До проблеми визначення поняття "наукове забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний науково-дослідний інститут МВС України

До проблеми визначення поняття “наукове забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України”

Організація роботи органів внутрішніх справ

Слід зазначити, що проведений пошук вказав на відсутність підходів вчених до розуміння загальнонаукового поняття «наукове забезпечення» та спеціального поняття «наукове забезпечення діяльності ОВС України». Тому звернемо увагу на виявлені поняття, які можуть представляти інтерес для розуміння і подальшого формування дефініції «наукове забезпечення» та «наукове забезпечення діяльності ОВС України».

Так, на думку О.М. Дзюби, наукове забезпечення галузей промисловості -- це не тільки запровадження новітніх технологій та устаткування, інноваційних видів продукції, а й цілий комплекс робіт з метрології, стандартизації та сертифікації продукції, а також запровадження систем управління якістю відповідно до міжнародних стандартів [1, с. 42--51].

В цьому випадку мова йде про комплекс дій щодо впровадження відповідних досягнень науки і техніки, і, як наслідок, побудови на цій основі функціональної системи, яка б забезпечила ефективну роботу галузей промисловості. Тому у визначенні мова йде не про наукове забезпечення, а про використання його певних здобутків.

На нашу думку, говорити про використання здобутків наукового забезпечення, залишаючись у площині поняття наукового забезпечення, можливо лише, коли мова йде про використання досягнень науково-технічного прогресу в навчальному процесі.

А.В. Іщенко зазначає, що наукове забезпечення здійснюється у трьох формах: науково-технічне (пошук, вибір, пристосування та використання досягнень науково-технічного прогресу в навчальному процесі), науково-методичне забезпечення (розроблення рекомендацій і створення необхідних умов для сприйняття цих рекомендацій) та інформаційне [2].

Аналізуючи запропоноване визначення, слід зазначити, що: по-перше, здійснення наукового забезпечення у формі науково-технічної діяльності не обмежується пошуком, вибором, пристосуванням та використанням досягнень науково-технічного прогресу в навчальному процесі. Сутність цієї форми здійснення наукового забезпечення передусім полягає у отриманні нових знань у галузі техніки, технологій, матеріалів, їх технічних характеристик, властивостей тощо; по-друге, віднесення інформаційного забезпечення до однієї з форм наукового забезпечення уможливлюється тільки в тому випадку, коли мова йде про забезпечення затребуваною інформацією, отриманою в результаті наукової діяльності відповідними суб'єктами наукового забезпечення для вирішення поставлених цілей, досягнення певного якісного результату, подолання перешкоди, яка стоїть на заваді досягнення науково-технічного результату.

П.Т. Скорченко до наукового забезпечення відносить: наукове тлумачення законодавчих актів з техніко-криміналістичного забезпечення розслідування та розробку пропозицій з їх удосконалення; наукову розробку проектів підзаконних актів, пов'язаних з техніко-криміналістичним забезпеченням розслідування; наукове узагальнення практики використання техніко-криміналістичних засобів й розробка пропозицій з її удосконалення; розробку з урахування потреб практики нових техніко-криміналістичних засобів і методів; наукову апробацію приладів та матеріалів, що виготовляються підприємствами різних відомств з метою визначення можливості їх використання з криміналістичною метою; наукову розробку прийомів, методів і методик виявлення, фіксації, вилучення й дослідження речових доказів; розробку навчальних програм та методичної літератури з техніко-криміналістичної підготовки кадрів правоохоронних органів та проведення практичних занять із слідчими, працівниками дізнання, експертами-криміналістами, студентами з вивчення нових криміналістичних методів і засобів, які надходять на озброєння практичних органів; вивчення й поширення зарубіжного досвіду з використання в розслідуванні злочинів техніко-криміналістичних засобів [3, с. 35--37].

Дослідження запропонованих П.Т. Скорченко структурних складових наукового забезпечення дозволяє говорити про недосконалість побудови внутрішньої структури наукового забезпечення, через свою належність виключно до групи наук, які досліджують процес розкриття і розслідування злочинів. У той час, коли поняття наукового забезпечення носить загальний характер.

Крім того, перераховані автором складові наукового забезпечення не дозволяють виділити із своєї сукупності напрями наукового забезпечення. Водночас розробка методичної літератури як складової наукового забезпечення, вказує на належність до науково-організаційної діяльності.

Як бачимо, існують певні складнощі і протиріччя у розумінні сутності поняття наукового забезпечення, а також виділення його структурних складових. На нашу думку, ключ до розуміння зазначеного поняття та його структурних складових знаходиться в положеннях Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» [4].

У ст. 1 вказаного Закону містяться визначення основних термінів наукової та науково-технічної діяльності, зокрема:

наукова діяльність -- інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження;

фундаментальні наукові дослідження -- наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку;

прикладні наукові дослідження -- наукова діяльність, спрямована на одержання нових знань, що можуть бути використані для практичних цілей;

науково-технічна діяльність -- інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання;

науково-педагогічна діяльність -- педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах, пов'язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю;

науково-організаційна діяльність -- діяльність, що спрямована на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності [4].

