Тактика допиту та очної ставки (одночасного допиту двох і більше осіб)

Размещено на http://allbest.ru

Тактика допиту та очної ставки (одночасного допиту двох і більше осіб)

1. Поняття і правова регламентація допиту

В слідчій практиці протидії суспільно небезпечним діянням найпоширенішим способом отримання відомостей є допит.

Під допитом у кримінальному провадженні більш правильно розуміти врегульовану чинним КПК України процесуальну дію з отримання від особистісного джерела через безпосереднє спілкування головного суб'єкта або опосередковане спілкування інших учасників тих відомостей, що можуть зберігатися в пам'яті цього джерела і мати значення для правильного вирішення кримінальної справи.

Психологічна сутність допиту полягає в тому, що ця практична дія побудована на прийомах отримання значущих для кримінальної справи відомостей із пам'яті людини, яка має певні психологічні особливості їх:

1) отримання;

2) зберігання;

3) осмислення;

4) передачі.

Комунікативну сутність допиту складають прийоми безпосереднього чи опосередкованого питаннями інших учасників спілкування головного суб'єкта (коли через слідчого можуть поставити питання й інші учасники допиту) з допитуваним із метою найбільш якісного, ефективного і раціонального отримання з його пам'яті значущих для кримінальної справи відомостей.

Коло тих відомостей, які головний суб'єкт має намір отримати чи з'ясувати шляхом допиту, називається предметом допиту.

Чинна правова регламентація допиту, в межах тільки якої й можуть бути застосовані тактичні прийоми проведення даної практичної дії, стисло зводиться до наступного. Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків. Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.

Перед тим, як розпочати допит, встановлюється особа, роз'яснюються її права, а також порядок проведення допиту.

У разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий - за давання завідомо неправдивих показань.

За необхідності до участі в допиті залучається перекладач.

У випадку, коли підозрюваний відмовляється відповідати на запитання, давати показання, особа, яка проводить допит, зобов'язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.

Також під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис. свідок потерпілий допит розслідування

Під час допиту особа, яка допитується, має наступні права:

1) використовувати допитуваним під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам'яті.

2) за бажанням допитуваної особи вона може викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.

3) має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

У виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження має право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб.

У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

Неприбуття сторони, що була належним чином повідомлена про місце та час проведення судового засідання, для участі в допиті особи за клопотанням протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в судовому засіданні, а також допит особи може бути проведений і за відсутності сторони захисту, якщо на момент його проведення жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні.

Для допиту тяжко хворого свідка, потерпілого під час досудового розслідування може бути проведено виїзне судове засідання.

При ухваленні судового рішення за результатами судового розгляду кримінального провадження суд може не врахувати докази, отримані протягом допиту, навівши мотиви такого рішення.

Суд під час судового розгляду має право допитати свідка, потерпілого, який допитувався під час досудового розслідування, якщо такий допит проведений за відсутності сторони захисту або якщо є необхідність уточнення показань чи отримання показань щодо обставин, які не були з'ясовані.

З метою перевірки правдивості показань свідка, потерпілого та з'ясування розбіжностей з показаннями, наданими у порядку, передбаченому ст. 225 «Допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні» КПК України, вони можуть бути оголошені при його допиті під час судового розгляду.

Особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи зводяться до наступного:

1) допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря;

2) допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день;

3) особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз'яснюється обов'язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

4) до початку допиту законному представнику, педагогу або психологу, лікарю роз'яснюється їхній обов'язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання.

У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого, слідчий, прокурор за клопотанням малолітнього або неповнолітнього чи з власної ініціативи має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника.

Очна ставка за чинним КПК України як окрема процесуальна дія не розглядається і регулюється в межах правил проведення допиту взагалі, коли слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях.

На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілі - за давання завідомо неправдивих показань.

Викликаним особам по черзі пропонується дати показання про ті обставини кримінального провадження, для з'ясування яких проводиться допит, після чого слідчим, прокурором можуть бути поставленні запитання.

Особи, які беруть участь у допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту.

Оголошення показань, наданих учасниками допиту на попередніх допитах, дозволяється лише після давання ними показань.

У кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним.

2. Класифікація допиту

Найбільш практично значимими є такі підставі класифікації допиту.

Залежно від процесуального статусу допитуваного:

1. Допит заявника.

2. Допит свідка.

3. Допит потерпілого та його представника.

4. Допит цивільного позивача чи відповідача та їх представників.

5. Допит третіх осіб та їх представників.

6. Допит підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

7. Допит експерта.

Залежно від віку допитуваного:

1. Допит дорослого (допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день; попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання).

2. Допит малолітнього (до 14 років, у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря, захисника; не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день.

Роз'яснюється обов'язок про необхідність давання правдивих показань; не попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання).

3. Допит неповнолітнього (від 14 до 16 років, у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря, захисника; не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день.

