Криміналістичне дослідження письмової мови та почерку

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПИСЬМОВОЇ МОВИ ТА ПОЧЕРКУ



1. Поняття та співвідношення письма, почерку і писемної мови, сутність ознак кожного з них

Криміналістичне дослідження письма (судове почеркознавство) -- це галузь криміналістичної техніки, що вивчає закономірності письма, процес його дослідження, можливість ідентифікації людини за почерком та вирішує інші завдання почеркознавчої експертизи. Судове почеркознавство вивчає письмо з метою вирішення ідентифікаційних і діагностичних завдань.

Об'єктом вивчення почеркознавства є почерк людини, а авторозпавства - письмова мова людини.

За почерком криміналістика вчить і допомагає встановлювати виконавця тексту (рукописного) чи окремих його реквізитів, а за письмовою мовою - автора як рукописного, так і іншим способом виконаного тексту документа.

Основними понятійними категоріями почеркознавства є:

1. Письмо, під яким розуміється спосіб матеріально фіксованого відображення на папері і при необхідності інших носіях (промислових та інших виробах тощо) думки, мови, жестового та іншого усного спілкування людини за допомогою спеціально створеної системи умовних графічних (рукописних) знаків чи позначень (букв, знаків, символів).

Цей спосіб пройшов тривалий історичний шлях від примітивної форми малюнкового (піктографічного) відображення думки та усного спілкування людини до сучасної складної системи алфавітного письма та іншого знаково-формалізованого відображення мислення, мови, жестового та іншого усного спілкування людей.

При цьому письмо призвано відображати таку діяльність людей, як їх: 1. Мислення. 2. Голосову мову (усну голосову мову). 3. Жестикулярну мову (усну мову глухонімих). 4. Іншу рухову усну мову (усну мову умовних жестів тощо).

2. Почерк, що означає відображення в рукописах ознак індивідуальної і відносно стійкої для кожного виконавця чи автора системи навичок мислення і письмових рухів при виготовлені чи виконанні цього рукопису, застосуванні засобів його виготовлення.

Таким чином, письмо і почерк співналежить між собою як загальне і часткове, коли:

1. Письмо як загальний для всіх людей спосіб формалізованого відображення думки, мови та усного спілкування людей.

2. Реалізується через індивідуальні і відносно стійкі для кожної людини навички рукописного відображення її мислення, мови та усного спілкування.

Почерк характеризується двома основними властивостями:

1. Індивідуальність почерку, заснована на природній здібності людини через навчання і тривалі тренування вироблювати стійкі, які переходять на рівень підсвідомості, навички рухів при ході, жестикуляції, артикуляції, іншому функціонуванні організму чи здійсненні інших постійно повторюваних його рухах, у т. ч. й при автоматичному написанні букв, знаків та інших формалізованих відображень думки та усного спілкування людини.

2. Відносна стійкість почерку означає те, що набуті стійкі навички виконання рукописів та підписів піддаються певній зміні внаслідок:

2.1. Природних факторів:

2.1.1. Старіння організму у контексті уповільнення чи іншої зміни рухів руки і процесу мислення.

2.1.2. Тривале удосконалення внаслідок подальшого набуття життєвого і спеціального досвіду та постійного виготовлення рукописів чи підписів, навичок їх виконання і мислення.

2.1.3. Тривале угасання такого роду навичок при протилежних процесах.

2.2. Функціональних факторів:

2.2.1. Захворювань і травм.

2.2.2 Психічних чи фізичних навантажень і перенавантажень.

2.2.3. Різних видів сп'яніння (алкогольного, наркотичного, токсичного).

2.3. Незвичних умов написання рукопису чи підпису, у т. ч. внаслідок особливостей паперу та іншого носія, засобів і процесу виготовлення рукопису чи підпису, зміни руки написання тощо.

