Проблеми законодавчої регламентації виконання покарання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Нормативно-правові передумови функціонування пенітенціарної системи на окупованих територіях становлять, по суті, ті ж самі нормативно-правові акти, що і на територіях, які перебувають під контролем України. Навіть до чинного Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 р. № 1129-ГУ [1] не було внесено жодних змін, пов'язаних із окупацією українських земель. Тому важливо встановити, чи ведеться будь-яка робота законодавця в цьому напрямі, і спрогнозувати, яким саме чином будуть вирішуватись чинні проблеми законодавчої регламентації виконання покарання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження проблем законодавчої регламентації виконання покарання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Серед дослідників цього питання виділимо тих, на чиїх роботах базувався наш аналіз інших питань у межах роботи, а саме таких учених, як: О.П. Букалов, Д.Л. Денисенко, Є.Ю. Захаров, В.В. Карелін, Н.М. Мельник, В.О. Новіков, В.М. Янко. Водночас варто ураховувати, що комплексні дослідження цього питання відсутні. Найбільш повно розкрили питання чинного стану нормативно-правового регулювання виконання покарання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей у своєму дослідженні Є.Ю. Захаров та Н.М. Мельник, втім, цього все ж не досить для формування теоретичної основи розв'язання наявних проблем.

Результати дослідження. Однією з першочергових проблем, яка нами зазначалась раніше у роботі, є те, що на непідконтрольній Україні території не діє українське кримінально-виконавче законодавство, а натомість прийняте окупаційне законодавство. Як нами зазначалось раніше, на окупованих територіях Луганської області діє законодавство України станом на травень 2014 року в частині, що «не суперечить» цій так званій конституції Луганської Народної Республіки [2, с. 33]. У самопроголошеній Донецькій Народній Республіці прийнято своє кримінально-виконавче законодавство, яке не відповідає українському, і саме його положення застосовуються сьогодні [2, с. 24]. Тобто перша із чинних проблем законодавчої регламентації виконання покарання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей полягає в тому, що вітчизняне кримінально-виконавче законодавство на цих територіях не використовується окупаційною владою. Натомість окупантами застосовується або власне законодавство, яке не породжує жодних правових наслідків на території України, або ж українське кримінально-виконавче законодавство, яке вже втратило чинність.

Вирішення цієї проблеми неможливе в законодавчий спосіб. Будь-які нормативно-правові акти, які приймаються вітчизняним законодавцем, ігноруються окупаційною владою. Саме тому вирішення цієї проблеми пов'яжемо виключно з поверненням контролю над окупованими територіями.

Наступна проблема пов'язана з тим, що до чинного Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 р. № 1129-ГУ [1] із моменту початку війни не було внесено жодних змін, пов'язаних із правовим статусом осіб, які відбувають покарання на окупованих територіях. При цьому варто звернути увагу на те, що загалом зміни до цього нормативно-правового акта вносились із моменту окупації, втім, жодна із них не стосувалась виконання покарання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. При цьому низка проблемних питань, які виникають у зв'язку з перебуванням засуджених Державою Україна осіб на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, могла би бути вирішена саме таким способом.

Наприклад, згідно з опитуваннями засуджених, майже 90% із них бажали повернутися на підконтрольну уряду територію з таких причин: 1) невиконання членами незаконних збройних формувань своїх обіцянок щодо надання пільг засудженим; 2) проживання родичів на підконтрольній уряду території; 3) погіршення режиму та умов тримання під вартою; 4) масивних обстрілів деяких територій; 5) загального духу беззаконня для нової адміністрації та безправ'я для засуджених; 6) негативного ставлення адміністрації до засуджених із західної частини України. Тож засуджені почали звертатися із проханням евакуювати їх із небезпечної території ще восени 2014 р. Водночас чинний Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 р. № 1129-ГУ [1] не містив відповідних положень тоді, не містить їх і сьогодні. Вперше засуджених перевели з окупованої території в січні 2015 р. - трьох в'язнів із Єнакіївської ВК № 52. Наступна група засуджених була переведена тільки 20 грудня 2015 р., тобто майже через рік. Після цього групи засуджених вивозилися приблизно кожні 3-6 місяців. Більшість евакуйованих належали до довічно позбавлених волі. Станом на 1 серпня 2018 р. було переведено 186 осіб [2, с. 43]. При цьому ця процедура не була урегульована нормами Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 р. № 1129-ГУ [1] та не врегульовується ним і дотепер. Так само не прийнято жодного спеціального нормативно-правового акта, який урегулював би вирішення цієї проблеми.

Як свідчить аналіз змісту чинного Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 р. № 1129-ГУ [1] у контексті здійсненого нами в роботі дослідження, не вирішеними на законодавчому рівні також залишаються питання правового статусу засуджених на непідконтрольній уряду території в Україні; порядку звільнення засуджених із місць позбавлення волі на непідконтрольній уряду території та повернення їх до України; надання компенсацій таким особам. Як зазначають Є.Ю. Захаров і Н.М. Мельник, засуджені, які вже були переведені із тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, зазвичай бажають отримати матеріальну та моральну компенсацію за те, що довгий час були під контролем незаконних збройних формувань [2, с. 48]. Саме тому важливим є вирішення цієї проблеми також.

Отже, вирішення проблеми відсутності змін чинного Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 р. № 1129-ГУ із початку збройної агресії ми вбачаємо двома можливим шляхами:

1. Внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 р. № 1129-ГУ [1].

