Місце та роль національної поліції України в системі суб’єктів протидії злочинності

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІСЦЕ ТА РОЛЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ СУБ'ЄКТІВ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ

поліція національний злочинність протидія

ШЕВЧУК Г.В.

У статті обговорюється місце та роль Національної поліції України в системі протидії злочинності. Визначено загальну систему протидії злочинності. Розкрито сутність таких основних понять цієї статті, як «злочин» та «система». Визначено, що місце поліції в сучасній системі протидії суб'єктам злочину визначається специфікою її завдань та функцій.

Наголошено, що суб'єкт протидії злочинності - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Під злочинністю автор розуміє суспільно мінливе правове явище, яке являє собою сукупність скоєних у певних сферах та за певний період злочинів. Підкреслюється, що сам процес протидії є певним містком до взаємопов'язаної сукупності певних дій (заходів), що здійснюються відповідно до статутних повноважень різних суб'єктів системи протидії.

Нині в юридичній літературі переважає позиція, що злочинцями є державні органи, соціальні організації, соціальні групи, посадові особи чи громадяни, які спрямовують свою діяльність на розробку та реалізацію заходів, пов'язаних із просуванням, обмеженням, усуненням злочинних явищ та процесів, що породжують злочин та злочинність, а також їх попередження на різних злочинних стадіях, у зв'язку з чим вони мають права, обов'язки та відповідальність.

Автори статті визначили, що органи протидії злочинності є спеціалізованими та неспеціалізованими. Тобто ті, для кого завдання протидії злочинності є основним з урахуванням специфіки діяльності відповідного органу (наприклад, органів та підрозділів Національної поліції України, органів Державної фіскальної служби), і ті, для яких завдання протидії злочинності є другорядним, тобто воно суміжне з іншими основними завданнями, які виконує орган (сюди входять такі державні органи: судові органи, судові органи, наукові (навчальні) спеціалізовані установи, деякі спеціалізовані громадські організації тощо).

Сформульовано висновок про необхідність запровадження на законодавчому рівні сфер та рівнів поєднання злочинності з урахуванням місця органів Національної поліції України в системі протидії злочинності.

Ключові слова: злочинність, Національна поліція, протидія, суб'єкти, злочинність, Україна.

The article analyzes the place and role of the National Police of Ukraine in the system of counteracting crime. The general system of subjects of counteraction of crime is defined. The essence of such basic concepts of this article as "crime" and "system" is revealed. It is determined that the place of police in the modern system of counteracting crime subjects is determined by the specifics of its tasks and functions.

Stressing that counteracting crime is the central authority that exercises power to serve the public, secluded truth and freedom of the individual, counteract crime, support public safety, and be responsible.

Under crime, the author understands the socially changing legal phenomenon, which represents a set of committed in certain areas and for a certain period of time crimes. It is stressed that the process of counteraction itself is quite a bridge to the interconnected set of certain actions (measures) carried out in accordance with the statutory powers of various subjects of the counteraction system.

Today, in the legal literature, the position prevails that criminal actors are state bodies, social organizations, social groups, officials or citizens who direct their activities to the development and implementation of measures related to advance, restriction, elimination of criminal phenomena and processes generating crime and crimes, as well as their prevention at various criminal stages, in connection with which they have rights, responsibilities and responsibilities.

The authors of the article counteract crime in the article: specialized and nonspecialized. That is, those for which the task of counteracting crime is the main one taking into account the specifics of the activity of the relevant body (for example, bodies and subdivisions of the National Police of Ukraine, bodies of the State fiscal service); and for which the task of counteracting crime is secondary, that is, it is adjacent to other major tasks performed by the body (this includes the following state bodies: judicial bodies, judicial bodies, scientific (educational) specialized institutions, some specialized NGOs, etc.).

The conclusion is made on the necessity of introducing at the legislative level the spheres and levels of combating crime taking into account the place of the bodies of the National Police of Ukraine in the system of counteracting crime.

Key words: crime, national police, counteraction, actors, crime, Ukraine.

Вступ. Сучасний стан злочинності характеризується швидкими темпами до зростання, що ми яскраво маємо змогу спостерігати в щомісячних звітах Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ) про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування у 2019 р. Так, за статистичними даними ГПУ, у січні 2019 р. органами досудового розслідування було зареєстровано 50 906 кримінальних правопорушень, а за вже за квітень поточного року було зареєстровано 183 490 кримінальних правопорушень [1]. Тобто у складних умовах високого рівня нинішньої злочинності актуалізуються питання визначення ефективних заходів протидії злочинності спеціально уповноваженими на те суб'єктами. У цьому контексті йдеться, насамперед, про органи та підрозділи Національної поліції України, яким по праву належить центральне місце в системі суб'єктів протидії злочинності.