Роз'яснюється обов'язок про необхідність давання правдивих показань; не попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання).

4. Допит неповнолітнього (від 16 до 18 років - у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря, захисника; не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день; попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання).

5. Допит особи похилого віку (після 80 років, враховуються особливості психіки, які можуть бути в межах психічного захворювання, яке не зумовлює неосудність особи; допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день).

За часом допиту:

1. Первісний допит - основний допит, який проводиться першочергово, чим скоріше, тим більш повні та достовірні відомості можна отримати.

2. Додатковий допит (щоб з'ясувати додаткові обставини чи факти в цілому або їх окремі сторони).

3. Повторний допит (щоб перевірити правильність і повноту первісного допиту).

За характером слідчої ситуації на час проведення допиту:

1. Допит у безконфліктній слідчій ситуації (тобто отримання відомостей від особи, яка допитується проходить без перепон зі сторони допитуваного, який, навіть, може сприяти отриманню відомостей).

2. Допит у конфліктній слідчій ситуації (тобто особа, яка допитується перешкоджає отриманню відомостей, чинить перепони, однак слідчий може протягом даної процесуальної дії долати ці перешкоди).

3. Допит у гостро конфліктній слідчій ситуації (це така ситуація, коли особа, яка допитується чинить такі перешкоди до отримання відомостей, які унеможливлюють продовження даної процесуальної дії і слідчий може її припинити).

За складом учасників:

1. За участю лише обов'язкових учасників.

2. За участю факультативних осіб.

3. Без участі факультативних осіб.

4. За участю третіх осіб.

5. Без участі третіх осіб.

За сутністю процедури отримання відомостей від особи, яка допитується:

1. Допит у вигляді безпосереднього отримання головним суб'єктом відомостей від допитуваного.

2. Допит у вигляді опосередкованого питаннями інших учасників отримання відомостей від допитуваного.

3. Перехресний допит у вигляді почергової постановки питань учасниками судового засідання одному допитуваному.

4. Перехресна очна ставка у вигляді почергової постановки питань учасниками судового засідання одночасно двом особистісним джерелам із метою усунення суперечностей у їх показаннях.

5. Дистанційний допит допитуваного згідно:

5.1) ст. 232 КПК України - у режимі відеоконференції.

5.2) ч. 11 ст. 232 КПК України - опитування, проведене в режимі відео- або телефонної конференції через знаходження допитуваного у віддаленому від місця проведення досудового розслідування місці, хворобу, зайнятість або з інших причин.

6. Допит особи під псевдонімом:

6.1) безпосередньо;

6.2) у режимі відеоконференції з такими змінами зовнішності й голосу допитуваного, за яких його неможливо було б упізнати).

За суб'єктом проведення допиту:

1. Оперативне опитування.

2. Оперативне отримання пояснення.

3. Слідче опитування.

4. Слідче отримання пояснення.

5. Слідчий допит без участі інших осіб.

6. Слідчий допит за участю інших осіб.

7. Судовий допит.

8. Спілкування з підекспертним.

За процедурно-комунікативною сутністю дії:

1. Допит одного допитуваного.

2. Очна ставка як додатковий паралельний допит двох допитуваних з метою усунення суперечностей в їх показаннях.

3. Отримання пояснення від одного особистісного джерела.

4. Опитування - почергове отримання пояснення від декількох осіб із метою встановити, хто з них може стати у певній справі особистісним джерелом.

3. Процес формування доказів, сутність підготовки до допиту різних категорій осіб

Процес формування показань складається із:

1. Сприйняття, під час якого відбувається адекватне чи неадекватне (недостатньо адекватне) відображення реальної дійсності. Певним чином воно залежить від розвитку нервової системи, стану організму в цілому, рівня розвитку людини. Сприйняття має різноманітні відтінки і характер залежно від особи сприймаючого (емоційного ставлення, інтересу до того, що сприймається, спрямованості уваги).

До чинників, які в той чи інший спосіб впливають на сприйняття, його емоційне забарвлення, належить темперамент. Правильність сприйняття залежить від суб'єктивних та об'єктивних чинників: суб'єктивні -- це стан органів відчуття людини, її суб'єктивна можливість правильно сприймати дійсність, а об'єктивні -- умови сприйняття, погода, освітлення, тривалість діяння, за яким спостерігають. Сприйняття особою речей чи явищ, пов'язаних з її професією, часто є більш правильним і точним.

2. Запам'ятовування, тобто здатність створювати умовні зв'язки, зберігати і відтворювати їхні сліди. Воно має вибірковий характер: людина запам'ятовує не все, що сприймає, а тільки те, що викликає в неї глибокі переживання чи має для неї істотне значення.

Експерименти з перевірки пам'яті людини свідчать про те, що вона з часом може перекручувати сприйняте діяння. Повну розповідь про те, що спостерігалося, можна одержати тоді, коли свідок допитується через найкоротший від діяння проміжок часу. У слідчій практиці переважно трапляються показання осіб, які не ставили собі за мету обов'язково запам'ятовувати факти для подальшого їх викладу на допиті. Цією обставиною і визначаються складність відтворення зафіксованого, уривчастість, неповнота відомостей та деталей діяння.

