Цивільно-процесуальне право як галузь в системі права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цивільно-процесуальне право як галузь в системі права України

Цивільний процес як форми здійснення правосуддя у цивільних справах

правосуддя цивільний адміністративний судовий

Важливою функцією судової влади є правосуддя. Форми реалізації судової влади визначені Конституцією України.

У статті 124 Конституції України, статті 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено важливе визначальне положення для нашого суспільства, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. У цьому проявляється зв'язок правосуддя із судами загальної юрисдикції, які утворюють єдину систему судів України.

У сучасному світі правосуддя розглядається як одне з важливих досягнень цивілізації. Це об'єктивно необхідна соціально-політична підсистема, яка забезпечує права і свободи людини і підтримує соціальне прагнення до справедливості, тому для цього, потрібно підходити з двох позицій: а) розглядати судове правозастосування, як особливий вид вирішення правового конфлікту; б) розцінювати цей вид державної діяльності, як об'єктивно необхідну соціально-політичну підсистему, призвану забезпечити реалізацію суб'єктивного права, створювати у громадян відчуття соціальної справедливості. Саме цими ознаками пояснюється чому функція правосуддя найбільш ефективно може здійснюватися лише державою в особі таких суб'єктів цивільного процесу, якими є суди загальної юрисдикції. Звичайно правосуддя повинно поєднувати в собі і правові і соціальні ознаки, тому правосуддя - це форма здійснення судової влади, в межах якої реалізуються також всі інші напрямки судової діяльності. Така форма передбачає певні способи і засоби прояву судової влади. Специфіка таких проявів визначається цивільним процесуальним законодавством України, яке детально врегульовує порядок розгляду і вирішення цивільних справ судами.

Само поняття правосуддя може розглядатися у декількох різних напрямках: це одночасно і діяльність суду, яка пов'язана із здійсненням правосуддя, і як процесуальна форма його здійснення. При цьому зміст його природи не міняється - воно призвано захищати права, свободи та інтереси особи, інтереси держави і суспільства. Цей висновок логічно випливає із природи цього правового явища, оскільки відрізняється від діяльності інших органів, які вирішують правові спори і здійснюють захист цивільних прав і охоронюваних законом інтересів, тим що воно здійснюється: 1) лише тільки спеціально створеним органом - судом; 2) шляхом розгляду і вирішення справ у судовому засіданні у встановленій законом процесуальній формі; 3) з ухваленням загальнообов'язкового судового рішення; 4) на основі пріоритетності судової форми захисту; 5) із забезпеченням ефективності та справедливості правосуддя; 6) наявності гарантії незалежності правосуддя; 7) доступності правосуддя; 8) наявність конституційних засад правосуддя.

Правосуддя виступає однією з форм державної діяльності - судової влади, яка здійснюється судами шляхом розгляду і вирішення цивільних справ у встановленому законом порядку. Тобто правосуддя це важлива конституційна форма здійснення судової влади. Є всі підстави вважати, що через відповідні форми державної діяльності здійснюються функції держави, які характеризуються своїм конкретним призначенням, організацією органів і специфічними способами їх здійснення. У цьому проявляється зв'язок виду (форми) державної діяльності з органами, через які вони здійснюються. Судова влада здійснює форму державної діяльності, яка організаційно оформляється у якості правосуддя. А правосуддя здійснюють суди.

Правосуддя торкається важливої сфери життя суспільства, а саме таких суспільних відносин, які визначаються державою як особливо цінні для неї і суспільства. Тому перед правосуддям стоїть завдання захищати права і свободи особи у таких відносинах і цей захист здійснюється за допомогою певних методів, які реалізуються у встановленій законодавством процесуальній формі, за допомогою одночасно складних, але й ефективних процесуальних процедур. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Виходячи з значення, яке має правосуддя для життя особи, функціонування суспільства і держави потрібно, поряд з конституційними основами організації і здійснення правосуддя, передбачити наприклад у статті 124 Конституції, положення, що: "Правосуддя, як виключна функція судової влади має за мету захист прав, свобод громадян, юридичних осіб, суспільних і державних інтересів". У цьому положенні знайшли б закріплення мета правосуддя, проявилася б соціально-правова значимість його для суспільства. Надаючи пріоритет Конституції у закріпленні мети правосуддя слід виходити із значимості Конституції у врегулюванні таких важливих відносин у суспільстві з участю фізичних та юридичних осіб держави, вона повинна конкретизуватися у завданнях того чи іншого виду судочинства.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів України" від 27.08.2012 р., закріплює правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя, визначає судову систему України, Стосовно правосуддя у цивільних справах, то воно здійснюється судами, які входять до системи судів загальної юрисдикції відповідно до ст. 17 Закону "Про судоустрій і статус суддів України": місцевими судами, апеляційними судами, Вищим спеціалізованим судом; Верховним Судом України.

Отже, правосуддя є функцією судової влади, яка полягає у здійсненні в порядку цивільного судочинства розгляду і вирішенню цивільних справ судом, перегляд судових актів у вищестоящих судових інстанціях, з метою захисту прав і свобод особи, інтересів держави і суспільства. Суб'єктом правосуддя виступають суди.