2.4. Навмисних дій автора або виконавця рукопису чи підпису через: 2.4.1 Маскування почерку чи підпису. 2.4.2. Імітація почерку чи підпису іншої людини.

Письмова мова - це опосередкований складною системою алфавітного письма та іншого знаково-формалізованого відображення процес мислення, мови, тестикулярного та іншого усного спілкування людей.

Ознаки писемної мови:

1. Граматичні ознаки писемної мови.

2. Лексичні ознаки писемної мови (словниковий запас).

3. Фразеологічні ознаки писемної мови (звичні для певної людини фрази чи окремі слова, місцеві діалекти, жаргон).

4. Стилістичні ознаки писемної мови.

5. Топографічні ознаки писемної мови (просторова орієнтація букв чи знаків або їх елементів щодо паперу та один до одного) у вигляді:

5.1. Наявності і характеру:

5.1.1. Полів.

5.1.2. Абзаців (відступу першої букви чи знаку кожного абзацу).

5.1.3. Позначок на полях.

5.2. Будова рядків за:

5.2.1. Напрямком.

5.2.2. Відстанню між ними.

5.2.3. Проміжками між словами.

5.2.4. Скороченнями слів.

5.2.5. Характерними переносами слів чи фраз.

5.2.6. Наявністю і характер виділення окремих слів чи фраз.

5.2.7. Способом написання дат.

5.2.8. Наявністю і способом нумерації сторінок.

5.2.9. Наявністю і способом нумерації чи іншого виділення абзаців, окремих фраз.

5.2.10. Наявністю і розміщенням щодо основного тексту:

5.2.10.1. Найменування та інших структурних складових тексту.

5.2.10.2. Підпису.

5.2.10.3. Анкетних даних автора чи виконавця тощо.

5.2.10.4. Посилань чи пояснень:

5.2.10.4.1. У межах основного тексту.

5.2.10.4.2. Поза межами основного тексту.

2. Характеристика загальних і часткових ознак почерку, їх ідентифікаційне значення

Ознаки почерку - це стійка вироблена чи нестійка навмисно створена система рухів, що зумовлює характерні для певної особи чи привнесені нею особливості написання букв чи знаків або їх елементів окремо чи в сукупності.

Ознаки почерку поділяються на:

1. Загальні ознаки почерку.

2. Часткові ознаки.

Загальні ознаки почерку:

1. Ступінь виробленості почерку, відображає здатність того, хто пише, користуватися сучасною системою скоропису; визначається темпом письма і координацією рухів при виконанні письмових знаків та їх з'єднань. Під виробленістю почерку розуміють рівень володіння технікою письма, що виявляється в здатності виконувати рукописний текст у швидкому темпі, стійкими координованими рухами.

Існують три ступеня виробленості почерку:

1.1. Низький ступінь виробленості, коли відсутня ритмічність рухів і повільний темп, що призводить до появи викривлення прямолінійних рухів букв і вуглуватості їх овальних елементів.

1.2. Середній ступінь виробленості характеризує незначні вказані відхилення від норми.

1.3. Високий ступінь виробленості призводить до появи складних координованих рухів, які точно повторюються при виконання аналогічних елементів різних букв.

2. Конструктивна складність почерку:

2.1. Проста конструктивна складність почерку, що характеризується наявності близьких до нормативно-типових прописів, які чіткі, розбірливі написані із вироблено постійною ритмічністю.

2.2. Спрощена конструктивність почерку проявляється в наявності спрощених до нормативно-типових прописів письмових знаків та їх елементів через скорочення кількості рухів і, як наслідок, втрату окремих букв чи їх елементів та появу нерозбірливості почерку.

2.3. Складна конструктивність почерку призводить до появи додаткових рухів у написанні не передбачених нормативно-типовими прописами елементів, що також зумовлює нерозбірливість почерку.

3. Загальний напрямом почерку, що визначається напрямком виконання основних елементів букв чи знаків і буває за:

3.1. Характером написанням елементів букв чи знаків:

3.1.1. Коровидне або овальне написання елементів букв чи знаків.

