Загальні положення криміналістичної техніки основи фотокінозйомки та звуковідеозапису

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ ОСНОВИ ФОТОКІНОЗЙОМКИ ТА ЗВУКОВІДЕОЗАПИСУ



1. Загальна характеристика техніки як другої частини криміналістики

Криміналістична техніка - це друга частина науки криміналістики, що становить собою систему наукових положень та рекомендацій стосовно використання у протидії злочинам природничо-наукових методів і технічних засобів.

Структуру другої частини «Криміналістична техніка» традиційно складають: наукові засади, судова фотографія, трасологія, балістика, техніко-криміналістичне дослідження документів, криміналістичне дослідження письма, габітоскопія, криміналістична інформатика, основи теорії і техніка відео- та звукозапису, основи і засоби криміналістичної одорології.

До завдань, що вирішуються із застосуванням техніко-криміналістичних засобів належать:

* виявлення, фіксація, вилучення і дослідження різних слідів та об'єктів;

* обробка і використання слідознавчих відомостей у протидії злочинам;

* документування гласних і негласних слідчих розшукових дій та оперативно-розшукових заходів;

* накопичення відомостей, які міститься в слідах злочинів, і створення на її основі інформаційно-пошукової і реєстраційно-інформаційної систем для швидкого розкриття злочину;

* ведення різних видів криміналістичних обліків (колекцій, слідотек, картотек, відеотек);

* попереднє та експертне дослідження різних об'єктів;

* наукова організація праці слідчих, спеціалістів, суддів;

* профілактика причин і умов скоєння злочинів та ін.

Під гласним технічним засобом доцільно розуміти предмет чи пристрій або методику проведення певного особистого чи експертного дослідження речових джерел криміналістичних відомостей, за допомогою яких можна неприховано від суб'єктів кримінального судочинства здійснити окремі чи сукупність етапів роботи із особистісними чи речовими джерелами криміналістичних відомостей. На відміну від цього, негласні технічні засоби та загальні правила поводження з ними застосовуються приховано від суб'єктів кримінального судочинства (за винятком особи, яка їх застосовує).

Негласні технічні засоби поділяються на:

1. Такі, що розроблені, перероблені чи пристосовані для прихованого використання при проведенні окремих чи сукупності етапів роботи із особистісними чи речовими джерелами криміналістичних відомостей.

2. Такі, що розроблені перероблені чи пристосовані як гласні, але застосовуються за негласною методикою в оперативно-розшуковій роботі.

Гласні технічні засоби також поділяються на дві групи:

1. Гласні технічні засоби, спеціально розроблені, перероблені або пристосовані для проведення окремих або сукупності етапів роботи із особистісними чи речовими джерелами криміналістичних відомостей. Наприклад, уніфікована слідча валіза слідчого як комплект технічних засобів роботи зі слідами діяння злочину.

2. Гласні технічні засоби, спеціально розроблені, перероблені або пристосовані загальною технікою для виконання певних виробничих, побутових та інших завдань повсякденного життя людини, але використовуються без змін для проведення окремих або сукупності етапів роботи з особистісними чи речовими джерелами криміналістичних відомостей. Наприклад, звичайний фотоапарат чи звичайна відеокамера, які застосовуються для документування процесу роботи із особистісними і речовими джерелами криміналістичних відомостей.

Загальними правилами поводження із гласними технічними засобами є певні операції і навички роботи з ним, які дозволяють реалізувати його основне конструктивне і функціональне призначення. Особливості процедури поводження із гласним технічним засобом щодо виконання різних завдань реалізується в межах певної методики проведення особистого чи експертного дослідження за допомогою цього засобу чи шляхом реалізації тактичного прийому проведення окремої процесуальної чи позапроцесуальної дії або їх комбінації із використанням такого гласного технічного засобу.

Залежно від сутності дослідження всі гласні технічні засоби та загальні правила поводження з ними (стисло - засоби) поділяються на:

1. Позалабораторні засоби, тобто такі, які можна використати у процесі проведення процесуальних чи позапроцесуальних гласних слідчих розшукових слідчих чи судових дій, але можуть застосовуватися: 1.1. Слідчим, суддею чи іншим головним суб'єктом кримінального судочинства. 1.2. Експертом у позалабораторних і лабораторних умовах.

2. Лабораторні засоби, які застосовуються лише в лабораторних умовах (до яких не належать пересувні криміналістичні та інші лабораторії), потребують точного та іноді тривалого налагодження і часто створення певних умов застосування, вони не можуть пересуватися із приміщення в приміщення і можуть застосовуватися лише спеціалістами (експертами), а тому є лише експертними.

Залежно від конструктивного і функціонального призначення засоби поділяються на:

1. Засоби роботи із особистісними джерелами криміналістичних відомостей, зокрема, диктофон чи інших звукозаписуючий пристрій.

2. Засоби роботи із речовими джерелами криміналістичних відомостей.

У свою чергу, кожна з цих груп засобів за цим класифікаційним поділом та в контексті новітньої авторської концепції щодо сутності, послідовності та інших закономірностей роботи із особистісними і речовими джерелами криміналістичних відомостей має подальшу деталізацію, коли:

1. Засоби роботи із речовими джерелами кримінальних відомостей поділяються на:

1.1. Інформаційно-довідкові засоби (засоби масової інформації, натурні колекції речових джерел та їх слідів, каталоги, картотеки тощо).

