Бланкетні диспозиції в статтях особливої частини кримінального кодексу України

Стаття КК України, в якій міститься бланкетна диспозиція:

Джерела права, приписи яких використовуються для конкретизації змісту бланкетної диспозиції:

Ст. 339 КК: Підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні без права на цей Прапор.

- Конвенція про відкрите море від 29 квітня 1958 року. Ратифікована СРСР 20 жовтня 1960 року;

- КТМ України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР;

- Указ Президента України “Про Консульський статут України” від 2 квітня 1994 року № 127/94;

- Постанова КМУ “Про затвердження Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України” від 26 вересня 1997 року № 1069;

Ст. 340 КК: Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, якщо це діяння було вчинене службовою особою або із застосуванням фізичного насильства.

- Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (cт. ст. 39, 64);

- ЗУ “Про об'єднання громадян” від 16 червня 1992 року № 2460-XII (ст. 31);

- ЗУ “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР (ст. 47);

- ЗУ “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР (ст. 19);

- Указ Президії ВР СРСР “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР” від 28 липня 1988 року № 9306-XI;

- Наказ Національної служби посередництва і примирення “Про затвердження Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів)” від 24 квітня 2001 року № 92 (п. 14.12);

- Наказ Національної служби посередництва і примирення “Про затвердження Положення про порядок проведення страйку як крайнього засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та примирних процедур під час страйку” від 4 серпня 2004 року № 113;

Ст. 341 КК: Захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій.

Бланкетні ознаки не несуть змістовного навантаження.

Ч. 3 ст. 342 КК: Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій.

- Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР;

- КПК України від 28 грудня 1960 року № 1001-05;

- ЗУ “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року № 509-XII. В редакції Закону від 24 грудня 1993 року № 3813-XII;

- ЗУ “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року № 565-XII;

- ЗУ “Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 року № 1777-XII;

- ЗУ “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року № 1789-XII;

- ЗУ “Про оборону України” від 6 грудня 1991 року № 1932-XII. В редакції Закону від 5 жовтня 2000 року № 2020-III;

- ЗУ “Про Збройні Сили України” від 6 грудня 1991 року № 1934-XII. В редакції Закону від 5 жовтня 2000 року № 2019-III;

- ЗУ “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року № 2135-XII;

- ЗУ “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року № 2229-XII;

- ЗУ “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” від 26 березня 1992 року № 2235-XII;

- ЗУ “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993 року № 2939-XII;

- ЗУ “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 року № 3341-XII;

- ЗУ “Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 року № 3659-XII;

- Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 року № 3852-XII. В редакції Закону від 8 лютого 2006 року № 3404-IV;

- ЗУ “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року № 4004-XII;

- ЗУ “Про надра” від 27 липня 1994 року № 132/94-ВР;

- Водний кодекс України від 6 червня 1995 року № 213/95-ВР;

- ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР;

- ЗУ “Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР;

- ЗУ “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 року № 586-XIV;

- ЗУ “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-XIV;

- ЗУ “Про мисливське господарство та полювання” від 22 лютого 2000 року № 1478-III;

- ЗУ “Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим” від 2 березня 2000 року № 1524-III;

- ЗУ “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” від 22 червня 2000 року № 1835-III;

- ЗУ “Про розвідувальні органи України” від 22 березня 2001 року № 2331-III;

- ЗУ “Про тваринний світ” від 13 грудня 2001 року № 2894-III;

- МК України від 11 липня 2002 року № 92-IV;

- ЗУ “Про статус депутатів місцевих рад України” від 11 липня 2002 року № 93-IV;

- ЗУ “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28- ЗУ “Про контррозвідувальну діяльність” від 26 грудня 2002 року № 374-IV; листопада 2002 року № 249-IV;

- ЗУ “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” від 20 лютого 2003 року № 549-IV;

- ЗУ “Про Державну прикордонну службу України” від 3 квітня 2003 року № 661-IV;

- ЗУ “Про охорону земель” від 19 червня 2003 року № 963-IV;

- ЗУ “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19 червня 2003 року № 963-IV;

- КВК України від 11 липня 2003 року № 1129-IV;

- ЗУ “Про охорону археологічної спадщини” від 18 березня 2004 року № 1626-IV;

