Міжнародний досвід державного регулювання та стимулювання розвитку відновлювальної енергетики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський державний університет ім. Петра Могили

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

О.Ю. Стоян, докторант

Анотація

відновлювальний енергетика стимулювання інвестиція

Наведено основні показники розвитку відновлювальної енергетики у 2013-2014 рр. у провідних країнах світу. Досліджено особливості міжнародного досвіду державного регулювання та стимулювання розвитку відновлювальної енергетики. Наведено класифікацію засобів стимулювання розвитку відновлювальної енергетики. На основі систематизації зарубіжних практик запропоновано напрями стимулювання розвитку та залучення інвестицій у сферу відновлювальної енергетики України.

Ключові слова: відновлювальна енергетика, державне регулювання, стимулювання розвитку, тенденції розвитку, напрями вдосконалення.

Аннотация

Приведены основные показатели развития возобновляемой энергетики в 2013-2014 гг. в ведущих странах мира. Исследованы особенности международного опыта государственного регулирования и стимулирования развития возобновляемой энергетики. Представлена классификация средств стимулирования развития возобновляемой энергетики. На основании систематизации зарубежных практик предложены, направления стимулирования развития и привлечения инвестиций в сферу возобновляемой энергетики Украины.

Ключевые слова: возобновляемая энергетика, государственное регулирование, стимулирование развития, тенденции развития, направления совершенствования.

Annotation

Investigated the main indicators of the development of promising areas of renewable energy in 2013-2014 in the leading countries of the world. Investigated the features and tendencies of international experience of state regulation of the promotion of renewable energy development, possible ways, the future prospects. Proposed the classification of fixed assets of state regulation of stimulating the development of renewable energy, which, in the author's opinion, the almost completly reflects all kinds of tools at the global level and proposed key directions of improvement of mechanisms of state regulation of the promotion of development and investment in the field of renewable energy of Ukraine, taking into account international experience and best international practices in this sphere.

Key words: renewable energy, government regulation, development intervention, trends, areas of improvement.

Постановка проблеми

Питання забезпечення енергонезалежності країни, впровадження нових енергоефективних та енергозбережувальних технологій виробництва, необхідність захисту навколишнього середовища від техногенного впливу енерговиробництва та боротьби з глобальними кліматичними змінами є ключовими під час формулювання цілей та здійсненні енергетичної політики країн світу протягом останніх років та виводять на перший план проблему пошуку альтернативи традиційним джерелам енергії. І такою альтернативою є відновлювальні джерела енергії (далі - ВДЕ). Попит на відновлювальну енергію має тенденцію до зростання не лише в Україні, а й на світовому ринку. Тому в європейських країнах завдання розвитку енергетичної галузі та відновлювальної енергетики (далі - ВЕ) відносять до пріоритетних. Уряд України докладає чималих зусиль для розвитку сфери ВЕ, зниження рівня енергопостачання, зменшення викидів вуглецю, боротьби із негативними змінами клімату тощо.

Проте враховуючи необхідність акумуляції значного обсягу фінансових ресурсів у процесі запровадження відновлювальних технологій виробництва електроенергії та використання ВДЕ та проблему обмеженості фінансових ресурсів у країні, вважаємо за необхідне проаналізувати основні показники розвитку найперспективніших напрямів відновлювальної енергетики у 2013-2014 рр. у провідних країнах світу, дослідити кращі світові практики державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики та стимулювання її розвитку з метою формулювання та систематизації подальших кроків щодо вдосконалення механізмів державного регулювання стимулювання розвитку ВЕ України та залучення інвестицій у цю сферу, ефективного впровадження європейських норм, стандартів в Україні в галузі сприяння розвитку відновлюваних джерел енергії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанням розвитку енергетичного сектору присвячені праці С. Поважного, І. Петенко, В. Дорофієнка, Г. Губерної та інших сучасних науковців. Дослідженням переваг використання відновлюваних джерел енергії займались вітчизняні фахівці, у тому числі: О. Возняк, Г. Гелетуха, Т. Желєзна, С. Кудря, Б. Тучинський, А. Щокін, М. Яніва.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми

Зважаючи на актуальність цієї теми та необхідність подальшого розвитку сфери ВЕ України, у статті поставлено завдання дослідити основні показники розвитку найперспективніших напрямів відновлювальної енергетики у 2013-2014 рр. у провідних країнах світу, кращі світові практики державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики, зокрема засоби державного впливу на досліджувану сферу та її розвиток, можливі шляхи подальшого вдосконалення механізмів та засобів державного регулювання стимулювання розвитку ВЕ України та залучення інвестицій.

