Наукові передумови формування та розвитку криміналістичного вчення про збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наукові передумови формування та розвитку криміналістичного вчення про збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні

Коваленко А.В.

Метою статті є аналіз криміналістичних проблем теоретичного та практичного спрямування, що є науковими передумовами формування й розвитку криміналістичного вчення про збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні. Методологія. Застосовано системно-структурний і формально-логічний аналіз для визначення криміналістичної проблематики, що становить передумови формування та розвитку вчення, метод прогнозування - для визначення можливих способів розв'язання таких проблем. Наукова новизна. На підставі аналізу основних напрямів наукового пошуку в криміналістиці виокремлено низку загальних наукових проблем криміналістики, розв'язанню яких криміналістичне вчення про збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні може опосередковано сприяти в межах свого предмета дослідження, а також чимало власних наукових проблем цієї сфери знань. Запропоновано шляхи розв'язання зазначених проблем. Висновки. Науковими передумовами формування та розвитку аналізованого вчення є проблематика теоретичного та практичного спрямування, розв'язанню якої воно сприяє. Зокрема, це проблеми: впливу науково-технічного прогресу на злочинну діяльність і діяльність з розкриття, розслідування та протидії злочинам; відповідності наукових криміналістичних рекомендацій вимогам чинного законодавства; відповідності теоретичних криміналістичних розробок вимогам практики й узагальнення практичного досвіду застосування криміналістичних рекомендацій; інтеграції криміналістикою здобутків інших галузей знань; визначення системи криміналістики. До проблематики власне вчення належать: наявність значної кількості розрізнених наукових праць у цій сфері; відсутність теоретичного обґрунтування вчення; потреба формулювання специфічних криміналістичних поглядів на докази й доказування. Розроблення та подальший розвиток запропонованого криміналістичного вчення сприятиме розв'язанню зазначених проблем.

Ключові слова: криміналістика; криміналістичне вчення; наукові передумови; науково-технічний прогрес; практика.

Kovalenko A. - Ph.D in Law, Senior Lecturer of the Department of State-Law Disciplines of the Luhansk State University of Internal Affairs named after E. Didorenko, Sievierodonetsk, Ukraine

Scientific Premises for the Formation and Development of Criminalistic Doctrine on the Collection, Examination and use of Evidence in Criminal Proceedings

The purpose of the article is to analyze forensic problems of theoretical and practical nature, which serve as scientific premises for the formation and development of criminalistic doctrine on the collection, examination and use of evidence in criminal proceedings. Methodology. A system-structural and formal-logical analysis was applied to determine forensic issues, which are the premises for the formation and development of the doctrine, the method of forecasting - to determine the approximate ways of solving such problems. Scientific novelty. On the basis of the analysis of the basic directions of scientific search in criminalistics, the author has identified a number of common scientific problems of forensic science, for which criminalistic doctrine on the collection, examination and use of evidence in criminal proceedings can indirectly serve as a solution within the scope of its subject of research, as well as a number of own scientific problems of this sphere of knowledge. The ways of solving the described problems through the formation and development of the proposed doctrine are given. Conclusions. Scientific premises for the formation and development of the abovementioned doctrine are a number of problems of theoretical and practical nature, for the solution of which it serves. Common forensic problems that can be solved by the doctrine are: the problem of the impact of scientific and technological progress on criminal activity and on the activities of detection, investigation and counteraction to crime; the problem of compliance of scientific forensic recommendations with the requirements of the current legislation; the problem of conformity of theoretical forensic developments with the requirements of practice and generalization of practical experience of applying forensic recommendations; the problem of criminalistics integrating the achievements of other fields of knowledge; the problem of defining the criminalistics system. The own problems of the doctrine include: the presence of a large number of different scientific works in this field; lack of theoretical substantiation of the doctrine; the need to formulate specific forensic views on evidence and proving. The formation and further development of proposed criminalistic doctrine should help to solve the problems described.

Keywords: criminalistics; private criminalistic doctrine; scientific prmises; scientific and technological progress; practice.