Нині в умовах узгодження вітчизняного законодавства України у сфері протидії злочинності з вимогами європейських стандартів та цінностями питання визначення саме правових механізмів протидії злочинності як комплексному соціальному явищу набувають особливо актуального значення, де у вказаних механізмах провідна роль належить Національній поліції України.

Постановка завдання. Метою статті є дослідити та визначити місце та роль Національної поліції України в системі суб'єктів протидії злочинності.

Результати дослідження. Питання протидії злочинності завжди перебувають у колі зору досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Проте дослідження здебільшого присвячені визначенню заходів протидії конкретного виду злочинності. Зокрема, це праці О.М. Бандурки, О.І. Безпалової, К.Л. Бугайчука, С.М. Гусарова, М.І. Даньшина, О.М. Джужі, Д.С. Денисюка, А.Т. Комзюка, О.М. Музичука, О.П. Угровецького, О.Ю. Салманової, О.Ю. Синявської, В.В. Сокуренка, В.В. Чумака. Проте нині наукових досліджень, які б висвітлювали питання визначення системи суб'єктів протидії злочинності, опублікована досить незначна кількість, а щодо визначення в цій системі Національної поліції України в наукових працях вітчизняних дослідників майже не точиться наукових дискусій.

Конституція України закріпила основоположне положення про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави [2]. Задеклароване в Основному Законі вищевказане положення безпосередньо стосується Національної поліції України, органи та підрозділи якої покликані здійснювати захист прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина від протиправних посягань, забезпечувати публічний порядок та публічну безпеку, протидіяти злочинності. Останнє ж як багатогранне поняття є складовою частиною основних завдань різних органів державної влади: від інституту Президента України як гаранта національної безпеки до окремих громадських об'єднань та організацій, що, зрештою, становлять своєрідну систему суб'єктів протидії злочинності. Але водночас окремі суб'єкти у вказаній системі посідають головну роль, що зумовлено специфікою їхнього адміністративно-правового статусу. Центральне місце у вказаних процесах відведене саме Національній поліції України як основному (центральному) органу державної влади, адже від її ефективності залежить стан правопорядку загалом та боротьба зі злочинністю зокрема.

З огляду на це необхідно визначити місце та роль Національної поліції України в системі суб'єктів протидії злочинності, що нині є головним завданням поліції в Україні. Але перед цим визначимо основні поняття цієї статті: «злочинність» та «система суб'єктів протидії злочинності».

Злочинність, як відомо, є продуктом суспільства, їй запобігають всі елементи (ланки, інститути) соціальної системи [3, с. 47]. Своєю чергою, відомий фахівець у галузі кримінального права В.М. Куц, під злочинністю розуміє невід'ємну, зумовлену внутрішньою і зовнішньою детермінацією еволюційно мінливу схильність людей та їх спільнот до деструктивності у формі кримінальних правопорушень, а також реальні прояви останньої, що піддаються кількісній та якісній інтерпретації [4, с. 38]. Останнім часом під злочинністю розуміють внутрішню схильність індивіда до вчинення злочину, тому під злочинністю варто розуміти властивість людини, соціального інституту, суспільства, окремої країни, глобального суспільства відтворювати безліч небезпечних для оточення діянь, що виявляється у взаємозв'язку злочинів та їх причин, піддається кількісній інтерпретації та зумовлює введення кримінально-правових заборон [5, с. 134-135].

Таким чином, під злочинністю ми розуміємо соціально мінливе правове явище, що являє сукупність вчинених на певній територій та за певний проміжок часу злочинів.

Наголошуючи на актуальності згаданої статті, В.М. Безчастний зазначає, що аналіз сучасного стану злочинності в Україні та пов'язаних із ним загроз для нормального розвитку нашої держави доводить необхідність здійснення комплексного кримінологічного супроводу протидії злочинності в Україні та реалізації цього процесу шляхом удосконалення нормативно-правового, організаційного, інформаційного та науково-методичного забезпечення зазначеної діяльності [7, с. 213].

Тобто вказане зумовлює визначення сутності категорій «протидія злочинності» та «система суб'єктів протидії злочинності». Так, загалом дослідники О.М. Бандурка та О.М. Литвинов визначають протидію злочинності як особливий інтегрований, багаторівневий об'єкт соціального управління, який становить різноманітна за формами діяльність відповідних суб'єктів (державних, недержавних органів та установ, громадських формувань та окремих громадян), які взаємодіють у вигляді системи різнорідних заходів, спрямованих на пошук способів, засобів та інших можливостей ефективного впливу на злочинність із метою зниження інтенсивності процесів детермінації злочинності на всіх рівнях, нейтралізації дії її причин та умов для обмеження кількості злочинних проявів до соціально толерантного рівня [7, с. 44-45].