Дослідження мимовільного запам'ятовування, як і досвід проведення допитів, показують, що особи запам'ятовують не тільки те, що справляє яскраве враження, а й фонові обставини, на які не спрямована безпосередня увага. Тут доцільно застосовувати тактичні прийоми допиту з використанням асоціативних зв'язків, до яких належать:

1) постановка додаткових запитань, заснованих на аналізі показань осіб і використанні можливих асоціацій у допитуваного в момент спостереження діяння;

2) постановка нагадуючих запитань (витяги з показань допитуваного чи відомостей з інших матеріалів справи з метою відновлення в пам'яті обставин діяння, що спостерігалася);

3) пред'явлення під час допиту речових джерел доказів (документів, речей);

4) допит на місці діяння.

3. Відтворення, яке залежить від певних умов, у т.ч. фізичного і психічного стану особи в момент відтворення. Особливого значення тут набуває здатність особи висловлювати свої думки. Ця здатність у кожної людини є індивідуальною і залежить від її культурного рівня, інтелекту, словникового запасу. При цьому значну роль відіграють вислови, які використовує слідчий при допиті, окремі фрази, слова, формулювання запитань.

Відтворення буває двох видів:

1. Вільне відтворення смислового змісту з відхиленням від форми, тобто виклад лише суті діяння.

2. Відтворення змісту зі збереженням його форми виявляється в детальному й послідовному викладі діяння, без виділення її головних і другорядних рис. Процес формування показань у малолітніх осіб є специфічним. Не маючи життєвого досвіду та необхідних знань вони схильні до імітування, фантазування, надмірного збудження та ін.

Ретельна і всебічна підготовка до допиту є необхідною умовою одержання повних та достовірних відомостей.

У процесі підготовки до допиту слідчий здійснює комплекс організаційних і тактичних заходів.

Складові підготовчої стадії допиту:

1. Криміналістична складова:

1. Вивчення матеріалів антикримінальної справи, тобто аналіз даних, які містяться у протоколах слідчих дій, що дає змогу виявити суперечності або прогалини з деяких обставин, а також важливе значення має вивчення та аналіз результатів таких слідчих дій як огляд місця діяння та обшук, їх дослідження може бути корисним для висування версій про механізм злочину та осіб, які його вчинили.

2. Проведення процесуальних слідчих чи судових дій, що повинні передувати допиту.

3. Підготовка речових джерел (речі і документи) доказів та інших матеріалів, які планується демонструвати у процесі допиту.

4. Визначення черговості допиту і способів виклику осіб на допит.

5. Запрошення необхідних учасників допиту.

6. Підготовка місця, технічних засобів та іншого матеріального забезпечення проведення допиту.

7. Складання плану допиту і формулювання питань.

2. Спеціальна складова:

1. Ознайомлення із довідковими джерелами з предмету допиту.

2. Отримання консультацій спеціаліста з предмету допиту.

3. Психологічна складова:

1. Вибір послідовності, тону й інших тактичних прийомів проведення допиту особи.

2. Вибір послідовності постановки питань і проведення інших дій із допиту особи.

Психологічний контакт -- це найбільш сприятлива психологічна «атмосфера» допиту, яка сприяє взаємодії та взаємовідносинам між її учасниками, певний «настрій» на спілкування.

Психологічний контакт у допиті передбачає можливість виникнення двох ситуацій:

1) коли допитуваний бажає давати показання;

2) коли його примушують до цього.

Такий контакт може йти з наростанням, а може гаснути чи раптово виникнути і так само раптово зникнути.

Психологічний контакт завжди має двосторонній характер, його встановлення і підтримання залежать як від слідчого, так і від допитуваного, хоча ініціатива повинна належати слідчому.

Існує двосторонній контакт, в якому допитуваний відчуває, що він становить для слідчого певний інтерес.

Встановлення психологічного контакту вимагає від слідчого знання психології допитуваного. Він повинен враховувати його індивідуально-психологічні особливості, типологічні якості, психічний стан на момент допиту, життєвий досвід та ін.

Тактичні прийоми, спрямовані на встановлення психологічного контакту з допитуваним, ґрунтуються на використанні даних психології, логіки та інших наук.

Побудова системи тактичних прийомів передбачає необхідність з'ясувати мету встановлення психологічного контакту.

