Криміналістичний аналіз економічних злочинів, що вчиняються в умовах ринкового господарювання
Дослідження проблеми розслідування злочинів економічної спрямованості. Чинники, що сприяють організованій економічній злочинній діяльності, її криміналістичний аналіз, який сприятиме єдиному підходу до її поняття, обліку, своєчасному виявленню, розкриттю.
Рубрика | Государство и право |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 05.04.2019 |
Размер файла | 24,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Криміналістичний аналіз економічних злочинів, що вчиняються в умовах ринкового господарювання
В.П. Корж
доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Харківського національного університету внутрішніх справ
У статті розглядаються чинники, що сприяють організованій економічній злочинній діяльності, дається її криміналістичний аналіз, який сприятиме єдиному підходу до її поняття, обліку і своєчасному виявленню, розкриттю і розслідуванню.
Ключові слова: економічна злочинна діяльність, криміналістичні ознаки, латентність, фінансово-економічна і бюджетна сфера, правова статистика, наукові рекомендації.
In the article have been examined the factors that contribute to economic organized criminal activity, given its forensic analysis that contribute to a unified approach to its concept, recording and timely reporting, disclosure and investigation.
Keywords: economic criminal activity, forensic signs, latency, financial, economic and public sector, legal statistics, scientific advice.
У сучасних умовах об'єктивними чинниками тінізації економіки є погіршення умов господарської діяльності, неспроможність держави належним чином реалізувати соціальні функції, недостатньо налагоджена система управління міжнародними відносинами, корумпованість системи управління в окремих її ланках. Перелічені чинники сприяють організованій злочинній діяльності на підприємствах, в установах, організаціях, які віднесені до пріоритетних напрямів економіки.
Такими є: галузі промисловості (машинобудування, металургія, хімічна та інші), аграрно-промислового, паливно-енергетичного комплексу, сфера зовнішньоекономічної, фінансово-кредитної, банківської, бюджетної діяльності, сфера приватизації, будівництва, транспорту, внутрішньої торгівлі. Зростає кількість злочинів, вчинених на інших напрямах сфери економіки, а саме: на споживчому ринку, у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності.
За даними МВС України, у 2011 р. у сфері економічної діяльності було вчинено та розслідувано 29 тис. 647 злочинів, з них кожний другий - проти власності та у сфері службової діяльності, а кожний четвертий злочин - у сфері господарської діяльності.
У юридичній літературі викладені різні підходи до визначення економічних злочинів [1].
Вважаю, що ринкові засади господарювання суттєво вплинули на всі складові економічних відносин, що за цих умов стали основними регуляторами виробничої, посередницької та інших видів підприємницької діяльності суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим необхідно погодитися з думкою Г Вознюка, що ринкові відносини - це передусім відносини фінансово- економічні [2].
Системний підхід до дослідження проблеми розслідування злочинів економічної спрямованості дозволяє визначити ряд спеціальних криміналістичних ознак економічних злочинів. Такими є:
- спеціальний суб'єкт або суб'єктивний склад злочину, який безпосередньо пов'язаний з предметом злочинного посягання та сферою економічних відносин. Суб'єктами економічних злочинів є: керівники підприємств, підрозділів, відділів, секцій, матеріально відповідальні особи, фінансово - бухгалтерські працівники, державні службовці центральних, регіональних органів управління; приватні підприємці, власники, співвласники підприємств або особи, які внаслідок виконання покладених на них повноважень, у тому числі і суто матеріально - технічного чи виробничого характеру, вчинили злочин у складі злочинної чи організованої групи або сприяли вчиненню злочину, прихованню його слідів, легалізації злочинних доходів, використанню легального, тіньового бізнесу, корупційних схем у злочинній діяльності;
- спеціальний предмет злочинного посягання - це майно, майнові права та обов'язки підприємств, установ, організацій. Предметом злочинного посягання може бути рухоме майно (гроші, цінні папери, валютні цінності, майнові права та зобов'язання) або нерухоме - земельні та інші природні угіддя, будь-яке майно, розміщене на землі, пов'язане з нею (будівлі, споруди тощо);
- кримінальна технологія економічного злочину - це сукупність дій, операцій, прийомів, методів впливу і корупційних схем, спрямованих на вибір організатором злочинної діяльності об'єктів злочинного посягання, способу вчинення злочину, який включає кілька способів самостійних складів злочинів; підготовку злочинних дій, вчинення злочину та приховання його слідів, забезпечення легалізації злочинних прибутків; використання корупційних схем за участі посадових осіб владно-управлінських, правоохоронних органів;
- закономірна мета злочинної діяльності - одержання кримінальних доходів та їх легалізація. Організатори злочинного бізнесу використовують понад 50 способів легалізації кримінальних доходів через банківські, фінансові установи, підприємницьку чи інші види економічної діяльності;
- негативні наслідки злочинного посягання - це спричинення матеріальної шкоди підприємствам, установам, організаціям, істотної шкоди галузі, сфері економіки, а також доведення їх до банкрутства з метою незаконної приватизації та інші наслідки. Так, за даними МВС України матеріальні збитки від злочинів у сфері економіки становлять понад 1 млн. 306 тис. грн.