Є.О. Гладкова вказує, що протидія злочинності охоплює три сфери суспільних відносин:

1) загальна організація - це сукупність організаційних (облік, реєстрація), управлінських (прогнозування, планування, координація, визначення стратегії і тактики), профілактичних (реалізація програм і планів, здійснення профілактичних заходів), контрольних (вивчення практики, встановлення тенденцій злочинності) та інших дій різноманітних органів та установ, які взаємодіють задля досягнення спільних результатів у протидії злочинності;

2) правоохоронна діяльність - система заходів із реалізації правоохоронних та/або право-застосовних функцій державними органами, громадськими організаціями чи громадянами;

3) попередження злочинності - це здійснення спеціальними суб'єктами передбачених законом заходів для недопущення розвитку злочинного наміру на попередніх стадіях вчинення злочину, виявлення ознак скоєних злочинів, встановлення осіб, які їх скоїли, притягнення цих осіб до відповідальності, відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів громадян та відшкодування збитків від злочинних дій [8].

Варто наголосити, що сам процес протидії являє собою досить містку взаємопов'язану сукупність певних дій (заходів), що здійснюються відповідно до визначених законом повноважень різними суб'єктами системи протидії.

Нині в юридичній літературі панує позиція, що суб'єкти протидії злочинності - це державні органи, громадські організації, соціальні групи, службові особи чи громадяни, які спрямовують свою діяльність на розроблення і реалізацію заходів, пов'язаних із випередженням, обмеженням, усуненням криміногенних явищ та процесів, що породжують злочинність і злочини, а також на їх недопущення на різних злочинних стадіях, у зв'язку з чим мають права, обов'язки і несуть відповідальність [9].

Варто констатувати, що зазначена система існує лише теоретично, на законодавчому рівні вона не створена. Очевидно, в практичній площині така система має характеризуватися багатогранністю виконуваних завдань із забезпечення безпеки, запобігання, припинення, розкриття і розслідування злочинів, з одного боку, а також розподілом цих завдань між суб'єктами різних рівнів, тобто ієрархічною побудовою [10, с. 98].

У загальному вигляді до суб'єктів протидії можна зарахувати державних та недержавних суб'єктів. До державних суб'єктів протидії злочинності в загальноприйнятому розумінні зараховують Верховну Раду України (комітети, народні депутати), главу держави, Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування, органи прокуратури та поліції, Державну службу з надзвичайних ситуацій, Державну прикордонну службу України, Державну фіскальну службу та інші. Своєю чергою, до недержавних суб'єктів протидії злочинності належать підприємства, установи, організації (житлово-комунальні органи, засоби масової інформації, громадські організації або об'єднання).

Також у теорії права виділяють класифікацію суб'єктів протидії злочинності за завданнями або змістом: спеціалізовані та неспеціалізовані. Тобто такі, для яких завдання із протидії злочинності є головним з урахуванням специфіки діяльності відповідного органу (наприклад, органи та підрозділи Національної поліції України, органи Державної фіскальної служби), та такі, для яких завдання із протидії злочинності є другорядним, тобто є суміжним при виконанні органом інших основних завдань (сюди можна зарахувати такі державні органи, як органи суду, органи юстиції, наукові (навчальні) спеціалізовані установи, деякі спеціалізовані громадські організації тощо).

Ключову роль у системі суб'єктів протидії злочинності відіграють саме правоохоронні органи, оскільки завдання із протидії злочинності належить до пріоритетних та основних.

Національна поліція України як суб'єкт протидії злочинності - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку [11]. Згадане визначення дає підстави дійти висновку, що органи та підрозділи Національної поліції в Україні належать до кола державних органів, що реалізують правоохоронну функцію у сфері боротьби зі злочинністю. Тобто необхідно брати до уваги специфіку виконуваних Національною поліцією України не лише завдань, але й функцій. Тому чинне законодавство України у сфері діяльності Національної поліції передбачає, що з метою належного здійснення завдання щодо протидії злочинності Національна поліція:

1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає :-)в межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

3) вживає заходів із метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень;

4) припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення [11].