3.1.2. Вуглувате написання елементів букв чи знаків.

3.1.3. Змішаний характер написання елементів букв чи знаків.

3.2. Основним напрямком руху:

3.2.1 Правоколовидне написання елементів букв чи знаків.

3.2.2. Лівоколовидне написання елементів букв чи знаків.

3.2.3. Змішаний характер написання елементів букв чи знаків.

4. Розмір букв і знаків:

4.1. Дрібний почерк - висота букв 2-2,5 мм.

4.2. Середній почерк - висота букв 3-4 мм.

4.3. Крупний почерк - висота букв понад 4 мм.

5. Розгін почерку, тобто співвідношення висоти букв чи знаків до відстані між їх основними елементами:

5.1. Малий розгін почерку, коли відстань менше Ѕ-ї висоти букви.

5.2. Середній розгін почерку - між Ѕ-ї до 1-ї висоти букви чи знаку.

5.3. Великий розгін почерку - понад 1-ну висоту букви чи знаку.

6. Зв'язність почерку, тобто ступінь безперервності написання знаків та їх окремих елементів, що змінюється залежно від умов написання:

6.1. Велика зв'язність почерку проявляється у безперервному написанні 6-ти і більше букв чи знаків.

6.2. Середня зв'язність почерку - 4-5-ти букв чи знаків.

6.3. Низька зв'язність почерку - 2-3-х букв чи знаків і менше.

7. Нахил почерку:

7.1. Правонахильний почерк.

7.2. Лівонахильний почерк.

7.3. Із поперечним розташуванням букв чи знаків.

7.4. Стійкий змішанонахильний почерк.

7.5. Нестійкий змішанонахильний почерк.

8. Темп виконання почерку:

8.1. Високий темп написання, коли за 1 с виконується понад 8 букв чи знаків.

8.2. Середній темп написання - від 3 до 8 букв чи знаків.

8.3. Повільний темп написання - 2 і менше букви чи знаки.

8.4. Уповільнений темп написання, який характеризує маскування чи інший спосіб навмисної зміни почерку або певні несприятливі умови написання (захворювання, алкогольне та інше сп'яніння, незручні умови тощо).

Викладені загальні ознаки почерку за винятком виробленості почерку в певній мірі піддаються навмисній зміні, унаслідок чого більше звертається увага на часткові ознаки почерку - стійкі особливості написання окремих елементів букв чи знаків, їх розташування один до одного і до паперу чи іншого носія.

3. Можливості діагностичних та авторознавчих досліджень письмодокументів, встановлення виконавців і засобів їх виготовлення

письмо почерк ідентифікаційний авторознавчий

Криміналістичне дослідження письма може проводитись у двох формах:

- попереднє дослідження (результати якого фіксуються у протоколі огляду документа);

- судово-експертне, яке полягає у призначенні та проведенні авторознавчої чи почеркознавчої експертизи.

Незалежно від виду призначуваної експертизи цієї групи, слідчий, суд (суддя), орган дізнання надсилає до експертної установи чи експертові такі документи:

- постанову, ухвалу про призначення експертизи;

- документи, рукописи та інші матеріали, в яких є письмо, що досліджується;

- порівняльні зразки письма (письмової мови чи почерку);

- деякі матеріали справи, де містяться відомості щодо можливого автора і виконавця, а також документи щодо умов виконання документів, які досліджуються.

До порівняльних зразків письмової мови ставляться відповідні вимоги:

- обсягу,

- походження,

- часу виконання,

- тактики отримання.

У методичних вказівках для правоохоронних органів йде мова, що зразки за обсягом повинні бути до п'яти сторінок машинописного тексту і до 10 сторінок рукописного тексту.

Але треба пам'ятати, що придатність матеріалу насамперед залежить не тільки і не стільки від обсягу, скільки від його якості, від характеру особливостей, що відображають навички письмової мови.