Відповідно до мети і процесуального становища допитуваного в системі тактичних прийомів можуть бути виділені наступні пункти:

1) сприяння до адаптації в обстановці допиту і усуненню небажаних станів психіки допитуваного:

1.1) щодо обвинуваченого (підозрюваного) -- уточнення анкетно-біографічних даних; бесіда на сторонню тему або на тему, що цікавить, але не стосується предмета допиту; демонстрація слідчим поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси;

1.2) щодо свідка (потерпілого) -- повідомлення про мету допиту; бесіда на сторонню тему або на тему, що цікавить, але не стосується предмета допиту; переконання у невідворотності покарання злочинців;

2) стимулювання установки на необхідність спілкування:

2.1) щодо обвинуваченого (підозрюваного) -- роз'яснення допитуваному сутності його процесуального становища; демонстрація перспектив ситуації, що склалася; роз'яснення значення щиросердості розкаяння, інших пом'якшуючих обставин; використання позитивної оцінки окремих якостей особи допитуваного;

2.2) щодо свідка (потерпілого) -- переконання в необхідності надання допомоги органам розслідування; роз'яснення сутності наслідків вчиненого злочину або можливості їх виникнення у майбутньому; демонстрування фотознімків (речей), пов'язаних із вчиненим злочином та його наслідками; використання позитивної оцінки якостей особи допитуваного.

4. Стадії проведення допиту в безконфліктній ситуації, його тактичні особливості в конфліктній і гостро конфліктній ситуації

Стадії проведення допиту:

1. Підготовча стадія допиту:

1.1. Підготовка до допиту поза межами місця проведення цієї дії (але не на місці діяння, що фактично буде іншою процесуальною слідчою дією - уточнення та/чи перевірки показань на місці діяння в межах слідчого експерименту за ст. 240 КПК України) і за відсутністю особистісного джерела.

1.2. Підготовка до допиту на місці проведення дії та у присутності особистісного джерела й інших учасників.

2. Стадії вільної розповіді.

3. Стадія питань і демонстрації речових джерел та інших матеріалів.

4. Заключна стадія допиту.

Процес демонстрації речових джерел та інших матеріалів має досить важливе значення і полягає у повідомленні слідчим допитуваному або демонстрації йому в певній послідовності доказів та їх джерел із метою актуалізації в допитуваного пам'яті чи спростування його показань, акцентуючи на їх суперечності, невідповідності наявним матеріалам справи, помилках із тим, щоб уточнити, доповнити або видозмінити допитуваним своїх свідчень.

Класифікація способів пред'явлення речових джерел та інших матеріалів:

1. За характером використання доказів у розслідуванні:

1.1) пред'явлення доказів та їх джерел на одному допиті;

1.2) пред'явлення доказів та їх джерел у ході низки допитів однієї особи.

2. За характером взаємозв'язку доказів у кримінальній справі:

2.1) розподільне пред'явлення одиничних доказів та їх джерел;

2.2) пред'явлення комплексу взаємопов'язаних доказів та їх джерел;

2.3) пред'явлення всієї системи доказів та їх джерел.

3. За характером демонстрації доказів на допиті:

3.1) згадування про наявні докази та їх джерела на допиті;

3.2) перелічення доказів та їх джерел, що мають місце, із зазначенням джерел їх походження;

3.3) демонстрація джерел доказів не повністю, мимохідь;

3.4) надання допитуваному можливості розглядати, вивчати джерела доказів;

3.5) підкреслена демонстрація ознак джерела доказів, що пред'являється.

4За характером послідовності пред'явлення доказів:

4.1) пред'явлення доказів та їх джерел у послідовності «зростання сили»;

4.2) пред'явлення доказів та їх джерел у послідовності «зменшення сили».

5. За характером додаткових умов, що підсилюють вплив на допитуваного доказів та їх джерел, що пред'являються:

5.1) несподіване пред'явлення доказів та їх джерел;

5.2) пред'явлення джерел доказів після попереднього з'ясування обставин, які пов'язані з ними;

5.3) пред'явлення джерел доказів і роз'яснення їх значення у кримінальній справі;

5.4) використання науково-технічних засобів для роз'яснення допитуваному особливостей джерел доказів, що пред'являються;

5.5) супроводження пред'явлення джерел доказів описом передбачуваного ходу розслідуваного діяння та його обставин.

Тактичні прийоми проведення допиту в безконфліктній слідчій ситуації:

1. Ознайомлення допитуваного із фрагментами показань іншого особистісного джерела, яке було допитано раніше.

2. Пред'явлення допитуваному речових джерел доказів - речей чи документів.

3. Ознайомлення допитуваного із висновком експертизи чи із протоколами проведення інших процесуальних дій у цілому або їх фрагментами.

4. Пред'явлення допитуваному інших матеріалів справи (фототаблиці відеозапису, довідкових даних тощо).

5. Пропозиція допитуваному викласти відомості в чіткій послідовності діянь.

6. Допит особи в іншому місці, що може сприяти спілкуванню - за місцем лікування, проживання, роботи тощо.

7. Формування допитуваному розумового завдання.

8. Нагадування, деталізація і співставлення фактів та обставин.

Додаткові тактичні прийоми проведення допиту в конфліктній і гостро конфліктній слідчій ситуації:

1. Переконання допитуваного в об'єктивності головного суб'єкта.