Потрібно зазначити, що економічні злочини характеризує високий ступінь латентності. Такі злочини, як правило, вчиняють корумповані посадовці державних органів управління, керівники підприємств, матеріально відповідальні особи, тобто „білокомірцеві” злочинці. Вони обіймають високі посади в управлінсько-владних органах і користуються партійною або депутатською недоторканістю.
Кримінологи вважають, що в структурі злочинності економічні злочини становлять 60 %, це удвічі більше ніж виявляється органами МВС України.
Вважаю, що високий ступінь латентності економічних злочинів - показник недієздатності держави щодо здійснення контролю за злочинністю у сфері економічних відносин, а також це свідчить про рівень низької професійної підготовки, корумпованість посадовців державних, управлінських та правоохоронних органів, які не здатні запобігати економічній злочинності, своєчасно виявляти економічні злочини.
Підсумовуючи викладене, пропоную удосконалити визначення економічних злочинів, які вчинені в умовах ринкових засад господарювання. Вважаю, що до економічних злочинів слід відносити злочини у сфері власності, фінансово-економічної або службової діяльності, вчинені спеціальними суб'єктами або групою осіб, організованою групою з використанням у кримінальних технологіях корупційних схем, легального або тіньового бізнесу, при здійсненні виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг на підприємствах, в установах, організаціях пріоритетних напрямів економіки з метою одержання кримінальних доходів.
З урахуванням спеціального суб'єкта та спеціального об'єкта, а саме: підприємств, установ, організацій, які віднесені до пріоритетних напрямів економіки, злочини економічної спрямованості поділяються на 3 групи. Перша група включає злочини у сфері власності, які вчиняються керівниками підприємств, структурних підрозділів, матеріально відповідальними особами або особами, які виконують повноваження матеріально-технічного чи виробничого характеру, приватними підприємцями та співвласниками, іншими особами у складі злочинної або організованої групи при здійсненні виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг на підприємствах, в установах, організаціях пріоритетних напрямів економіки.
До другої групи відносять злочини у сфері фінансово-економічних відносин, які вчиняються службовими особами фінансових, банківських установ, підприємств, приватними підприємцями, фермерами, іншими суб'єктами господарювання, корумпованими державними службовцями у складі групи або організованої групи, при здійсненні виробничої, посередницької, фінансової, банківської, інвестиційної, страхової діяльності на підприємства, в установах, організаціях пріоритетних напрямів економіки.
Третя група включає злочини у сфері службової діяльності, вчинені службовими особами при здійсненні управлінського, фінансового, бухгалтерського, податкового контролю на підприємствах, в установах, організаціях пріоритетних напрямів економіки у сфері виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних благ та послуг, фінансування, кредитування, інвестування, страхування тощо.
Злочини економічної спрямованості, як правило, вчиняються у складі злочинної або організованої групи. Так, у 2011 р., за даними МВС, організованими злочинними групами було вчинено 250 злочинів у сфері економічної діяльності, а саме: у фінансово-кредитній сфері, у сфері приватизації, зовнішньоекономічної діяльності, паливно-енергетичному та агропромисловому комплексах, металургійній промисловості. У зазначених сферах економіки злочини, як правило, вчиняються у складі організованих груп з корупційними зв'язками. Вони є найбільш поширеними і небезпечними. Водночас останніми роками економічні злочини, вчинені організованими групами з корупційними зв'язками, злочинними організаціями, оперативні працівники УБОЗ, СБУ слідчі прокуратури своєчасно не виявляють. Організована група „перетворюється” у злочинну і до відповідальності за економічний злочин притягається з групи тільки виконавець, а організатор злочинного бізнесу продовжує організовану злочинну діяльність у сфері економіки, використовуючи кримінальні та корупційні схеми.
