Надання соціальної допомоги матерям на дітей як складова державної політики України з соціального захисту населення. Порівняння механізму призначення допомоги при народженні в Україні, Росії та країнах Євросоюзу

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Надання соціальної допомоги матерям на дітей як складова державної політики України з соціального захисту населення. Порівняння механізму призначення допомоги при народженні в Україні, Росії та країнах Євросоюзу

Вікторія Каштель

Анотація

Приведення державної політики у сфері соціального захисту населення у відповідність до міжнародно-правових, в тому числі європейських стандартів, важливою передумовою успішної європейської інтеграції України. Державне управління в соціальному напрямку повинно, по-перше, вирішувати проблему якісного своєчасного призначення матерям допомоги на дітей, яка гарантуватиме можливість виживання в умовах соціально-економічної кризи, наближення органів соціального захисту населення до одержувачів допомоги, оформлення та надання допомоги за единим пакетом документів. Особливу увагу треба приділити удосконаленню механізму надання допомоги на дітей, які мешкають у сільській місцевості.

Ключові слова: державна політика, дитина, допомога при народженні дитини, соціальний захист населення, державна соціальна політика,

соціальний захист допомога дитина

Важливою передумовою успішної європейської інтеграції України є приведення державної політики у сфері соціального захисту населення у відповідність до міжнародно-правових, в тому числі європейських стандартів. Саме тому поняття «державна соціальна політика» можна визначити як комплекс заходів державного і недержавного характеру, спрямованих на виявлення, задоволення і узгодження потреб і інтересів громадян, соціальних груп територіальних громад.

Це система заходів, що спрямована на поліпшення якості та рівня життя великих соціальних груп, яка фінансується з коштів державного бюджету та впроваджується Урядом через місцеві та регіональні органи влади. Удосконалення державного управління у сфері соціального захисту населення є одним із суттєвих факторів, який сприятиме становленню України як соціальної держави. Ключова суспільна функція шлюбу полягає в узаконюванні батьківства.

Якщо повернутися до нашої історії, то можна зазначити, що наприкінці ХІХ ст. Україна мала найвищу в Європі народжуваність.

У 1896-1897 рр. сумарний показник народжуваності в Україні становив 7,5 дитини (сумарний коефіцієнт народжуваності показує середню кількість дітей, народжених однією жінкою за весь період її життя. Це своєрідна характеристика покоління). Тобто, йдеться про те, що українському народу завжди було притаманне явище високої народжуваності. Але у ХІХ ст. розпочався процес зниження народжуваності. Якщо у 1891-1900 рр. її загальний коефіцієнт становив 49,1 %, у 1901-1910 рр. 44,6 %, а у 1911 -1913 рр. 42,9 %, то у пореволюційний період після короткочасного підвищення народжуваності в середині 20-х років почалось її швидке зниження (загальний коефіцієнт народжуваності це вимірювачрівня народжуваності, що визначається відношенням кількості народжених живими протягом календарного року до середньорічної чисельності наявного населення у процентному відношенні).

У теоретичних та прикладних демографічних працях 20-30-х років в УРСР значну роль відіграли твори соціал-гігієністів, котрі досліджували проблему якості населення в біосоціальному аспекті. Вагоме місце серед них належить працям С. А. Томіліна, який запровадив системний підхід до вивчення народонаселення. Він розглядав народонаселення як багату на соціальні й біологічні ознаки сукупність [11].

Особливо вплинули на кількість і густоту населення в Україні роки радянської влади і входження до складу Радянського Союзу.

Починаючи з 1917 р., український народ втратив понад 25 млн своїх громадян вбитими і закатованими. Це найбільший з відомих геноцидів (знищення за національною ознакою), що його знала історія людства: громадянська війна і агресія російських, польських і німецьких військ 1917-1920 рр., голодомор 1921-1923 рр., голодомор 1932-1933 рр., масові репресії 1935-1939 рр., Друга світова війна, голод 1946-1947 рр.

Під час освоєння цілинних і перелогових земель у 1953-1954 рр. з України було вивезено понад 1,5 млн осіб. І, нарешті, чорнобильська трагедія, що призвела до міграції сотень тисяч осіб і перетворення цілих районів нашої країни в безлюдні території.

