Пріоритетні напрями реалізації державної політики України у сфері безпеки українсько-російського державного кордону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351.86: 355

Адміністрація Державної прикордонної служби України

Пріоритетні напрями реалізації державної політики України у сфері безпеки українсько-російського державного кордону

О.В. Деркач,

старший офіцер управління міжнародного співробітництва,

Анотація

політичний державний кордон військовий

У статті проведено аналіз сучасної військово-політичної ситуації на українсько-російському державному кордоні. Наголошено, що за сучасних умов державності, одним із пріоритетних напрямів державної політики національної безпеки у сфері безпеки державного кордону є прискорення процесу договірно-правового оформлення державного кордону України. Обгрунтовано, що відсутність оформленого у договірно-правовому відношенні українсько-російського державного кордону створює потенційну небезпеку для України в сфері національної безпеки. Доведено безперспективність сподівань щодо врегулювання питань спільного державного кордону між Україною і РФ у двосторонньому форматі. Запропоновано пріоритетні напрями реалізації державної політики України у сфері безпеки українсько-російського державного кордону.

Key words: the state policy, the state border, contractual-legal registration of the state border, national security, state border security, priority directions.

Постановка проблеми

Аналіз сучасної військово-політичної ситуації на українсько-російському державному кордоні дає підстави стверджувати про потенційну небезпеку державному суверенітету, територіальній цілісності та незалежності України з боку Російської Федерації. Так, у лютому 2014 року Росією було грубо порушено концептуальні принципи міжнародного права щодо поваги до суверенітету, територіальної цілісності, недоторканості державних кордонів України.

У подальшому, нехтуючи положеннями Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року [1], Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року [2] та Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року [3], Росією було анексовано частину державної території України -- Автономну Республіку Крим та визнано її суб'єктом Федерації.

Сьогодні Росія активно втручається у внутрішні справи України, надаючи організаційну, матеріально-технічну, фінансову та іншу підтримку екстремістським, сепаратистським та терористичним угрупованням, що здійснюють свою протиправну діяльність у деяких південно-східних регіонах України.

Моніторинг ситуації на українсько-російському державному кордоні свідчить про суттєве накопичення частин та підрозділів Збройних сил РФ в прикордонних з Україною районах. Відмічаються активні заходи щодо дискредитації державності України та підтримки терористів націоналістично налаштованими угрупованнями РФ. Україною задокументовано беззаперечні факти участі в незаконних озброєних формуваннях громадян Росії, вихідців з Чечні, Осетії, Абхазії та ряду інших регіонів, які дестабілізують обстановку у прикордонних регіонах держави. Також українська сторона має безперечні докази щодо масованих обстрілів української території з боку РФ, незаконного переміщення з території Росії важкої військової техніки з екіпажами, озброєння, боєприпасів.

Зазначена ситуація представляє потенційну загрозу суверенітету та територіальній цілісності держави та потребує формування та реалізації сучасної державної політики безпеки українсько-російського державного кордону.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що дослідженню проблем договірно-правового оформлення державного кордону України присвячені роботи дослідників та експертів: А.Л. Боднаря, А.М. Дьогтяря, М.О. Трюхана, М.М. Литвина, О.Г. Мельникова, М.А. Нартова, Л.В. Осова- люка, В.К. Плешка, В.С. Сіцінського, Б.Д. Трегубова та ін.

Водночас, врегулювання питань щодо реалізації сучасної державної політики України у сфері безпеки українсько-російського державного кордону в умовах потенційної військової загрози з боку Російської Федерації, зумовлює необхідність у проведенні подальших наукових досліджень з цієї проблематики.

Мета статті

Мета статті -- визначити пріоритетні напрями реалізації державної політики України у сфері безпеки українсько-російського державного кордону.

Виклад основного матеріалу

Основні напрями державної політики з питань національної безпеки у сфері безпеки державного кордону України висвітлені в Законі України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 року [8], зокрема:

— дотримання угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;

— прискорення процесу делімітації та демаркації кордонів України;

— боротьба з організованими злочинними угрупованнями, в тому числі міжнародними, які намагаються діяти через державний кордон України, в пунктах пропуску та виключній (морській) економічній зоні України;

— поглиблення транскордонного співробітництва з суміжними державами.

