Методика протидії статевим злочинам

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика протидії статевим злочинам



Сутність криміналістичної характеристики статевих злочинів

доказ статевий злочин експертиза

Криміналістичну характеристику зґвалтувань та інших статевих злочинів складають такі елементи та обставини:

1. Вид та інша загальна характеристика статевих злочинів:

1.1. Просте зґвалтування.

1.2. Зґвалтування неповнолітньої.

1.3. Групове зґвалтування.

1.4. Зґвалтування малолітньої.

1.5. Задоволення статевої пристрасті у неприродній формі.

1.6. Статеві відносини з особою, яка не досягла статевої зрілості.

1.7. Статеві злочини, скоєні із використанням безпорадного стану потерпілого (малолітній вік, несвідомий стан та ін.).

2. Спосіб вчинення та приховування злочину.

Спосіб вчинення зґвалтування визначений у диспозиції ст. 152 КК України - із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Найбільш поширеним способом приховання цього злочину є маскування насильника, замовчування про себе чи повідомлення неправдивих відомостей, вбивство потерпілої особи, або прагнення надати потерпілій особі першу допомогу.

Найпоширенішими способами підготовки до зґвалтування є такі:

1) вистежування потерпілої особи злочинцем у пізній час поблизу місць проживання, по шляху з роботи або на роботу, на зупинках громадського транспорту, після чого злочинець супроводжує їх до безлюдних місць, де ґвалтує;

2) заманювання потерпілої особи ґвалтівником у «тихі» місця шляхом обману;

3) підшукування жертв злочину, які працюють уночі або знаходяться удома одні (в тому числі малолітніх та неповнолітніх);

4) проникнення, як правило, обманом у квартиру або приміщення, де потерпіла особа знаходиться одна;

5) попереднє споювання злочинцем жертви злочину спиртним, уведення наркотичних засобів та інших одурманюючих препаратів (з водою, чаєм, кавою) з метою приведення потерпілої особи в безпорадний стан;

6) застосування фізичної сили (удари, зв'язування тощо) або погроза застосування такої сили за допомогою різних предметів (ціпок, ніж, сокира, пістолет та ін.);

7) виявлення злочинцем потерпілої особи, якій можна погрожувати розправитися з дітьми (як правило, малолітніми, грудними), які знаходяться у цей момент з нею;

8) викрадення злочинцем потерпілих осіб (жінок, дівчат, малолітніх, неповнолітніх) та позбавлення їх свободи для задоволення ґвалтівником сексуальних потреб всупереч волі жертви;

9) приготування злочинцем засобів для маскування своєї зовнішності (маски, окуляри, перуки, одяг тощо);

10) підготовка неправдивого алібі, наприклад, ґвалтівник мотивовано пояснює, що в час вчинення злочину він знаходився в іншому місці (на риболовлі, у лісі за грибами, на зустрічі з друзями та ін.);

11) співучасниця чи співучасник групи неповнолітніх злочинців обманом заманює свою знайому жертву в заздалегідь приготовлене ґвалтівниками місце, де її ґвалтує вся група підлітків;

12) підготування транспортного засобу, на якому ґвалтівник планує на дорозі підібрати (або силою затягнути) голосуючу на дорозі самотню жінку, завезти її у безлюдне місце та зґвалтувати;

13) обрання місця та способів учинення злочину, розроблення плану його вчинення, підбір співучасників і розподіл ролей тощо.

Дії злочинців з приховування зґвалтування найчастіше включають:

1) знищення злочинцем свого одягу, іноді його прання, ремонт, перефарбовування, спалення, викидання на смітник, утоплення у воді тощо;

2) маскування зовнішнього вигляду ґвалтівника (підстригання волосся, вусів, бороди або їх відрощування, зміна кольору);

3) залякування та погроза вбивством потерпілої особи, її близьких, якщо вона повідомить про зґвалтування кому-небудь;

4) ретельне проведення туалету статевих органів з метою знищення слідів злочину;

5) повідомлення неправдивих відомостей ґвалтівником про себе та потерпілу особу;

6) погроза з боку злочинця розказати знайомим та близьким (колегам по роботі, сусідам, чоловіку, нареченому тощо) про «негідну» поведінку потерпілої;

7) створення неправдивого алібі, а іноді прагнення надати потерпілій особі першу медичну допомогу;

8) від'їзд ґвалтівника з місця свого проживання на певний проміжок часу, аби у потерпілої стерлися з пам'яті ознаки його зовнішності;

9) приведення потерпілої особи в несвідомий або безпорадний стан шляхом нанесення травм у життєво важливі органи, споювання спиртним або введення в її організм наркотичних засобів, сильнодіючих препаратів;

10) вбивство потерпілої особи, спалення трупа тощо.