1.2. Засоби збирання речових джерел криміналістичних відомостей:

1.2.1. Засоби пошуку речових джерел (металошукачі, трупошукачі, різного роду щупи, освітлювальні прилади, електронно-оптичний перетворювач (ЕОП), ультрафіолетовий випромінювач, набори світлофільтрів, розчин люміналу та ін. для пошуку замитих слідів крові тощо).

1.2.2. Засоби виявлення речових джерел (освітлювальні та збільшувальні засоби та ін.).

1.2.3. Засоби розшуку речових джерел (засоби, аналогічні пошуковим).

1.2.4. Засоби закріплення речових джерел (засоби фотокінозйомки і звукозапису, балон з рідким газом «Фреон-12», формалін, розчин спирту та ін.).

1.2.5. Засоби вилучення речових джерел (пінцети, скальпелі, магнітні пензлики, дактилоплівки, розчин гіпсу, паста «К», «У-1», СКТН, сіеласт, вальцмаса, латекс, легкоплавкі метали, інші термопластичні та рідко-компаундні полімерні матеріали із фізичного моделювання трас, дрібнообкорувана гумова пластина, дрібнопориста губка, електростатична ковдра, засоби екстрагування тощо).

1.2.6. Засоби упаковки та зберігання речових джерел (різні контейнери, скляні ємкості, бюкси, папір, мотузка, клей, поліетиленові пакети тощо).

1.2.7. Засоби транспортування речових джерел (різні контейнери, скляні ємкості, бюкси та ін.).

1.2.8. Засоби отримання зразків речових джерел для порівняльного дослідження (пінцет, щипчики, набори для отримання зразків ґрунту та інших сипких матеріалів, будівничих матеріалів, водоймищ тощо).

1.3. Засоби особистого дослідження речових джерел [у т. ч. ознак зовнішності людини, його тіла, частин та виділень - засоби складання словесного портрету та іншого суб'єктивного зображення особи за ознаками зовнішності чи речового джерела (ИКР-2 - ідентифікаційний комплект малюнків, фоторобот, спеціальні комп'ютерні програми та ін.), збільшувальні засоби, експрес-діагностики крові, наркотиків, вибухових речовин, ЕОП, УФ-випромінювач тощо).

1.4. Засоби експертного дослідження речових джерел [фізичні методи: мікроскопії (електронні, растрові мікроскопи), люмінесценції, лазерної масспектроскопії, рентгеноструктурний, радіоактиваційний, нейтронно-активаційний, атомно-абсорбційний, радіовуглецевий і газовий аналіз, фоноакустичні та інші методи; хімічні і фізико-хімічні методи: тонкошарова й газова хроматографія, полярографія, спектральний емісійний і абсорбційний аналіз; біологічні методи: мікробіологічні, ботанічні, ветеринарні, іхтіологічні, орнітологічні тощо].

1.5. Засоби оцінки криміналістичних відомостей, отриманих за допомогою речових джерел (мультимедійні та інші демонстраційні засоби; засоби збирання та особистого дослідження речових джерел).

1.6. Засоби використання криміналістичних відомостей, отриманих за допомогою речових джерел (мультимедійні та інші демонстраційні засоби).

1.7. Засоби документування роботи із речовими джерелами (засоби фотокінозйомки, звуко, відео- та письмового запису, засоби вимірювання та виготовлення таблиць, ескізів, схем, інших суб'єктивних зображень тощо).

2. Засоби роботи із особистісними джерелами криміналістичних відомостей поділяються на:

1.1. Інформаційно-довідкові засоби (натурні колекції речових джерел та їх слідів, каталоги, картотеки тощо, які можна використовувати у процесі отримання криміналістичних відомостей від особистісних джерел).

1.2. Засоби встановлення особистісних джерел криміналістичних відомостей:

1.2.1. Засоби пошуку особистісних джерел (засоби масової інформації).

1.2.2. Засоби виявлення особистісних джерел (позалабораторні собаки-детектори, які допомагають знайти людини за слідами її запаху, та ін.).

1.2.3. Засоби розшуку особистісних джерел (засоби, аналогічні пошуковим).

1.3. Засоби оцінки криміналістичних відомостей, отриманих від особистісного джерела (мультимедійні та інші демонстраційні засоби).

1.4. Засоби використання криміналістичних відомостей, отриманих від особистісного джерела (мультимедійні та інші демонстраційні засоби).

1.5. Засоби документування роботи із особистісними джерелами (засоби кінозйомки, звуко-, відео- та письмового запису, засоби виготовлення таблиць, ескізів, схем, інших суб'єктивних зображень).

Гласні технічні засоби за сутністю комплектації поділяються на:

1. Набори гласних технічних засобів:

1.1. Уніфіковані для проведення всіх елементів збирання речових джерел криміналістичних відомостей.

1.2. Спеціалізовані:

1.2.1. Для проведення певних елементів збирання речових джерел криміналістичних відомостей.

1.2.2. Для роботи із певними видами речових джерел (наркотиками, біологічними об'єктами, вибуховими речовинами, для експрес-аналізу наявності газів етилового спирту у повітрі, що видихається людиною, набор експрес-діагностики наркотиків, набір експрес-діагностики вибухових речовин тощо).

2. Чемодани чи валізи: 2.1. Уніфіковані (для виконання всіх елементів збирання речових джерел слідчим - уніфікований чемодан слідчого).

2.2. Спеціалізовані:

2.2.1. За суб'єктом (чемодан прокурора-криміналіста, чемодан експерта ОВС, чемодан вибухотехніка, чемодан інспектора ДАІ та ін.).

