Проблемні аспекти злочинності неповнолітніх

Таким чином, слід констатувати суттєве зниження рівня злочинності неповнолітніх загалом і за окремими видами злочинів.

Однак 2018 року, а також упродовж попередніх років залишаються найпоширенішими п'ять видів злочинів неповнолітніх, а саме:

1) злочини проти власності - 81 % (2018), 80 % (2017);

2) незаконне заволодіння транспортними засобами - 6,1 % (2018), 8,2 % (2017);

3) злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів - 3,2 % (2018), 3 % (2017);

4) злочини проти життя та здоров'я особи - 2,4 % (2018), 2,8 % (2017);

5) хуліганство - 1,7 % (2018), 1,7 % (2017).

Розглянемо їх динаміку. Серед злочинів проти власності найбільшу кількість становлять крадіжки (ст. 185 КК України) - близько 80 % (2017 року - 1927 крадіжок, або 79 %; 2018 року - 1875 крадіжок, або 83 %).

Найпоширенішим злочином проти безпеки руху й експлуатації транспорту, що вчинені неповнолітніми або з їх участю, є незаконне заволо- діння транспортними засобами (ст. 289 КК України). Так, 2017 року за вчинення цього злочину було засуджено 173 особи (6,1 %); 2018 року - 253 особи (8,1 %).

Також поширеними є злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305-320 КК України). Так, у загальній структурі злочинів, учинених неповнолітніми або за їх участю, за злочини цієї категорії 2017 року було засуджено 94 особи, що становить 3 %, 2018 року - 90 осіб, що становить 3,2 %.

Майже половину злочинів проти життя та здоров'я становить заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК України): 2017 року - 33 %; 2018 року - 40 %.

Частка умисних вбивств (ст. 115 КК України) 2017 року становить 26 %, або 24 випадки; 2018 року - 22 %, або 15 випадків.

Серед злочинів проти громадського порядку та моральності найбільшу кількість неповнолітніх осіб засуджено за вчинення хуліганства: 2017 року - 55 осіб; 2018 року - 48 осіб (близько 1,7 %).

Слід зауважити, що близько 71 % неповнолітніх осіб учиняють злочини у віці від 16-ти до 18 років і лише 30 % - від 14-ти до 16 років. Крім того, неповнолітнім старшої вікової групи притаманно вчиняти більш тяжкі суспільно небезпечні діяння, ніж особам віком 14-16 років (Popov et al., p. 128). Порівняно з неповнолітніми злочинцями чоловічої статі, частка неповнолітніх дівчат, що вчиняють злочини, становить 10 %.

Серед неповнолітніх, що вчиняють суспільно небезпечні діяння, часто трапляються такі, яких виховують у неповних або неблагополучних родинах, утікають з дому. За даними судової статистики, вихованці з неповної сім'ї, дитячих будинків, шкіл-інтернатів загалом становлять майже 50 % загальної кількості неповнолітніх злочинців.

За рівнем освіти серед злочинців переважають неповнолітні з базовою загальною середньою освітою (2017 року - 47 %; 2018 року - 49 %). Частка осіб з повною загальною середньою освітою на момент учинення злочину становить 22 %; з початковою загальною освітою - 13 %; з професійно-технічною - 3 %; без освіти - 1,6 %. Загалом лише десята частина неповнолітніх злочинців на момент учинення злочину мала таку, що відповідає віку, освіту.

Більшість неповнолітніх (37 %) учиняє злочини групою, з них: 15 % - виключно разом з неповнолітніми, а 18 % - за участю дорослих осіб; 5 %, за даними судової статистики, учиняють злочини в стані алкогольного сп'яніння. Здебільшого це тяжкі й особливо тяжкі злочини проти власності, проти життя та здоров'я особи.

Алкоголізм і наркоманія переважають серед причин злочинності. У разі втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність пияцтво є головною причиною вчинення цього злочину, рідше - умовою, що сприяє його вчиненню. Неповнолітнього, який уживає наркотики чи алкоголь, легше та простіше втягнути в злочинну діяльність. Тому гостро постає необхідність реформування системи протидії протиправній поведінці неповнолітніх, зокрема посилення профілактичної ролі спеціально вповноважених органів і служб. безпритульний неповнолітній злочин судочинство

Одним з найважливіших етапів протидії злочинності неповнолітніх є її рання профілактика. Подальші етапи - безпосередня профілактика, профілактика на час передзлочинної поведінки та профілактика рецидиву, що мають на меті:

1) оздоровити середовище й надати допомогу неповнолітнім, які опинилися в несприятливих умовах життя і виховання, щоб перешкодити негативному впливу їх на поведінку (етап ранньої профілактики);

2) не допустити, щоб неповнолітні стали на злочинний шлях, і забезпечити виправлення осіб зі значним ступенем дезадаптації, які вчиняють правопорушення незлочинного характеру (етап безпосередньої профілактики);

3) створити умови для виправлення осіб, які систематично вчиняють правопорушення, що свідчить про ймовірність учинення злочину в найближчому майбутньому (етап профілактики передзлочинної поведінки);

4) попередити рецидив серед підлітків, які раніше вчиняли злочини (профілактика рецидиву).

