Початковий етап слідчих дій у розслідуванні злочинів, пов'язаних із торгівлею людьми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Початковий етап слідчих дій у розслідуванні злочинів, пов'язаних із торгівлею людьми

Броневицька О.М., доцент кафедри кримінально-правових

дисциплін юридичного факультету ЛьвДУВС, к.ю.н.;

Ханас В. А., курсант 3 курсу ФПФПКМ ЛьвДУВС

Анотація

Розглядаються слідчі (розшукові) дії, пов'язані із торгівлею людьми, посягання на честь, гідність і недоторканність людини, що являється найвищою цінністю в державі. Обґрунтовуються завдання правоохоронних органів щодо розслідування злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми; наголошується на постійне вдосконалення професійної майстерності співробітників ОВС, підкреслюється значення міжнародної співпраці і оволодіння науковими методами виявлення та розслідування злочинів.

Ключові слова: слідчі (розшукові) дії, торгівля людьми, незаконний бізнес, порушення прав, пріоритетні задачі правоохоронних органів.

Аннотация

Рассматриваются следственные действия, связанные с торговлей людьми, посягательство на честь, достоинство и неприкосновенность человека, что является высшей ценностью государства. Обосновываются задачи правоохранительных органов в отношении расследования преступлений, связанных с торговлей людьми; отмечается постоянное совершенствование профессионального мастерства сотрудников ОВД, подчеркивается значение международного сотрудничества и овладения научными методами выявления и расследования преступлений.

Ключевые слова: следствие, торговля людьми, незаконный бизнес, нарушения прав, приоритетные задачи правоохранительных органов.

Annotation

Investigative measures related to human trafficking, assault on the dignity and integrity of a person that is the highest state value are considered. Challenges for law enforcement agencies with respect to the investigation of crimes related to human trafficking are substantiated; emphasis on continuous improvement of professional skills of employees of the law enforcement, on international cooperation and acquirement of scientific methods of detection and investigation of crimes is done in the article.

One of the conditions for improving the effectiveness of the investigation of crimes related to human trafficking is a permanent investigative team. Considering this problem from a theoretical point of view, it should be noted that legal documents have some gaps for their application in practice.

We consider it is important to note that the typical investigative measures of human trafficking and the corresponding main lines of investigation are largely conventional. This is explained by the fact that the proposed system of investigative, operational and organizational measures largely depends on the individual situation of human trafficking that consist of unique and often random factors that alter the sequence of proposed investigative actions. But we can only attribute to the guidelines that can assist in the investigation of crimes.

Key words: investigative actions, human trafficking, illegal business, human rights, priorities of the law enforcement.

Постановка проблеми

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України), держава зобов'язалася всіма доступними способами та можливостями захищати права і свободи людини.

Одним із злочинних посягань, які грубо порушують право кожної людини на свободу, є торгівля людьми. Актуальність цього питання полягає в тому, що боротьба із сучасною формою рабства і работоргівлі розглядається як одне із пріоритетних завдань правоохоронних органів. За останні роки кількість постраждалих осіб від торгівлі людьми налічується близько 10 тисяч, відповідно до статистичних даних міжнародної організації з міграції, а ще так ж кількість незареєстрованих випадків торгівлі людьми. Не випадково у наказі МВС України № 686 від 09.08.2012 року «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України» розслідування таких злочинів віднесено до найбільш складних. Попри це, питання розслідування цього виду злочинів недостатньо розроблені в криміналістичній теорії. У підручниках із криміналістики та окремих методичних посібниках не запропонована методика розслідування викрадення людини.

Стан дослідження

Вагомий внесок у дослідження проблеми розслідування злочинів пов'язаних із торгівлею людьми та кримінально-правових ознак складу злочину здійснили відомі зарубіжні та вітчизняні вчені: АмРін Отто Генне, М. Гернет, С. Гогель, В. Дерюжинський, М. Дурманов, Ч. Ломброзо, Ф. Ліст, Г. Ферреро, С. Шашков, Ф. Яновський, Д.Г. Казначеев. Питання торгівлі людьми транснаціональними злочинними угрупованнями досліджували в наукових працях Г.О. Зорін, В.Є. Емінов, В.І. Куліков, А.І. Коннов, В.В. Лунєєв, А.С. Овчинський, В.О. Танкевич, М.П. Яблоков.