3. Типові сліди, пов'язані з насильством - це розірваний одяг, сліди боротьби на тілі як потерпілої, так і підозрюваного (укуси, садна, синці, рани, розриви, нашарування різних речовин, розірваний одяг потерпілої особи, гематоми на обличчі, шиї, руках, стегнах), залишення на одязі та тілі слідів людських виділень (крові, слини, сперми та ін..), а на місці вчинення злочину - сліди злочинних дій і перебування підозрюваного і потерпілої особи на даному місці, окремих елементів одягу, ворсинки одягу, волосся, слідів ніг, рук, зубів, губ, боротьби, транспортних засобів, біологічних виділень, сліди накладення і мікросубстанції сперматозоїдів, волокон нижньої білизни потерпілого та інших типових речовин на одязі, взутті, у піднігтьовому вмісті злочинця та потерпілої.

4. Особа злочинця - у цих кримінальних справах різниться за віком, освітою, соціальним станом, його поведінка не є однозначною.

Однак, якщо узагальнити наявні характеристики, то можна визначити, що значній кількості осіб, що вчинили зґвалтування, притаманні різні психічні аномалії: психопатія, хронічний алкоголізм, олігофренія, залишкові явища травм черепа. Для багатьох ґвалтівників також характерними є підвищена імпульсивність, високий рівень емоційної напруженості та фригідності. Разом з тим нерідко злочинці, особливо це стосується серійних ґвалтівників, на роботі і у сім'ї ведуть спокійне, розмірене життя, із проявами деяких властивостей з комплексу неповноцінності у вольовій, інтелектуальній, сексуальній сферах.

Ураховуючи, що зґвалтування вчиняють особи як психічно здорові, так і такі, що страждають на різні розлади психіки, можна виділити наступні групи ґвалтівників:

1) особи, які раніше мали взаємостосунки з потерпілою і вчинили насильницький статевий акт. Серед них часто виявляються особи, які багато випили або були п'яні до моменту вчинення зґвалтування. В окремих випадках мотив насильства деякою мірою може бути зумовлений провокуючою поведінкою самої потерпілої особи;

2) особи, які характеризуються цинічним ставленням до жінок, примітивними інтересами. Як правило, це люди, що страждають на алкоголізм, вживають наркотики, раніше засуджені за статеві злочини та ін.;

3) особи, які мають патологічні прояви статевої зацікавленості (фетишизм, садизм, педофілія та ін.). Зазначеним суб'єктам притаманні неадекватні вчинки, наприклад, викрадення в жертви інтимних предметів туалету, нанесення їй поранень у певні частини тіла, вирізання статевих органів тощо;

4) особи, які мають різні аномалії психіки. До зазначеної групи ґвалтівників належать особи, що страждають на різні психози, слабоумство та ін.;

5) неповнолітні -- найчастіше вчиняють зґвалтування групою, члени якої, як правило, є жителями одного мікрорайону або учнями одного навчального закладу, знайомими по спільному проведенню вільного часу.

5. Особа потерпілої (потерпілого).

У процесі досудового розслідування зґвалтувань треба вивчити особу потерпілого і причини, за яких вона опинилася в такій ролі.

Варіанти взаємодії потерпілої особи і ґвалтівника:

1) потерпіла особа і ґвалтівник не знайомі. Потерпіла не шукає ніяких пригод, напад на неї вчиняється в безлюдному місці, в інших випадках люди є, але вони не в змозі надати допомогу або не надають допомогу, бо не бажають втручатися; потерпіла особа перебуває в стані сорому і не кличе по допомогу, оточуючі з цієї причини її не надають; потерпіла особа з урахуванням психологічних особливостей своєї особистості налякалася погрози ґвалтівника і через це боїться покликати по допомогу, хоча люди поруч є і вони могли б надати допомогу.

