Захист прав інтелектуальної власності: законодавчий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національного університету ДПС України

Захист прав інтелектуальної власності: законодавчий аспект

О.В. Шакірова

Усе більшого значення для ефективного захисту права інтелектуальної власності має процес входження України в європейські та міжнародні структури і, передусім, отримання статусу асоційованого члена в Європейському Союзі.

Від вирішення проблеми створення оптимальної системи адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності в Україні залежить міцність економічного розвитку для формування інноваційної моделі, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності у світі.

На основі аналізу теорії адміністративно-правової охорони авторського права, міжнародно- правових джерел, вітчизняного законодавства, вчень про природу виникнення, змісту та структури інтелектуальної власності маємо зазначити, що в Україні частково сформований механізм адміністративно-правового захисту інтелектуальної власності в умовах євроінтеграції, але, на нашу думку, необхідне подальше продовження досліджень даної проблематики. адміністративний правовий інтелектуальний власність

Важливість і актуальність розгляду проблеми захисту права інтелектуальної власності зумовлено рядом обставин: по-перше, прагнення України бути не тільки асоційованим членом, а й отримати статус повноправного члена ЄС вимагає проведення необхідних реформ та здійснення адаптації національного законодавства до європейських та міжнародних стандартів, зокрема і в галузі, що стосується захисту авторського права та інтелектуальної власності; подруге, одним із найголовніших пріоритетів у соціально-економічному розвитку суспільства та держави на сьогодні є інтелектуальна, творча діяльність, порушення якої може наносити велику матеріальну та моральну шкоду як окремим фізичним особам (авторам, виконавцям), компаніям, так і національній економіці та іміджу України; по-третє, розробка та створення надійного національного механізму захисту інтелектуальної власності в Україні надасть змогу реалізовувати суб'єктам творчої діяльності свої права у повному обсязі, що дозволить збільшити надходження інвестицій в державу та зміцнить її авторитет на міжнародній арені.

Метою цієї статті є дослідження основних положень, які стосуються адміністративно- правового забезпечення захисту права інтелектуальної власності в України.

Гносеологічні аспекти становлення системи правової охорони інтелектуальної власності, авторського права і суміжних прав в Україні своїми коріннями сягають у кінець ХІХ століття. Створення і діяльність їх нерозривно пов'язана з іменами І.К. Карпенка-Карого, М.Л. Кропивницького, М.К. Садовського, М.В. Лисенка та інших видатних діячів.

У 20-ті роки минулого століття активно діяло Українське товариство драматургів і композиторів (УТОДІК), активну участь у роботі якого брав драматург Микола Куліш.

Так, у 30-60-х роках захист прав авторів в Україні здійснювало Управління захисту авторських прав (УЗАП).

Одним із важливих напрямів адміністративно-правової охорони, яка переживає в сучасних умовах період динамічного, теоретичного і практичного становлення, є захист інтелектуальної власності, оскільки інтелектуальна діяльність у XXI столітті стає одним із найбільш важливих напрямів соціально корисної діяльності [2].

Проблемі захисту інтелектуальної власності присвячено багато досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків, таких як: П.П. Андрушко, В.Д. Базидевич, А.А. Бовін, В.В. Галунько, Р.О. Денисов, О.М. Коцюба, Г.В. Корчевний, Є.В. Курінний, О.М. Мельник, А.П. Сергєєв, Р.О. Стефанчук, О.М. Хотяшева, Р.Б. Шишка, А.М. Юрченко, О.С. Йоффе та ін., проте, на жаль, існуючі напрацювання у даній галузі не в повному обсязі охоплюють усі питання адміністративно-правового захисту інтелектуальної власності в Україні, зокрема і в умовах євроінтеграції, що дає можливість і далі продовжувати наукові дослідження у даному напрямі та вносити пропозиції до чинного законодавства.

Ми погоджуємося з думками багатьох вчених, практиків та дослідників, які вважають за необхідне провести кодифікацію у сфері права інтелектуальної власності та прийняття кодифікованого акта, який буде регулювати відносини в даній сфері.

Функція охорони права суб'єктів інтелектуальної власності ґрунтується на нормах ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності [1].

Незважаючи на те, що об'єкти права інтелектуальної власності мають свої специфічні ознаки і характеристики, різнорідні за своїм призначенням, засобами та методами правової охорони та захисту, їх об'єднують спільні сутнісні ознаки. Усі об'єкти, що підлягають захисту інтелектуальної власності, - є результатами або проявами творчої розумової праці людей; містять нові, оригінальні ідеї, знання, інформацію; знаходять відображення в об'єктивній формі, доступній для людського сприйняття; мають вартісну оцінку як і інші результати людської праці; розміщуються на матеріальних носіях, які можуть тиражуватись і одночасно використовуватися багатьма особами; захищаються законом (авторським та суміжними правами, патентним правом) [3].