Закон України "Про основи національної безпеки України" визначає невирішеність проблемних питань, пов'язаних із договірно-правовим оформленням державного кордону України, як "...загрозу національним інтересам та національній безпеці України у сфері безпеки державного кордону України", а Стратегічний оборонний бюлетень України, схвалений Указом Президента України від 29 грудня 2012 року № 771 /2012 [9] -- як ".прогнозований виклик та загрозу національній безпеці України на довгостроковий період".

Характеризуючи українсько-російський державний кордону зазначимо, що його загальна протяжність складає 2295,04 км, із них сухопутна ділянка є найбільшою ділянкою державного кордону України із суміжними країнами та налічує 1974,04 км. На сьогодні питання договірно-правового оформлення між Україною і Російською Федерацією не врегульовано, а саме:

— відсутня демаркація сухопутної ділянки кордону між Україною і Російською Федерацією;

— не здійснено розмежування морських просторів між державами в Азовському і Чорному морях, а також у Керченській протоці;

— не укладено міждержавні договори, що регламентують режим українсько-російського державного кордону, співробітництво та взаємодопомогу між сторонами з прикордонних питань;

— не врегульовано низку майнових, фінансових, господарських та інших питань між суб'єктами господарювання України і Росії, що здійснюють свою діяльність у прикордонних регіонах.

Сучасна динаміка переговорного процесу з питань договірно-правового оформлення українсько-російського державного кордону свідчить про безперспективність сподівань щодо врегулювання питань спільного державного кордону між Україною і РФ у двосторонньому форматі.

Відсутність оформленого у договірно-правовому відношенні українсько-російського державного кордону створює потенційну небезпеку для України в сфері національної безпеки. Цілком ймовірним є сценарій, за яким Росія буде намагатися здійснити спробу анексії частини материкової України у південно-східних регіонах нашої держави за прикладом анексії РФ Автономної Республіки Крим.

Враховуючи потенційну загрозу національній безпеці України у сфері безпеки українсько-російського державного кордону, що пов'язана із незавершеністю процесу договірно-правового оформлення українсько-російського державного кордону, нами вбачається за доцільне, запропонувати пріоритетні напрями державної політики України у сфері безпеки українсько-російського державного кордону.

Перший пріоритетний напрям державної політики України необхідно спрямувати на проведення односторонніх заходів із позначення кордону із РФ на місцевості (проведення односторонньої демаркації українсько-російського державного кордону). Так, 16 червня 2014 року Радою національної безпеки і оборони України було прийнято політичне рішення про започаткування односторонньої демаркації українсько-російського державного кордону [4].

Проведення українською стороною односторонньої демаркації спільної сухопутної ділянки кордону з Росією є вимушеною мірою, що дозволить здійснити комплекс додаткових заходів щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державного кордону України в умовах безпосередньої військової загрози з боку Російської Федерації.

На нашу думку, основними завданнями державної політики України у сфері безпеки українсько-російського державного кордону, що пов'язані із проведенням односторонньої демаркації сухопутної ділянки кордону з Росією, будуть такі:

1) створення нормативно-правової бази для здійснення комплексу заходів із позначення на місцевості українсько-російського державного кордону;

2) визначення складу української делегації та робочих груп з односторонньої демаркації українсько-російського державного кордону та організації її роботи;

3) винесення лінії українсько-російського державного кордону на місцевість, встановлення та облаштування прикордонних знаків;

4) дотримання режиму державного кордону та забезпечення безпеки української делегації під час виконання заходів із односторонньої демаркації;

5) залучення політичної підтримки світової спільноти щодо прагнень України врегулювати питання спільного державного кордону з Росією в односторонньому порядку;

6) вжиття комплексу випереджувальних розвідувальних, контррозвідувальних та інших спеціальних заходів з метою мінімізації негативного впливу Російської Федерації на процеси, що пов'язані із односторонньою демаркацією українсько-російського державного кордону.

Другий пріоритетний напрям державної політики України необхідно спрямувати на розмежування морських просторів між Україною і Російською Федерацією у Азовському і Чорних морях, а також у Керченській протоці.