2. Навіювання допитуваному поваги до головного суб'єкта.

3. Виклик у допитуваного зацікавленості до предмета допиту і до процесу спілкування із головним суб'єктом.

4. Демонстрація і стимулювання позитивних якостей допитуваного.

5. Проява клопотання про законні права та інтереси допитуваного.

6. Створення і підтримка при допиті спокійної і доброзичливої атмосфери.

7. Роз'яснення допитуваному значення щиросердечного покаяння і давання правдивих показань.

8. Переконання допитуваного за допомогою логічного аналізу в безглуздості давання неправдивих показань.

9. Максимальна деталізація і конкретизація питань.

10. Пред'явлення речових джерел доказів та інших матеріалів справи у певній послідовності чи в конкретній обстановці.

11. Запрошення на допит осіб, у присутності яких неправдиві показання допитуваного менш можливі.

12. Додатковий допит особи через деякий час або в інших умовах, які можуть сприяти отриманню від неї правдивих показань.



5. Тактичні особливості проведення окремих видів допиту

Тактичні особливості проведення допиту свідка:

1. Застосування заходів, щоб недопитані свідки в одній справі не спілкувалися між собою, із переслідуваним, потерпілим чи з іншими зацікавленими особами.

2. З'ясування анкетних даних про особу свідка.

3. Повідомлення свідка, у якій справі він викликаний.

4. Попередження свідка про:

4.1. Кримінальну відповідальність за:

4.1.1. Відмову від дачі показань щодо відомих йому обставин за ст. 385 КК України.

4.1.2. За дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України.

4.2. Можливість:

4.2.1. Накладення судом грошового стягнення за неявку на виклик головного суб'єкта без поважних причин або без повідомлення про причини своєї неявки, згідно з ч. 1 ст. 139 «Наслідки неприбуття на виклик» КПК України у межах:

4.2.1.1. Від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора.

4.2.1.2. Від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

4.2.2. Застосування головним суб'єктом приводу свідка через органи внутрішніх справ у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 139 і ст. 140 КПК України, у разі неявки на виклик без поважних причин або при неповідомленні про причини неявки.

4.2.3. Адміністративну відповідальність свідка за злісне ухилення від явки на виклик головного суб'єкта у відповідності із ч. 1 ст. 185-3 або ст. 185-4 КпАП України.

5. Роз'яснення свідку його право відмовитися від показань у випадках, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 66 «Права та обов'язки свідка» КПК України, щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім'ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім'ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65 КПК України не підлягають розголошенню;

6. З'ясування, які стосунки на цей час між свідком і підозрюваним чи обвинуваченим та потерпілим.

Зазвичай тактика допиту свідка залежить від конкретної слідчої ситуації:

1) обставини діяння справді відомі свідкові, і він дає про них детальні показання;

2) свідок заявляє, що йому нічого не відомо про обставини, стосовно яких його допитують, він дійсно не міг спостерігати і чути про них, хоча у справі є дані, що ці обставини йому начебто відомі;

3) обставини, що з'ясовуються на допиті, допитуваний сприймав особисто, але не дає про них детальних показань, оскільки забув їх, недостатньо чітко сприйняв або помиляється;

4) допитуваний дає неправдиві показання внаслідок певної заінтересованості або уникає дачі показань тощо.

Тактику допиту свідка за умов безконфліктної ситуації спрямовано на підтримання такої ситуації та надання йому допомоги в повному та об'єктивному висвітленні відомих йому обставин справи.

Під час допиту свідка, який не може пригадати всі обставини сприйнятого діяння або добросовісно помиляється щодо окремих його обставин, може бути застосовано систему тактичних прийомів, спрямовану на актуалізацію забутого у пам'яті, а також пред'явлення доказів та їх джерел.

Зовсім інша тактика обирається слідчим під час допиту в конфліктній ситуації - коли свідок не бажає повідомляти правду.

До ознак, що свідчать про неправдивість показань, можна віднести:

1) наявні суперечності між відомостями у показаннях і відомостями з тих самих питань, які містяться в інших джерелах;

2) повідомлення однією й тією ж особою різних показань щодо одних і тих же обставин;

3) нечіткість, неконкретність відомостей, що містяться в показаннях за умови відсутності суб'єктивних та об'єктивних факторів, що могли негативно впливати на формування показань свідка;

4) збіг у навіть незначних подробицях показань декількох осіб щодо одних і тих же обставин;

5) обмовки, неконтрольовані вислови, що вказують на обізнаність допитуваного про обставини, про які з його слів йому нічого не відомо;

6) наявність у показаннях фраз, виразів, слів, які не відповідають рівню розвитку допитуваного;

7) очевидні ухилення від відповіді на прямі запитання та ін.

