Механізми врахування ризиків у процесі прийняття управлінських рішень в умовах сучасних викликів

A. Drobyazko

MECHANISMS OF ACCOUNT OF RISKS ARE IN THE PROCESS OF ACCEPTANCE OF ADMINISTRATIVE DECISIONS IN THE CONDITIONS OF MODERN CALLS

Постановка проблеми

Характерною ознакою для більшості управлінських рішень є наявність значних невизначеностей. Управління й планування за своєю природою вимагають розгляду подій у майбутньому, а майбутньому завжди властива невизначеність. Один із найважливіших аспектів процесу обгрунтування і прийняття рішень полягає в тому, що він повинен дати чітке розуміння місця й ролі невизначеності під час прийняття рішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Механізми врахування ризиків у процесі прийняття управлінських рішень в умовах сучасних викликів розглядаються в працях багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників: Бакуменко В., Василенко В., Дєгтяр А., Петруня Ю., Саймон Г., Смирнов Э., Степанов В., Тарабан С. та ін.

Однак більшість публікацій, що з'являються, в Україні досі не існує сформованих механізмів врахування ризиків у процесі прийняття управлінських рішень в умовах сучасних викликів та фігурують суперечності у дефініціях процесу ризику в публічному адмініструванні, що зумовлює доцільність дослідження проблеми.

Мета статті

ризик управлінське рішення

Визначити та дослідити підгрунтя впровадження механізмів врахування ризиків у процесі прийняття управлінських рішень в умовах сучасних викликів.

Виклад основного матеріалу

Завдання того, хто приймає рішення, і того, хто виконує аналіз в його інтересах, полягає в тому, щоб заздалегідь врахувати властиву стратегічним рішенням невизначеність і звести її до аналізу кількісними методами за допомогою методологічних засобів механізмів врахування ризиків у процесі прийняття управлінських рішень. Для цього потрібно мати чітке й однозначне тлумачення основних понять, тобто ризику і невизначеності. У праці [1, с. 67] зазначається, що "ризики у процесі прийняття управлінських рішень -- об'єктивно-суб'єктивна категорія, що пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності у ситуації неминучого вибору і відображає міру (ступінь) досягнення сподіваного результату, невдачі та відхилення від цілей із врахуванням впливу контрольованих та неконтрольованих чинників за наявності прямих та зворотних зв'язків", а в [2, с. 29] -- "Ризик -- об'єктивний фактор, органічно пов'язаний з фундаментальними інституціями сучасного суспільства. Джерела ризику досить різноманітні: науково-технічний прогрес, кон'юнктура ринку, внутрішня та зовнішня політична ситуація, погодні умови, наявність корисних копалин, природа людини та ін".

У роботі [3] дається таке означення ризиків у процесі прийняття управлінських рішень: "Ризик управлінський -- це поняття найтісніше пов'язане з будь-якою діяльністю господарюючого суб'єкта в умовах ринкової економіки. Регулюючий вплив конкурентного механізму і ринкового ціноутворення, створюючи невизначеність економічної кон'юнктури, зумовлюють ймовірність отримання прибутку чи збитку при реалізації товарів чи послуг" [4]. Наведемо із скороченнями найбільш вживані означення, які можуть стати основою створення концепції аналізу й управління ризиком в умовах застосування механізмів врахування ризиків у процесі прийняття управлінських рішень в умовах сучасних викликів.

Автор роботи [5] зазначає, що управлінський ризик виникає в результаті будь-яких видів діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів.

Ризик розглядається як міра невідповідності між різними можливими результатами прийняття певних стратегій або розв'язками задачі у роботі [6]. При цьому вважається, що кожна вибрана стратегія може призвести до різних результатів і ймовірності тих чи інших результатів вибраного рішення відомі або можуть оцінюватися (на відміну від детермінованих задач, де кожна стратегія дає єдиний результат, і невизначених задач, в яких результати наслідків прийнятої стратегії неможливо передбачити).

Задачі з ризиком полягають у виборі деякої альтернативи, що забезпечує найкращий результат у заданою ймовірністю. Найчастіше максимізується математичне сподівання вигідності для кожної стратегії, тобто при оцінці альтернативних варіантів дій враховуються два чинники: ймовірність і вигідність результатів.