У такому разі цей нормативно-правовий акт варто доповнити розділом «Правовий статус осіб, засуджених до позбавлення волі, в умовах збройної агресії, збройного конфлікту, тимчасової окупації території України».

У такому розділі доцільно передбачити статті, присвячені врегулюванню таких питань, як:

1) правовий статус засуджених на непідконтрольній уряду території в Україні;

2) переведення засуджених із непідконтрольних уряду територій до інших регіонів України, зокрема його механізму;

3) звільнення з місць позбавлення волі на непідконтрольній уряду території;

4) регулювання надання правової допомоги засудженим, які перебувають на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей чи переведені на підконтрольну територію;

5) надання компенсацій особам, які були вимушені відбувати покарання на непідконтрольних Україні територіях;

6) регулювання доступу представників міжнародних організацій, які працюють на непідконтрольних уряду територіях, до засуджених на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

2. Інший ймовірний спосіб вирішення цієї проблематики полягає у прийнятті спеціального нормативно-правового акта в цій сфері.

Саме із цим шляхом пов'язане вирішення такої проблеми - відсутності спеціального нормативного акта, який би регулював правовий статус осіб, залишених в установах виконання покарань на непідконтрольній уряду території, або які відбули покарання в окупованих пенітенціарних закладах. При цьому відповідні спроби законодавця мали місце. Як нами зазначалось раніше, 5 липня 2018 р. у Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт № 8560 «Про врегулювання правового статусу осіб, щодо яких порушено законодавство України про кримінальну відповідальність, кримінальне процесуальне, кримінально-виконавче законодавство України внаслідок збройної агресії, збройного конфлікту, тимчасової окупації території України» [3], метою якого є поновлення конституційних прав, свобод і законних інтересів осіб, щодо яких порушено законодавство України про кримінальну відповідальність, кримінальне процесуальне, кримінально-виконавче законодавство України внаслідок збройної агресії, збройного конфлікту, тимчасової окупації території України, та врегулювання їхнього правового статусу відповідно до законодавчих актів України. Зазначимо, що цей проєкт покликаний урегулювати правовий статус осіб, які утримуються чи утримувалися в місцях виконання покарань на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Цей законопроект залишається на розгляді Комітету Верхової Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Серед його позитивних сторін зазначимо такі:

1) засуджених, які утримуються чи утримувалися в місцях виконання покарань на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, виділено у спеціальну категорію, що дає їм змогу встановити відбуття ними покарання на непідконтрольних уряду територіях за рішенням суду, а також отримати відповідний правовий статус;

2) передбачено отримання компенсацій особами, які утримувалися в місцях виконання покарань на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Серед недоліків виділимо такі:

1) відсутні положення щодо переведення засуджених із тимчасово окупованої території на територію, підконтрольну Уряду;

2) не вирішується проблема звільнення з місць позбавлення волі на непідконтрольній уряду території.

Водночас очевидно, що прийняття такого законопроекту все ж є позитивним аспектом і може вирішити ті проблеми, на які нами вказувалось раніше. Саме тому зробимо висновок про те, що прийняття цього нормативно-правового акта зможе вирішити такі проблеми: відсутність змін до кримінально-виконавчого законодавства, пов'язаних із окупацією українських територій; відсутність спеціального законодавства, яке урегульовує правовий статус осіб, які утримуються чи утримувалися в місцях виконання покарань на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Висновки. Отже, зробимо висновок, що сьогодні актуальними проблемами законодавчої регламентації виконання покарання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей є такі:

1) вітчизняне кримінально-виконавче законодавство на окупованих територіях Донецької та Луганської областей не використовується окупаційною владою, а при цьому окупантами застосовується або власне законодавство, яке не породжує жодних правових наслідків на території України, або ж українське кримінально-виконавче законодавство, яке вже втратило чинність;

2) чинний Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 р. № 1129-IV не зазнавав змін із початку збройної агресії;

3) відсутнє спеціальне законодавство, яке урегульовує правовий статус осіб, залишених в установах виконання покарань на непідконтрольній уряду території, або які відбули покарання в окупованих пенітенціарних закладах.

Вирішення цих проблем можливе такими шляхами: поверненням під контроль України окупованих земель, внесенням змін до Кримінально-виконавчого кодексу України, прийняттям Закону України «Про врегулювання правового статусу осіб, щодо яких порушено законодавство України про кримінальну відповідальність, кримінальне процесуальне, кримінально-виконавче законодавство України внаслідок збройної агресії, збройного конфлікту, тимчасової окупації території України».

Література

кримінальний правовий виконавчий окупований

1. Кримінально-виконавчий кодекс України : Закон України від 11 липня 2003 р. № 1129-IV Відомості Верховної Ради України. 2004. № 3-4. Ст. 21.

2. Права позбавлених волі, які утримуються під вартою в ОРДЛО / упоряд. Є.Ю. Захаров, Н.М. Мельник. Харків: ТОВ «Видавництво «Права людини», 2018. 80 с.

3. Про врегулювання правового статусу осіб, стосовно яких порушено законодавство України про кримінальну відповідальність, кримінальне процесуальне, кримінально-виконавче законодавство України внаслідок збройної агресії, збройного конфлікту, тимчасової окупації території України: Проект Закону України № 8560 від 5 липня 2018 р. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64360 (дата звернення: 25.02.2019).

Размещено на Allbest.ru