Аналіз правової статистики, вивчення кримінальних справ дозволив визначити ряд найбільш поширених злочинів, вчинених на підприємствах, в установах, організаціях, які віднесені до пріоритетних напрямів економіки. Так, корисливі злочини, пов'язані з економічними відносинами у сфері виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг в умовах ринкових засад господарювання, найбільш поширені у галузі промисловості, паливно-енергетичному, аграрно-промисловому комплексах.
Зміна власників у металургійній, хімічній, машинобудівній та інших галузях промисловості призвела до зростання тіньового сектору в господарюванні. За даними експертів, нові власники 60-70 % своїх прибутків приховують від контролю з боку держави та суспільства. Водночас слід зазначити, що зміні власників у зазначених пріоритетних галузях промисловості, як правило, передували корупційні схеми та організована злочинна діяльність фінансово-промислових груп.
За даними правової статистики, в металургійній промисловості мали місце: економічне шахрайство, незаконна приватизація майна, доведення підприємства до банкрутства, незаконне привласнення колективного чи державного майна, ухилення від сплати податків тощо. Серед поширених злочинів економічної спрямованості у галузях промисловості слід виділити: ухилення від сплати податків, економічне шахрайство, привласнення майна.
Потрібно зазначити, що у фінансово-кредитній сфері посадові особи безпосередньо або у змові зі спеціалістами структурних підрозділів установ (у тому числі банківських), підприємств, організацій вчиняють злочини, пов'язані з порушенням встановленого законодавством порядку обігу грошових коштів, валюти, цінних паперів та порядку надання і використання кредитів при здійсненні:
- страхування, у тому числі державного;
- пенсійного забезпечення, у тому числі державного та недержавного (крім злочинів, пов'язаних з безпосередніми виплатами);
- банківських операцій з фондовими цінностями;
- у банківській діяльності;
- фінансово-кредитних операцій.
У фінансово-кредитній сфері зазначені спеціальні суб'єкти, організовані злочинні групи вчиняють такі види злочинів: шахрайство (ст. 190 Кримінального кодексу (КК) України), привласнення, розтрата чужого майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України), ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК України), незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК України), легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК України), виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК України), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України), зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України), службове підроблення (ст. 366 КК України), службова недбалість (ст. 367 КК України), одержання хабара (ст. 368 КК України), пропозиція або давання хабара (ст. 369 КК України) та інші.
За даними МВС України, в 2011 р. кожний дев'ятий злочин економічної спрямованості був вчинений у сфері банківської діяльності спеціальними суб'єктами (посадовими особами, спеціалістами, іншими особами або групою осіб, у тому числі організованою) у зв'язку з виконанням цими особами службових повноважень на об'єктах банківської системи, якими є:
центральні державні банки та їх установи (розрахункові та розрахунково-касові центри);
- комерційні банки, їх установи (філії);
- ощадні банки, їх установи (філії);
- фінансово-кредитні організації: кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, інвестиційні фонди і компанії, інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг відповідно до вимог ст. 1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р.
Кожний другий злочин був вчинений безпосередньо у банках працівниками банківських установ одноосібно, у складі групи, організованої групи, у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків. Зазначеними суб'єктами було вчинено: привласнення, розтрата грошових коштів, фінансове шахрайство, незаконні дії з документами на переказ, платіжними картами та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення, зловживання владою або службовим становищем, одержання хабара, легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом при здійсненні:
- банківської діяльності центральними державними, комерційними, ощадними банками;
- банківських операцій, передбачених ст. 47 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”;
- кредитних операцій відповідно до вимог ст. 49 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.
У сфері зовнішньоекономічної діяльності спеціальним суб'єктом злочинного посягання є посадовці, матеріально відповідальні та інші особи, які виконують на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, а також особи, які мають доступ до предмета злочинного посягання (грошових коштів, майна) у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, або особи, які виконують обов'язки щодо охорони майна чи об'єкта, на якому воно зберігається, без матеріальної відповідальності. Вони одноосібно або у складі організованої групи вчиняють злочини на спеціальних об'єктах зазначеної сфери економіки. Такими об'єктами є:
- експортні та імпортні об'єднання та контори Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків, інших державних структур, які пов'язані із зовнішньою державною торгівлею;
- недержавні організації, що здійснюють експортно-імпортні угоди і виконують лізингові та інші послуги зовнішньої торгівлі;
- термінали, склади, сховища вантажів, розмитнених автомобілів, обладнання, агрегатів до них тощо.