Мета статті

За результатами аналізу світового досвіду окреслити можливі шляхи подальшого вдосконалення механізмів та засобів державного регулювання та стимулювання розвитку ВЕ України та залучення інвестицій у зазначену сферу.

Виклад основного матеріалу

Перш ніж перейти до дослідження кращих світових практик державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики, зокрема засобів державного впливу на досліджувану сферу та її розвиток, розглянемо основні показники найперспективніших напрямів відновлювальної енергетики у 20132014 рр. у провідних країнах світу.

Зауважимо, що найбільш значне зростання встановлених потужностей у сфері відновлювальної енергетики відбулось в енергетичному секторі, з глобальною потужністю понад 1560 ГВт в 2013 р., збільшившись більш ніж на 8 % порівняно з 2012 р.

Гідроенергетична потужність зросла на 4 % - до майже 1000 ГВт. Водночас потужність інших відновлювальних джерел енергії в сукупності збільшилася майже на 17 %, або до 560 ГВт.

У всьому світі на гідроенергетику та сонячну енергетику припадало близько однієї третини встановлених потужностей відновлювальної енергетики у 2013 р., поряд з вітроенергетикою (29 %) [1].

Зауважимо, що це був перший рік, у якому встановлених потужностей сонячних фотоелектричних установок було більше, ніж потужностей енергії вітру у світі.

У 2013 р. відновлювальні джерела енергії становили понад 56 % від чистого приросту глобальних потужностей. У країнах Європейського Союзу відновлювальні джерела енергії становлять більшість нових потужностей вже шостий рік поспіль. До кінця 2013 р. відновлювальні джерела енергії утворили приблизно 26,4 % від світових генеруючих потужностей.

Тоді як встановлені потужності відновлювальних джерел енергії продовжують зростати швидкими темпами з року в рік, частка електроенергії з відновлювальних джерел енергії у світовій генерації електроенергії зростає більш повільно. Це значною мірою зумовлено тим, що загальний попит продовжує швидко зростати, а більша частина встановлених потужностей відновлювальних джерел, яка додається, є змінною.

Тим не менш, змінні потужності відновлювальних джерел енергії досягають високих рівнів упровадження в декількох країнах. Наприклад, протягом 2013 р. енергія вітру становила 33,2 % від попиту на електроенергію в Данії і 20,9 % в Іспанії; в Італії сонячна енергетика дорівнювала 7,8 % від загального річного попиту на електроенергію.

Глобальна політика у сфері ВЕ протягом останніх років спрямована переважно на розширення технологій використання відновлюваних джерел енергії через залучення інвестицій і створення ринків, які мають для економіки ефект економії від масштабу і підтримування досягнень технологій. Це, у свою чергу, привело до зниження витрат, що, в кінцевому рахунку, підживлює сталий розвиток. Декілька країн, особливо Німеччина, Данія та Іспанія, започаткували і створили інноваційні політики, які стали рушієм змін у досліджуваній сфері, які ми бачимо протягом останнього десятиріччя.

Сьогодні прихильність Німеччини до відновлювальної енергетики, переходу до стійкої економіки, базисами якої є відновлювальні джерела енергії та енергоефективність, а також курс Данії на повний стовідсотковий перехід на відновлювальні джерела енергії до 2050 р., надихають багато інших країн по всьому світу ставити високі цілі щодо запровадження енергоефективних технологій, розвитку відновлювальної енергетики та щодо високих показників її розвитку на найближчі десятиліття.

Починаючи з 2004 р. кількість країн, які підтримують відновлювальні джерела енергії цілеспрямованою політикою розвитку ВЕ, збільшилась втричі - від 45 до 137, постійно зростає кількість країн, які встановлюють цілі та цільові показники розвитку відновлювальних джерел енергії та впроваджують політику підтримки розвитку відновлювальної енергетики. Цільові показники стають все більш амбітними, цільовий діапазон щодо напрямів, які планується впроваджувати та розвивати, постійно розширюється (на додаток до електроенергії), зокрема у напрямах опалення, охолодження та транспорту [1].