- ЗУ “Про Службу зовнішньої розвідки України” від 1 грудня 2005 року № 3160-IV;

- Указ Президента України “Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку” від 14 лютого 1997 року № 142/97;

- Постанова КМУ “Про затвердження Положення про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті Державного департаменту ветеринарної медицини” від 2 березня 1998 року № 264;

- Указ Президента України “Про Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань” від 31 липня 1998 року N 827/98;

- Указ Президента України “Про Положення про Державний комітет України по водному господарству” від 14 липня 2000 року № 898/2000;

- Указ Президента України “Питання Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України від 6 жовтня 2000 року № 1120/2000;

- Постанова КМУ “Деякі питання Державного департаменту ветеринарної медицини” від 8 червня 2001 року № 641;

- Постанова КМУ “Про затвердження Положення про Державний департамент пожежної безпеки” від 11 квітня 2002 року № 500;

- Постанова КМУ “Про затвердження Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності” від 17 травня 2002 року № 674;

- Постанова КМУ “Деякі питання Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю” від 18 січня 2003 року № 50;

Ч. 1 ст. 343 КК: Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень.

Див. перелік нормативних актів до ст. 342 КК - в частині, що визначають статус працівників правоохоронних органів.

Ч. 1 ст. 344 КК: Незаконний вплив у будь-якій формі на Президента України, Голову Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представника, Голову Рахункової палати або члена Рахункової палати, Голову або члена Центральної виборчої комісії, Голову Національного банку України, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України з метою перешкодити виконанню ними службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень.

- Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР;

- ЗУ “Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 року № 2790-XII. В редакції Закону від 22 березня 2001 року № 2328-III;

- ЗУ “Про комітети Верховної Ради України” від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР. В редакції Закону від 22 грудня 2005 року № 3277-IV;

- ЗУ “Про Рахункову палату” від 11 липня 1996 року № 315/96-ВР;

- ЗУ “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” від 23 вересня 1997 року № 538/97-ВР. В редакції Закону від 3 березня 2005 року № 2461-IV;

- ЗУ “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР;

- ЗУ “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року № 679-XIV;

- ЗУ “Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 року № 1932-IV;

- ЗУ “Про Кабінет Міністрів України” від 21 грудня 2006 року № 514-V;

- ЗУ “Про Регламент Верховної Ради України” від 10 лютого 2010 року № 1861-VI;

- Постанова ВРУ “Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України” від 7 липня 1992 року № 2558-XII;

- Указ Президента України “Про Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України” від 27 серпня 2003 року № 920/2003;

- Постанова ВРУ “Про Регламент Верховної Ради України” від 16 березня 2006 року № 3547-IV;

- Постанова КМУ “Про затвердження Положення про Державний комітет телебачення та радіомовлення України” від 11 липня 2007 року №897;

- Постанова КМУ “Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України” від 18 липня 2007 року № 950;

- Наказ ФДМ України “Про затвердження Тимчасового регламенту Фонду державного майна України” від 21 січня 2004 року № 86;

- Постанова ЦВК України “Про затвердження Регламенту Центральної виборчої комісії” від 26 квітня 2005 року № 72;

Ч. 1 ст. 351 КК: Невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради, створення штучних перешкод у їх роботі, надання їм завідомо неправдивої інформації

Ч. 2 ст. 351 КК: Невиконання службовою особою законних вимог комітетів Верховної Ради України чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України, створення штучних перешкод у їх роботі, надання недостовірної інформації.

- Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР;

- ЗУ “Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 року № 2790-XII. В редакції Закону від 22 березня 2001 року № 2328-III;

- ЗУ “Про комітети Верховної Ради України” від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР. В редакції Закону від 22 грудня 2005 року № 3277-IV;

- ЗУ “Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 року № 93-IV;

- ЗУ “Про Регламент Верховної Ради України” від 10 лютого 2010 року № 1861-VI;

- Постанова ВРУ “Про Регламент Верховної Ради України” від 16 березня 2006 року № 3547-IV;

- Рішення КС України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення статті 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України “Про статус народного депутата України" (справа про запити народних депутатів України) від 19 травня 1999 року №4-рп/99;

- Рішення КС України у справі за конституційним поданням Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України “Про статус народного депутата України" (справа про запити народних депутатів України до прокуратури) від 11 квітня 2000 року № 4-рп/2000;

