Позов у господарському процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Позов у господарському процесі



Поняття позову та його елементи

У багатьох випадках законні претензії контрагентами не задовольняються (відхиляються повністю або частково, або у встановлений у договорі строк відповідь на претензію не надходить). Тоді починається основна стадія розгляду господарського спору - подання позовної заяви до господарського суду.

Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цього права, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Для того щоб позов мав змогу виконати роль засобу порушення судової діяльності, він повинен мати певні складові частини (елементи). Ці елементи позову визначають зміст судової діяльності, індивідуалізують позов. За ними проводиться класифікація позовів на види, встановлюються межі судового розгляду й предмет доказування. Елементи позову мають важливе значення для вирішення суддею питання про прийняття заяви, для організації захисту відповідача проти позову, що важливо для забезпечення реалізації принципу змагальності сторін у господарському процесі. Вони також визначають суть вимог, на які суд повинен дати відповідь у рішенні.

Позов складається з трьох частин (елементів) - предмет, підстава та зміст Притика Д. М. Арбітражний процес : навч. посібник / Д. М. Притика. - Х. : Консум, 2000. - С. 118..

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має винести рішення. Така вимога повинна мати правовий характер, а також бути підвідомчою суду. Правильне визначення предмета позову має важливе практичне значення, ним визначається суть вимоги, на яку суд повинен дати відповідь у своєму рішенні, підвідомчість цієї справи, проводиться класифікація на окремі категорії справ.

Матеріально-правова вимога позивача має спиратися на підставу позову. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підстава позову складається з таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, належність сторін до цієї справи та привід до позову. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Зміст позову - це вид судового захисту, за яким позивач звертається до суду. Позивач може просити суд винести рішення: про визнання права; про відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; про присудження до виконання обов'язку в натурі; про компенсацію моральної шкоди; про припинення або зміну правовідношення; про стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Усі елементи позову тісно взаємопов'язані. Юридичні факти, які підтверджують суб'єктивне матеріальне право та є підставою позову, визначають юридичну природу матеріально-правової вимоги, яка складає предмет позову. Водночас матеріально-правова вимога зумовлює процесуальну форму захисту - зміст позову.

Форма і зміст позовної заяви

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі й підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Дотримання відповідної форми позовної заяви та відповідність її змісту вимогам закону має суттєве значення для підготовки справи до розгляду, а також подальшого правильного та швидкого її розгляду.

Позовна заява повинна містити:

- найменування господарського суду, до якого подається заява;

- найменування (для юридичних осіб) або ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).

- документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці: суми договору (у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів);

- зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, зміст позовних вимог щодо кожного з них;

- виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

- відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 Господарського процесуального кодексу;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору (додатки Щ-С).

Наприклад, про третіх осіб, чиї права можуть бути обмежені результатами розгляду справи.

У позовній заяві може бути зазначене клопотання про розстрочення, відстрочення тощо.

Порядок подання позовної заяви. Ціна позову. Відзив на позовну заяву

Відповідно до ст. 1 і 2 ГПК України, п. 3.1 Роз'яснення № 02-5/289 від 18.09.1997 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" господарський суд порушує справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій, у тому числі громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також прокурорів чи їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У встановлених законодавчими актами України випадках справу може бути порушено за заявою громадянина, який не є суб'єктом підприємницької діяльності.

ГПК України не дає органу управління права подавати до господарського суду позов в інтересах підпорядкованих йому підприємств і організацій, а також не наділяє господарський суд правом порушувати справу з власної ініціативи. Справи позовного провадження в господарському суді порушуються шляхом подання позовної заяви. Відповідно до ст. 61 ГПК України питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.

Подати позов означає звернутися до господарського суду із заявою, яка повинна містити прохання до господарського суду про розгляд спору про право. Але якщо сторони домовилися між собою щодо окремих категорій спорів відповідно до ст. 5 ГПК України, вони вживають заходів досудового врегулювання господарського спору, і в цьому випадку для подання позову необхідним є дотримання правил досудового врегулювання спорів. Крім цієї вимоги, необхідно також урахувати і правила щодо підвідомчості та підсудності господарських спорів згідно з розділом ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. І ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Такий самий обов'язок покладається на позивача в разі залучення до участі в справі іншого відповідача, замінити господарським судом неналежного відповідача.