На зазначених спеціальних об'єктах сфери зовнішньоекономічної діяльності вказані спеціальні суб'єкти (група осіб, організована група) вчиняють злочини проти власності та у сфері господарської або службової діяльності шляхом вчинення противоправних дій:
- при оформленні експорту або імпорту товарів;
- при наданні вітчизняними підприємствами та організаціями послуг іноземним суб'єктам підприємницької діяльності, а також при наданні послуг іноземними фірмами вітчизняним підприємствам та організаціям, а саме: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних, консигнаційних, управлінських, із працевлаштування за кордоном та інших послуг, які не заборонені законами України;
- при проведенні наукової, науково-технічної, науково-виробничої, навчальної кооперації з іноземними суб'єктами підприємницької діяльності або при організації навчання, перепідготовки, підготовки спеціалістів для іноземних держав;
- при здійснені міжнародних фінансових операцій та операцій з цінними паперами у випадках, передбачених законом;
- при здійсненні кредитних та розрахункових операцій (повернення валютної виручки) між вітчизняними та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності;
- при митному оформленні вантажів працівниками митних органів, незаконному ввезенні в Україну товарів (контрабанди) та при розмитненні автомобілів, обладнання, агрегатів до них тощо.
Пріоритетним напрямом сфери економіки є аграрно-промисловий комплекс. Посадові особи або за їх участі спеціалісти, керівники структурних підрозділів, інші особи, на яких покладено повноваження матеріально-технічного чи виробничого характеру, приватні підприємці, фермери, інші особи у складі групи чи організованої групи вчиняють злочини проти власності (ст. 190, 191 КК України), та у сфері службової діяльності (ст. 364-369 КК України), у сфері господарської діяльності (ст. 218, 203, 204, 205, 212, 218, 220, 222 КК України) на спеціальних об'єктах агропромислового комплексу. Такими об'єктами є:
- державні сільськогосподарські підприємства, установи, організації;
- сільськогосподарські підприємства на засадах приватної власності на землю і майно;
- селянські (фермерські) господарства;
- сільськогосподарські кооперативи;
- підприємства, які пов'язані із сільськогосподарським виробництвом, здійснюють зберігання, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції;
- підприємства, які забезпечують сільськогосподарських товаровиробників технікою (обслуговують, ремонтують її);
- дослідні господарства навчальних та науково-дослідних закладів, установ та організацій;
- підприємства сільського та рибного господарства;
- підприємства харчової, спиртової цукрової, олійної, лікеро-горілчаної та виноробної промисловості;
- підприємства молочної, м'ясної та хлібопекарської промисловості;
Серед пріоритетних напрямів економіки слід виділити паливно-енергетичний комплекс. На підприємствах, в установах, організаціях паливно-енергетичного комплексу посадові особи, спеціалісти, керівники структурних підрозділів, приватні підприємці, власники, співвласники, інші особи (з управлінських, контрольних органів) у складі злочинних, організованих злочинних груп вчиняють злочини проти власності (ст. 190, 191 КК України), у сфері господарської діяльності (ст. 202, 205, 218, 220, 212, 222, 121 КК України), у сфері службової діяльності (ст. 364-369 КК України). Зазначені суб'єкти вчиняють ці злочини на підприємствах:
- електроенергетики, у тому числі на теплових, атомних електростанціях, гідроелектростанціях, електричних та теплових мережах, самостійних котельнях;
- паливної промисловості, у тому числі нафтодобувної, нафтопереробної, газової промисловості (видобуток, переробка природного газу, сукупного нафтового газу);
- вугільної промисловості, у тому числі при видобутку вугілля як відкритим, так і підземним способом, збагачення вугілля, виробництва вугільних брикетів;
- сланцевої промисловості;
- торф'яної промисловості;
- газопостачання, організації з експлуатації газових розподільних мереж, самостійних електромереж (лінії електропередач та електропідстанції районних енергосистем);
- теплових мереж, самостійних тепломереж (що перебувають на самостійному балансі);
- зовнішнього освітлення, експлуатації зовнішнього освітлення;
- трубопровідного транспорту загального користування; вантажопроводів та відводів від них: трубопроводи для транспортування нафти, нафтопродуктів, газового конденсату, насосні, компресорні та розподільні станції тощо.
Як свідчать дані правової статистики МВС, кожний дев'ятий злочин у сфері службової діяльності був вчинений у 2011 р. службовими особами підприємств, організацій паливно- енергетичного комплексу.