- Рішення КС України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України “Про статус народного депутата України” в редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус народного депутата України” від 25 вересня 1997 року (справа про статус народного депутата України) від 10 травня 2000 року № 8-рп/2000;

- Рішення КС України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 86 Конституції України, а також частини другої статті 15 та частини першої статті 16 Закону України “Про статус народного депутата України" (справа про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнання і досудового слідства) від 20 березня 2002 року № 4-рп/2002;

- Рішення КС України у справі за конституційним поданням Національного банку України про офіційне тлумачення положень статті 86, частини другої статті 89 Конституції України, частини другої статті 15, частини першої статті 16 Закону України “Про статус народного депутата України" (справа про звернення народних депутатів України до Національного банку України) від 5 березня 2003 року № 5-рп/2003;

-Рішення КС України у справі за конституційним поданням Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 17, частини другої статті 27 Закону України “Про статус народного депутата України" (справа про гарантії діяльності народного депутата України) від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003;

- Рішення КС України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини другої статті 84, пункту 34 частини першої статті 85, частини першої статті 86, статті 91 Конституції України, частин другої, третьої, четвертої статті 15 Закону України “Про статус народного депутата України" (справа про направлення запиту до Президента України) від 14 жовтня 2003 року № 16-рп/2003;

Ст. 353 КК: Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь.

Джерела права, що визначають порядок набуття владних чи службових повноважень, в тому числі локальні..

Ст. 354 КК України: Незаконне одержання шляхом вимагання працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, в будь-якому вигляді матеріальних благ або вигід майнового характеру у значному розмірі за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації.

Бланкетна вказівка не несе змістовного навантаження.

Ст. 356 КК: Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Дана стаття охороняє встановлений порядок здійснення громадянами невизначеного кола своїх прав та обов'язків, а тому формулювати примірний перелік законів, які можуть конкретизувати зміст бланкетної вказівки немає доцільності .

Ч. 1 ст. 359 КК: Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

- Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (ст. 31);

- КПК України від 28 грудня 1960 року № 1001-05;

- ЗУ “Про міліцію ” від 20 грудня 1990 року № 565-XII;

- ЗУ “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року № 2135-XII;

- ЗУ “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року № 2229-XII;

- ЗУ “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 року № 3341-XII;

- ЗУ “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 року № 3781-XII;

- ЗУ “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993 року № 3781-XII;

- ЗУ “Про розвідувальні органи України” від 22 березня 2001 року № 2331-III;

- ЗУ “Про контррозвідувальну діяльність” від 26 грудня 2002 року № 374-IV;

- ЗУ “Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 року № 638-IV;

Ч. 2 ст. 359 КК:

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб або організованою групою, або заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Вказівка на охоронювані законом права, свободи та інтереси окремих громадян або державні чи громадські інтереси, або інтереси юридичних осіб складає соціальну сутність кримінально-правової охорони, однак це не позбавляє правозастосувальника обов'язку в порядку субсидіарності з'ясувати законність останніх.

Стаття КК України, в якій міститься бланкетна диспозиція:

Джерела права, приписи яких використовуються для конкретизації змісту бланкетної диспозиції:

Ч. 1 ст. 361 КК: Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації.

- ЗУ “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII;

- ЗУ “Про Національний архівний фонд та архівні установи” від 24 грудня 1993 року № 3814-XII. В редакції Закону від 13 грудня 2001 року № 2888-III;

- ЗУ “Про державну таємницю” від 21 січня 1994 року № 3855-XII. В редакції Закону від 21 вересня 1999 року № 1079-XIV;

- ЗУ “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” від 5 липня 1994 року № 80/94-ВР. В редакції від 31 травня 2005 року № 2594-IV;

- ЗУ “Про радіочастотний ресурс України” від 1 червня 2000 року № 1770-III. В редакції від 24 червня 2004 року № 1876-IV;

- ЗУ “Про електронні документи та електронний документообіг” від 22 травня 2003 року № 851-IV;

- ЗУ “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року № 1280-IV;

- Постанова КМУ “Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави” від 27 листопада 1998 року № 1893;

- Постанова КМУ “Про затвердження Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах” від 29 березня 2006 року № 373;

- Наказ Мінфіну України “Про затвердження Положення про роботу із засобами обчислювальної техніки та про доступ до інформаційних ресурсів Міністерства фінансів України” від 1 квітня 2003 року № 248;

- Рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України “Про затвердження Правил взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж загального користування” від 8 грудня 2005 року № 155.