2.2.2. За природою і різновидами речових джерел (одорологічна валіза, біологічна валіза, валіза вибухотехніка, валіза для роботи з наркотиками тощо).

3. Пересувні лабораторії:

3.1. Уніфіковані (пересувна криміналістична лабораторія).

3.2. Спеціалізовані (пересувна лабораторія вибухотехніка, пересувна лабораторія інспектора ДАІ, пересувна лабораторія МЧС, пересувна екологічна лабораторія та ін.).

Криміналістична та оперативна техніка за цільовим призначенням являє собою в основному засоби польової криміналістики, тобто апаратура, пристрої, матеріали і приладдя, що застосовуються безпосередньо слідчим на стадії провадження попереднього слідства.

Набори апаратури, приладів, інструментів і матеріалів, об'єднаних однією метою і розміщених в одній коробці, називають комплектом технічних засобів або валізою слідчого.

Універсальний переносний криміналістичний комплект слідчого, який складається з семи розділів:

1) пошукові прилади та пристосування (щуп для м'яких меблів і великих ємкостей для сипучих і рідких речовин; пристосування для взяття проб ґрунту, магнітний шукач, викрутка-індикатор тощо);

2) вимірювальні прилади та пристосування (лінійки масштабна та візирна; рулетка десятиметрова; рулетка двометрова; розсувний трикутник із транспортиром; циркульвимірювач; штангенциркуль; планшет із компасом);

3) інструменти (пасатижі комбіновані, ножиці, викрутка, ніж складний, пінцет, склоріз алмазний);

4) засоби для виявлення невидимих і слобовидимих слідів (акумуляторний ліхтар, лупи, йодна трубка, набір дактилоскопічних порошків; дактилоскопічна щіточка, пензель магнітний; пенал із засобами для попереднього визначення крові);

5) засоби фіксації та вилучення слідів (силіконові пасти у тубах одноразового використання (пасти «К», «У-4»), каталізатори до силіконових паст у скляних флаконах із крапельницею, пластмасова платівка і металева лопатка для приготування силіконової суміші; скальпель, гіпс у поліетиленовому пакеті; коробка пластмасова, в якій знаходиться гіпс, що використовується для приготування гіпсової пасти; ложка пластмасова; флакони для розчину синтетичних смол; пульверизатор із гумовою грушею; універсальний розбризкуючий пристрій; дактилоскопічна плівка - світла, темна);

6) засоби для дактилоскопіювання трупів і живих осіб (друкарська фарба в тюбику, платівка скляна для нанесення фарби, дактилоскопічний валик, пристосування для розгинання пальців рук трупа тощо);

7) папка з креслярськими пристосуваннями (лінійка масштабна; лінійка візирна; розсувний трикутник; планшет; циркуль-вимірювач; каталог кольорів).

До криміналістичної техніки відноситься також пересувна криміналістична лабораторія (ПКЛ) - автомобіль спеціального призначення (мікроавтобус).

Основними завданнями ПКЛ є:

- своєчасне транспортування науково-технічних засобів до місця провадження гласної слідчої розшукової дії;

- забезпечення перевезення учасників гласної слідчої розшукової дії на місце її проведення;

- використання приміщення ПКЛ для провадження гласних слідчих розшукових дій із застосуванням техніко-криміналістичних методів, документування їх ходу і результатів;

- проведення попередніх досліджень предметів, документів, слідів.

ПКЛ, як правило, ділять на вісім відділів:

1) засоби електрообладнання;

2) засоби зв'язку і сигналізації;

3) прилади і засоби виявлення, фіксації, вилучення і особистого дослідження речових джерел криміналістичних відомостей;

4) фототехніка і фотолабораторія;

5) відділ відеозапису та звукозапису;

6) копіювальна техніка;

7) протипожежні засоби та інструменти;

8) санітарні та інші засоби.

Салон ПКЛ має два відсіки: перший - для проведення гласних слідчих розшукових дій (допиту, впізнання на місці діяння), а другий - лабораторний, що дозволяє проводити особисте дослідження речових джерел криміналістичних відомостей на місці їх виявлення. Наявність сучасних засобів зв'язку дозволяє оперативно передавати відомостей, робити запити в банки даних, зв'язуватися з різними підрозділами, що взаємодіють із досудовим слідством.

2. Поняття, завдання та значення фотокінозйомки та звуковідеозапису

Фотокінозйомка та звуковідеозапис являють собою галузь криміналістичної техніки яка на основі пізнання сутності, послідовності та інших закономірностей роботи з особистісними й речовими джерелами доказів має розробити гласні технічні засоби, загальні правила поводження з ними та інші пов'язані з цим положення із використання закарбовувальних і дослідницьких методів фотокінозйомки та звуковідеозапису при проведенні окремих процесуальних і позапроцесуальних дій чи їх комбінації, у т. ч. із негласними заходами, у протидії окремим видам чи групам злочинів чи у протидії такого роду діянням за особливих обставин.

Фотозйомка застосовується в криміналістиці для фіксації слідів, предметів, місця діяння та інших об'єктів, а також для дослідження речових джерел доказів. У порівнянні з іншими засобами фіксації (складання протоколу слідчої дії, виготовлення схем, малюнків тощо) фотографія забезпечує більш високий ступінь точності, повноти та наочності.