Поняття „захист права інтелектуальної власності” включає передбачену законодавством діяльність державних органів з визнання, поновлення прав, а також усунення перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів суб'єктів права.

Захист права інтелектуальної власності та охоронюваних законом інтересів здійснюється у передбаченому законодавством порядку, тобто із застосуванням належних форм, засобів і способів. А її юрисдикційна форма поділяється на загальні та спеціальні порядки захисту. Так, за загальним порядком захист права інтелектуальної власності та охоронюваних законом інтересів здійснюється судом. Спеціальною формою захисту права інтелектуальної власності та охоронюваних законом інтересів є адміністративний порядок.

Ми підтримуємо думку Є.В. Курінного, який визначає сутність адміністративно-правового захисту як владної форми реалізації окремих груп суспільних потреб та інтересів, спрямованих на захист охоронюваного і порушеного права адміністративно-правовими засобами [5, с. 340].

Для більш чіткого розуміння та усвідомлення значення поняття „адміністративно-правовий захист” маємо зрозуміти внутрішній категоріальний зміст таких похідних понять, як „захист” і „охорона”.

За таких умов охорона - це сукупність різних взаємопов'язаних між собою заходів, які здійснюються як державними, так і громадськими організаціями і спрямовані на попередження порушень, усунення причин, що їх спонукали, і таким чином сприяють нормальному процесу реалізації громадянами їх прав і свобод. Відповідно, захист - примусовий (щодо зобов'язаної особи) спосіб здійснення суб'єктивного права, який застосовується в установленому законом порядку компетентними органами або самою правомочною особою з метою поновлення порушеного права [6, с. 47].

На наш погляд, адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності - це система активних адміністративних заходів, які застосовують компетентні органи державної влади, що спрямовується на поновлення порушеного права, створення умов для відновлення порушеного права та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) інтелектуальна власність включає права, що стосуються: літературних, художніх і наукових творів; виконавської діяльності артистів; звукозаписів, радіо- і телевізійних передач; винаходів у всіх галузях людської діяльності, наукові відкриття; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування, фірмених найменувань і комерційних позначень; захисту від недобросовісної конкуренції, а також усіх інших прав, що належать до інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній і художній галузях [7].

У свою чергу, згідно з Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS), підписаною в межах ГАТТ у 1993 р., до інтелектуальної власності належать: авторське право і суміжні права; товарні знаки; географічні позначення; промислові зразки; патенти; топології (топографії) інтегральних мікросхем; охорона закритої інформації; здійснення контролю за антикорупційною практикою у договірних ліцензіях.

Законодавство України передбачає вирішення в адміністративному порядку широкого кола питань щодо захисту права інтелектуальної власності. Застосування адміністративної відповідальності найчастіше обумовлено рядом причин. По-перше, склад адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності є формальним, а склад злочинів - матеріальним. По-друге, адміністративна відповідальність настає в разі, якщо діяння за своїм характером являється малозначним і не вимагає застосування кримінальної відповідальності. По-третє, до суду для притягнення до цивільної відповідальності потерпілі звертаються рідко, якщо сума збитків незначна. Тому притягнення до адміністративної відповідальності є одним з форм захисту права інтелектуальної власності.

Щодо адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності, то серед джерел національного законодавства дане положення широко представлено у Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Зокрема, законодавець визнав суспільно шкідливими та встановив адміністративну відповідальність за такі проступки: ст. 51-2 КУпАП „Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності”, ст. 164-3 „Недобросовісна конкуренція”, ст. 164-6. „Демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів”, ст. 164-7 „Порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів”, ст. 164-9 „Незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних”, ст. 164-13 „Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва” [8].

Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності відносять до спеціальної юрисдикційної форми охорони, яка здійснюється, зокрема, і Державним департаментом інтелектуальної власності, який утворений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2000 р. № 601 як урядовий орган державного управління. Основними його завданням є: забезпечення реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності; прогнозування і визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері інтелектуальної власності; організаційне забезпечення охорони та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності [9].

Державним департаментом інтелектуальної власності здійснюється державна реєстрація і відповідний захист патентів на: винаходи; корисні моделі; промислові зразки; топографії інтегральних мікросхем; на знаки товарів та послуг; назви місць походження товарів і прав на використання реєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів; деклараційні патенти на секретні винаходи [11].

Державний департамент інтелектуальної власності, МВС України, Антимонопольний комітет України та деякі інші суб'єкти публічного управління здійснюють адміністративно- правовий захист інтелектуальної власності шляхом складання на порушників режиму інтелектуальної власності адміністративних протоколів за вищезазначеними статтями КУпАП.

Якщо в державі не сформований повноцінний механізм захисту права інтелектуальної власності, то це призводить до суттєвого зростання рівня правопорушень, контрафакції та піратства і вимагає пошуку засобів ефективного захисту порушеного права, імплементація в національне законодавство міжнародних стандартів у сфері інтелектуальної власності. Варто цілком погодитися з думкою, що стимулом для активізації будь-яких напрямів творчості в кожній країні є ефективно функціонуюча державна система правового захисту права інтелектуальної власності [12, с. 4].

