Особливості структури управлінського персоналу в державній службі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості структури управлінського персоналу в державній службі України

Сучасні умови розвитку національної економіки потребують ефективної системи управління, що є запорукою конкурентоспроможності як окремих підприємств, так і держави в цілому.

Державна служба України та її управлінський персонал несуть велику відповідальність за стратегічні рішення в національній економіці та економічних взаємовідносинах з іншими країнами.

Питання, пов'язані з формуванням конкурентоспроможного управлінського персоналу, розглядали науковці: Д.П. Богиня, М.Д. Ведєрніков, О.А. Грішнова, Г. Десслер, А.М. Колот, Т.А. Костишина, Н.Д. Лук'янченко, М. Мескон, І.Л. Петрова, М.Р. Уейн, Ф. Хедоурі, Л.В. Шаульська та інші.

Метою статті є виявлення особливостей управлінського персоналу державної служби, що сприятиме підвищенню його конкурентоспроможності при формуванні та використанні.

Кадри управління є складовою частиною управління. Ця частина системи має відповідну кваліфікацію, володіє певними професійними знаннями, необхідними для керівництва трудовим колективом.

За загальноприйнятою класифікацією управлінські кадри поділяють на три групи:

1) керівники (менеджери);

2) спеціалісти;

3) допоміжний управлінський персонал.

Відповідно, кожну з груп можна поділити на підгрупи. Зокрема, керівників, залежно від «профілю» колективів, котрі вони очолюють, прийнято поділяти на лінійних і функціональних, а від рівня і місця в загальній системі управління - на керівників відповідних ланок управління (вищої, середньої, нижчої).

До лінійних належать керівники (менеджери), які спрямовують, координують і стимулюють діяльність учасників виробничого процесу (це директори підприємств, цехів, дільниць тощо).

До функціональних керівників відносять спеціалістів, які самостійно керують інженерно - технічними, планово-економічними, соціальними та іншими функціональними службами (головні спеціалісти, начальники відділів, бюро, секторів, груп тощо).

У кваліфікаційному довіднику посад службовців наведено понад 500 кваліфікаційних характеристик посад керівників, спеціалістів і технічних виконавців, які забезпечують процес управління. Отже, можна стверджувати, що процес управління здійснює колектив суб'єктів, його результат - це сумарні зусилля багатьох професіоналів.

Керівники, на відміну від інших спеціалістів, які забезпечують управління, є групою посадових осіб, яким делеговані (передані) права й обов'язки владного характеру. Вони можуть віддавати накази, розпоряджатися, давати вказівки, обов'язкові для відповідних виконавців. Такими ж правами можуть володіти і деякі спеціалісти, але їхні компетенції будуть обмежені [1].

Суттєву роль в управлінні національною економікою відіграють державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування.

Згідно закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження [2].

Принципи, на яких ґрунтується державна служба, представлено на рис. 1.

Рис. 1. Принципи державної служби України

державний служба економіка управління

Основними обов'язками державних службовців є:

— додержання Конституції України та інших актів законодавства України;

— забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

— недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

— безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

— збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;

— постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;

— сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість у роботі [2].

З метою дослідження особливостей структури управлінського персоналу державної служби України необхідним є аналіз динаміки її чисельності за регіонами (табл. 1).

Таблиця 1. Показники чисельності державних службовців за 2011-2013 рр. [3-5]