Типові мотиви неправдивості показань свідка:

1) страх перед можливою помстою з боку злочинців або їхніх прибічників;

2) прохання, умовляння, підкуп, шантаж чи інший вплив із боку цих осіб;

3) намагання приховати власну не дуже привабливу поведінку під час розслідування діяння тощо;

4) намагання допомогти злочинцеві з огляду на родинні, товариські, інтимні чи інші стосунки;

5) бажання (потерпілого) приховати наявність і джерело набуття викраденого у нього майна і цінностей;

6) скептичне ставлення до можливостей правоохоронних органів щодо розкриття злочину і намір уникнути обтяжливої участі у доволі тривалому кримінальному провадженні;

7) негативне ставлення до правоохоронних органів у цілому і до міліції зокрема;

8) намір самому розквитатися зі злочинцем.

Тактика допиту свідка у конфліктній ситуації полягає у достовірному встановленні причин і мотивів, що спонукають його давати неправдиві показання, із подальшим застосуванням відповідних тактичних прийомів для переборення цих чинників. Вони:

1) спрямовані на розпізнання правдивих і неправдивих показань шляхом:

1.1) створення нормальної, яка не відволікає уваги допитуваного, обстановки;

1.2) уточнення й конкретизація непевних, неповних показань, суперечностей;

1.3) постановка запитань для повторного викладу окремих чи всіх фактів;

1.4) формування у допитуваного враження про неможливість і недоцільність повідомляти неправду, замовчувати певні факти;

2) тактичні прийоми, що мають на меті використання позитивних якостей особи опитуваного, щоб спонукати до давання правдивих показань, зокрема:

2.1) нейтралізувати негативні якості свідка;

2.2) використати його позитивні риси;

2.3) звернення до почуття справедливості, совісті, чесності, добросовісного виконання своїх обов'язків;

2.4) надання допомоги у боротьбі зі злочинністю тощо;

3) тактичні прийоми використовувані для викриття допитуваного у брехні:

3.1) створити на допиті винятково робочу обстановку;

3.2) дотримуватися коректної поведінки;

3.3) сформувати у допитуваного переконання про те, що брехати немає сенсу і що будь-який прояв неправди буде викрито, бо слідчий рішуче налаштований на встановлення істини у справі;

3.4) застосовувати раптову постановку запитань, які стосуються найважливіших обставин справи;

3.5) створити у допитуваного враження про обізнаність слідчого про всі обставини діяння і наявність у нього достатніх доказів;

3.6) відволікти увагу допитуваного від надуманих, брехливих показань;

3.7) використати пред'явлення доказів та їх джерел без роз'яснення їхнього змісту і належності до справи (відомостей для роздуму);

3.8) раптово (неочікувано для свідка) пред'явити найбільш вагомі докази або пред'явити їх у певній послідовності, продемонструвати відеофільм, магнітофонні записи тощо.

Тактичні особливості проведення допиту потерпілого:

1. Застосування заходів, щоб недопитані потерпілі в одній справі не спілкувалися між собою, із переслідуваним, свідками чи з іншими зацікавленими особами.

2. З'ясування анкетних даних про особу потерпілого.

3. Повідомлення потерпілому, у якій справі він викликаний.

4. Роз'яснення потерпілому в разі заподіяння йому матеріальної шкоди його права при провадженні у справі пред'явити у відповідності із ст. 128 «Цивільний позов у кримінальному провадженні» КПК України до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом із справою про розслідуване діяння.

5. Попередження потерпілого про:

5.1. Кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України.

5.2. Право головного суб'єкта застосувати привід потерпілого через органи внутрішніх справ у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 139 і 140 КПК України, у разі неявки на виклик без поважних причин чи при неповідомленні про причини неявки.

5.3. Адміністративну відповідальність потерпілого за злісне ухилення від явки на виклик головного суб'єкта згідно ч. 2 ст. 67 «Відповідальність свідка» КПК України за ч. 1 ст. 185-3 або ст. 185-4 КпАП України.

5.4. Можливість накладення судом грошового стягнення за неявку на виклик головного суб'єкта без поважних причин або без повідомлення про причини своєї неявки, згідно ч. 1 ст. 139 «Наслідки неприбуття на виклик» КПК України у межах:

5.4.1. Від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора.

5.4.2. Від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

6. Роз'яснення потерпілому його:

6.1. Громадянського обов'язку давати показання по справі і про негативні наслідки для України.

7. З'ясування, які стосунки на цей час між потерпілим і переслідуваним та із відомими на цей час свідками.

Особливості проведення тактичних прийомів при допиті потерпілого у конфліктній і безконфліктній ситуації ідентична розглянутій вище тактиці проведення у подібних ситуаціях допиту свідка.

Тактичні особливості проведення допиту малолітнього та неповнолітнього:

Неповнолітні - це особи, які не досягли 18 років.