Виклад основних положень

Торгівля «живим товаром» на сучасному етапі розвитку держави отримала досить широке розповсюдження. Адже економічний стан держави, високий рівень безробіття сприяє поширенню такого явища як торгівля людьми, що на сьогоднішній день поставило на порядок денний низку питань щодо законодавчого врегулювання цієї проблеми.

Сумний досвід нашої держави полягає в тому, що Україна є одним із основних джерел «білого рабства», і за оцінками експертів щорічно 1--2 млн. людей стають «живим товаром» для більш ніж 30 країн світу [6, с. 190].

На даний час існує досить налагоджена мережа торгівлі людьми, яка характеризується організованістю та транснаціональністю, диференціацією ролей щодо пошуку жертви, вербуванню, переправленню через кордон. Як правило, ця послідовність дій здійснюється між двома державами (держава-постачальник та держава- одержувач, але інколи фігурують держави транзиту) [1, с. 123].

Опираючись на стандарти міжнародної практики щодо розслідування злочинів, пов'язаних із торгівлею людьми, слід зазначити, що існує два міжнародних документа, які містять ці положення:

1. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочину та зловживання владою від 29 листопада 1985 р. більш відома під назвою «Декларація для потерпілих» [10, с. 7].

2. Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 02 грудня 1949 р.

3. Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р.

4. Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми від 16 травня 2005 р.

Аналізуючи національне законодавство окремих держав в аспекті торгівлі людьми, слід наголосити, що у кожній державі передбачено власне визначення поняття «торгівля людьми». В законодавстві деяких держав поняття «торгівля людьми» розглядається в межах проституції та сексуальної експлуатації.

Щодо законодавчого врегулювання цієї проблеми в Україні, то слід зазначити, що у 1998 р. Кримінальний кодекс України (далі -- КК України) був доповнений ст. 1241, яка передбачала кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. На сьогоднішній день ми маємо чинний КК з новою редакцію (ст. 149 КК України). Таким чином, у кримінально-правовому аспекті проблема боротьби з торгівлею людьми вирішена, хоча і до нової редакції статті є вагомі зауваження і у теоретиків, і у практиків.

Даний склад злочину включає в себе досить різноманітні дії щодо потерпілих, що обумовлює специфіку розслідування таких злочинів.

Вивчення матеріалів кримінальних проваджень, розпочатих за ст. 149 КК України за період останніх років, також свідчить про досить вузький напрямок боротьби з цим видом злочинів. Слідчі досить часто необгрунтовано стверджують, що у діях відсутній склад злочину за ст. 149 КК України. Це пояснюється, перш за все, тим, що незаконні угоди щодо людини, як правило, мають характер цивільно-правових відносин (усиновлення, працевлаштування, надання медичних послуг тощо), що створює суттєві труднощі у доказуванні ознак цього складу злочину [6, с. 190]. слідчий розслідування торгівля люди

Складність розслідування злочинів, пов'язаних із торгівлею людьми полягає також у наступному:

1. торгівля людьми це вид злочину, який не був характерним для нашої держави до розпаду Радянського Союзу на початку 90-х років XX ст. ;

2. злочини, пов'язані з торгівлею людьми, мають транснаціональний характер, тобто специфіка цього злочину у тому, що розпочинається він в одній державі (процес вербування, оформлення документів), а закінчується в іншій (продаж або інша оплатна передача людини);

3. злочини вчиняються організованими групами з чітко розподіленими злочинними обов'язками, що значно ускладнює процес розслідування та доведення справи до кінця. Це характеризується тим, що дії злочинців мають конспіративний характер;

4. відсутність чітко розробленої методики розслідування даного виду злочину, в якій би передбачався порядок взаємодії слідчих органів держав-постачальників «живого товару» із слідчими органами держав-транзиту. [7, с. 1]

Правоохоронні органи України з кожним роком підвищують свою активність в боротьбі з таким видом злочинів як торгівля людьми.

19 листопада 2012 року вступив у дію новий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі -- КПК України). Відповідно до його норм у кримінальне процесуальне законодавство України вводиться низка нових положень. Так, зокрема, першою стадією кримінального процесу є стадія досудового розслідування. Умовно цю стадію можна поділити на декілька етапів. Ми погоджуємось з думкою А.Ф. Облакова, який виділяє три етапи в діяльності з розслідування злочинів, а саме: початковий, подальший і заключний [11, с. 71].