Такими потерпілими можуть бути:

а) неповнолітні незаймані (непорочні), індиферентні в сексуальному плані, як правило, із нормальних сімей;

б) займані, сексуально активні, із сімей, де спрощено дивляться на сексуальні стосунки, живуть безладним статевим життям (не мають чоловіка, але живуть з тими чоловіками, які їм подобаються);

в) матері сімейств, що мають дітей;

г) літні (старі) жінки, які давно не мали статевих зносин; ґ) маленькі дівчата, які ще не усвідомлюють, що таке сексуальне життя;

д) жінки, які займаються проституцією;

з) дівчини, які мали статевий акт єдиний раз у житті;

2) потерпіла особа і ґвалтівник знайомі. Потерпіла особа довірлива, це може бути й доросла жінка, й неповнолітня дівчина, неповнолітня, малолітня особа. Вони довіряють різним людям з різних причин, іноді навіть незважаючи на свій незначний життєвий досвід. Нерідко така довірливість розцінюється як легковажна поведінка. Потерпілими найчастіше стають особи жіночої статі, нерозбірливі в знайомствах, розбещені, а тому вони сприймаються оточуючими як легко доступні. Інша категорія жертв ґвалтівників -- недосвідчені дівчата, неповнолітні, малолітні, які через наївність не можуть розгадати наміру посягання на їх честь і вчинити необхідний опір. Слід обов'язково враховувати, що потерпілою особою від злочину може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі.

6. Місце і час вчинення злочину.

Найбільш типовими місцями вчинення зґвалтувань є:

- під'їзди будинків і сходові площадки;

- підвали та горища будов;

- лісові масиви, паркові зони та поля;

- квартира потерпілої або ґвалтівника; гуртожитки;

- нежитлові або занедбані (пусті) приміщення;

- різні господарські будівлі (у сільській місцевості);

- занедбані будови, відокремлені двори та інші місця.

Раптові напади на жертву, як правило, вчиняються на вулиці, у малолюдних, глухих місцях уночі або пізнім вечором. Іноді ґвалтівник шляхом різних хитрувань (наприклад, пропонує підвезти жертву, покатати, запрошує до себе в гості тощо) затягує жертву у відокремлене, глухе місце.

Якщо ґвалтівник нападає на жертву на відкритій місцевості, то це, як правило, безлюдне місце. Посягання у більшості таких випадків вчиняється стосовно незнайомої злочинцю жертви. Якщо злочинець нападає на жертву в денний час або на вулиці, неподалік від жвавого місця (магістралі або площі), не побоюючись бути захопленим на місці злочину, то це свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, наявність у нього істотних психічних аномалій. Зґвалтуванню в приміщенні (квартирі, готельному номері та ін.) часто передує попереднє знайомство злочинця з жертвою.

Найбільш характерні проміжки часу вчинення зґвалтувань -- це пізні вечірні години (21-22. 00) та перші нічні (23. 00). Більшість зґвалтувань у квартирах потерпілих і злочинців учиняються також у вечірній та нічний час, але в більш тривалий проміжок часу (17. 00-02. 00). Зґвалтування частіше за все вчиняються в теплу пору року (із травня по вересень), увечері або вночі, в основному в святкові та передсвяткові дні.

7. Механізм та інші обставини вчинення чи приховування злочину.

Окрему увагу варто приділити серійним статевим злочинам, які частіше за все бувають злучені із вбивством потерпілої чи потерпілого як способу приховування статевого злочину.

Початковий етап досудового розслідування статевих злочинів

Досудове розслідування зґвалтувань та інших статевих злочинів є достатньо складним зі всіх видів злочинів, передбачених КК України.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є статева свобода чи статева недоторканість особи. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути здоров'я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх.

Статева недоторканість - це абсолютна заборона вступати у природні статеві контакти з особою всупереч її справжньому волевиявленню.

