове розслідування, до участі в якому допускається і сам автор звернення.

Отже, чинне законодавство передбачає шляхи захисту кандидатом своїх прав - звернення до адміністративного суду або/та до вищого органу або посадової особи, а також розгляд суті скарги в суді чи керівництвом, включно з перевіркою під час дисциплінарного провадження. Отже, під адміністративно-правовим захистом відбору осіб, які вперше приймаються на службу в НПУ, розуміємо суспільні відносини з відновлення порушеного права прийняття на службу в НПУ або обов'язок проведення конкурсу уповноваженими державними інституціями, а також усунення перешкод під час його здійснення засобами адміністративного права.

Список використаних джерел

право адміністративний поліція

1. Машугина Е.В. Правовые и организационные основы деятельности полиции Эстонской Республики и ее роль в обеспечении общественной безопасности: дисс…. канд. юрид. наук: 12.00.14. Москва, 2015. 184 с.

2. Коцовська О.Л. Зміст та сутнісні ознаки адміністративно-правової охорони прав споживачів. Держава і право. Вип. 54. 2011. С. 270-277.

3. Шиленко М.В. Поняття адміністративно-правової охорони малого підприємництва. Форум права. 2013. №1. ЦКЬ: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2013-1/13smvcmp.pdf.

4. Єщук О.М. Адміністративно-правова охорона і адміністративно-правовий захист: ціле і частка. Закон і життя: міжнародний науково-практичний правовий журнал, м. Кишинів (Молдавія). 2013. Жовтень. С. 49-53.

5. Кожура Л.О. Адміністративно-правовий захист та охорона: поняття та співвідношення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015. Серія: ПРАВО. Вип. 35. Ч. І. Т. 2. С. 119-122.

6. Риженко І.М. До питання розмежування понять адміністративно-правового захисту та адміністративно-правової охорони прав підприємців. Право і безпека. 2009. №1. С. 184-189.

7. Закон України від 2 липня 2015 р. №580-УШ «Про Національну поліцію». Сайт Верховної Ради України. ЦКЬ: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/580-19.

8. Конституція України від 28 червня 1996 р. Сайт Верховної Ради України. ЦКЬ: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254% D0% BA/96-%D0% B2% D1% 80.

9. Цуркан М.І. Особливості судового розгляду спорів щодо проходження публічної служби в Україні: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.07 / ОНЮА. Одеса, 2009. 24 с.

Размещено на Allbest.ru