Рейдерство та механізми захисту від ворожих поглинань в корпораціях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Кафедра географії України та туризму

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

З предмету «Корпоративне управління в туризмі»

На тему: Рейдерство та механізми захисту від ворожих поглинань в корпораціях

Виконав:

Студент групи мТ-2

Васілевський Олександр

Науковий керівник:

Задворний Сергій Ігорович

Рейдерство - неправомірне заволодіння корпоративним управлінням юридичною особою, яке має на увазі процес захоплення корпорацій, головною метою якого є перерозподіл часток у статутному капіталі товариства шляхом блокування діяльності товариства. Таке явище як «рейдерство» в Україні почало набирати обертів після того, як в країні закінчилася приватизація і вже фактично нічого було ділити. Для багатьох людей це стало успішним бізнесом, який приносить шалені прибутки та швидко розвивається. рейдерство корпоративний управління юридичний

Одними з найпоширеніших методів рейдерських захоплень є незаконна скупка акцій товариства, придбання активів товариства незаконними шляхами, незаконна зміна керівника виконавчого органу господарського товариства на підставі рішення суду, банкрутство.

Зараз одне з найпопулярніших напрямків рейдерства - земельні захоплення. Цей процес набув уже величезні масштаби - шляхом нехитрих махінацій присвоєні сотні, тисячі гектарів. В окремих випадках вони навіть не викуплені, а в прямому розумінні вкрадені - через механізми реєстрації, підроблених господарських товариств і непідприємницьких товариств, створення фіктивних юридичних структур. Тисячі громадян (селян, працівників соціальної сфери і т. п.) по всій країні виявилися позбавлені своїх паїв, інших форм реалізації права на землю.

Як показує досвід останніх років, об'єктами рейдерських атак найчастіше стають підприємства, в яких існує внутрішній корпоративний конфлікт. Абсолютна більшість поглинань формально базується на помилках акціонерів або менеджменту підприємства при управлінні останнім. В цілому внутрішні корпоративні конфлікти є публічними і тому з легкістю привертають увагу рейдерських організацій, які щодня моніторять такі конфлікти. Тобто після досягнення великою корпорацією певного розміру в ній починають у геометричній прогресії зростати витрати на функціонування систем управління та контролю, втрачається керованість, пригнічується ініціатива, зникає гнучкість. Це пов'язано з тим, що у корпоративних конфліктах завжди існує певна напруга у відносинах між мажоритарними і міноритарними акціонерами, учасниками товариства, менеджментом і, як наслідок, в таких конфліктах завжди існує "незадоволена сторона". Саме її підтримкою і намагаються заручитися рейдери для того, щоб вступити в такий конфлікт або, більше того, "незадоволена сторона" сама привертає до такого конфлікту рейдерів.

Як дає зрозуміти проведений аналіз, ситуація в Україні чітко ілюструє давно відомі західним економістам закономірності, що в умовах слабкого захисту права власності з боку держави відбувається концентрація активів у тих, хто, не гребуючи засобами, має можливість захистити своє (та безкарно порушити чуже) право власності. Тобто, чим гірший захист власності забезпечує держава, тим вища концентрація активів і вужче коло власників (за цими показниками Україна вже перейшла всі межі політичної пристойності та економічного порогу підтримання мінімальної ефективності управління).

За останні 5 років жертвами рейдерства стали 3,5 тис. підприємств. Середньостатистична норма прибутку рейдера в Україні, за експертними оцінками, становить близько 1000% (дані за 2012р).

Поодиноке несистемне рейдерство набуло сьогодні системного і контрольованого владою характеру. Бандитський режим робить корупцію не просто системною, він робить корупцію офіційною. Офіційна корупція це така корупція, яка свої корупційні дії вже не приховує і навіть іноді публічно розповідає про них у телевиступах та інтерв'ю в ЗМІ. Офіційна корупція не боїться правової відповідальності, бо силові органи є частиною корупційної системи.