Фотозйомка та звуковідеозапис застосовується під час проведення слідчих дій відповідно до вимог Кримінального процесуального закону. Так, у ч. 7 ст. 237 «Огляд» КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, а за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Криміналістична фотозйомка слугує одним із ефективних засобів і методів наочної фіксації усієї чи частини обстановки, в якій проводяться окремі слідчі дії, негласні заходи, а іноді й експертні дослідження, фіксація ходу їх проведення та результатів. Вона є надійним засобом і методом наочного закарбування слідів діяння злочину, окремих предметів та інших речових джерел, що мають значення для справи, а також дослідження деяких речових джерел доказів і тим самим сприяє вирішенню завдань об'єктивізації доказування.

До завдань фотозйомки відносяться:

1) забезпечення технічними засобами та практичними прийомами виявлення, фіксації та дослідження речових джерел доказів;

2) здійснення об'єктивної фіксації слідчих дій та їх результатів;

3) вдосконалення існуючих та розроблення нових технічних засобів збирання і дослідження речових джерел доказів;

4) забезпечення принципу наочності в доказуванні та профілактичній діяльності слідчого, органу дізнання.

Кінозйомка та відеозапис - процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, діянь, явищ, слідчих дій за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, а відеозапис - на магнітних носіях. У зв'язку з тим, що принципи фіксації сигналів різні, способи отримання зображення (позитива) теж неоднакові. Кіноплівка повинна бути відповідним чином оброблена і тільки після цього можна переглянути результати зйомки. Відеозапис же дозволяє безпосередньо після зйомки або вже під час неї спостерігати й контролювати процес фіксації. Відеозапис, безумовно, має перевагу перед кінозйомкою. Разом з тим як перший, так і другий процеси мають і позитивні риси, і недоліки.

Кінозйомка та відеозапис сприяють вирішенню таких завдань:

1) з документальною точністю фіксувати та досліджувати динамічні діяння, процеси, слідчі дії (експеримент, впізнання, допит, особливо коли той, кого допитують, відмовляється визнавати свою провину або щось приховує);

2) зберігати відомості про динамічні ознаки об'єктів та відтворювати її в суді, у ході слідчих дій, при експертизі;

3) фіксувати та вивчати недоступні для людського зору швидкоплинні процеси (наприклад, політ кулі, руйнування перепон, момент зіткнення транспортних засобів);

4) фіксувати діяння одночасно в динаміці та за часом, що дозволяє вирахувати: момент конкретних дій, швидкість руху або кількість подій за одиницю часу.

Відеозапис на відміну від кінозйомки дозволяє одночасно синхронно фіксувати звук і зображення на магнітній стрічці і візуально контролювати якість запису. Відеозапис не вимагає, як відзнята кінострічка, лабораторного оброблення. Проте у порівнянні із кінозйомкою відеозапис не дозволяє здійснити прискорену зйомку швидкоплинних подій і повільне їх відтворення. Відеозапис на відміну від кінозйомки може бути застосований у несприятливих умовах освітлення.

Кінозйомка і відеозапис найчастіше застосовуються:

1) при провадженні слідчого експерименту;

2) при пред'явленні для впізнання;

3) під час огляду місця діяння;

4) при огляді трупа людини;

5) на допитах і очних ставках (одночасних допитах двох і більше осіб).

3. Види, методи, прийоми та способи фотокінозйомки та звуковідеозапису

Методи криміналістичної фотокінозйомки та відеозапису поділяються на дві великі групи:

1. Закарбовувальні (рос. запечатлевающие) методи фотокінозйомки і звуковідеозапису мають на меті зафіксувати процес і результати проведення окремої процесуальної або позапроцесуальної дії чи їх комбінації, у т. ч. із негласними заходами, або зафіксувати ознаки зовнішності людини для її кримінальної реєстрації і наступного розшуку.

2. Дослідницькі методи фотозйомки переслідують завдання виявити та зафіксувати невидимі неозброєним оком людини ознаки чи властивості речового джерела доказів.

Реалізація останнього з методів тільки тоді має сенс, коли цей метод виконує й закарбовувальну функцію у частині фіксації у візуально доступному вигляді раніше невидимих ознак чи властивостей речового джерела. Тому дослідницький метод, по суті, є комбінацією власне дослідницького і закарбовувального методів фотозйомки.

У певному сенсі закарбовувальними є й методи звукозапису, які можуть бути й дослідницькими в контексті експертного дослідження голосу людини чи інших значущих для справи звуків.

Принципово дослідницькими можуть бути й методи кінозйомки та відеозапису, однак придатні для навчального процесу відповідні розробки поки-що відсутні.

Закарбовувальні методи фотокінозйомки та відеозапису, у свою чергу, поділяються на такі види:

1. Вимірювальну фотокінозйомку і відеозапис. Застосовується для того, щоб можна було вирахувати розміри об'єктів і відстані між ними.

Різновиди вимірювальної фотокінозйомки і відеозапису:

1. Масштабна (для можливості сприйняття об'єкта в дійсних розмірах).

2. Метрична (щоб можна було по фотознімку, проекції кінострічки чи по відеозапису зробити вимірювання відстані чи розміру об'єктів у трьох площинах).

Метрична фотокінозйомка та відеозапис здійснюється такими методами:

1. Масштабної лінійки (масштабна лінійка кладеться паралельно об'єкту, що знімається).

2. Стрічкового (глибинного) масштабу (масштабна лінійка кладеться уздовж чи перпендикулярно об'єкту, що знімається).

3. Квадратичного масштабу (знімок чи відеозапис робиться через скляну насадку, на якій виконано квадратичний масштаб, що в подальшому надає можливість зробити виміри об'єктів та відстані між ними у трьох площинах). криміналістика слідчий фотокінозйомка доказ

2. Панорамну фотокінозйомку і відеозапис.