У роботі [7] ризик визначається як кількісна або якісна оцінка пошкодження, яке можливе, коли обчислювальна система не є захищеною від певних небезпек. Кількісна оцінка ризику може бути розрахована на основі тих управлінських збитків, що настануть, коли кожна конкретна небезпека призводитиме в дію будь-який із можливих механізмів реакції системи.

На основі байєсівського підходу для оцінки ризику розраховується математичне сподівання збитків, пов'язаних з неправильними чи неточними рішеннями. Це метод прийняття оптимальних статистичних рішень, який базується на припущенні, що параметр розподілу ймовірностей спостережуваної випадкової події, який впливає на характер рішень, що приймаються, є випадковою величиною з відомим апріорним розподілом. Зауважимо, що коли розподіл невідомий, то можна застосувати метод навчальної вибірки з певними правилами зупинки.

Аналізуючи зазначені вище та інші численні літературні джерела, можна констатувати фундаментальні положення:

— ризик -- це об'єктивна категорія, притаманна кожному управлінському або іншому рішенню незалежно від того, розуміє чи не розуміє цю ситуацію особа, яка приймає рішення. Ризик як всепроникаючий феномен нашого буття повинна враховувати кожний процес прийняття управлінських рішень, інакше він приречений на невдачі у своїй роботі;

— механізми врахування ризиків у процесі прийняття управлінських рішень можливі за умови наявності необхідної статистичної інформації для отримання відповідних розподілів ймовірностей.

Ризик потенційно небезпечний, але ще небезпечнішою за нього є невизначеність, тобто відчуття нез'ясованості того, що має статися. Ризик можна оцінити та виміряти -- і, нарешті, прийняти рішення. Проте це не стосується невизначеності. Необхідно зробити так, щоб усе, що стосується успіху чи невдачі бізнесу, було вивчене й оцінене. Невизначеність має бути перетворена на ризик, а сам ризик необхідно детально проаналізувати. В умовах, коли діють два фактори невизначеності -- невизначеність вхідної інформації і невизначеність наслідків дій, механізми врахування ризиків у процесі прийняття управлінських рішень концентруються переважно в напрямі подолання цих невизначеностей.

Ризики часто пов'язують з уявленням про можливі загрозливі події з катастрофічними наслідками або збитками. Такі катаклізми варто виключити будь-якою ціною в межах розумних альтернатив. Часто виникає потреба в одержанні кількісних оцінок ризику, зокрема як добутку оцінок наслідків події на відповідну ймовірність її появи.

Існує досить широкий діапазон досліджень ризику за допомогою систематичного аналізу. Можна виділити три складові частини ризику:

— ризик, який існує об'єктивно внаслідок дії випадкових факторів, що не підлягають контролю і впливу з боку механізмів врахування ризиків у процесі прийняття управлінських рішень;

— ризик як наслідок допущених помилок;

— ризик, на який ідуть свідомо.

Механізми врахування ризиків у процесі прийняття управлінських рішень можна подати у трьох варіантах: зменшення ризику; мінімізація ризику; оптимізація ризику. При цьому зауважимо, що ризик події, на яку тому, хто оцінює, важко або неможливо вплинути, має тенденцію бути переоціненим. Ризик, пов'язаний з можливими катастрофічними наслідками подій, отримає найвищу "оцінку", незважаючи на величину відповідної ймовірності і на відсутність бази для числових підрахунків. Наприклад, якщо ймовірність опадів протягом дня складає величину 0,01, то наслідки пов'язаних з цим явищем можливих подій не беруться до уваги. Але якщо з такою ж самою ймовірністю цивільний літак може зазнати катастрофи, то бажаючих летіти на ньому напевно не знайдеться.

Обставини, пов'язані з наявністю некоректних суб'єктивних оцінок, не можна покласти в основу прийняття управлінських рішень. Одним із можливих шляхів оцінки ризику є порівняння ризикованих ситуацій з аналогічними ситуаціями в минулому. Такі ситуації можуть скласти фактографічну базу модуля в механізмах врахування ризиків у процесі прийняття управлінських рішень -- історичних аналогій.

Фактор ризику у процесі прийняття управлінських рішень має винятково важливе значення, оскільки з ним пов'язана можливість втрати організацією частини своїх ресурсів, недоотримання запланованих прибутків або появи додаткових витрат внаслідок здійснення певних виробничих і управлінських заходів та операцій. Діапазон аналогічних трансакцій досить широкий, тому необхідно визначити перелік задач управління ризиком, які потребують математичної та комп'ютерної підтримки. Класифікація задач у процесі прийняття управлінських рішень, незважаючи на наявність певних підходів до названої проблеми в наукових джерелах неоднозначна.