Втрачені в Україні традиції багатодітності призвели до того, що у 1995 р. сумарний показник народжуваності, тобто кількість дітей, яку може народити кожна жінка упродовж усього репродуктивного періоду свого життя, становив 1,6 дитини на одну жінку. Зазначимо, що для розширеного відтворення населення необхідно мати 2,2-2,4 дитини.

Падіння життєвого рівня, що триває, невирішеність екологічних проблем, загострених наслідками Чорнобильської катастрофи, соціально-психологічний дискомфорт все це примушує більшою мірою, ніж раніше, обмежувати розмір сім'ї. Процес зниження народжуваності характерний для багатьох розвинених країн світу, нині це загальна тенденція демографічного розвитку. Але є та межа зниження народжуваності, яку не можна переступити, оскільки за нею процес депопуляції набуває незворотного характеру.

Україна сьогодні підійшла до цієї межі. Різко зменшилася кількість шлюбів, зростає число розлучених, удівців і особливо удовиць, збільшується частка бездітних і однодітних родин, а це ще більше погіршує демографічні перспективи держави.

Сучасний рівень народжуваності в Україні оцінюється як украй низький як за історичними мірками, так і у міжнародному контексті: і після семи останніх років, протягом яких народжуваність у країні підвищується, її показники залишаються одними із найнижчих на європейському просторі і тим більше у порівнянні з їх рівнями, що мали місце в Україні в осяжній історичній ретроспективі.

Державне управління в соціальному напрямку повинно, по-перше, вирішувати проблему якісного своєчасного призначення матерям допомоги при народженні дитини, яка гарантуватиме можливість виживання в умовах соціально-економічної кризи, наближення органів соціального захисту населення до одержувачів допомоги, оформлення та надання за єдиним пакетом документів. Особлива увага повинна приділятися удосконаленню механізму надання допомоги при народженні дитини матерям, які мешкають у сільській місцевості, задля попередження та недопущення випадків відмови матерів від дитини внаслідок несприятливих соціальних та матеріальних умов.

Сім'я, як об'єднання людей, пов'язаних спільним побутом та взаємною відповідальністю, та засноване на шлюбі та кровній спорідненості, є базовою передумовою функціонування соціуму, невід'ємною ланкою у механізмі життєдіяльності та демографічного відтворення поколінь. її значення настільки важливе, що сім'ю іноді визначають як «першоелемент суспільства» (the fundamental unit of society).

Надання соціальної допомоги матерям при народженні дитини є складовою державної політики України з соціального захисту населення. На відміну від пенсій, соціальні допомоги не є основним та постійним джерелом засобів для існування, а лише тимчасово замінюють заробітну плату або є додатком до основного джерела засобів для існування. У деяких випадках соціальні допомоги виступають як допомога за відсутності основних джерел засобів для існування, тому, виходячи із підстав призначення, вони поділяються на три групи, в залежності від тривалості надання допомоги та її розміру.

Наведемо приклад: механізм виплати допомоги другого типу (допомоги при народженні дитини) передбачає виплату у розмірі, який залежить від того, яка по рахунку дитина у сім'ї перша, друга, третя... Також розмір допомоги залежить від дати народження. Так, допомога при народженні дитини, яка народилася після 31 грудня 2011 р., надається у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, на третю і кожну наступну дитину.

Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину 72 місяців рівними частинами.

Важливо зазначити, що допомога при народженні дитини нараховується у розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановлених на день народження дитини. Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» встановлено такі розміри прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років: з 1 січня 1032 грн., з 1 липня 1059 грн., з 1 жовтня 1102 грн.

У 2014 році розмір допомоги при народженні першої дитини складатиме:

• з 1 січня 30960 грн., з яких 10320 грн. виплачується одноразово, а решта рівними частинами протягом 24 місяців;

• з 1 липня 31770 грн., з яких 10590 грн. виплачується одноразово, а решта рівними частинами протягом 24 місяців;

• з 1 жовтня 33060 грн., з яких 11020 грн. виплачується одноразово, а решта рівними частинами протягом 24 місяців.

Розмір при народженні другої дитини (за умови незмінності у законі про бюджет розмірів затверджених прожиткових мінімумів) складатиме:

• з 1 січня 61920 грн., з яких 10320 грн. виплачується одноразово, а решта рівними частинами протягом 48 місяців;

• з 1 липня 63540 грн., з яких 10590 грн. виплачується одноразово, а решта рівними частинами протягом 48 місяців;

• з 1 жовтня 66120 грн., з яких 11020 грн. виплачується одноразово, а решта рівними частинами протягом 48 місяців.

Розмір при народженні третьої і кожної наступної дитини (при незмінності у законі про бюджет розмірів затверджених прожиткових мінімумів) складатиме:

• з 1 січня 123840 грн. з яких 10320 грн. виплачується одноразово, а решта рівними частинами протягом 72 місяців;

• з 1 липня 127080 грн., з яких 10590 грн. виплачується одноразово, а решта рівними частинами протягом 72 місяців;

• з 1 жовтня 132240 грн., з яких 11020 грн. виплачується одноразово, а решта рівними частинами протягом 72 місяців.

Це дуже важлива соціальна підтримка держави, спрямована на стимулювання народжуваності в Україні. Але не менш важливим є здійснення контролю за використанням коштів державних соціальних допомог батьками з метою запобігання випадків нецільового використання коштів внаслідок невідповідального ставлення батьків до своїх дітей, невиконання батьківських обов'язків.

Контроль за цільовим використанням допомоги та створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей здійснюється головними державними соціальними інспекторами та державними соціальними інспекторами органів соціального захисту населення разом з управліннями справах сім'ї, дітей та молоді, органами опіки та піклування тощо.

Для цього головним державним соціальним інспектором постійно перевіряються первинні відомості, які надають заявники для отримання соціальних допомог, в тому числі дані, що надаються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, а також проводиться моніторинг виплат і використання допомоги, вибіркове обстеження окремих сімей у разі необхідності.

Соціальні служби ретельно перевіряють умови утримання, проживання, харчування дітей у малозабезпечених, багатодітних родинах, а також родинах, де є новонароджені діти.

За результатами перевірок цільового використання коштів органами соціального захисту припиняються державні виплати на дітей, де батьки безвідповідально ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків.

На жаль, спостерігаються випадки, коли кошти державної соціальної допомоги, допомоги при народженні стимулюють народжуваність саме у неблагонадійних родинах, у зв'язку з чим можливо доцільно переглянути механізм надання цієї допомоги. Якщо розглянути та порівняти швецьку, німецьку, американську та українську моделі соціального захисту, можна звернути увагу на те, що саме українська модель соціального захисту населення найбільш спрямована на адресність надання допомоги. Це свідчить, насамперед, про глибокий та виважений індивідуальний підхід держави до кожного одержувача державної соціальної допомоги, але потрібно удосконалити механізм контролю за наданням державної допомоги.

В деяких країнах держава починає платити соціальну допомогу на дитину після виповнення їй одного року протягом трьох наступних років. Це стимулює батьків до гідного поводження з дітьми та доцільно з точки зору зростання потреб дитини саме з її віком (таблиця 1).

Удосконалення державного управління у сфері соціального захисту населення є одним із суттєвих факторів, який сприятиме становленню України як соціальної держави. Державне управління в соціальному напрямку повинне, по-перше, вирішувати проблему якісного своєчасного призначення матерям допомоги при народженні дитини, яка гарантуватиме можливість виживання в умовах соціально-економічної кризи, але особлива увага повинна приділятися удосконаленню механізму надання допомоги при народженні дитини матерям, які мешкають у сільській місцевості з метою попередження та недопущення випадків відмови матерів від дитини, та удосконаленню механізму контролю цільового використання зазначеної допомоги.

Кожна держава здійснює власну соціальну політику з огляду на внутрішньоекономічну, демографічну та соціально-культурну ситуації. Рівень народжуваності та економічного розвитку в країнах світу є різним, тому соціальна політика держав щодо захисту материнства переслідує різні цілі.

Народжуваність в Україні знаходиться на дуже низькому рівні, в той час як система захисту материнства практично не сформована. Для захисту материнства в Україні характерний низький рівень фінансових гарантій, низька доступність соціальних послуг, вузький вибір засобів стимулювання народжуваності, низька ефективність некоординованих кроків у цій сфері.

Таким чином, рівень розвитку системи захисту материнства в Україні відповідає загальному рівню розвитку держави. Поліпшення ситуації в сфері захисту материнства неможливе без розвитку політичних, економічних та правових відносин в державі, тому система захисту материнства в Україні потребує швидких змін у поєднанні із політичними, економічними та правовими перетвореннями.

Для більш ефективного стимулювання народжуваності в Україні необхідно:

• визначити принципи вибору оптимальної форми надання допомоги при народженні дитини;

• узагальнити існуючі в науковій літературі погляди на функціонування;

• органів виконавчої влади, які надають цю допомогу;

• активізувати роботу щодо своєчасного виявлення майбутніх матерів, молодих матерів, сімей, які опинились у складних життєвих обставинах, та надання їм допомоги у виході із кризової ситуації щодо зменшення ризику відмови від новонародженої дитини та сприяння збереженню родинних стосунків;

• вдосконалити існуючу систему контролю за цільовим використанням коштів допомоги при народженні дитини, інших видів державної соціальної допомоги малозабезпеченим та багатодітних родинам.

Важливим є усвідомлення діючою владою та населенням надзвичайної актуальності цих питань та необхідності якнайшвидшого створення програми дій, спрямованих на вирішення проблеми.

Моделі соціального захисту різних країн

1. Конвенція про права дитини / Збірник документів.Львів: Оксарт, 1995. С. 29-49.

2. Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року № 2014-Ш // Відомості Верховної Ради України. 2000.№50.

3. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими

народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III // Відомості Верховної Ради України. 2001. №14.

4. Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 22 березня 2001 року № 2811-XII //Відомості Верховної ради України. 2001. №20.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №751 «Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» // Урядовий кур'єр. січень 2002 р. № 4.

6. Кондратюк Т В. Загальносоціологічні підвалини дослідження сфери сімейних відносин як об'єкта державного управління / Т. В. Кондратюк // Статистика України. 2009. № 3. С. 124--128.

7. Encyclopedia of sociology: New and updated / [senior advisor A. W. Frank, III]. -Guilford (Connecticut) : DPG Reference Publishing, 1981. 317 p.9. Jessop B. The state and state-building / B. Jessop // The Oxford handbook of political institutions / [edited by R. A. W. Rhodes, S. A. Binder and B. A. Rockman].-New York : Oxford University, 2008. P. 111--130.

8. Азарова Е. Г., Сазонов В. С. Пособия многодетным и одиноким матерям и на детей малообеспеченным семьям. М.: ЮЛ, 1979. 128 с.

9. Иванова Р И. Понятие и социально-правовая природа пособий как вида социального обеспечения. В кн.: «Социальное обеспечение в СССР за 60 лет». М.: Труды ВЮЗИ, 1980. 145 с.

10. Борецька Н. П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. К.: Ін Юре., 2005. 136 с.

11. Неділько В. П. Думки, ідеї професора Томіліна С.А. та їх втілення у ХХІ столітті за

напрямом: соціальна медицина Укр. Федерація громад. орг. сприяння охороні здоров'я,

Держ. наук. мед. б-ка МОЗ України, Київ. міський центр «Здоров'я». К., 2005. 106 с.

12. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні: [Монографія]. К.: Знання,2005.С. 381.

13. Державний комітет статистики України http:// www.ukrstat.gov.ua.

14. Державне управління і державна служба. Том I: Збірник творчих робіт учасників III туру щорічного Всеукраінського конкурсу «Кращий державний службовець» у номінаціі «Кращий керівник». Тертишна О. А., Бакуменко В. Д., Оболенський О. Ю.

Козловський В. О., Юхновська О. В., Олійник Л. М., Мордавець Н. Ю., Порхун О. О. / Академія муніципального управління-2010. С. 272.

15. Про державну допомогу сім'ям з дітьми: Закон України від 21.11.1992 р. № 2811 ХІІ/Офіційний вісник України.

16. Новікова Т В. Соціально-економічна захищеність населення як об'єктивна необхідність становлення соціальної держави// Актуальні проблеми економіки. 2006. № 3. С. 165-168.

Размещено на Allbest.ru