Відповідно до ч. І ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які її підтверджують:

1) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладенні, зміні чи розірванні договорів, - договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладення, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь іншої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано);

2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

3) сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;

3-1) сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

4) обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг із нього.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Для правильного оформлення позову необхідно визначити ціну позову, яка визначається за правилами ч. І ст. 55 ГПК України:

- у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюванню за виконавчими чи іншими документами, за якими стягнення здійснюється у безспірному (безакцептному) порядку;

- у позовах про витребування майна - вартість майна, що витребується;

- у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог;

- у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

У ціну позову включаються також зазначені в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а у разі їх відсутності - суми, визначені суддею. Ціну позову визначає позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Відповідач має право після одержання ухвали (додаток D) про порушення справи надіслати відзив (додаток Е):

- господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;

- позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь у судовому процесі, - копію відзиву.

Відзив підписується повноважною особою відповідача або його представником.

Відзив має містити: найменування позивача і номер його справи; мотив повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).

До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Відзив на позовну заяву відіграє важливу роль у господарському процесі, оскільки містить мотивовані пояснення відповідача, якими повністю або частково визнаються, відхиляються або спростовуються позовні вимоги, і це дає можливість:

- судді - при підготовці справи до розгляду детально ознайомитись із запереченнями відповідача проти позову та визначитися з порядком ведення судового засідання;

- позивачу - ознайомитися із запереченнями відповідача проти позову та визначитися, чи доцільно надалі підтримувати позовні вимоги, чи є необхідність зміни підстави або предмета позову, зменшення позовних вимог тощо.

Відмова у прийнятті та повернення позовної заяви

Відповідно до п. 3.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, який має право відмовити у її прийнятті у випадках, передбачених ст. 63 ГПК.

Так, на підставі п. 1 ст. 62 ГПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення чинним законодавством віднесене до компетенції іншого органу.

Суд повертає позовну заяву, якщо в провадженні господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав або є рішення цих органів із такого спору, а також якщо позов подано до підприємства або організації, які ліквідовані.

Про відмову в прийнятті позовної заяви виноситься ухвала (додаток F), яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є заявниками, не пізніше ніж за п'ять днів з дня надходження заяви.

До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.

Ухвалу про відмову у прийнятті заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день першого звернення до господарського суду.

Перелік підстав відмови у прийнятті позовної заяви, встановлений ст. 63 ГПК, є вичерпним. Так, ГПК не передбачає права судді на таку відмову, за мотивами, що позов поданий до підприємства або організації, які згідно з чинним законодавством не можуть бути відповідачами з такого спору. Якщо ці обставини виявлені в процесі розгляду справи, позов задоволенню не підлягає. Суд не має права повернути позовну заяву також з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справ.

Згідно з п. 3.3 зазначеного вище роз'яснення Вищого арбітражного суду недодержання вимог ст. 54 і 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК.

Господарським процесуальним кодексом передбачені умови, за наявності яких суддя не приймає позовну заяву і повертає її без розгляду. Ці умови свідчать не про відсутність у позивача права на подання позову, а лише про те, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду господарським судом доти, доки не будуть усунені підстави, які зумовили повернення заяви. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду у випадках, передбачених ч. І ст. 63 ГПК, а саме:

- позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначене;

- у позовній заяві не зазначено повного найменування сторін, їх поштових адрес;

- у позовній заяві не зазначені обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

- не подано докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

- порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;

- не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

- до внесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору;

- не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя повертає позовну заяву не пізніше ніж за п'ять днів із дня її надходження, про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Якщо до позовної заяви відокремленого підрозділу не доданий документ, що підтверджує відповідні його повноваження, господарський суд повертає позовну заяву на підставі п. 1 ч. І ст. 63 ГПК.

Якщо в позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на ст. 63 ГПК. У цьому випадку суддя господарського суду в процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Відповідно до роз'яснення Вищого господарського суду № 04-5/609 від 31.05.2002 р. та Рекомендацій Президії Вищого господарського суду № 04-5/212 від 10.02.2004 р. господарським судам не слід допускати повернення позовних заяв та заяв кредиторів у справах про банкрутство в разі подання як доказу сплати державного мита платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита Затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15..

У разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету України господарський суд має право згідно з п. 4 ст. 65 ГПК витребувати від позивача чи кредитора відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.

