За кордоном відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (до якої приєдналася Україна) під час судового розгляду судових витрат має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду справи такі витрати розподіляються господарським судом на загальних підставах згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір їх відшкодування, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для такої справи.

Якщо суддя не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат чи повернення судового збору з державного бюджету, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи він на підставі ст. 88 ГПК України має право прийняти додаткове рішення чи ухвалу щодо справи.

господарський суд спір процесуальний

4. Процесуальні строки

Розглядаючи господарські справи, господарські суди забезпечують не тільки правильне, але й своєчасне їх вирішення. Цьому сприяє встановлення процесуальних строків, тобто періоду часу, впродовж якого має бути вчинена певна процесуальна дія господарським судом, сторонами, іншими учасниками господарського процесу. Встановлення процесуальних строків є гарантією забезпечення якнайшвидшого відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин. Значення процесуальних строків полягає в тому, що вони забезпечують стабільність і визначеність господарських процесуальних правовідносин, реальність судового захисту прав суб'єктів, які беруть участь у справі, можливість підготуватися й виконати певні процесуальні дії. Тому правове регулювання строків розгляду і вирішення справ у господарських судах, виконання рішень суду, здійснення певних процесуальних дій набувають важливого значення. Отже, важливим засобом забезпечення захисту прав під час розгляду справи господарським судом є період часу, впродовж якого здійснюється судовий розгляд або певні процесуальні дії, які називаються процесуальними строками.

Під строком у праві розуміють певний період, із закінченням якого закон пов'язує виникнення тих чи інших юридичних наслідків. Процесуальний строк - це проміжок часу, впродовж якого господарський суд, сторони та інші учасники процесу повинні виконати певні процесуальні дії Притика Д. М. Господарський процесуальний кодекс України / Д. М. Притика, М. І. Тітов, В. М. Гайворонський. - С. 123.. Процесуальний строк також визначається як установлений законом або господарським судом проміжок часу, впродовж якого повинна або може бути здійснена та чи інша процесуальна дія або закінчена певна частина провадження у справі.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 50 ГПК України, процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлені, вони призначаються господарським судом.

Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, або періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено впродовжусього періоду. Перебіг процесуального строку починається з дня, наступного після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Він триває безперервно, до нього зараховуються і неробочі дні, крім випадків, передбачених ст. 51 ГПК України. Перебіг процесуального строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

У юридичній літературі виділяють два види строків:

1) строки господарського судочинства - строки, які звернені до суду і встановлюють періоди часу, впродовж якого здійснюються певні частини провадження у справі в господарському суді;

2) строки окремих процесуальних дій - розрізняються за суб'єктами, які здійснюють певні дії. Так, строки, впродовж яких повинні бути здійснені окремі процесуальні дії, встановлюються законом і мають на меті надання провадженню в господарському суді оперативності.

Господарським процесуальним кодексом України встановлені такі процесуальні строки:

- п'ятиденний строк для надсилання матеріалів справи за встановленою підсудністю (ч. 1 ст. 17 ГПК України);

- триденний строк для винесення й надсилання ухвали про відмову в прийнятті позовної заяви (ч. 2 ст. 62 ГПК України);

- триденний строк для винесення й надсилання ухвали про повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду (ч. 2 ст. 63 ГПК України);

- триденний строк для винесення й надсилання ухвали про порушення провадження у справі (ч. 1 ст. 64 ГПК України);

- двомісячний строк для вирішення спору (ч. 1 ст. 69 ГПК України);

- місячний строк для вирішення спору про стягнення заборгованості за опротестованим векселем (ч. 2 ст. 69 ГПК України);

У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду спору господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на 15 днів (ст. 69 ГПК України);

- п'ятиденний строк для надсилання рішень та ухвал господарського суду (ст. 87 ГПК України);

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду впродовж десяти днів, а на ухвалу місцевого впродовж господарського суду - протягом п'яти днів із дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог, передбачених у ст. 84 ГПК України.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених ст. 84 ГПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що виноситься ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої ст. 91 ГПК України.