У цьому випадку суттєве значення мають обставини поведінки потерпілого чи потерпілої:

1. Віктимної (провокаційної) поведінки, тобто коли поведінка потерпілої особи у деяких випадках провокує дії ґвалтівників. У ряді випадків підозрюваний, орієнтуючись на поведінку потерпілої, розцінює її дії як згоду на вступ у статевий зв'язок. Разом із тим віктимна (провокуюча) поведінка потерпілого не виключає кримінальну відповідальність, однак може враховуватися при призначенні покарання.

2. Уявного (об'єктивно відсутнього) спротиву потерпілої чи потерпілого, коли це може пояснюватися:

2.1. Лише показового, не існуючого, бажання чинити спротив у силу фактичної наявності мети вступити у статеві стосунки.

2.2. Обстановкою, фізичним чи психологічним та віковим станом потерпілої чи потерпілого.

Особливості початку кримінального провадження у цій категорії справ полягають у тому, що при простому зґвалтуванні, тобто без кваліфікаційних ознак, обов'язкова наявність заяви потерпілої (потерпілого), коли наступні вже дії із примирення з переслідуваним не можуть зумовити закриття кримінальної справи провадженням.

Кримінальне провадження розпочинається за:

1. Як правило, заявою потерпілого.

2. Фактом виявлення ознак злочину про порушення статевої свободи або статевої недоторканності особи, що перебуває у важкому стані з ознаками заподіяння шкоди здоров'ю людини.

Враховуючи наявність певних особливостей щодо початку розслідування кримінальної справи і те, що у деяких випадках заявниця подає неправдиву заяву про зґвалтування, аби скомпрометувати певну особу через помсту або з інших причин. Іноді потерпіла особа прагне виправдати себе перед знайомими або членами сім'ї. Подаючи заяву про зґвалтування, заявниця не завжди має на меті притягнути когось до кримінальної відповідальності, вона лише має намір заставити конкретну особу на вчинення певних дій. Тому заявницю слід попередити про те, якщо з'ясується, що факту зґвалтування не було, вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення (ст. 383 КК). Доцільно повідомити потерпілій особі про те, яке покарання може бути визначено судом стосовно злочинця, роз'яснити зміст відповідних статей КК. Крім цього, слід обов'язково роз'яснити їй зміст санкцій ч. 1 ст. 152 КК і положень ч. 4 ст. 26 КПК про те, що відмова від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження на любій із стадій кримінального процесу.

Специфіка розслідування різних статевих злочинів обумовлюється їх характером, необхідністю детального вивчення не лише обставин самого діяння та особи потерпілої, підозрюваних і обвинуваченого, а й різних сторін їх особистого життя, в тому числі інтимного.

Найбільш поширеним статевим злочином є зґвалтування. Складність розслідувань зґвалтувань полягає перш за все в тому, що потерпіла, як правило, не бажає розголошення факту зґвалтування, і в зв'язку з цим нерідко висуває клопотання про зберігання таємниці самого діяння від родичів та інших осіб. Таке клопотання часто буває обґрунтованим і в цілому ускладнює процес розслідування.

Складність розслідування зґвалтування полягає і в тому, що потерпіла іноді довгий час після зґвалтування не заявляє про дану подію в органи внутрішніх справ, а про даний факт стає відомо із інших джерел. Несвоєчасне повідомлення ускладнює розшук особи, що скоїла зґвалтування, та встановлення самого факту злочину.

На початковому етапі розслідування зґвалтувань необхідно передбачити в плані наступні три основні комплекси слідчих дій та негласних заходів:

1) спрямованих на отримання від потерпілої й інших осіб вихідних відомостей про вчинене діяння, виявлення, вилучення і фіксація та документування наявних слідів злочину;

2) що забезпечують встановлення і затримання особи чи осіб, що скоїли зґвалтування;

3) що мають за мету перевірити причетність конкретної особи чи осіб до діяння, що розслідується.

На початковому етапі розслідування зґвалтування більшість із слідчих дій носять невідкладний характер. Ні однією із них, як правило, не можна нехтувати, всі вони взаємопов'язані і зумовлюють одна одну, забезпечуючи в поєднанні з негласними заходами ефективне і раціональне встановлення істини у справі.



Тактика проведення окремих слідчих дій. Можливості використання мікрооб'єктологічних відомостей у протидії статевим злочинам

Особливості тактики проведення окремих де-факто слідчих дій при розслідуванні різних видів статевих злочинів:

1. Допит потерпілої (потерпілого).

