Легалізація незаконно одержаних доходів шляхом захоплення і поглинання підприємств (рейдерство)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет водного господарства та природокористування

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ НЕЗАКОННО ОДЕРЖАНИХ ДОХОДІВ ШЛЯХОМ ЗАХОПЛЕННЯ І ПОГЛИНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ (РЕЙДЕРСТВО)

Гуровська Т.В., асистент

м. Рівне

Анотація

Досліджено взаємозв'язок "недружніх" поглинань підприємств з "відмиванням" доходів, одержаних злочинним шляхом. Розкрито суть рейдерства та особливості цього явища в Україні.

The interrelation of "unfriendly" mergers and take-overs of the enterprises and incomes-laundering received criminal by is investigated. The essence of "raid" and feature of this phenomenon in Ukraine is considered.

Сьогодні в Україні питання, пов'язані з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом, перебувають у центрі уваги нашого суспільства. Актуальність даної проблеми полягає в тому, що проникнення в легальний бізнес кримінальних доходів становить серйозну небезпеку для законної економічної діяльності, викликає дестабілізацію існуючих фінансової та валютної систем, призводить до зниження добробуту населення. Одним із способів легалізації доходів не лише в Україні, а й на пострадянському просторі, можна вважати недружні поглинання (рейдерство).

Через свою значущість проблематика злиття і поглинання підприємств дедалі частіше потрапляє в поле уваги науковців, громадських організацій, представників уряду та господарських структур. В останні роки у наукових виданнях та засобах масової інформації опубліковані дослідження вітчизняних та зарубіжних фахівців з економіки та права, які аналізують основні причини та наслідки перерозподілу власності шляхом недружнього захоплення, наводять схеми та способи протидії. Серед них: В.Кульпінов, І.Зайцев, І.Головань, А.Сахно, Л.Миц, С.Скрипник, А.Паєвський, А.Подлазов, В.Колесник, А.Грищенко, В.Пісковий та інші.

Метою даної роботи є розгляд системи поглинання та насильницького злиття підприємств, що веде до незаконного перерозподілу власності на користь кримінальних структур, як одного із способів легалізації ("відмивання") доходів, одержаних злочинним шляхом.

Згідно з Конвенцією Ради Європи 1990 р., "відмивання грошей - це процес такого маніпулювання протизаконно одержаними коштами (насамперед, готівкою), при якому ці кошти набувають цілком законного вигляду". На Конгресі ООН у Гавані 1990р. рекомендовано взяти як базове таке визначення процесу "відмивання" коштів: "перетворення або передача власності, якщо при цьому відомо, що така власність виникла внаслідок злочинів з метою приховування або маскування незаконного походження власності або надання допомоги будь-якій особі, яка бере участь у вчиненні такого злочину або злочинів із тим, щоб уникнути правових наслідків таких дій; приховування або маскування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження розташування, переміщення прав стосовно власності або права власності, якщо відомо, що така власність виникла внаслідок злочинів; придбання, володіння або використання власності, якщо на момент одержання відомо, що вона виникла внаслідок акту участі в такому злочині" [1, с. 122].

Тому, можна констатувати, що рейдерство в Україні - це не що інше, як спосіб легалізації ("відмивання") доходів, одержаних злочинним шляхом. Протиправний бізнес прагне придбати контрольний пакет акцій різних підприємств та організацій, створювати власні "виробництва" (банківські та різні посередницькі організації), укорінюватися до зовнішньоекономічних структур і, таким чином, виходити на формування міжнародних організацій.