Рейдерство - багато в чому результат корупції чиновників у державних і корпоративних інстанціях, правоохоронних органах. Тому боротьба з корупцією є найважливішою умовою боротьби з рейдерством.

Таке явище як корпоративне рейдерство (corporateraiding) виникло у США на тлі того, що багато великих корпорацій захопилися ідеєю диверсифікації активів (аби краще протистояти кризам та недружнім поглинанням) і стали набувати багато активів (бізнесів) поза основним профілем своєї діяльності. Це призвело до зниження ефективності управління і виникнення парадоксального явища: така "диверсифікована" корпорація як ціле (маючи багато позапрофільних активів) генерувала менше прибутку і, відповідно, коштувала значно менше, ніж можна було отримати від її "розчленування" та продажу окремих бізнесів різним покупцям. Це й робили американські рейдери (без жодного криміналу). "Рейдерство" ж по-українськи здебільшого полягає у набутті сумнівними шляхами тимчасового права розпоряджатися активами та якнайшвидшим продажем цих активів пов'язаним із рейдером особам, із наступними перепродаваннями вилучених активів між пов'язаними особами, маючи на меті завадити (унеможливити) їхньому поверненню законним власникам.

Деяких завдань реорганізації підприємств (диверсифікація, вступ на ринок, одержання доступу до ресурсів, створення концернів, холдингів тощо) можна досягти не лише на основі злиття чи приєднання підприємств, а і в результаті придбання значного пакета корпоративних прав інших суб'єктів господарювання (поглинання). Такого роду операції у фінансовій літературі досить часто об'єднують під поняттям «аквізиція», (від латин. acquisitor, acquiro-додаю, збільшую) діяльність (операція) зі скуповування акціонерами (групою акціонерів) акцій окремих підприємств, організацій з метою повного володіння ними.

Отже, рейдерство потрібно відрізняти від недружнього (ворожого) поглинання - конфлікту двох або більше груп акціонерів, кожна з яких претендує на управління поточною господарською діяльністю підприємства за допомогою судового або несудових способів, або як процес протиборства між акціонером або групою акціонерів, або іншою групою акціонерів, або менеджментом юридичної особи з метою отримання вигод корпоративного управління, або отримання майна юридичної особи. Рейдерство і недружнє поглинання є різновидами корпоративного захоплення, які співвідносяться між собою як незаконний і законний способи позбавлення керування суспільством проти волі власника контрольного пакету акцій або групи афілійованих осіб (афілійовані особи - це засновники та учасники емітента (крім акціонерів, які не є засновниками), частка яких становить понад 10% у статутному фонді емітента).

Слід зазначити, що в розвинутих країнах законодавчо регулюється поглинання виключно публічних акціонерних корпорацій, більша частина акціонерного капіталу яких належить великій кількості дрібних акціонерів.

Хто ж такі рейдери? Рейдерами називають організації, які здійснюють силове поглинання підприємства за своєю ініціативою або на замовлення зі сторони, дії котрих майже ніколи не можна передбачити, бо їхні дії ґрунтуються на беззаконні - на підроблених документах, незаконних судових рішеннях. Тобто, їхня мета створити уяву про те, що є порушення. Добитися рішення в суді про ті чи ті "нечисті" дії. Але ж не для того, щоб усунути ці порушення, а щоб усунути від керівництва власників акцій, перехопити на себе усі важелі управління. Вони мають право силою забрати печатку, статут, всіх вигнати і посадити нового директора, якщо у судовому рішенні буде такий пункт.

Рейдерська атака починається з плану. Є поняття "тріпотіння жертви". Рейдери програмують дії підприємства, яке планують захопити, аналізують, куди може скаржитися жертва, кого може підняти на свій захист. І на всіх етапах страхуються хабарями чи будь-чим іншим, щоб рішення не пройшло. Куди б потерпілий не звертався, навколо нього - вакуум, жодної реакції, бо за бездіяльність проплачено.