В ході розслідування факту зґвалтування важливе значення має допит потерпілої, оскільки лише їй відомі подробиці скоєння цього злочину і дані про особу, що його вчинила. Проводять його терміново після порушення кримінального провадження. В ході допиту встановлюються деталі скоєного злочину, оскільки саме вони, як правило, мають значення під час викриття злочинця, а також у ході подальшої перевірки та/и уточнення показань потерпілої. У ході допиту необхідно вияснити: де мало місце зґвалтування, коли, в якій обстановці, яким чином потерпіла опинилась на місці діяння, поведінку злочинця до і після скоєння злочину, чи мало місце фізичне і психічне насильство і в чому воно проявлялося, чи застосовував в даному разі злочинець зброю.

Якщо потерпіла повідомляє, що вона перебувала в момент зґвалтування у безпорадному стані, необхідно отримати від неї детальні показання, в чому саме проявлявся її безпорадний стан і які причини його.

Важливо вияснити також, чи проявляла потерпіла опір ґвалтівнику, в якій формі він проявлявся, чи була боротьба між ними і які у зв'язку з цим сліди могли залишитися на одязі і тілі злочинця, де цей одяг знаходиться. Якщо потерпілій не відома особа, що скоїла зґвалтування, то в ході допиту необхідно детально вияснити прикмети зовнішності злочинця, які сприяли б його розшуку.

Якщо потерпілій відома особа, що скоїла зґвалтування, необхідно вияснити все, що стосується характеру взаємовідносин між нею і підозрюваним. В ході допиту виясняється також те, чи потерпіла добровільно подала заяву про зґвалтування. Якщо потерпіла допитується після того, як пройшов певний час після зґвалтування, необхідно перевірити, чи вона вагітна.

2. Огляд місця діяння.

Проводиться відразу після допиту потерпілої особи і по можливості за її участю. Результати огляду можуть зафіксувати сліди статевого акту (наявність сперми, крові, слини), сліди боротьби (зламані гілки, вирвана трава, пошкоджені меблі, викинуті предмети туалету та їх частини, сліди перебування на місці діяння потерпілої особи і злочинця. Особлива увага приділяється пошуку слідів ніг, рук, ліктів, колін, інших частин тіла обох осіб, загублених і залишених предметів, недопалків та ін.). Участь потерпілої особи в огляді місця діяння дає можливість точніше встановити місце вчинення злочину, виявити перелічені сліди, а також предмети, на яких могли залишитися мікросліди від одягу обох, перевірити, чи відповідає обстановка показанням потерпілої особи. Показуючи на місці діяння напрям переміщення обох під час боротьби і після зґвалтування, потерпіла особа може згадати деталі діяння, про які вона забула і не повідомила на допиті.

3. Розшук, затримання і допит підозрюваного.

Розшук підозрюваного відноситься до числа першочергових дій. У цих випадках доцільно користуватися допомогою потерпілої, яка найбільш достовірно може визначити особу, що скоїла злочин. У розшуку і затриманні беруть участь негласні працівники за дорученням слідчого.

Допит підозрюваного доцільно проводити після допиту потерпілої з використанням відомостей, які вона повідомила. Мета допиту - встановити не лише причетність підозрюваного до даного злочину, а й установлення взаємовідносин з потерпілою, обставин і мотивів його скоєння. До допиту підозрюваного необхідно підготуватися: проаналізувати показання потерпілої, результати огляду місця діяння та її одягу, висновок судово-медичної експертизи, ознайомитися з характеристикою та іншими документами, що дозволяють скласти уявлення про особистість підозрюваного, його спосіб життя і поведінки. Такі дані необхідні для визначення тактики допиту та орієнтування в ході його проведення.

4. Виїмка (тимчасовий доступ та виїмка) одягу підозрюваного і потерпілої (потерпілого).

Виїмка, як правило, проводиться на початковій стадії досудового розслідування перед оглядом одягу потерпілої і підозрюваного. Дана слідча дія повинна проводитися в усіх випадках порушення провадження за фактом зґвалтування, оскільки на одязі потерпілої і підозрюваного майже завжди залишаються сліди насильства, які потім використовуються в якості доказів.