Вступ

Криміналістика з часу свого зародження надає практиці науково обґрунтовані рекомендації щодо використання найефективніших способів і засобів доказування в кримінальному провадженні. Науковці та практики зібрали значний обсяг наукового матеріалу і здобули досвід у цій сфері.

Криміналістичні знання у сфері процесуального доказування потребують узагальнення та консолідації в окреме криміналістичне вчення про збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні, яке буде враховувати вимоги чинного українського законодавства, потреби практики розкриття та розслідування злочинів в Україні, ключові здобутки вітчизняних й іноземних учених-криміналістів. Розвитку такого вчення сприятиме виокремлення основних теоретичних і практичних проблем, на розв'язання яких воно й буде спрямоване. Ці проблеми є науковими передумовами формування та розвитку криміналістичного вчення про збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні та визначають актуальність відповідної сфери криміналістичних знань, основні напрями її дослідження, місце в системі криміналістики.

У криміналістичній літературі питання щодо збирання, дослідження та використання доказів у своїх працях досліджували такі вчені, як В. П. Бахін, Р. С. Бєлкін, В. Д. Берназ, А. І. Вінберг, І. О. Возгрін, А. Ф. Волобуєв, Л. Я. Драпкін, В. Дулов, В. А. Журавель, А. В. Іщенко, Н. І. Клименко, О. Н. Колесніченко, В. П. Колмаков, О. Коновалова, О. М. Ларін, В. В. Лисенко, В. К. Лисиченко, М. М. Лисов, Г. А. Матусовський, М. В. Салтевський, М. Я. Сегай, М. О. Селіванов, В. Ю. Шепітько, Н. П. Яблоков та ін. У спеціалізованій літературі досі не було висвітлено теоретичну й практичну проблематику, що визначає передумови формування й розвитку окремого криміналістичного вчення про збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні, що засвідчує актуальність і своєчасність пропонованого дослідження.

Мета і завдання дослідження

Метою статті є з'ясування на підставі вивчення сучасного стану й тенденцій розвитку науки криміналістики, потреб вітчизняної правоохоронної практики основних теоретичних і практичних проблем, що становлять наукові передумови формування й розвитку криміналістичного вчення про збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні.

Виклад основного матеріалу

Науковий пошук завжди спрямований поглибити знання про навколишній світ, його здійснюють з метою оптимізації якості життя людини та розв'язання проблем, що постають у процесі її діяльності. Слушною видається позиція О.О. Ексархопуло стосовно того, що наукова теорія стає необхідною лише там і тоді, де й коли виникають наукові проблеми, розв'язання яких є неможливим без теоретичного дослідження (Eksarhopulo, 1993, p. 15).

Ця теза є справедливою і для науки криміналістики. Дослідник Р. С. Бєлкін відтворював процес наукового пошуку в криміналістиці так: практика ставить перед наукою для теоретичного осмислення та виконання завдання, які не можуть бути реалізовані доступними практиці способами. Наука виконує їх, використовуючи наявні знання. Такі результати наукового пошуку, упроваджені та перевірені практикою, виводять її на новий рівень, де виникають нові проблеми, для розв'язання яких знову слід залучати науку (Belkin, 2009, p. 410). Тому слушною видається позиція Р. С. Бєлкіна, згідно з якою зазначений процес взаємодії теорії та практики є безперервним. З огляду на це, можна дійти висновку, що необхідними передумовами та рушійними силами наукового пошуку в криміналістиці є як практичні, так і суто теоретичні наукові проблеми.

У спеціалізованій літературі виокремлюють дві основні групи передумов формування криміналістичних теорій і вчень: практичні (пов'язані з метою забезпечення ефективності організації діяльності з розкриття та розслідування злочинів на підставі дослідження практичної діяльності правоохоронних органів) і теоретичні (пов'язані з науковою діяльністю з формування криміналістичних знань) (Mozhaeva, 2015, p. 10; Belkin, 2001, p. 15, 24).