Несплачені у встановлених порядку та розмірі суми державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу можна стягнути за результатами розгляду справи.

Якщо передбачені в п. 2-6, п. 10 ч. І ст. 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлені господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розгляду по суті.

Щодо підстав повернення позову, зазначених у п. 1 і 3 ч. І ст. 63 ГПК, то в разі їх виявлення після прийняття позовної заяви позов із урахуванням конкретних обставин підлягає залишенню без розгляду згідно з п. 1 ч. І ст. 81 ГПК або ж провадження зі справи припиняється відповідно до п. 3 ч. І ст. 80 ГПК.

Суддя повертає позовну заяву не пізніше ніж за п'ять днів із дня її надходження, про що виносить ухвалу (додаток G). Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Об'єднання позовних вимог. Відмова від позову. Зустрічний позов

У ст. 58 ГПК України зазначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Об'єднання вимог позивачів обумовлено здебільшого такими причинами:

- об'єднання сприяє економії процесуальних коштів і часу;

- спірні вимоги розглядаються одночасно одним і тим самим судом;

- оперативність провадження стосовно вирішення спору і зменшення судових витрат;

- правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог.

Об'єднання кількох позовних вимог має на меті забезпечити належну організацію розгляду господарської справи, щоб суттєво не ускладнювати її розгляд.

При об'єднанні позовних вимог необхідно звертати увагу на те, що вони мають бути пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами. Пов'язаними між собою підставою виникнення є ті вимоги, які виникають з одних і тих самих правовідносин.

Як зазначає М. Й. Штефан, зв'язок однорідних вимог, які можуть бути об'єднані, обумовлюється особливостями спірних матеріальних правовідносин. Такі вимоги можуть випливати з одних цивільних правовідносин. Коли вимоги випливають з різних правовідносин, урегульованих різними галузями права, і спрямовані на досягнення різної мети, особливо коли їх розгляд пов'язаний з різними методами дослідження, які ускладнюють процес розгляду та вирішення справи, тоді об'єднання видається недоцільним Штефан М. Й. Цивільний процес : підручник / М. Й. Штефан. - К. : Ін Юре. - 1997. - С. 296..

Згідно з роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України

№ 02-5/289 від 18.09.1997 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (п. 3, 4) позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта державного органу і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленого одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті самі сторони, надане також судді. Якщо позивач порушив правила поєднання вимог або поєднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (ст. 58 та п. 5 ст. 63 ГПК).

Господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача) і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, які ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, обґрунтованими іншими документами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Таким чином, право на об'єднання кількох позовних вимог мають як позивач, так і суддя, але останній ще додатково має право на об'єднання кількох справ.

Частиною 4 ст. 22 ГПК передбачені права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. Але ці права можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Так, якщо вимога про визнання угоди недійсною замінюється вимогою про розірвання договору і наводяться інші підстави відповідної вимоги, то має місце зміна предмета і підстави позову. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві П. 3.7. роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”..

Згідно з ч. 4 ст. 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до ч. 5 цієї самої статті приймає рішення про задоволення позову в разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі ч. 6 ст. 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиїсь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником цього судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Згідно зі ст. 60 ГПК відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Відповідач не обмежується якимось терміном на подання ним зустрічного позову у межах строку вирішення спору.

У разі подання відповідачем зустрічного позову і необхідністю у зв'язку з цим дослідження в стислі терміни додаткових доказів або проведення додаткових процесуальних дій застосовуються положення 69 ГПК.

Д. М. Притика, М. І. Тітов, В. М. Гайворонський звертають увагу на те, що зв'язок зустрічного позову з первісним можливий у різних формах. Зустрічний позов може бути поданий на той самий матеріальний об'єкт, що й первісний. Наприклад, первісному позову про усунення перешкод користування правом власності протиставляється аналогічна зустрічна позовна вимога.

Зустрічний позов може бути пов'язаний з первісним позовом обставинами виникнення незалежно від різних умов вимог. Так, позову покупця про стягнення штрафу за несвоєчасну поставку продукції може бути протиставлений зустрічний позов про стягнення вартості відвантаженої продукції, від сплати якої позивач відмовляється, обґрунтовуючи це втратою інтересу до неї через несвоєчасну поставку Притика Д. М. Господарський процесуальний кодекс України /

Д. М. Притика, М. І. Тітов, В. М. Гайворонський. - С. 137..