Явище під назвою "рейдерство" (з англ. raid - захоплення) відоме світовій практиці досить давно. Виникло воно в епоху Великих географічних відкриттів у Великобританії, і спочатку цим терміном позначалися набіги морських суден, котрі самостійно виконували бойове завдання, у тому числі і захоплення торгових кораблів інших країн. Недружні захоплення із застосуванням арсеналу сучасного рейдерства відомі з сімнадцятого століття, з виникненням перших буржуазних держав, класичної буржуазної приватної власності, і, відповідно, появи можливості більш-менш законно (або зовсім незаконно) привласнити чужий бізнесНавіть в феодально-бюрократичній Російській імперії відмічались випадки рейдерства. Класичний - відбирання маєтку з допомогою свідомо неправосудного рішення, винесеного корумпованим суддею, описаний О.Пушкіним в повісті "Дубровський".. Вважається, що першим рейдером був Джон Рокфеллер, засновник Standart Oil, який різноманітними способами скуповував акції своїх конкурентів з метою зміцнити становище свого бізнесу ще наприкінці ХІХ століття. Рейдерство у сучасному розумінні, тобто недружнє поглинання компаній і перерозподіл власності та корпоративних прав, з'явилося в США у 60-70-х роках ХХ століття. За кордоном рейдерство вважається цілком нормальним і прийнятним видом бізнесу, який регулюється законодавчими нормами. Там рейдерів називають своєрідними "санітарами бізнес-лісу", котрі поглинають підприємства зі слабким менеджментом; таким чином, непрямо вони навіть сприяють покращенню макроекономічних показників країни.

Сучасне рейдерство характерне для країн з перехідною економікою, в яких відкривається можливість стати (або бути назначеним) мільярдером, за безцінь "приватизувавши" стратегічне підприємство або цілу галузь. Умови для рейдерства створюються в той момент, коли підприємство незаконним шляхом приватизується.

В Україну рейдерство прийшло не з Заходу, а зі Сходу - з відповідним російським колоритом початку 90-х років - епохи дикого нагромадження шаленого первісного капіталу. Варто відмітити, що недружні поглинання по-українськи часто зводяться до силових захоплень підприємств під прикриттям законних і псевдозаконних підстав. Така практика була позичена в Російській Федерації, де рейдерські захоплення широко розповсюджені і відпрацьовані до дрібниць. Першим рейдером в Україні став російський бізнесмен Костянтин Григоришин, якому належать акції багатьох обленерго і підприємства у Запорізькій області.

Протягом останніх двох років хвиля рейдерства стає все потужнішою і "змиває" чимало підприємств (нападів рейдерів зазнали майже 3 тисячі вітчизняних підприємств) [2]. Об'єктами рейдерських атак стають як дрібні, так і великі підприємства. Намагання влади поставити хоч які-небудь перепони на шляху рейдерів не приносять успіху - занадто багато з'явилось в Україні людей, які отримують безпосередній зиск з рейдерських атак.

Навіть якщо не брати до уваги надприбутки, що їх отримують самі рейдери (а за деякими даними, вони працюють з рентабельністю до 500, а то й 1000% [2; 3]), їхня діяльність дає заробити нечистим на руку суддям, нотаріусам, адвокатам тощо.

В розвинутих країнах полювання на об'єкт, який представляє інтерес, зазвичай здійснюється з допомогою фінансових інструментів: скуповуються акції у дрібних держателів за ціною, значно вищою тієї, котру в змозі запропонувати емітент, і формується контрольний пакет. Рейдерство ж у "східнослов'янській" інтерпретації не має нічого спільного з цивілізованим перерозподілом ринку. У нас надають перевагу не купівлі підприємств, а їх захопленню, застосовуючи іноді навіть відверто кримінальні методи. При цьому зазвичай рейдеру досить навіть декількох годин розпорядження основними активами, щоб вони перейшли до замовника. Гонорар же за провернуту справу складає від 100 тис. дол. США до декількох мільйонів. Як наслідок, рейдерство стали поділяти на "біле", "сіре" та "чорне".

"Білі" рейдери діють виключно по закону, використовуючи прогалини в законодавстві, організовують скуповування акцій або боргів підприємства, намагаються тимчасово погіршити його економічне та фінансове становище, здешевлюючи акції, шукають недоліки в статуті тощо.

"Сірі" рейдери використовують сумнівні методи, балансуючи на межі законності, однак, як правило, ця межа переходиться. Для "сірого" рейдерства характерно використання фальсифікованих документів, подвійного реєстру, незаконних зборів акціонерів.

"Чорне" рейдерство йде пліч-о-пліч з бандитизмом. Тут також використовуються фальсифіковані документи та інші методи "сірого" рейдерства, але набагато більше уваги приділяється корумпуванню чиновників різного роду адміністрацій, міністерств, представників правоохоронних органів, суддів. Фактично, корупція - сприятливе середовище і базис "чорного" рейдерства. Однак, окрім корупційних, незаконних і неправосудних рішень, "чорне" рейдерство характеризується обов'язковим застосуванням фізичного насильства для реального втілення в життя цих рішень.