У роботі [4, с. 37] пропонується так класифікувати ризики, присутні у процесі прийняття управлінських рішень:

1) виробничий ризик, пов'язаний з можливим невиконанням фірмою своїх зобов'язань за контрактом;

2) фінансовий ризик, зумовлений можливим невиконанням підприємством (фірмою) своїх управлінських зобов'язань перед інвесторами;

3) інвестиційний ризик, пов'язаний з можливим знеціненням інвестиційно-фінансового портфеля;

4) ринковий ризик, зумовлений можливими коливаннями ринкових відсоткових ставок.

Відомо два типи ризиків -- динамічний і статичний. Динамічний -- це ризик непередбачуваних змін вартості основного капіталу як наслідок прийняття управлінських рішень або несподіваних ринкових чи політичних обставин. Такі зміни можуть призвести як до збитків, так і до додаткових доходів. На відміну від нього статичний ризик, як ризик втрат реальних активів від завдавання шкоди власності і зменшення доходу через недієспроможність підприємства, призводить лише до збитків.

Обмежитися типами і видами ризиків, які спостерігаються в організації, для створення системи підтримки прийняття управлінських рішень неможливо. Проблема аналізу ризиків, їх ідентифікації та моделювання є складною і може бути предметом самостійних досліджень, які матимуть вагоме народногосподарське значення. Методологічно для розв'язання задачі аналізу і управління ризиком потрібні майже однотипні інструментальні засоби їх розв'язання. Враховуючи специфіку даних досліджень, мета яких полягає в удосконаленні теоретичної бази механізмів врахування ризиків у процесі прийняття управлінських рішень, невідкладними питаннями є виділення і опис окремих задач, пов'язаних з управлінням ризиками, а також типових процедур аналізу ризику і набору стандартних статистичних методів.

Суб'єкт прийняття управлінських рішень здійснює вибір, знаючи наперед множину альтернатив, що використовуються з відповідними наслідками; систему пріоритетів, яка дає змогу впорядкувати варіанти дій на основі корисності їх результатів для цієї особи; критерій вибору.

У нормативних (кількісних) моделях критерій вибору може змінюватися залежно від кількості і ймовірності появи виділених станів реальних об'єктів. Ці моделі можна використовувати також в умовах визначеності (впевненості), ризику (імовірнісної визначеності) і невизначеності (невпевненості). За умов упевненості суб'єкт прийняття управлінських рішень знає всі можливі значення змінних керування й може впевнено визначати стан, який настане з ймовірністю, рівною одиниці.

Якщо рішення приймається за умов ризику, то критерієм може виступати очікувана вигідність результату. При прийнятті рішень в умовах дії фактору невпевненості і невизначеності можуть використовуватися різні критерії вибору.

У загальному випадку проблема вибору в умовах невизначеності може бути визначена за допомогою такої групи змінних, які описують множину варіантів вибору (альтернативних дій), множину значень функції переваг, множину значень ймовірностей настання ситуацій і множину критеріїв.

Розподільні рішення охоплюють такі проблеми, як вибір способів управління ризиками. При розподілі ресурсів застосовують моделі рішень, для побудови яких використовуються методи дослідження операцій. Інший тип рішень стосується впорядкування у часі поточних дій, спрямованих на реалізацію розподілених функцій, залучення на конкретних етапах робіт людських колективів, комплексів засобів і взаємних координаційних зв'язків. Планування заходів, які повинні забезпечувати фізичну координацію дій з реалізації розподільних рішень, вимагає застосування сіткових методів, в основу яких покладені результати теорії графів. У цих методах заходи трактуються як множина подій і робіт (операцій); для них можна виділити, наприклад, такі характеристики, як ймовірність реалізації роботи, імовірнісний характер часу тривалості робіт, вартість реалізації робіт і потреба в певних ресурсах.