У випадках, коли обставини зобов'язують провести фотографування з певної відстані, а об'єкт зйомки через свої розміри, не поміщається в кадр, застосовують панорамний метод зйомки, який дозволяє отримати цілісне зображення завдяки серії послідовних фотознімків. Потім з окремих зафіксованих частин складають одне загальне зображення, яке називається фотопанорамою. Для того щоб панорамний знімок мав високу якість, усі фрагменти повинні мати однакову щільність. Тому рекомендується фотографувати всі частини об'єкта в однакових умовах. Монтаж готових знімків у фотопанораму провадиться за деталями зображень, що збігаються. Знімки обрізають таким чином, аби на панорамі одна й та сама деталь не була зображена двічі.

Різновиди панорамної фотокінозйомки та відеозапису:

1. Горизонтальна (об'єктив фотоапарату, кінокамери чи відеокамери рухається паралельно по ширині об'єкта - споруди, місцевості як місця діяння).

2. Вертикальна (об'єктив фотоапарату, кінокамери чи відеокамери знімає поетапно верхню частину високого об'єкта, рухаючись знизу до верху).

3. Кільцева (об'єктив фотоапарату, кінокамери чи відеокамери фіксується в одній точці і повертається навколо себе (рос. оси), роблячи поетапні знімки поверхні довгого кільцевого об'єкта, наприклад, всі стіни однієї кімнати, чи навколишня обстановка місцевості як місця події тощо.

3. Репродукційну фотокінозйомку і відеозапис. Застосовується при фотографуванні плоских об'єктів: креслень, текстів, таблиць (штрихова репродукція), фотокарток і малюнків (напівтонова репродукція). Документ кладуть на рівній поверхні, уникаючи нерівностей - для цього його можна притиснути склом. Поруч з документом, у тій же площині, розміщують міліметровий масштаб для уявного відтворення реальних розмірів документа за фотозображенням.

4. Сигналетичну (пізнавальну) фотокінозйомку і відеозапис.

Впізнавальні фотознімки використовують при проведенні негласних заходів (розшуку), слідчих дій (пред'явлення для впізнання) і криміналістичних експертиз (портретна ідентифікація). Об'єктами впізнавальної зйомки можуть бути живі особи й трупи.

5. Стереозйомку чи запис, тобто, у трьох вимірах, голографічна фотокінозйомка чи відеозапис. При цій зйомці отримують два знімки одного й того ж об'єкта, зафіксованого з двох різних точок, але з деяким паралельним зміщенням оптичної осі об'єктива на незначну величину. Розглядаючи стереопару в стереоскоп, отримують просторове, об'ємне зображення, що відповідає бінокулярному зору людини, коли праве та ліве око бачать об'єкт з різних позицій, тобто об'ємно.

6. Мікрозйомку чи запис, тобто, за допомогою збільшувальних кілець або через мікроскоп.

7. Макрозйомку (у звичайному фокусі). Це зйомка малих об'ємних об'єктів у великому масштабі, яка здійснюється за допомогою розтягу міху фотокамер з об'єктивом, спеціальних насадок або проміжних кілець. Це найбільш поширений вид фотозйомки у криміналістиці. Її застосовують при багатьох слідчих діях: огляді місця діяння, обшуку, виїмці (тимчасовому доступі та вилученні), а також в експертно_криміналістичній практиці при проведенні трасологічних, балістичних, почеркознавчих та інших досліджень.

Дослідницькі методи фотозйомки поділяються на:

1. Мікрофотозйомку і відеозапис (на відміну від закарбовувальної мікрофотокінозйомки і відеозапису, які лише фіксують об'єкт у збільшувальному розмірі, дослідницька мікрозйомка має на меті виявити через збільшення фокусу зйомки чи запису виявити невидимі для неозброєного ока людини ознаки речового джерела).

2. Контрастну фотозйомку, тобто через зміну показників яскравості при зйомці чи запису можна побачити латентнооб'єкти - залитий фарбою чи кров'ю текст, розгледіти тест, що вицвів на сонячних променях, побачити слабовидимий слід пальця руки тощо.

3. Кольоровоподільну фотозйомку, тобто поетапна зйомка через різні кольорові фільтри (кільця-насадки із кольоровим склом), застосування яких здійснюється за певною методикою в залежно від поставленого завдання, що саме треба побачити в результаті такої поетапної зйомки). Використовується зараз в експериментних дослідженнях для поновлення замазаних (закритих) барвником текстів, розрізнення штрихів текстів, які мають близькі кольорові відтінки, які важко або взагалі неможливо розрізнити. Наприклад, для того, щоб прочитати залитий фіолетовим барвником текст, достатньо документ сфотографувати з фіолетовим світлофільтром, а щоб виявити порошинки та кіптяву навколо вогнепального пошкодження, залитого кров'ю, треба його сфотографувати з червоним світлофільтром.

4. Фотозйомку у незримих променях, тобто, в інфрачервоних (ІЧ-промені), ультрафіолетових (УФ-променів) і рентгенівських променях, в гамма- і бета-променях.

ІЧ-промені (теплові промені) дозволяють побачити текст, залитий аніліновою фарбою, кров'ю, певними сортами чорнил та ін.

За допомогою УФ-променів можна прочитати витравлений, змитий або затертий текст, сліди сперми, замиті сліди крові та ін. по характерній люмінесценції цих речових, яка спостерігається в затемненому приміщенні і може бути сфотографована або знята кінокамерою чи відеокамерою. Для того, щоб зняти такого роду сліди люмінесценції фотоапаратом, використовують жовтий світлофільтр та чуттєві до люмінесценції фотоплівки або провести фотозйомку цифровим фотоапаратом через жовтий світлофільтр.