За походженням підібрані зразки можуть і повинні бути вільними, відносно вільними та експериментальними.

Вільними зразками вважаються документи, виконані (складені, написані, надруковані на множильних апаратах тощо) досліджуваною особою самостійно, власноручно, поза зв'язком із розслідуванням, тобто до початку розслідування кримінального правопорушення, а щодо відносно вільних - можливо і після початку розслідування кримінального правопорушення, але без жодного стосунку до розслідування.

Такими зразками можуть бути матеріали особової справи, доповіді, звіти, щоденники, листи та ін.

Експериментальні зразки - це тексти, виконані досліджуваною особою у процесі розслідування справи, на пропозицію слідчого, суду, експерта чи іншої особи, що відбирає ці зразки під час проведення оперативно-розшукових заходів.

Отримання таких експериментальних зразків пов'язане з потребою перевірки написання досліджуваною особою певних виразів, окремих слів тощо, які зазвичай відсутні у вільних зразках. Таке отримання треба проводити декілька разів.

Вільні зразки повинні бути якомога більше наближеними до часу появи досліджуваного документа. Найбільше це важливо тоді, коли є дані про те, що автор - особа, яка продовжує навчатися письму або проходить спеціальну підготовку, наслідком якої можуть бути зміни письма тобто активне збагачення активної лексики.

Тактика - підбір зразків: слідкувати за різноманітністю тематики, бо це дозволить ретельніше прослідкувати лексичні особливості та виявляти деякі елементи стилю викладу думок. Одначе серед таких документів повинні бути також документи, написані на ту ж тему (або наближену), що й досліджуваний документ.

Експериментальні зразки під час дослідження експертом письмової мови можуть бути використані лише для перевірки граматичних, але не лексичних і стилістичних ознак, через те що останні несуть інформацію про письмову мову саме автора, а не складальника тексту (хоча якщо правильно провести отримання експериментального зразка, тобто коли буде унеможливлено спотворення письмової мови досліджуваною особою, тоді за експериментальними зразками можна запропонувати експертові досліджувати текст і за лексичними та стилістичними ознаками).

Судово-авторознавча експертиза може вирішувати дві групи завдань:

Ідентифікаційні: встановлення тотожності автора конкретного документа; встановлення або вилучення із загалу авторів (початково розцінюваних як таких) досліджуваного документа; визначення факту складання документа різними авторами, а також установлення того, що автор і виконавець (рукописного) документа - різні особи.

Діагностичні: визначення належності тексту конкретного документа до певного мовного стилю; факту навмисного спотворення письмової мови та фактів, що стосуються умов складання тексту документа тощо.

Наближений перелік питань до експерта-авторознавця:

1. одна чи різні особи є авторами поданих на дослідження документів?

2. яким є соціально-біографічний «портрет» автора документа?

3. чи є автором документа конкретна особа?

4. рівень грамотності автора документа і ступінь його володіння навичками письмово-мовного характеру?

5. навмисно чи ненавмисно змінено письмову мову поданого документа?

6. автором анонімного листа є чоловік, жінка та ін.

Почеркознавчі експертизи

Методикою судово-почеркознавчої експертизи розроблено вимоги до порівняльних зразків (за аналогією зі зразками для авторознавчої експертизи):

1. достовірність (безсумнівність);

2. зіставлюваність (порівнянність);

3. належна якість;

4. достатність.

Достовірність (безсумнівність) походження зразка означає, що слідчий повинен упевнитися, ким виконано текст документа, що скеровується для експертизи як вільні зразки (зразки повинні бути засвідчені слідчим у процесуальному документі їх фіксації).