Отже, головна мета рейдера - встановити контроль над підприємством, а потім вивести його активи з володіння законних власників і перепродати (передати) їх третім особам. При цьому активи, як правило, дробляться і розпродаються по частинах. Змінивши кілька підставних «сумлінних» набувачів, актив втрачає прямий зв'язок з рейдерами, відібравши його у первинних власників, і може перейти на законних підставах до замовника рейдерського захоплення.

Отже, сучасні рейдерські захоплення - ретельно сплановані операції, що включають в себе певний набір технологій.

Підготовка та проведення рейдерських захоплень у більшості випадків проходить наступні етапи (Рис.1.)

Рис. 1. Етапи проведення рейдерських захоплень

Після аналізу етапів проведення рейдерських захоплень, була запропонована детальна схема рейдерського захоплення (Рис.2).

Дана схема чітко вказує на основних учасників реалізації рейду: рейдер за допомогою корумпованих чиновників (суддів) відбирає об'єкт власності у законного власника шляхом примусу до угоди або отримання прав на нього мимо волі законного власника іншими способами.

Рис. 2. Типова схема рейдерського захоплення

На сьогодні в країні функціонує 35-50 спеціально підготовлених рейдерських груп, які займаються підготовкою та проведенням захоплення.

«Центр дослідження корпоративних відносин» за результатами проведеного експертного опитування назвав «найбільшими рейдерами в Україні» групу «Приват» (100% голосів експертів), «Фінанси і Кредит» (54.6%), «Альфа-Груп» (45.5%), СКМ (36.4%), ІСД (27.3%), «ТАСС» (18.6%), «Інтерпайп» (18.2%). За даними Антирейдерського союзу підприємців, зараз вони займаються вирішенням 860 справ з цього питання. Кількість захоплень сягає 3000 на рік. Результативність атак складає 80- 90%, що за експертною оцінкою складає понад 3 млрд.$.

Вони є професійними рейдерськими організаціями, які можуть мати будь-яку організаційну форму. Їх штат може складати до двох десятків чоловік, кожен з яких займається окремим напрямом: збір і аналіз інформації, розробка і забезпечення юридичного супроводу діяльності рейдера, відділ реалізації проектів, служба безпеки.

Якщо рейдерська атака не вдається, тоді рейдери можуть розпродати активи. Якщо ж вдається, то рейдерська атака зазвичай закінчується перепродажем будь-кому замовнику. В юриспруденції є таке поняття "сумлінний набувач" - йому продають підприємство після рейдерських атак. Дії рейдерів можна оскаржити, а до "сумлінного набувача" претензій не може бути.

Для ефективної організації управління процесом захисту від рейдерства і чіткого функціонування пасивного контуру автором розроблено алгоритм, який складається з трьох взаємопов'язаних блоків: аналітичного, процесного та оціночного (рис. 2). Опишемо наведений алгоритм більш докладно. Після визначення конкурентної стратегії і цілей управління в межах аналітичного блоку проводиться аналіз зовнішньої ситуації на предмет можливостей ворожого поглинання з боку конкурентів. Якщо рівень загрози не високий і вірогідність рейдерської атаки не висока, повертаємось до перегляду цілей управління і, у відповідності з новими цілями, починаємо повторний аналіз ринку. Якщо ж проведений аналіз свідчить про високий рівень загрози і велику вірогідність рейдерської атаки переходимо до процесного блоку в межах якого спочатку проводиться обґрунтування вибору превентивного заходу чи їх комбінації. Ці заходи носять попереджувальний характер і приймаються до початку активної боротьби за контроль над компанією. Тому вони отримали назву «акулячих репелентів» - своєрідного залякуючого засобу для потенційних поглиначів. Опишемо превентивні заходи більш детально.

Рисунок 3. Двоконтурний організаційно-економічний механізм управління концентрацією та укрупненням капіталу.

Рисунок 4. Алгоритм функціонування пасивного контуру в організаційно-економічному механізмі управління концентрацією і укрупненням капіталу

«Отруєні пігулки». Так називаються цінні папери, які випускаються компанією і дають акціонерам особливі права у разі настання певної, так званої «пускової» події (triggeringevent). До таких подій зазвичай відносять:

придбання будь-ким 20 і більше відсотків акцій компанії;

тендерну пропозицію на покупку 30 і більше відсотків акцій.