До злочинів економічної спрямованості слід відносини злочини, пов'язані з приватизацією об'єктів державного і комунального майна. Спеціальним суб'єктом або суб'єктним складом (організована злочинна група) вчиняються злочини у ході приватизаційних процедур, тобто при відчуженні майна шляхом приватизації (ст.ст. 233-235 КК України). Слід зазначити, що у сфері приватизації службовими особами підприємств, організацій, установ, керівниками управлінських органів (міністерств, відомств, департаментів, управлінь, відділів), головними спеціалістами та службовими особами органів місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, іншими особами у складі злочинної або організованої злочинної групи вчиняються такі злочини: привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України); фіктивне банкрутство (ст. 218 КК України); доведення до банкрутства (ст. 219 КК України); перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України); службова недбалість (ст. 367 КК України); одержання хабара (ст. 368 КК України) інші. Ці злочини необхідно відносити до сфери приватизації тому, що вони були вчинені вищевказаним суб'єктом:
- при приватизації державного та комунального майна (заниження вартості об'єктів, безпідставне списання основних фондів, використання незаконно скуплених у громадян України приватизаційних майнових сертифікатів, невиконання інвестиційних зобов'язань, продаж майна, яке перебуває під заставою, на користь комерційних структур, реалізація за заниженою вартістю активів підприємств, при проведенні оцінки та реалізації майна, ініціювання процесів банкрутства тощо);
- при приватизації об'єктів агропромислового комплексу (в тому числі при розподілі акцій, а також розподілі та оприбуткуванні пакетів акцій, отриманих під час пільгової підписки);
- при розпаюванні, тобто відчуженні з державної власності землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств;
- при приватизації (роздержавленні) житлового фонду та земельних ділянок;
- при здійсненні незаконних операцій з акціями приватизованих підприємств або підприємств, які приватизуються;
- на фондовому ринку пов'язані з реформуванням власності або зміною власності.
Органами МВС у 2011 р. розслідувано і розкрито 1 тис. 853 злочини, вчинені посадовими особами суб'єктів господарювання у сфері приватизації.
Необхідно виокремити злочини, пов'язані із земельними відносинами. Насамперед це - злочини, що вчинені при приватизації земельних ділянок та при розпаюванні земель колективних сільськогосподарських підприємств, які передбачені ст. 233, 234, 235, 191,223, 364, 365, 366, 367, 369 КК України.
До злочинів, пов'язаних зі сферою фінансово-економічних відносин, необхідно відносити незаконне використання державних фінансових коштів службовими особами або за їх участі, особами або за їх участю, особами, на яких покладено повноваження матеріального характеру, головними спеціалістами та іншими особами у складі злочинної або організованої групи.
Пріоритетним напрямом економіки є бюджетна система.
Предметом злочинного посягання є кошти державні, адміністративно-територіальних одиниць, підприємств, установ, які фінансуються за бюджетні кошти повністю або частково. Вважаю, що необхідно виділити такі злочини, де предметом посягання є бюджетні кошти:
- порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 210 КК України);
- видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст. 211 КК України);
- привласнення бюджетних коштів або заволодіння ними шляхом зловживання службовим становищем на бюджетних підприємствах, в установах та організаціях, зокрема охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, науки і наукового обслуговування, освіти, соціального забезпечення, фонду цінних паперів, державної та комунальної власності, фонду державного майна, в інших організаціях та установах міністерств, відомств, комітетів, управлінських органів усіх гілок влади (ст. 191 КК України);
- зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України);
- привласнення бюджетних коштів, фінансове шахрайство, зловживання владою або службовим становищем, хабарництво та інші злочини, пов'язані зі сферою соціальних витрат, зокрема при оплаті, нормуванні та стимулюванні праці, професійному навчанні, страхуванні, охороні праці, пенсійному забезпеченні та обслуговуванні населення, соціальній допомозі малозабезпеченим громадянам та безробітним (ст. 191,222, 364, 365, 366, 368, 369 КК України).