Враховуючи вищевикладене, слушною вбачаємо позицію Д.М. Тичини, який у наукових дослідженнях, присвячених діяльності Національної поліції в Україні, вказує, що Національна поліція України здійснює запобіжну діяльність не ізольовано, а в різних видах взаємодії з органами:

1) які визначають державну політику у сфері боротьби зі злочинністю (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України);

2) які здійснюють координацію діяльності у сфері запобігання та протидії злочинності (Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори; Рада національної безпеки і оборони України);

3) які провадять правоохоронну діяльність у сфері боротьби зі злочинністю (серед суб'єктів цієї групи варто виділяти дві підгрупи: а) органи, для яких боротьба зі злочинністю є однією з основних функцій (наприклад, Департамент карного розшуку Національної поліції України, Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ України та ін.); б) органи, які провадять таку діяльність лише у процесі виконання ними основних функцій, що безпосередньо не пов'язані з боротьбою зі злочинністю (Національний банк України, Державна прикордонна служба України, а також інші міністерства та відомства, що мають контрольні повноваження в межах покладених на них обов'язків щодо взаємодії зі спецпідрозділами по боротьбі зі злочинністю);

4) які здійснюють контролюючу та інші види управлінської діяльності (громадські організації, об'єднання, органи державного контролю, преса) [12, с. 158-159].

Таким чином, варто вказати, що Національна поліція України, реалізуючи правоохоронну функцію у сфері протидії злочинності, взаємодіє з різними як державними, так і недержавними інституціями, що об'єднані єдиною метою, при цьому поліція зберігає власну автономність, що дає їй змогу повною мірою реалізовувати покладені на неї законом завдання з протидії злочинності.

Висновки. Заходи із протидії злочинності як складному соціальному явищу є необхідною складовою частиною становлення правової держави із реальним забезпеченням основоположних прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. Від ефективності здійснення заходів із протидії злочинності залежить рівень стабільності та правопорядку, у зв'язку з чим має бути налагоджена дієва система суб'єктів протидії злочинності, де, як було визначено вище, провідна роль належить саме органам Національної поліції України.

Сутність вказаного органу виходить із його законодавчого визначення, де тим самим задекларовано основне завдання - протидія злочинності, що реалізується спільно з іншими органами державної влади та недержавними суб'єктами. У вказаних процесах місце поліції у системі суб'єктів протидії злочинності визначається з огляду на специфіку виконуваних ним завдань та функцій, що передбачені чинним законодавством України.

Підбиваючи підсумки, зазначимо, що, враховуючи особливе місце та ключову роль Національної поліції України в системі суб'єктів протидії злочинності, варто визначити рівні, на яких будуть здійснюватися заходи із протидії злочинності, та визначити коло суб'єктів, з якими буде відбуватися взаємодія на кожному рівні, що, зрештою, зумовлює подальші наукові пошуки із вказаної тематики.

Список використаних джерел

1. Статистична інформація за 2019 року про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування. Генеральна прокуратура України : сайт. URL: https://www.gp.gov.ua/ua/statinfo.html (дата звернення: 25.05.2019).

2. Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 26.05.2019).

3. Митрофанов І.І. Прокуратура як суб'єкт запобігання злочинам : монографія. Кременчук : ПП Щербатих О.В., 2011. 256 с.

4. Куц В.М. Поняття злочинності. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2016. № 2. С. 34-39. URL: http://www.chasopysnapu.gp.gov.ua/ua/pdf/10-2016/02/kuts. pd^^ra звернення: 26.05.2019).

5. Шестаков Д.А. От понятия преступности к криминологии закона. Общественные науки и современность. 2008. № 6. С. 131-142.

6. Безчастний В. Кримінологічний аналіз стану злочинності в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 1. С. 207-213.

7. Бандурка О.М. Протидія злочинності та профілактика злочинів : монографія. Харків : ХНУВС, 2011. 308 с.

8. Гладкова Є.О. Протидія злочинності. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2018. URL: https://visnikkau.webnode.com.ua/news/protidiya-zlochinnosti/(дата звернення: 27.05.2019).

9. Суб'єкти запобігання злочинності та основні напрями їх діяльності. Кримінологія: Загальна та Особлива частини : сайт. URL: http://lib-net.com/content/9630_Sybekti_zapobigannya_ zlochinnosti_ta_osnovni_napryami_ih_diyalnosti.html(дата звернення: 28.05.2019).

10. Свірін М.О. Класифікація суб'єктів запобіжної діяльності в Україні. Кримінально- виконавча система: Вчора. Сьогодні. Завтра. 2017. № 1 (1). С. 96-106.

11. Про Національну поліцію : Закон України від 2 лип. 2015 р. № 580-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 (дата звернення: 29.05.2019).

12. Тичина Д.М. Національна Поліція України в системі суб'єктів запобігання злочинам. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2016. № 2 (13). С. 154-162.

Размещено на Allbest.ru