Ч. 1 ст. 361-1 КК: Створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку.

Див. перелік нормативних актів до ст. 361 КК України.

Ч. 1 ст. 361-2 КК: Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства.

- ЗУ “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII;

- ЗУ “Про державну таємницю” від 21 січня 1994 року № 3855-XII. В редакції Закону від 21 вересня 1999 року № 1079-XIV;

- ЗУ “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” від 5 липня 1994 року № 80/94-ВР. В редакції від 31 травня 2005 року № 2594-IV;

- ЗУ “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року 2121-III;

- ЗУ “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 5 квітня 2001 року № 2346-III;

- СК України від 10 січня 2002 року № 2947-III;

- ЦК України від 16 січня 2003 року № 435-IV;

- ГК України від 16 січня 2003 року № 436-IV;

- Постанова КМУ “Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави” від 27 листопада 1998 року № 1893;

- Указ Президента України “Про Положення про технічний захист інформації в Україні” від 27 вересня 1999 року № 1229/99;

- Постанова КМУ “Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади” від 4 січня 2002 року № 3;

- Постанова КМУ “Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи “Електронний Уряд" від 24 лютого 2003 року № 208;

- Постанова КМУ “Про Єдину державну інформаційну систему у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму” від 10 грудня 2003 року № 1896;

- Постанова КМУ “Про державну комп'ютеризовану систему моніторингу сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)” від 25 серпня 2004 року № 1113;

- Постанова КМУ “Про затвердження Положення про Реєстр інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління” від 3 серпня 2005 року № 688;

- Постанова КМУ “Про затвердження Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах” від 29 березня 2006 року № 373;

- Наказ Мінфіну України “Про затвердження Положення про роботу із засобами обчислювальної техніки та про доступ до інформаційних ресурсів Міністерства фінансів України” від 1 квітня 2003 року № 248;

- Постанова НБУ України “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” від 21 січня 2004 року № 22;

- Постанова Правління НБУ України “Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці” від 14 липня 2006 року № 267;

Ст. 362 КК: несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї.

Необхідним є звернення до нормативних актів, які визначають право доступу певних осіб до інформації (як правило, це локальні нормативні акти).

Ст. 363 КК: Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється, якщо це заподіяло значну шкоду, вчинені особою, яка відповідає за їх експлуатацію.

- Див. перелік нормативних актів до ст. 361-2 КК - щодо порядку та правил захисту інформації.

- Нормативні акти локального характеру.

Стаття КК України, в якій міститься бланкетна диспозиція:

Джерела права, приписи яких використовуються для конкретизації змісту бланкетної диспозиції:

Ч. 1 ст. 364 КК Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Вказівка на охоронювані законом права, свободи та інтереси окремих громадян або державні чи громадські інтереси, або інтереси юридичних осіб складає соціальну сутність кримінально-правової охорони, однак це не позбавляє правозастосувальника обов'язку в порядку субсидіарності з'ясувати законність останніх.

Ч. 1 ст. 365 КК:

Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Вказівка на охоронювані законом права, свободи та інтереси окремих громадян або державні чи громадські інтереси, або інтереси юридичних осіб складає соціальну сутність кримінально-правової охорони, однак це не позбавляє правозастосувальника обов'язку в порядку субсидіарності з'ясувати законність останніх.

Ч. 1 ст. 367 КК: Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

Вказівка на охоронювані законом права, свободи та інтереси окремих громадян або державні чи громадські інтереси, або інтереси юридичних осіб складає соціальну сутність кримінально-правової охорони, однак це не позбавляє правозастосувальника обов'язку в порядку субсидіарності з'ясувати законність останніх.

Наведені нормативні акти визначать обов'язки представників влади. Щодо суб'єктів злочинів службових осіб, що обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням - то обов'язки останніх, як правило, визначені локальними актами.

- Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР (ст. 39, 64);

- КПК кодекс України від 28 грудня 1960 року № 1001-05;

- ЗУ “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року № 509-XII. В редакції Закону від 24 грудня 1993 року № 3813-XII;

- ЗУ “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року № 565-XII;

- ЗУ “Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 року № 1777-XII;

- ЗУ “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року № 1789-XII;]

- ЗУ “Про оборону України” від 6 грудня 1991 року № 1932-XII. В редакції Закону від 5 жовтня 2000 року № 2020-III;

- ЗУ “Про Збройні Сили України” від 6 грудня 1991 року № 1934-XII. В редакції Закону від 5 жовтня 2000 року № 2019-III;

- ЗУ “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року № 2135-XII;

- ЗУ “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року № 2229-XII;

- ЗУ “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” від 26 березня 1992 року № 2235-XII;

- ЗУ “Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 року № 2790-XII. В редакції Закону від 22 березня 2001 року № 2328-III;

- ЗУ “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993 року № 2939-XII;

- ЗУ “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 року № 3341-XII;

- ЗУ “Про попереднє ув'язнення” від 30 червня 1993 року № 3352-XII;

- ЗУ “Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 року № 3659-XII;

- ЗУ “Про комітети Верховної Ради України” від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР. В редакції Закону від 22 грудня 2005 року № 3277-IV;

- ЗУ “Про Рахункову палату” від 11 липня 1996 року № 315/96-ВР;

- ЗУ “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР;

- ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР;

- ЗУ “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР;

- ЗУ “Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР;

- ЗУ “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 року № 586-XIV;

- ЗУ “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-XIV;

- ЗУ “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року № 679-XIV;

- ЗУ “Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим” від 2 березня 2000 року № 1524-III;

- ЗУ “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” від 22 червня 2000 року № 1835-III;

- ЗУ “Про розвідувальні органи України” від 22 березня 2001 року № 2331-III;

- МК України від 11 липня 2002 року № 92-IV;

- ЗУ “Про статус депутатів місцевих рад України” від 11 липня 2002 року № 93-IV;

- ЗУ “Про контррозвідувальну діяльність” від 26 грудня 2002 року № 374-IV;

- ЗУ “Про Державну прикордонну службу України” від 3 квітня 2003 року № 661-IV;

- ЗУ “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19 червня 2003 року № 963-IV;

- Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року № 1129-IV;

- ЗУ “Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 року № 1932-IV;

- ЗУ “Про Службу зовнішньої розвідки України” від 1 грудня 2005 року № 3160-IV;

- ЗУ “Про Кабінет Міністрів України” від 21 грудня 2006 року № 514-V;

- ЗУ “Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим” від 22 грудня 2006 року № 533-V;

- ЗУ “Про Регламент Верховної Ради України” від 10 лютого 2010 року № 1861-VI;

Примітка 2 до ст. 368 КК: Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в частині першій статті 9 Закону України "Про державну службу", та особи, посади яких згідно із статтею 25 цього Закону віднесені до першої та другої категорій.

- ЗУ “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-XII;

Стаття КК України, в якій міститься бланкетна диспозиція:

Джерела права, приписи яких використовуються для конкретизації змісту бланкетної диспозиції:

Ч. 1 ст. 371 КК: Завідомо незаконне затримання або незаконний привід.

Ч. 2 ст. 371 КК:

Завідомо незаконні арешт або тримання під вартою.

- Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР;

- Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року. Ратифікована ЗУ від 17 липня 1997 року №475/97-ВР;

- КПК України від 28 грудня 1960 року № 1001-05;

- ЗУ “Про міліцію від 20 грудня 1990 року № 565-XII;

- ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII;

- ЗУ “Про попереднє ув'язнення” від 30 червня 1993 року № 3352-XII;

- ЗУ “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР;

- ЗУ “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР;

- ЗУ “Про розвідувальні органи України” від 20 березня 2001 року № 2331-III;

- ЗУ “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” від 23 червня 2005 року № 2713-IV;

- ЗУ “Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим” від 22 грудня 2006 року № 533-V;

- ЗУ “Про Регламент Верховної Ради України” від 10 лютого 2010 року № 1861-VI;

- Наказ МВС України “Про затвердження Інструкції про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків і потерпілих” від 28 грудня 1995 року № 864;

Ч. 1 ст. 372 КК: Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою.

- КПК України від 28 грудня 1960 року № 1001-05;

Ч. 1 ст. 373 КК: Примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство.