Потрібно зазначити, що вищевикладений криміналістичний аналіз злочинів, вчинених в умовах ринкових засад господарювання, має певне наукове значення для удосконалення криміналістичної кваліфікації економічних злочинів, розробки криміналістичної характеристики окремих видів і груп злочинів економічної спрямованості та методів їх розслідування. Водночас розроблені автором наукові рекомендації мають певне практичне значення для органів слідства, дізнання, СБУ, ДПА, прокуратури та Мін'юсту і дозволяють вирішити проблеми: єдиного підходу до визначення поняття злочину, вчиненого у сфері економічної діяльності; визначення пріоритетів напрямів у сфері економіки; встановлення єдиного порядку обліку злочинів економічної спрямованості; забезпечення достовірності та об'єктивності статистичних даних про результати розслідування злочинів, викритих на визначених пріоритетних напрямах економіки; своєчасного виявлення, розкриття та розслідування злочинів економічної спрямованості; оперативного викриття організованої злочинної діяльності у сфері економіки.
злочин економічний розслідування криміналістичний
Список використаної літератури
1. Гончарук Я.А. Вплив тіньового сектору корупції на економічні системи / Я.А. Гончарук, М.І. Флейчук // Економіка і прогнозування. - 2009. - J№ 2. - С. 7.
2. Стрельцов Е.Л. Экономическая преступность в Украине: Курс лекций / Е.Л. Стрельцов. - Одесса, 1997. - С. 113-114; Давиденко Л.М. Кримінологічна класифікація економічних злочинів і її практичне значення / Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності / Л.М. Давиденко. - Харків, 1999. - С. 131; Корж В.П. Новий підхід до визначення поняття злочинів у сфері економічної діяльності / В.П. Корж // Вісник прокуратури. - 2007. - № 4. - С. 78-82.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Аналіз вимог, яким повинна відповідати сучасна криміналістична методика розслідування злочинів, а також основних проблем в цій сфері. Визначення шляхів покращення ефективності використання криміналістичних методик у діяльності правоохоронних органів.
статья [20,1 K], добавлен 07.02.2018Психологічні аспекти формування особи неповнолітнього злочинця. Сутність діяльності з протидії вчиненню злочинів неповнолітніми. Проблеми криміналістичної характеристики неповнолітньої злочинності та вдосконалення шляхів розслідування таких злочинів.
статья [22,6 K], добавлен 07.02.2018Загальні положення методики розслідування правопорушень: зв’язок з іншими розділами криміналістики, структура, джерела. Поняття, значення та види криміналістичної класифікації злочинів. Проблеми систематизації податкових та економічних злодіянь.
курсовая работа [42,5 K], добавлен 21.02.2011Опис типових криміналістичних ситуацій для кожного з етапів розслідування злочинів у сфері службової діяльності. Удосконалення наявних положень і формулювання пропозицій щодо вирішення спірних питань у частині визначення криміналістичних ситуацій.
статья [23,2 K], добавлен 11.09.2017Аналіз підходів до класифікації злочинів, що вчиняються з двома формами вини. Запропоновано прикладний підхід до класифікації аналізованої групи злочинів. Дослідження розділу ІІ Особливої частини Кримінального кодексу на предмет визначення злочинів.
статья [20,4 K], добавлен 11.09.2017Поняття та класифікація злочинів, пов’язаних з терористичною діяльністю, особливості їх криміналістичної характеристики. Деякі організаційні засади виявлення злочинів, пов’язаних з терористичною діяльністю, принципи його прогнозування та планування.
дипломная работа [135,8 K], добавлен 10.05.2014Криміналістична ідентифікація: поняття, сутність і значення для розслідування злочинів. Призначення судових експертиз у розслідуванні злочинів. Обґрунтованість вибору експертної установки. Коло питань, які вирішує слідчий під час призначення. Криміналісти
курсовая работа [46,0 K], добавлен 22.10.2004Поняття, завдання, предмет і структура методики розслідування, класифікація і структура окремих методик. Поняття криміналістичної характеристики злочину. Аналіз методик розслідування злочинів, вчинених організованою злочинною групою. Тактика допиту.
дипломная работа [97,8 K], добавлен 16.08.2008Аналіз засад досудового розслідування - діяльності спеціально уповноважених органів держави по виявленню злочинів та осіб, які їх вчинили, збиранню, перевірці, всебічному, повному і об'єктивному дослідженню та оцінці доказів. Компетенція органів дізнання.
реферат [22,9 K], добавлен 17.05.2010Поняття, види і специфіка криміналістичної характеристики хабарництва. Аналіз способів вчинення таких злочинів, типові слідчі ситуації, що виникають при їх розслідуванні. Способи приховування хабарництва. Система й ефективність оперативно-розшукових дій.
курсовая работа [55,0 K], добавлен 20.09.2014