За особливостями сприйняття, зберігання та передачі відомостей виділяють такі групи неповнолітніх особистісних джерел:

1) дитячий вік - до 1 року;

2) раннє дитинство - від 1 до 3 років;

3) дошкільний вік - від 3 до 7 років (для них характерна кмітливість, їх сприйняттю притаманна деталізація);

4) молодший шкільний вік - від 7 до 11-12 років (характерна підвищена наявність та схильність до фантазування);

5) підлітковий вік - від 11 до 14-15 років («почуття дорослості», їм притаманна імпульсивність, швидка зміна настрою, негативізм);

6) старший шкільний вік - від 14 до 18 років.

Перш за все необхідно встановити психологічний контакт за допомогою проведення бесіди на загальні теми, продемонструвати знання його потреб та інтересів.

Неповнолітньому допитуваному необхідно допомагати у формуванні правдивих показань, а також пояснювати:

- важливість повідомлення правдивих показань;

- сутність та значення пред'явлених матеріалів;

- неправильність зайнятої позиції та ін.

Отже, підготовка і проведення допиту неповнолітніх зумовлена його віковими особливостями. Знання таких особливостей має велике значення для обрання прийомів встановлення психологічного контакту, вибору тактики проведення допиту, здійснення впливу на неповнолітнього, оцінки його свідчень.

Вік, з якого неповнолітній може виступати на допиті як свідок або потерпілий у чинному законодавстві не визначений і на практиці були випадки, коли дитина 3-5 років надавала відомості, котрі мали значення для правильного вирішення обставин кримінальної справи.

Розглянемо більш детальніше характерні особливості окремих вікових груп. Для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку характерними є наявність підвищеного навіювання та схильність до фантазування.

Ці психологічні особливості необхідно враховувати у процесі допиту і при оцінці показань неповнолітнього.

Підлітковий вік -- це перехідний етап від дитинства до дорослості. Принципово нова відмінна риса цього віку -- «почуття дорослості». Підліткам притаманні імпульсивність, швидка зміна настрою, негативізм. Ці якості можуть бути причиною відмови від спілкування зі слідчим і повідомлення необхідної інформації.

Старший шкільний вік -- завершальний етап переходу до дорослості. У цей період визначаються життєві ідеали, обирається професійна спрямованість, встановлюються мета і сенс життя.

Для старшого шкільного віку характерна схильність до референтної (авторитетної) групи чи референта (найбільш авторитетної особи).

Важливим питанням підготовки до допиту неповнолітнього є обрання місця і обстановки допиту (вдома, у школі, кабінеті слідчого тощо), що має сприяти встановленню психологічного контакту і одержанню необхідних відомостей.

Треба заздалегідь підготувати запитання, які необхідно з'ясувати у неповнолітнього. Вони мають бути простими, доступними для розуміння допитуваного. Виконання такого завдання забезпечується складанням плану допиту.

У процесі допиту неповнолітнього слідчому необхідно встановити з ним психологічний контакт. Для цього рекомендується провести бесіди на загальні теми (спорт, навчання, ігри, нові фільми, книжки та ін.), продемонструвати знання його потреб та інтересів.

При допиті неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого слідчий має триматися спокійно, доброзичливо, але й достатньо твердо.

Така манера поведінки сприяє встановленню потрібного контакту з підлітком, налаштовує його на відверту розмову.

Неповнолітньому допитуваному слід допомогти у формуванні правдивих показань. Слідчий не повинен ставити запитання, що мають елементи навіювання (навідні запитання). Дуже бережно слід застосовувати оголошення показань інших осіб.

Постановка навідних запитань нерідко є причиною виникнення добросовісних помилок у показаннях.

Неправдиві ж показання неповнолітнього можуть бути наслідком помилкового розуміння «геройства», «товариськості».

Специфічними тактичними прийомами, що можуть застосовуватися при допитах неповнолітніх, є: роз'яснення важливості повідомлення правдивих показань; демонстрація поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси; роз'яснення сутності та значення пред'явлених і оголошених матеріалів; роз'яснення неправильно зайнятої позиції.

6. Етапи й тактика очної ставки, особливості тактики перехресного допиту осіб у суді, очної ставки у конфліктній ситуації

Згідно з ч. 9 ст. 224 «Допит» КПК України очна ставка іменується як «одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях», де й викладені особливості процесуальної регламентації цієї слідчої дії.

Очна ставка являє собою процесуальну дію у вигляді почергового одночасного допиту двох раніше допитаних осіб із метою з'ясування в їх показаннях суперечностей.

Частина 9 ст. 224 КПК України не встановлює характер такого роду суперечностей, але практика показує, що вони бувають суттєвими.

Отже, сутність очної ставки полягає в тому, що слідчий по черзі пропонує кожному з допитуваних дати показання про обставини, в яких виявлено істотні суперечності. Під час очної ставки допитуваним може бути дозволено ставити запитання один одному, але слідчому треба пильно контролювати цей процес.

Проведення очної ставки передбачає «ефект присутності», коли обвинуваченому треба давати показання у присутності особи, яка знає дійсні обставини діяння, що відбулася.

Допитувані впливають один на одного своїм авторитетом, вольовими якостями, життєвим досвідом.