У публічному адмініструванні нормативний підхід застосовується з обмеженнями, оскільки реальні процеси прийняття рішень часто більше диференційовані і складні, ніж це передбачено концепцією побудови закритих нормативних моделей. Довільне тлумачення основних принципів і відношень між змінними призводить до створення моделей настільки далеких від реальності, що їх використання в практиці публічного адміністрування є неможливим або ускладненим високим ступенем невпевненості в очікуваних результатах. Тому такі моделі не надають реальної допомоги при прийнятті управлінських рішень, а область застосування нормативного підходу обмежена групою проблем, які добре або частково структуровані.

Зауважимо, що на можливість застосування кількісної підтримки механізмів врахування ризиків у процесі прийняття управлінських рішень в умовах сучасних викликів на стратегічному і тактичному рівнях управління впливають зовнішні і внутрішні фактори. До зовнішнього фактору належить система управління в державі, зокрема її визначальні елементи такі, як економічна політика, чинне законодавство, ринковий механізм тощо.

Внутрішні фактори -- це вміння суб'єкта прийняття управлінських рішень користуватися кількісними та інформативними методами, розуміння значення комп'ютерної технології обробки інформації та моделювання процесів прийняття рішень.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, дослідження реальних процесів прийняття рішень вимагає відповіді на питання, які стосуються механізмів і взаємозв'язків цих процесів у практиці управління та поведінки суб'єкта прийняття управлінських рішень у предметних ситуаціях.

Аналізом ходу і характеру дій, які складають процес прийняття рішень, його взаємозв'язками, роллю осіб чи груп осіб у прийнятті рішень займається психологічна теорія рішень. Ці задачі можуть мати й іншу назву, поділятися або ж об'єднуватися в окремі комплекси на основі поєднання інтересів кількох сторін.

Тому методологічна база механізмів врахування ризиків у процесі прийняття управлінських рішень в умовах сучасних викликів має охоплювати як загальноприйняті методи аналізу ризику, так і спеціальні процедури підготовки рішень для окремих проблемних задач.

Вказані методи можуть ефективно використовуватися для впровадження механізмів врахування ризиків у процесі прийняття управлінських рішень.

Література

1. Бакуменко В.Д. Прийняття рішень в державному управлінні: [навч. посіб.]: у 2 ч. / В.Д. Бакуменко; Ч. 1. Теоретико-методологічні засади. -- К.: ВПЦ АМУ, 2010. -- 276 с.

2. Дєгтяр А.О. Управлінські рішення в органах державної влади: [моногр.] / А.О. Дєгтяр, В.Ю. Степанов, С.В. Тарабан; за заг. ред. A^. Дєгтяря. -- X.: С.А.М., 2010. -- 276 с.

3. Прийняття управлінських рішень [Текст]: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Ю.Є. Петруня [та ін.]; ред. Ю.Є. Петруня. -- 2-ге вид. -- К.: Центр учбової літератури, 2011. -- 214 с.

4. Василенко В.А. Теорія і практика розробки управлінських рішень: навч. посіб. -- К.: ЦУЛ, 2003. -- 420 с.

5. Саймон Г. Адміністративна поведінка: Дослідження процесів прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції: Пер. с англ. вид. -- К.: АтрЕК, 2001. -- 392 с.

6. Смирнов Э.А. Розработка управленческих решений: учеб. для вузов. -- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. -- 271 с.

References

1. Bakumenko, V.D. (2010), Priynyattya rishen' v derjavnomu upravlinni [Making decisions in public administration], vol.1, Teoretiko-metodologichni zasadi [Theoretical and methodological basis], VPC AMU, Kiev, Ukraine.

2. Degtyar, А. О. (2010), Upravlins'ki rishennya v organah derjavnoi vladi [Management decisions in government agencies], С.А.М., Kharkov. Ukraine.

3. Petrunya, Yu.E. (2011), Priynyattya upravlins'kih rishen' [Making management decisions], Centr uchbovoi literaturi, Kiev, Ukraine.

4. Vasilenko, V.A. (2003), Teoriya i praktika rozrobki upravlins'kih rishen' [Theory and practice of development management decisions], CUL, Kiev, Ukraine.

5. Saymon, G. (2001), Administrativna povedinka: Doslidjennya procesiv priynyattya rishen' v organizaciyah, sho vikonuyut' administrativni funkcii [Administrative behavior: study of decision-making processes in organizations that perform administrative functions], АтгЕК, Kiev, Ukraine.

6. Smirnov, E.A. (2001), Rozrabotka upravlencheskih resheniy [Development of management decisions], YUNITI- DANA, Moscow, Russia.

Размещено на Allbest.ru