Право громадян на відшкодування шкоди, заданої внаслідок дефекту в продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 347.426.6

Право громадян на відшкодування шкоди, заданої внаслідок дефекту в продукції

М.О. Бондаренко

кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри господарсько-правових дисциплін Національного університету ДПС України

У статті проведено аналіз відносин щодо відповідальності за шкоду, завдану потерпілому внаслідок дефекту в продукції, яка вводиться в обіг в Україні, а також випадки звільнення від відповідальності. Досліджено інститут якості продукції, який розглядається як економічна категорія, як сукупність властивостей та ознак виробів і процесів, що обумовлюють ступінь її придатності до використання за призначенням.

Ключові слова: дефект, продукція, шкода, виробник, користувач, споживач, потерпілий.

відповідальність шкода дефект якість

The paper has been analyzed the relationship on liability for damage suffered as a result of the defect in the product is put into circulation in Ukraine, as well as exemptions from liability. Research institute of the quality of products, which is seen as an economic category as a set of properties and characteristics ofproducts and processes which determine the degree ofsuitabilityfor intended use.

Keywords: defect products, the damage, the manufacturer, the user, the consumer, the victim.

Конституція України ст. 42 проголошує: „Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів”.

Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів (робіт, послуг), здійснюється фізичними особами - споживачами в порядку і на умовах, визначених Законом України „Про захист прав споживачів” (далі Закон №1023-ХІІ). На законодавчому рівні такі зобов'язання вперше врегульовані новим Цивільним Кодексом України (ст. 1209 відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів ( робіт, послуг)[1]. Даною нормою ЦК України, на відміну від Закону № 1023-ХІІ, який регулює відносини між споживачем товарів (робіт, послуг) - фізичними особами і виробниками, виконавцями, продавцями - поширюють свою дію і на юридичних осіб - споживачів товарів (робіт, послуг).

Здійснюючи адаптацію законодавства України до законодавства Європейського Союзу і виконуючи Директиву Ради Європейських Співтовариств „Про уніфікацію правових та адміністративних норм щодо відповідальності виробників за дефективну продукцію” від 25.07.1985 року № 85/374 ЄЕС [3]. 19 травня 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон № 3390-VI „Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефект в продукції”[2].

Продукція, в розумінні ст. 1 Закону N° 1023, це будь-яке рухоме майно, включаючи готову продукцію, сировину та комплектувальний виріб, у тому числі майно, що є складовою частиною іншого рухомого або нерухомого майна. Термін „продукція” включає також електроенергію. Продукція повинна бути якісною і безпечною.

Інститут якості продукції розглядається як економічна категорія, як сукупність властивостей та ознак виробів і процесів, що обумовлюють ступінь її придатності до використання за призначенням. Якість окремої одиниці продукції визначається за її технічними характеристиками та потрапляє під дію технічних норм. Технічні норми, що мають важливе соціальне значення, отримують закріплення у правових актах та набувають юридичної сили, а якість стає правовою категорією [4, с. 15].

Безпечність харчової продукції регламентується Законом України від 2 грудня 2010 року N2736-VI „Про загальну безпечність нехарчової продукції”, яким установлюються правові та організаційні засади введення в обіг в Україні нехарчової продукції і забезпечення її безпечності.

Під безпечною нехарчовою продукцією, відповідно до Закону N2736-VI, безпечною є будь-яка продукція, яка за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов використання (у тому числі щодо строку служби та за необхідності введення в експлуатацію вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування) не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, які вважаються прийнятними і не створюють загрози суспільним інтересам. Далі у Законі дається поняття небезпечної продукції.

Під небезпечною нехарчовою продукцією розуміється будь-яка продукція, що не відповідає терміну „безпечна нехарчова продукція”.

Дефект (від лат. defectus - недолік) вада, хиба, пошкодження. Продукція є такою, що має дефект, наголошується у Законі 3390-VI, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати, виходячи з усіх обставин, зокрема пов'язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, у тому числі:

- представлення продукції споживачеві або користувачеві, включаючи її вигляд, склад, упаковку, маркування та іншу інформацію про продукцію, її споживання, використання та знищення (утилізацію, переробку);

- використання продукції, яке обґрунтовано можна передбачити;

- час, коли продукцію було введено в обіг.