Зв'язок зустрічного позову з первісним, на думку інших авторів, може бути зумовлений різними причинами і відповідно мати різний зміст:

- відповідач протиставляє вимогам позивача однорідну вимогу, строк якої настав, подаючи її для зарахування первісної вимоги;

- задоволення зустрічного позову виключає повністю чи частково задоволення первісного позову;

- закон припускає й інші випадки взаємного зв'язку між первісним і зустрічним позовами, якщо їх спільний розгляд забезпечить більш швидке й правильне вирішення спору Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украины / С. В. Васильев. - С. 150-151..

У практиці господарського судочинства відсутність обмежень для подання зустрічного позову в ході вже розпочатого господарського процесу дає відповідачу можливість необґрунтовано затягувати терміни розгляду первісного позову. Зокрема, позивач, одержавши зустрічний позов на одному з останніх судових засідань, відчуватиме дефіцит часу для підготовки заперечень за ним, якщо зацікавлений вирішити спір у цілому в межах загальних строків, установлених ст. 69 ГПК України.

В аналогічній ситуації може опинитися й господарський суд, якому також знадобиться час для вивчення нових вимог і доказів, особливо, якщо справа є складною. А оскільки чинне законодавство не регламентує ні строки, ні кількість зустрічних позовів, що можуть бути заявлені в межах одного судового засідання, відповідач має можливість заявити їх не відразу, а послідовно, затягуючи тим самим розгляд первісного спору Новицький В. В. Терміни пред'явлення зустрічного позову та критерії їх встановлення / В. В. Новицький // Вісник господарського суду. - 2003. - № 4. - С. 213..

При прийнятті зустрічного позову до розгляду кожен із позовів (первісний і зустрічний) зберігає самостійне значення, і вони підлягають вирішенню господарським судом спільно в одному процесі. За кожним із них суд повинен дати відповідь у своєму рішенні про задоволення зустрічного позову або про відмову в позові повністю чи частково.

Забезпечення позову

Відповідно до ст. 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Клопотання про забезпечення позову може бути подане також третіми особами із самостійними вимогами на предмет спору, оскільки ці особи користуються правами позивача в процесі ( ч. 3 ст. 26 ГПК).

Перелік осіб, які вправі порушувати питання про забезпечення позову, наведений у ст. 66 ГПК, є вичерпним.

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови в апеляційному або в касаційному порядку.

Умовою застосування заходів щодо забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент подання позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК).

Клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилене повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінилися певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, у задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатися до господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; позовний заява майновий право

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається органам Державної виконавчої служби, особам, яким заборонено вчиняти певні дії, або податковим органам, установам банків, кредитно-фінансовим установам, у яких знаходиться виконавчий документ. Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається. Обираючи, який саме засіб забезпечення позову слід застосувати в тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого.

У позовному провадженні при накладенні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.

Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.

За позовами про визнання права власності або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуально визначене майно.

У провадженні зі справ про банкрутство арешт може бути накладений на все належне боржникові (закріплене за ним) майно незалежно від поділу його на основні чи оборотні засоби.

Арешт на майно громадянина-підприємця може бути накладений на загальних підставах, за винятком майна, на яке згідно з Цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернене стягнення.

За позовами про витребування майна в ухвалі про накладення арешту на майно боржника господарський суд повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних. Не можна, наприклад, накладати арешт на автомобіль, не зазначивши його видових ознак ("Волга", "Лада", "Москвич" тощо), державного реєстраційного номера, номера двигуна та ін., що відрізняло б саме цей автомобіль від будь-якого автомобіля взагалі Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову із наступними змінами..

Приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. За наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його в будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо.

Таке правило слід застосовувати й до інших осіб, яким на підставі ст. 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено (ст. 67 ГПК). У цих випадках господарський суд має дотримуватися правил, передбачених розділами XII і ХІІ-1 ГПК.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.

Згідно зі ст. 66, 67 ГПК господарський суд має право за власною ініціативою вжити заходів щодо забезпечення позову в разі, якщо невживання цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Аналіз практики застосування господарськими засобами забезпечення позову свідчить, що найчастіше застосовуються накладення господарським судом арешту на майно або грошові суми, які належать відповідачеві на праві власності. Застосовуючи арешт, господарський суд забороняє відповідачеві, а також іншим особам, у яких перебуває майно відповідача, розпоряджатися ним: воно не може бути продане, передане в користування або управління іншим особам, обміняне, подароване, здане в оренду, заставлене тощо. Але накладення арешту, як правило, не є перепоною в користуванні майном, на яке такий арешт накладений, якщо це не тягне за собою знищення або зменшення його цінності Булгакова І. В. Деякі питання забезпечення позову в господарському процесі /

І. В. Булгакова // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 3. - С. 201..