- КПК України від 28 грудня 1960 року № 1001-05;

- КК України від 5 квітня 2001 року № 2341-III;

Інші законодавчі акти, імперативні приписи яких порушуються.

Ч. 1 ст. 374 КК: Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинене особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею.

- Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР;

- Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4листопада 1950 року. Конвенцію ратифіковано Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР;

- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від16 грудня 1966 року. Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19 жовтня 1973 року № 2148-VIII;

- КПК України від 28 грудня 1960 року № 1001-05;

- Рішення КС України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 року. Справа № 1-17/2000;

- Рішення КС України у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу)” від 30 вересня 2009 року. Справа № 1-23/2009;

Ч. 1 ст. 376 КК: Умисне внесення неправдивих відомостей чи несвоєчасне внесення відомостей до автоматизованої системи документообігу суду, несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду, чи інше втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду, вчинене службовою особою, яка має право доступу до цієї системи, або іншою особою шляхом несанкціонованого доступу до автоматизованої системи документообігу суду.

- КАС України від 6 липня 2005 року № 2747-IV;

- Наказ Державної судової адміністрації України “Про затвердження Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах” від 3 грудня 2009 року № 129;

Ст. 380 КК:

Неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обґрунтованих рішень, а також невжиття, несвоєчасне вжиття достатніх заходів для безпеки працівників суду, правоохоронних органів або осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та їхніх близьких родичів службовою особою органу, на який покладено функції забезпечення безпеки зазначених осіб, якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки.

- КПК України від 28 грудня 1960 року № 1001-05;

- ЗУ “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року № 2135-XII;

- ЗУ “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року № 2862-XII;

- ЗУ “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 року № 3781-XII;

- ЗУ “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993 року № 3782-XII;

- Постанова КМУ “Про порядок вирішення питань переселення в інше місце проживання, надання житла, матеріальної допомоги та працевлаштування осіб, взятих під державний захист” від 26 червня 1995 троку № 457;

- Наказ МВС України “Про затвердження Положення про порядок придбання, видачі, обліку, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, спеціальних засобів індивідуального захисту працівниками судів і правоохоронних органів, а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 24 липня 1996 року № 523;

- Наказ МВС України “Про затвердження Положення про спеціальний підрозділ судової міліції “Грифон”” від 19 листопада 2003року № 1390;

- Наказ ДДПВП України “Про затвердження Інструкції про порядок здійснення заходів щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби” від 4 квітня 2005 року № 61;

Ч. 1 ст. 382 КК: Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Ч. 2 ст. 382 КК: Ті самі дії, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Ч. 3 ст. 382 КК: Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини.

Вказівка на охоронювані законом права, свободи та інтереси окремих громадян або державні чи громадські інтереси, або інтереси юридичних осіб є тавтологією, складає соціальну сутність кримінально-правової охорони, однак це не позбавляє правозастосувальника обов'язку в порядку субсидіарності з'ясувати законність останніх.

- Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР;

- Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року. Ратифікована ЗУ України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР;

- КПК України від 28 грудня 1960 року № 1001-05;

- ГПК України від 6 листопада 1991 року № 1798-XII;

- ЗУ “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР;

- ЗУ “Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР;

- ЗУ “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-XIV;

- ЗУ “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року № 3018-III;

- ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-IV;

- КАС України від 6 липня 2005 року № 2747-IV;

- ЗУ “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477-IV;

- Наказ Мін'юсту України “Про затвердження Iнструкції про проведення виконавчих дій” від 15 грудня 1999 року № 74/5;

Ч. 1 ст. 387 КК: Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані.

- КПК України від 28 грудня 1960 року № 1001-05;

Ч. 1 ст. 388 КК: Розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт або яке описано, чи порушення обмеження права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банківської або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами (вкладами), на які накладено арешт.

Ч. 2 ст. 388 КК:

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо майна, яке підлягає конфіскації за рішенням суду, що набрало законної сили.

- КПК України від 28 грудня 1960 року № 1001-05;

- ЗУ “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-XIV;

Ч. 1 ст. 390 КК: Самовільне залишення місця обмеження волі або злісне ухилення від робіт, або систематичне порушення громадського порядку чи встановлених правил проживання, вчинені особою, засудженою до обмеження волі.