- триденний строк надсилання сторонам постанови апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) із дня її прийняття (ч. 4 ст. 105 ГПК України);

- двадцятиденний строк для подання (внесення) касаційної скарги (подання) із дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної чинності (ст. 110 ГПК України);

Касаційна скарга у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої ст.107 ГПК України, розглядається впродовж одного місяця, а у випадках, передбачених п. 2. ч. 1. ст. 107 ГПК України, - впродовж п'ятнадцяти днів із дня винесення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим Господарським Судом України;

- триденний строк для надсилання сторонам у справі постанови касаційної інстанції з дня її прийняття (ч. 4 ст. 111-11 ГПК України);

Заява про перегляд судових рішень господарських судів подається впродовж одного місяця з дня ухвалення судового рішення господарського суду, щодо якого подано заяву про перегляд судових рішень господарських судів, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111-16 ГПК України, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Заява про перегляд судових рішень на підставах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 111-16 ГПК України, може бути подана не пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.

Судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою впродовж одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється:

1) у випадку, встановленому пунктом 1 частини другої статті 112 ГПК України, - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи;

2) у випадках, установлених пунктами 2, 3 частини другої статті 112 ГПК України, - з дня, коли вирок у кримінальній справі набрав законної чинності;

3) у випадку, встановленому пунктом 4 частини другої статті 112 ГПК України, - з дня набрання законної чинності судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи винесення ухвали, що підлягають перегляду;

4) у випадку, встановленому пунктом 5 частини другої статті 112 ГПК України, - з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

Заява про перегляд судового рішення подається до господарського суду, який прийняв судове рішення, де вона реєструється з дотриманням порядку, передбаченого частинами другою, третьою статті 2 - 1 ГПК України.

Заявник зобов'язаний надіслати іншим сторонам копії заяви та доданих до неї документів.

До заяви додаються документи, що підтверджують надіслання копії заяви іншим сторонам, та документ про сплату державного мита.

Заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі:

1) подання заяви після закінчення встановленого строку без клопотання про його відновлення або відхилення такого клопотання господарським судом;

2) подання заяви без доказів надіслання копії заяви і доданих до неї документів іншим сторонам;

3) відсутності доказів сплати державного мита у порядку і розмірі, встановлених законодавством.

Про повернення заяви виноситься ухвала, яку може бути оскаржено.

- місячний строк для розгляду господарським судом заяви, про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами з дня її надходження (ч. 3 ст. 114 ГПК України);

- п'ятиденний строк для надсилання сторонам, прокурору рішення, ухвали, постанови за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами з дня їх прийняття (ч. 6 ст. 114 ГПК України);

- трирічний строк для подання стягувачем наказу до виконання з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого в разі відстрочення виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинене (ст. 118 ГПК України);

- десятиденний строк для розгляду за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника й у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може прийняти рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, замінити спосіб та порядок їх виконання (ч. 1 ст. 121 ГПК України);

- десятиденний строк для подання стягувачем до господарського суду скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена (ч. 1 ст. 121-IІ ГПК України).

Крім Господарського процесуального кодексу України, окремі процесуальні строки встановлені також Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ".

У деяких випадках процесуальний строк визначається шляхом зазначення певної події, до настання якої можливе вчинення тієї чи іншої процесуальної дії. Так, згідно з ч. 4 ст. 20 ГПК України відвід судді може заявлятися до початку вирішення спору. Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову. Шляхи подання письмової заяви згідно з ч. 1 ст. 24 ГПК України господарський суд має право за наявності достатніх підстав до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Процесуальні дії, строк вчинення яких законодавством не визначений, здійснюються у строки, призначені господарським судом, що встановлено ч. 1 ст. 50 ГПК України. Визначаючи процесуальні строки в таких випадках, господарський суд має виходити з конкретних обставин справи, з реальності встановлених строків для вчинення процесуальних дій.

Закінчення процесуальних строків визначене ст. 51 ГПК України. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Частина 3 статті 51 ГПК України не визначає, як бути у випадку, коли останній день строку виявиться неробочим не для всіх учасників господарського процесу, наприклад, для господарського суду - неробочий, а для сторін - робочий. На думку авторів науково-практичного коментарю, слід вважати, що в цій частині йдеться про неробочий день саме для господарського суду. Якщо в останнього цей день неробочий, то ні господарський суд, ні заінтересовані особи не мають можливості виконати в цей день будь-які процесуальні дії Притика Д. М. Господарський процесуальний кодекс України / Д. М. Притика, М. І. Тітов, В. М. Гайворонський. - С. 125..

Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Згідно зі ст. 52 ГПК України перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі відповідно до ст. 79 ГПК України. Зупинення провадження у справі зупиняє і всі поточні процесуальні строки, що не закінчилися до того часу, коли настала подія, внаслідок якої господарський суд зупиняє провадження у справі. Зупинення триває до усунення тієї обставини, що була підставою зупинення провадження у справі. Такими обставинами можуть бути неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідного питання - компетентними органами. Господарський суд може зупинити провадження у справі та в деяких випадках, передбачених ст. 79 ГПК України, як за своєю ініціативою, так і за клопотанням сторони чи прокурора, який бере участь у судовому процесі.

З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Про поновлення провадження у справі виноситься ухвала, і перебіг строків продовжується з дня її винесення, тобто з дня поновлення провадження у справі.

Стаття 53 ГПК України передбачає можливість поновлення процесуальних строків. За заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, про що зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Відмінність продовження від відновлення полягає в тому, що:

- можуть бути продовжені лише строки, призначені господарським судом;

- питання продовження процесуального строку господарський суд може вирішувати за заявою сторони, прокурора чи з власної ініціативи як до його закінчення, так і після.

Якщо строки встановлені законом, то господарський суд не може змінити їх тривалість, а може відновити за наявності підстав.

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає матеріально-правовий і процесуальний інтерес позивача?

2. У чому полягає матеріально-правовий і процесуальний інтерес відповідача?

3. Що таке процесуальна співучасть?

4. У чому сутність процесуального правонаступництва?

5. Чим відрізняється підвідомчість від підсудності в господарському процесі?

6. Які критерії визначають підвідомчість справ?

7. Які види процесуальних строків визначені законодавством?

8. З чого складаються судові витрати?

9. У яких випадках чинне законодавство передбачає повернення державного мита?

Практичні завдання

1. Побудуйте за зразком структурно-опорні схеми:

а) учасники судового процесу;

б) права сторін у господарському процесі;

в) судові витрати.

Список рекомендованих джерел

Нормативні акти

1. Господарський процесуальний кодекс України // ВВР України. 2001. № 36. Ст. 188.

2. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 08.07.2010 р. // ВВР України. 2010 р., № 41, № 41 - 42; № 43; № 44 - 45.- Ст. 529.

3. Про державне мито: Декрет КМУ від 21.01.1993 р. // ВВР України. 1993 р., № 13. Ст.113.

4. Про судовий збір: Закон України від 08.07.2011 р. // Голос України вiд 03.08.2011 - № 142.

5. Про деякі питання практики визначення підсудності справ та передачі справ з одного господарського суду до іншого: Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 26.03.2002 № 01-8/350 // Вісник господарського судочинства. 2002. № 3. С. 125-126.

6. Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам: Роз'яснення Президії Вищого Господарського Суду України від 22.05.2002 р. № 04-5/570 // Вісник господарського судочинства. 2002. № 3. С. 95-98.

7. Про доповнення Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 18.06.04 р. № 01-8/1172 "Про практику Верховного Суду України щодо участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам": Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 31.03.08 р. № 01-8/196.

8. Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам: Рекомендації Вищого Господарського Суду України від 27.06.07 № 04-5/120.

9. Про практику Верховного Суду України щодо застосування норм законодавства про підвідомчість справ господарським судам: Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 26.03.2004 р. № 01-8/534 // Вісник господарського судочинства. 2004. № 3. С. 100-110.

10. Про практику Верховного Суду України щодо участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам: Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 18.06.2004 р. № 01-8/1172 // Вісник господарського судочинства. 2004. № 3. С. 171-177.

11. Про деякi питання запобiгання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинствi: Iнформацiйний лист Вищого Господарського Суду України вiд 15.03.2010 р. N2 01-08/140.

12. Про практику Верховного Суду України щодо сплати державного мита витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу: Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 06.09.2004 р. № 01-8/1525 // Вісник господарського судочинства. 2004. № 4. С. 116-127.