Фотозйомка в рентгенівських променях або у бета- чи гамма-променях дозволяє дослідити зброю, замки, пломби та інші непрозорі об'єкти, які мають у структурі значущі для справи траси (відбитки, відображення).

5. Швидкісну фотокінозйомку чи відеозапис, що дозволяє побачити значущі для справи прискорені чи загальмовані процеси слідоутворення та ін.

6. Голографічну фотокінозйомку чи відеозапис, що дозволяє розпізнати штрихи дописок чи виправлень, що зроблені графітними олівцями або через синю копірку чи синіми або чорними чорнилами в документах.

7. Застосування при фотокінозйомці та відеозапису різних видів освітлення:

7.1) вузьконаправленого (бокового, косопадаючого) освітлення, що дозволяє виявити і відзняти мікровідбитки тексту на аркуші, що знаходився під аркушем, на якому виконувався текст чи інше зображення, мікровідбитки підготовчих рухів при підробці підпису чи іншого фрагменту тексту, мікровідбитки патронного упору вогнепальної зброї на донці стріляної гільзи;

7.2) дифузного (розсіяного) освітлення, що дозволяє виявити і відзняти відображення підчистки та травлення письмодокумента, слабовидимі потожирові відбитки папілярних візерунків пальців рук на полірованих поверхнях;

7.3) крізного освітлення, що дозволяє побачити слабовидимі потожирові відбитки папілярного візерунка на склі, слабовидимі відображення травлення або підчистки на папері.

Раніше використовувалися й інші дослідницькі фотографічні методи: електрофотографування, дифузно-копіювальний та ін., значущість яких з урахуванням сучасних можливостей ксерокопіювання та інших сучасних методів значно згасла, підтвердження чого проводиться лише через призначення і проведення експертизи.

4. Особливості фотокінозйомки та звуковідеозапису окремих об'єктів: місця діяння, речових джерел доказів, живої особи та трупу людини

Фотозйомка місця діяння. До фотографічної фіксації місця діяння ставляться такі вимоги:

1) порядок фотозйомки та порядок процедури огляду місця діяння є взаємопов'язаними;

2) фотозйомка має передувати іншим методам фіксації;

3) засоби і методи фотозйомки обираються залежно від ситуації огляду для забезпечення повноти, всебічності та точності фіксації;

4) сукупність фотознімків повинна давати повне та чітке уявлення про обстановку діяння злочину, його сліди та деталі;

5) до внесення якихось змін в обстановку необхідно сфотографувати загальний вигляд місця діяння злочину і взаємне розташування об'єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотографуються у тому вигляді, в якому вони були виявлені.

Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці діяння злочину: орієнтуючу, оглядову, вузлову та детальну (рис. 1). Цей поділ певною мірою є умовним.

Орієнтуюча зйомка своїм завданням має фіксацію певного об'єкта або місця діяння злочину разом із оточуючими його предметами, будівлями, місцевістю, тобто орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця діяння на фоні оточуючих предметів чи місцевості.

Місце діяння злочину слід фотографувати на фоні предметів, що можуть слугувати орієнтирами. Аби знімки були дійсно орієнтуючими, необхідно правильно обрати напрямок і точку зйомки. Орієнтуюча зйомка провадиться звичайним або панорамним методом. У більшості випадків орієнтуючий знімок важко зробити на один кадр із невеличкої відстані. Для того щоб охопити місце діяння злочину і прилеглу територію, використовують кругову або лінійну панораму.

Оглядова зйомка застосовується для фіксації загального вигляду місця діяння злочину без оточуючих предметів. Аби зафіксувати взаємне розташування найважливіших об'єктів, відобразити їх специфіку, зйомку провадять із різних боків. Важливою вимогою щодо є повнота зображення місця діяння злочину. Оглядова зйомка проводиться для фіксування безпосереднього місця діяння злочину ізольовано від навколишньої обстановки. Точка зйомки вибирається так, щоб у кадрі було зображення виключно об'єкта (припустимо, магазина), у якому була скоєна крадіжка. Оглядових знімків виготовляють кілька, з різних боків.

Вузлова зйомка -- це зйомка частин (вузлів) об'єкта. Вузол -- це частина місця діяння злочину, де виявлено сліди діяння злочину. При такій зйомці великим планом фотографуються певні ділянки місця діяння злочину, що мають важливе значення, та об'єкти, з якими були пов'язані дії злочинця. Так, у приміщенні, де вчинено крадіжку, це можуть бути зламані двері, пошкоджене вікно та ін., а на місці вбивства - труп людини зі слідами ушкоджень тощо.

Детальна зйомка -- це зйомка окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця діяння злочину. Її завжди провадять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою. Детальній зйомці підлягають насамперед предмети і сліди, які не можуть бути вилучені з місця діяння злочину, швидко змінюють свої властивості або існує небезпека їх знешкодження. При виборі ракурсу зйомки виходять із поставлених завдань -- виявлення найважливіших, типових особливостей, що стосуються форми, розмірів, взаємного розташування частин, структури, розкриття значення предмета чи сліду діяння злочину.

Фотографічна зйомка трупа людини має певні особливості. При фотографуванні трупа людини використовуються орієнтуюча, оглядова, вузлова та детальна зйомки. Фотозйомка трупа людини на місці його виявлення провадиться для фіксації його загального вигляду, пози і положення щодо навколишнього оточення, слідів і ушкоджень на тілі, одязі, наявності та розміщення трупних плям, синців.