Питання для самоконтролю

1. Що таке позов?

2. Охарактеризуйте елементи позову - предмет, підставу, зміст.

3. Які вимоги висувають до позовної заяви?

4. Як визначається ціна позову?

5. Які вимоги висувають до відзиву на позовну заяву?

6. У якому разі можлива відмова в прийнятті позовної заяви?

7. У яких випадках повертається позовна заява?

8. Що таке об'єднання позовних заяв?

9. Як ви розумієте зустрічний позов?

10. Які передбачені заходи забезпечення позову?

11. Яка умова застосування заходів забезпечення позову?

Практичні завдання

1. Складіть позовні заяви до господарського суду:

а) за поставку неякісної продукції;

б) за поставку продукції з нестачею.

2.Вирішіть завдання.

Завдання 1. Між ТОВ "Спектр" і приватним підприємством із виготовлення меблів укладений договір про виготовлення для офісу товариства столів. Товариство перерахувало аванс, як і передбачалося договором. Однак підприємство роботу з виготовлення столів не розпочало, а переказані гроші повертати відмовилося. Товариство вирішило подати позов до господарського суду. Однак у прийнятті документів йому було відмовлено з посиланням на те, що копії документів, на підставі яких заявник обґрунтував свої вимоги, не були засвідчені нотаріусом.

1. У яких нормативно-правових актах регламентується порядок оформлення і подання копій процесуальних документів?

2. Чи підлягають нотаріальному посвідченню копії документів, що подаються до господарського суду? Перелічіть, яких саме документів.

3. Що можна порадити в цій ситуації заявнику?

Завдання 2. З вини орендаря сталася пожежа, якою було пошкоджено частину орендованого приміщення. За договором оренди в разі пожежі чи іншого пошкодження майна з вини орендаря він повинен відшкодувати суму орендної плати за час виконання ремонтних робіт, а також вартість ремонтних робіт, що повинні здійснюватись орендодавцем. Однак орендар відмовився відшкодувати збитки.

1. Хто несе ризик випадкової загибелі майна?

2. Чи відповідають законодавству наведені положення договору оренди?

3. Чи задовольнить господарський суд вимоги орендодавця?

Завдання 3. Один із банків м. Києва звернувся до господарського суду із позовом про визнання неправомірними дій арбітражного керуючого. Неправомірні дії арбітражного керуючого, на думку позивача, полягали в невнесенні вимог банку, які, крім того, частково були забезпечені заставою, до реєстру вимог кредиторів. Заперечуючи проти вимог позивача, арбітражний керуючий пояснив, що не вніс вимоги банку в реєстр, тому що банк не повідомив про свої грошові вимоги до боржника в місячний строк після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство і не надав документів на підтвердження цих вимог.

1. Які повноваження має арбітражний керуючий згідно з чинним законодавством?

2. Який порядок виявлення грошових вимог кредиторів?

3. Який порядок задоволення грошових вимог кредиторів при ліквідаційній процедурі?

4. Яким має бути рішення суду?

Завдання 4. Між ТОВ "Атлант" і державним підприємством укладений договір оренди складських приміщень строком на один рік. Плату за користування приміщенням передбачалося вносити щомісяця. Оскільки впродовж п'яти місяців орендар не сплачував орендних платежів, орендодавець надіслав йому повідомлення про дострокове розірвання договору з вимогою звільнити приміщення. У відповіді орендар повідомляв, що одностороння відмова від виконання зобов'язань заборонена, і погрожував звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні приміщенням.

1. Чи передбачає законодавство випадки дострокового розірвання договору оренди?

2. Чи може таке розірвання відбуватися в односторонньому порядку?

3. Що можна порадити орендодавцю в цій ситуації?

Завдання 5. Приватне підприємство впродовж року торгувало горілчаними виробами, не придбавши ліцензії на здійснення цього виду діяльності. Податкова інспекція подала до господарського суду позов про ліквідацію підприємства. Підприємство проти позову заперечувало, посилаючись на те, що торгівля без ліцензії не може бути підставою для ліквідації підприємства.