Проведене дослідження свідчить, що за роки незалежності України було ратифіковано і введено в дію ряд міжнародних законодавчих актів, направлених на захист права інтелектуальної власності. Маємо зазначити ряд міжнародних договорів, до яких приєдналась Україна: Бернська конвенція (Паризький акт 1971 р.); Римська конвенція 1961 р.; Женевська конвенція 1974 р.; Паризька конвенція 1979 р., Стокгольмський акт 1967 р.; Договір про патентну кооперацію 1970 р.; Договір про патентне право 2000 р.; Мадридська угода 1981 р.; Мадридський протокол 1989 р.; Договір про закони щодо товарних знаків 1994 р.; Будапештський договір 1977 р., Договори ВОІВ про авторське право 1996 р та ін.

Також питання захисту права інтелектуальної власності врегульовані положеннями Цивільного та Господарського кодексів України і цілим рядом законів України: „Про видавничу справу”; „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”; „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”; „Про електронний цифровий підпис”; „Про захист від недобросовісної конкуренції”; „Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”; „Про інформаційні агентства”; „Про інформацію”; „Про кінематографію”; „Про науково-технічну інформацію”; „Про наукову і науково-технічну експертизу”; „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”; „Про охорону прав на зазначення походження товарів”; „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”; „Про охорону прав на промислові зразки”; „Про охорону прав на сорти рослин”; „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем”; „Про рекламу”; „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних”; „Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України”; „Про телебачення і радіомовлення” та ін.

На відміну від національної системи міжнародна система охорони інтелектуальної власності направлена, в першу чергу, на формування єдиних підходів до забезпечення правової охорони інтелектуальної власності у світі. Комплекс заходів щодо міжнародного співробітництва координує Всесвітня організація інтелектуальної власності.

Нині правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України, нормами Цивільного, Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та процесуальних кодексів.

Таким чином, законодавство України в сфері інтелектуальної власності охоплює усі загальновідомі об'єкти права інтелектуальної власності, забезпечує набуття, здійснення та захист права інтелектуальної власності в Україні як громадянами, так і іноземцями, що в цілому відповідає вимогам, встановленим міжнародними нормативно-правовими актами.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №> 30. - Ст. 92.

2. Галунько В.В. Адміністративно-правова охорона права власності в Україні: дис. ... доктора юрид. наук / Галунько В.В. - X., 2003. - С. 275.

3. Базидевич В.Д. Інтелекіуальна власність: [підручник] / В.Д. Базилевич. - К., 2006. - С. 134.

4. Полюхович В. Адміністративно-правовий захист особи у відносинах з органами державної влади / В. Полюхович // Право України. - 2003. - N° 5. - С. 41-46.

5. Курінний Є.В. Предмет і об'єкт адміністративного права України (характеристика категорій в умовах системного реформування): дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.07 / Курінний Є.В. - К., 2004. - 416 с.

6. Бахрах Д.Н. Административное право: [учебник] / Д.Н. Бахрах. - М. : Изд-во БЕК, 1996.

7. Конвенция учреждающая Всемирную организацию интеллектуальной собственности; подписанная в Стокгольме 14 июля 1967 года и измененная 2 октября 1979 года.

8. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. N° 8073-Х: за станом на 1 грудня 2009 р. // Відомості Верховної Ради УРСР України. - 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122.

9. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про Державний департамент інтелектуальної власності”: від 20 червня 2000 р. № 977 за станом на 1 січня 2009 р // Офіційний вісник України. - 2000. - № 25. - С. 140. - Ст. 1060.

10. Кодекс адміністративного судочинства України: наук.-практ. комент. / [Армаш О., Бандурка І.М., Басов А.В. та ін.]; за ред. А.Т Комзюка. - К., 2009. - С. 87.

11. Положення про державні реєстри [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Державного департаменту інтелектуальної власності станом на 10 січня 2011 р. - Режим доступу: http://www.sdip.gov.ua/ ua/registers.html.

12. Паладій М. Державна підтримка інтелектуальних досягнень нації - шлях до економічного і соціального розвитку України / М. Паладій // Інтелектуальна власність. - 2006. - № 5. - С. 4.

13. Абдуліна І. Кодекс про інтелектуальну власність зачекає? / І. Абдуліна // Інтелектуальна власність. - 2005. - № 2. - С. 61- 65.

14. Шакірова О.В. Дезинформация та забезпечення інформаційної безпеки податкових та інших правоохоронних органів / О.В. Шакірова, А.І. Жаров: матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції [„Наука і освіта 2005”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2005. - Т 47: Право. - С. 43-46.

Анотація

Ключові слова: інтелектуальна власність, авторське право, адміністративна відповідальність, євроінтеграція.

Keywords: intellectual property, copyright, administrative responsibility, the European integration.