Із цього приводу Р. В. Комісарчук зауважує, що здатність криміналістики як науки успішно розв'язувати і практичні, і теоретичні проблеми, що виникають, характеризує її евристичний потенціал, творчу роль та інтелектуальну продуктивність. Водночас він вважає, що теоретичні криміналістичні знання слід розглядати не як основу, а як засіб забезпечення подальшого розв'язання прикладних проблем практики (Komisarchuk, 2018, p. 165). Серед юридичних наук криміналістика є однією з найбільш практично орієнтованих. Проте забезпечення практики сучасними й ефективними рекомендаціями неможливе без зрілих теоретичних і методологічних (у широкому значенні поняття методології) криміналістичних знань, які відображають і пояснюють основні закономірності наукового пошуку в цій галузі. Тож будь-яка криміналістична теорія має виконувати певні проблемні практичні й теоретичні завдання.

Науковець В. А. Журавель зазначає, що розвиток наукового криміналістичного знання, а отже, і визначення основних напрямів наукового пошуку в криміналістиці залежать від: 1) об'єктивних процесів, що відбуваються в науці та характеризують логіку її розвитку; 2) тенденцій і напрямів науково-технічного прогресу, наявності інтегративних зв'язків криміналістики з іншими науками; 3) удосконалення чинного законодавства; 4) запитів практики як вихідного пункту криміналістичного пізнання та сфери реалізації предметно-перетворювальної функції криміналістики (Zhuravel, 2002, p. 166). Такі групи загальних передумов наукового пошуку в криміналістиці можна використати як базу для визначення власної проблематики будь-якої криміналістичної теорії.

Також слід урахувати позицію Р. С. Бєлкіна про те, що розвинена теорія не може ґрунтуватися лише на узагальненні наукових фактів. Між узагальненням і побудовою окремої криміналістичної теорії має бути ще одна ланка - висунення теоретичних побудов, які належать до одного чи групи однорідних наукових фактів і відрізняються від теорії нижчим рівнем загальності. Такі теоретичні побудови виникають з гіпотез, які ймовірно пояснюють об'єкт пізнання (Belkin, 2001, p. 313). У межах розроблення та розвитку окремого криміналістичного вчення такими ймовірними гіпотезами є базові ідеї про те, як за допомогою відповідного вчення може бути розв'язано кожну проблему, що потребує теоретичного дослідження.

Криміналістичне вчення про збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні як окрема сфера криміналістичних знань потребує визначення теоретичних і практичних проблем, розв'язанню яких воно сприяє та які становлять наукові передумови його формування й розвитку. Аналіз передумов забезпечать системність і логічність учення, а виокремлення таких проблем серед загальної проблематики криміналістики допоможе окреслити місце вчення в системі цієї науки.

криміналістичний збирання дослідження доказ

Наукова новизна

З огляду на розглянуті загальні підходи, на підставі вивчення поглядів науковців на сучасний стан і тенденції розвитку науки криміналістики, потреб правоохоронної практики можна виокремити дві групи наукових проблем, що становлять передумови формування та розвитку окремого криміналістичного вчення про збирання, дослідження й використання доказів у кримінальному провадженні.

Першу з них становлять наукові проблеми загального спрямування, що постають перед наукою криміналістикою загалом і розв'язанню яких це вчення може сприяти частково, опосередковано, у межах свого предмета дослідження. Відповідно до сучасних поглядів на предмет криміналістики, процеси збирання, дослідження, оцінки та використання доказів є його значущими елементами (Shepitko, Konovalova & Zhuravel, 2019, p. 6). Отже, досліджуване криміналістичне вчення є важливою складовою науки криміналістики, його формування підпорядковано загальним закономірностям цієї науки, а поступальний розвиток сприятиме розширенню методології криміналістики загалом.

До другої категорії належать окремі (вузькі) наукові проблеми збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні, розв'язанню яких відповідне криміналістичне вчення сприятиме безпосередньо.

З-поміж загальних наукових проблем криміналістики, що становлять передумову розвитку криміналістичного вчення про збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні, слід виокремити такі:

а) проблема впливу науково-технічного прогресу на злочинну діяльність і діяльність із розкриття, розслідування та протидії злочинам. Із цього приводу О. О. Ексархопуло зазначав, що впровадження в практику досягнень науково- технічної революції (НТР) у другій половині ХХ ст. супроводжували негативні для криміналістики тенденції, зокрема відставання темпів розвитку криміналістики (криміналістичної техніки) від темпів розгортання НТР; зростання потреб практики в сучасному технічному оснащенні й методах його застосування; невідповідність підготовки професійних кадрів рівню технічного розвитку тощо (Eksarhopulo, 1993, p. 11). Нині ці проблеми не втратили своєї актуальності.