Для фіксації загального вигляду, положення та пози труп людини на місці його виявлення фотографують у взаємозв'язку з навколишнім оточенням та ізольовано від нього. Труп людини з предметами обстановки навколо нього звичайно фотографують із двох бічних сторін (рис. 2, а). Фотозйомку щодо осі трупа бажано здійснювати під кутом 45°. Не рекомендується без потреби робити знімки з боку ніг, особливо з близької відстані, та з боку голови.

Фотозйомку трупа людини призначено для фіксації його положення і пози (рис. 2, б). Зображенням трупа по можливості слід займати весь кадр. Для виготовлення знімків трупа людини у великому плані застосовується спосіб фотографування панорамою з точок, де оптична вісь А-В повинна проходити по колінних суглобах, а вісь Б-Г -- по середині грудної клітини. Сліди та ушкодження фотографують спочатку так, щоб на знімку було видно, на якій частині тіла чи одягу вони знаходяться, а потім -- великим планом із масштабною лінійкою. Сліди крові треба фотографувати масштабною зйомкою. Особливо важливо зафіксувати локалізацію, напрямок патьоків крові, їх форму. При фотозйомці слідів та ушкоджень на трупі людини можуть використовуватися світлофільтри.

Детальні знімки ран, синців, саден бажано фіксувати за допомогою кольорової фотографії, оскільки їх колір має істотне криміналістичне значення.

Фотографування слідів на місці їх виявлення використовується для фіксації місця їх знаходження, загального вигляду, стану, індивідуальних особливостей. Місце виявлення сліду фіксують зйомкою на фоні оточуючих об'єктів, потім окремо фіксується слід, а також його деталі та особливості. При фотозйомці слідів на місці діяння злочину рекомендується така послідовність дій: спочатку фотографують предмет, на якому виявлено сліди, потім взаємне розташування слідів, і останнє -- кожний слід окремо за методом великомасштабної зйомки.

Фотозйомку слідів рук на місці діяння злочину можна виконати в різні способи. Так, окремі найбільш чіткі сліди пальців рук фотографують у натуральний розмір, використовуючи подовжувальні кільця. Чітко видимі забарвлені сліди на непрозорих поверхнях фотографують за правилами репродукційної зйомки. Потожирові сліди на прозорому склі можна сфотографувати при проникаючому штучному освітленні, спрямованому під кутом до оптичної осі об'єктива. При цьому використовується «маска» із чорного паперу з отворами, що повторюють форму слідів.

При фотографічній зйомці слідів пальців рук слід правильно встановити освітлення, для чого застосовуються настільні лампи, лампи спалаху або спеціальні освітлювачі. Фотокамеру зазвичай встановлюють на спеціальний штатив.

Фотозйомка слідів ніг (взуття) і транспортних засобів. Фотографують як групи, так і поодинокі сліди. При фотографуванні, наприклад, декількох послідовних слідів ніг, “доріжки слідів”, а також значних за протяжністю слідів транспорту від протектора шини автомобіля, коліс воза, застосовують метод лінійної панорами. Для цього, в одній площині з об'єктом зйомки розміщують сантиметровий масштаб, наприклад, м'який метр. Поодинокі сліди ніг (взуття) фотографують для того, щоб зафіксувати форму, їхні розміри, та окремі ознаки й особливості. У слідах транспортних засобів фотографують ділянки з найбільш чітко вираженим рельєфом малюнка або ті, що мають характерні індивідуальні ознаки. Фотографування проводять за правилами масштабної (міліметрової) зйомки. Лінійку розміщують в одній площині з дном сліду. Для цього іноді на деякій відстані від сліду (5-10 см) викопують канавку такої ж глибини, що й слід.

Можливий інший варіант: сліди фотографують без масштабу апаратом, закріпленим на штативі. Після цього обережно, щоб не пошкодити дно сліду, у нього кладуть масштаб і роблять другий знімок. Обидва фотознімки наклеюють поруч в одну фототаблицю.

Фотозйомка слідів знаряддя зламу й інструментів. Спочатку ці сліди фотографують за правилами вузлової фотографії. Потім методом масштабної зйомки фотографують власне сліди. Особливу увагу звертають на форму та характерні ознаки, завдяки яким отримують повну інформацію про форму й особливості засобу, яким скоєний злочин.

Для найбільш чіткої передачі цих ознак застосовують, як і при зйомці інших слідів, комбіноване освітлення, тобто прямий і боковий пучки світла.

Упізнавальна (сигналітична) фотозйомка застосовується для фіксації зовнішності злочинців, з метою використання їх знімків у криміналістичному обліку, під час розшуку та ідентифікації, а також щодо невпізнаних трупів людини для їх обліку та встановлення осіб загиблих.

При зйомці живих осіб звичайно виготовляють три погрудні знімки з зображеннями в 1/7 натурального розміру: правий профіль, вид спереду (анфас) і з поворотом голови праворуч (лівий напівпрофіль).

У повний комплект входить також четвертий знімок -- вид спереду на повний зріст. Третій і четвертий знімки можна замінити одним -- із зображенням людини на повний зріст із поворотом усього корпуса праворуч. На знімках у профіль і анфас людина повинна бути зображена без головного убору, шарфа, окулярів, на третьому знімку -- в тому вигляді, в якому її було затримано. Ретуш упізнавальних знімків не допускається.