13. Про практику Верховного Суду України щодо застосування норм законодавства про підвідомчість справ господарським судам: Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 21.07.2005 р. № 01-8/ 1281 // Вісник господарського судочинства. 2005. № 5. С. 41-57.

14. Щодо питання про необхідність правового унормування порядку стягнення коштів на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу: Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 14.08.2008 р. № 01-8/484.

Навчальна література

1. Арбитражный процесс: учеб. пособие / под ред. Р. Е. Гукасяна и В. Ф. Тараненко. М.: Юрид. лит., 1996. С. 50-86.

2. Арбитражный процесс: учебник для юридических вузов и факультетов / под ред. проф. М. К. Треушникова и проф. В. М. Шерстюка. М.: ООО "Городец-издат", 2002. 480 с.

3. Балюк І. А. Господарське процесуальне право: навч.-метод. посібник / І. А. Балюк. К.: КНБУ, 2002. 248 с.

4. Бабій І. Незалежність судової влади в особі судді - запорука демократичної держави / І. Бабій // Підприємництво, господарство і право. 2007. №5. С.160-162.

5. Боровик С. С. Захист прав суб'єктів господарювання в арбітражних судах України / С. С. Боровик, В. В. Джунь, С. М. Мудрий. К.: Оріяни, 2001. 228 с.

6. Васильєв Г. Представництво прокурором інтересів держави і суб'єктів господарювання в арбітражі / Г. Васильєв // Право України. 1997. № 9. С. 43-46.

7. Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украины: учеб. пособие / С. В. Васильев. X.: Эспада, 2002. 368 с.

8. Городовенко В. Порядок призначення та обрання суддів на посаду як гарантія незалежності суддів // Підприємництво, господарство і право. 2008. № 7. С. 145-148.

9. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / уклад. В. Е. Беляневич. К.: Юстиніан, 2002. 544 с.

10. Дегтярев С. Л. Возмещение убытков в гражданском и арбитражном процессе: учеб.-практ. пособие / С. Л. Дегтярев. М.: Изд-во "БЕК", 2001. С. 72-161.

11. Ковальова В. Про процесуальні форми проведення судових експертиз / В. Ковальова // Право України. 2000. № 8. С. 73-75.

12. Кройтор В. А. Претензии и иски в практике разрешения хозяйственных споров: науч.-практ. пособие / В. А. Кройтор. X.: Эспада, 2001. С. 153-217.

13. Притика Д. М. Арбітражний процес: навч. посібник / Д. М. Притика, М. І. Тітов, В. С. Щербина. X.: Консум, 2001. 432 с.

14. Притика Д. М. Господарський процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар / Д. М. Притика, М. І. Тітов, В. М. Гайворонський. X.: Консум, 2003. 320 с.

15. Пушай В. І. Треті особи в арбітражному процесі / В. І. Пушай // Вісник господарського судочинства. 2001. № 3. С. 90-95.

16. Руденко М. Арбітражний суд і прокуратура: історія становлення та сучасний стан взаємовідносин / М. Руденко // Право України. 2000. № 2. С. 58-60.

17. Руденко М. Представництво прокуратурою України інтересів держави у господарському суді: проблеми теорії та практики / М. Руденко // Право України. 2001. № 11. С. 49-52.

18. Степанова Т. Щодо відстрочки оплати державного мита в арбітражних судах / Т. Степанова // Право України. 2000. С. 49-52.

19. Фомченков Д. Господарські суди на захисті інтелектуальної власності / Д. Фомченков // Право України. 2001. № 10. С. 92-93.

20. Господарське процесуальне право: підручник / В. Д. Чернадчук, В. В. Сухонос, В. П. Нагребельний та ін. Суми: ВТД "Університетська книга", 2003. 220 с.

21. Шуляк Н. Підвідомчість судових справ щодо визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок юридичним особам / Н. Шуляк // Юридичний журнал. 2008. № 7-8. С. 93-101.

22. Щербина В. С. Господарське право України: навч. посібник / В. С. Щербина. К.: Юрінком Інтер, 2001. С. 367-370.

Размещено на Allbest.ru