Варто відмітити, що в Україні межа між "білими", "сірими" та "чорними" рейдерами досить розмита. Недосконалість законодавства призводить до того, що початково проведена в "білих рукавичках" операція, яку взагалі можна було б вважати "грінмейлом" (формою легального корпоративного шантажу, яка, як правило, застосовується дрібним акціонером з метою продажу своїх акцій мажоритарію втридорога), вимагає для свого завершення "сірих" та "чорних" методів. Саме тому в українському суспільстві останнім часом рейдерство і бандитизм стали синонімами.

Сприятливе середовище українському рейдерству, окрім високої корумпованості і недосконалого законодавства, створює відсутність в країні нормально працюючого фондового ринку, непублічність більшості власників, непрозорість фінансових потоків підприємств, намагання приховати прибутки за допомогою виплати зарплат в конвертах і ручного розподілу дивідендів.

Жодна компанія України не застрахована від недружнього поглинання. Універсальних способів захисту від примусового злиття не існує.

Спроба захопити підприємство може мати кілька мотивів. Зазвичай ці дії пояснюються прагненням отримати доступ до ліквідних активів жертви (від обладнання до упізнаваної торгової марки), її переважними правами (наприклад, право оренди). Ще одним мотивом недружнього поглинання може бути бажання вивести з гри конкурента. Коли невелика компанія здатна робити погоду на ринку, великим гравцям буває вигідніше її поглинути, ніж брати участь у конкурентній боротьбі. Існує чотири основних способи захоплення підприємства: через акціонерний капітал, кредиторську заборгованість, органи управління та заперечення результатів приватизації.

Напад через акціонерний капітал свідчить про те, що він дуже розпилений або слабко контролюється. Початок атаки - скуповування акцій. Як правило, рейдерам необхідно скупити приблизно 10-15% акцій - кількість достатня, щоб ініціювати проведення зборів акціонерів з потрібним порядком денним, наприклад, зміною керівництва підприємства. Акціонерні товариства, власниками яких є трудові колективи, - улюблені ласощі рейдерів. Отримуючи невисокі зарплати, працівники без особливих коливань продають свої цінні папери тому, хто пропонує за них у 5-10 разів більше їх номінальної вартості (однак все одно менше того, що вони реально коштують). Прикладами застосування такої тактики можуть слугувати дії компанії "Сармат", що у свій час скупила по завищених цінах через ІК "Керамет-Інвест" 41,5% акцій київського пивзаводу "Оболонь"; а також атака компанії "Кліринговий дім" на черкаський "Азот". Наприклад, рейдерська атака на "Оболонь" була зупинена після того, як її менеджмент консолідував більше 51% акцій [4; 5].

У другій половині 90-х найбільш популярним способом було відбирання власності через кредиторську заборгованість. Затребуваний він і сьогодні. Прострочені борги підприємства скуповуються у дрібних кредиторів якнайдешевше, потім консолідуються і пред'являються до одноразової виплати. Саме таким чином група "Фінанси і кредит" у свій час намагалася заволодіти сіверодонецьким "Азотом" - завадив їй лише прихід на завод нового крупного власника [5]. Нездатність підприємства розрахуватись по своїх зобов'язаннях дає підстави для початку процедури банкрутства або санації з усіма випливаючими наслідками. Завод, який знаходиться на санації, не підконтрольний ні його власнику, ні менеджменту. Головна дійова особа - керуючий санацією - як правило, одна людина, купити якого для рейдера не викликає великої складності.