Правосуддя є вищою формою прояву судової влади, яка призвана забезпечити захист прав і свобод людини і громадянина. Ця функція правосуддя найбільш повно реалізується в судовому захисті. Саме судовий захист здійснюється судом. Така діяльність суду здійснюється в особливій процесуальній формі, яка визначається цивільним процесуальним законодавством і спрямована на виконання завдань цивільного судочинства, а саме "захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави" (ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України). Необхідність судового захисту виникає тоді коли суб'єктивне право особи порушено або обмежено і внаслідок цього матеріальне правовідношення (цивільне, сімейне, трудове тощо) не може нормально функціонувати. Виникає необхідність судового втручання у спірні відносини з метою їх врегулювання. Тому Конституція України у статті 55 закріпила важливе положення, що "права і свободи людини і громадянина захищаються судом". Це можливість для кожної особи звернутися за судовим захистом і отримати судовий захист. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною (ч. 3 ст. 3 ЦПК).

Захист цивільних прав здійснюється в порядку цивільного судочинства, шляхом розгляду і вирішення цивільних справ. Таким чином реалізується функція правосуддя.

Поняття ЦПК

У правовій системі України передбачені адміністративна та судова форма захисту суб'єктивних прав громадян, підприємств, установ та організацій. Адміністративний захист прав громадян здійснюється цілою системою несудових органів державної влади та місцевого самоврядування і є однією зі складових їх діяльності. Судовий захист здійснюється виключно судами. Перевагами адміністративної форму захисту є його простота, доступність та оперативність. На відміну від адміністративного, судовий захист : 1) здійснюється безсторонніми органами - судами; 2) виступає формою захисту всіх без виключення правовідносин, які виникають в державі; 3) має ряд гарантій справедливого вирішення справи, в тому числі і через необхідність дотримання чітко встановленої процесуальної форми провадження; 4) є остаточним. Саме тому в Україні встановлено пріоритет судового захисту права - ст. 55 Конституції України зазначає, що права, свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Свої повноваження судова влада здійснює через правосуддя - діяльність судів по розгляду і вирішенню кримінальних, цивільних, сімейних, трудових, адміністративних та господарських справ. Така діяльність відбувається у відповідній формі судочинства - встановленого законом порядку здійснення правосуддя. Загалом в Україні можна виділити 5 основних форм судочинства : 1) конституційне; 2) кримінальне; 3) цивільне ; 4) господарське; 5) адміністративне; Суд - це орган державної влади, до компетенції якого входить здійснення правосуддя у вигляді розгляду адміністративних, кримінальних, господарських і цивільних справ та прийняття по цих справах законних рішень. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції). Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 13 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Для того, щоб на практиці можна було реалізувати, наприклад, положення ст. 16 ЦК України існує така галузь права як цивільне процесуальне право, яка врегульовує процесуальний порядок провадження у цивільних справах, тобто порядок розгляду і вирішення справ про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин. Цивільне процесуальне право - це сукупність правових норм, що регулюють порядок розгляду і вирішення судом цивільних справ, тобто правосуддя у цивільних справах, а також порядок примусового виконання судових рішень. Воно є самостійною галуззю права, оскільки має специфічний предмет і метод правового регулювання. Цивільне процесуальне право - це галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникають між судом та іншими учасниками процесу під час здійснення правосуддя з цивільних справ.

правосуддя цивільний адміністративний судовий

Предмет, метод і система ЦПК

Предметом цивільного процесуального права є суспільні відносини, що виникають у сфері цивільного судочинства - цивільні процесуальні відносини. Ці відносини виникають на основі норм цивільного процесуального права в результаті діяльності суду, учасників процесу, органів, які виконують судові рішення. Таким чином, предмет цивільного процесуального права обмежений судочинством.

Під методом правового регулювання розуміється спосіб впливу на врегульовані цивільним процесуальним законодавством суспільні відносини.

Метод правового регулювання, характерний для цивільного процесуального права, сформувався під впливом двох факторів : 1) виникнення і розвиток цивільного процесуального провадження залежить від волевиявлення зацікавлених учасників процесу; 2) обов'язковим і вирішальним суб'єктом цивільних процесуальних відносин є суд, який приймає від імені держави владне рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Ці фактори дозволяють визначити метод цивільного процесуального права як імперативно-диспозитивний, у якому владні відносини поєднуються з волею і рівноправністю зацікавлених осіб. Цей метод виявляється у складі і правовому становищі суб'єктів правовідносин, характері юридичних фактів, правах і обов'язках учасників процесу, санкціях

Система цивільного процесуального права - це сукупність норм та інститутів цієї галузі права, зумовлених предметом правового регулювання.

Система цивільного процесуального права визначається структурою цивільного процесуального кодексу України та складається з двох частин:

1. загальна - об'єднує норми та інститути ЦПП, які мають значення для всієї галузі права, для всіх видів проваджень і стадій цивільного процесу: норми про принципи цивільного процесу, про склад суду та відводи, учасників цивільного процесу, які в свою чергу поділяються на осіб, які приймають участь у справі (їх права та обов'язки) та інших учасників цивільного процесу, інститут представництва, норми про підвідомчість та підсудність, про докази, процесуальні витрати, процесуальні строки, судові виклики та повідомлення, тощо.

2. особлива - в ній містяться норми про окремі стадії та провадження цивільного процесу, провадження у суді першої інстанції (позовне, окреме та наказне провадження), перегляд судових рішень (апеляційне провадження, касаційне провадження, перегляд рішень та ухвал за нововиявленими та перегляд судових рішень Верховним Судом України), звернення судового рішення до виконання, норми про поворот виконання, тощо.

Размещено на Allbest.ru