Отже, протидія злочинності неповнолітніх - це сукупність різноманітних видів діяльності й заходів у державі, які спрямовані на вдосконалення суспільних відносин з метою усунення негативних явищ і процесів, що спричиняють злочинність неповнолітніх або сприяють їй, а також недопущення вчинення ними злочинів на різних стадіях злочинної поведінки (Kalman et al., 2010, p. 218).

Водночас неповнолітні особи, які вже вчинили злочин, підлягають засудженню та призначенню покарання чи звільнення від нього за наявних законних підстав.

Відповідно до п. 10 Зауважень загального порядку № 10 (2007) Комітету ООН з прав дитини «Права дітей у системі юстиції щодо дітей», у всіх рішеннях, які ухвалюють у контексті здійснення юстиції щодо дітей, головним завданням має бути якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Це означає, наприклад, що традиційні завдання кримінального правосуддя, такі як покарання, повинні поступатися місцем реабілітаційним і відновним цілям правосуддя у справах дітей-правопорушників.

Згідно з п. 23.2 Рекомендацій СМ/Rec (2008)11 Комітету міністрів Ради Європи, державам-членам «Про Європейські правила стосовно неповнолітніх правопорушників, щодо яких застосовуються санкції або заходи», перевагу слід надавати таким санкціям і заходам, які можуть мати виховний вплив, а також сприяти відшкодуванню збитків, завданих правопорушенням, яке вчинила неповнолітня особа.

Зауважимо, що мета покарання за злочин, учинений неповнолітнім, суттєво відрізняється від загального правила, передбаченого ст. 50 КК України. У цьому разі головною метою покарання є реабілітація (виправлення) неповнолітнього як реалізація принципу найкращого дотримання інтересів дитини.

Кримінальний кодекс України встановлює значну кількість підстав для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності або покарання, причому такі підстави можуть мати як загальний характер (тобто їх застосовують до громадян будь-якого віку), так і спеціальний - передбачені для застосування виключно щодо неповнолітніх (табл. 3, 4).

Таблиця 3

Підстави звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності (за КК України)

- констатовано мінімізацію застосування до неповнолітніх кримінальної відповідальності з реальним відбуванням призначеного судом покарання;

- визначено, що найпоширенішими злочинами, що вчиняють неповнолітні, залишаються злочини проти власності;

- висловлено припущення, що неповнолітні віком від 16-ти до 18 років учиняють більш тяжкі суспільно небезпечні діяння, ніж особи віком від 14-ти до 16 років;

- встановлено, що значною є ймовірність збереження тенденції, відповідно до якої злочинна активність неповнолітніх у віковій категорії 14-16 років є значно нижчою, ніж у віковій групі 16-18 років;

- аргументовано, що кількість неповнолітніх, які на момент учинення злочину були вихованцями з неповної сім'ї, дитячих будинків, шкіл- інтернатів, може збільшуватися.

Проте основними з-поміж окреслених детермінант є незадовільні соціально-економічні умови життя населення, значна кількість безпритульних і бездоглядних дітей.

References

Problematic Aspects of Juvenile Delinquency. Lisova N. - Ph.D in Law, Associate Professor, Head of the Department of Organization and Coordination of Scientific Work Management Organizational and Analytical Provision and Control of the National Academy of Public Prosecutor of Ukraine, Kyiv, Ukraine

The purpose of the article is to analyze level, structure and dynamics of crimes committed by juveniles, as well as his or her sentencing and release from criminal liability, punishment or serve the sentence according to the results of judicial statistics of 2017-2018 years.

Methodology. The following methods of cognition have been used: method of the systematic analysis of legal norms - to compare the rules for the release of juveniles from punishment and serve the sentence; for the systematization of the types of release of juveniles from punishment and serve the sentence; statistical - for the analysis of judicial statistics and other statistical information in order to substantiate certain conclusions. Scientific novelty is to improve the theoretical understanding of the content of the level, structure and dynamics of crimes committed by juveniles, and also general tendencies in sentencing and release from criminal liability, punishment or serve the sentence. Conclusions. According to the analysis of judicial statistics for 2017-2018, it was ascertained that in Ukraine, in the administration of juvenile justice, the recommendations set forth in international legal instruments applicable in the administration of juvenile justice in respect of the granting of benefits to such sanctions and measures that may have an educational effect, as well as to compensate for the damage caused by an offense committed by a minor, shall be taken into account.

Keywords: crime; minor; punishment; release; criminal liability; crime dynamics; crime prevention.

Размещено на Allbest.ru