Розглядаючи питання розмежування морського кордону між Україною і Російською Федерацією зазначимо про безперспективність сподівань щодо врегулювання зазначеного питання сторонами у двосторонньому форматі.

На нашу думку, необхідною умовою захисту національних інтересів України у Азово-Керченській акваторії є звернення держави до Міжнародного суду ООН з проханням розмежувати морські простори між Україною і Російською Федерацією у Азовському і Чорних морях, а також у Керченській протоці. Необхідність звернення до міжнародного арбітражу зумовлена тим, що довготривалий переговорний процес з питань Азово-Керченського врегулювання тривалий час не має позитивних зрушень (переговори між Україною і РФ тривають з 1996 року, однак позиції сторін залишаються неузгодженими), а також анексією Росією частини державної території України -- Автономної Республіки Крим.

З огляду на порушення російською стороною положень низки міжнародних договорів, а також зважаючи на військову агресію з боку Російської Федерації та окупацію нею частини території суверенної держави Україна, вбачається за доцільне перегляд чинної нормативно-правової бази між Україною та Російською Федерацією, зокрема:

1. Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про транзит через територію України військових формувань Російської Федерації, які тимчасово знаходяться на території Республіки Молдова від 25 листопада 1995 року [5]. Угодою передбачено можливість перетинання державного кордону та переміщення через територію України осіб, що входять до складу військових формувань Росі йської Федерації, які тимчасово знаходяться на території Республіки Молдова.

На цей час правоохоронними органами України зібрано достатньо доказів участі військовослужбовців військових формувань Російської Федерації у збройних конфліктах на території нашої держави, зокрема на території Луганської та Донецької областей. Отже, існує пряма загроза збройного вторгнення під видом транзитного переміщення через територію України військових формувань Російської Федерації на територію областей, які знаходяться поза зоною проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 10 Угоди "Українська сторона в разі порушення громадського порядку на її території особами, що входять до складу військових формувань, або членами їх сімей, а також при створенні ними загрози навколишньому середовищу, життю і здоров'ю людей може тимчасово припинити виконання цієї Угоди у повному її обсязі або частково з негайним повідомленням Російської Сторони".

Тому з метою недопущення на територію України осіб, які входять до складу військових формувань Російської Федерації, що тимчасово знаходяться на території Республіки Молдова, нами вбачається за доцільне припинити виконання цієї Угоди у повному її обсязі.

2. Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про організацію військових міждержавних перевезень та розрахунки за них від 25 листопада 1995 року [6]. Угодою передбачено можливість перетинання державного кордону та переміщення транзитом через територію України осіб, що входять до складу військових формувань Російської Федерації. З метою недопущення на територію України військових формувань Російської Федерації на запит Міністерства закордонних справ України прикордонним відомством України підтримано пропозицію щодо доцільності призупинити дію міжурядової угоди.

3. Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16 січня 1997 року [7]. Угодою передбачено, що громадяни держави однієї Сторони можуть в'їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації.

Сьогодні українсько-російський державний кордон постійно намагаються незаконно перетнути організовані групи та окремі особи, для участі у заходах із дестабілізації обстановки в нашій країні. Тому з метою недопущення на територію нашої держави екстремістки налаштованих осіб, громадян Російської Федерації, та відповідно до ст.6 Угоди, а саме: "...Кожна із Сторін має право повністю або частково призупинити дію окремих положень цієї Угоди, якщо це необхідно для забезпечення безпеки держави, збереження громадського порядку або охорони здоров'я населення", пропонується призупинити виконання зазначеної Угоди

Отже, аналіз військово-політичної ситуації на українсько-російському державному кордоні дає підстави стверджувати, що сьогодні Російська Федерація залучає потужні політичні, військові, фінансові та інші ресурси, спрямовані на підтримку сепаратистських, екстремістських та терористичних угруповань у східних регіонах України з метою дискредитації державності України. Нехтуючи усталеними принципами та нормами міжнародного права, Росія посягає на суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість державного кордону України. При цьому європейські та колективні системи безпеки за сучасних умов виявились нездатними ефективно протидіяти військовій агресії РФ по відношенню до України.