- КВК України від 11 липня 2003 року № 1129-IV;

- Наказ ДДПВП “Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань” від 25 грудня 2003 року № 275;

- Наказ Міносвіти і науки України, ДДПВП “Про затвердження Положення про навчальний центр при установі виконання покарань” від 26 лютого 2004 року № 153/32;

- Наказ ДДПВП “Про затвердження Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі” від 4 жовтня 2004 року № 191;

- Наказ ДДПВП “Про затвердження Інструкції з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі” від 16 лютого 2005 року № 27;

Ст. 391 КК: Злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарання або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі або у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переводилась на більш суворий режим відбування покарання.

Бланкетні вказівки на законність є тавтологією, складають соціальну сутність кримінально-правової охорони, однак це не позбавляє правозастосувальника обов'язку в порядку субсидіарності з'ясувати законність останніх.

Ст. 395 КК: Самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі.

- ЗУ “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” від 1 грудня 1994 року № 264/94-ВР;

- Наказ МВС України, ДДПВП “Про затвердження Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі” від 4 листопада 2003 року № 1303/203;

Ч. 1 ст. 397 КК: Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.

Бланкетна вказівка на правомірний характер діяльності є тавтологією, складає соціальну сутність кримінально-правової охорони, однак це не позбавляє правозастосувальника обов'язку в порядку субсидіарності з'ясувати законність останніх.

- КПК України від 28 грудня 1960 року № 1001-05;

- ГПК України від 6 листопада 1991 року № 1798-XII;

- ЗУ “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 року № 2887-XII;

- ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-IV;

- КАС України від 6 липня 2005 року № 2747-IV;

Стаття КК України, в якій міститься бланкетна диспозиція:

Джерела права, приписи яких використовуються для конкретизації змісту бланкетної диспозиції:

Ч. 1 ст. 401 КК: Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Див. перелік законодавчих актів до інших статей даного розділу.

Ч. 2 ст. 401 КК: За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, а також інші особи, визначені законом.

Вказівка на інші військові формування, утворені відповідно до законів України, - не несе змістовного навантаження.

- ЗУ “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року № 1789-XII;

- ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII. В редакції Закону від 4 квітня 2006 року № 3597-IV;

- ЗУ “Про участь України в міжнародних миротворчих операціях” від 23 квітня 1999 року 613-XIV;

- ЗУ “Про судоустрій” від 7 лютого 2002 року № 3018-III;

Ч. 1 ст. 402 КК: Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу.

- ЗУ “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року № 2229-XII;

- ЗУ “Про схвалення Указу Президента України “Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Косово, Союзна Республіка Югославія” від 16 липня 1999 року № 1006-XIV;

- ЗУ “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” від 24 березня 1999 року № 548-XIV;

- ЗУ “Про Стройовий статут Збройних Сил України” від 24 березня 1999 року № 549-XIV;

- ЗУ “Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України” від 24 березня 1999 року № 550-XIV;

- ЗУ “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” від 24 березня 1999 року № 551-XIV;

- ЗУ “Про участь України в міжнародних миротворчих операціях” від 23 квітня 1999 року №613-XIV;

- ЗУ “Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України” від 7 березня 2002 року № 3099-III;

- ЗУ “Про Державну прикордонну службу України” від 3 квітня 2003 року № 661-IV;

- ЗУ “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” від 22 лютого 2006 року № 3460-IV;

- ЗУ “Про Дисциплінарний статут Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України” від 4 вересня 2008 року № 373-VI;

- ЗУ “Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту” від 5 березня 2009 року № 1068-VI;

- Указ Президента України “Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України” від 10 грудня 2008 року № 1153/2008;

- Указ Президента України “Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту” від 3 лютого2009 року № 60/2009;

- Указ Президента України “Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України” від 29 грудня 2009 року № 1115/2009;

- Наказ Міноборони України “Про затвердження Положення про корабельну службу у Військово-Морських Силах Збройних Сил України” від 25 листопада 2003 року № 415;

- Наказ Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України “Про затвердження Інструкції з організації та несення служби в територіальних підрозділах і навчальних закладах Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України” від 19 березня 2009 року № 61;

Ч. 1 ст. 403 КК: Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Див. перелік нормативних актів до ч. 1 ст. 402 КК.

Ч. 1 ст. 406 КК: Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства.