Нормативно-правове підґрунтя забезпечення адміністративного провадження комісіями сприяння за дотриманням законодавства про релігійні культи у 60-80-ті рр. ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ПІДҐРУНТЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОВАДЖЕННЯ КОМІСІЯМИ СПРИЯННЯ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕЛІГІЙНІ КУЛЬТИ У 60-80-ТІ РР. ХХ СТОЛІТТЯ

У статті проаналізовано адміністративне провадження за порушення законодавства про релігійні культи на основі нормативних актів, джерел Рівненського та Волинського архівів. Визначено систему органів, які забезпечували контроль за дотримання законодавства про культи.

Ключові слова: адміністративний процес, комісії сприяння, законодавство про релігійні культи, Рада депутатів трудящих.

The administrative proceedings for violating the legislation on religious cults are ananlysed in the article on the basis of normative acts as well as the materials of the State Archives of Rivne and Volyn regions. The system of special bodies which monitored compliance with the legislation on religious cults is also determined.

Keywords: assistance commissions, legislation on religious cults, administrative commissions of Executive Committees of the Councils of Working People's Deputies.

Актуальність даної теми зумовлюється відсутністю ґрунтовних досліджень по комісіям сприяння за додержанням законодавства про релігійні культи на Волині та Рівненщині. Здійснення релігійної політики на місцях покладалося на різні партійні та державні органи, втім не менш важливу роль у цьому відігравали громадські комісії сприяння за дотриманням законодавства про релігійні культи при місцевих радах, які підтримували тісний зв'язок і координували свою роботу з адміністративними комісіями, які були при виконкомах Рад депутатів трудящих.

Епізодично цієї проблематики торкаються дослідники Я. Стоцький,

С. Жилюк, І.Бондарчук, Л.Загребельна, Л.Паніна. В.Ніколаєнко, К.Якуніна. Основною джерельною базою є документи неопублікованих архівних джерел, що зберігаються у Державних архівах Рівненської та Волинської областей, Центрального державного архіву громадських об'єднань України та Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, а також радянське законодавство про релігійні культи.

Мета дослідження полягає у детальному аналізі правового забезпечення контролю за дотриманням законодавства про релігійні культи, яке стосується адміністративної діяльності комісій сприяння.

Історія державно-церковних відносин надає різні приклади форм і методів боротьби з релігією. Початок 60-х років ХХ століття характеризувався легітимними та більш лояльними методами втручання держави в справи церкви, але це тільки на перший погляд. Була створена система державних органів, що регулювала духовне життя громадян і вела контроль за діяльністю релігійних громад. Найменша ланка в цій системі належала місцевим органам влади та громадським комісіям сприяння при них.

Комісії сприяння не мали адміністративних повноважень, вони здійснювали контроль за дотриманням законодавства про релігійні культи. В даному дослідженні ми повинні з'ясувати як комісії сприяння по дотриманню законодавства про релігійні культи підтримували зв'язок і координували свою роботу з адміністративними комісіями, які були при виконкомах Рад депутатів трудящих, а в деяких випадках перебирали на себе їх функції.

З метою посилення контролю за дотриманням громадянами законів про релігійні культи Президія Верховної Ради УРСР ухвалила положення “Про адміністративні комісії” від 15 грудня 1961 року. За ним вони створювались у складі не менше 7-ми осіб (голова, заступник, секретарі та 4 члени) при районних і міських виконавчих комітетах Рад депутатів трудящих [11, c. 609].

Існувало ще два документи, які визначали відповідальність за порушення релігійного законодавства, прийняла 26 березня 1966 року Президія ВР УРСР. Перший, це указ “Про адміністративну відповідальність за порушення законодавства про релігійні культи” визначав порушення законодавства. Такими діями вважали ухилення керівників релігійних організацій від реєстрації об' єднання в органах влади, порушення правил організації проведення релігійних зборів та інших акцій, організацію і проведення служителями культу дитячих та юнацьких релігійних зборів та гуртків, інших заходів, що не мали стосунку до відправлення культу. За подібні порушення передбачався штраф у розмірі 50 карбованців [13, с. 69].

Накладаються штрафи адміністративними комісіями при виконкомах районних, міських рад народних депутатів [10, с.177] Також адміністративна відповідальність наступає за порушення правил охорони і використання пам' ятників історії і культури в указі Президії ВР СССР від 17 лютого 1977 року [10, с.178]. Наступним знаходимо, за порушення порядку заняття кустарно- ремісничими справами накладається штраф 30 карбованців [10, с.179]. Мається на увазі вироблення свічок, вина та іншого церковного приладдя.

Розмір штрафу визначався в розмірах, передбачених актом, який встановлював відповідальність за даний вид порушення з врахуванням тяжкості порушення, особи та майнового стану винуватця карбованців [10, с.239]. Другим була постанова Президії ВР УРСР “Про застосування статті 138 Кримінального кодексу Української РСР” від 26 березня визначала порушення, які підпадали під кримінальну відповідальність. До них відносилися: примусове проведення зборів і здійснення оподаткувань на користь релігійних організацій і служителів культу: виготовлення для масового розповсюдження звернень, листівок та інших документів, що закликали до невиконання релігійного законодавства; вчинення обманних дій з метою збудження релігійних марновірств серед населення; організація і проведення релігійних зборів та інших акцій, що порушували громадський порядок; організація і систематичне проведення занять з навчання релігії для неповнолітніх [10, с. 412].

Незабаром 26 листопада 1966 року на основі цих нормативно - правових актів було рекомендовано Радою у справах релігій при Раді Міністрів СРСР “Примірне положення про комісії сприяння виконкомам рад депутатів трудящих по дотриманню законодавства про релігійні культи” [10].

