Нормативно-правова база як джерело дослідження зовнішньої політики Польщі наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський національний університет ім. В.О. Сухомлинського

Нормативно-правова база як джерело дослідження зовнішньої політики Польщі наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст

Буглай Н.М.

Сьогодні є можливість залучити до наукового аналізу дослідження зовнішньої політики Республіки Польща періоду 1995-2005 рр. всю сукупність репрезентативних конкретно- історичних джерел, позначених відомостями про історичні факти, пов'язані з проблематикою теми, а також, відповідним чином їх класифікувати. Комплексне дослідження зовнішньої політики Республіки Польща окресленого періоду зумовлює необхідність формування репрезентативного джерельного комплексу. Визначена якість останнього, своєю чергою, може бути здобута лише за умови залучення до наукового аналізу максимально можливої кількості різножанрових джерел.

Класифікація джерельного комплексу досі залишається відкритою проблемою, головним чином, в аспекті функцій та пізнавального значення класифікації як дослідницького методу [8, с. 186], незважаючи на чималі напрацювання таких дослідників як: М. Варварчик, І. Григор'єва, І. Войцехівська, Я. Калакура, М. Ковальський, І. Ковальченко, Б. Корольов, С. Макарчук, С. Павленко, С. Шмідт та ін., а тому потребує продовження теоретиками та методологами історії наукових пошуків. Так, вивчаючи ті чи інші проблеми, науковці постійно намагаються систематизувати виявлений матеріал, згрупувати його, розділити на окремі категорії, об'єднані кількома загальними властивостями. нормативний акт влада документальний

З нашої точки зору, при висвітленні зовнішньої політики Польщі досліджуваного періоду, джерела доцільно диференціювати на декілька груп.

Найбільш об'ємний та важливий масив джерел, що ними послуговувалася авторка при розв'язанні визначених у дослідженні завдань, утворюють опубліковані нормативно-правові акти та матеріали відомчого діловодства вищих органів влади, згруповані в дві підгрупи: а) міжнародні; б) національні, аналізу яких і буде присвячена наша робота.

Міжнародні актові джерела польської зовнішньої політики представлена доволі розлогим переліком документів, прийнятих ЄС і НАТО за участю Польщі або щодо неї, а також укладених РП із сусідніми та іншими державами, політика щодо яких аналізується. Виходячи з того факту, що ключовим завданням зовнішньої політики Польщі періоду перебування при владі президента А. Кваснєвського був вступ держави до ЄС та НАТО, а пізніше - суттєве її зміцнення як країни- члена, відповідно, успіхам його реалізації значно були підпорядковані чи не всі сфери державної розбудови, тексти угод/програмних документів Європейського Союзу та Північноатлантичного альянсу невипадково зазнали прискіпливого аналізу. Йдеться, зокрема, про Договір про Європейський Союз (1992 р.) [2], Амстердамський договір (1997 р.) [18], Ніццький договір (2001 р.) [11], Конституцію Європи (2004 р.) [29], а також Програму НАТО «Партнерство заради миру» (1994 р.) [12] та ін. Фундаментальне значення для безпеки та оборони РП має Договір про звичайні збройні сили в Європі (1990 р.) [3]. Звернення до усіх цих документів дало можливість проаналізувати генезис політики ЄС, НАТО, впливових держав світового співтовариства, у тому числі щодо Польщі та інших держав Центрально- Східної Європи, більш повно зрозуміти умови, в яких офіційна Варшава реалізовувала ключові зовнішньополітичні завдання, з'ясувати виклики, що їх на обраному шляху довелося долати польським урядовцям.

Важливим для висвітлення зовнішньої політики РП є аналіз документів, у яких висвітлюються аспекти власне євроатлантичної інтеграції РП. Так, у випадку долучення Польщі до Європейського Союзу предметом першочергової зацікавленості стали Угода про асоціацію з ЄС (1991 р.) [21], «Біла книга» [19] - «рекомендаційний пакет» Європейської Комісії країнам-кандидатам із регіону Центрально-Східної Європи, розроблена на основі «Agenda - 2000» [17] програма «Партнерство для членства» (2000 р.) [26], регулярні звіти Європейської Комісії про успіхи, що їх на шляху до ЄС вдавалося досягати Польщі (1998-2002 рр.) тощо. Знаковими для взаємин офіційної Варшави з Організацією Північноатлантичного договору є, також, Дослідження щодо розширення НАТО [4], а також Ініціатива щодо посилення обороноздатності [7], План дій з розширення членства [13], затверджений на засіданні глав держав та урядів країн - членів Північноатлантичної ради в квітні 1999 р. та ін., покликані сприяти кращому розумінню зовнішньополітичного дискурсу РП у сфері безпеки та оборони вже після вступу держави до НАТО. У своїй сукупності вони сприяють кращому розумінню специфіки інтеграції Польщі в євроатлантичний простір, що в світлі декларування офіційним Києвом європейського вибору зовнішньої політики України мають для нашої держави не лише пізнавальний інтерес, але й чималу практичну значимість, адже можуть бути використані українськими урядовцями на шляху поглиблення співпраці з НАТО та ЄС.

Двосторонніугоди,укладеніПольщею зсусідніми та іншими державами, утворюють потужний пласт документального комплексу джерел. Серед них - фундаментальні для міждержавних взаємин договори про добросусідство, дружні відносини та співробітництво, підписані в 1992 р. з Україною, Російською Федерацією, Республікою Білорусь, у 1994р. - з Литовською Республікою, низкадекларацій та угод, укладених на рівні президентської, вищої та середньої ланки виконавчої влади дружніх із Польщею держав. Аналогічно іншим цивілізованим країнам, дипломатичні взаємини Республіка Польща реалізує відповідно до положень Віденської конвенції (1961 р.) [1], співробітництво на рівні прикордонних регіонів - згідно з Європейською Рамковою Конвенцією про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (1980 р.) [5].

Аналіз політики Польщі на субрегіональному рівні зумовив звернення до відповідних нормативно-правових актів, укладених РП із сусідніми державами Центрально-Східної Європи та щодо них. Так, кращому розумінню субрегіональної політики Польщі значно посприяло опрацювання різноманітних домовленостей, укладених нею із державами-членами Вишеградської групи - сусідніми Чехією, Словаччиною та Угорщиною - як у процесі спільного руху шляхом євроатлантичної інтеграції, так і по вступі до НАТО та ЄС [20]. Маючи на меті через поєднання зусиль прискорити реалізацію ключових зовнішньополітичних цілей чотирьох держав із регіону ЦСЄ, пов'язаних із долученням їх до євроатлантичного співтовариства й наступним зміцненням у ньому вже в якості держав-членів, починаючи з 1991 р. і надалі очільники країн Вишеграду систематично збиралися задля узгодження позицій, вироблення спільної лінії поведінки щодо НАТО та ЄС, а також різноманітних подій і процесів, що характеризували розвиток світового співтовариства.

Додатковим джерелом під час підготовки роботи слугували міжнародні договори та концепції зовнішньої політики сусідніх із Польщею держав, насамперед Російської Федерації, від позиції та дій якої на міжнародній арені, як розуміємо, офіційна Варшава не є цілком вільною, а також Білорусі та України. У випадку нашої держави йдеться про збірники документів та матеріалів «Міждержавні відносини України та Республіки Польща» (відп. ред. П. Сардачук) [10], «Україна на міжнародній арені» (відп. ред. Г. Удовенко) [16], «Україна в ХХ столітті (1900-2000 рр.)» (упоряд. А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. Ю. Король) [15], «Зібрання чинних міжнародних договорів України» (заг. ред. А. Зленка) [6], а також роботу М. Сороки «Світ відкриває Україну: про зовнішню політику Української держави у 90-х рр. ХХ ст.» [14], у якій, окрім документів, зустрічаємо велику кількість статей, інтерв'ю та коментарів відомих українських політиків, політологів та істориків- міжнародників стосовно міжнародної діяльності України. І хоча означені документи зовнішньої політики ІІІ Речі Посполитої стосуються лише опосередковано, звернення до них уможливило більш повне осмислення умов, у яких офіційній Варшаві довелося її реалізовувати.