Водночас для дослідження проблематики, визначеної у назві статті, слід також звернути увагу на тлумачення поняття «забезпечення»: 1) постачаючи щось у достатній кількості, задовольняти кого-, що-небудь у якихось потребах; надавати кому-небудь достатні матеріальні засоби до існування; створювати надійні умови для здійснення чого-небудь; гарантувати щось; 2) робити надійним здійснення чого-небудь; гарантувати надійність чого-небудь; здійснювати постачання чого-небудь в достатній кількості, повністю задовольняти будь-які потреби [5; 6].

Враховуючи зазначене вище, спробуємо висвітлити структуру наукового забезпечення, з огляду на положення Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», а також враховуючи результати власних досліджень (див. схему 1).

Аналіз побудованої структури наукового забезпечення, а також положень Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», дає можливість висловити думку стосовно неналежної уваги з боку законодавця до поняття «науково-педагогічна діяльність», оскільки, де-факто, його визначення і форми здійснення в ст. 1 Закону відсутні. Натомість вказано на пов'язаність науково-педагогічної діяльності з науковою та (або) науково-технічною діяльністю. Водночас, з огляду на структуру наукового забезпечення, можна переконатися, що така діяльність посідає рівнозначне місце поряд з іншими структурними складовими наукового забезпечення, а зазначена пов'язаність характерна і для всіх інших, без винятків, видів наукової діяльності, що відносяться до наукового забезпечення.

Однак, враховуючи певну специфіку діяльності деяких державних органів, які потребують для належного здійснення своєї діяльності налагодження і реалізації наукового забезпечення, визначена і закріплена у законодавстві структура не розкриває сутності такого забезпечення для конкретного відомства.

Так, наприклад, не секрет, що в юрисдикційній діяльності Конституційного Суду України (далі -- КС) особливе місце посідає наукове забезпечення, здійснюване науковими установами та вищими навчальними закладами, підрозділами Секретаріату КС, зокрема Управлінням правової експертизи, а також службами суддів. Головним інструментом такого специфічного наукового забезпечення юрисдикційної діяльності Суду є наукові установи й вищі навчальні заклади Києва, Харкова, Одеси, Львова, Донецька та інших міст, які на інформаційні запити суддів-доповідачів викладають доктринальні позиції з порушених суб'єктами права на конституційне подання та конституційне звернення питань. В архівованих справах Суду зберігається вже понад 1200 наукових висновків цих установ і закладів, що є важливим джерелом формування КС конституційної, адміністративної, муніципальної, господарської, процесуальної та інших доктрин, а також його правових позицій у конкретних справах. Кінцевою метою наукового забезпечення юрисдикційної діяльності КС України на сучасному етапі фактично є формування стабільної та ефективної системи цього забезпечення, що сприятиме перетворенню його із суду формального права на суд права реального [7, с. 61--70].

Схема 1. Структура наукового забезпечення.

Тож особливість наукового забезпечення діяльності Конституційного Суду України полягає у отриманні затребуваних необхідних висновків від спеціальних уповноважених суб'єктів наукового забезпечення, які не здійснюють ані науково-організаційної, ані науково-технічної, ані науково-педагогічної діяльності. Натомість їх діяльність полягає у здійсненні суто наукової діяльності у вигляді наукового висновку.

Висновки

Отже, на нашу думку, можна констатувати, що процес наукового забезпечення полягає у здійсненні відповідними суб'єктами діяльності, спрямованої на системне отримання і використання знань у науковій, науково-технічній, науково-педагогічній сферах у вигляді (формах) проведення фундаментальних та прикладних досліджень, супроводження та виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектно-конструкторських, технологічних, пошукових, проектно-пошукових робіт, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інших робіт, пов'язаних з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання. Наукове забезпечення організовується та координується в рамках реалізації науково-організаційної діяльності, яка теж є невід'ємною частиною здійснення діяльності, спрямованої на системне отримання знань у відповідних сферах.

Водночас існує необхідність у детальному дослідженні проблематики наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України, оскільки специфічність такого забезпечення може суттєво відрізнятися від визначеного в законодавстві. закон україна науковий

Література

1. Дзюба О.М. Наукове забезпечення інноваційного розвитку підприємств хлібопекарної галузі України / О.М. Дзюба // Економіка України. - 2009. - № 4. - С. 42-51.

2. Іщенко А.В. Теорія і практика криміналістичного забезпечення процесу доказування в розслідуванні злочинів : навч. посіб. / А.В. Іщенко, І.О. Ісрусалімов, Ж.В. Удовенко. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 160 с

3. Скорченко П.Т. Проблемы технико-криминалистического обеспечения досудебного уголовного процесса : дис.... докт. юрид. наук / П.Т. Скорченко. - М., 2000. - 69 с.

4. Про наукову та науково-технічну діяльність : Закон України від 13.12.1991 № 1978-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1992. - № 12. - Ст. 166.

5. Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства ; за ред. І.К. Білодіда. - К. : Наукова думка, 1970-1980. - Т. 3. - С. 17.

6. Ефремова Т.Ф. Новый толково-словообразовательный словарь русского языка / Т.Ф. Ефремова. - М.: Дрофа, Русский язык, 2000. - 1233 с.

7. Кампо В. Наукове забезпечення юрисдикційної діяльності Конституційного Суду України (роздуми небайдужого) / В. Кампо // Віче. - 2011. - № 17. - С. 61-70.

Размещено на Allbest.ru