Початковий етап розслідування охоплюється періодом досудового розслідування, під час якого на основі первинної інформації проводяться слідчі (розшукові) дії, встановлюються обставини події, ознаки кримінального правопорушення, які необхідні для визначення слідчих ситуацій, побудови версій, планування розслідування, розшуку та затримання підозрюваного [12, с. 261].

Виявлення ознак торгівлі людьми -- це діяльність уповноважених на те органів, спрямована на встановлення можливих фактів продажу, іншої оплатної передачі людини, а також здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам), і являє собою матеріальну і правову передумову розкриття та розслідування даного виду злочину [1, с. 15].

До основ криміналістичного забезпечення діяльності щодо виявлення торгівлі людьми, на наш погляд, повинні входити: способи та прийоми виявлення ознак торгівлі людьми; техніко-криміналістичні засоби діяльності з їх виявлення; засоби та прийоми оперативно-розшукової діяльності для виявлення ознак торгівлі людьми; особливості взаємодії правоохоронних органів різних держав щодо виявлення ознак цих злочинів; основні напрями підвищення ефективності роботи з виявленню торгівлі людьми тощо. Але це ми можемо віднести лише до основних положень, які можуть допомогти у розслідувані злочинів [7, с. 67].

Вважаємо, що вирішальне значення має організація роботи щодо своєчасного виявлення, розкриття та розслідування вказаного виду злочинної діяльності. У зв'язку з цим, необхідно розглянути комплекс першочергових слідчих дій і способи отримання фактичних даних, які можуть бути доказами по кримінальному провадженні.

На наш погляд, усі слідчі ситуації в провадженнях про торгівлю людьми, що виникають на початковому етапі розслідування, доцільно класифікувати на три групи в залежності від інформації про можливого злочинця.

Серед них можна виокремити наступні:

1. наявні ознаки торгівлі людьми і відома особа, яка її вчинила;

2. наявні ознаки торгівлі людьми, але особа, яка її вчинила, не відома;

3. наявні ознаки торгівлі людьми і відомості про можливого злочинця, але місцезнаходження останнього не відоме [9, с. 46].

В ході розслідування торгівлі людьми невідкладною слідчою (розшуковою) дією стає допит заявника.

До цієї слідчої (розшукової) дії слідчий повинен ретельно підготуватися, тому що це є необхідною умовою отримання повних і достовірних даних. Крім вивчення матеріалів справи, завдяки чому слідчий може визначити предмет допиту і сформулювати запитання допитуваній особі, він повинен мати інформацію, отриману оперативним шляхом, у якій має бути відображена характеристика особи допитуваного, його психологічний стан, особливості характеру, спосіб життя, його взаємини із потерпілим, те, як він ставиться до події, що відбулася. Ці дані можуть бути отримані також шляхом проведення опитувань сусідів, знайомих. Завдяки отриманим даним слідчий може скласти план допиту (планування якого вимагає використання можливостей рефлексивного управління), визначити тактику його проведення, черговість виклику свідків.

Під час розслідування торгівлі людьми запитання, на які можливо і потрібно отримати відповіді у допитуваного, можна класифікувати за такими групами: 1) характеристика особи, що стала потерпілою від торгівлі людьми, спосіб ії життя і поведінки, прикмети зовнішності та одягу; 2) причини та обставини зникнення розшукуваного, можливі місця його перебування; 3) поведінка заявника та близьких розшукуваного у зв'язку з його виїздом закордон; 4) підозри допитуваного стосовно конкретних осіб, причетних до вивезення потерпілого закордон. Серед питань вивчення особи потерпілого важливими є і такі: а) наркологічний і психіатричний статус особи; б) чи мав потсійне місце праці, навчання, родинні зв'язки, наявність дітей, сімейний стан; в) фізичний стан здоров'я на момент зникнення; г) майновий стан тощо.

Допит підозрюваного щодо розглянутої категорії справ є однією із важливих слідчих (розшукових) дій. Невідкладний допит сприяє отриманню більш повних і достовірних показань, тому що затримана особа перебуває у певному психологічному розгубленні і не встигла визначити лінію своєї поведінки. Особа, котра вчинила злочин, завжди є носієм важливої інформації, хоч би у якому процесуальному статусі вона не перебувала. Як підозрювані у справах про торгівлю людьми допитуються: 1) родичі та знайомі потерпілого, з якими у потерпілої особи були конфліктні стосунки; 2) друзі, спілкування з якими розпочалося протягом останнього часу; 3) співробітники потерпілого.