1. Які підстави передбачені законодавством для ліквідації суб'єктів господарювання?

2. Чи може торгівля без ліцензії бути підставою для ліквідації підприємства?

3. Чи має право податкова інспекція подавати такий позов?

4. Яке рішення має прийняти суд?

3. Складіть опорно-логічну схему за зразком



Список рекомендованих джерел

Нормативні акти

1. Господарський процесуальний кодекс України // ВВР України. - 2001. - № 36. - Ст. 188.

2. Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про внесення зміни до статті 67 Господарського процесуального кодексу України щодо забезпечення позову" від 21.10.08 р. № 01-8/633.

3. Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності" від 27.06.0р. № 01-8/383/1.

4. Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України "Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про оренду землі" від 06.06.08 р. № 01-8/354.

5. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України".

6. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

7. Рекомендації Вищого Господарського Суду України "Про внесення змін до деяких роз'яснень Вищого арбітражного суду України та президії Вищого господарського суду України" від 22.10.07 р. № 04-5/198.

Навчальна література

1. Абрамов Н. А. Хозяйственно-процессуальное право Украины : учеб. пособие / Н. А. Абрамов. - Х. : Одиссей, 2002. - 256 с.

2. Бакалінська О. Актуальні проблеми захисту ділової репутації суб'єктів господарювання у конкурентному праві України / О. Бакалінська // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 7. - С. 8-11.

3. Боровик С. С. Захист права суб'єктів господарювання в арбітражних судах України / С. С. Боровик, В. В. Дунь,

С. М. Мудрий . - К. : Оріяни, 2001. - 228 с.

4. Булгакова І. В. Деякі питання забезпечення позову в господарському процесі / І. В. Булгакова // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 3. - С. 197-203.

5. Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украины : учебное пособие / С. В. Васильев. - Х. : Эспада, 2002. - 368 с.

6. Горевий В. І. Окремі питання щодо участі юридичних служб підприємств в економіко-правовому механізмі природокористування й охорони довкілля / В. І. Горевий // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 12. - С. 92-95.

7. Горевий В. І. Участь юридичної служби у відшкодуванні збитків, заподіяних суб'єкту господарювання (підприємництва) контрагентами / В. І. Горевий., А. М. Куліш // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 10. - С. 39-42.

8. Господарський процесуальний кодекс з постатейними матеріалами / уклад. В. Е. Беляневич. - К. : Юстиніан, 2002. - 544 с.

9. Горевий В. І. Організація юридичної служби на підприємстві : навч. посібник / В. І. Горевий. - Суми : Університетська книга, 2008. - 319 с.

10. Кройтор В. А. Претензии и иски в практике разрешения хозяйственных споров : науч.-практ. пособие / В. А. Кройтор. - Х. : Эспада, 2001. - С. 218-341.

11. Медведєв А. Особливості відповідальності за порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції в Україні / А. Медведєв // Підприємництво, господарство і право. - 2008. -

№ 9. - С. 44-47.

12. Минюк Д. Юридична відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні та порядок її застосування / Д. Минюк // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 6. - С. 84-87.

13. Новицький В. В. Терміни пред'явлення зустрічного позову та критерії їх встановлення / В.В. Новицький // Вісник господарського судочинства. - 2003. - № 4. - С. 212-213.

14. Притика Д. М. Арбітражний процес : навч. посібник /

Д. М. Притика. - Х. : Консум, 2000. - Ч. ІІ. - 416 с.

15. Притика Д. М. Господарський процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар / Д. М. Притика, М. І. Тітов,

В. М. Гайворонський. - Х. : Консум, 2003. - 320 с.

16. Притика Д. М. Арбітражний процес: законодавство та практика застосування : навч. посібник / Д. М. Притика, М. І. Тітов. - Х., 2000. - Ч. І. - 544 с.

17. Чернадчук В. Д. Господарське процесуальне право України : підручник / В. Д. Чернадчук., В. В. Сухонос,

В. П. Нагребельний та ін. - Суми : Університетська книга, 2006. - 331 с.

18. Щербина В. Проблеми захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання (матеріально-правовий та процесуальний аспекти) / В. Щербина // Українське комерційне право: науково-практичний журнал. - 2007. - № 8. - С. 12-20.

Размещено на Allbest.ru