Зважаючи на викладене, третій напрям державної політики у сфері безпеки українсько-російського державного кордону доцільно спрямувати на проведення виваженої цілеспрямованої зовнішньої політики.

Перш за все необхідно переглянути такий принцип забезпечення національної безпеки, як "використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки" [8] щодо розширення формату участі держави у глобальних та регіональних безпекових структурах.

Ключовим завданням цього процесу має стати забезпечення зовнішніх гарантій захисту суверенітету та територіальної цілісності України з боку світових центрів впливу (Європейський Союз, США) та світових структур безпеки (ООН, ОБСЕ, НАТО та ін).

По-друге, в умовах потенційної загрози військової агресії з боку РФ, українська сторона має запровадити комплекс політико-дипломатичних заходів щодо забезпечення політичної підтримки України на міжнародній арені шляхом:

— залучення міжнародних глобальних та регіональних безпекових структур до врегулювання військового протистояння у Донецькій та Луганській областях мирним та безконфліктним шляхом;

— вжиття політико-дипломатичних заходів з метою ефективної імплементації Плану мирного врегулювання ситуації на сході України, запропонованого Президентом України, та його максимальної підтримки з боку провідних країн світу;

— ініціювання Україною питання щодо засудження світовою спільнотою Російської Федерації за підтримку сепаратистських, екстремістських та терористичних проявів на території України;

— запровадження дієвої роботи Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні з метою моніторингу ситуації на українсько-російському державному кордоні.

По-третє, важливою складовою забезпечення політичної безпеки України у сфері безпеки державного кордону є забезпечення стабільності суспільно-політичної ситуації в державі. Важливими складовими процесу є:

— забезпечення ефективного функціонування всіх гілок державної влади, підвищення її авторитету;

— зміцнення політичної волі українських посадовців, підвищення політичної культури українського суспільства, культивування державницької ідеології;

— консолідація українського суспільства на принципах патріотизму, національної свідомості, історичної мети та соборності українських земель.

Висновки

Підсумовуючи вищенаведене зазначимо, що сучасна військово-політична ситуація на українсько-російському державному кордоні характеризується анексією російською стороною Автономної Республіки Крим та загостренням соціально-політичної обстановки на сході України.

На сьогодні Російською Федерацією запроваджено потужну кампанію щодо дискредитації державності України та підтримки сепаратистських, екстремістських та терористичних угруповань у східних регіонах України.

Слід констатувати, що дії російської сторони із дестабілізації ситуації на спільній ділянці державного кордону представляють потенційну загрозу суверенітету та територіальній цілісності держави, що може призвести до втрати Україною частини державної території. Зазначена ситуація представляє потенційну загрозу національній безпеці держави, що зумовлює нагальну потребу формування сучасної державної політики України у сфері безпеки українсько-російського державного кордону.

Визначені нами у статті пріоритетні напрями формування державної політики України у сфері безпеки українсько-російського державного кордону не є остаточними, вони відображають сучасну військово-політичну ситуацію на спільному кордоні з Росією та потребують подальшої наукової розробки.

Перспективою подальших розвідок даної проблематики є розробка теоретичних аспектів формування та реалізації державної політики України у сфері безпеки українсько-російського державного кордону.

Література

1. Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/ 9 9 8_158

2. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/643_006

3. Угода між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/643_076

4. Рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 16 червня 2014 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1 / U589_08.html

5. Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про транзит через територію України військових формувань Російської Федерації, які тимчасово знаходяться на території Республіки Молдова від 25 листопада 1995 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// zakon.nau.ua/doc/?uid=1059.365.0

6. Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про організацію військових міждержавних перевезень та розрахунки за них від 25 листопада 1995 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// zakon.nau.ua/doc/?uid=1088.40.0

7. Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16 січня 1997 року. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=- 643_083

8. Закон України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 року [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 964-15

9. Стратегічний оборонний бюлетень України, схвалений Указом Президента України від 29 грудня 2012 року № 771 /2012 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:/ /zakon4.rada.gov.ua/laws/show/771 /2012#n16

Размещено на Allbest.ru