З науково-технічним прогресом трансформуються й об'єкти злочинних посягань і способи та засоби, які використовують під час учинення злочинів. Ознаки кримінальних правопорушень майже завжди правоохоронці сприймають ретроспективно, тож правоохоронна технологія часто відстає від нових можливостей злочинців. Саме тому теоретичні криміналістичні підходи до доказування швидко втрачають актуальність і не можуть цілком задовольнити вимоги практики в умовах постійного розвитку суспільства.

Сучасне криміналістичне вчення про збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні може забезпечити розроблення й швидке впровадження новітніх технічних рішень, тактичних і методичних рекомендацій щодо їх застосування в правоохоронну діяльність, забезпечити актуальність і своєчасність криміналістичних рекомендацій загалом. Таке вчення не може лишатися статичним в умовах постійних змін, воно має не лише узагальнити й удосконалити сучасні криміналістичні погляди на поняття, сутність і систему доказів, а й закласти методологічні засади для доктринального пояснення та імплементації в практику операцій з новими видами доказів, які неминуче будуть виникати з перебігом науково- технічного прогресу;

б) проблема відповідності наукових криміналістичних рекомендацій вимогам чинного законодавства. Діяльність правоохоронців із розкриття, розслідування та запобігання злочинам чітко регламентована нормативними актами, які постійно вдосконалюють. Очевидно, що розроблювані криміналістами рекомендації мають відповідати актуальним вимогам закону.

Криміналістика безпосередньо залежить від новел КК України (що впливають на перелік фактів, які підлягають з'ясуванню та доказуванню під час розслідування окремих видів злочинів) і КПК України (нормами якого врегульовано процесуальну форму та вимоги до всіх стадій кримінального провадження). Серед основних тенденцій таких законодавчих змін можна виокремити: виникнення нових і зміна сучасних складів злочинів, які потребують відповідних методичних рекомендацій щодо їх розслідування; подальше реформування кримінального процесу для дотримання принципів гласності й змагальності; узгодження процесуального законодавства зі стандартами Європейського Союзу; урахування в кримінальному процесі практики Європейського суду з прав людини тощо. У контексті окреслених тенденцій поділяємо позицію А. Ф. Волобуєва, згідно з якою окремі наукові положення та практичні рекомендації криміналістики, викладені в науковій і навчальній спеціальній літературі минулих років, потребують коригування (^ІоЬие^ 2018, p. 156).

Криміналістичне вчення про збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні має першим реагувати на відповідні законодавчі зміни та формувати найбільш загальні рекомендації, які надалі будуть застосовані криміналістичною технікою, тактикою і методикою. Крім того, вчення має з огляду на сучасні правотворчі, наукові та практичні тенденції запропонувати подальші зміни до процесуального законодавства, які сприятимуть гармонізації здобутків криміналістичної науки, процесуального правового регулювання та практики розслідування злочинів;

в) проблема відповідності теоретичних криміналістичних розробок вимогам практики й узагальнення практичного досвіду застосування криміналістичних рекомендацій з розслідування злочинів. Будь-яка сучасна наука має бути орієнтованою на впровадження її надбань у життєдіяльність людини. Зв'язок криміналістичної науки та правоохоронної практики надзвичайно тісний. Теоретичні криміналістичні положення, висновки та рекомендації розробляють з метою забезпечення практики найбільш ефективними засобами протидії злочинності. Із цього приводу Р. В. Комісарчук вважає, що пріоритетними в криміналістиці є ті наукові розробки, які безпосередньо затребувані та використовувані практикою, тобто криміналістичні методи, прийоми й засоби. Науковці мають не тільки розробляти, а й забезпечувати впровадження їх у практику (КотіБатсИик, 2018, р. 164).