Продукція не може вважатися такою, що має дефект, лише з тієї причини, що після її введення в обіг було введено в обіг продукцію кращої якості.

Закон N3390-VI покладає доведення вини дефектної продукції на потерпілого сам факт. Потерпілий повинен довести:

- наявність шкоди;

- наявність дефекту в продукції;

- наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом продукції та шкодою.

Потерпілий має право вимагати від виробника надання документації на продукцію внаслідок дефекту, якою завдано шкоди в обсязі, необхідному для доведення обставин наявності шкоди. За шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, відповідає її виробник, це встановлено ст. 7 Закону №3390.

Виробник - це фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа - резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа - резидент України, яка відновлює продукцію.

Крім того, виробником визнається будь-яка інша особа, яка ввезла на митну територію України продукцію з метою її продажу, передання в найм (оренду), лізинг або розповсюдження в будь-якій іншій формі в ході провадження господарської діяльності, відповідно до Закону 3390-VT несе відповідальність як виробник.

У разі, коли виробник продукції не може бути встановлений, кожний її постачальник (продавець) відповідно до Закону несе відповідальність як виробник, якщо він протягом 30 днів не повідомить потерпілому найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила йому цю продукцію. Дія зазначеної норми поширюється також на продукцію, ввезену на митну територію України, якщо на ній не вказані найменування та місцезнаходження особи, навіть якщо на цій продукції вказано найменування її виробника. У випадках, коли відповідальність перед потерпілим за одну і ту саму шкоду може нести кілька осіб, потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди як від усіх таких осіб, так і від будь-якої з них окремо. При цьому можуть бути застосовані положення цивільного законодавства про часткову відповідальність за шкоду та про право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Виробник не несе відповідальності та звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що він не вводив продукції в обіг, тобто вперше пропонував продукцію на ринку України.

Якщо дефект, внаслідок якого завдано шкоду, виник після введення виробником продукції в обіг, крім випадків, коли виникнення такого дефекту було зумовлено конструкцією чи складом продукції.

Продукція була виготовлена чи розповсюджена виробником не в ході провадження ним господарської діяльності.

Дефект у продукції виник внаслідок додержання виробником вимог законодавства чи виконання обов'язкових для нього приписів органів державної влади.

Шкода підлягає відшкодування, якщо вона завдана протягом десяти років з дня введення в обіг продукції, внаслідок дефекту якою завдано шкоду, за умови, що потерпілий пред'явив позов до виробника до закінчення цього строку.

До вимог про відшкодування шкоди застосовується позовна давність тривалістю у три роки.

Підсумовуючи можна дійти висновку, що сфера дії Закону № 3390-VI поширюється на відносини щодо відповідальності за шкоду, завдану потерпілому внаслідок дефекту в продукції, яка вводиться в обіг в Україні, а також випадки звільнення від відповідальності.

Список використаної літератури

1. Цивільний кодекс України: Кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV [Електронний ресурс] / Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15

2. Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції: Закон України від 19 травня 2011 року N° 3390-VI. [Електронний ресурс] / Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/3390-17

3. Про уніфікацію правових та адміністративних норм щодо відповідальності виробників за дефектну продукцію: Директиви Ради Європейських Співтовариств № 85/374/ЄЕС від 25.07.1985 року.

4. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-ХП [Електронний ресурс] / Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http:// zakon2.rada. gov.ua/laws/show/1023-12

5. Запорожець А.М. Правові проблеми забезпечення якості продукції / А.М. Запорожець. - Х., 1989. - С. 15.

6. Про загальну безпечність нехарчової продукції: Закон України від 2 грудня 2010 року № 2736-VI. [Електронний ресурс] / Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http:// zakon4.rada. gov.ua/laws/show/2736-17

Размещено на Allbest.ru