Зіставлюваність (порівнянність) означає, що зразки повинні бути виконані з використанням фрагментів досліджуваного тексту, слів, речень тощо; тими ж графічними символами, буквами того ж алфавіту або шифрами, за таких самих умов для письма на подібних матеріалах (не можна подавати зразки на папері, якщо текст, що досліджується, виконано на фанері, вертикальній стіні. У такому випадку зразки одержують на вертикальному об'єкті, а потім фотографують і подають знімки).

Належна якість. Зразки не повинні допускати великого розриву в часі від періоду виконання досліджуваного документа; бути виконаними на схожому папері чи бланку, аналогічними пишучими засобами і в тих самих умовах тощо.

Достатність означає: бути за обсягом не менше рекомендованих інструкцією¹, яка вимагає такого обсягу зразків, що забезпечить можливість повного і всебічного зіставлення всіх ознак, що містяться в досліджуваному тексті.

Єдиних рекомендацій щодо кількості зразків немає, та це й неможливо передбачити, одначе вільних зразків повинно бути не менше 5-6 аркушів, причому різних за характером (матеріали особової справи, чорнові записи тощо); вільних зразків підписів - не менше 10 (до них можна прирівняти підписи на заявах, дорученнях, довіреностях, відомостях тощо).

Експериментальні зразки почерку відбираються у кількості 10-12 аркушів, підписів - не менше 20-30. Кількість обумовлюється тим, що застосування математичних методів, що ґрунтуються на статистиці ймовірностей, вимагає значного обсягу зразків.

Для вирішення судово-почеркознавчих завдань (аналогічно до авторознавчих) потрібні такі види зразків почерку:

1. вільні;

2. умовно вільні;

3. експериментальні, які можуть бути звичайними та спеціальними.

Вільні - документи, виконані обвинуваченим (підозрюваним) не через справу до її порушення (вони здебільшого містять звичайний почерк, не спотворений через страх, що ці документи стануть предметом порівняльного дослідження). Вони є найбільш корисними для експертизи.

Під час їх підбору необхідно керуватися ось чим:

- за наявності великої їх кількості відбирати потрібно саме ті, які могли бути виконані за часів злочинних діянь цієї особи або за змістом були схожі з тими, що потрібно досліджувати;

- за кількістю тексту вільні зразки повинні бути об'ємнішими і містити вирази, слова, склади, букви, цифри, розділові знаки - що є у досліджуваному тексті;

- зразки мусять бути виконані на тій же мові, що й досліджуваний документ;

- зразки мусять бути виконані схожим із досліджуваним документом приладом (ручкою, олівцем, пером тощо) і на схожому папері.

Умовно вільні зразки - тексти, написані обвинуваченим після початку розслідування кримінального правопорушення.

Тут можна припустити, що обвинувачений, передбачаючи, що його можуть підозрювати, на момент написання цих документів міг змінити свій почерк.

Відбір цих зразків відбувається за тими ж правилами, що й вільних.

Експериментальні звичні зразки - це такі, що не вимагають особливих умов для їх отримання.

А от експериментальні спеціальні - ті, для отримання яких потрібні спеціальні умови, максимально наближені до тих, за яких виконувалися досліджувані рукописи.

Під час отримання експериментальних зразків необхідно керуватись ось чим:

- для письма під диктування повинні бути підготовлені підхожі до досліджуваного документа папір (того ж розміру, кольору, розлініювання, стану поверхні - гладка, шерехата), ручка, чорнила, олівець;

- обвинувачений (підозрюваний) повинен під диктування записати текст досліджуваного документа. Якщо продиктувати повний текст неможливо через нецензурні вирази або з міркувань оперативного порядку, то диктується спеціально складений текст, у якому повинні міститися слова, словосполучення письмових знаків, цифри, які є в досліджуваному тексті;

- під час диктування необхідно спостерігати за тим, щоб обвинувачений писав звичним для себе, а не спотвореним почерком.

Якщо слідчий зауважить, що обвинувачений (підозрюваний) обмірковує виконання букв або прискорює темп письма, потрібно відповідно прискорити або уповільнити диктування і по якімсь часі повторити отримання зразків.