Самою слабкою ланкою більшості підприємств є топ-менеджмент, тобто органи управління. Це люди, на слабостях яких рейдер грає в першу чергу. Наділений великими повноваженнями директор може сприяти швидкому виведенню майна зі свого підприємства в підконтрольні рейдеру структури. Таким чином, власник заводу залишається з акціями, які нічого не варті. Менеджмент легко може спровокувати фінансові проблеми на заводі, наприклад, санкціонувавши купівлю сировини за завищеними цінами або взявши кредит під нереальні проценти. Запевнити керівництво діяти на користь рейдера можна різними способами: від звичайного підкупу до підсаджування на "гачок" - шантажу, кримінального переслідування чи погроз. Атака через менеджмент найдешевше обходиться на держпідприємствах, де відсутній ефективний контроль за оперативною діяльністю зі сторони власника. На пострадянських теренах працює метод поглинання, суть якого свого часу озвучив Борис Березовський: "Нам немає потреби купувати ЛогоВАЗ, якщо ми можемо купити менеджмент ЛогоВАЗу" [6]. Зацікавлена в поглинанні компанія переманює на своє підприємство фахівців і менеджерів, без яких робота підприємства, що поглинається, стає практично неможливою. Пересвідчившись у цьому, власники компанії можуть стати поступливішими й добровільно продати фірму.

Зміна влади у 2004 році в Україні і наступний перерозподіл власності підказав вітчизняним рейдерам ще один спосіб поглинання підприємств - заперечення результатів приватизації. За великим рахунком, ринок злиття і поглинання зараз - це ринок другої хвилі перерозподілу майна. Якщо в першу хвилю майно перейшло від держави в приватні руки, то у другу хвилю воно починає зосереджуватися в руках набагато меншої групи осіб, котрі мають достатньо амбіцій і коштів для того, щоб привласнити собі плоди чужої праці. Але якщо одні це роблять цивілізовано, пропонуючи непогані відступні за відмову від майнових прав, то частина гравців на ринку використовує відверто бандитські прийоми, діючи при цьому нібито в рамках закону.

Мета діяльності багатьох організованих злочинних угруповань та організацій - отримання надприбутків, що передбачає необхідність їх легалізації ("відмивання"), надання видимості законності, неконтрольованого введення у господарський оборот, створення можливості вкладення грошових коштів та іншого майна у новий виток отримання прибутку, в тому числі - легального. Легалізація у наведеному сенсі означає виведення незаконних доходів з тіньової зони економіки, надання грошовим коштам та матеріальним цінностям дійсного або удаваного статусу законності. Небезпека економічної дестабілізації полягає у тому, що кримінальні кошти безконтрольно вводяться у легальний обіг, підприємницьку діяльність, що сприяє зміцненню позицій організованих форм злочинності, перерозподіляє власність до кримінальних структур.

Сьогоднішні "рейди" - це не тільки особиста проблема підприємств, які вже стали їх жертвами. Вона поступово переростає в макроекономічну, оскільки суттєво знижує і без того невисоку інвестиційну привабливість України. Тому що жоден розумний іноземець не стане ризикувати своїми капіталами, знаючи, що одного дня може їх втратити.

З рейдерством почали вести активну боротьбу майже всі державні органи. Засоби масової інформації переповнені даними про нові "рейди", які трапляються мало не щодня, проте офіційна статистика таких відомостей не надає, але й не спростовує останні. Це пов'язано з тим, що в чинному законодавстві України досі немає визначення самого терміну "рейдерство", хоча і планується розробка і внесення змін до деяких нормативних актів та Кримінального кодексу з метою встановлення кримінальної відповідальності за захоплення підприємств. Кабінетом Міністрів України затверджена Постанова від 21 лютого 2007 р. № 257 "Про утворення Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств" [7]. 26 квітня 2007 року в приміщенні Секретаріату Кабінету Міністрів України під головуванням Першого віце-прем`єр-міністра, Міністра фінансів Миколи Азарова пройшло третє засідання Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств. Робота Міжвідомчої комісії нарешті почала набирати обертів. Сьогодні на опрацюванні аналітичної групи Міжвідомчої комісії перебуває близько 90 заяв і звернень фізичних та юридичних осіб щодо можливого протиправного поглинання підприємств, а також об'єктів приватної власності (будівель, споруд, земельних ділянок тощо). Перший віце-прем'єр-міністр України зазначив, що часто захоплення підприємств пов'язане з високою вартістю земельних ділянок, на яких вони розміщені [8].