Однак такий вплив може бути й негативним, коли авторитет недобросовісного учасника (який може мати злочинний характер) впливає на добросовісного.

Складні психологічні стосунки можуть виникати при очній ставці потерпілого і обвинуваченого. Якщо є симптоми нестійкості потерпілого, очну ставку проводити не слід.

Тактика очної ставки має певну специфіку, яка пов'язана з розширеним складом її учасників; ускладненим інформаційним обміном; сильним психологічним впливом учасників очної ставки один на одного; зниженням рівня прогнозу слідчого; можливістю зміни показань; підвищеним ступенем тактичного ризику.

Види очної ставки за процесуальним статусом особистісних джерел:

1. Очна ставка між процесуально однорідними особистісними джерелами.

2. Очна ставка між процесуально різнорідними особистісними джерелами.

Стадії очної ставки:

1. Підготовча стадія очної ставки:

1.1. Підготовка до очної ставки поза межами місця проведення цієї дії і за відсутністю особистісного джерела.

1.2. Підготовка до очної ставки на місці проведення дії (але не на місці діяння) та у присутності особистісного джерела та інших учасників.

2. Основна стадія очної ставки.

3. Заключна стадія допиту.

Тактика проведення основної стадії очної ставки:

1. Першопочаткове формулювання питань особі, що дає більш правдиві показання.

2. Наступне питання іншій особі, чи підтверджує вона ці свідчення.

3. Постановка питання першій особі, чи підтверджує вона свої свідчення.

4. Постановка питання обом учасникам, чи мають вони питання один до одного і чи бажають доповнити свої показання.

Перехресний допит є специфічним видом судового допиту тільки в тому випадку, коли до нього включаються рівноправні учасники кримінального судочинства.

Кожний учасник судового розгляду має право ставити допитуваному додаткові питання для з'ясування чи доповнення відповідей, які були дані, й на питання щодо інших осіб.

На перехресному допиті можуть бути допитані усі учасники процесу, які допитуються у судовому засіданні.

Такий допит справляє сильний вплив на психіку допитуваного. Він передбачає одночасний допит кількома учасниками процесу однієї особи стосовно одних і тих самих обставин.

Тактичні особливості проведення очної ставки у безконфліктній ситуації характеризується :

1. Наявністю психологічного контакту її учасників і їх бажання встановити істину.

2. Суперечки вирішуються шляхом загального зусилля учасників очної ставки.

3. Дії слідчого повинні бути направлені на активізацію психологічних якостей особистісних джерел.

При проведенні очної ставки, спрямованої на виявлення обману, рекомендуються такі тактичні прийоми:

1. Використання показань організаторів та найбільш активних учасників, які твердо зізналися у скоєнні власне злочину.

2. Розподіл предмета усунення суперечностей у процесі очної ставки на декілька епізодів та поетапне з'ясування кожного з них.

3. Повторні очні ставки (одночасні допити декількох осіб).

4. Деталізація обставин, які необхідно з'ясувати при проведенні очної ставки.

При проведенні одночасного допиту двох і більше осіб (очної ставки) у гостроконфліктній ситуації застосовуються такі тактичні прийоми, як:

1. Застосування засобів безпеки проведення даної дії запрошенням додатково працівників міліції, які мають запобігти застосуванню фізичної сили та інших неправомірних дій зі сторони конфліктуючих сторін однієї до одної та до слідчого.

2. Розміщення осіб, які одночасно допитуються і знаходяться у гостро конфліктній ситуації між собою, спиною один до одного, щоб вони не могли впливати один на одного навіть мімікою та жестами.

3. Документування одночасного допиту за допомогою відеозапису, щоб всі неправомірні діяння осіб, які одночасно допитуються і знаходяться у гостро конфліктній ситуації між собою, були належним чином зафіксовані і могли бути продемонстровані при судовому розгляді справи з метою оцінки показань і поведінки цих осіб.

4. Зменшення питань, які мають бути з'ясовані при такому одночасному допиті, до мінімуму, який охоплює лише найголовніші з них.

5. Негайне припинення одночасного допиту, якщо одній із сторін у наслідок її неправомірних дій вдається змінити правдиві показання іншої сторони на неправдиві.

6. Відмова у такій ситуації від проведення іншого одночасного допиту із гостроконфліктуючою стороною та ін.

Запитання для самоконтролю

1. В чому полягає особливість допиту неповнолітньої особи?

2. Які існують етапи формування показань?

3. Які існують етапи підготовки до проведення допиту?

4. В чому полягає сутність тактичних прийомів проведення допиту в безконфліктній слідчій ситуації?

5. Які тактичні прийоми використовуються під час проведення допиту в конфліктній і гостро конфліктній слідчій ситуації?

6. В чому полягає особливість одночасного допиту двох і більше осіб як гласної слідчої розшукової дії?

7. Які існують різновиди очної ставки за різними підставами класифікації?

Размещено на Allbest.ru