Диктувати треба чіткою, зрозумілою мовою, спокійним голосом, не вказуючи особі, яка пише, на розділові знаки, не підкреслюючи окремих слів або їхніх закінчень. Слова, що відрізняються за вимовою від правопису, диктуються так, як вони вимовляються. Якщо особа питає, як написати те чи інше слово, слід відповідати, що нехай пише так, як уважає за потрібне, або як пише зазвичай.

Забороняється показувати обвинуваченому текст досліджуваного документа, вимагаючи від нього написання букв потрібної форми: писати великі, дрібні, з відповідним нахилом, вимагати того чи іншого розміщення тексту, підкреслювати (повторювати) граматичні помилки тощо.

Рекомендується попередньо взяти від особи певне письмове пояснення, автобіографію або інший виконаний рукописом документ, але забороняється давати їй списувати текст досліджуваного документа, тим паче пропонувати викреслити (вималювати) текст досліджуваного документа. Поза під час письма повинна бути звичною - сидячи за столом.

Якщо піддослідний у повсякденному житті, на роботі користується окулярами, то цієї умови мусить бути дотримано і під час отримання зразків. Якщо відомо, що досліджуваний документ виконувався в незвичному положенні (стоячи, зігнувшись тощо) або за ненормальної обстановки (кепського освітлення, холоду тощо), рекомендується під час отримання зразків пропонувати таку ж позу і створити, по можливості, такі ж умови. У тих випадках, коли особа має поранення або хворобу, що порушує координацію рухів, ці обставини повинні бути повідомлені у довідці чи постанові про призначення експертизи, що приєднується до зразків. Кожен зразок під диктування повинен засвідчуватися підписом особи і слідчого, який диктував текст.

Аналогічними є правила отримання підписів (вільні та експериментальні зразки, з якомога більшою кількістю варіацій підписів), сполучення букв, повний підпис, скорочений підпис, підпис з ініціалами та без, із розчерком і без, нахил, розмір букв).

Експериментальні зразки підписів потрібно отримувати одночасно з текстом і окремо, не рекомендується відбирати експериментальні зразки підписів на одному аркуші паперу.

Краще за все, якщо вони будуть виконані на декількох аркушах паперу з 5-10 підписами. Зразки почерку особи, що підозрюється у підробленні чужого підпису або в підписі від імені вигаданого громадянина, подають у вигляді текстів, у яких повинно бути записано прізвище тієї особи, від імені якої виконано підпис, а також підписи, виконані від імені особи, підпис якої підроблено. Окрім того, на дослідження повинні направлятися справжні зразки підозрюваної особи.

Коли ж підпис, що підлягає дослідженню, виконано від імені неіснуючої особи, про це необхідно вказати в постанові, у випадках, коли припускається, що досліджуваний текст чи підпис виконано не пишучою рукою, про що на зразках робляться відмітки Для дослідження рукописів, виконаних стилізованим почерком, як зразки подають вільні та експертні зразки письма, викопані звичайним скорописом; зразки стилізованого письма.

Запитання для самоконтролю

1. Як співвідносяться між собою поняття письмо, почерк і писемна мова?

2. В чому полягає суть почеркознавства як сукупності знань криміналістики?

3. Які існують загальні ознаки почерку?

4. В чому полягає сутність і значення часткових ознак почерку?

5. Що таке експериментальні зразки почерку та яка методики їх отримання?

6. Які існують можливості діагностичного дослідження письмових документів?

7. Які завдання вирішує судово-авторознавча експертиза?

8. Які завдання вирішує судово-почеркознавча експертиза?

9. Які види зразків почерку існують і в чому полягає відмінність між ними?

10. Які вимоги розроблено методикою судово-почеркознавчої експертизи до порівняльних зразків (за аналогією зі зразками для авторознавчої експертизи)?

Размещено на Allbest.ru