Після виїмки одягу, його ретельно оглядають із застосуванням ультрафіолетових світильників. Ретельно оглядається зовнішня і внутрішня сторони одягу, кишені, манжети, шви тощо. Навіть якщо під час огляду не виявлено нічого суттєвого, але є підстави думати, що одяг до чогось доторкався, його необхідно відправити на експертизу. Мікросубстанції вилучають окремо.

5. Слідче освідування потерпілої та підозрюваного.

Освідування потерпілої може бути проведено судово-медичним експертом, лікарем та слідчим з метою встановлення на явності, локалізації ушкоджень та інших слідів злочину на тілі потерпілої особи. Фіксуються і вилучаються наявні на тілі потерпілої особи сліди сперми, крові, слини, волосся, а також мікрочастки волокон та інших мікросубстанцій з одягу ґвалтівника та місця діяння. За допомогою судово-медичного експерта або лікаря-гінеколога вилучаються вагінальні змиви. Також вилучаються мікрочастки волокон та інші мікросубстанції, які могли бути при статевому акті занесені з одягу злочинця. У потерпілої особи зістригаються нігті і вилучається піднігтьовий вміст із метою виявлення епітеліальних кліток, крові, слини, уламків волосся, а також мікрочастки волокон та інших мікросубстанцій з одягу злочинця.

Після допиту підозрюваного відносно нього необхідно також провести освідування, а його одяг, як уже зазначалося, має бути ретельно оглянутий. Освідування підозрюваного провадиться залежно від ситуації до або відразу ж після допиту для встановлення на його тілі слідів злочину або наявності особливих прикмет. Обстеженню підлягає все тіло (руки, стегна, живіт, шия, обличчя), оскільки в будь-якому його місці можуть бути виявлені синці, подряпини, садна, укуси. Крім ушкоджень, на тілі можуть бути виявлені плями крові, сперми, волосся, інші речовини. Слід старанно оглянути внутрішній та зовнішній боки кишені, манжети, застібки, шви одягу підозрюваного.

6. Проведення пред'явлення для впізнання.

Під час досудового розслідування зґвалтування часто виникає необхідність у пред'явленні для упізнання особи чи предметів потерпілій, підозрюваному чи свідкам. Проводиться дана слідча дія в порядку, передбаченому вимогами кримінального процесуального законодавства.

З огляду на специфіку розглядуваної категорії злочинів для безпеки потерпілої особи і виключення спричинення додаткової психологічної травми (особливо для малолітніх або неповнолітніх) слід упізнання проводити поза візуальним спостереженням. Упізнання також може бути проведене за фотознімками або функціонально-динамічними ознаками (ходою, голосом та ін.).

7. Призначення і проведення судово-медичної експертизи потерпілої, підозрюваного, їх одягу й інших речових джерел доказів.

Дана експертиза дає можливість перевірити вірогідність заяви про зґвалтування, а також отримати докази вчиненого насильства. Успіх проведення судово-медичної експертизи значною мірою залежить від того, скільки часу минуло з моменту вчинення злочину. Це пояснюється, зокрема, тим, що розриви дівочої незайманої (непорочної) пліви при дефлорації загоюються протягом 6-14 днів. Пізніше цього строку визначити давність порушення незайманої пліви практично неможливо. Сліди ж статевих зносин можна виявити, як правило, не пізніше 4-5 діб.

Характер питань, поставлених перед експертами, залежить від конкретної ситуації, однак має своєю метою встановлення таких обставин:

1) чи досягла особа статевої зрілості;

2) чи жила потерпіла особа статевим життям;

3) чи є в потерпілої особи ушкодження, які їх характер і походження, чим вони могли бути заподіяні та їх давність;

4) чи не могла потерпіла особа заподіяти собі ушкодження сама;

5) чи порушена цілість дівочої пліви в потерпілої особи, а якщо так, то яка давність цього порушення;

6) чи є в статевих шляхах потерпілої особи або на інших частинах її тіла сліди сперми, крові та ін.;

7) чи не настала вагітність, а якщо так, то яка її давність;

8) чи не заражена потерпіла особа венеричною хворобою, а якщо так, то якою і як давно.