Національні актові джерела складають документи, прийняті органами державної влади Республіки Польща в напрямку реалізації зовнішньої політики, адаптації аспектів внутрішнього розвитку до міжнародних реалій, вимог інтеграції до НАТО та ЄС. У цьому сегменті джерел вважаємо за доцільне виокремити, насамперед, Конституцію Республіки Польща (1997 р.) [9], яка як основний закон держави є засадничим документом, а водночас підґрунтям становлення та розвитку зовнішньої її політики, базисом для прийняття будь-яких інших нормативно- правових актів національного та міжнародного рівнів. Зважаючи на визначальність для Польщі аналізованого періоду взаємин із НАТО та ЄС, спочатку в аспекті підготовки до вступу, а пізніше - зміцнення як держави-члена, значну увагу було приділено нормативно-правовим актам, дотичним до аналізованого процесу. На відміну від інтеграції до Альянсу, яка, на поширене переконання, була для Польщі в рази важливішою, ніж вступ до ЄС, адже стосувалася питання безпеки держави, саме останній був характерний у рази масштабнішою підготовчою роботою. Він, з огляду, перш за все, на «копенгагенські критерії», а також низку інших, пов'язаних із ними вимог, що їх Польщі, аналогічно іншим країнам-кандидатам, адресував Європейський Союз, торкнувся всіх сфер державної розбудови, зазнав відображення у величезній кількості нормативно-правових актів, схвалених на різних рівнях державної влади. Перш за все, йдеться про, так би мовити, «фундаментальні» Національну стратегію інтеграції (1997р.)

[24] та Національну програму підготовки до членства в ЄС (2000 р.) [25], у яких на основі аналізу досягнутих успіхів урядовці синтезували проблеми, що потребували якнайшвидшого свого вирішення, означили конкретні завдання та строки їх реалізації, а також Європейську стратегію уряду РП (2001 р.) [22].

Акти вищих органів державної влади РП щодо підготовки та долучення Польщі до Європейського Союзу, НАТО, інших міжнародних організацій, а також домовленостей, прийнятих та (чи) погоджених із ними посідають важливе місце в джерельному комплексі дослідження зовнішньої політики Польщі. Так, до джерельного комплексу висвітлення зовнішньої політики Польщі можна віднести деякі постанови Сейму та Сенату РП щодо підготовки Польщі до членства в ЄС [31], ратифікації Північноатлантичного договору, інформаційні матеріали Ради Міністрів РП та Комітету європейської інтеграції РП, із 1996 р. функціонуючого в структурі уряду, щодо успіхів, що їх на шляху до Європейського Союзу вдавалося досягати державі. У плані розгляду аспектів євроатлантичної інтеграції головну увагу було приділено Програмі інтеграції в Організацію Північноатлантичного договору та модернізації Збройних сил (1998 р.) [27], Стратегії' національної безпеки (2003 р.) [28], прийнятих під впливом набуття державою членства в структурі пакту, а також успіхів її наближення до Євроспільноти. Документи, прийняті ІІІ Річчю Посполитою на шляху інтеграції до останньої, зауважимо, можна почерпнути також зі збірника «Інтеграція Польщі в Європейський Союз» [23], підготовленого зусиллями Комітету європейської інтеграції РП. Верхня хронологічна межа зібраних у ньому документів, щоправда, обмежена 2002 р., та, з огляду на той факт, що запрошення приєднатися до ЄС Польща отримала на Копенгагенському саміті Європейської Ради в грудні 2002 р., для аналізу польського досвіду європейської інтеграції впорядкованого масиву нормативно-правових актів є цілком достатньо.

Масив джерел, що відносяться до проблеми, складає також низка інших документів парламенту та уряду РП. Як жодні інші, вони дозволяють глибше зрозуміти окремі аспекти внутрішнього розвитку держави і вже крізь їхню призму - кроки з реалізації зовнішньої політики, взаємин із провідними міжнародними організаціями, сусідніми та іншими впливовими країнами Європи, а також США. Так, при підготовці роботи до аналізу, зокрема, були залучені нормативно- правові акти вищих органів державної влади РП щодо перебудови, технічної модернізації та фінансування Збройних сил РП (2001 р.) [32], співпраці Ради Міністрів РП із Сеймом та Сенатом РП у справах, пов'язаних із членством Польщі в Європейському Союзі (2004 р.) [30] та ін.

Використання в роботі великої кількості матеріалів, розміщених на Інтернет-сторінках, зауважимо, навіяне значною комп'ютеризацією виробничої діяльності, в тому числі діловодства офіційних установ Польщі, сусідніх та інших держав, а також міжнародних організацій, внаслідок чого чимало актових джерел опинилися у вільному доступі, стали доступними для дослідників. Разом з тим, робота з такими документами вимагає від останніх значної критичності й відповідального ставлення до здобуття належної інформації, встановлення її достовірності та повноти.