В Примірному положенні про комісії сприяння контролю за дотриманням законодавства про релігійні культи було чітко окреслено, що адміністративних прав комісія сприяння не має [10, с. 150 ]. Вони не могли викликати на свої засідання духовенство, членів виконавчих органів релігійних об'єднань. Звичайно існувала процедура притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення законодавства про релігійні культи. Було визначено, що комісії сприяння підтримують тісний зв' язок і координують свою роботу з діяльністю постійних комісій при виконкомах. Серед них адміністративні комісії.

Штрафи, як засіб адміністративного стягнення, передбачалися за порушення правил про культи. Комісія мала право накладати інші адміністративні санкції, серед яких найчастіше фігурували не тільки штрафи, але й попередження, громадські догани, стягнення з активістів за порушення релігійного законодавства.

Вважалося, що комісії сприяння повинні спочатку були проводити роботу у формі бесід і впливу, а вже як останній аргумент вплив адміністративних комісій при виконкомах депутатів Рад трудящих. Звичайно, що в деяких районах питання про порушення законодавства про культи попередньо в комісіях сприяння не розглядалися, а вирішуються відразу в адміністративних комісіях, де питання вирішуються односторонньо без глибокого аналізу причин і явищ [2, аркуш 31 ].

На цьому наголошував Уповноважений в справах релігії. У своєму звіті зазначав, що мають місце випадки коли в ряді районів контроль за діяльністю релігійних організацій ведеться слабо і замість глибокого аналізу релігійної обрядності, фінансової діяльності церков часто захоплюється тільки адміністративними мірами. Так, в Гощанському районі були оштрафовані священики села Андрусієв, Липки за проведення обряду похорон. Замість того, щоб провести роботу з батьками, братами і сестрами померлого і переконати їх не хоронити по релігійному обряду в сільську Раду визвали священика і в категоричній формі заборонили похорон, а коли священик заявив, що батьки заказали похорони і наполягають на церковному обряді, то попередили, що він буде оштрафований, що було зроблено на третій день [3, аркуш 37]. Свідчить, що велику роль переконання та бесід не порушувати законодавство про релігійні культи покладали на комісії сприяння.

Практично на місцях комісії сприяння складали акти зафіксованих порушень для адмінкомісії, останні на основі даних актів накладала адміністративні санкції. Типовий є акт складений від 19 грудня 1982 року Прислуцької сільської Ради Березнівського району. Як вказано в акті, в домі громадянки Дзюби відбулось протизаконне зібрання п'ятидесятників. Керували зібранням 9 людей, в тому числі: І.С. Мамчур, К.В. Жабчик, Ф.Ф. Славінський, Н.Ф.Люшин, Д.С. Марчук, У.Т. Милянчук, А.І. Мамчур І.Н. Бабак, Н.А. Родисюк. Відповідно постановою адміністративної комісії від 27 грудня 1982 року крім цих осіб і господаря будинку, оштрафовані рядові віруючі Мамчур В.С , Стахнюк П.І, Сосновчик П.І, Мамчур І.П. Вказані прізвища взяті адміністративною комісією вибірково з приложеного списку [ 7, аркуш 33].

Ще для прикладу, у звіті уповноваженому від Сарненського райвиконкому за 1985 рік читаємо: “Чільне місце в діяльності комісій сприяння займає контроль за дотриманням законодавства про релігійні культи, який здійснюється в основному членами комісій. Протягом 1985 року 38 чоловік притягались до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про релігійні культи. Зокрема, оштрафовані на 50 крб. 12 громадян села Кричильськ, 8 громадян із села Корост, 6 чоловік с. Чабель за проведення незаконних молитовних зібрань секти ЄХБ в незареєстрованих будинках” [9, с.79 ].

Знаходимо, ще факти, що сільська комісія неодноразово передавала матеріали на розгляд адмінкомісії при Сарненському райвиконкомі в результаті чого керівники віруючих притягувались до адміністративної відповідальності [4, аркуш 9 ].

Для підтвердження злагодженої роботи цих комісій та ширшого розкриття їх діяльності знаходимо ще декілька моментів. Комісією сприяння райвиконкому було виявлено порушення законодавства про культи на території Костюхнівської, Четвертнянської, Рудниківської, Комарівської сільських Рад у Волинській області. Незначна частина віруючих на території цих сільських рад відправляли службу не в зареєстрованих будинках, без дозволу місцевих органів проводити ремонт культових будинків. Матеріали про порушення законодавства про культи розглядались на засіданнях адміністративних комісій, де винні притягались до адміністративної відповідальності. Акти про притягнення до відповідальності були забрані представниками облвиконкому в січні 1973 року під час перевірки роботи комісії сприяння [8, аркуш 19].

Від прокурора Л.В. Якимчук до замісника голови виконкому Рівненської обласної Ради народних депутатів С.А Чернолоз (авт.-Чернолоз С.А.- голова обласної комісії сприяння) надійшла довідка, що перевіркою на місті встановлено, що в с. Малинськ Березнівського району в даний час діє дві групи віруючих. Одна із груп віри ХВЕ-п'ятидесятників під керівництвом С.Г. Свиридюка, збирається в його будинку, друга група, віруючих ЕХБ- в будинку І.П. Прокопчука. Раніше дві групи діяли разом. Комісії сприяння сільвиконкому за перше півріччя 1983 р. склала 3 акти про протизаконні зібрання групи Свиридюка і один акт групи Прокопчука, які розглянуті адміністративною комісією [7, аркуш 35].