Перелік питань може бути доповнено залежно від конкретних обставин кримінальної справи.

8. Призначення і проведення:

8.1. Судово-психіатричної експертизи, яка проводяться з метою виявлення психічних захворювань як у підозрюваного (обвинуваченого), так і в потерпілої чи судово-психологічної експертизи підозрюваного і потерпілої, яка призначається для вирішення таких питань:

а) здатність зазначених осіб правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати щодо них свідчення;

б) можливість запам'ятати в конкретній ситуації прикмети зовнішності людини, предметів, ділянок місцевості тощо;

в) наявність або відсутність стану фізіологічного афекту чи іншого емоційного стану;

г) психологічні особливості особи (темперамент, характер, потреби, інтереси тощо), чи усвідомлювала потерпіла особа значення дій, які вчиняли з нею, та ін.

8.2. Дактилоскопічної експертизи та інших видів трасологічних експертиз, які мають вирішити такі питання:

1) чиїм взуттям залишено слід на місці діяння;

2) сліди чиїх пальців є на предметах, що становлять обстановку місця діяння, на дзеркальці, гаманці, сумочці потерпілої особи;

3) чи не залишено сліди зубів на тілі підозрюваного потерпілою особою і навпаки;

4) чи не розрізаний одяг потерпілої особи ножем, вилученим при обшуку підозрюваного, та ін.

8.3. Експертизи волокнистих матеріалів та виробів із них, ґрунтознавчої експертизи та інших видів експертизи матеріалів, речовин і виробів з них. Призначається для визначення того, чи не походять частинки ґрунту, бруду, виявлені на взутті та одязі підозрюваного, з конкретної ділянки місцевості (місця, де сталося зґвалтування). А також питання щодо:

1) яка статева належність волосся і часток тканин людини;

2) чи є на одязі, тілі та у піднігтьовому вмісті потерпілої особи і підозрюваного мікрочастки тканини, волосся і тканин тіла людини;

3) яке регіональне походження цих мікросубстанцій, чи мають вони групову специфічність;

4) яке регіональне походження слідів крові та ін.

8.4. Комісійної одорологічної експертизи.

8.5. Інших видів експертиз (товарознавчої тощо).

9. Допиту свідків.

Як свідки у першу чергу допитуються ті особи, на яких посилаються потерпіла особа та підозрюваний, а потім їх родичі, знайомі, товариші по службі та сусіди. Мимовільними очевидцями злочину можуть бути громадяни, які проживають поблизу від місця діяння і прибігли на крики, особи, які брали участь у затриманні ґвалтівника. Свідками можуть бути особи, яким потерпіла розповідала про те, що сталося, медичні працівники, які надавали їй допомогу.

З метою з'ясування взаємостосунків потерпілої і підозрюваного, а також характеристик їх осіб проводяться допити свідків, якими можуть бути подруги, родичі і колеги потерпілої особи, друзі, колеги по роботі та родичі підозрюваного. Вони можуть розповісти, чи давно потерпіла знайома з підозрюваним, чи часто вони зустрічалися і з яких приводів, чи не були в близьких, інтимних стосунках, чи не збирався підозрюваний одружитися на потерпілій особі, чи не висловлював намірів порвати з нею стосунки, чи не завів нову дівчину, коханку та ін..

10. Уточнення чи/та перевірки показань на місці діяння.

Під час уточнення чи/та перевірки показань на місці пояснення потерпілої чи обвинуваченого порівнюються з раніше даними показаннями і з фактичною обстановкою місця злочину. Таким шляхом можуть бути виявлені неточності і протиріччя в показаннях, нові речові джерела доказів. Перевірка та/чи уточнення показань на місці важлива тим, що сприяє пожвавленню асоціативних зв'язків. Особа, що допитується, має можливість повніше і точніше згадати і відтворити окремі обставини з урахуванням обстановки місця діяння.

11. Обшук, виїмка (тимчасовий доступ і виїмка речей і документів) і проведення інших процесуальних дій для виявлення, розкриття і досудового розслідування окремих видів статевих злочинів залежно від типових слідчих ситуацій, способу й інших обставин їх скоєння.