Нормативно-правовий комплекс, таким чином, є цілком репрезентативним та достатнім для того, аби виважено та аргументовано дослідити вузлові проблеми зовнішньої політики Республіки Польща в 1995-2005 рр., з'ясувати стратегічні її виміри та пріоритетні напрями. Крізь призму джерельно- документальної бази якнайкраще прослідковується послідовність кроків, здійснених офіційною Варшавою в напрямі інтеграції до НАТО та ЄС, розвитку взаємин із сусідніми та іншими державами, відповідно, міжнародні акти дозволяють більш точно реконструювати зовнішнє, по відношенню до Польщі, середовище, під впливом якого, власне, і відбувалося формування зовнішньополітичної стратегії держави, реалізовувалися пріоритетні завдання зовнішньої її політики.

Список використаних джерел

1. `Договір про Європейський Союз. Європейський Союз: консолідовані договори', 1999, пер. Ю. Петруся; [наук. ред. В. Муравйов], Київ: Port-royal, c.11-42.

2. `Дослідження щодо розширення НАТО', 1997. Довідник НАТО, Київ: Основи, с.391-428.

3. `Ініціатива щодо посилення обороноздатності, ухвалена на засіданні глав держав і урядів країн-членів Північноатлантичної Ради (23-24 квітня 1999 р., Вашингтон)', 1999, НАТО Ревю. Документація, Літо. с.16.

4. Калакура, Я., 2015. `Класифікація джерел із всесвітньої історії як дослідницький метод', Україна-Європа-Світ. Міжнар. зб. наук. пр. Серія: Історія, міжнародні відносини [гол. ред. Л. М. Алексієвець], Вип.15, Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, c.185-197.

5. `Конституция Республики Польша'. [Электронный ресурс]. Дневник Законов. 1997.

6. `Міждержавні відносини України та Республіки Польща': зб. док. 2011, [відп. ред. проф. П. Сардачук], Київ: САК, 547 с.

7. `Ніццький договір та розширення ЄС', 2001. Міністерство юстиції України, Центр порівняльного права [за наук. ред. С. Шевчука], Київ: Логос, 196 с.

8. `Партнерство заради миру: рамковий документ', 1994. Партнерство заради миру. Partnership for Peace, Брюссель, с.5-8.

9. `План дій з розширення членства в НАТО, ухвалений на засіданні глав держав і урядів країн-членів Північноатлантичної Ради (24 квітня 1999 р., Вашингтон)', 1999, НАТО Ревю. Документація, Літо. с.13-16.

10. Сорока, ММ., 2001. `Світ відкриває Україну: про зовнішню політику Української держави у 90-х pp. XX ст. Статті. Документи. Коментарі', Київ: Київська Правда, 782 с.

11. `Україна в ХХ столітті (1900-2000 рр.): зб. док. і матер.: навч. посіб.', 2000. [упоряд. А. Г Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. Ю. Король], Київ: Вища школа, 351 с.

Анотація

Зовнішню політику Республіки Польща розглянуто в контексті нормативно-правові актів, програмних документів органів державної влади, інститутів Європейського Союзу, НАТО, інших організацій, прийнятих за участю Польщі або щодо неї, а також укладених РП із сусідніми та іншими державами. Проаналізовано вузлові проблеми зовнішньої політики Республіки Польща в 1995-2005 рр., з'ясовано стратегічні її виміри та пріоритетні напрями крізь призму джерельно- документальної бази.

Ключові слова: зовнішня політика, Польща, джерела, нормативно- правові акти, напрями, класифікація, науковий аналіз.

Foreign policy of Republic Poland it is considered in a context normatively legal acts, position papers of public, institutes of European Union, NATO, other organizations, accepted with participation of Poland or in relation to it authorities, and also celled RP with the nearby and other states. The key problems of foreign policy of Republic are analysed Poland in 1995-2005, its strategic measurings and priority directions are found out through a prism sources-documentary bases.

Keywords: foreign policy, Poland, sources, normatively legal acts, directions, classification, scientific analysis.

Размещено на Allbest.ru