«Отруєні пігулки» надають акціонерам права, реалізація яких суттєво ускладнює вороже поглинання або взагалі робить його практично неможливим. Найчастіше корпораціями використовуються такі форми «отруєних пігулок»: випуск привілейованих акцій; випуск прав; випуск облігацій з пут-опціоном.

Однією з найменш затратних та найбільш розповсюджених мір захисту від ворожих поглинань є зміни в статуті. Зміни до статуту можуть бути внесені тільки на загальних зборах акціонерів, але як показує практика, добре організовані менеджери рідко зустрічаються з активним опором акціонерів і більшість «захисних» змін затверджується досить легко. Найчастіше застосовуються наступні види захисних поправок:

так звана «розділена» рада директорів (staggeredboard);

застереження про «надбільшість» (supermajorityprovision);

так звана «подвійна капіталізація» (dualcapitalization).

«Розділена» рада директорів. Її суть полягає в тому, що, згідно зі статутом, рада директорів розділена на кілька частин (найчастіше три), і на щорічних зборах може бути переобрана лише одна з її частин. У цьому випадку поглиначу буде потрібно не менше 3 років на зміну всього складу ради директорів, що істотно обмежує його можливості в управлінні бізнесом, який де-юре йому належить.

Застереження про «надбільшість». Для прийняття рішень з найбільш важливих питань діяльності компанії (внесення змін до статуту, крупна продаж активів, проведення злиття) статутом компаній обмовляється мінімально необхідна кількість голосів. Застереження про «надбільшість» передбачає, що для схвалення злиття або поглинання необхідно не проста більшість голосів, а рішення «надбільшості». Типовим прикладом надбільшості є 45-80% голосів, в окремих випадках обмовляється необхідність позитивного вирішення 90% акціонерів.

Подвійна капіталізація. Даний захід припускає випуск в обіг двох і більше типів звичайних акцій компанії з різною кількістю голосів, що припадають на одну акцію. В результаті, акціонери, що лояльно ставляться до менеджменту компанії, отримують більшу кількість голосів при голосуванні. В результаті зовні структура акціонерів не змінюється, але відбувається внутрішній перерозподіл голосів.

«Золотими парашутами» називають спеціальні компенсаційні угоди, які корпорація укладає з вищим менеджментом. Вони отримали таку назву через дуже великі суми грошових компенсацій, що передбачаються на випадок добровільної відставки менеджменту або звільнення в результаті ворожого поглинання.

Попередні захисні заходи, підвищуючи витрати поглинання і знижуючи ефективність цієї операції, далеко не завжди гарантують збереження незалежності цільової компанії. Якщо комплекс попередніх заходів не налякав потенційного агресора, то компанія вдається до безпосередніх захисних дій.

Серед широко застосовуваних у закордонній практиці способів активного захисту найбільш простим є так званий «грінмейл» (greenmail), супроводжуваний «угодою про бездіяльність» (standstillagreement). Цей спосіб являє собою пропозицію компанії про зворотний викуп пакета акцій, консолідованого агресором, з виплатою відповідної премії. Щоб уникнути повторної скупки акцій укладається «угода про бездіяльність», що передбачає зобов'язання поглинаючої компанії не купувати акції цільової протягом певного проміжку часу (найчастіше - 5 років).

Грінмейл вважається одним з найменш ефективних заходів захисту, оскільки виплата відступного однієї компанії не гарантує від спроб ворожого захоплення з боку інших учасників ринку.

Найбільш радикальним заходом захисту від ворожих поглинань вважається рекапіталізація (recapitalization) і пряме залучення позикових коштів. Даний захід передбачає виплату значних дивідендів акціонерам, яка стає можливою завдяки залученню позикових коштів. При цьому частина акціонерів отримує дивіденди в грошовій формі, або в комбінації грошей і боргових цінних паперів, тоді як менеджмент і лояльні акціонери отримують додаткові акції. Результатом таких операцій стає різка зміна структури капіталу компанії зі зростанням частки позикових джерел фінансування. Крім цього, частка акціонерного капіталу, контрольованого менеджерами, може збільшитися на 30% і більше.