Необхідність вилучення та особисте чи експертне дослідження речей підозрюваного зумовлює невідкладність проведення обшуку для виявлення та вилучення цих предметів. Під час обшуку шукають знаряддя, яким підозрюваний погрожував потерпілій особі, речі потерпілої або її близьких, забрані ним з місця злочину.

При обшуку слід шукати натільну білизну, одяг, які були на підозрюваному в момент учинення злочину, викрадені в потерпілої особи предмети, речі тощо, а також зброю або інші знаряддя, які використовувалися ним при вчиненні зґвалтування. Коли ґвалтівник відомий потерпілій особі, то, крім перелічених об'єктів, треба шукати листи та документи, що свідчать про їхні взаємостосунки. Треба також звернути увагу на предмети, що характеризують особу підозрюваного і його ставлення до осіб жіночої статі: щоденники, фотографії, відеострічки, порнографічну літературу, предмети жіночого одягу та ін.

Можливості отримання мікрооб'єктологічних відомостей по зґвалтуванням та іншим статевим злочинам значно розширюються після ознайомлення із монографією О. А. Кириченка «Основы криминалистической микрообъектологии», в якій міститься опис встановлення чисельних значущих для досудового розслідування статевих злочинних фактів та обставин, що можуть бути встановлені за допомогою мікрооб'єктів, у т. ч. слідів запаху людини, та інших речових джерел, поміж яких найбільш цікавими є такі:

1. Факт статевого акту та їх черговість при груповому статевому злочині:

- за мікросубстанціями вагінального змісту у змивах зі статевих органів різних підозрюваних у скоєнні групового статевого злочину;

- за мікросубстанціями вагінального змісту потерпілої чи потерпілого на статевих органах та одязі підозрюваного, що в одному з випадків дало можливість довести зґвалтування, коли малолітня потерпіла знаходилася у безтямному стані і не могла пояснити, які саме дії з нею були вчинені, а будова непорушеної дівочої плівки допускала вчинення статевого акту й без її порушення; підозрюваний неодноразово змінював показання, пояснюючої, що в той день мав статеві стосунки, але не з потерпілою, а то з однією, то з іншою жінкою; його показання перевірялися і не підтверджувалися іншою будовою за менструальним циклом клітин вагінального змісту, ніж у названих ним жінок, але співпадали із показниками клітин потерпілої.

2. Місце скоєння злочину і факт перебування на ньому підозрюваного визначається аналогічно встановленню такого роду фактів щодо вбивств, коли особлива увага звертається лише на наявність мікровідбитків переплетіння текстильних волокон із ділянок ліктів і колін одягу підозрюваного на пластичному ґрунті чи іншій аналогічній поверхні; наявність мікросубстанцій сперматозоїдів на місці скоєння злочину тощо.

3. Факт контактної взаємодії тіла й одягу підозрюваного та потерпілого - аналогічно вбивствам, особливі випадки - наявність мікроорганізмів-збудників венеричних та інших статевих захворювань.

4. Механізм (послідовність дій) скоєння статевого злочину - аналогічно вбивствам, особливим є лише деталізація клітин статевого походження на різних частинах одягу та об'єктах оточуючої обстановки. В одному випадку, наявність мікрочасток волокон зі шкарпеток підозрюваного на внутрішній поверхні трусиків потерпілої свідчило не лише про механізм, а й насильницький характер роздягання потерпілої. В іншому випадку в об'ємному сліді на шкірі трупа відобразилися мікровідбитки рельєфу поверхні зубів підозрюваного.



Запитання для самоконтролю

1. Які найбільш поширені способи приховання статевих злочинів?

2. Які виділяють типові сліди, пов'язані з насильством?

3. Які можливі варіанти взаємодії потерпілої особи і ґвалтівника?

4. Які гласні слідчі розшукові дії провадяться на початковому етапі досудового слідства по статевим злочинам?

5. Яка слідча дія проводиться найперша на початковому етапі досудового слідства по статевим злочинам і чому?

6. В чому полягає складність у розслідуванні злочинів проти статевої свободи людини?

7. Які існують можливості використання мікрооб'єктологічних відомостей по справам про статеві злочини?

Размещено на Allbest.ru