Після виявлення осіб, які займаються торгівлею «живим товаром», необхідно встановити факт тривалості заняття ними злочинною діяльністю, оскільки це дає можливість отримати додаткові фактичні дані, які можуть бути використані як докази в кримінальній справі; можливий метод впровадження агента в злочинну групу з метою виявлення механізму вивезення жінок, складу всіх членів злочинної групи і каналів збуту [1, с. 170].

Також одним із основних етапів слідчих дій є проведення допиту потерпілих. При цьому слід враховувати їх психологічний стан і з'ясовувати не тільки обставини злочину, але й подробиці щодо інших потерпілих осіб, про яких їм відомо, що може допомогти слідству не тільки у конкретному випадку. Під час допиту потерпілих обов'язковому з'ясуванню підлягають дані про людей, які були причетні до злочинних дій (це можуть бути особи, які займалися вербуванням, або за допомогою яких відбулося знайомство з вербувальниками, або за допомогою яких були оформлені документи, необхідні для виїзду) [8, с. 158].

Таким чином можна встановити максимальну кількість членів злочинної групи. Також при допиті потерпілих необхідно з'ясувати, чи залишилися у них закордонні паспорти або інші документи, або речі, які можуть бути використані як докази злочинної діяльності.

Також з'ясуванню підлягають обставини щодо добровільного характеру виїзду за кордон, чи було використано зловживання довірою або обман, чи мав виїзд примусовий характер, які способи були застосовані злочинцями, щоб примусити, наприклад, жінок займатися проституцією.

Серед першочергових слідчий дій велика увага має приділятися обшуку за місцем проживання осіб, які так чи інакше причетні чи могли би бути причетними до вчинення вказаного злочину, у тому числі і посадовців організацій та установ, а за необхідністю повинно бути проведене вилучення у вказаних місцях певних екземплярів документів щодо виїзду особи (осіб) за кордон, договорів щодо подальшого працевлаштування, медичного огляду, тощо. Проводячи ці слідчі дії, необхідно приділити неабияку увагу інформаційним джерелам, які знаходяться на місці обшуку. Цими джерелами можуть бути записники, різноманітні носії електронної інформації, анкетні дані осіб, банківські рахунки іноземних громадян, мобільні телефони, документи про надходження і отримання грошових переказів, альбоми з фотографіями різних осіб, а також інші джерела, які необхідно перевіряти за допомогою фахівця, якщо, наприклад, комп'ютери під паролем, електронні поштові скриньки [6, с. 78].

Зважаючи на сказане, стає зрозумілим, що джерелами доказів у провадженнях про торгівлю людьми можуть бути речі, знайдені на місці обшуку, показання свідків, підозрюваних, потерпілих, матеріали оперативно-розшукової діяльності.

Таким чином, ефективна діяльність щодо запобігання масштабів розвитку торгівлі людьми на сучасному етапі неможлива без відповідної нормативної бази: міжнародної та національної, котра покликана зосередити роботу, насамперед, правоохоронних органів у рамках, що не тільки дозволяють уживати найбільш адекватних заходів для протидії торгівлі людьми, а й такі, що спонукали б їх дотримуватися прав і свобод як для жертв, так і для винних у вчиненні злочину

Фактично, практика розслідування такого типу злочину ґрунтується на співпраці оперуповноваженого, слідчого і прокурора як осіб, які мають спільну мету, що полягає у результативному кримінальному переслідуванні торгівців людьми, але для досягнення цієї мети необхідно поєднання умінь та навичок кожного з них. Тому важливо вміти об'єднати взаємопов'язані, але різні функції та вміння [1, с. 137].

Також необхідно зазначити, що об'єднання можливостей слідчого і оперативного працівника є важливою умовою їх співпраці, проте цього недостатньо для успішного вирішення поставлених перед вказаними суб'єктами завдань. Про взаємодію можна говорити тоді, коли діяльність суб'єктів узгоджується. Не можна вважати взаємодією діяльність слідчого і оперативного працівника, нехай навіть і здійснювану шляхом об'єднання можливостей обох суб'єктів, якщо між ними відсутня узгодженість. Узгодженість рішень і дій є одним із істотних ознак взаємодії слідчого і працівника оперативного підрозділу. Вона може досягатися різними способами, але в основі кожного з них лежить взаємне інформування.