Запрошення «білого лицаря». В рамках даної тактики захисту передбачається, що компанія, якій загрожує вороже поглинання, звертається до іншої фірми, так званому білому лицарю, яку вважає більш вигідним кандидатом в поглиначі.

Реструктуризація активів. Як захисний засіб від ворожого поглинання цільова компанія може здійснити реструктуризацію шляхом як продажу, так і купівлі певних активів.

Визначивши найбільш привабливі для рейдера активи, цільова компанія може самостійно продати їх. Як правило, це тягне за собою відмову рейдера від спроб захоплення. Такий метод отримав назву «терновий вінець».

Другим способом реалізації даної тактики є придбання цільової компанією певних активів. Це можуть бути або активи або діючий бізнес з тієї ж сфери діяльності, що і у рейдера, або обтяжене боргами підприємство з нестійким фінансовим станом. У першому випадку у рейдера можуть виникнути проблеми з дотриманням антимонопольного законодавства, у другому - цільова компанія може втратити свою привабливість як об'єкта поглинання.

Викуп акцій. Суть даного заходу полягає в тому, що компанія викуповує власні акції, що обертаються на ринку. Використання даної тактики захисту від ворожого поглинання дозволяє цільовій компанії:

1. Зменшити загальну кількість акцій, що обертаються на ринку, ускладнюючи задачу рейдера.

2. Припинити спроби арбітражерів акумулювати великий пакет акцій компанії і перепродати його покупцю, що запропонував найвищу ціну (зазвичай це і є рейдер).

3. Зменшити свою привабливість в очах рейдера, використовуючи для викупу власні або позикові кошти.

Судові тяжби. Рідкісне вороже поглинання обходиться без судових розглядів, ініційованих як рейдером, так і цільової компанією. Судові тяжби, ініційовані менеджментом цільової компанії, найчастіше переслідують одну мету - виграти час, необхідний для вжиття додаткових захисних заходів.

Захист Пек-Мена. Найрідша і одночасно найбільш яскрава тактика захисту, застосовувана цільовими фірмами. Суть її полягає в тому, що, отримавши ворожу тендерну пропозицію, цільова компанія сама намагається придбати контрольний пакет акцій рейдера. Слід підкреслити, що дана тактика рідко доводиться до свого логічного завершення. Найчастіше достатнім виявляється позначення намірів цільової компанії та підтвердження їх серйозності.

Після реалізації комплексу захисних заходів переходимо до блоку оцінки, в межах якого оцінюється ефективність функціонування наведеного алгоритму і повернення до етапу обґрунтування конкурентних стратегій, після чого алгоритм знову запускається у дію.

Отже, рейдерство - це отримання юридичного та фізичного контролю над майном, бізнесом проти волі власника.

Сучасні рейдерські захоплення - ретельно сплановані операції, що включають в себе певний набір технологій.

Протистояти рейдерам можна, але для цього підприємствам потрібно проявити активну позицію як на галузевому ринку, так і на економічній арені держави.

Проведений аналіз дає зрозуміти, що там, де велика рентабельність, завжди будуть жорсткі дії з метою поглинання підприємств, бо законодавче, політичне, адміністративне, судове поле України вносять свої корективи в процес недружніх поглинань підприємств.

Рейдери реалізовують свої задуми, придивляючись, де стабільні прибутки, де потужні підприємства, рейдери шукають слабкого місця, щоб нанести удар. У цій ситуації влада не повинна стояти осторонь, а працівники судової системи та податкових органів не повинні бути підкупними.

Пасивний контур є надважливою складовою двоконтурного організаційно-економічного механізму управління процесами концентрації та укрупнення капіталу в системі управління конкурентоспроможністю великих корпоративних підприємств. Його значення обумовлено тим, що цей контур, навіть безпосередньо не впливаючи на рівень конкурентоспроможності великого корпоративного підприємства, виконує важливу функцію, забезпечуючи існування підприємства, як такого.