На проведених засіданнях Міжвідомчої комісії були розглянуті ситуації, що склалися навколо ВАТ "НВП "Сатурн", ВАТ "Агрофірма "Провесінь", ЗАТ "УТП "Кіровоград", ВАТ "Київська фабрика технічного паперу", ЗАТ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", ЗАТ "Допсок", ВАТ "Київміськнафтопродукт", АСК "Укррічфлот", ВАТ "Дніпрофарм", ВАТ "Імтокс", ЗАТ "Київспецмонтаж", ЗАТ "Стома", ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", АТЗТ "Сумський фарфоровий завод", ВАТ "Смолопереробний завод". На виконання доручень Голови Міжвідомчої комісії Миколи Азарова компетентні державні органи (зокрема й правоохоронні) провели ретельні перевірки фактів та подій щодо відповідних конфліктних ситуацій та вжили відповідних заходів реагування. Під час перевірок особлива увага приділялась фактам вчинення корупційних діянь посадовими особами державних органів і судів, а також наявності в діях рейдерів складу адміністративних порушень та кримінальних злочинів.

В ході обговорення проблеми рейдерства в Україні урядовці, представники бізнес-об'єднань та громадських організацій неодноразово наголошували на необхідності її законодавчого врегулювання. Уряд надає величезного значення удосконаленню чинного законодавства з метою унеможливлення рейдерських захоплень. Так, у Бюджетній декларації на 2008 рік, схваленій постановою Кабінету Міністрів України № 316 від 1 березня 2007 р., йдеться про необхідність "створення надійної системи протидії відчуженню державного майна та корпоративних прав поза процесами приватизації, усунення прогалин у законодавстві, що використовуються під час протиправних захоплень підприємств (рейдерство)" [9]. дохід легалізація злочинний рейдерство

Міжвідомча комісія інтенсивно працює над поліпшенням законодавчої бази у даній сфері. Зокрема, нею розроблено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств)", яким, зокрема, передбачається внесення змін до таких законодавчих актів: Господарський процесуальний кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закон України "Про виконавче провадження", Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Закон України "Про третейські суди". Також розроблено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запровадження відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів)". Зазначеним проектом Закону передбачено внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Планується, що Міжвідомча комісія і надалі на своїх засіданнях розглядатиме конфлікти навколо підприємств, які мають стратегічне значення для економіки країни та її інвестиційного клімату або ж таких, конфлікти навколо яких набули значного суспільного резонансу.

Проблема рейдерства комплексна, і одним лише введенням кримінальної відповідальності за силовий (найбільш простий) варіант рейдерства її не вирішити. Необхідне проникнення систематичних продуманих змін в законодавство, в тому числі тих, що стосуються цінних паперів, господарських (особливо акціонерних) товариств, діяльності правоохоронних і контролюючих органів нашої країни. Поверхневі рішення в даній ситуації неприпустимі, так як вони можуть лише приховати це явище, а недружні поглинання будуть відбуватися без силових акцій, але з використанням багаточисельних прогалин і невідповідностей в українському законодавстві.

Анотація

1. Голуб С. Відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом // Право України. - 2006. - № 11. - с. 121-124.

2. Антирейдер: Спецпроект Комитета противодействия коррупции и организованной преступности/Материалы за февраль 2007 года (http://www.antiraider.org).

3. http://www.justinian.com.ua.

4. Рейдерство в Украине: проблема и пути решения (http://vybory.org/corporate_conflicts).

5. Сахно А. Особенности национального рейдерства (http://www.podrobnosti.ua).

6. Кульпінов В., Зайцев І. Поглинання непокірної // Український діловий тижневик "Контракти". - 2005.- № 19 (http://www.kontrakty.com.ua).

7. Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств" від 21 лютого 2007 р. № 257.

8. У регіонах створені робочі групи по боротьбі з рейдерством (http://www.minfin.gov.ua).

9. Уряд посилює боротьбу з рейдерством (http://www.kmu.gov.ua).

10. Мыц Л. Рейдерство на грани криминала (http://www.glavred.info).

11. Пустовой М. Рейдерство по-украински… // Юридическая практика. - 2007. - № 14 (http://www.yurpractika.com).

12. Капустник К., Боголюбова Н. Проведення судово-економічних експертиз у справах, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) грошових коштів та майна, отриманих злочинним шляхом // Право України. - 2005. - № 8. - с. 63-66.

Размещено на Allbest.ru