Визначаючи взаємодію в системі ОВС, В.Л. Ортинський зазначає, що це спільна, узгоджена діяльність конкретних виконавців, служб і підрозділів, що перебувають у рівноправному становищі [12, с. 3].

Головна увага під час розслідування такого злочину як торгівля людьми приділяється низці ключових елементів способу його вчинення, тому увагу під час пошуку та збирання доказів має бути зосереджено на таких елементах:

- торгівля людьми складається з декількох пов'язаних послідовних стадій;

- вони можуть мати місце в межах однієї держави або у кількох державах [7, с. 8].

Як відомо, торгівля «живим товаром» має транснаціональний характер, що є характерним для цього виду злочину. Тому правоохоронним органам ставлять задачу здійснювати процес розслідування не тільки обмежуючись кордоном держави, але й «знаходити сліди» у міжнародному просторі. Ця практика є досить успішною, адже вона допомагає зібрати набагато більшу доказову базу. Висновком до цього є те, що правоохоронцям потрібно брати до уваги міжнародний вимір кожного транснаціонального випадку. В цьому випадку успішність початкового етапу розсування торгівлі людьми залежить від швидкості та ефективності комунікації між слідчими органами різних держав.

Ще одним із основних напрямів, над яким потрібно працювати правоохоронним органам, є міжнародна співпраця, і ця сфера потребує постійного вдосконалення і покращення. Успішне розслідування і попередження злочинів у сфері торгівлі людьми значною мірою залежить від постійного вдосконалення професійної майстерності співробітників ОВС, від оволодіння ними науковими методами виявлення та розслідування злочинів. Неабияке значення має розробка методики розслідування торгівлі людьми, а також впровадження в слідчу практику науково обґрунтованих, ефективних рекомендацій щодо розслідування злочинів, пов'язаних із торгівлею людьми. Постійні дії щодо вдосконалення у різних сферах є одним із основних критеріїв боротьби із злочинами, пов'язаними із торгівлею людьми.

Висновки

Виходячи з викладеного, можна з впевненістю говорити про торгівлю людьми як про сучасну криміналістичну проблему, яка потребує як практичного, так і теоретичного вдосконалення. Розглядаючи цю проблему з точки зору теоретичних напрацювань, слід зазначити, що нормативно-правові документи мають низку прогалин щодо практичного застосування під час розслідування злочинів пов'язаних із торгівлею людьми. Вважаємо важливим відзначити, що типові слідчі ситуації та відповідні їм основні напрями розслідування багато в чому є умовними. Останнє пояснюється тим, що запропоновані системи слідчих дій, оперативних та організаційних заходів значною мірою залежать від індивідуальних особливостей ситуацій, що складаються, неповторних і часто випадкових факторів, які змінюють послідовність запропонованих дій.

Література

1. Весельський В. К. Торгівля людьми в Україні. Проблеми розслідування: навчальний посібник / В. К. Весельський, В. В. Пясковський. К.: КНТ, 2007. 265 с.

2. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

3. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 22. Ст. 303.

4. Про протидію торгівлі людьми: Закон України від 20 вересня 2011 р. [Електронний ресурс]: Адрес доступу: www.rada.gov.ua.

5. Діяльність органів внутрішніх справ з протидії торгівлі людьми: навчальний посібник. X.: Про- метей-Прес, 2004. 268 с.

6. Карпов Н. С. Криміналістична характеристика торгівлі людьми / Н. С. Карпов. К., 2005. 146 с.

7. Холмс Пол Посібник для співробітників правоохоронних органів з питань виявлення, розкриття та розслідування злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми / Пол Холмс. К.: Тютюкін, 2009. 512 с.

8. Протидія торгівлі людьми: посібник для дільничних інспекторів міліції. К., 2012. 40 с.

9. Протидія торгівлі людьми (законодавчі акти). К., 2011. 11 с.

10. Облаков А.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений и криминалистические ситуации: учеб. пособие / А.Ф. Облаков. Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1985. 87 с.

11. Криминалистика / под ред. Н.П. Яблокова. М., 1999. 718 с.

12. Ортинський В.Л. Актуальні проблеми взаємодії територіальних і транспортних ОВС у боротьбі зі злочинністю / В.Л. Ортинський// Науковий вісник ЛЮІ. 2004. С. 3-11.

Размещено на Allbest.ru