Розробленій в процесі досліджень алгоритм функціонування пасивного контуру організаційно-економічного механізму управління процесами концентрації та укрупнення капіталу дозволяє підприємству розробити і, за необхідності, ефективно застосувати комплекс захисних заходів, спрямованих на недопущення рейдерського захоплення окремих активів або всього великого корпоративного підприємства.

Література

1. Портер М. Конкуренция: Пер. с англ. - М. : Изд. дом «Вильямс», 2005. - 608 с.

2. Портер М. Международнаяконкуренция / Пер. с англ. В.Д. Щетинина.- М.: Международныеотношения, 1993. - с. 123.

3. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика: Учеб. - практ. пособие.- 3-е изд. испр. - М. : Издательство ГНОМ и Д, 2001. - 304 с., с.29.

4. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. - М. : Центр экономики и маркетинга, 1996. - 208 с., с.5.

5. Фатхудинов Р.А. Управлениеконкурентоспособностьюорганизации. - М. : Изд-во Эксмо, 2004. - 544 с., с.33.

6. Шпотов Б. О современныхтеориях конкурентних преимуществ // Международный журнал: Проблемытеории и практики управления. - 2001. - №3. - С.50-55., с.53.

7. Кирцнер І. М. Конкуренція і підприємництво / Кирцнер І. М. -- М.: ЮНІТІ, 2001. -- 239 с., с. 38.

8. Про' Шонесси Джон. Конкурентний маркетинг: стратегічний підхід / Про' Шонесси Джон -- Спб.: Питер, 2001. -- 257 с., с. 47-52.

9. Жаліло А. Я., Базилюк. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Жаліло А. Я., Базилюк / За ред. Я. А. Жаліла; Нац. ін.- т стратегічних досліджень. -- К. : Знання України, 2005. -- 387 с., с. 35.

10. Верескун М.В., Колосок В.М., Дроботина Е.Н. Эффективноеуправление, как фактор обеспечениястратегииконкурентоспособностикрупныхпромышленныхпредприятий // ВестникПриазовскогогосударственноготехническогоуниверситета. - 2011. - Вып. № 21. - С. 41-48.

11. Vereskun M., Kolosok V. Themanagementofconcentrationandconsolidationofindustrialcapitalprocessesorganization //BusinessandManagement - 2010. - VilniusGediminasTechnical University, 2010. - V.II. - P. 1113 - 1118.

12. Колосок В.М. Бюджетированиекакинструментстратегическогоуправленияпредприятиямиметаллургическогохолдинга / Колосок В.М., Верескун М.В. Дроботина Е.Н. // ЭкономикаУкраины. - 2012.- № 6. - C. 30-40.

13. Верескун М.В. Конкурентна боротьба і конкурентоспроможність крупних корпоративних структур / Верескун М.В. // ВестникПриазовскогогосударственноготехническогоуниверситета. - 2012. - Вып. № 22. - С. 41-49.

14. Гордійчук І. Корпоративні пірати ХХІ століття, або як впізнати рейдера. http://vybory.org/articles/337.html

15. Дацюк С. БАНДИТСЬКИЙ РЕЖИМ // http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/5097730090d90/.- 5.11. 2012.

16. Eкономічна енциклопедія // http://slovopedia.org.ua/38/53392/377038.html

17. Інвестори vs рейдери. Хто переможе у боротьбі за українську фармакологію? // http://antiraider.ua/ucp_mod_ucp_site_arts_show_84.html

18. Максименко Н. Рейдери захоплюють українську фармацію // http://health.unian.net/ukr/detail/186537

19. На українську гордість - журнал «Всесвіт» - здійснено атаку. Рейдерів «дахує» регіонал. // http://zik.ua/ua/news/2012/04/27/346168

20. Правила лістингу та делістингу Першої Фондової Торговельної Системи // http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.3328.0

Размещено на Allbest.ru