Упізнавальна зйомка трупа людини має свої особливості. Спотворене обличчя трупа людини попередньо відновлюють і здійснюють його «туалет». Відновлення обличчя полягає в накладенні швів на рани, а «туалет» --у припудренні шкіри, підфарбовуванні губ та ін. Обличчя трупа людини повинно бути сфотографоване до відновлення і «туалету» та після цього. Труп людини фотографується в тому ж одязі, в якому його виявлено, а оголений труп людини прикривають шматком тканини. Обличчя трупа людини слід фотографувати у фас, обидва профілі (лівий і правий), а також у 3/4 повороту обличчя. Перед зйомкою необхідно надати трупу людини певне положення, зручне для фотографування. Обличчя трупа людини фотографують з розплющеними очима.

5. Фіксація результатів і правила оформлення фотокінозйомки та звуковідеозапису у процесуальних документах

Фотокінозйомка та звуковідеозапис можуть бути застосовані під час розслідування злочинів лише у разі належного процесуально-криміналістичного їх оформлення. Згідно ст. 105 КПК України, стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії, а також фототаблиці, які пояснюють зміст протоколу долучаються до протоколу у вигляді додатків, які належним чином виготовляються, засвідчуються підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні таких додатків.

До загальних вимог, які визначають допустимість застосування у кримінальному провадженні технічних засобів його фіксування, належать такі, як законність, наукова обґрунтованість, етичність, безпечність.

Застосування технічних засобів фіксації може здійснюватись самостійно особою, яка проводить процесуальну дію (слідчим, прокурором) або ж відповідно до ч. 2 ст. 71 КПК України шляхом залучення для надання безпосередньої технічної допомоги сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду спеціаліста.

Тобто фотознімки, виготовлені у процесі слідчої дії, є наочним додатком до протоколу, який разом із фотознімками є одним із джерел доказів. За чинним кримінально_процесуальним законодавством фотознімки не є самостійним джерелом доказів - це допоміжна форма фіксації результатів слідчої дії, що пояснює та збагачує зміст протоколу своєю наочно_об'єктивною інформацією.

У протоколі слідчої дії, під час якої застосовувалася фотозйомка, необхідно відобразити такі дані:

1) найменування об'єктів, що фотографувалися;

2) метод фотозйомки (панорамний, вимірювальний, стереоскопічний, репродукційний, впізнавальний);

3) вид фотозйомки (орієнтуюча, вузлова, оглядова, детальна);

4) фотоматеріал, який використовувався під час фотозйомки; застосовування світлофільтру, подовжувальних (проміжних) кілець тощо;

5) вид фотоапарату, його об'єктив, точки фотозйомки, витримка та діафрагма;

6) якщо на фотокартці роблять будь_які розмітки, то поруч розміщують контрольну фотокартку; фотознімки у фототаблиці скріплюють печаткою слідчого органу.

Додані до протоколу фотознімки слід оформляти у вигляді фототаблиць, що виготовлені на відповідному бланку з наклеєними на ньому фотознімками. Знімки нумерують і під кожним з них підписують лаконічну пояснювальну текстівку. Фототаблиця повинна мати заголовок, у якому зазначають, до протоколу якої слідчої дії вона додається та дату проведення цієї дії.

Для підтвердження правдивості знімків їх завіряють підписами слідчого та понятих. Якщо ж фотографування проводилось не самим слідчим, а іншою особою, то необхідний і її підпис. Вказані таблиці підшиваються до кримінальної справи з протоколом слідчої дії як додатки до протоколу.

Застосування фотозйомки експертом при проведенні криміналістичної експертизи відображається в дослідницькій частині висновку експерта.

Отримані фотознімки додаються до висновку експерта та, як правило, оформляються на спеціальному бланку у вигляді фототаблиць. Якщо на фотознімку були зроблені будь_які розмітки індивідуальних ознак збігу чи розбіжності, то на фототаблицю наклеюють контрольні фотознімки (тобто ті ж фотознімки, але без розмітки). Кожен фотознімок скріплюється печаткою експертного органу. Такі фототаблиці повинні мати заголовки з вказівкою, до якого висновку вони додаються (номер висновку і дата його складання), а також підпис і печатка експерта, який засвідчує цю фототаблицю.

Про проведені під час окремих слідчих дій кінозйомку та відеозапис у протоколах цих дій в основному вказуються ті самі дані, що й під час фотозйомки. Специфіка вказаного оформлення полягає в тому, що в цих випадках необхідно вказати не лише об'єкти, а й моменти зйомки, кількість відзнятої кіноплівки чи час виконання відеозапису, частоту кінозйомки.

У протоколі відповідної слідчої дії під час застосування звукозапису вказується факт його здійснення та повідомлення про це учасників слідчої дії, відомості щодо оператора і використаного магнітофона. Касета з пояснюючим надписом приєднується до протоколу.

Запитання для самоконтролю

1. В чому полягає сутність техніки як другої частини криміналістики?

2. Які існують рівні комплектації технічних засобів?

3. Які існують різновиди спеціалізованих валіз за суб'єктом та за природою речових джерел?

4. Які основні розділи технічних засобів утворюють пересувну криміналістичну лабораторію?

5. В чому полягає суть завдань фотокінозйомки та звуковідеозапису?

6. Які є методи і види фото кінозйомки?

7. Які існують види фотографічної зйомки на місці діяння злочину?

8. Вкажіть, які відомості мають бути відображені у протоколі огляду місця діяння?

Размещено на Allbest.ru