Паралельно країни продовжують розвивати та вдосконалювати механізми державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики, засоби державної фінансово-бюджетного регулювання стимулювання розвитку ВЕ, в тому числі за рахунок використання інструментів, диференційованих за технологією, еволюції пільгової політики та преміальних виплат, а також розширення використання відновлюваної енергії не тільки у сфері електроенергетики, а й для опалення та охолодження.

З метою узагальнення та систематизації різних підходів до класифікації ключових напрямів державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики [1-6], інструментів та механізмів, що використовуються для стимулювання розвитку досліджуваної сфери, зокрема державного фінансово-бюджетного регулювання стимулювання розвитку ВЕ, пропонуємо результати нашого дослідження та власне бачення щодо класифікації ключових засобів державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики, які найбільш повно характеризують усі види використовуваних засобів на глобальному рівні (рис.)

Зауважимо, що ми дотримуємось думки, що засоби державного впливу на сферу відновлювальної енергетики та її розвиток - це окремі складові елементів (збільшення інструментів) державного регулювання відновлювальної енергетики, які є ключовим інструментом реалізації державної політики в досліджуваній сфері енергетики та уточнюють механізми впливу держави на процеси у відновлювальній енергетиці України. З метою уточнення термінології слід зазначити, що, на нашу думку, до них належать податки, ціни, кредити, мито, інвестиції тощо.

Засоби державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики

- податкові кредити на інвестування - передбачають зменшення суми податку залежно від обсягів вкладених інвестиційних коштів;

- податкові пільги на інвестування - це зазвичай одноразове відрахування від капітальних витрат, яке має фінансовий ефект, подібний до прискореної амортизації;

- звільнення від оподаткування видатків, які спрямовуються на розвиток технологій - у деяких випадках може дорівнювати 100 % капітальних видатків;

- зменшення ставок оподаткування податку - у багатьох випадках саме ставок оподаткування залежно від обсягів виробництва;

- податки, спрямовані на стримування - передбачають оподатковування виробників та споживачів невідновлювальної енергії з метою скорочення забруднюючих технологій і зменшення прибутків виробників енергії на основі традиційних джерел енергії;

- інші види податкових пільг - до них, зокрема, можна віднести: звільнення від податку на нерухоме майно, орендної плати і/або податку на придбання земельних ділянок для розташування виробництва відновлюваної енергії

- пільгові системи («зелені» тарифи - FITs, і «зелені» надбавки - FIPs), які ґрунтуються на інструментах ціноутворення;

- регулювання квотами із застосуванням системи зелених сертифікатів, що продаються (TGC) - встановлення ринку енергетичних сертифікатів, ціна яких формується відповідно до попиту та пропозиції. Це дає можливість отримання виробниками енергії додаткового прибутку від продажу сертифікатів (на додаток до продажу електроенергії)

- пільгові позики - умови надання можуть варіюватись залежно від напряму ВЕ або бути направлені на розвиток всіх напрямів ВЕ, як і відсоткова ставка за ними, яка при цьому нижча за ринкову;

- дотації та кредитні гарантії - умови виділення та отримання можуть варіюватись залежно від напряму ВЕ. Дотації можуть також використовуватись комплексно з наданням кредиту в певних співвідношеннях і бути спрямованими на підтримку певних напрямів ВЕ, окремих виробників тощо;

- інвестиційні гранти - можуть бути направлені на модернізацію, розвиток, установку станцій тощо, суми можуть варіюватись, проте, найчастіше від 10 до 45 % від загальної вартості проекту/передбачених витрат/позики, на розвиток певних напрямів ВЕ або окремих складників цих напрямів (виробництво, науково-технічні розробки, проектування, модернізація тощо);

- відшкодування частини вартості обладнання

Розглянемо більш детально деякі ключові напрями та засоби державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики з вищенаведених та цільові показники розвитку відновлювальних джерел енергії в окремих країнах-членах Європейського Союзу. Для більш детального та наочного викладення матеріалу результати авторського дослідження наведено у вигляді табл. (розроблено автором з використанням даних [1-4; 7; 8]).

Таблиця

Напрями стимулювання розвитку ВЕ в окремих країнах-членах Європейського Союзу